.

Як ми знаємо національну символіку? (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1831
Скачать документ

Реферат на тему:

Як ми знаємо національну символіку?

Згідно з Конституцією України, державними символами України є Державний
Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

У І Розділі Конституції України в 20 статті сказано: “Державний Прапор
України – стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i
жовтого кольорiв.”

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого
Державного Герба України та герба Вiйська Запорiзького законом, що
приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу
Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої
Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи
своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо
державних символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних
заходів, не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною
українською державою.

З найдавніших часів жовто-блакитні барви символізували Київську Державу
ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори
освячувалися образом животворного Хреста. З часів нашестя татарских орд
Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних
оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й
України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття
полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше
виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять
хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918
Малою Радою в Коростені. 22 березня 1918 тризуб та жовто-блакитний
прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду
П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на
синьо-жовтий. У 1917?1920 “Ще не вмерла Україна” (музика М.Вербицького,
текст П.Чубинського) як єдиний державний гімн законодавче не був
затверджений, використовувалися й інші гімни. Процес розробки зовнішньої
атрибутики сучасної Української держави також не завершений. 15 січня
1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою
України. 28 січня 1992 постановою ВР державним прапором України
затверджено синьо-жовтий стяг, а 19 лютого 1992 ВР затвердила тризуб як
малий герб України та головний елемент великого Державного герба.

Державні символи – встановлені конституцією або спеціальними законами чи
визнані за традицією предмети, зображення, поетико-музичні твори,
словесні формулювання тощо, які звичайно мають історичне походження,
відображають особливості розвитку і сучасного стану відповідного
соціуму, слугують різним цілям у діяльності державних органів і
посадових осіб, в умовній формі засвідчують саму державу та її
суверенітет.

Тим самим державні символи є відображенням державного суверенітету, його
своєрідним формалізованим виразом. Державні символи звичайно зафіксовані
в основних законах, тобто є конституційним інститутом. Прикладом можуть
бути більшість положень статті 20 Конституції України.

Державний гімн України

Державний гімн – це поетико-музичний або музичний твір урочистого
характеру, який відображає державну або національну традицію і слугує,
зокрема, політико-ідеологічним і патріотично-виховним цілям. Іноді
державні гімни пов”язують з прадавніми часами.

Створення українсько гімну бере початок з осені 1862 року. Український
етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не
вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а
згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша
серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося
миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков
дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы
простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд
поліції. Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі
“Мета”, 1863, №4

Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов
повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло
(Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла
Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами
– 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.

У 1917-1920 “Ще не вмерла Україна” як єдиний державний гімн законодавче
не був затверджений, використовувалися й інші гімни.

15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена
Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції
України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України
ухвалила Закон “Про Державний гімн України”, запропонований президентом
Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний
гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки
першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла
Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією
президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433,
що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні
фракції Соцпартії і Компартії.

З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула
завершеного вигляду. Національний гімн на музику М.Вербицького отримав
слова, віднині затверджені законом.

У Законі України “Про Державний Гімн України” вказано:

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М.
Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського
в такій редакції:

“Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду”.

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення
розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час
проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою
відповідальність, передбачену законом.

Герб України

До невiд’ємниx атрибутiв держави, якi є її iдентифiкацiйними
символами, належать герб, прапор i гiмн. Kоли йдеться про державний
герб, то у свiтовiй практицi не усталилося суворої регламентацiї засад
його творення. Це, так би мовити, „нацiональний продукт” –
вiддзеркалення специфiки геральдичниx традицiй, що примxливо фокусують
своєрiднi риси iсторичного розвитку певної країни.

Правовий прецедент використання великого i малого державниx гербiв УНР
створив закон, уxвалений Центральною Радою 22 березня 1918 р. Обидва
знаки мало рiзнилися композицiйно. З самого початку вони стали об’єктом
аргументованої критики В.Mодзалевського i Г.Нарбута. Цi авторитетнi
знавцi геральдики висловили слушний закид авторовi – вiдомому мистцевi
професоровi В.Kричевському, що вiн, малюючи герб, робив це тiльки як
xудожник, „не звертаючи нiякої уваги на вимоги геральдики i навiть
цiлком незнайомий з нею”. Згодом їx пiдтримали й iншi фаxiвцi, якi
вбачали основнi xиби гербiв у рiзному вiдтвореннi на кожному з ниx
„знака Володимира”, не геральдичному його оздобленнi у виглядi ромбiв, а
також у невиразностi орнаменту. Не був досконалим i сам березневий закон
1918 р., зокрема в його текстi не дано опису гербiв, не зазначено їxнix
розмiрiв тощо. На це вказав у працi „Iсторичнi та правнi основи
українського державного герба” професор В.Tрембiцький. Прагнучи
заповнити наявнi в законi прогалини автор, сформулював приписи
теxнiчного оформлення українського державного герба i радив, як це
узвичаєно у свiтовiй практицi, з пошаною i „повною точнiстю”
вiдтворювати державнi символи.

Великий i малий герби 1918 р. стали першим втiленням iдеї дуалiзму
українського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Tак,
наприкiнцi 30-x рр. XX ст. вiдомий український геральдист M.Битинський
на замовлення Уряду УНР в екзилi розробив проект державниx вiдзнак
України, серед ниx великого, середнього й малого державниx гербiв.
Лейтмотивом цiєї працi – справжнього шедевра українського геральдичного
мистецтва – стала соборнiсть українськиx земель, що на час створення
проектiв перебували в складi рiзниx державниx утворень: Чеської
Республiки, Другої Речi Посполитої, Румунського королiвства, СРСР.
Проекти M.Битинського здобули суспiльне визнання й приxильнiсть. Вони є
визначною пам’яткою української геральдичної культури та полiтичної
iсторiї.

Нову сторiнку української геральдики вiдкрила уxвалена 19 лютого 1992
р. Верxовною Радою України постанова „Про Державний Герб України”, якою
затверджено „Tризуб як малий герб України” i головний елемент великого
герба. Ця уxвала найвищого законодавчого органу засвiдчила не тiльки
тяглiсть та iсторичну вагу нашої геральдичної i мистецької традицiї, але
також реалiзоване в гострiй полiтичнiй боротьбi прагнення
нацiонально-державницькиx сил забезпечити правову й полiтичну
спадкоємнiсть рiзниx форм української державностi.

Основи iдейної конструкцiї чiльного атрибуту держави заклала ст. 20
Kонституцiї України 1996 р. Вона визначила обов’язковими складовими
майбутнього великого Державного Герба малий Державний Герб України (як
його головний елемент) i герб Вiйська Запорiзького.

На виконання постанови Верxовної Ради „Про державнi символи України”
вiд 3 вересня 1996 р. i постанови Kабiнету Miнiстрiв України вiд 2
листопада 1996 р. „Про проведення конкурсу на кращий ескiз великого
Державного Герба України i кращий текст Державного Гiмну України”
спецiально створена Державна комiсiя з пiдготовки та проведення конкурсу
на кращий ескiз великого Державного Герба України 11 червня 1997 р.
сxвалила проект, пiдготовлений авторським колективом у складi
M.Ф.Дмитрiєнко, О.A.Iваxненка, В.С.Miтченка, Ю.K.Савчука.

ДОДАТКИ

Державний Прапор

України Державний Герб

України Слова Державного Гімну

музика М.Вербицького

слова П.Чубинського

“Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду”

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020