Собор Св. Софії. 1037 р. Київ
Храм, присвячений Софії — Премудрості Божій, було закладено за князювання Ярослава Мудрого у 1017 р. на честь його перемоги над печенігами. На думку багатьох дослідників, спорудження собору завершено в 1037 р. Це був головний митрополичий храм Київської Русі, де відбувалися різні урочистості, важливі державні церемонії; тут було засновано першу бібліотеку. Храм став усипальницею багатьох князів; уцілів, зокрема, мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого. В результаті значних перебудов наприкінці XVII — на початку XVIII cm. форми собору набули барокового вигляду.
Фрагмент східного фасаду
План собору Фрагмент апсид собору
В інтер’єрі храму Се. Софії збереглося близько 260 кв. м мозаїк та 3000 кв. м фресок періоду Київської Русі. Мозаїчні розписи вкривають площини головного вівтаря та центральної бані. Унікальну мистецьку цінність становлять, зокрема, мозаїчні зображення Христа Вседержителя і Богоматері Оранти. Фрескові розписи з багатофігурними композиціями, окремими постатями та орнаментами добре збереглися у центральній наві та вежах собору. Як об’єкт, що становить надзвичайну архітектурну й мистецьку цінність, собор занесено до списку Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.
Загальний вигляд собору з південного сходу
Собор Св. Софії та дзвіниця в історичній забудові Києва
Фрагмент інтер’єру з центральною апсидою та банею
Скоморохи. Фреска у південній вежі собору
Загальний вигляд собору
Оранта. Мозаїка центральної апсиди
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
