Реферат на тему:
Позашкільна освіта – одна з найважливіших ланок неперервної системи
освіти
Проблема майбутнього підростаючого покоління завжди була предметом
досліджень і турботи не лише філософів минулого (Платон, Арістотель,
Марк Фабій, Квінтіліан, Г.Сковорода, М.Бердяєв, Роберт Оуен, Шарль Фур’є
та ін.), а і батьків, педагогів ще задовго до створення системи
загальної освіти. Поетапному історичному розвитку педагогічної думки
відповідали певні принципи, методологічні прийоми та форми, які впродовж
століть зазнавали змін і вдосконалення.
Прагнучи навчити своїх дітей розумно господарювати, людство за всю свою
попередню історію тими чи іншими формами дбало про майбутнє. В Україні,
споконвічне землеробській країні, де змалку діти поруч з батьками
залучалися до роботи на “землі”, навчально-виховний процес за інтуїцією
гармонійно співуживався з навколишньою природою. Уміння спостерігати за
явищами природи, правильно поводитися у довкіллі, співставляти між собою
різні за масштабом і часом свого вияву процеси з елементами
господарювання поступово закріплювалися в психології народу.
На основі вивчення і детального аналізу існуючих архівних та
літературних джерел (звіти станцій юних натуралістів, дисертаційні праці
про формування і розвиток українських молодіжних товариств) виявлені
основні передумови становлення різних форм українського шкільництва та
соціально-педагогічні етапи розвитку позашкільних об’єднань і закладів в
Україні.
Країни, як і люди, живуть за накресленою долею з часу свого народження.
Україна, завдяки її вигідному географічному положенню та природним
багатствам, постійно зазнавала численних нападів більш могутніх та
войовничих сусідів.
Навчання і виховання – це процес цілеспрямованого формування у людини
певних якостей свідомості, стереотипів поведінки, аксіологічної
орієнтації, які визначаються історико-культурною специфікою кожного
окремого суспільства, етносу, соціального прошарку.
Зародки позашкільних установ у вигляді програмних “поученій дітям”,
руськослов’янських садово-городніх шкіл, братств, пластових об’єднань,
гуртків і курсів хатнього господарства і т.д. розвивалися в різних
умовах, не дивлячись на скрути життя.
Важливою умовою формування всебічно розвиненої людини, виховання
моральності, національної свідомості, одержання додаткових знань, умінь
і навичок у системі “Природа – людина” є позашкільне навчання і
виховання. Позашкільна і позакласна робота – не лише важлива ланка
педагогічних зусиль для здійснення додаткової освіти та виховання,
організації активного дозвілля, трудової підготовки учнів та юнацтва, а
й система пошуку, розвитку, підтримки юних талантів та обдарувань,
формування у такий спосіб творчої еліти в галузі природознавства,
техніки, мистецтва, ремесел, суспільної та підприємницької діяльності.
Саме тому нова система національної освіти в Україні має забезпечити
спроможність підростаючого покоління вийти зі стану кризи, подолавши
споживацьке ставлення до природи. Отже, позашкільна навчально-виховна
діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого
розкриття здібностей особистості та розв’язання її різноманітних
освітніх проблем, забезпечення пріоритетів загальнолюдських цінностей,
створення цілісної системи пошуку, розвитку, підтримки юних талантів і
обдарувань для формування нової творчої особистості – громадянина
молодої незалежної держави.
Початок XX ст. характеризується активізацією наукових осередків великих
міст України. У навчальних закладах під керівництвом
професорсько-викладацького складу працюють наукові студентські гуртки,
зразок яких молоді фахівці переносять до шкіл, клубів, творчих
об’єднань, допомагаючи дітям здобувати глибокі знання в улюбленій
справі.
Неперервна позашкільна освіта як підґрунтя юннатівського руху
започаткована на державному рівні з 1925р. Це ознаменувалося відкриттям
у Києві першої біологічної станції (в минулому Республіканська станція
юних натуралістів), яка тепер називається Національний
еколого-натуралістичний центр учнівської молоді. З 1927р. розпочинає
функціонувати перша технічна Станція; в 1931 р. була створена
Республіканська дитяча екскурсійно-туристична станція. Паралельно
створюються дитячі установи обласного та районного рівня.
Зміст роботи шкільних установ відповідав тим психолого-педагогічним
напрямкам, які склалися у дидактиці в середині 20-х – на початку 30-х
років. Комплексні шкільні програми того часу передбачали перехід від
мовних і наочних методів до дослідницької роботи на основі спостережень,
експериментів, моделювання.
Дослідницькі роботи були перенесені і в навчально-виховний процес
позашкільних установ. Особливо це стосується позашкільних закладів
природничого циклу, де школярі залучалися до вивчення таємниць природи
при безпосередніх контактах з нею. В позашкільних установах
використовуються нові і вдосконалюються уже відомі методи і форми
проведення занять (екскурсії, гуртки, клуби, табори і т.д.).
Навчально-виховний процес починає базуватися на принципах самостійної
творчої діяльності учнів (лабораторії, навчальні ділянки, зимові сади,
теплиці, тераріуми, акваріуми, метеорологічні майданчики).
Починаючи з 1935 р. в Україні розвиваються нові структури позашкільних
закладів. У Києві було відкрито Палац піонерів і школярів, розширилась
мережа станцій юних натуралістів, техніків, клубів і секцій при
промислових і сільськогосподарських підприємствах. Широкого розмаху в
цей час набуває рух юних мічуринців, позашкільні заклади закладають
фруктові сади, дослідні ділянки, живі куточки, ферми. Позакласна і
позашкільна робота розглядається як один з важливих факторів виховання і
поглиблення знань підростаючого покоління.
Особливого поширення юннатівський рух набув у повоєнні роки на Київщині.
Для прикладу у 1946 – 48 рр. в усіх школах Обухівського району уже
працювали природоохоронні, сільськогосподарські гуртки. Активну участь
брали школярі у збиранні врожаю овочевих культур. А учні Яготина в ці
роки закладали Згурівський парк та створювали Новоолександрівське
паркове господарство.
З 1955 року почала працювати Київська обласна станція юних натуралістів,
і тоді ж була організована Таращанська станція юних натуралістів. На її
базі працювали 42 гуртки: ботаніків-рослинників, садівників,
квітникарів, овочівників, рільників. У 60-ті роки в Київській області
працювало уже 918 гуртків, а у 70-х роках та на середину 80-х – вже 1065
гуртків. Результатами їхньої дослідницької роботи з сортовипробування,
масових аналізів та спостережень цікавилися науковці Миронівського
науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці, цукрового
буряка, садівництва та овочівництва.
В ці ж роки започатковані були гуртки юних тваринників, які працюють у
розплідниках, вирощуючи свійських тварин нових перспективних порід. Так,
у школах Васильківського району діяло 16 кролеферм, 5 мікроферм з
відгодівлі великої рогатої худоби. Активно працюють діти в учнівських
виробничих бригадах, набуваючи навичок сільськогосподарської праці.
Юннати Київщини і сьогодні доглядають і оберігають водні простори та
зелені масиви. З 1979 р. в Кожанській СШ Фастівського району працює
загін “блакитних” патрулів. Учні взяли під охорону 14 джерел. За свою
роботу школярі цієї школи на ВДНГ в Москві (1982р.) отримали дві медалі
“Учасника ВДНГ за природоохоронну роботу”. Активно працюють загони
“блакитних” та “зелених” патрулів у місті Біла Церква. Діти очищають
береги річок Рось та Протока, озеленюють територію міста. Юннати клубу
“Юний еколог” описали флору та фауну Білоцерківщини, створили “Червону
книгу” та каталог лікарських рослин Білоцерківщини, виготовили та
облаштували 10 лелечих гнізд біля м.Біла Церква, висадили 460 дерев, 800
декоративних кущів. У 80-ті роки плідну роботу проводять юні екологи та
природоохоронці у Яготинському, Бородянському, Васильківському районах,
містах Ірпінь, Бровари та ін. Подібний досвід поширюється і на інші
позашкільні еколого-натуралістичні заклади України.
З роками змінюється спрямування гуртків, їхня робота набуває наукового,
науково-дослідницького характеру, переростаючи в секції МАН та НТУ. Мала
академія наук Київщини існує з 1994 року, а зародилася ще в 1964 році в
Криму, її мережею охоплено близько 350 дітей. Основні наукові осередки –
Миронівський інститут селекції і насінництва пшениці ім.В.М.Ремесла,
Інститут садівництва Української аграрної академії наук, Інститут
зоології НАН України. Нині на Київщині діють 8 СЮН та ЕНцентрів, які
охоплюють понад 5000 учнів. Багато гуртків природничого профілю працюють
на базі будинків та центрів школяра та інших позашкільних закладів.
Це гуртки не лише любителів традиційної юннатівської тематики, а й таких
забутих видів діяльності як конярство, бджільництво, шкільне лісництво.
З 1991 року координує юннатівську роботу в районах та містах області
еколого-натуралістичний відділ Центру творчості дітей та юнацтва.
Великого значення набули шкільні лісництва, де впроваджується форма
організації суспільне корисної праці та реалізується принцип всебічного
розвитку особистості підлітків. Вперше шкільні лісництва були
організовані при середній школі № 4 м. Радомишля та Виступовицькій СШ
Овруцького району. Базові лісгоспзаги закріпили за ними лісові квартали,
організували навчання учнів лісової справи, обладнали кабінети лісу. Юні
лісничі починали з охорони лісу від пожеж, браконьєрів та недозволених
рубок. За роки свого існування вони перетворились на своєрідну одиницю
лісгоспзагів, стали резервом його кадрів.
Сімдесятип’ятирічний досвід засвідчив, що юннатівський рух – невід’ємна
частина процесу виховання дітей, він сприяв і продовжує сприяти
розвиткові самостійності, ініціативи, творчої активності, любові до
рідної природи, орієнтації у виборі професії, розвиткові інтересу до
науки, формує світогляд дитини.
Нині Національний еколого-натуралістичний центр здійснює координаційну
роботу з науково-дослідної, інформаційно-методичної, природоохоронної та
практичної діяльності.
У структурі Центру працюють чотири відділи: біологічний,
сільськогосподарський, екологічний та інформаційно-методичний. Відділи
об’єднують ряд лабораторій (гідробіологічну, орнітологічну,
тваринницьку, дендрологічну, ентомологічну, народних ремесел і т.д.).
Науковий супровід всіх підрозділів Центру здійснюється кафедрою теорії і
методики позашкільної освіти.
Кафедра працює з 1998 року. Основна мета її – це здійснення
науково-методичного забезпечення, організація навчання на курсах
підвищення кваліфікації педагогічних працівників позашкільних
еколого-натуралістичних закладів України. У структурі кафедри з 2002
року працює лабораторія інтегрованої екологічної освіти.
Десять років тому в Центрі створено музей хліба, який є
навчально-методичним центром з пропаганди в школах і позашкільних
закладах та серед широкого загалу бережливого ставлення до хліба, поваги
до праці вченого-селекціонера.
З 1998 року на базі Центру працює Природничий ліцей, основна мета якого
– збагатити учнів старших класів знаннями понад шкільний
мінімум-стандарт, забезпечити ґрунтовну допрофесійну підготовку,
створити умови для самореалізації та всебічного розвитку особистості.
За останні роки значно зріс фонд бібліотеки. Для кращого обслуговування
читачів та педагогічних працівників Центру в бібліотеці працює програма
“Природа і людина”, яка включає такі розділи: “Зелене диво Землі”, “Світ
тварин”, “Знай, люби, бережи”, “Мандруємо по планеті і рідному краю”,
“Охороняється законом” тощо.
Центр першим в Україні започаткував журнал для дітей і юнацтва
“Паросток”. Його читають як педагоги, так і батьки – взагалі всі, хто
захоплюється природничими науками і природою взагалі; тут є проза і
поезія, репродукції картин; широкої тематики науково-популярні статті
про лікарські рослини, народні звичаї, легенди. “Паросток” ставить собі
за мету допомогти читачам збагнути таємниці природи, усвідомити, що нині
вкрай потрібні гармонійні взаємини людини з довкіллям.
Відбулися суттєві зміни в технічному оснащенні кабінету інформатики
Центру. Отримані сучасні персональні комп’ютери, йде підготовка до
створення локальної мережі. Пріоритетним в роботі кабінету інформатики є
ведення реальної дослідницької та експериментальної роботи за
природничою тематикою.
На базі НЕНЦ працюють 100 гуртків, клуби, кінолекторії, літня школа юних
екологів, квітоводів -аранжувальників, тваринників, заочна біологічна
школа та Мала академія наук талановитої молоді. З січня 2000 року учні
НЕНЦ працюють в рамках програми Міжнародного співробітництва в сфері
екологічної освіти та наукових досліджень.
Зберігаючи та розвиваючи багаторічні традиції інструктивно-методичної
установи, працівники НЕНЦ щороку розробляють і видають авторські
програми і методичну літературу, подають практичну допомогу вчителям
шкіл і працівникам позашкільних дитячих закладів через
семінари-практикуми, консультації, виїзди на місця, екскурсії. Крім
того, проводиться робота із студентами вищих педагогічних навчальних
закладів (Київського, Криворізького, Переяслав-Хмельницького,
Уманського, Ніжинського) з питань організації позашкільної роботи з
дітьми.
Багаторічний досвід навчально-виховної роботи з школярами і студентами
природничих факультетів педагогічних університетів України на базі тепер
Національного еколого-натуралістичного центру, обласних, районних,
міських його підрозділів стверджує важливу роль і унікальні можливості
позашкільних закладів такого типу щодо забезпечення умов, які
допомагають зацікавленому, цілеспрямованому учневі поглибити знання з
природничих наук та набути вміння і навички практичної роботи з
об’єктами природи.
Значна роль еколого-натуралістичних позашкільних закладів полягає у
створенні системи пошуку і підтримки юних талантів, шляхів забезпечення
творчої роботи з обдарованими дітьми, в організації дозвілля
підростаючого покоління, а також наданні конкретних порад, як
співпрацювати з природою, оберігати і примножувати її багатства.
Довкілля це вже не лише природна система, а і творче середовище, що
пронизується ідеями. В рамках якого проекти, методології, технології
діяльності, програми, творчі задуми, цінності фізичної і духовної сфери
життя відіграють з кожним днем все суттєвішу роль.
Функціонування системи позашкільної освіти залежить від наявності таких
основних груп факторів: бажання учнівської молоді отримувати поглиблені
знання з окремих питань біології, екології, сільського господарства та
професійні навички і вміння; кадрове забезпечення
педагогами-позашкільниками, що володіють певним досвідом позашкільної
роботи та науково-дослідницької діяльності; наявність інфраструктури
системи позашкільної роботи як сукупності матеріальних умов, необхідних
для здійснення навчально-виховного процесу.
Сьогодні в Україні функціонують 172 позашкільних еколого-натуралістичних
заклади, навчання в них здійснюється за 8 природничими напрямами, які
об’єднують понад 90 тис. цілеспрямованих учнів.
Глибинним підґрунтям збереження інтересу до позашкільної
еколого-натуралістичної освіти залишається на сьогодні відчуття дітьми
своєї природовідповідності та збереження закладами своєї особливої
освітянської діяльності, яка пропонує вибір, творчість і насичена
досвідом дослідницької справи, що сприяє відновленню народних традицій,
культурної спадщини в новому поколінні людей. Саме це залучає дітей до
позашкільної установи навіть у критичні періоди суспільного життя і не
дає можливості їх занепаду.
Література:
Вербицький В. В. Юннатівський рух в Україні. – К.: Деміур – 2001, – 304
с.
Грабовська І. М. Українська ментальність та проблема виживання //
Довкілля життя: шляхи оптимізації. – Чернівці: Митець. – 1999. – С.242 –
247.
Державна національна програма “Освіта”(Україна XXI століття) – К.:
Компас, 1992. – 30 с.
Закон України “Про позашкільну освіту” із змінами і доповненнями від 7
грудня 2000 року № 2120 – 111 / Освіта України: нормативно-правові
документи. – К.: Міленіум. – 2001. – С. 229 – 251.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
