Реферат на тему:
Нова монографія Олександра Федорука
ХХ століття залишилося позаду, і час, який відділяє нас від нього,
дозволяє мистецтво-знавцям спокійно, без зайвого упередження і
загостреної заполітизованості, осмислити минуле, розставити все на свої
місця і повернути в Україну несправедливо забуті на батьківщині імена.
У кожній національній культурі є особистості, справжнє значення яких
може бути усвідомлене лише на певній історичній відстані. Озираючись на
їх творчий шлях, досконало вивчаючи його, ми можемо спробувати по-новому
побачити ці видатні постаті. Саме такою людиною був Микола Бутович –
“щирий полтавець”, неперевершений популяризатор українського мистецтва
за кордоном, модерний графік та представник декоративного мистецтва, чиї
твори експонувалися в Берліні, Празі, Римі, США. Творчий шлях художника
відтворено у книзі доктора мистецтвознавства О. Федорука.
Монографія О. Федорука є чи не найпершою спробою в українському
мистецтвознавстві поєднати та осмислити великий фактологічний матеріал
стосовно вивчення творчості українського художника. Досліджуючи
творчість М. Бутовича, науковець намагався, за його власним висловом,
“…пройтися архівно-джерельними сховами, розгорнути завісу історичної
недоторканості і з німим зачаруванням приглянутися до тих “робітних
моментів” митця, що в різні періоди складали солодку муку його творчого
життя.” Необхідність подібного видання назріла давно і є тим більш
актуальною, оскільки матеріали з досліджуваних питань майже не доступні
масовому читачеві в Україні.
О. Федоруком проведена велика науково-дослідницька робота (більш ніж 400
сторінок тексту). Його монографія – величезне епічне полотно, на якому
автор розгортає складну панораму життя не лише окремої художньої
особистості, а й взагалі української еміграції ХХ століття, аналізує
існування її наукових та художніх центрів за кордоном. Дослідник із
великою зацікавленістю та обережністю відтворює окремі фрагменти життя
М. Бутовича: Прага–Берлін–Лейпциг–Львів і далі …Румунія, Югославія, США…
На сторінках книги є все. Мистецтвознавець проходить разом із героєм
складними шляхами його долі, іноді співчуваючи, іноді дивуючись йому.
Емоційна, схвильована мова дослідження дозволяє читачеві спостерігати
страхіття війни і трагедії еміграції, відчувати тугу за батьківщиною.
Вражає вимушена необхідність митця проростати в просторах західної
культури, підніматися, незважаючи на неупорядкованість особистої долі,
отримувати художню освіту і головне – нести у своїй душі недоторканим
святе народне коріння, яке насичувалося відкриттями європейської
культури, зміцнювалося та загартовувалося для виявлення національної
самобутності художника.
Складний, вимушений шлях за кордон і нетривале, але довгоочікуване
повернення на батьківщину… Окремий розділ дослідження О. Федорук
присвячує львівському періоду творчості М. Бутовича. Львів постає на
сторінках монографії як культурно-мистецький центр, який сконденсував
невичерпні сили національного месіанства української ідеї. У цій
частині тексту дослідник уміщує не тільки аналіз творчої діяльності
митця, але й листування Бутовича із митрополитом Шептицьким та
сучасниками, рецензії, фрагменти публікацій мистецтвознавців. Зі
сторінок книги лунають голоси сучасників, розкриваються їхні мрії,
цілі, бажання, які вільно перекидаються дослідником у 80-ті роки, і
залишається лише дивуватися, настільки органічно вони збігаються із
пошуками сучасного мистецького покоління.
У дослідженні О. Федорука М. Бутович постає знавцем української
міфології та фольклору, цікавим інтерпретатором загадкового світу
магічних уявлень, символічних образів історичної минувшини, що обросла
народними легендами, піснями, думами. Мистец-твознавець констатує
глибину мистецьких зацікавлень митця: світ українських духів, світ
демонологічний, світ усної та пісенної творчості українського народу,
казки, приказки, народні оповідання, історичні думи – увесь
макрокосмічний простір духовності простого люду України. В окремих
розділах розглядається робота художника над козацькою тематикою, тема
Бутович та Гоголь, “Енеїда” Бутовича, робота художника над дерев’яною
сакральною архітектурою України, лялькарство, портретна творчість, праця
в галузі прикладного мистецтва (кераміка, емалі, меблярство).
У монографії органічно поєднуються ліричні монологи дослідника,
відкриваючи його величезну зацікавленість матеріалом і чітка
документальність архівних фактів. До наукового обігу залучається не
знаний до цього часу матеріал. Уперше публікуються особисті листи
художника, листування лейпцизького та берлінського періодів його
творчості тощо. Ще один важливий пласт змісту складають численні
кольорові ілюстрації та фотодокументи. Вони немовби наближають до читача
творчий світ М. Бутовича, повніше розкривають його глибинний творчий
світ, показують багатство кола його спілкування, різноманітність видів
діяльності. Особливо слід звернути увагу на досконалість поліграфічного
виконання.
У творчому дослідженні О. Федорука відчувається велика закоханість
мистецтвознавця в матеріал дослідження, і від цього образ художника
немов би отримує ще одне життя. Намагаючись пройти шляхами творчості
митця, О. Федорук створив образ свого Бутовича – людини неординарної
долі і несамовитої творчої праці. Він збирав його долю іноді по
шматочках, розмірковував над його творами, листами, щоденниками,
спілкувався із людьми, які знали митця особисто, і в результаті сьогодні
ми маємо глибоко осмислений лірико-епічний портрет М. Бутовича у
виконанні О. Федорука.
24 січня 2003 року в Київському будинку вчених відбулася презентація
монографії О. Федорука “Микола Бутович. Життя і творчість”. Присутність
високоповажних гостей та родини художника, схвильовані промови, слова
вдячності і, взагалі, щирість і відвертість зібрання зробили цей вечір
справжньою подією в художньому житті Києва. Нам залишається лише
констатувати, що поява такого дослідження є своєчасною та актуальною,
воно надасть змогу науковій інтелігенції та широким читацьким колам
прилучитися до невмирущих скарбів української культури.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
