Маланка (в діях)
Парубки та дівчата водять Маланку з козою, з ними ходять орач з
чепігами, сівач із синею, дід з батогом, циган, циганка і чорт. Зібравши
ватагою, щедрувальники йдуть селом, заходять до хат, розігруючи таку
містерію: підходячи до чиєїсь хати, голосно запитують:
— Чи дома пан господар?
— Вдома,— озивається господар,— заходьте до хати.
Ватага із щедрівкою на господаря заходить до хати
— Дозвольте пощедрувати.
— Щедруйте, будь ласка.
— На кого?
Господар називає господиню, сина, дочку, щедрувальники співають на
кожного щедрівку, за що всі пригощають ласощами, дають різні подарунки.
Потім настає черга Маланки, яку грає хлопець у дівчачому вбранні.
Щедрувальники співають «Маланку», а та в цей час ходить по хаті,
підмітає, витирав посуд ганчірками, бризкає водою на господарів. Все це
виконується з різноманітними жартами, пародіюванням, за це Маланка теж
одержує щедрі подарунки.
Наступний епізод містерії — смерть та оживленні кози. Його ми опишемо
детальніше, оскільки інколи цей момент є головним у новорічному дійстві.
Щедрувальники заходять до хати і відразу починають театралізовану
розповідь:
Ого-го, коза,
Ого-го, сіра.
Недавно з Москви
З довгими кісьми
Ти пішла б у лісок
Та нажала б нам сіна снопок,
Погодувала б малих діточок.
Ой не йди, не йди, бо в тому лісі стрільці
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, шкуру облупить,
М’ясо порубать, собакам віддать.
А я тих стрільців не боюся
Тільки боюся старого діда,
Що в того діда сива борода.
L
P
I
o
oe
Коза у цей час, а це малий хлопець у вивернутому кожусі, відтворює
розповідь відповідними рухами. Аж ось з’являється дід, хор співає:
Вдарив дід козу
По сірому боку.
Тут коза впала.
Нежива стала.
Далі розігруються своєрідні діалоги між дідом і циганом, який торгує
шкуру померлої кози, діда з циганкою, яка намагається видурити козу у
діда, та діда з бабою, яка наполягає на тому, щоб лікар оживив козу, хор
співає:
У вашім домі, вашім хоромі
приключилась нашій кізоньці біда.
Чи нема тут лікаря коновала,
Щоб наша кізонька на ноги стала?
З’являється лікар у східному вбранні, він стає навколішки перед козою,
щось шепоче і намагається магічними рухами оживити її, нарешті коза
встає під спів хору:
Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає…
Де коза ногою, там жито — копою!
Де коза рогом, там жито стогом!
Ожила коза, всіляко веселиться і зачіпає глядачів, потім орач заорює,
сівач засіває у хаті, бажаючи у новому році достатку, щастя і врожаю.
Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони
продовжують обхід села.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
