Реферат на тему:
Борис Борисович Лобановський
Народився в Ленінграді, де застала його Велика Вітчизняна війна. Брав
участь в обороні міста, за що в червні 1943 р. був нагороджений медаллю
“За оборону Ленінграда”, згодом – пам’ятним знаком “Жителю блокадного
міста. 900 днів – 900 ночей”.
У 1946–1950 рр. навчався на факультеті історії та теорії мистецтва
Інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І. Ю. Рєпіна Академії
мистецтв СРСР. У 1950 р. переїжджає до Києва. Викладав в училищі
декоративно-ужиткового мистецтва. З юнацьких років, захопившись
археологією, в 1946 р. брав участь у експедиціях П. Єфименка, пізніше
співпрацював з Інститутом археології АН УРСР.
З 1950-х розпочинається його активна мистецтвознавча діяльність. Б. Б.
Лобановський бере активну участь у підготовці 6-томної Історії
українського мистецтва, в колективних працях – “Программа по истории
украинского искусства” (К., 1956), альбом “Український радянський
живопис” (у співавторстві з А. Шпаковим, К., 1957), “Українське народне
мистецтво. Вбрання” (К., 1961), пише статті до “Нарисів з історії
українського мистецтва” (1966), розділи до 5-го (разом з І. І. Вроною)
та 6-го томів “Історії українського мистецтва” (1967, 1968). В архіві
Національного художнього музею в Києві зберігаються листування Б.
Лобановського з В. Єрміловим та учнями М.Бойчука. Він був одним з
перших, хто доклав багато зусиль, аби повернути імена репресованих
художників до історії мистецтва.
Б. Б. Лобановський є автором численних монографій та альбомів про
українських художників, серед них “Дмитро Михайлович Шавикін” (1961),
“Василь Захарович Бородай” (1964), “Онуфрій Бірюков” (1977), “Григорій
Гавриленко” (1968), “Михайло Грицюк” (у співавторстві з С. Гурок, 1982).
Значна частина його наукових розвідок присвячена історії монументального
мистецтва. Вийшли друком монографії “Мозаїка і фреска” (1966), “На
скелях і в глибині печер” (1971), “Мистецтво стародавнього Єгипту”
(1972). У журналі “Всесвіт” постійно друкувалися його статті про митців
доби Відродження.
1978 року у скороченому, на жаль, вигляді побачила світ його “Книга для
читання з історії українського мистецтва”, у 1989 – “Українське
мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ століття” (у співавторстві з
П. Говдею). У 1987 в ленінградському видавництві “Аврора“ вийшов
підготовлений ним путівник по Києву “Архітектурні ландшафти та художні
музеї” (разом з С. Гурок). У 1998 р. Б. Б. Лобановським була написана
книга “Реалізм та соціалістичний реалізм в українському мистецтві
радянського часу”, яку можна розглядати як першу спробу в українському
мистецтвознавстві переглянути на нових засадах досвід радянського
мистецтва. До певної міри з цим дослі-дженням пов’язана його попередня
робота “Проблеми, матеріали і силуети майстрів українського мистецтва”,
видана на правах рукопису Спілкою художників УРСР у 1990 році.
Проте захоплення мистецтвом не обмежувалося для Бориса Борисовича лише
теорією, у 1960-ті роки він створив серію колажів та художніх об’єктів,
які експонувалися на виставках “Мистецтво України ХХ століття” (1991),
“Шістдесят з 60-х” (1993), на родинній виставці творів Лобановських
(дружини Селени, доньки Ганни та самого Бориса Борисовича) у галереї
“Триптих” у Києві (1993).
Досвід теоретика мистецтва та художника синтезувався в його роботі над
мозаїчним циклом для Видубицького монастиря в Києві, де за його
кольоровими ескізами художники Роман та Михайло Кириченки виконали
мозаїки в інтер’єрі Георгіївського собору – “Чудо архангела Михаїла в
Хонах”, “Христос-архієрей” та “Святий Георгій” (1999–2002), а в 1998-му
за його ескізами була створена мозаїчна композиція “Архангел Михаїл” у
тимпані західного входу Михайлівської церкви.
У 2001 році разом з дружиною Б. Б. Лобановський виїхав до Німеччини, де
раптово помер, похований на Баден-Баденському кладовищі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
