.

Торговельні операції міжнародних корпорацій (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 7092
Скачать документ

Пошукова робота

Торговельні операції міжнародних корпорацій

ПЛАН

Комерційні операції міжнародних корпорацій.

Експортні операції міжнародних корпорацій.

Нетрадиційні методи фінансування міжнародними корпораціями експортних
операцій.

Страхування і державна підтримка експортних операцій міжнародних
корпорацій.

Імпортні операції міжнародних корпорацій.

Особливості торговельних операцій міжнародних корпорацій в Україні.

1. Комерційні операції міжнародних корпорацій.

Складність вивчення теми полягає у тому, що з питань міжнародної
торгівлі є величезна кількість літератури, яка містить як спеціальні
монографічні і навчальні видання, так і відповідні розділи у працях,
присвячених міжнародній економіці, міжнародним економічним відносинам,
міжнародному бізнесу. Тому важливо звернути увагу студентів на
особливість вивчення торговельних відносин у курсі «Міжнародний
менеджмент».

По-перше, у курсі розглядається не вся система міжнародної торгівлі, а
лише та її частина, що стосується торговельної діяльності
транснаціональних корпорацій, котрі відіграють провідну і всезростаючу
роль у розвитку торговельних відносин між країнами. У цьому зв’язку
можна зазначити, що розвиток міжнародної торгівлі являє собою насамперед
зростання обсягу продуктів і послуг, зміну їх структури в межах
переміщення між підрозділами транснаціональних корпорацій або ж обміну
товарами між цими корпораціями та національними учасниками бізнесу.

По-друге, торговельна діяльність міжнародних корпорацій розглядається не
з позицій предмета торгівлі (продукція, послуги, роботи), а з погляду
інструментів менеджменту, які використовуються транснаціональними
корпораціями в процесі управління міжнародними потоками товарів і
послуг. Йдется про планування цієї діяльності на основі міжнародних
торговельних угод, організаційних форм міжнародної торгівлі,
інструментів фінансування експорту та імпорту і т. ін.

По-третє, наголос у курсі робиться не на теоретичних засадах міжнародної
торгівлі, а на сучасному досвіді торговельної діяльності провідних
міжнародних корпорацій, який може бути корисним для вдосконалення
зарубіжних операцій українських підприємств.

З урахуванням зазначених особливостей складено список рекомендованої
літератури до теми, яким студент може скористатись у процесі
самостійного її вивчення. Найбільш наближеними до вимог курсу є
відповідні розділи підручника Ч. Гіла [2], в якому наводяться не лише
основні інструменти управління торговельною діяльністю міжнародних
корпорацій, а й конкретні приклади їх використання у відомих компаніях
«ЗМ», «Тойота», «Проктер енд Гембл» та Ін. Порівняльний аналіз
інструментів управління торговельними операціями міжнародних корпорацій
міститься в книзі Ф. Рута та А. Філіпенка [5] і підручнику Дж. Деніелса
та Л. Радеби [3]. У підручнику «Международньїй менеджмент» [4] у
відповідному розділі розглянуто фінансування зовнішньої торгівлі. Для
поглибленого уявлення про розвиток міжнародних торговельних операцій,
лібералізацію та протекціонізм перехідних економік, у тому числі й
України, рекомендується опрацювати відповідні розділи монографії за
редакцією Д. Г. Лук’яненка [6], а також книгу «Україна і світове
господарство: взаємодія на межі тисячоліть» [7]. Оскільки переважна
більшість студентів не вивчала спеціальні курси з міжнародної торгівлі,
то вельми корисним буде навчальний посібник Т. М. Циганкової, Л. П.
Пет-рашко, Т. В. Кальченка [8], в якому розкривається система
міжнародної торгівлі. І, нарешті, звертаємо увагу на відомий у
Російській Федерації, Україні та інших незалежних країнах — колишніх
союзних республіках Рядянського Союзу підручник І. Н. Герчикової, який
допоможе студентам оволодіти теорією і практикою укладання та реалізації
міжнародних комерційних угод [1].

Самостійно вивчаючи перше питання, важливо усвідомити ключову
особливість комерційних операцій міжнародних корпорацій.

Перша з них полягає в тому, що торговельні операції являють собою
завершальну, обслуговуючу фазу міжнародного бізнесу, яка дозволяє
реалізувати цінності корпорації у вигляді вироблених товарів, послуг,
виконаних робіт. Переважна більшість провідних транснаціональних
корпорацій самостійно створюють нові продукти, організують їх
виробництво, використовуючи міжнародну кооперацію, а лише після цього
здійснюють торговельні операції. Тому доходи від таких операцій
реалізують додаткові вартості, створені на попередніх фазах бізнесу.

По-друге, комерційні операції міжнародних корпорацій здійснюються у
багатьох валютах, що дозволяє знизити їх ризикованість і підвищити
прибутковість. Однак це потребує ретельного узгодження торговельних і
фінансових аспектів міжнародного бізнесу.

По-третє, міжнародні корпорації мають значну кількість варіантів
організації торговельних операцій, адже провідні корпорації можуть
продавати готову продукцію, напівфабрикати, ліцензії, патенти, вдаватись
до лізингу устаткування, франчайзингу і т. д. Це потребує від
менеджменту корпорацій використання сучасних інструментів порівняльного
аналізу під час формування планів продажу.

По-четверте, міжнародні корпорації у своїй торговельній діяльності
спираються на розгалужену мережу посередників — оптових і роздрібних
компаній. З одного боку, це спрощує процес продажу і зменшує зусилля на
просування товарів, скорочує потребу в обігових коштах і підвищує
рентабельність бізнесу. З іншого боку, виникає загроза послаблення
зворотного зв’язку між кінцевим споживачем і корпорацією. Тому
корпораціям доводиться підтримувати належне співвідношення між власними
продажами і поставками посередника на всіх національних ринках.

По-п ‘яте, торговельні операції здійснюються на багатьох національних
ринках, які мають численні відмінності як у вимогах до товарів (послуг),
так і в методах продажу. Ці відмінності повинні оперативно і ретельно
враховуватись на попередніх фазах бізнесу.

Опрацьовуючи перше питання, важливо зрозуміти міжнародний життєвий цикл
продукту, який представлено на рис. 11.1.

Рис.11.1. Міжнародний життєвий цикл продукту

З цієї схеми видно, що нові продукти створюються насамперед для так
званих домашніх ринків. Згодом нові продукти реалізуються на зарубіжних
ринках. Якщо обсяги цих ринків значні, то для їх захоплення створюються
зарубіжні фірми.

Виходячи з цього життєвого циклу, можна визначити склад і обсяг
торговельних операцій. Скажімо, при створенні нового продукту доведеться
купувати, у тому числі імпортувати, дослідницьке устаткування, патенти,
різноманітні види сировини. При відкритті зарубіжних відділень
доведеться купувати устаткування і сировину для виробництва товарів,
здійснюючи одночасно продаж готової продукції, купувати рекламні
послуги. Під час згортання зарубіжного бізнесу доведеться продавати все
відділення в цілому або ж здійснювати продаж окремих активів. Якщо
підсумувати обсяг комерційних операцій за етапами життєвого циклу всіх
бізнесів, то можна визначити масштаби і структуру торговельної
діяльності. У подальшому ці плани деталізуються в торговельних угодах і
контрактах купівлі-продажу, переважна частина яких набуватиме
міжнародного характеру, оскільки їх сторони належать до різних країн, а
виконання угод потребує експортно-імпортних операцій.

Детальніші знання щодо змісту міжнародних торговельних угод, порядку їх
підготовки і виконання студент може знайти в рекомендованих навчальних
виданнях [1, 7].

2. Експортні операції міжнародних корпорацій.

Головну увагу під час вивчення другого питання теми слід приділити
широким можливостям міжнародних корпорацій у здійсненні експортних
операцій. З одного боку, транснаціональні корпорації виробляють
конкурентоспроможні товари і послуги та мають можливості постачати їх у
різні країни, при цьому агресивно впливаючи на ринки цих країн. З іншого
боку, більшість країн світу мають потребу в цих товарах і послугах для
прискорення свого соціально-економічного розвитку. Завдяки застосуванню
ефективних інформаційних технологій імпортери цих країн швидко виявляють
виробників конкурентоспроможних товарів. Так, однією з найбільш
досконалих вважається експортна діяльність міжнародної корпорації
«Мінесота МайнІнг енд Мануфекчурінг» (ЗМ) (США) — виробник понад 40 тис.
найменувань товарів. Обсяг експорту становить 1,5 млрддол. США при
загальних обсягах продажів понад 15 млрд дол., 52 % з яких — закордонні
продажі. Стратегія експорту базується на чотирьох простих принципах:

Входь до нового ринку першим, тобто перемагай інших.

Виробляй мало І продавай мало для входження на ринок у невеликих
масштабах за дуже незначного інвестування та просування одного головного
продукту.

Наймай на роботу місцевих працівників для продажу продукції фірми.

Формулюй і реалізуй глобальні стратегічні плани експорту та кінцевого
закордонного виробництва продукції.

Виважена експортна стратегія «ЗМ» забезпечила успіх усієї корпорації і в
Україні, на ринку якої продаються багато найменувань товарів цієї
корпорації, зокрема клейка стрічка, шліфувальний папір, записники
«Post-it Notes», медичні препарати і т. ін. Детальніше про досвід
організації експортних операцій цієї корпорації студенти можуть
дізнатися з підручника Ч. Гіла [2, с. 602].

Важливо звернути увагу студентів і на підтримку експортної діяльності
міжнародних корпорацій відповідними урядовими і неурядовими
організаціями країни походження цих підприємств. Мало відомо, наприклад,
що за обсягом експорту підприємств штат Каліфорнія (США) посідає восьму
сходинку у світі. Значний внесок у це досягнення зробили представництва
уряду цього штату в Японії, Китаї, європейських країнах, які доповнюють
у цьому напрямі діяльність американських посольств. Широко відомий
досвід роботи за кордоном японських торговельних домів «Сого-Соша».

Під час самостійного вивчення другого питання теми студенти мають
звернути увагу на експортне фінансування — залучення, забезпечення і
використання фінансових коштів з метою здійснення експортної угоди. В її
основі лежить не лише торгівля товарами народного споживання, але й
поставка машин на обладнання, продаж нематеріального майна (права,
ліцензії). Експортне фінансування повинно бути пов’язане безпосередньо з
конкретним договором про поставку товарів і послуг, в якому врегульовані
права і обов’язки продавця (постачальника) і покупця (підрядчика).

Фінансуватися експорт може звичайними і нетрадиційними методами; кошти
надаються банками, небанківськими установами або державними
організаціями.

При фінансуванні експорту використовуються практично всі форми кредитів,
які застосовуються для внутрішньої торгівлі. Утворились і особливі форми
фінансування, які перебувають у тісному зв’язку з наданими іноземному
партнеру умовами платежу.

Різні методи фінансування експорту подано в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

ФІНАНСУВАННЯ ЕКСПОРТУ

Види Звичайні, або традиційні, методи Нетрадиційні методи

Короткострокове Незабезпечений овердрафт у національній або іноземній
валюті. Аванси під інкасо. Врахування або купівля векселів і чеків
банком. Акцептні кредитні лінії. Аванси покупця Експортний факторинг.
Кредити експортних посередників. Фінансування через комісійні фірми

Середньострокове Позичка в національній або іноземній валюті. Кредит
спеціальної державної установи Форфетинг. Лізинг. Міжнародні кредитні
спілки. Зустрічна торгівля

Довгострокове Випуск єврооблігацій. Кредит покупцю. Проектне
фінансування Випуск акцій

3. Нетрадиційні методи фінансування міжнародними корпораціями експортних
операцій.

Під час вивчення третього питання теми важливо звернути увагу на
міжнародні зустрічні угоди, міжнародний лізинг, факторингові та
форфетингові операції.

Зустрічна торгівля — це зовнішньоторговельні операції, при здійсненні
яких у документах фіксуються тверді зобов’язання експортерів та
імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами.

Сучасна торговельна практика міжнародних корпорацій передбачає
використання таких п’яти основних видів зустрічного обміну: бартер,
зустрічна закупівля, офсет, продаж через третю сторону, компенсація.

1. Лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою
він схожий з інвестиційним фінансуванням.

Види лізингових платеоісів включають:

амортизацію фінансованого активу;

витрати лізингодавця —

пов’язані із залученням капіталу, тобто відсоткові платежі з кредиту;

пов’язані з укладанням й управлінням лізинговим контрактом, тобто
операційні;

3) прибуток лізингодавця.

Факторинг — різновид посередницьких операцій, що проводяться банком і
спеціальними компаніями, що являє собою купівлю грошових вимог
експортера до імпортера та їх інкасацію.

За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90 % від
номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10—30 % після вирахування
відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований
рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику
неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов’язання у строк, то
факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок
клієнту-експортеру.

Існує два види факторингу: прихований і відкритий. За відкритого
факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію,
тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У
разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про
продаж зобов’язань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера
не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією.
Вартість факторингу включає:

відсотки за користування кредитом (вище ринкової ставки по кредитах
відповідного терміну на 2—3 % пункти);

плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші
послуги): вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури, як правило,
у межах 0,5—3 % від суми переуступлених рахунків;

при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик у розмірі
0,2—0,5 % від суми кредитування.

Форфетинг — купівля середньострокових векселів, інших боргових і
платіжних документів, що виникають з товарних поставок, спеціальним
кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права
регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Форфетер бере на себе всі види ризиків.

Форфетирування надає низку істотних переваг експортеру:

поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно
отримує готівку;

експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;

зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до
зростання її кредитоспроможності;

зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з
інкасації платежів;

форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший
кредит, наданий банком.

Недоліки форфетинга:

* висока вартість: ставка значно більша за звичайні ставки за кредитами,
оскільки форфетер бере на себе всі ризики;

« складний пошук для експортера банку, що забажав би діяти як форфетер.

Співвідношення форфетинга і факторингу. Головні відмінності форфетинга
від факторингу полягають у:

неможливості регресу відносно експортера, тобто експортер повністю
звільняється від ризику неплатежу;

здійсненні форфетинга лише за сприяння банку і спеціального фінансового
інституту (форфетера);

продажу лише однієї вимоги;

характері вимог — вони повинні мати середньо- і довгостроковий характер;

взятті на себе також політичних ризиків;

сплаті повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10
%);

необхідності наявності банківських гарантій імпортеру.

4. Страхування і державна підтримка експортних операцій міжнародних
корпорацій.

Головна увага під час вивчення четвертого питання теми має бути
приділена державному страхуванню експорту. Для стимулювання експорту
держава часто застосовує страхування експортних кредитів, яке
здійснюється через державні та напівдержавні організації, а також за
допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування
пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе
політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування
експортного договору залежить від змістовної суті експортної угоди, що
лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його
гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати
ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85— 95 % суми
вимог.

Гарантії видаються при додержанні таких умов:

заявник — резидент країни-експортера;

товари і послуги мають походження країни-експортера;

імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15—20 % від суми поставки;

графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових
кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;

учасники угоди зобов’язуються своєчасно надавати дані про неможливість
своєчасного погашення кредиту і як наслідок — можливі збитки;

дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова
організація.

Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично
у всіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у
Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути,
коштами яких управляє держава.

Цими організаціями страхуються звичайно види ризиків:

зовнішньополітичний;

заборони на переведення коштів, включаючи ризик мораторію;

кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні
ризики приватних замовників не страхуються).

Способи страхування експортних ризиків. Існують різні способи зниження
ризиків, пов’язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме:
банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т.
ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.

Таблиця 11.2

СПОСОБИ СТРАХУВАННЯ ЕКСПОРТНИХ РИЗИКІВ ПРИ ДОВГОСТРОКОВИХ УГОДАХ

Ризики Способи страхування

Фабрикаційний Страховка спеціального страхового товариства. Безвідзивний
підтверджений акредитив. Аванс замовника

Неплатежу Страховка спеціального страхового товариства. Безвідзивний
підтверджений акредитив. Банківська гарантія / аваль. Форфетинг

Обмінного курсу валют Строкова валютна угода. Валютний опціон. Отримання
кредиту в іноземній валюті. Страховка спеціального страхового
товариства. Форфетинг. Внутрішньовиробнича компенсація заборгованості і
вимог в іноземній валюті

Зростаючих витрат при виробництві товару Обмовка про зміну ціни в
експортному контракті. Перенесення додаткових витрат на постачальників.
Відсоткова своп-операція

Зміни відсоткових ставок Перенесення додаткових витрат на
постачальників. Відсоткова своп-операція. Фінансування з плаваючими
відсотковими ставками

5. Імпортні операції міжнародних корпорацій.

Самостійне вивчення п’ятого питання теми грунтується на розумінні
способів фінансування імпорту. Джерела фінансування імпорту схожі з
джерелами фінансування експорту. Це зумовлено тим, що надання кредиту
експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад,
коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має
можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової тратти), а також
тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату
негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфетингові
операції).

Способи фінансування імпортерів:

банківський овердрафт у національній або іноземній валюті;

позичка в національній або іноземній валюті;

торгівля по відкритому рахунку;

фінансування шляхом комісійної фірми;

розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з
розстрочкою платежу;

лізинг;

форфетинг;

фінансування покупця;

зустрічна торгівля;

банківський акцепт;

позичка під продукцію.

6. Особливості торговельних операцій міжнародних корпорацій в Україні.

Останнє питання теми пов’язане з особливостями торговельної діяльності
міжнародних корпорацій в Україні. Для розуміння цього питання важливо
добре опрацювати кейс «Мак-Дональдс», який наводиться нижче, а також
узагальнити публікації у вітчизняній пресі з цього питання.

PAGE

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020