.

Міжнародний туризм (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
13 16075
Скачать документ

Реферат на тему:

Міжнародний туризм

Туризм — явище сучасного світу

Туризм — це мандрівка у вільний час, один з видів активного відпочинку,
поширений практично в усіх країнах світу. Розглянемо, як у сучасній
англомовній літературі трактується це поняття.

В “Oxford Dictionary of Geography” (1997 p., с. 422) міститься таке
пояснення поняття “туризм”: “Створення свята (making a holiday), що
включає перебування вночі поза звичайним місцем проживання (normal place
of residence). Це контрастує з рекреацією (recreation), що включає
дозвілля (leisure activities), яке триває менш ніж двадцять чотири
години. Це свято може базуватися на культурних, історичних і соціальних
пам’ятках (attractions) міського (urban) центру, або ж на привабливості
іншого довкілля (appeal of different environment). Міський туризм
підвищує значення центру, тоді як туризм на периферії може принести
доходи для економічного розвитку”.

У “The Penguin Dictionary of Human Geography” (1997 p., с 475) наведено
подібне тлумачення цього поняття: “Тимчасовий рух людей до місць
(destinations) поза їх звичайними місцями роботи і проживання,
діяльність, що виконується протягом їх перебування у цих місцях, та
засоби обслуговування, створені для того, щоб догодити їм. Така подорож
(travel) зазвичай виконується протягом вільного часу з рекреаційною або
святковою метою. Відмінність туризму і рекреації полягає в тому, що
туризм передбачає перебування поза домівкою щонайменше одну ніч, тоді як
рекреація включає діяльність поза домівкою, що триває менше ніж двадцять
чотири години”.

“Oxford Dictionary for the Business World” (1993 p., с 875) містить
напрочуд коротке пояснення туризму: “Комерційна організація й управління
святами (operation of holidays)”.

У “New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language” (1993
p., с 1044) туризм пояснюється так: “Практика поїздок для задоволення;
індустрія приваблювання туристів та оточення їх турботою”. “Большой
энциклопедический словарь” (1998 р., с. 1233) у статті “Туризм”
зазначає: “Туризм (франц. tourisme, від tour — обхід, об’їзд) —
прогулянка, поїздка, похід у вільний час, один з видів активного
відпочинку. Поширений у більшості країн світу. Здійснюється, як правило,
туристичними організаціями за туристськими маршрутами. Існують численні
види і форми туризму (внутрішній, міжнародний, самодіяльний,
організований, близький, далекий, пізнавальний, водний, гірський,
автомобільний, пішохідний, спортивний тощо). У Всесвітній туристичній
організації (WTO, заснована у 1975 р.) близько 120 країн (1992 р.)”.

Принагідно зазначимо, що абревіатуру WTO має й інша міжнародна асоціація
— Світова організація торгівлі (World Trade Organization). Тому згадану
туристичну організацію українською мовою доречніше перекладати як
“Світова туристична організація” (СТО). Але оскільки з пісні слів не
викидають, то познайомимося з дослівним перекладом з російськомовного
джерела статті про цю організацію.

У книзі “Международное право. Словарь-справочник” (1997 p., с. 42)
вміщено статтю про Всесвітню організацію туризму такого змісту: “ВОТ —
міжурядова організація, що діє на основі статуту ВОТ, який був прийнятий
у 1970 р. і набув чинності у 1975 р. Створена внаслідок перетворення
неурядової організації — Міжнародного союзу офіційних туристичних
організацій (МСОТО). Члени ВОТ поділяються на 3 категорії: дійсні,
асоційовані та такі, що приєдналися. Дійсними членами є 121 держава,
асоційованими — 4 території (Антільські острови, Аоминь, Аруба і
Пуерто-Ріко), тими, що приєдналися, — 255 туристичних фірм і
транспортних організацій. Статус постійного спостерігача при ВОТ у 1979
р. було надано Ватикану. Основна мета ВОТ, згідно з її статутом, полягає
у сприянні розвитку туризму для внесення вкладу в економічний розвиток,
у справу міжнародного взаєморозуміння, миру, процвітання, загальної
поваги і дотримання прав людини без різниці в расі, статі, мові та
релігії. Особливу увагу при цьому вона покликана звертати на інтереси
країн, що розвиваються, у галузі туризму. ВОТ розглядає питання
технічного співробітництва у справі професійної підготовки у галузі
туризму, а також правового (зокрема опрацьовано і прийнято Хартію
туризму і Кодекс туриста, схвалено перелік провідних принципів, що

рекомендуються для проведення переговорів з країнами-члєнами ВОТ у
зв’язку із здійсненням на їх території заходів організації) тощо.
Головний орган ВОТ — Генеральна асамблея, що складається з делегатів,
які представляють дійсних членів. Вона скликається на чергові сесії один
раз на 2 роки, а на надзвичайні — коли цього потребують обставини.
Виконавчим органом ВОТ є Виконавча рада, що складається з дійсних
членів, обраних асамблеєю за принципом: 1 на кожних 5 дійсних членів. У
роботі ради без права голосу можуть брати участь також один асоційований
член, обраний членами ВОТ, і представник Комітету країн, що приєдналися.
Рада збирається щонайменше двічі на рік. Адміністративний орган ВОТ —
Секретаріат, який очолює генеральний секретар. Місцезнаходження ВОТ —
Мадрид (Іспанія)”.

Спеціалізований туризм передбачає поїздки за кордон груп туристів певної
кваліфікації для поповнення знань у цій галузі.

Сучасним видом туризму є організація і проведення міжнародних форумів та
виставок, ярмарків, аукціонів.

За термінами туризм поділяється на короткотерміновий і
середньотерміновий туризм тривалістю 12-14 діб. Протягом останніх
десятиліть набув поширення “туризм вихідних днів”.

За видами транспорту, що використовується, міжнародний туризм поділяють
на водний, автобусний, авіаційний, залізничний, автомобільний. Останніми
роками виник космічний міжнародний туризм. Швидкими темпами розвивається
гірський туризм, який має кілька підвидів (альпінізм, лижний спорт).
Неабиякого економічного значення набув лікувальний туризм.

Туризм має економічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний
аспекти.

Чинники розвитку міжнародного туризму можна поділити на внутрішні та
зовнішні. До внутрішніх належать географічні, історичні,
соціально-економічні та інші. Зовнішні — це довкілля, в якому
відбувається обмін потоками туристів з різних країн, іншими словами —
політичні та зовнішньоекономічні відносини, що склалися між певною
країною та іншими державами, а також міжнародне становище у відповідному
регіоні світу.

Існує кілька способів класифікації міжнародного туризму за різними
ознаками — метою, терміном, засобами пересування та розміщення,
характером подорожі тощо.

Важливу роль відіграє діловий туризм. Це своєрідне поєднання корисного з
приємним. Практичні питання вирішуються паралельно із задоволенням
культурних та інших потреб.

Міжнародний освітній туризм передбачає поїздки молоді до інших країн з
метою завершення своєї освіти.

Інші види туризму, які згадувалися вище, також створюють у читача
уявлення про міжнародний туризм як позитивне явище. Адже він може
викликати нездорові емоції хіба що у психічно хворих людей і
політико-релігійних екстремістів, від рук яких гинули іноземні туристи в
Єгипті, Алжирі та інших країнах світу. Так, у жовтні 2002 р. вибух
автомобіля з вибухівкою біля казино на індонезійському острові Балі
забрав життя близько двохсот іноземних туристів.

Туризм як форма задоволення потреб людей у відпочинку справляє великий
вплив на життя світової спільноти. Надходження від міжнародного туризму
нині є однією з найзначніших складових так званого невидимого експорту
(invisible export). Розвиток туристських зв’язків є важливим засобом
нормалізації міжнародного становища, зміцнення дружби між народами і
поглиблення взаєморозуміння. Туризм став об’єктивною потребою сучасної
цивілізації. 1967 рік світова спільнота вперше відзначала як Рік
міжнародного туризму, що проходив під девізом “Туризм — паспорт світу”.

Ринок міжнародного туризму

Протягом 60-70-х років XX століття міжнародний туризм став явищем
глобального масштабу. Нині щороку понад півмільярда чоловік відвідують
зарубіжні країни з метою туризму.

Міжнародний туризм як специфічна форма пропозиції і попиту перетворився
на важливий елемент суспільного виробництва. Обмін послугами у сфері
міжнародного туризму дає змогу країнам, які відвідують іноземні туристи,
включати до складу свого національного багатства природні ресурси у
вигляді особливостей клімату, красот природи, а також культурних,
історичних, релігійних, архітектурних та інших пам’яток.

Міжнародний туризм розвивається у тісному взаємозв’язку з іншими
аспектами міжнародного життя, тому темпи зростання обсягу

міжнародного туризму визначаються загальною кон’юнктурою світової
економіки.

Наведемо деякі статистичні дані щодо туризму. Валютні надходження від
міжнародного туризму зросли з 6,8 млрд дол. у 1960 р. до 14,1 млрд дол.
У 1967 p. їх частка у загальній вартості світового експорту товарів і
послуг становила 6,7 %.

За станом на 1990 р. доходи від міжнародного туризму досягли вже 255
млрд дол., найбільшою була частка США (40,6 млрд дол.). Витрати
американських туристів за кордоном також перевищували витрати туристів з
інших країн.

Надходження іноземної валюти від міжнародного туризму у світі є досить
значними і мають тенденцію до зростання, проте у загальній сумі цих
надходжень відповідні частки регіонів світу та окремих країн
відрізняються, що зумовлено багатьма чинниками.

Для багатьох країн надходження від міжнародного туризму перетворилися на
одне з найважливіших джерел припливу іноземної валюти. Згідно з даними
Всесвітньої туристичної організації, у світі є півтора десятки країн, у
яких доходи від туризму перевищують надходження від інших статей
експорту, нерідко багаторазово. Зокрема, у чотирьох з половиною десятках
країн надходження від туризму становлять понад 25 % вартості експорту.

Позитивне сальдо Франції від туристичного бізнесу становить у середньому
близько 6 млрд дол., Іспанії — 13 млрд дол. Доходи від туризму
забезпечують третину вартості експорту Іспанії. Аналогічною є частка
доходів від туризму в загальному експорті Австрії.

В Японії та Німеччині негативне сальдо між експортом та імпортом
туристичних послуг щороку у середньому становить відповідно 20 і 15 млрд
дол.

Серед країн, що розвиваються, найбільше позитивне сальдо від
туристичного бізнесу має Таїланд — близько 3 млрд дол. щороку. 50 %
усього валового внутрішнього продукту Багамських островів створюється
завдяки обслуговуванню іноземних туристів.

Валютно-фінансовий аспект міжнародного туризму має важливе економічне
значення. Туризм перетворився на важливий чинник національного розвитку,
що впливає на багато галузей економік країн світу — будівництво шляхів
сполучення, транспорт, зв’язок, громадське харчування, торгівлю,
комунально-побутове обслуговування, медицину тощо. Туристичні
підприємства надають туристам комплекс послуг.

Часто завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з’являється
стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі
галузі народної творчості. Туризм є засобом підвищення зайнятості
населення, поліпшення використання природних ресурсів країн.

Туризму властиві економічні особливості. Міжнародний туристичний обмін є
обміном живими людьми. Туристичні послуги не можуть пересуватися за
своїм покупцем, їх не можна зберігати. Ринок міжнародного туризму є
ринком покупця. Основні посередники -авіапідприємства, що обслуговують
регулярні і чартерні авіарейси, оператори турів, туристичні агентства і
фірми.

Протягом періоду після Другої світової війни відбулися значні зміни у
розподілі надходжень від міжнародного туризму серед регіонів світу. Якщо
у 1950 р. частка європейських країн у загальносвітових надходженнях від
туристичної галузі становила 40 %, то в середині 1960-х років вона
зросла до 60 %. У ті роки частка країн, що розвиваються, у міжнародному
туризмі становила 10-11 % від обсягу світових надходжень від цієї
діяльності. Є дані про те, що у 1969 р. послугами міжнародного туризму
скористалися 153 мли чол.

Наприкінці 60-х років міжнародний туризм концентрувався переважно в
Європі, на частку якої припадало 74 % його загального обсягу, друге
місце посідала Північна Америка (16 %), на інші регіони світу припадало
лише 10 % обсягу міжнародного туризму.

У середині 90-х років близько 65 % міжнародних туристичних подорожей
припадало на Європу, 20 % — на Америку. Частка решти країн світу
становила 15 %. За станом на 1993 р. у сфері туризму створювалося 10,1 %
світового внутрішнього валового продукту та налічувалося 10,5 %
загальної кількості робочих місць.

На зламі тисячоліть у світовій індустрії туризму було задіяно понад 100
млн чол. Вона належала до ряду найбільших за кількістю робочих місць. У
Північній Америці доходи від туризму становили 5 % у валовому
національному продукті, ця галузь забезпечувала роботою 8 % загальної
кількості працівників. Відповідні показники Західної Європи становили 7
і 11 %.

Міжнародний туризм розвивається нерівномірно не лише в окремих регіонах,
а й у межах певного регіону планети, що зумовлено

ступенем розвитку туристичної інфраструктури, віддаленістю території та
іншими чинниками.

Країни — члени Організації економічного співробітництва та розвитку
обчислюють надходження від іноземного туризму за допомогою врахування
банківських операцій або за методом приблизного підрахунку. У разі
використання першого методу враховуються загальні надходження іноземної
валюти до всіх установ, підприємств та організацій, що мають право
виконувати операції з іноземною валютою. Метод приблизного підрахунку
базується на вибіркових опитуваннях, під час яких одержують необхідні
дані від туристичних, готельних, транспортних та інших організацій.
Окремі країни — члени ОЕСР включають у надходження від міжнародного
туризму також вартість товарів, що іноземні туристи купують і вивозять з
країни.

Відсутність єдиної методики значно ускладнює точну оцінку впливу
міжнародного туризму на платіжні баланси. Існуючу статистику надходжень
від туристичної галузі не можна вважати досить точною для визначення
реального внеску міжнародного туризму в економічний розвиток будь-якої
країни. Відсутні надійні критерії визначення ролі туризму й у сфері
міжнародної торгівлі.

Слід мати на увазі, що баланс туристичної діяльності не враховує
багатоаспектність впливу туристичних зв’язків на життя суспільства.
Економічне значення міжнародного туризму для тієї або іншої країни —
явище складне та унікальне, його аналіз лише за допомогою статистики
надходжень і відпливу валюти є відносним і не дає можливості оцінити
вплив цієї сфери діяльності на економічне життя у сукупності. Втім,
попри зазначене, надходження від міжнародного туризму розглядають як
вагомий індикатор його економічного значення.

Міжнародний туризм може призвести також і до відпливу валюти за кордон.
З такою ситуацією зштовхнулися ряд країн, що розвиваються, які змушені
купувати за кордоном продукти і товари для іноземних туристів та
необхідне для інфраструктури туризму обладнання. Має місце і
“демонстраційний ефект” міжнародного туризму — іноземні туристи під час
своїх поїздок демонструють зарубіжні товари, що викликає зростання
місцевого попиту на них. Жартома кажуть, що міжнародний туризм
тримається на чотирьох “s”: sea, sand, sun, sex (море, пісок, сонце,
секс).

Список використаної та рекомендованої літератури

Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.

Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.

Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.

Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. – – К.: Основи, 2000.

Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ,
1999.

Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л.
С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.

Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры,
технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.

Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.

Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.

Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. – – К.: МАУП, 2002.

Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.

Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право.
Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.

Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.

Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. —
М.: Междунар. отношения, 2000.

Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних
вчень. — К., 1999.

Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид.,
стереотип. — К.: МАУП, 2002.

Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбал-кина. — М.,
1997.

Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. —
М.: Изд-во МГУ; Дело и сервис, 1998.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020