1. Предмет і завдання курсу РПС
РПС — сусп-економ. наука. В центрі уваги науки рпс сусп. вир-во та
особл-сті його розміщ.
Як галузь ек науки, РПС грунтується на загальних економічних законах.
Завданням її є постановка і вироблення теорет засад, необхідних для
практичного виріш. завдань раціоналізації просторового розосередження
насел і вир-ва.
Предмет науки – виявлення законів, закономір-ностей та визначення
принципів і факторів просто-рової організації ПС, їх сучасне і перспект
розміщ-я
– просторова організ. п/с, вивчення якої здійснюється на різних рівнях:
населений пункт, низовий адмін район; область; екон. район; країна. Такі
елементи просторової організації п/с, як прир-ресурсний, людський і
трудо-ресурсний потенціал, галузеві і міжга-лузеві комплекси, соціальна
інфр-ра, тер с-ми господарювання, є об’єктами вивч. цієї науки.
Метою є всебічне обгрунтування перспективного розміщення п/с, а також
удосконалення (оптимізація) його сучасного характеру, підвищення
соц-екон. ефективності сусп. затрат праці.
Завдання курсу РПС полягяє у наданні студентам знань щодо новітніх
тенденцій розвитку цієї науки, щодо вирішкння практичних питань стосовно
РПС з урахуванням соц, еколог, демограф факторів
Рпс взаємодіє з іншиими науками – природни-чими, географічними та
технічними. Економ теорія вивчає ек закони та категорії, якими
користується РПС. РПС також використовує результати досліджень галузевих
економік, ек-ки природокористування, ек статистики, ек і соц георафії,
кібернетики, картографії… АРПС збагачує їх власними категоріями та ек
характеристиками тер розвитку. РРРРРРРРРРРР
РРРРРлорлорлрожмвебпмь амии kjgjhgлорлорщшгщшгщшгщшг
2. Регіональна економіка, її суть і предмет дослідження
Регірнальна економіка – це с-ма ек відносин, що склалася в межах окремих
регіонів (областей) і являє собою сукупність взаємозв’язаних
підприємств, установ і організацій, забезпечуючих стабільність ек
розвитку.
До неї входить комплекс галузей ек-ка та приорітети в управлінні
розвитку регіонів, вона охоплює с-му виробничих і соц зв’язків на тер
певної області
Виходячи з основних положень ДРЕП, інтаресів держави та регіону на базі
наявних ресурсів та інших переваг регіону формується його ек с-ма.
наприклад в придніпров’ї наявні запаси руди та марганцю, розвив
металургія, розвив маш буд та інші галузі, що є супутними для основних
та інфраструктура.. так формується ек-ка всього регіону
3. Загальні закономірності РПС
Законом. РПС , як і закон відображає причинно-наслідкові зв’язки між
дією раізноманітних сил та ек наслідками їх взаємодії, проте
закономірність не дає можливості абсолютно точно передбачити результат,
а лише приблизні наслітки дії сукупності тих чи інших ек законів в
конкретному ек середовищі. Існують закони закони загальні, заг-наукові
та конкретно-наукові
З тер поділу праці (її урахування зумовлює спеціалізацію регіонів)
З концентрації та комплексного розвитку
З сталого розвитку ПС (забезпечення рец природокористування, відтворення
ресурсної бази вир-ва, ефективне використання трудового та виробничого
потенціалу)
З відповідності РПС вимогам нац безпеки (завершеніст технологічних
циклів, інтеграція в світовий ек простір, рівень забезпечення власних
потреб)
Планомірний розвиток ПС (держ програми соц-ек розвитку)
Керованість процесу розміщення та розвитку ПС (проведеня державою
відповідної галузевої політики)
Орієнтація на високу конкурентноспроможність продукції
Результативна закономірність (забеспечення високої ек ефективності РПС)
4. Критерії РПС
Критерії – це інтегральні показники, орієнтири практичної спрямованості
(природо-географічні, демогр, техніко-технологічні, соц, еколог), якими
керуються відповідні органи госп управління
Основними критеріями раціонального РПС є екологічні і соціальні
Екологічні – збереження просторової цілісгості природних систем приїх
використанні, використання природо- та ресурсозберігаючих, маловідходних
технологій, вир-во еколог. чистої продукції. Основна мета сказаного у
збереженні природита підпорядку-вання ек-ки під вимоги охорони навкол
середовища
Соціальні критерії – врахування потреб та інтересів населення при
плануванні ек-ного укладу тієї чи іншої території.
5. Вплив глобалізації та регіоналізації економіки на РПС
Сучасний стан розвитку ек характеризується наявністю двох прцесів –
регіоналізації та глобалізації.
Глобалізаціяпоявляється завдяки ринку, який стирає межі між країнами.
цей процас стимулює зосередженнявисокотехнологічного виробництва в
найрозвинутіших країнах, що дає їм змогу розвиватися ще швидще, тим
самим збільшуючи розрив з відставшими країнами. А видобувні галузі,
вир-во проміжної сировини, галузі, що забруднюють навколишнє середовище
та ресурсомістка пром зосередж в слаборозвинутих країнах. Це призводить
до посилення ек залежності нац господарств від загальносвітової
коньюктури. Тому фрмуються міжнар об’єднання держав для захисту власних
інтересів, в тому числі для захисту ек-к своїх країн від негативних
наслідків світової кризи.
А регіоналізація (особливо у межах нац госп комплексів) розвивається
завдяки децентралізації господа-рювання як типу управління ек
відносинами. В нац межах регіоналізація виражається в зростанні
самоуправління розвитком рег ек-ки (регіони безпосередньо реалізують
соц-ек політику держави) На нац рівні регіоналзація прявляється у
формуванні міжнародних галузевих чи комплексних інтеграцій (ОПЕК,
СІПЕК….)
6. Основні принципи РПС їх суть та значення
Принципи – стисло викладенні науково обгрунтовані положення чи правила
господарювання, якими мають керуватися суб’єкти ек діяльності. Часто
відображають еконм. закон-сті, але не замінюють їх, вони більш
корткочасні, мають суб’єкт-й хар-р і можуть змін-ся в процесі розвитку
сус-ва на короткому етапі. Принципи можуть змін-ся протягом коротких
відрізків часу в залежності від цлей і завдань сусп. розвитку.
Осн. принципи:
1) Більш рівно-не розміщ-я вир-ва по території країни з метою рац.
викор-ня ек-х і прир ресурсів всіх регіонів країни в залежності від
наявності в межах цих регіонів передумов для РПС;
2) Почергове освоення найбільш ефективних природних ресурсів регіонів;
3) Поглиблення ТПП на основі рац. спеціалізації і комплексного розвитку
гос-ва економ. регіонів, вирівнювання рівня їх економ. розвитку;
4) Розміщ-ня вир-ва з урах. участі країни в світовому ТПП і викор-ня
переваг міжн. ПП
5) Розміщ-ня вир-ва продукції ВПК з урах стратег. полож. терит і
обороних потреб країни;
6) Урах приросту загальнодерж, а не відомчих організацій при розміщ.
особливо екологічно брудного вир-ва;
7) Розміщ вир-ва з урах необх стримування зрост. надмірно великих міст і
розміщ у малих і середніх містах, що сприяло би створ. тут виробн. і
соц. інфраструктури, працевлаштуванню безробітних, зрост. насел;
8) Розміщ підпр-в з урах переваг агломерацій вир-ва, створ нових пром
центрів, пром вузлів, формування ТВК;
9) При РПС враховується екологічний чинник, який може бути визначальним
при наявності всіх інших перваг даної тер-ії.
7. Основні фактори розвитку та РПС
Фактори РПС – причини та чинники, що зумовлюють вибір місця для рац. і
еф. розміщ прод сил та визначають його ефективність
Основні фактори:
1) Природні передумови. Аналіз кількісних запасів і якісний склад
ресурсів, умови їх експлуатації і використ, а також кліматичні,
гідреологічні та ін природні ресурси: земельні , лісові, водні,
мінеральні, агрокліматичні;
2) Економічні фактори. Строки буд-ва, вартість капіталовкл,
призначеність та якість продукції, що буде виробл, рівень розвитку
виробн та соц інфраструктури, транспорту, буд. індустрії, можливість
здійсн виробн зв’язків;
3) Технічний фактор. Аналіз на даній території розвитку технологій,
наявність наук-дослідної бази, що може сприяти розвитку наук-місткого
вир-ва;
4) Соц-дем. фактор. Аналіз балансово-трудових ресурсів на даній тер.
(аналіз загальних запасів, віковий, статевий, фаховий, аналіз кількості
незанятих труд. ресурсів, рівню розв. тут соц інфраструктури, аналіз
місцевого ринку збуту продукції;
5) Екологічний чинник. Природо-охоронні і конструктивні заходи з метою
рац. викор. місцевих прир. ресурсів, можливість їх повної і безвідходної
переробки
8. Економічний район, тпи ек районів, об’єк-тивний хар-р його формування
та роль в управлінні ек-кою та територією
Екон район – географічно цілісна терит. країни, яка має свою визначену
спец., комплексно-пропорційний розвиток гос-ва, тісні внутрішньорайонні
зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими регіонами країни сусп-ТПП.
Форм-ння ек районів має об’єктивний хар-р: виникн-я ек р-нів розпоч-ся з
виникн тов. вир-ва і розвитком терит. поділу праці (ТПП), який сприяв
концентрації вир-ва високоефективної продукції у межах відповідних
регіонів. Така концентрація спричинила спец. цих районів на вир-ві
відповідної продукції, яка вивозиться за межі даного регіону і визначає
його місце в сусп. ТПП, в межах світ. госп. і в госп країни
Мікроекономічниі райони, які займають невелику територію, мають 1-2
галузі спеціалізації і в адмін. відношенні відповідають адм. районам.
Мезоеконмічні райони складаються мікронекономічних, мають більшу
територію і більший набір галузей спеціалізаціїі в адміністративному
відношенні відповідає…………….
Макроекномічні райони мають велику територію , значний набір галузей
спеціалізції, удосконалену галузеву структуру і т/о ПС.
Мікро- та мезорайони використовуються для управління галузями і для
удосконалення галузевої структури і т/о ПС. Мезо- і макрорайони є
об’єктами ДРЕП.
9. Стуктура ек-ки регіону і особливості її трансфрмації в умовах
ринкових відгосин
Найбільш поширений критерій характеристики складу регіону – галузевий,
це:
– матеріальна (виробнича) сфера – промисловість, с.г, транспорт,
будування, зв’язок
– невиробнича сфера – освіта, кулькура, комуна-льне гос-во, медицина,
охорона здоров’я, управління
В умовах ринкових відносин економіка регіону формується під впливом
попиту і пропозиції. Зараз найбільшим попитом користується українсьса
продукція, таких галузей: металургія, хіи пром, харчова, окремих галузей
машинобудування… Ці галузі за останні 10 р дістали найбільщого
розвитку, решта знаходиться у кризових умовах.
10. Основні принципи економічного районування.
Економ районування – науково обгрунтований поділ країни або великого
регіону на екон райони, що історично склалися або формуються в процесі
розвитку прод. сил і об’єктивно відбивають терит. поділ праці.
Принципи ек районування – науково обгрунтовані полож, виділення границь
економ. районів.
Основні принципи:
1) Економічний. Ефективні вир-ек зв’язки Спеціалізація р-ону, її
визначають лише ті галузі, в яких витрати праці та засобів на вир-во
продукції та її транспортув до споживача порівняно з іншими районами
будуть найменшими. Отже, територіальна організація гос-ва у виділених
районах повинна сприяти досяненню найвищого еконо-го ефекту в усьому нар
гос-ві країни та в кожн. екон районі;
2) Принцип перспективності розвитку;
3) Національний;
4) Адміністративний, що визначає єдність екон райо-ня і територіального
політ-адмін устрою країни;
5) Принцип терит. цілісності району
11. Спеціалізація і комплексний розвиток регіонів в умовах ринкових
відносин, їх суть
Спеціалізація екон р-нів сприяє економї сусп. праці. Галузі
спеціалізації визнач місце району в ТПП, беруть участь у міжрайонному
обміні продукцією або послугами. Умови спец-ії
1) Регіони повинні мати переваги перед іншими регіонами для вир-ва
відповідної продукції. (наявність потужного прир-рес потенціалу, спец.
агро-клім. умов, кваліф. кадрів, вигідність транспортно- ек положення)
2) Продукція повинна бути конкурентноспромож-ною, мати висоу якість і
гарний дизайн
3) Повинні бути ринки збуту продукції (робіт , послуг)
12. Три групи галузей, які хар- зують господарський комлекс крупного ек
району
Ек регіон включає в себе 3 групи галузей і вир-в:
1)Галузі спеціалізації, які визначають місце госп комплексу в регіон.
поділі праці і впливає на формування міжрегіональних зв’язків
2)Обслуговуючі галузі (визначають функціо-нальні галузі спеціалізації:
будів. і вантажний тр-порт, система матерільно-технічного постачання,
зв’язку як обслуговучі галузі (ПЕК), декі галузі машинобудування, що
виробляють устаткування для галузей спеціалізації)
3)Галузі місцевого значення (галузі соц. інфраструктури, галузі легкої
та харчової промисловості)
13. ДРЕП – суть, мета та основні завдання
ДРЕП – сукупність організаційно-правових та екон заходів спрямов на
стимулюв еффективного розвитку ПС регіонів, раціональне використ їхнього
рес потенціалу з метою підвищ життєвого рівня насел та охорони
навколишнього прир. сер-ща, вдосконалення терит. організації сус-ва.
Головна мета ДРЕП – повніше і якісніше задоволення потреб населення та
підвищення його добробуту, підвищення ефективності функціонува-ння усіх
структур місцевого самоуправління, ефективний розвиток і раціон. розміщ
ПС, використ. переваг ТПП та екон кооперування вир-ва, розвиток
міжрегіон-х ек зв’язків, охорона навколишнього середовища
Основним завданням ДРЕП – зростання життєвого рівня населення на основі:
– повного і ефективного використання ек та інтелектуального потенціалу
регіону
– оптимізації управління на всіх рівнях
– запровадження єдиних загальнодержавних адм соц стандартів та
механізмів соц захисту населення
14. Механізм реалізації ДРЕП України
Механізм реалізації регіональної політики – це с-ма ек важилів та
організаційних засобів за допомогою яких здійснюється держ вплив на
територіальну організацію вр-ва і забезпечується соц-ек розвиток
регіонів. Цей механізм забезпечує активізацію господарської діяльності у
регіонах.
Складовими елементами механізму… є:
– законодавчо-нормативна база
– бюджетно-фінансове регулювання
– рогнозування, програмування і планування ек розвитку
– організація вільних ек зон
– прикордонне співробітництво
15. Територіальна організація ПС і тер структура гос-ва, їх суть.
До числа специфічних методів науки про РПС і тер орг-цїі н/г належать як
традиційн, так і нові. До основних з них слід віднесит: – вивчення
конкреного п-ва і аналіз його госп-ї діяльності, вир-го потенціалу,
технологічних особливостей, складності вир-го процесу, зв(язків по
поставках сировини і реалізації готової пр-ції, енергетичної і кадрової
забезпеченості, можливостей збільшення потужностей, перспективності
розвитку тощо; – вивченя елементарної системи в-ва, до складу якої
входить п-во; – вивчення галузевого РПС і галузевої стр-ри госп-ва
міста, р-ну, області, країни. Для цього галузі диференціюються на
добувні і обробні. Галузі обробної пр-сті под-ся на: 1/галузі, що
тяжіють до джерел дешевого палива і електроенергії; 2/галузі, що
розвиваються головним чином біля джерел сировини; 3/ галузі, п-ва яких
тяжіють до населених пунктів і р-нів зосередження резервів трудових
ресурсів або наявності кваліфікованих кадрів; 4/ галузі, п-ва яких
тяжіють до р-нів споживання їх пр-ції; – виявлення і вивчення
промвузлів, ТВК і АПК як основ територіальної орг-ції в-ва; –
картографування тер-х аспектів розвитку і РПС, формування ек р-нів. За
доп тематичних ек карт розкриваються особливості розміщення промислових
п-в, центрів, галузей, промислових р-нів, їх взаємозв(язки щодо сировини
і поставок пр-ції; покриття території країни або р-ну мережею
транспортних шляхів, лініями електропередачі та ін. Карта може бути
використана як логічна образно-знакова модель території з сучасним
розміщенням в-ва, транспорту, невир-ї сфери, розселенням людей та ін.; –
ек рай-ня як найважливіший метод науки про РПС, систематизацію складної
інф-ції, удосконалення територ орг-ції н/г і його упр-ня. Науково
обгрунтована мережа ек р-нів дає
змогу визначити основні напрями найбільш рац-го використання ресурсів в
кожному з них шляхом утворення ТВК, визначення галузей їх спеціалізації
в н/г країни і перспектив розвитку;
16. Наукові методи аналізу розміщення та територ. організації
продуктивних сил.
У наукових дослідженях т/о і розміщення ПС використовується наступні
методи:
1) Системний аналіз. Можна порівнювати різні варіанти розв’яз проблем
удосконал розміщ вир-ва і вибирати для практичн викор кращі. Дає змогу
розгляд кожну велику екон проблему як особливу сис-му взаємодії з
іншими.
2) Економічні методи використов у проектних розробках, при обгрунтуванні
розміщ ПС. Нескладні балансові розрахунки вир-ва і споживання продукції
в районах належать до наближених методів, які називають традиційними.
Складні балансові розрахунки на ЕОМ належ до точних або нових методів.
3) Балансовий метод. У предпланових дослідженнях викор сис-ма матер,
фінанс ат інших балансів. Розробл баланси труд. ресурсів, грошових
доходів і видатків насел, територ баланси потужностей буд оргнізацій,
баланси місцевих буд. матеріалів, виробів металообробної пром-ті та ін.
Баланси є звітні та планові.
4) Техніко-еономічні розрахунки застосов на проектній стадії обгрунтув
розміщ під-в і територ розвитку вир-ва. Порівняльну ефективність різних
варіантів районного розміщення під-в і комплексів визначають на основі
розрахунку поточних (собівартості) і порівняння одноразових
(капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховуються показнки
матеріало-, енерго-, фондо- та трудомісткості продукції. Особливу роль
відіграють показники водомісткості й транспортабельності продукції.
5) При визначенні ефективності функціонування гос-ва під-ва
використовують систму вартісних показників: валову та товарну продукцію,
чисельність працівників, продуктивність праці, вартість онсовних
виробничих фондів, матеріальні витрати та капітльні вкладення.
6) Аналіз теритріальної організації вир-ва передбачає використання
економіко-статистичних методів. З-поміж них найпоширенішими є обчислення
індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування та
графоаналітичний метод.
7) Порівняльний спосіб вивчення економічних і економіко-географічних
явищ, їх конкретизція та генералізація.
8) Картографічний метод. Економічне картування є наочним і конкретним
інструментом при дослідженні території, аналізі особливостей розміщення
і взаємозв’язку предметів та явищ. Особливе значення має вимірювання
економічних відстаней ( за ізолініями тарифів на первезення пасажирів і
вантажів), густоти населення.
9) Економіко-математичних методів. формалізований опис екон явищ і
процесів у вигляді відповідних моделей – ситем математичних рівнянь.
Найчастіше використовують 2 види економ.- математ. моделей: балансові та
оптимізаційні. Балансові моделі будуються у вигляді систем шахових
таблиць, до них належать баланси витрат і випуску продукції, капітальних
вкладень, трудових витрат і природних ресурсів. Дуже широко
використовуються на практиці міжгалузеві і міжрайонні баланси вир-ва й
розподілу прод-їю Оптимізаційні моделі є вищою формою техніко- економ.
розрахунків. Їх основне призначення- вибір оптимального варінту
розміщення не тфльки під-в та галузей, а й ТВК. В оптимізаційних моделях
умови задач і розв’зок їх можутть бути подані в табличній( матричній)
або графічній (мережній) формі.
17. Демографічний і трудоаий потенціал регіональної ек-ки та їх вплив на
розвиток і РПС
Населення – основа розвитку та розміщ. прод. сил.
Населення не лише виробник мат. благ та послуг але й їх споживач. Тому
слід врахов і осіб у працездатному віці, і осіб похилого віку, і дітей.
Насел у формує споживчий ринок і ринок праці. Демографічні фактори
розвитку та РПС можна поділити на таі блоки:
1)Чисельність населення країнни (регіону), його динаміка, характер
відтворення;
2)Розміщення населення на території, щільність населення, форми
розселення, міграції;
3)Статевовікова структкра населення, чисельністть і динаміка трудових
ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;
4)Структура зайнятості населення;
5)Національний склад населення;
6)Демографічна політика держави.
Чисельність населення регіону необхідне для визнач забезпеченості труд.
ресурсами, обсягу вир-ва товарів нар. спожив, обсягу коштів на соц
забезпеч, розмірів буд-ва житла, шкіл, лікарень тощо.
З розвитком наук-техн прогресу роль труд. фактора збільш. Вплив
трудового фактора визнчається обсягом витрат праці на вир-во одиниці
продукції. Працемісткість визнач через розрахунок маси продукції, яка
припадає на одного вир-ка. Найбільш працемісткими галузями є:
електроніка, приладобудування, оптико-механічне, інструментальне вир-во,
автомобілебудування, верстатобудування, швацька, бавовоняна, шовкова,
взуттєва прим-ті. Працемісткі види вир-ва розміщуються у містах, які
мають вільні труд. ресурси. Працеміскі види с/г розміщ у регіонах з
високою щільністю сільского насел.
До наукомістких відносяться усі вир-ва, які потребують,
висококваліфікованих робітників, а також великих вкладень у
науков-дослідну базу: вир-во ЕОМ, ракетобудування, літако- і
автомобілебудування, виготовлення озброєнь тощо. Їх розміщ у великих
містах, які мають кілька науково-дослідних інститутів і вищих навчальних
закладів.
18. Населення України, його динаміка, структура та регіональні
особливості формування.
Насел. У становить приблизно 50 млн чол. Чисельність залеж від природн і
механічн приросту. На протязі всьго ХХ ст чис укр-ів збільшувалася (якщо
не враховувати голодоморів та воєн) і лише у 90-ті рр почала
знижуватися.
Зараз в У. спостерігається від’ємний приріст насел. Це пов’яз із
соц-економ, і з еколог факторами. Зростає смертність при зменшенні
народжуваності. Значно зросла дитяча смертність. Механ приріст майже
нульовий, але якісні зміни негативні: від’їжджають з країни
кваліфіковані робітники і науковці, а прибувають – біженці, переселенці,
кримінальні елем-ти тощо.
Все це створ. негативну демограф. ситуацію, яка дещо відрізняється в
регіонах: Зах-Україн (Вол, Рівн, Льв, Терноп. Ів-Фр, Закарп, Чернів
обл.) та Південний (Миколаївська, Херсонська обл. і Крим) регіони мають
сприятливу демографічну ситуацію, але ситуація в інших 15-ти обл
(Центр-Півн регіон) вкрай негативна і визначає загальнодержавні
показники.
Сер. густота насел – 86 ч/км2 найбільша вона в Найменш заселений пд
Ук-ни та Полісся. Зміни у розміщ пов’яз з історією освоєння, природними
та соц-екон факторами.
Висока густота нас у сх та зах Ук-ні, порте на сході переважає міське
нас (дуже високий рівень урбанізації – 90%, а на заході здебільшого
сільське населення. Найбільша густота в Донецькій, Київській,
Львівській, Чернівецькій. Луганській областях (доречі додатній пр
приріст нас спостерігається лише у зак та рівн обл, це замовлено
спиятливою статево-віковою структурою нас тут)
19. Міське та сільське нас Ук. Його динаміка та рег особливості
формування та розселення
68% – міське населення, сільське нас переважає лише в 6 областях.
Кількість населення в сільській місцевості залежить від розвитку с.г. і
соц-ек умов тієї чи іншої сілької місцевості
Міське насел. 3 1913 до 1994 зросло у 5,2 раза, а сільське зменш. в 1,7
рази. Зараз – 445 міст і селищ міського типу. Містом вважають нас.
пункт, що викон. пром, транспортні, культурно-торгові та адмін ф-ії, а
насел. склад переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста є
економічні (промислові, трансп, торг-розподільні) та неекономічні
(адмін, культурн, рекреаційні). Найбільше міст в Донецькій (51),
Луганській (37), Київській (25). Найменше іх у Миколаївській та
Херсонській (по 9).
СМТ – проміжна ланка між містом і селом. Розміщ. навколо підприємств,
курортів, залізн. вузлів і мають 2 та більше тис. мешканців.
За к-тю насел. міста поділяють на:
а) малі (до 50 тис.) – 1247. Сюди вход й смт.
б) середні (50-100 тис.) – 55.
в) великі (100-500 тис.) – 40
г) дуже великі (до 1 млн.) – 6
д) міста-мільйонери (Киів, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса).
Внаслідок “росту” великих міст утворюються міські агломерації –
зосередження функціонально пов’язаних між собою міських поселень, що
концентрують у собі потужний виробничий, культурний, освітній і торговий
потенціал. Всього 19 агломерацій.
Сер. вік міськ насел. менше сільського.
Села відрізн за кількістю жителів і за принципами розміщ. В Поліссі
невеликі села (до 500-700 чол.) розташ на підвищеннях, в Лісостепу села
більші (1000-1500 чол.), в Степу – найбільші села (до 3000 чол.) і
розміщ, біля води. В гірських районах села невеликі і розміщ на схилах
та в гірських долинах.
Зараз відбувається “знелюднення” села
20. Сучасна демографічна ситуація в Ук, її регіональні особливрсті
Дані за 1996 рік. Укр. – п’ята за чисел насел в Європі. Зараз населення
стан. приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.),
Італії (58 млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн
чол.).
Демографічна ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч
насел в селах розпоч з 1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний
приріст населення України становив 1,7 чол. на 1000 чол. населення. А в
1990 р. — лише 0,6, а з 1991 природне скорочення 0,7.
За період 1929-1959 Укр не долічилася 14,6 млн осіб. Сер. трив. життя в
Україні станов 70-71 рік (66 років у чоловіків і 73-75 років у жінок) і
поступово зменш. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед країн
світу.
Скорочення насел України – наслідок мутагенних впливів, у тому числі
негативних змін навкол. сер-ща, що призводять до різкого пошкодження
генофонду, глибока соц-екон криза, складна криміногенна сит. в Україні.
Забруднення навкол сер-ща призвело до того, що у 1990 р. вся Україна
проголошена її парламентом зоною екологічного лиха.
21. Трудові ресурси, їх суть, структура та розподіл за регіонами.
Трудові ресурси – наявне працездатне населення (чоловіки від 16 до 60
років, і жінки від 16 до 54 років, а також працюючі пенсіонери та
підлітки). Заг. кіл-ть працездатного населення України в 1993 р.
превищувала 29 млн. чоловік. В працездатному віці знаходиться 55,8 %
населення. Найб. питома вага осіб працездатного віку в Одеській (57,6),
Харківській (57,2), Запорізькій (57,2), АР Крим(57,5). Найнижчий
показник в Чернігівській області (51,3). У сфері матеріального вир-ва
зайнято 64% працівників. В пром- ті – 29%, більше 20% – с/г, понад 11% –
в освіті, галузяях науки та культури. Значна частка припадала на буд-во
(7,4%, торгівлю, гром. харчування (7,1%), транспорт і зв’язок (6,7%).
Нині переважаючою формою зайнятості є держ сектор економіки, проте
частка недержавних форм власності поступово зростає. У н/г країни жінки
переважають над чоловіками, вони зайняті на важких і шкідливих роботах,
працюють у нічну зміну.
22. Ринок праці та забезпечення пордуктивної зайнятості населення,
регіональні особливості безробіття.
Таке поняття як звільнення з роботи – нове поняття для України, а
безробіття темпаче.
Середній рівень зайнятості рудових ресурсів в Ук – 72% (найвищій в Кий,
Сум, Полт, Кіровогр, та Черн обл). А безробітних офіційно зареєстровано
1 млн (найвищій рівень безробіття в Вол, Жит, Зак, Льв, Ів-Фр і судячи
по відносно нормальному приросту нас безробіття буде збільшуватись)
Найнижчій рівнь безробіття – Од обл, Київ, севастополь. Щеодна
характкрна особливість – значна частина населення не з власного бажання
перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості.
23. Прир-рес потенціал рег ек-ки, його суть та структура.
Природно-ресурсний потенціал – сукупність усіх можливостей, засобів,
запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані і використані для
досягнення певної мети. Ресурси визначають як запаси, цінність,
можливості, засоби. Відбиває споживчу варітість ресурсів, їх кориснсть
для сус-ва. ПРП є одним з важливих факторів РПС і включає вже вивчені
Елементи природного середовища:
Природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які
безпосередньо беруть участь у матер вир-ві і в невиробничій діяльності,
тіла і сили природи, які на певному рівні розвитку ПС і вивченості
можуть бути використ для задовол потреб людського сус-ва у формі
безпосередньої участі у матеріальній діяльності.
Природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть
безпосередньої участі в сусп. вир-ві, тіла і сили природи,які при
певному рівні розвитку ПС і вивченості можть бути використанідля
задоволення потреб людського сус-ва у формі безпосередньої участі в
матеріальній діяльності.
Природні ресурси поділяються:
Промислові (вже розвідані на глибині до 1300 м і достовірно вивчені)
Балансові (всі пром запаси + розвідані на глибині до 1800м і менш
конкретні)
Геологічні ( пром + балансові + приблизно оцінені)
Прогнозні запаси (визначені в залежн від геолог будови земної кори)
Щодо вичерпності, то вони поділяються на вичерпі відновні, вичерпні
невідновні, невичерпні
За походженням: мінеральні, земельні, водні, біологічні, кліматичні,
рекреаційні, геотермальні, а також: морські припливи та відпливи,
сонячна енергія, ресурси внутрішньої будови речовини
Господарська кваліфікація за використанням: промислові, с.г,
рекреаційні.
За особливостями використання: галузевого значення та міжгалузевого
(вода)
24. Вплив прир-рес потенціалу на розвиток і розміщення вир-ва та
спеціалізацію ек районів.
Для розміщення галузей н/г велике зн-ня мають кількісні параметри
певного виду ресурсу. За н/г-м значенням запаси кросиних копалин под-ть
на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто
вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і
гірничо-технічними умовами експлуатації; позабалансові, які при наявному
рівні технології експлуатувати економічно не вигідно. В геології вид-ть
такі категорії запасів корисних копалин: А – докладно розвідані та
вивчені; В і С1 – розвідані менш докладно; С2 – оцінені попередньо і
приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1 і С2 разом з
прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне пром
запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експлуатація яких за даних
умов забезпечує достатню рентабельність в-ва.
25. Мін ресурси, їх структура, промислові, балан-сові та
загальногеологічні запаси, нар.г. знчення
Мінеральні ресурси – сукупність різних видів корисних копалин, які
можуть бути використані за умов сучасного рівня розвитку прод сил
За характером використання:
Паливно-енергетичні – буре і кам’яне вугіллянафта, газ, торф, горючі
сланці…
Рудні – залізна руда, марганцеві, хромітові,олов’яні……………..
Нерудні – кух сіль, скамородна сірка, каолін, вогнетриви….
-Промислові (вже розвідані на глибині до 1300 м і достовірно вивчені)
-Балансові (всі пром запаси + розвідані на гли-бині до 1800м і менш
конкретні)
-Геологічні (пром + балансові + прибл оцінені)
-Прогнозні запаси (визначені в залежн від геолог будови земної кори)
26. Земельний фонд Укрїни та його структура. Проблеми охорони і
раціонального використання земельних ресурсів.
Забезпеченість України с/г угіддями дуже висока і становить 0,8 га на
одного жителя. Рівень с/г освоєння території країни сягає 70 %, але
досить різний по областях. Розораність – 57%
У структурі грунтового покриву України домінують різновиди чорноземів,
поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % ор-них земель займають
опідзолені й деградовані чорноземи, є також каштанові, підзолисті, сірі
лісові, солонцюва-ті, лужні та ін. Останніми роками змешується шар
гумусу, особливо в чорноземах, наявну процеси різноманітної ерозії
грунтів. У зв’язку з цим погірш родючість грунтів. Тому подальший
розвиток землеробства має передбач і заходи щодо відновл родючості
грунтів, рекультивації земель, вилучених із с/г обороту.
Для У. характерний високий рівень освоєння території. Найвищий рівень
мають західні і центральні області, Донбас і Придніпров’я. В Степовій і
Лісост
зонах рівень розораності перевищує 70%. Одним з наслідків цього є те,
що частка ерозійних процесів перевищує третину загальної площі ріллі.
Така ситуація потребує радикальних заходів щодо зниж. частки ерозованих
земель.
В У є значні територіальні відмінності в землезабезпеч насел. Так, у
Закарпатській області забезпеч ріллею становить 0,15 га на одного
жителя, в півд областях — до 1,5 га, (у середньому 0,65 га.) За рівнем
забезпеч ріллею Україна займає одне з перших місць в Європі.
Територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу.
Проте для одержання гарантованих урожаїв на півдні України необхідно
застосовувати штучне зрошування, оскільки тут випадає мінімум опадів
влітку, а також можливі засухи. Необхідно підвищіти ефективність викор
грунтів на всій тер Ук шляхом формування продуктивної та
високоефективної с-ми землекор як надійної основи розв’язання
продовольчої системи.
27. Водні ресурси України.
Водні ресурси є джерелом промислового та побутового постачання, тоому
відіграють значну роль у розвитку нар гс-ва та у життєдіяльності нас.
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзиту.
Водозабезпечення нашої країни не є достатнім. Найвище водозабезпечення
жителів у західних і північних областях, а найменше Донбас, Криворіжжя,
Пд області (а там зосереджені основні пром споживачі – металургія,
ел-ен, хім пром)
Основним джерелами води є річки (найбільша – Дунай, але водночас
екологічні проблеми Дунаю дуже гострі, а його воду для зрошування можна
використовувати лише після очищення), озера і лимани розміщені на
Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжі Чорного та Азовського морів та
моря
Споживання води в Україні щороку зростає. Найбільшим споживачем води є
пром-ть, на другому місці – с/г, на третьому – комунальне. Використання
водних ресурсів поділяєтьсяна водоспоживання (затсосування у технічних
процесах через відведення води від її нормального русла(пром, комунальне
спож)) та вдокористування – здійснюється в межах водногоджерела
(гідроенерг)
Гідроенергетичні запаси України не дуже великі і існують в більшості
випадків за рахунок створення штучних водойм)
Основні проблеми: забруднення через відсутність належних очищуючих
систем, чи їх непрацездатність, інтенсивне старіння фондів
водозабеспечуючого та водоохоронного призначення, висока водомісткість
існуючих підприємств! Необхідно змінити законодавчу базу на більш
жорстку ат діючу, впроваджувати новітні технології очищення та
циклічного використання води у пормисловості.
28. Лісові ресурси України.
Площа лісів України становить 8,6 млн га, з них 6,9 млн га займають ліси
державного фонду. Лісопокрита площа в середньому становить 14 %, у тому
числі західна й північна частини — 30—40 %, Карпати — понад 40. Полісся
— 25,7, Крим — 10. Степ — 4 %; 75 % лісових площ мають
високопродуктивний деревостан. Річний приріст деревини становить понад
30 млн м3. На хвойні ліси припадає 54 % запасів деревини, в тому числі
на сосну — 35 %, вона в основному поширена на Поліссі. Майже 40 %
запасів деревини — твердолистяні породи: дуб – 22%, бук – 13%, граб –
2%. Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа,
тополь. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських
трав.
Деревообробну пром-ть см. №56.
29. Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання прир
рес та підвищенняефективності ек-ки країни.
Ресурсозбереження – це прогресивний напрям викор-ня природно-ресурсного
потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання в-ва
пр-ції при тій самій к-ті використаної сировини, палива, основних і
допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження
можуть бути зведені до таких: комплексне використання
мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження
ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях
переробної пр-сті вторинної сировини; стабілізація земельного фонду,
відновлення родючості землі; ефективне регулювання лісокористування,
підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження
рекреаційних ресурсів при розміщення нових промислових об(єктів. Одним з
вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал.
Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько
600-700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в
стр-рі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хім
пр-сть. У перспективі передбачається формування ефективного механізму
вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних
інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія.
Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання
макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться
потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової
тари і упаковки. Важливим пріоритетом є підвищення ефективності
енергозбереження у зв(язку з тим, що Укр нал до енергодефіцитних країн і
за рах власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних
ресурсах менш ніж на 50%. ї. В цілому комплексний розвиток усіх напрямів
ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію госп-ня, що
базується на ек-му використанні наявної ресурсної бази, оптимальному
співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному
виробничому циклі.
30. Господарський комплекс Ук. Його суть, галузева структура і
трансформація в ринкових умовах.
Господарство – складна с-ма різних видів ек діяльності, що пов’язана із
забезпеченням матеріальних та соціальних умов життя людей.
В широкому розумінні гос-во – це сукупнісь прод сил та виробничіх
відносин, які визначають економ спосіб вир-ва, розподілу і споживання
мат благ та послуг.
Галузева структура відображає виробничо-технологічні зв’язки. Усе гос-во
поділяється на матеріальну та невиробничу сферу
Сфера мат вир-ва – сукупність галузей ек-ки, що виробляють мат блага
(пром, с та лісове гос-во, тр-порт, зв’язок, будівництво, торгівля,
громадське харч…)
Невиробнича сф – галузь діяльності людей, результатом якої є різні
прслуги, які не пов’язані безпосередньо зі створенням мат благ
(житлово-комун гос-во, освіта, медицина,фіз культ і соц забезпечення,
гром тр-порт…)
31. Міжгалузеві комплекси, їх суть, структура та об’єктивний характер
формування.
Міжгалузевий комплекс об’єднує взаємопов’язані галузі виробничої та
невиробничої сфер.Формується внаслідок кооперації та інтеграції
підприємств, орг-ій і галузей. Ядро міжгалузевого комплексу представлене
галузями, прідприємства яких здійснюють його головні ек та соц ф-ії.
Міжгалузеві комплекси формуються на базі енерговиробничих циклів. Це
типова, існуюча сукупність виробничіх поцесів, що виникають довколо
існуючої сировини ат енергії.
За територією бувають міждержавні (інтеграція кількох міжгалузевих
комплексів декількох держав), господарські (у структурі гос-ва крани) і
територіа-льні (в межах інтегральних господарських комплексів)
Формування міжгалузевих комплексів є об’єк-тивним і пов’язане з
раціональним підбором галузей, забезпеченням ек ефективної діяльності
цих галузей, встановленням їх оптимальних пропорцій.
32. Паливно-енергетичний комплекс: суть, структура, значимість в н/г.
ПЕК – сукупність всіх видів енергорес, підприємств по їх видобутку,
переробці, транспортуванню для забезпечення споживача енергією в різному
вигляді (наприклад, тепловою або електричною).
Для ПЕК України характерна висока доля вугілля, як палива для ТЕС та
висока доля АЕС в електроенергетиці. Мало використовується альтернативна
та гідроенергетика.
Основні підгалузі ПЕК :
а) видобуток – збагачення – переробка – споживання палива – паливна
промисловість;
б) виробництво – передача – використання електроенергії і тепла –
електроенергетика.
Енергетика є базовою галуззю г-ва будь-якої країни. Для У, через
енергомісткість її г-ва. розвиток енергетики є виріш. фактором.
До складу ПЕК входять: палив пром. транспорт (в т.ч. ЛЕП),
електроенергетика, галузі інфраструктури.
Для пропорційного розвитку ПЕК складається паливно-енергетичний баланс
(ПЕБ) – співвідношення видобутого палива і виробленої електроенергії до
використання їх в народному гос-ві.
Паливна пром. Включає в себе як основні галузі (вугільну, нафтову,
газову), так і допоміжні (торфову і сланцеву).
Електроенергетика включає в себе:
а) електростанції;
б) електромереживне господарство;
в) теплоенергоцентралі.
33. Вугільна промисловість України. Значення, особливості розміщення,
сучасний стан та перспективи розвитку.
Три басейни: Донецький (87%) та Львівсько-Вол кам’яновугільний та
Дніпровський буровугільний. Запаси вугілля 117 млрд т.
Вугілля достатньо для власного забезпечення, однак складні
гірничо-геологічні та технологічні умови видобутку суттєво впливають на
ек ефектив-ність вир-ва.
Дон басейн _ запаси вугілля у тонких чи надто тонких пластах потужністю
до 1,2 м, 40 % шахт – небезпечні
Лв-Вол басейн макс глибина залягання – до 550 м, а потужність від 1 до
1,5 м. Небезпека раптових викидів газу майже не існує.
Дніпр басейнбурого вуг, яке має меншу теплотворну здатність
Лише 8% шахт працюють менше 20 р
Частина вугілля експортується в Молдову та в країни далекого зарубіжжя,
імпорт – Росія, Казахстан, Польща
Вугільна промисловість є давньою і традиційною галуззю. В залежності від
вмісту вуглецю та інших елементів вугілля поділяеться на буре, коксове,
антрацит. За признач. вугілля поділяють на коксівне та енергетичне.
Україна має великі запаси (до 200 млрд. т) високоякісного вугілля, яке
більшою частин заляг на значній глибині у Донецькому.
Львівсько-Волинському, Придніпровському басейнах. Не дивлячись иа тимчас
кризу, значення вугільноі галузі для У. постійно зростає. У 6О-х роках
щорічний видобуток вугілля становив 100-160 млн.т, за 1994-95 видоб
скорот до 80-90 млн.т на рік. 75% вугілля використ як паливо, 25% – як
технологічна сировина для чорної металургії, хімпром та деяких інших
галузей. Вугільна пром. є інтегрованою галуззю: Україна експортує і
імпортує вугілля (з позитивним загальним сальдо). 3 видобутого вугілля
до 80% спож-ся в державі, а 20% -експортуеться (переважно в Росію та
країни Центр Європи).
34-36. Сучасний стан та перспективи розвитку нафтової пром-ті України.
Основні нафтопроводи.
Представлена нафтодобувною та нафтопереробною галузями, які виникли в
Передкарпатті ще на початку ХЇХ ст. Наприкінці ХЇХ – на початку ХХ ст.
цей район був відомим в світі центром нафтової промисловості. На
сьогоднішній день його значення зменшується при зростанні ролі
Донецько-Придніпровської нафтодобувної провінції.
Причорноморсько-Кримська провінція є найбільш перспективною для
видобутку нафти й газу в Україні.
На сьогоднішній день при необхідних 50-60 млн.т сирої нафти щороку
власний видобуток становить 4-5 млн т. Тому Україна є досить значним
імпортером нафти і нафтопродуктів (переважно з Росії). Але за часів СРСР
на Україні була побудована потужна нафтопереробна пром. Потужність НПЗ
складає до 80-90 млн т сирої нафти щороку. Недоліком є застарілі
технології та обладнання цих заводів, що приводить до неповної
(неглибокої) переробки нафти (50% в порівнянні з 90% в розвинутих
країнах). НПЗ: Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський. Бердянський.
Одеський термінал (для надходження нафти морем вважається
перспективним), Львівський, Надвірнян-ський, Дрогобицький. Особливістю
нафтової пром. є те, що сира нафта містить до 20% нафтових супутніх
газів та деякі інші елементи. Для отрим нафтопродуктів (мастил, бензину,
мазуту, керосину тощо) необхідні стабілізація та крекінг нафти. Для
видобутку нафти використовують свердловини, естакади, плавучі платформи.
Зараз перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній Україні
(Гнідинцівське, Прилуцьке, Охтирське, Качанівське, Сагайдацьке,
Зачепилівське, Радченківське родовища). Тут виробл. понад половину
нафти. Друге місце – Прикарпатська нафтогазоносна провінція
(Бориславнафтогаз і Долинанафтогаз).
Українська нафта має відносно високу собівартість, оскільки немає
можливості видобув. фонтанним способом.
35. Сучасний стан та перспективи розвитку газової промисловості України.
Газова пром-ть – наймолодша галузь паливної пром-ті України.
Використання газу в 2 рази дешевше, порівнянно з нафтою. Крім того вона
забезпечує вир-во азотних добрив і синтетичних матеріалів.
З 70-х до сьогодні видоб. газу знизився в 3 рази.
На Передкарпатську нафтогазоносну обл припад 3,1% видоб. газу. Цей район
дуже перспективний, бо газ видоб. з незначних глибин. Взагалі, в
Зах-Укр. регіоні прогнозовані запаси становл. 600 млн.т. умовн. палива,
але залягає воно на 5-6 км, тому це проблематично.
Зменшення видобутку газу пояснюється вичерпанням або нераціон.
виробленням значної частини родовищ. В Передкарпатті можна збільш
видобуток, але для цього треба відновити запущені свердловини, поліпшити
якість буріння, забезпечити обладнанням для буріння на 5-7 км.
Дніпровсько-Донецьку газоносну обл виявл поряд з покладами нафти в
Дніпровсько-Донецькій западині. Осн. родовища стали відомими в другій
половині 60-х. Це найб. в Укр. нафтогазоносна обл. На неї припадає 93,8%
видобутку газу країни. Осн. родовища: Шебелинське, Хрестищенське,
Кегичівське, Дружелюбівське і Західнохрестищенське (Харківська обл);
Рибальське і Качанівське (Сумська обл); Солохо-Диканське (Полтавська);
Перещепинське (Дніпропетр); Гнідинцівське (Чернігівська). Тут виявлено
111 родовищ з запасами 785 млрд м3. Щебелинське – 80% газу України.
У Причорноморсько-Кримській обл. експлуатується 17 родовищ із запасами
14,3 млрд м3.
37. Значення, основні принципи розм. електроенергетики України. Сучасна
структура вир-ва електроенергії
Електроененргетика –впливає не тільки на розвиток н/г, а й на територ
організацію ПС.
Буд-во потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси
незалежно від віддалення районів споживання. Достатня кількість
електроенергії притягує до себе енергомісткі під-ва і вир-ва.
Електроененргетика має велике районотоврче значення. У ряді районів У.
(Донбас, Придніпров’я) вона визначає виробничу спеціалізацю, є основою
формування ТВК.
Розміщення Е. залеж від наявності пал-енерг рес. і спож-в
електроенергії. 1/3 електроенергії виробл. в р-нах спожив. і понад 2/3
спожив. в р-нах її вир-ва. Місце буд-ва ДРЕС вибирають на основі
порівняння економічних показників транспортування палива та
електроенергії з урахуванням еколог. обстановки.
Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу
покладено ознаку використовуваного ресурсу:
– теплові – працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі.
Вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
– гідравлічні – викор. гідроресурси. Поділ. на гідро, гідростимуляційні
і припливні;
– атомні – збагачений уран або інші радіоактивні ел-ти;
– електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед
них найперспективнішими є вітрові, сонячні тощо.
ТЕС-67%, ГЕС-4%, АЕС-29%.
38. Теплові електростанції України. Ії місце у вир-ві електроенергії,
особливості розміщення. Основні ТЕС України.
Найпоширенішими в Україні є теплові електростанції, які за характером
обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3
всієї електричної енергії. За останні 30 років потужність ТЕС зросла у 5
разів. Частка вугілля у структурі палива велика. Перевагою ТЕС є
відносно вільне розміщення, вдвоє дешевша вартість капіталовкладень
порівняно з ГЕС.
Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська. Курахівська,
Слов’янська (Донецька обл.), Криворізька, Придніпровська
(Дніпропетровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.),
Запорізька. Ладижинська (Вінницька обл.), Трипільська (Київська обл.) та
ін.
Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі. Їх будують
поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеликий
(10—12 км), проте коефіцієнт корисного використання тепла становить
майже 70 %, тоді як на ТЕС — тільки 30—35 %. Теплоелектроцентралі
обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них — Київська ТЕЦ,
Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ. Одеська, Калузька.
Краматорська та ін.
39. Атомна електроенергетика України, особливості розміщ. та місце в
сучасному паливно-енергетичному балансі України.
АЕС за характером використовуваного палива не пов’язані з родовищами
його видобування, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС
орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими
ресурсами палива та гідроенергії.
В Україні працюють 5 потужних АЕС — Запорізька, Південноукраїнська,
Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська. Під тиском громадськості
припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та
Одеської атомної ТЕЦ.
АЕС виробляють 29% енергії. Слід проводити реконструкцію атомної
електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки,
які використовували б уран низького збагачення, який виробляють наші
збагачувальні фабрики Придніпров’я та Прикарпаття. Доцільно будувати
нові блоки середніх за потужністю атомних електростанцій під землею з
багатократним рівнем техніки безпеки. АЕС розташовують незалежно від
пал.-енерг. фактору та орієнтують на споживачів у районах з напруженим
пал-енерг балансом, біля водних джерел. ТЕС-67%, ГЕС-4%, АЕС-29%.
40. Гідроенергетика України, її місце в енергетичному балансі. Каскади
ГЕС в Україні.
ГЕС одне з найефективніших джерел електроенергії. Переваги ГЕС: вони
виробляють електроенергію, яка у 5—6 разів дешевша, ніж на ДРЕС, а
персоналу, що їх обслуговує, в 15—20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт
корисної дії ГЕС станов. понад 80 %. Однак розміщ. їх повністю залежить
від природних умов, а вир-ва електроенергії має сезонний характер.
Буд-во ГЕС на рівнинних ріках України потребує затоплення великих
територій під водосховища. Гідроенергетика України посідає незначне
місце в енерг. балансі – 9% потужностей 14% вир-ва електроенергії.
Основні ГЕС розташ. на Дніпрі. Це — Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська,
Дніпродзержинська, Канівська і Київська. На Дністрі збудована
Дністровська ГЕС—ГАЕС, у Закарпатській області — Теребле-Ріцька ГЕС.
Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої
потужності, більші з них належ до держ енергосист. Збудов каскади ГЕС на
річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг.
Специфічну роль відіграють гідроакумуляційні електростанції (ГАЕС):
Київська, Дністровська і Запорізька (Дніпрогес). Вони дають можливість
забезпечення спож. електроенергією в пікові години. Діючи за принципом
переміщ. води між двома басейнами, розміщеними на різних рівнях висоти,
ГАЕС працюють як помпи.
41. Металургійний комплекс, його структура та районоутворююча роль.
Метал комплекс об’єднує пілприємства, які послідовно здійснюють
видобування, збагачування, металургійну переробку руд чорних та
кольорових металів та нерудної сировини для металургії, вир-во чавуну,
сталі, кольорових та дорогоцінних металів, сплавів… переробку
вторинної сировини. До нього відносяться також супутні для металургійної
галузі.
Вир-во чорних та кольорових металів обумов-лює розвиток маш-буду всіх
видів та є головним джерелом надходження валютних коштів в господарський
обіг
Чорна металургія виступає важливим районоутворюючим фактором.
Металургійні комбінати на основі утилізації різних відходів підчас
виплавки чавуну і коксування вугілля притягують супутні вир-ва.
Основними серед них є: теплова енергетика, що використовує доменний газ,
металомістке маш-буд…
42. Чорна металургія України, сучасний рівень розвитку, металургійні
райони та основні центри Укрїни.
Вдале поєднання покладів коксівного вугілля, залізних та марганцевих руд
дає змогу відокремити 3 підрайони: Придніпров’я (Кривий Ріг,
Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя), Донбас ( Макіївка,
Алчевськ, Донецьк, Краматорськ), Приазов’я (Маріуполь). В їх межах
формуються вузли та центри.
Придніпровський металургійний район (ПМР) простягається вздовж Дніпрра
від Кременчука до Нікополя. До складу ПМР входять 5 великих вузлів
вир-ва: Дніпрпетровський, Запорізький, Кріворізький, Нікопольський,
Кременчуцький
Найефективніші в У під-ва: “Запоріжсталь” “Дніпроспецсталь
“Криворіжсталь”. Південнотрубний та феросплавів заводи. Навколо міст
сформувався потужний комплекс марганцвордної промисловості:великі
кар’єри, шахти, збагачувальні фабрики, а також допоміжні і обслуговуючі
під-ва.
Донецький металургійний район об’єднує великі узли і центри, які виникли
навколло родовищ коксівного вугілля, вапніяків і на основі заліої руди,
що завозиться сюди з Придніпров’я. Великі металургійні заводи розміщені
в Донецьку, Макіївці, Алчевську
Третій район чорної металургії У. знаходится в Приазов’ї. До його складу
входять потужні під-ва Марійуполя (2 заводи), а також родовища залізних
руд Керченського басейну з Керченським залізоруд-ним комбінатом і
Комиш-Бурунською
Однією з основних проблем є вичерпність багатьох родовищ залізних руд.
Кількість залаза в руді зменшується, і, навіть зі зростанням видбутку,
виплавка металу також зменшуватиметься.
Чорна металургія У. спирається на потужну залізорудну базу. На тер-ї є
чималі запаси залізної руди. Загальні запаси 27,4 млрд.т і складається
з з багатих залізистих кварцитів ( 1,9 млрд т), бідних (24,1 млрд т) і
бурих залізняків ( 1,4 млрд т), великі запаси маргацевої руди
(Нікрполь).
Провідне місце належить Криворозькому бассейну, який є одним з
найбільших у світі.
За покладами залізних руд виділяються Кременчуцький та Білозірський
(70% вмісту заліза.) басейни.
Промислове значення мають залізняки Керченського пів-ва.
Україна має великі поклади марганцевих руд: Великий Томак, Нікополь,
Орджонікідзе. За запасами У. – друга у світі після ПАР. Центрами вир-ва
феросплавів є Запоріжжя й Нікополь.
43. Природно-економічні передумови розвитку чорної та кольорової
металургії.
Основними чинниками розвитку металурггійного комплексу в Ук є близкість
розміщення залізної та марганцевої руд, коксівного вугілля та нерудних
матеріалів, і все це на відстані всього лише 150-300 км! До цього слід
додати густу мережу тр-портних шляхів, які надійно забезпечують вчасну
доставку сировини і необхідних матеріалівдо заводів, сформовану систему
підготовки кваліфікованих кадрів, наявність постійного споживача
(металомістке маш-буд)
Основною сировиною є залізна руда (90% з Криворізького басейну) та
марганцева руда (Нікополь). Дотогож поруч знаходиться потужна водна
артерія – Дніпро. Усе це створює вийняткові умови розвитку
металургійного комплексу в Україні
44. Типи металургійних підприємств України, їх суть та принципи
розміщення
Для чорної металургії характерним є сильнорозвинене виробниче
комбінування, зокрема об’єднання з коксуванням вугілля.
Основний тип підприємств ч металургії – комбінати. Вони бувають повного
циклу (чавун, сталь і покат) та неповного циклу, переробної металургії
(без чавуну), малої металургії (вир-во сталі й прокату на машбуд
заводах), електромета-лургійне вир-во сталі й прокату на маш буд заводах
комбінати повного циклу найбільше орієнтуються на сировину і паливо, а
також на ждерела водопостачання та допоміжних матеріалів.
Переробна металургія здебільшого орієнтується на джерела вторинної
сировини (відходи металур-гійного вир-ва) та на споживача готової
рподукції.
Мала металургія переважає в районах розви-неного маш-буду
45. Металургійні райони України. Природні передумови їх розвитку та
основні металургійні центри
Усі металургійні заводи України розташ в Донецькому і Придніпровському
екон районах, де вони зосередж у трьох галузевих районах чорної
металургії: Придніпровському, Донецькому та Приазовському.
У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною
комплексотворною. Тут знахо-диться потужний, один з найбільших в світі
Криво-різький залізнорудний басейн з надзвичайно бага-тими рудами та
Білозерський. Ніокопольский марганцеворудний басейн другий у світі.
Поруч потужна водна артерія – Дніпро. Є великі родовища титанових та
хромі-тових руд. Основними центрами є Нікополь (феросплавний завод),
запоріжя (запоріжсталь), Дніпропетровськ.. Тут розташовано 14
металургійних заводів з 32 України.
Передумовами появи Донецького металургій-ного району є наявність тут
великої енергетичної бази, родовища коксівного вугілля, вапняка,
вогнетривів… Основні центри – Донецьк, Алчевськ, Макіївка, Луганськ,
заводи цього району виробляють майже половину чавуну і майже третину
продукції металург пром-ті України.
Приазовський р-он – залаізу руду, у якій доречі є значні домішки
марганцю, сюди привозять через Азов з Керченського пів-ва, а також
частково використовують руду з Криворіжжя. “Азовсталь” (Маріуполь)
випускає чавун, сталь і прокат, Чорна металургія Приазов’я забезпечує
металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно пов’язана з
коксохімією, виробництвом добрив і буд. матеріалів
46. Кольорова металургія України.
Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну
переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі
виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної
сировини і видобуток кольорового каміння.
Кольорова металургія в Україні розвинена слабше, ніж чорна, і
представлена окремими галузями. Це зумовлено нестачею покладів різних
руд кольорових металів. В умовах науково-технічного прогресу значення
кольорової металургії зростає, оскільки їй належить значна роль у
створенні конструкційних матеріалів високої якості. Провідними галузями
кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва,
титанова, ртутна, феронікелева.
Для кольорової металургії характерними є комплексне використання рудної
сировини та її висока здатність комбінуватися з іншими галузями
промисловості.
На розміщ підприємств кольорової металургії впливають сировинний та
енергетичний фактори. До джерел сировини тяжіють виплавлення ртуті,
нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титано-магнієве і цинкове вир-во
розміщ в місцях дешевої електроенергії.
У структурі вир-ва кольорових металів України провідне місце посідає
алюмінієва промисловість, що складається з вир-ва глинозему та алюмінію
Майже 20 % усього виробництва кольорової металургії. Основною
алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі, тому
боксити довозять з Гвінеї до Миколаївського глиноземного району.
Сировиною є ще нефеліни, алуніти, каоліни і глини, запаси яких є
практично невичерпними.
Підприємства титано-магнієвої металургії добувають і збагачують
титано-магнієву сировину і виробляють титан і магній.Сировиною в У. є
потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття, мілководні водойми
Приазов’я і Причорномор’я (Сиваш). Основними центрами є Калуш та
Запоріжжя
Костянтинівський завод “Укрцинк” працює на базі цинкових концентратів.
Побузький нікелевий завод (Кіровоградська обл.) переробляє місцеві
окислені залізо-нікелеві руди.
У Артемівську (Донецька обл.) збудовано завод для обробки кольорових
металів. який випускає мідний і латунний круглий і плоский прокат
Майже 25 % товарної продукції кольорової металургії припадає на
виробництво вторинних кольорових металів. Їх випуск налагоджено у
Харкові. Києві, Донецьку Одесі
Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств
для їх переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства
кольоровими металами. Нещодавно відкрито п’ять родовищ золота
промислового значення поблизу Кривого Рога та п’ять родовищ — у
Донецькій області, невелике родовище золо-та — у Закарпатській області.
Провадяться підготовчі роботи з екс-плуатації їх. За попередніми
прогнозами, Україна на перспетиву зможе видобувати майже 25 т золота
щороку Проте й сьогодні Україна ще залишається великим споживачем
кольорових металів. які надходять з інших держав.
47. Машинобудівний комплекс, його галузева структура та
народногосподарське значення.
На основі особливостей розміщ. вир-ва і технологічних процесів галузі
машинобудування класифікують:
1) Важке машинобудування , яке об’єднує вир-во металургійного,
гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування.
Для нього харктерні низька трудомісткість, висока металомісткість,
низька транспортабельність продукції.Вир-во металургійного устаткування
майже повністю (95,5%) зосереджене в Донеькому і Придніпровському
економічних районах.
2) Загальне машинобудування об’єднує танспортне (без автомобільного) і
сільськогосподарське (без тракторного) вир-во промислового
технологічного та будівельного обладнання (без легкої та харчової
промисловості). Під-ваяк правило орієнтується на споживача гоотової
продукції, за винятком виробів, які відзначаються абсолютною
транспортабельністю.
3) Середнє машинобудування охоплює найширший спектр галузй. Для нього
характерний високий рівень кооперації вир-ва. Серед факторів, що
впливають на розміщенняпід-в середнього м/б, найважливішими є населення
і трудові ресурси, наявність кваліфікованих кадрів. Тракторобудування
орієнтуються на споживача. Верстатобудування орієнтується на райони та
ценри з розвиненим м/б/ науково-дослідною базаю і конструкторською
базою.
4) Вир-во приладів, точних машин, інструментів і механізмів орієнтується
на райони високої технічної ультури. Галузт відзначається мінімальною
металомісткістю
48. Основні принципи і фактори розвитку і розмішення галузей
машинобудування в Ук
Для важкого маш-буду характерні підприємства повного виробничого циклу,
що виробляють продукцію невеликими серіями чи взагалі індивідуально,
вони з тих чи інших причин орієнтовані на сировину чи на споживача.
Загалом металомісткі вир-ва розміщуються поблизу сировини чи наперетині
транспортних шляхів. Точне машинобудування, авіаційна промисловість
тяжіють до кваліфікованих кадрів. Такі галузі як суднобудування чи
сільськогосподарське маш-буд-ня орієнтуються звичайно на споживача (у
першому випадку до морів чи судноплавних річок). Галузі маш-буд, що
забезпечують промисловість устаткуванням розміщуються у районах, де
існує потреба їх готової продукці.
49. Сучасний стан та особливості розміщення машинобудування в Ук
Машбуд є надзвичайно складною галуззю в Україні, що поділяється на
декілька десятків підгалузей і вир-в.
розміщення окремих галузей маш буду залежить від характеру вир-ва, його
трудомісткості, потреб у кваліфікованих кадрах, ресусо-, енерго- та
водоміст-кості
Металомісткі галузі маш буд концентруються в містах тих областей що є
основними виробниками чорних металів (краматорськ, кривий ріг, донецьк,
дніпр, луганськ, зап…)
Електротехнічне (кадри)– Харків (генератори для турбін), зап
(трансфоорматори), харків, полтава (електродвигуни)
Верстакобудування (споживач) – Харк, київ, житомир, одеса
Сг маш буд – харків, кіровоград,одеса, херсон
x
z
?
O
TH
a
ae
e
i
i
ae
hn
hn
hn
hn
hn
????|
, hB
, hB
Z
\
?
i
?
#Ue ¶?
??????$????f
hB
hB
( hB
$ hB
hB
hB
hB
??????$????I??$?A??$??I??$?A??$??I
????$??O
?$??R
??$?A??$???
??????$?????
OJQJ’пільні підприємства з іноз конмпаніями.
Окремі галузі машбуду мають дуже великі можливості розвитку, серед них
віймьковопромисловий комплекс, ракето-, літако- та суднобудування…
50. С/г машинобудування та тракторобудування.
С\г м\б розміщ в р-нах вир-ва готової продукції, а його географія
відбиває зональну спеціалізацію с\г. В У. збуд заводи з вир-ва с\г
машин, великі спеціалізовані під-ва для виготовл сівалок, плугів,
культиваторів, навантажувачів, причепів, машин і обладнання для тв-ва та
кормовир-ва.
Найбільшими центрами с/г м/б є Харків (мотори для самохідних комбайнів),
Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ (бурякозбиральні комбайни),
Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон (зернові і
кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (тракторні плуги). Заводи з випуску
різних сільськогосподарських машин і запасних частин є в Києві,
Миколаєві, Первомайську, Бердянську, Мелітополі, Білій Церкві,
Чернівцях, Донецьку, Луганську, Житомирі, Коломиї, Кременчуці, Умані,
Конотопі. Тракторобудування, як галузь середнього машинобудування, в
своєму розміщенні орієнтується на споживача.
Найважливішим центром тракторобудування є Харків, де діють заводи
тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Колісні трактори
виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати — у Вінниці. Ряд
великих підприємств для виробництва деталей і запасних частин для
тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій
Церкві, Луганську, Одесі.
51. Транспортне машинобудування України, його значення, галузева
структура, особливості розміщення, основні центри, перспективи і
проблеми розвитку.
Підприємства цієї галузі орієнтуються, як правило, на споживача готової
продукції, за винятком виробів, які відзначаються абсолютною
транспортабельністю.
Локомотивобудування прив’язане до джерел сировини. Тепловози виробляють
у Луганську на базі паровозобудування і в Харкові на заводі
транспортного машинобудування. Промислові електровози випускають у
Дніпропетровську. У Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі,
Запоріжжі, Конотопі й Дружківці є заводи для ремонту тепловозів.
Залізничні вагони виробляють у Кременчуці й Дніпродзерж, великовантажні
вагони — у Стаханові (Луганська обл.). У Маріуполі налагоджено вир-во
металевих вагонів-цистерн. Найбільші вагоноремонтні заводи розміщені в
Києві, Харкові, Одесі, Львові й Конотопі.
Суднобудування — це буд-во й ремонт суден, а також суднове
машинобудування. Суднобудування поділяють на морське й річкове, а його
географія збігається з морським узбережжям і внутрішніми водними
шляхами. Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де
працюють три суднобудівних заводи, що випускають різноманітні океанські
і морські судна — танкери й суховантажні дизельелектроходи. Два
суднобудівних заводи у Херсоні випускають різні типи океанських і
морських суден, доки для морських портів і портові крани. У Києві
випускають морські траулери. Суднобудування і судноремонт розвинені в
Одесі, Іллічівську, Севастополі, Керчі та Маріуполі. Річкове
суднобудування розвинене в Києві, де будують пасажирські і буксирні
судна, траулери, рефрижератори. Херсонський завод річкового
суднобудування випускає катери, теплоходи, земснаряди, судна озерного
типу. Річкове суднобудування і судноремонт є в Запоріжжі, Ізмаїлі,
Вилкові (на Дунаї).
52. Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи
розміщення, основні центри, перспективи і проблеми розвитку.
Верстатобудування орієнтується на райони і центри з розвиненим м/б,
науково-дослідною і конструкторською базою. Вир-во верстатів зосереджено
в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові,
Краматорську, Житомирі. Проте галузь слід розширювати за рахунок
верстатів з числовим програмним управлінням, верстатів-автоматів,
шліфувальних, фрезерних і прецизійних.
Вир-во приладів, точних машин, інструментів і механізмів орієнтується
тільки на райони високої технічної культури. Галузь відзначається
мінімальною металомісткістю. Більшість підприємств займається складанням
виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її
меж за кооперацією. Найбільшими центрами виробництва телевізорів є
Львів, Київ, Харків, Сімферополь; електронно-обчислювальних машин —
Київ, приладобудування та інструментів — Київ, Харків, Дніпропетровськ,
Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Частину приладів та інструментів,
виготовлених на підприємствах України, вивозять за її межі. У
перспективі необхідно розширити асортимент продукції машинобудування,
інтенсифікувати процеси оновлення машинобудівної продукції й технічного
переоснащення галузей промисловості. Чільне місце має належати створенню
високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства.
Розвиток приладобудування повинен бути зумовлений тим, що потреби
України в основних видах продукції галузі задовольняються неповністю.
Необхідно розвивати нових видів машин, устаткування, приладів і
апаратів, роботів і магнітогідродинамічного генераторобудування, вир-ва
швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь,
електрофізичних і електротехнічних засобів обробки металу та матеріалів,
вир-ва систем зв’язку, нових засобів управління, автоматизації тощо.
53. Важке та енергетичне м/б України, його значення, принципи розміщення
та основні центри. Важке машинобудування об’єднує вир-во металургійного,
гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування.
Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість,
низька транспортабельність продукції. Звідсе в розміщенні воно тяжіє до
сировини чи споживача. Як правило, у важкому м/б більше підприємств
повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію
невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.
Вир-во металургійного устаткування майже повністю зосереджене в
Донецькому і Придніпровськ ек районах. Центри – Дніпропетровськ, Кривий
Ріг і Марганець.
Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу
споживачів (проте саме там знаходиться і сировинна база) – вугільної
пром Донбасу, рудної бази Придніпров’я, районів видобутку нафти і газу.
Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата,
Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці,
Дрогобич.
Підпр-ва підйомно-транспортного машбуду розташовані в Одесі, Львові,
Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, важливим є львівський
завод “Автонавантажувач”.
Однією з найголовніших галузей важкого машинобудування є енергетична,
яка спеціалізується на вир-ві парових гідравлічних турбін, генераторів,
котлів і потужних дизельних моторів, устаткування для атомних
електростанцій (у розміщенні вона орієнтується як на кваліфіковані
каддра, на сировину, так і на споживача) Центром енергетичного
машинобудування є Харків. (турбінний завод ім.Кірова,”Електроважмаш” і
ХЕМЗ) Також Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Мелітополь, Львів,
Тернопіль, Полтава, Нова Каховка. Центрами енергетичного дизелебудування
є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Борислав
(Херсонська обл.). Кабельне виробництво організоване у Києві, Харкові,
Одесі, Донецьку.
54. Особливості розвитку і розміщення галузей хімії органічного синтезу.
Хімія орган синтезу включає в себе вир-во полімерів (пластмаса,
лакофарбова пром, фото-хіммічна, парфуми, хім волокна) та хімію
переробки полімерів (гумотехнічні вироби, шини)
Хімія орг синтезу має дуже широку сировинні базу, але в основному
використовує нафту та газ, ця галузь є дуже електро- тепло- та
водомістка. Синтетичні смоли виробляються в районі сировини – Донбас,
Придніпров’я. вир-во хім волокон дуже трудомісткий процес, тому ця
галусь тяжіє до кваліфікованих кадрів (як правило це ще й райони
текстильної промисловості – споживача) – Кий, Черн, Черк, Жит. Гумова та
шинова промисловість в Ук є досить розвинена, проте каучук ми завозимо з
Росії. Основні центри – Дніпропетровськ, Білоцерківськ. Україна є
значним виробником лаків і фарб, основна частка продукції виробляється в
Донбасі та Придніпров’ї. Головний центр анілінової пром-ті – Рубіжне
(Луг обл). Велика фотохімічна фабрика працює у м Шостка – Сумська обл)
Хімічна промисловість є одним з найбільших забруднювачів природи, але
водночас це єдина галузь, яка утилізує виробничі відходи. Впровадження
прогресивних хімічних технологій, що дають змогу звести до мінімуму
промислові відходи, забезпечення максимального очищення стічних вод і
викидів в атмосферу, уможливлять насамперед оздоровлення місць надмірної
концентрації хімічних підприємств, а також лімітний вплив природних
факторів на розміщення об’єктів хімічної промисловості в регіонах з
порівняно високим рівнем заселення.
Україна цілком залежить від імпорту каучуку, на 50—60% — синтетичних
волокон, пластмас, гірничо-хімічної сировини, фарб, на ЗО—40% —
продуктів основної хімії та мінеральних добрив.
55. Особливості розвитку і розміщення галузей основної хімії Ук +
предпоследн абзац сверху
Основна хімія включає в себе вир-во мін добрив, сірчаної кислоти,
соди…
Основними центрами вир-ва азотних добрив є Дніпродзержинськ, зап,
лисичанськ. Вони розміщуються в районах коксохімічного вир-ва або
орієнтуються на споживача і розміщені в районах видобутку газу та трас
газоппроводів.
Калійні добрива виробляють у Калуші, стебнику
Заводи, що виробляють фосфатні добрива зосереджені в районах високого
с.г освоєння і знаходяться в таких містах, як Вінниця, Одеса, Суми… у
маріуполі викор відходи „Азовсталі”
Основні центри розміщення вир-в сірчаної кислоти – Костянтинівка, Рівне,
Суми. Це вир-во орієнтується на споживача через погану
транспортабельність продукції
Вир-во соди рогзміщується біля родовищ кухонної солі, ропи солоних озер,
бо це дуже матеріаломістка галузь. Основні центри – Слов’янськ,
Лисичанськ (схід) та Красноперекопську (крим)
Наявність сировини дозволила Україні створити розвинену технологічну
базу для виробництва мінеральних добрив на експорт. Більше 90% експорту
мінеральних добрив становлять азотні добрива, а їх головними покупцями є
Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Молдова, Туркменистан. Недостатньо
використовуються експортні можливості виробництва калійних добрив.
Значну кількість цих добрив Україна імпортує. В той же час в Україні є
калійна галузь, потужності якої можуть задовольнити багатьох зарубіжних
споживачів.
56. Лісова пром: значення, райони розміщення, проблеми рац використання
і охорони лісів
Лісовий комплекс України формується в умовах малого заліснення і
недостатніх запасів лісової сировини. Основні запаси лісу зосереджені в
Карпатах, Поліссі, в горах Криму. Обмеженість лісових ресурсів У.
помітно впливає на розміри та внутрішньогалузеву структуру
деревообробної підгалузі, що посідає провідне місце в межах лісово,
деревообробної та целюлозно-паперової індустрії. Повільні темпи
зростання лісопокритих площ зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в
лісове гос-во, радіоактивним забрудненням значної площі лісів. Проте ні
площі, ні запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям
теритрії і різноманітним потребам гос-ва й населення в деревині та інших
лісових насадженнях і продуктах.
Складвими частинами л/к є лісогосподарський, деревообробний,
целлюлозно-паперовий, лісовохімічний підкомплекси.
Лісогосподарський підкомплекс складається з 2 підгалузей: лісового
гос-ва і лісозоготівельної пром-ті. Ліс в У. в основному заготовляється
в Ів-Франк, Закарпатській, Волинській, Житомирській, Київській і
Чернігівській областях.
Підпр-ва деревообробного підкомплексу розміщені в районах лісозаготівлі,
в районах споживання. Однією з найважливіших галузей є лісопильа, 80%
під-в цієї галузі розміщені в Карпатському економічному регіоні.
Найбільшими центрами лісопиляння є Брошнів, Рожнітів, Вигода, Надвірна.
Фанерна прм-ть зосереджена у Львові, Києві, Чернівцях, Оржеві,
Костополі.
Меблева пром-ть розташована у Києві, Харкові, Львові, Ужгроді, Мукачеві,
Одесі, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську.
Целюлозно-паперова пром-ть розвинена зосере-джена на Жидачівському
картонно-паперовому комбінаті, Рахівський картонній фабриці в Понінці,
Малині. Лісохімічний підкомплекс розташований у ВСваляві,Коростені,
Києві та ін.
57. Деревообробна пром-ть України, принципи розміщення та центри
основних галузей
Ліс заготовляють у Карпатах, у Лісостепу й на Поліссі. Величезних
збитків лісовій промисловості завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що
вивела з народногосподарського обігу більш як половину лісових ресурсів
України. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській,
Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській
областях. Підпр-ва деревообробного підкомплексу розміщені як в районах
споживання так і в районах лісозаготівлі.
Однією з наважл. галузей підкомплексу є лісопильна, 80% підпр-в розміщ.
в Карпатському екон. регіоні. Найбільші центри лісопиляння: Брошнів,
Рожнятів, Вигода, Надвірна, Чернівці, Рахів, Свалява, Малин, Овруч.
Фанерна пром-ть – Львів, Київ, Чернівці, Костопіль.
Важливими галузями є вир-во деревно-стружкових плит і меблів Костопіль,
Свалява, Киів. Меблева пром-ть, є однією з найпотужних. Найбільші
меблеві під-ва розташовані: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса,
Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чернігів та ін.
58. Целюлозно паперова пром-ть У., сучасний стан, особливості розміщ,
проблеми та перспективи розвитку.
На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної
сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними
центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон,
Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка. До її центрів належать ще й
Великий Вичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо.
Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції,
але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише
на 50%. В Україні не виробляють зовсім або виробляють в недостатній
кількості окремі види паперу, попит на які всюди у світі має тенденцію
до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Виробляються також
будівельні матеріали, деревостружкові плити, фанера з лісової сировини
та відходів.
59. Цементна та скляна прм-ть У.: значення, структура, сучасний стан.
Цементна пром-ть матеріаломістка галузь, тому тяжіє до р-нів видобув
сировини.
У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено
найбільші цементні підпр-ва України – Амвросіївський цементний комбінат,
Краматорський. Донецька область по вир-ву цементу посідає перше місце,
Дніпропетровська – друге, Харківська (Балаклія) – третє. Цементні заводи
в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші заводи
зосереджено у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів),
Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам’янець-Подільський)
областях. Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут
є високоякісна сировина. На території південних областей України
працюють Бахчисарайський, Ольшанський, Одеський та інші заводи.
На території У. утвор чотири великі зони виробництва цементу:
південно-східна (Донецька обл.), північно-східна (Харківська обл.),
центральна (Дніпропетровська обл.) та західна (Рівненська,
Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області).
Для цементної промисловості України характерна значна концентрація
виробництва. Значна частина цементу витрачається на виробництво
покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях споживання
готової продукції. Вони працюють на довізній сировині. Азбест надходить
з Уралу, а цемент — з найближчих цементних заводів. Цемент завозять у
Сумську, Чернігівську. Київську, Херсонську й Черкаську області.
Вир-во скла – дуже теплоємний процес, тому його розташовують поблизу
паливних баз. В У. є 6 заводів листового та технічного скла. Найбільшим
центром виготовлення скла в Україні є Костянтинівка в Донбасі. Склоробні
заводи є також у Лисичанську, Львові, Запоріжжі. Україна була значним
виробником і експортером цементу, але технологія його вир-ва вже
застаріла. В Україні родовища скляних пісків є в Донбасі (Авдіївське
родовище). Харківській області (Новоселівське), Рівненській,
Чернігівській, в Львівській, Одеській областях.
60. АПК України: суть, галузева структура, проблеми та особливості
розвитку в ринку.
АПК – багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі і вир-ва,
які інтегруючись спільно приймають участь у вир-ві с\г продукції, її
транспортування, переробці, зберіганні, реалізації.
До складу АПК вхлдять с.г і галузі харчової промисловості, які
переробляють його продукцію (цукрова, м’ясна, маслопереродна) До АПК
належать також пудприємства та організації, що забезпечують зберігання,
перевезення та реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та
обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.
Ланцюжки, якими поєднується поле, переробкам й конкретна готова
продукція називаються спеціалі-зованими АПК
У перспективі АПК суттєво зросте, і Ук стане одним з основних
постачальників харчових продуктів на світовий ринок
Зараз Ук є одним з найбільших виробників зерна в Європі. Багато хто
вважеє, що в майбутньомуУк буде не стільки індустріальною, скільки
аграрною країною (темпаче зважаючи на природні умови розвитку АПК!).
Проте існують і порблеми, серед яких: проблеми грунтів (ерозія),
проблеми застарілого устаткування і техніки, неналежне фінансування
галузі, нестача кадрових ресурсів…
61. Територіальна організація та функціональні особливостіАПК:
спеціалізовані та інтегральні АПК, їх суть
Інтегральний АПК – комплекс, який включає сукупність усіх с.г та
промислових підприємств, а також підприємств інших галузей гос-ва, які
беруть участь у вир-ві, переробці та реалізації продукції
Спеціалізований АПК – сукупність вир-в різних галузей гос-ва, діяльність
яких пов’язана з вир-вом і переробкою конкретного виду с.г сировини. С.г
сировина поділяється на два види: рослинницьку й тваринницьку.
Ланцюжки, якими поєднується поле, переробкам й конкретна готова
продукція називаються спеціалі-зованими АПК.
62. Зернове гос-во України; суть, н/г значення, галузева структура,
проблеми та перспективи розвитку.
Посівні площі на території України в 1995 р. становили 30,1 млн га, в
тому числі під зерновими культурами — 14,1, технічними — 3,7, картоплею
і овоче-баштанними — 2,1 і кормовими культурами — 10,9 млн га. Площа
чистих парів становила 2,0 млн га.
Зернові культури займали останніми роками 42—47 % посівних площ.
Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють
відповідно по 45 і 40 % його загального обсягу. В У. вирощ майже всі
зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у
зонах, що пов’язано з неоднаковими прир-екон умовами.
Осн хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито,
круп’яними – просо, гречка і рис, зернофуражними – ячмінь, кукурудза і
овес. зернобобовими – горох.
Озима пшениця — основна продовольча зернова культура, по-сіви якої
займають до половини зернового клину. Наивища кон-центрація їх у
степовій (понад половина посівів) і лісостеповій зонах (понад третина).
Значно менше посівних площ ігід озимою пшеницею на Поліссі.
Озиме жито — цінна продовольча культура. Основні його посіви зосереджені
на Поліссі (понад 60 % усіх його посівів), в районах Карпат і деяких
лісостепових районах.
Ярий ячмінь — Друга зернова культура за площею посівів після пшениці і
валовими зборами зерна. Посівифозміщені переважно в північному Степу і
Лісостепу, а також в їіередіірських та гірських районах Карпат. Озимий
ячмінь вирощують у південному Степу та у передгірських і гірських
районах Криму.
Кукурудза — цінна продовольча і фуражна культура. її основні посіви
зосереджені у Степу і південній частині Лісостепу,
Овес — допоміжна фуражна культура. Найбільшу част^ вструк-турі посівних
площ овес займає на Поліссі і районах Карпат.
Просо, гречка, рис — цінні круп’яні культури. Просо завдяки його
посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші
врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській).
Гречку вирощують у лісостепових і поліських областях, менше – у
степових.
Рис в Україні почали сіяти у ЗО-х роках. У 1933 р. посіви рису займали
24 тис. га і знаходилися в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях
та Автономній Республіці Крим.
Серед зернобобових культур в Україні найбільш поширені горох. люпин,
вика, менше – соя, сочевиця. квасоля, боби. чина та ін. Середня
урожайність зернових становить 32,1 ц з одного га.
63. Технічні культури України: сучасний стан і вплив на формування
спеціалізованих АПК. Проблеми та перспективи розвитку.
Частка технічних культур – 11,1% посівних площ. Осн. техн культурами в
У. є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі,
льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.
Цукровий буряк — основна технічна культура України. Під ним зайнято 12 %
посівних площ технічних культур. У Лісостеповій зоні зосереджено 3/4
посівів цукрових буряків. Найбільшою концен-трацією посівів
характеризуються Вінницька, Хмельницька, Терно-пільська. Черкаська та
Чернівецька області. Решта посівів знах. в північному Степу, південному
Поліссі та Передкарпатті. Україна — найбільший бурякосіючий ареал у
світі. Валовий збір цукрових буряків у 1995 р. становив 29,6 млн т.
Посівні площі соняшнику, основної олійної культури країни, розміщені в
північному і центральному Степу.
Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в передгір’ях Карпаті Найбільші
посівні площі під льоном-довгунцем знаходяться в Жи-томирській,
Чернігівській, Київській, Рівненській, Львівській, Во-линській та
Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях.
Посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатгі та Придністров’ї.
Найбільше хмелю вирощують на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині.
3 ефіроолійних культур вирощують троянду, м’яту, коріандр, лаванду,
кмин. 3 лікарських найбільш поширені шавлія, валеріана, звіробій,
беладонна, ромашка та багато інших.
Останніми роками стабілізувалися на рівні 1,4—1,7 млн га площі під
картоплею, яку вирощують скрізь, але найбільше в поліській зоні.
64. Тваринництво України: сучасний стан, роль у формуванні
спеціалізованих АПК. Проблеми та перспективи розвитку.
Тваринництво не тільки постачає населенню високоякісні продукти
харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної
промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив.
На розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси
кормовиробництва і природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і
спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а також
транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва
прив’язані до м’ясної, м’ясо-молочної, цукрової, спиртової,
крохмале-патокової промисловості.
У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство,
свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення робочого
конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва,
шовківництва тощо.
Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є про-відною
галуззю і має молочно-м’ясну спеціалізацію. Поголів’я ве-ликої рогатої
худоби на початку 1996 р. становило 17,7 млн голів.
Свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсив-ного
землеробства, зокрема картоплярства. промислової переро-бки
сільськогосподарської сировини, фуражного зернового госпо-дарства.
Поголів’я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У гос-подарствах
Полісся і Лісостепу свинарство має м’ясо-сальну, а у Степу — сальну
спеціалізацію.
Птахівництво — одна з найвисокопродуктивніших галузей тва-ринництва, що
постачає населенню м’ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір’я.
Це найбільш механізована та автоматизо-вана галузь тваринництва, що дає
змогу впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на
територіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко
простежується тенден-ція до наближення його до споживача будівництвом
птахофабрик навколо великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило
понад 9,4 млрд шт. за рік.
Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується
переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням
концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець
і кіз (у 1995 р.). У степових областях вівчарство має тонкорунну і
напівтонкорунну спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських —
м’ясо-вовняну.
Не втратила свого значення і така галузь, як конярство. Пого-лів’я коней
становить в Україні менше, ніж 1 млн.
інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісос-тепових
областях, зокрема в західних.
Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу і Карпатах.
Ставкове рибництво має найвищу продуктивність у лісостепо-вих та
карпатських областях.
Певного розвитку набуло шовківництво (розведення тутових і дубових
шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісосте-пових областях.
65. Цукробуряковий комплекс Ук, передумови розвитку, принципи і
регіональні особливості розміщення
До цукробурякового комплексу належать: бурякосіючі с.г підприємства,
цукропіскові та цукрорафінадні заводи, кар’єри для добування вапняку
(для фільтрації цукрового спирту), спеціалізовані машбуд та ремонтні
заводи, науководослідні установи…
Україна є основною бурякозбиральною країною світу Вона посідає перше
місце за обсягами валових зборів цукрових буряків. Найбільші площі під
цією культурою знаходяться в лісостепу, відповідно тут знаходиться і
основна маса цукрових заводів, навколо котрих виникають і суміжні
вир-ва, які працюють на відходах і виробляють спирт, дріжжі, вітаміни…
інші відходи використовує тваринництво.
66. Сучасні проблеми і персп-ви розвитку АПК
Смотри 60
67. Легка пром Ук, значення галузева структура, принципи розміщення і
центри
Легка пром охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву та
деякі інші галузі. При розміщенні підприємства легкої промисловості
орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та сировину.
Найважливіша галузь легкої пром – текстильна, що складається з:
Бавовняна промисловість (50,1 % всіх тканин, що виробляються), яка
вийнятково не тяжіє ні до виробника, ні до споживачів Херсон і Терноп,
фабрики), Нікополі (нит-кова фабрика).
Вовняна промисловість (виробляє 7,0 % усіх тканин Ук) у Харкові, Одесі,
Сумах.
Також є такі підгалузі як вир-во килимів (Київ, Богуслав), шовкова прм
(Полтава), льняна (Житомир обл, Рівненська обл), конопляно-джутова,
Трикотажна випускаєверхній одяг, білизну, панчохи (Київ, харк, львів)
Швейна пром розвинена у багатьох містах Ук: Київ, Одеса, Харків.
Підприємства шліряної пром, як і швейної розташовані переважно у великих
містах (Київ, Луганськ, Одеса…) Розвивається також і хутрове вир-во
здебільшого у невеликих містах – Жмеренка, Красноград…
Нині легка пром перебуває в глибокій кризі. Вона майже повністю втратила
внутрішній Укр ринок. Її вироби лише зрідка можна побачити на вітринах
наших магазинів. Тому з провідної галузі госп комплексу вона
перетворилася на другорядну.
68. Транспортна система України: значення, структура і місце в н/г
комплексі.
Транспорт – одна за найважливіших інфраструктурних галузей матеріального
вир-ва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби н/г і насел в
усіх видах перевезень. Велике значення має транспорт для зв’язку між
галузями н/г, між містом і селом, між окремими районами країни.
Транспорт сприяє суспільному ТПП, є активним фактором формування
економінчої спеціалізації гос-в окремих районів, неможливої без обміну
продукцією.
За призначенням виділяють танспорт: згального користування (для
перевезення готової продукції, задоволення потреб насел. у просторовому
переміщ), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний,
внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) і
трансорт особистого призначення.
Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний,
в’ючний), водний (морсьий, річковий, озерний), повітряний та
трубопровідний.
69. Залізничний транспорт України: значення, структура, сучасний стан,
проблеми та перспективи розвитку.
У. належить до регіонів з значним розвитком залізничного транспорту,
нанього припадає основна частина вантажооброту і перевезень пасажирів.
Залізничний трансорт У. має 6 залізниць, об’єднаних департаментом
“Укразалізниця”, у тому числі 900 лінійних підпр-в для перевезення на
магістралі завдовжки 22,8 тис.км, з них електрифіковано 8,3 тис км.
Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських
перевезеннях через відсутність поставок нових пасажирських вагонів, які
імпортувалися б з ближнього та далекого зарубіжжя.
Для забезпечення неперервних вантажних та пасажирських перевезень
необхідно збудувати швидкісні залізничні лінії; ровантажити
перевантажені ділянки й лінії , збільшити середню масу поїздів за
рахунок підвищення статичного навантаження, реконструювати великі
станції, мости, тунелі.
70. Трубопровідний транспорт України: значення, сучасний стан,
особливості розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
Трубопровідний транспорт є найекономічн засобом транспортування рідкого
палива, пального і технологічного газу, різних хім. продуктів. В У.
виник у 20-ті в Прикарпатті – газопровід Дашава-Стрий-Дрогобич.
В Україні діють нафтопроводи Долина-Дрогобич, Битків-Надвірна,
Качанівка-Охтирка, Гнідинці-Прилуки-Кременчук-Херсон, Кременчук-Черкаси,
Самара-Лисичанськ-Кременчук-Херсон, який через підведено до Одеси. Через
нього надходить в Україну сибірська нафта. Через територію зах. обл.
(Волинської, Львівської, Закарпатської) в 1963 р. прокладено
європейський нафтопровід “Дружба”. У 1975 р. став до ладу
нафтопродуктопровід Кременчук-Лубни-Київ.
Нафтопровідним транспортом нині поставляється 93,6 % усієї нафти, яку
споживає Україна. Нафтопровідний транспорт України має 12 основних
нафтопроводів 2,6 тис. км завдовжки. Діаметр труб — 720 мм. Система
нафтопроводів забезпечувала доставку нафти в основному з Росії. Однак у
зв’язку з різким зменшенням видобутку нафти в Росії виникла потреба в
закупівлі її на світовому ринку.
71. Автомобільний транспорт України: значення, суч. стан, особливості
розміщення, проблеми та перспективи розвитку.
Автомобільний транспорт зручний при перевезенні вантажів на короткі
відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в
обслуговуванні місцевого і сільськогосподарського вантажообігу. За
обсягом вантажообігу автотранспорт не поступається залізничному й
морському.
Найважливіші автомагістралі — Київ — Брест, Москва — Харків,
Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь, Дніпропетровськ — Нікополь,
Львів — Київ. Харків — Ростов-на-Дону.
Автотранспортом перевозять продукцію с/г, харчової і легкої пром-ті,
будматеріали. В Донбасі і Придніпров’ї велике знач. має також
транспортування продукції вугільної пром-ті.
Сфера викор. автотранспорту — перевез. всередині підпр-ва
(технологічні), в межах міста і області. Частково автотранспорт використ
в міжреспубліканських і міжнар перевез.
Треба організувати вітчизняне автомобілебуд для забезпеч потреби У. в
автомобілях на 65—70 % (нині — 10-15 %).
Щоб досягти автошляхами єврорівня, необх побуд 200 тис. км шляхів, у
томучислі 60 % у сільській місцевості.
Слід також створити швидкісні автомагістралі, що з’єднають Західну
Європу з країнами СНД.
Доцільно забезпеч участь заруб фірм в реконстр та буд-ві
автомагістралей.
72. Водний транспорт України: передумови його розвитку, значення,
проблеми та перспективи розвитку.
Водний транспорт України складається з морського, річкового та озерного.
Морський транспорт. У. має сприятливі умови для морського транспорту; на
півдні її терит. омивають Чорне та Азов моря, які практично не
замерзають і з’єднуються з Середземним морем через протоку Босфор,
Мармурове море і протоку Дарданелли. Заг. довжина морської берегової
лінії – понад 2000 км.
Найважл. морськими портами є Одеса, Ізмаїл. Іллічевськ, Херсон,
Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін. великі портові міста
на берегах Азовського моря — Маріуполь, Бердянськ тощо.
Основу морського транспорту становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське
(АМП) та Українсько-Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють
транспортним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн т і пасажирським флотом
на 9,9 тис. місць. В Україні є 18 портів, до них належать 175
перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних з-дів.
Український флот досяг критичного віку і, якщо не буде оновлений, всього
за 5—7 років його витіснять конкуренти.
Потреба України (окрім танкерів та газовозів) становить 117 вантажних
транспортних суден вантажністю 1,1 млн т і 11 пасажирських суден на 4,5
тис. місць. У перспективі темпи оновлення флоту повинні зберегтися.
Валютні надходження від пароплавства становлять щороку $800-900 млн.
Однак сучасна система оподаткування зводить нанівець можливість
самофінансування морського транспорту.
Річковий транспорт має ряд переваг перед сухопутним: готові прир. шляхи,
використ течії води, можливість одночасного транспортув великих вантажів
і пасажирів. Утрим водних шляхів потребує набагато менших капіталовкл,
до того й перевез вантажів водним транспортом обходиться дешевше.
Після буд-ва в середині 30-х Дніпрогесу і затоплення Дніпровських
порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі.
Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис. км.
Найдовша внутрішня водна артерія — Дніпро (1200 км).
Річковий транспорт представл. міжгалузевим держ об’єднан “Укррічфлот”,
яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що склад з
Головного підпр-ва та 290 структурних одиниць.
Річковому транспорту на потрібно 120 тис. т самохідного вантажного і 195
тис. т несамохідного тоннажу.
73. Нова сітка ек районів, їх ттер структура й спеціалізація
Карпатський регіон: (Закарп,Льв,Ів-Фр,Чернів;)
Подільський (Він, Терноп, Хмельницька);
Пн-Зах (Вол, Рівн);
Центральний (Черк, Кіровоградська)
Пн-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська);
Донецький (Донецька, Луганська);
Придніпровський (Дніпроп, Зап);
Столичний (м.Київ, Київська, Черніг, Житом);
Причорноморський (Мик, Од, Херс, АРК, мСев).
74. Диференціація регіонів за рівнем соц-ек розвитку. Деприсивні райони
України.
Райони Ук є досить відмінні за розміром, кількістю насенення та
ресурсами. Ці відмінності обумовлюють диференціацію регіонів за рівнем
розвитку, за показниками товаробігу, найбільша різниця в розвитку
досягає 11 разів (Київ і Тернопільсяка обл)
За рівнем ек розвитку виділяють такі групи районів: І – лідери (Дніпроп,
Дон, Харк, м Київ)
ІІ – Високорозв регіони (Зап, Луг, Од)
ІІІ – Регіони з середнім рівнем розвитку (Кий обл, Полт, Льв)
ІV – регіони з нижчим від сер рівня розвитком (Він, Черк, Жит)
Зараз всі рег ук охоплені спадом вир-ва. Виділяються слаборозвинені та
депресивні райони, в яких спостерігається довгостроковий застій і
зменшення обсягів вир-ва: Черн, Херс, Кіров, Житом та особливо Львівська
обл)
75. Донецький ек р-он, роль в ек-ці Ук, ек оцінка прир-рес та трудового
пот.
площа – 53 тис км2, населення – 7,7 млн.
Тут зосереджені великі людські рес, за кількістю і густотою нас – І.
Дуже урбанізований, переважна частина нас зайнята в пром, є гострі
проблеми з рац викор трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах.
Донецький вуг басейн – 87% вугілля!
ТЕС (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівсська,
Сіверодонецька…)
76. Галузева структура госп комплексу Донецького р-ону, стан розвитку,
особливості розм основних галузей.
Промисловість домінує нар с.г.
Провідна галузь вуг ром
Енергетика – ТЕС
Чорна мет – галузь спеціалізації (чавун, сталь, прокат) „Азовсталь” у
Маріуполі, Донецьк, Макіївка, Алчевськ
Кольорова мет – поступається чорній. Костянтинівка – цинк, Микитівка –
ртуть, Артемівськ – завод обробки кольорових металів.
Хім пром – на основі коксохімії – азотні добрива у Горлівці,
анілінофорбова пром у Рубіжному, фосфорні добрива – Костянтинівка, є
сірчанокислотна порм, Лисичанський содовий завод, хімія органічного
минтезу на основі продуктів нафто переробки
Важке машбуд – найбільші підприємства в Краматорську. Гірничошахтне
устаткування в Донацьку, Луганську, Горлівці… Луганськ і Маріуп – с.г
машини
Буд індустрія – цементна в Макіївці Краматор-ську, скляна –
Костянтинівка, також толь, шифер…
В С.Г переважає тваринництво. В рослинництві приміський вид
господарювання, лише пн і пд – зернове госп.
Легка пром –Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати.
Транспортний комплекс – перше місце за обсягами перевезень
77. Придніпровський ек р-он, роль в ек-ці, ек оцінка прир-рес і
трудового пот пот.
Дніпропетр і Зап обл. Нас – 5,8. площа -59.
Тут знаходиться потужний, один з найбільших в світі Криворізький
залізнорудний басейн з надзвичайно бага-тими рудами та Білозерський.
Ніокопольский марганцеворудний басейн другий у світі. Поруч потужна
водна артерія – Дніпро. Є великі родовища титанових та хромітових руд.
За кількістю нас – шосте місце, проте досить густо заселений, за рівнем
урбанізації поступається лише Донбасу. Основна частина нас працює в
пром. Зараз в районі інтенсивно відбувається перерозподіл галузей в нар
гос-ві
78. Галузева структура Придніпр, стан розвитку і особл розм основних
галузей.
Промисловість домінує нар с.г.
Чорна мет – галузь спеціалізації (чавун, сталь, прокат) перше місце в
Ук, Кривий Ріг, Дніпропетр, Дніпордзержинськ, Запоріжжя
Кольорова мет – поступається чорній. Алюміній, магній, титан –
Запоріжжя.
Важке машбуд – поступаються тільки чорній металургії, провідна роль
важке і металомістке машбуд (Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Зап, Нікополь)
Хім пром – на основі коксохімії – гумова пром, мін добрива у
Дніпродзержинську, лаки і фварби – Дніпропетровськ
Буд індустрія – дуже розвинена. Основні підпр-ва у великих
За валовою продукцією АПК 6 місце В С.Г переважає рослинництво. В
рослинництві озима пшеникя, соняшник, цукрові буряки. Провідне твар –
мол-м’ясне
Харчова пром – повсюдно
Легка пром – швейна, трикотажна і взуттєва у великих містах
Транспортний комплекс – перше місце за автомобільним тр-портом, велика
роль річкового. Трубопроводи від шебелинки
79. Центральний р-он: роль в ек-ці, ек оцінка прир-рес і трудового пот
потенціалу
Черк і Кіровоградська. Площа – 45,5. Насел – 2,6
За площею, нас і пром потенціалом на 8 місці.
Прир умови сприятливі для госп розвитку, переважають родючі чорноземи,
кор коп порівняно мало, єродовища бірого вугілля (Втутін, Александрія) і
торфу, декор і буд камінь, на півночі найбільше в Ук родовище
бетонітових глин, є родовища нікелю (Побужжя), графіту, уранових род,
бокситів. Водні ресурси обмежені.
Основна роль району лежить на с.г. Проблема ерозії грунтів!
Густота нас – 60 осіб – дуже низька. Кіров обл – одна з найменш
заселенних. Прир приріст від’ємний
Поширене приховане безробіття.
80. Галузева структ госп комплексу Центрально-го р-ону, суч стан
розвитку та особл розм галузей.
Пек – буре вуг в Ватутіному та Олександрії, торф – Черк обл, невеликі ел
станції та Кременчуцька і Канівська ГЕС
Машбуд і мет обробка – машини і обладнання для с.г та хар і легкої пром,
друкарські машинки, баштові крани.
Завалівський графітовий комбінат, заводи чистих металів у Світловоську.
побузький нікелевий.
Легка пром – швейна трикотажнв шкіряна, взуттєва
Є численні підприємства будіндустрії.
АПК доить розвинений і базується на багатогалуз с.гос-ві. Переважає
рослинництво – озима пш, кукурудза, цукрові буряки, соняшник, коріандр.
Розвинуті овочівництво і мадівництво.
провідні галузі тваринництва – свинарство таскотарство, допоміжні –
вівчарство, птахівництво, рибництво…
Розвинені майже всі галузі харч пром, домінує харчова.
Провідний тр-порт – залізничний та автобусний
81. Подільський. роль в ек-ці, ек оцінка прир-рес та трудового
потенціалу.
Вінницька, хмельницька, тернопільська
Площа – 60,9 населення – 4,5 млн
Кліматичні умови та грунтові рес (особливо у пд частині)сприятливі для
ведення гос-ва. Є родовища буд і оздоблювального каменю, граніту, гейсу,
мармуру, піскоовика, мергелю, каоліну…глини, фосфоритів (у
придніпров’ї). Енергетичні ресурси не дуже великі: торф на пн району й
буре вугілля в усіх областях, горючі сланці у придніпров’ї. Гордістю
району є різноманітні за складом мін води.
Сер густота нас = 75, менше сер, проте розміщено рівномірно. Сільське
нас – 53%, рівень урбанізації один з найнижчих, спостерігаються процеси
депопуляції істаріння населення (особливо вінницька обл) Високий рівень
прихованого безробіття. Основна маса нас працює в с.г.
82. Галузева структура Подільського р-ну, стан розвитку і особливості
розм основних галузей.
Електроенергетика – Хмельницька АЕС, Ладижинська ДРЕС, Дністровська ГЕС
Машбуд у великих містах – металообробка і машбуд у Хмельницькому,
Шепетівці, Тернополі (устаткування для харчової пром, прилади,
інструменти, електротехніка
Хімпорм –мін добрива, сірчана кисл (Вінниця)
Легка пром – швейна, таестильна, взуттєва – у великих містах, хутрове
вир-во (Жмеринка)
Меблева пром в обласних центрах
Тр-портна мережа поділля досить розгалуджена. Найпоширеніші види –
залізничний та автомобільний
Наявна лісохімічна й целюлозна пром
Досить розвинений АПК, провідна галузь – рослинництво. 50% посівних площ
– зернові культури(озима пш), кукурудза, зернобобові. Тех культури –
цукрові біряки, соняшник і тютюн
У тваринництві домінує молочно-м’ясне скот.
Харч пром представлена цукровою (1/3 цукру в країні), спиртова,
м’ясна… У Вінниці Кам’янець-Подільському.. М’ясна пром: Бара, Козятин,
Шепетівка
83. Поліський ек р-он: роль в ек-ці, ек оцінка прир-рес і трудового
потенціалу.
Енергетичною базою Поліського р-ну є вугільна і торфова пр-сть. У
Волинській обл зн-ся 9 кам(яновугільних шахт. У північних районах
Північного Заходу видобувають торф. Електроенергією район забезпечується
переважно від Рівненської АЕС та Добротвірської ДРЕС. Транспортне
забезпечення Полісся недостатнє. Довжина залізниць становить 1109 км,
автошляхів з твердим покриттям – понд 8,5 тис км. Найбільшими
залізничними вузлами в р-ні є Ковель, Сарни, Рівне, Здолбунів;
судноплавними річками – Прип(ять, Горинь, Стир. Промисловий вузлів у
Поліському ек р-ні три: Рівненський, Луцький, Ковельський. Найбільший з
них – Рівненський. До його складу входять Рівне, Дубно, Здобунів.
Провідними галузями вузла є маш-ня і металообробка, харчова, легка
пр-сть, будіндустрія. У Рівному зн-ся такі великі п-ва, як ВО
“Газотрон”, “Азот”, “Рівненський завод тракторних агрегатів”, заводи
високовольтної апаратури, торгового обл-ня. Харчова пр-сть представлена
м(ясокомбінатом, овочеплодопереробним і молочним заводами, кондитерською
фабрикою. До п-в легкої пр-сті належать льонокомбінат, швейна-фабрика і
нетканих матеріалів. У місті розвинута будіндустрія (комбінати
домобудівнй, великопанельного домобудування, ВО “Рівнезалізобетон”) та
деревообробна пр-сть (ВО “Рівнедерев”). Провідною галуззю Дубно є
харчова пр-сть, Здолбунова – будіндустрія. Ядром Луцького пром вузла є
Луцьк. До вузла входять також Ківерці, Підгайці та інші менші населені
пункти. Провідна галузь тут –маш-ня і металообробка (заводи
автомобільний,
підшипниковий, електроапаратний, комунального машинобудування і
комунального обл-ня, виробничо-наукове об(єднання “Електротермометрія”).
П-ва хім пр-сті представлені заводами “Спектр”, виробів з пластмас. У
місті є п-ва будіндустрії (ВО “Волиньзалізобетон”, заводи
великопанельного домобудування, картонно-руберойдовий і силікатний),
легкої пр-сті (виробничо-торгове шовкове об(єднання та виробниче
об(єднання “Волинь”, взуттєва фабрика, завод синтетичних шкір). Багато
п-в харчової пр-сті (консервний, “Харчопродукт”, продтоварів, хлібо-,
молоко-, маслозаводи). До деревообробної пр-сті належать меблевий і
тарно-бондарний комбінати. Головим центром Ковельського промислового
вузла є Ковель – значний залізничний вузол нашої країни. Пром комплекс
скл-ся з різних галузей. Умісті є п-ва, що обслуговують залізничний
транспорт. Тут також працюють заводи: с/г-х машин, льонообробний,
крохмальний, комбікормовий, сироробний, буд мат-в. Є м(ясо-,
хлібокомбінати, швейна фабрика та культтоварів, ветсанзавод,
деревообробний комбінат. Одним з пром центрів Львівсько-Волинського
кам(яно-вугільного басейну є Нововолинськ. Він розташований на
південному заході Волинської області. З Поліського р-ну вивозять буд
мат-ли і коштовне каміння (бурштин), с/г-кі машини, прилади, підшипники,
автомобілі, устаткування для залізничного транспорту, хім добрива,
лісоматеріали, фанеру, меблі, паркет, тару, стандартні житлові будинки з
дерева, лляні тканини тощо.
84.Галузева структура господарського комплексу Поліського економічного
району, сучасний стан розвитку і особливості розміщення основних
галузей.
Сільськогосподарське в-во спеціалізується на скотарстві, вирощуванні
льону-довгунця, картоплі, хмелю, зерна. Орні землі займають майже 70%
с/г угідь Значні площі під сіножатями та пасовищами. Важливими зерновими
культурами району є озима пшениця і жито. Озиму пшеницю переважно сіють
на півдні району, жито –на півночі. Значні площі зайняті під
льоном-довгунцем, хмелем. Північний Захід – один з головних районів
країни з вирощування картоплі. У південній частині вирощують цукрові
буряки. Розвинуте садівництво та ягідництво. Провідна галузь
тваринництва – скотарство. На Поліссі воно має молочно-м(ясний напрям, у
лісостепових районах – м(ясо-молочний. Розвинуте свинарство, вівчарство,
птахівництво. Допоміжними галузями тваринництва є кролівництво,
рибництво, бджільництво. Харчова пр-сть базується на власній сировині.
Цукрова і спиртова галузі розвинуті на півдні району, плодоовочева –
повсюди. Набули розвитку м(ясна, маслоробно-сироварна,
борошномельно-круп(яна і хлібопекарська галузі. Основна частинагалузей
легкої пр-сті також використовує місцеву сировину. Це шкіряно-взуттєва і
особливо лляна галузі. Із сировинних регіонів льон надходить на заводи
первинної обробки, льоноволокно – на Рівненський льонокомбінат, де з
нього виготовляють тканини. В районі працюють п-ва текстильної, швейної
та панчішно-карпеткової пр-сті. Меліорація Полісся призвела до того, що
на місці колишніх боліт, осушених меліораторами, часто трапляються
пересушені землі, які необхідно поливати.
85. Карпатський ек р-он, його роль прир-рес і трудового потенціалу.
Межує з п’ятьма країнами світу. Льв, Ів-Ф, Закарпатськ та Чернівецьк
облприр умови дуже різноманітні, що пов’язано з проходженням карпат у
всіх його областях. Район має багаті і різноманітні прир рес. Цеодин з
найбільш водозабезпечених р-лнів, грунти району також різноманітні:
сірі, світло-сірі, деревно-підзолисті, чорноземні… Карпатський р-он
має найбільші лісові ресурси в країні
Багатий на різноманітнікор коп. З паливних рес тут залягають нафта,
горючі гази, кам’яне буре вугілля, торф і сланці. Є в районі і рудні кор
коп: поліметалічні руди, алюмінієва сировина (Закарп)
На тер льв тв Ів-Ф обл залягає саморродна сірка та родовища калійних
солей, кухонну сіль добувають у Зак та Ів-Ф обл, у передкарпатті є
родовища озокериту
Є різноманітні поклади буд матеріалів: глини, вапняки, гіпс… в
закарпатті є невеликі родовища мармуру.
Крпатський регіон має високу середну густоту населення (113), проте
розселення нерівномірне, найгустіше заселене передкарпаття, найменше –
гірські р-они. Міські жителі становлять менше половини (тільки у Льв обл
– 60%). прир приріст вищій від середнього по країні (сприятлива
статево-вікова структура населення), проте високий рівень безробіття.
86. Галузеве структура госп комлексу Крпатсько-го району, стан розвитку
та особл розміщення
Провідна галузь – промисловість. Розвинені маш буд та металообробка,
хім, паливна, лісова і деревообробна, легка, харчова галузі, буд
індустрія
Маш-буд і металообробка – переважає маломе-таломістке і трудомістке маш
буд, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Провідні галузі –
автомобілебудув, приладобуд, конвеєробуд, елетро- та радіотехнічна
пром…
Хім пром – добре розвинена, орієнтується на поклади самородної сірки,
калійної і кухонної солі, озокериту, нафти…калуга. Стебник.
калушДрогобич
ПЕК – газова, нафтова, вугільна, торфова. Видобуток газу у
Передкарпатті, у Львівській обл – вугілля і торф. Найбільші
електростанції: Бурштинська та Дрогобицька Дрес
Лісова пром дуже розвинена,тут сформувався Карпатський лісовиробничій
комплекс. Деревообробна в обл центрх, целюлозно-паперова в малих і сер
містах, лісохімія в малих містах таселищах міського типу.
Легка пром в усіх обл центрах та в Коломиї, Мукачевому, Тисменці… Тут
як ніде в Ук розвинені народні промисли: ткацтво, килимарство,
гончарство, вишивання…
Розвинена пром буд матеріалів на основі потужної сировинної бази та ще й
з урахуванням потреби у містобудуванні. Основна частина буд індустрії у
обл центрах
Потужний АПК. Різноманітні прир умови зумовлюють різну спеціалізацію
с.г. Улісост зоці – свинарство, скотарство, цукрові буряки, льон, зерно.
У гірських районах переважає мол-м’ясне скот та вівчарство,
картоплярство, льонарство. Закарпаття – виноградарство, садівництво,
тютюнництво, вівчарство… На основі с.г розвинені і відповідні
перероблюючі галузі. Великого розвитку зазнала шоколадна продукція у
Львові.
Має густу мережу залізничних та автомобільних шляхів
Низький рівень ромислового розвитку…
87. Східний ек р-он. прир-рес та труд потенціал
Харк, полт, Сум. Нас 6, площа – 84.
За нес та валовою продукцією пром – 5, с.г – 3
Кам’яне вуг (Х обл), бурого вуг, торфу, прир газів (Шебалинка,
Єфремівка) і нафти. Уполт та Харк обл багаті запаси залізних руд, у Харк
і сумській – фосфоритів. Є поклади кам’яної солі, крейди, гіпсу,
маргелю, каоліну…Мін води Полтавшини (миргородська) і Харківщини
(Березівська). Чорноземні грунти.
Розміщення населення досить сильно диференційоване. Сер густота – 77%,
від’ємний приріст, зростає кількість зайнятих у невиробничій сфері
88. Східний – пормисловість.
Домінує пром (75% вартості порд)
Основні галузі пром – маш буд (енергетичне, тракторне, с.г,
електротехнічне, приладо-, верстато. В Харкові, Полтаві, Сумах,
Кременчуці, Лубнах)
Хім пром – мін добрива, дубильні речовини, пластмаси, хім реактиви,
кінофотоматеріали,… Харк, Шебелинка, Кременчук, Суми, Шостка
Потужна буд індустрія. Цементна пром – Бакалія, залізобетонні
конструкції в Кременчуці
Деревообробна та меблева у великих містах
АПК – основа с.г, рослинництво – зернові, цукр буряки, соняшник. Поблизу
великих міст, особливо Харк – овоче-молочні гос-ва. Розвивається
молочно-м’ясне та м’ясо-сальне твар
Легка пром – бавовняні і вовняні тканини – Храк, Полтава, Суми
Функціонують усі види тр-порту, основна частка перевензень вантажів
припадає на залізничний тр-порт, а пасажирів на автомобільний.
Найгустіша тр-портна мережа в Харковській обл.
89. Причорноморський ек р-он: прир-ресурсний і трудовий потенціал.
Площа – 113 (перше місце в країні), нас – 7,6 (ІІ)
АРК, Од, Мик. Херс.
Прир умови в осномному сприятливі для ведення гос-ва, але град, суховій,
посуха – ерозія грунтів. Тут не розробляються значні родовище кор коп, у
криму – газ (Джанкой, Глібв), шельф, лікувальні грязі й мін джерела,
кухонна сіль (Сиваш)
Керченський зал-рудний басейн. Продукти Чорногот та Аз морів, родючі
чорноземні, каштанові грунти.
сер густота нас – 70, нижча від середньої, найвища в АРК (98), Херс –
45! Середня частка міського нас – 65%. вища ніж в Ук вцілому
народжуваність, зростає кількість зайнятих у невиробн сфері
90. Причорноморський р-он. пром .
суднобуд – Миколаїв, Херс Керч,
с.г маш буд – Херс, Од, Феодосія – піднімально-тр-портна устатк
Електротехн будув – Херсон, нова Каховка,
Чорна мет – Камиш-бурунський залізнорудний комб
рослинництво – зернове (озима пш) – борошномельно-круп’яна пром.
Соняшник! – 30% всіх посівів, пн- цук бур, соя,льон, арахіс…
У Причорномор’їбагато виноградників, баштанні культури
Твар – мол-м’яс скот, свинарство
Легка – обл центри
Хімічна – мін добрива, лаки, фаоби, сірч кислота – Херсон,
Красноперекопськ
курортне сос-во – найвищій рівень
Тр-порт – всі види
91. Соц-ек, та еколог проблеми розвитку регіонів
Райони Ук є досить відмінні за розміром, кількістю насенення та
ресурсами. Ці відмінності обумовлюють диференціацію регіонів за рівнем
розвитку, за показниками товаробігу, найбільша різниця в розвитку
досягає 11 разів (Київ і Тернопільсяка обл)
За рівнем ек розвитку виділяють такі групи районів: І – лідери (Дніпроп,
Дон, Харк, м Київ)
ІІ – Високорозв регіони (Зап, Луг, Од)
ІІІ – Регіони з середнім рівнем розвитку (Кий обл, Полт, Льв)
ІV – регіони з нижчим від сер рівня розвитком (Він, Черк, Жит)
Зараз всі рег ук охоплені спадом вир-ва. Виділяються слаборозвинені та
депресивні райони, в яких спостерігається довгостроковий застій і
зменшення обсягів вир-ва: Черн, Херс, Кіров, Житом та особливо Львівська
обл).
Серед екологічних проблем найбільш гострими є роблеми раціонального
розміщення еколого небезпечних об’єктів. До екологонебезпечних об’єктів
належать: АЕС (скиди води та аварійні викиди в атмосферу), небазпечними
є нафто- газо- аміако- та інші проводи, які можуть завдати збитки с.г,
водному гос-ві, підприємства металургійної пром (викиди в атмосферу),
вир-во хім порм, що забруднюють повітря і води іпілприємства енергетики
(СО2, прил, сажа…), гіричо-збаг підпрва (утворюють терикони).
Небезпечними є полігони побутових відходів.
Шляхи вирішення: поліпшити технологічний процес вир-ва, очищувати
забруднені води і землі до належного стану, запровалити ек важилі
(льготні кредити на еколог чисті підпр-ва, штрафи за порушення еколог
балансу…).
92.Сутність і значення міжнародних економічних зв”зків для розвитку
економіки України.
Міжнародні зв’язки відіграють велику роль у розвитку економіки нашої
країни, їхнє значення постійно зростає. Україна намагається будувати
своє економічне співробітництво з іншими державами на основі
рівноправності і взаємної вигоди. Нині Україна здійснює
зовнішньоторговельні операції з більш як 120 країнами. Вартість експорту
в 1996 р. становила понад 14,4 млрд дол., а імпорту — понад 18,6 млрд
дол. Найбільші обсяги продукції Україна експортує до Росії. За нею ідуть
Німеччина, Китай, СІЛА, Великобританія, Білорусь, Швейцарія і Таїланд.
Серед експортної продукції більше чорних металів та виробів з них
(близько 33%), продукції хімічної (понад 15%) та харчової (понад 10%)
промисловості. Близько 10% обсягу експорту припадає на продукцію
машинобудування.
Понад 56% імпорту країни припадає на мінеральне паливо, нафту та
природний газ. Продукція машинобудування в структурі імпорту становить
понад 16%, хімічної промисловості — 10%.
Україна має великі можливості для розширення зовнішніх економічних
зв’язків, завоювання світового ринку виробами АПК, чорної металургії,
хімічн’ої промисловості тощо. Але реалізувати їх можна, лише провівши
ринкові реформи і підвищивши якість власної продукції до світових
стандартів.
93. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків України та їх суть.
До основних форм зовнішньоеконом діяль-ті відносяться: торгівля,
кредитування, науково-технічна співпраця, створення спільних під-в,
реалізація проектів на компенсаційній основі, культурна співпраця,
туризм. Міжнародні зв’язки України здійснюються в усіх формах. Під-ва та
орган-ції здійснювали зовнішньоторгівельні операції по товарах та
послугах з 185 країнами. Обсяги експорту у 1998 р становили приблизно
$15 млрд. У товарній структурі експорту переважають чорні метали
(25%)-залізна руда кокс, продукти харчової пром-ті (конд. вибори) -7%,
реактори, котли, устаткування та механічні прилади – 7%, вироби з чорних
металів – 5%, продукти неорг.хімії – 4%. Понад 72% поставок отримує
Россія, Білорусь – 7,6 %, Туркменістан—3,7 %.
Структура імпорту: продукція тваринництва – 0,88%, продукція
рослинництва – 1,01%, продукція харчової пром-ті – 2,52%, мін. продукти
– 56,39%, продукція хім. пром-ті – 5,29%, пластмаси та каучук – 3,43%,
шкіряна та хутряна пром-ті – 0,31%.
Імпорт з країн СНД складав $9,5 млрд, з інших країн – $5,4 млрд.
Зонвішній борг У. у 1997 р. дорівнюєвав 9,56 млрд: Россії – 2, МВФ –
2,4, СБРР – 1,2, ЄБРР – 0,07, країнам ЄС – 0,35.
Найбільше спільних підпр-в у Києві, Львіській, Одеській,
Дніпропетровській, Закарпатській областях. Діє спільна
рос.-укр.-казахська програма запуску космічних кораблів та будівництва
нової космічної станції “Альфа” за допомогою США та інших країн,
утворено укр.-рос. спільне під-во “Космотран” для комерційних запусків
космічних спутників. У. приймає участь у програмі “Sea-Lunch” за якою
здійнюватиметься запуск космічних кораблів за допомогою укр.
ракетоносців “Зеніт”. До зовнішньо-ек відносин належ і туристичні…
94. Україна з Російською Федерацією.
У відносинах У. з країнами СНД найбільше уваги приділяється розвитку
у.-рос. торговельно-економ. відносин. 31.05.97 було підписано
широкомасштабний політичний логовір, який юридично закріпив зобов’язання
Росії поважати незалежність У. і став правовою базою, на якій
грунтуватимуться двосторонні відносини. Позитивним у двосторонніх
відносинах є пожвавлення міжпарламентських зв’язків. Росія погодилась на
делімітацію кордону з Україною. Росія є головним торговим партнером У.
Підписана у 1998 програма економічного співробітництва на період до 2007
р. здійснюється повільно. Окремі впливові особи Росії, представники
Державної Државної думи досі не відмовилися від претензій на Крим і
Севастополь. Основним напрямом розвитку укр.-рос. відносин є формування
міжнародно-правової бази для повноцінної реалізація всього комплексу
взаємовідносин з Росією. З часу існування У. і Російської Федерації між
ними підписано 80, угод, з них 46 економ. хар-ру. Перспектиним напрямом
розвитку торгівельно-економ. відносин є налогодження прямх зв’язків з
регіонами (суб’єктами) Росії. Підписані та діють угоди про
співробітництво з Республікою Башкоркостан, Республікою Саха,
Республікою Татарстан. Серед перспективним напрямів розвитку
економічного співробітництв є створення укр.-рос. фінансово-промислових
груп.
Експорт – 2905,5 млн дол: м’ясо, м’ясні продукти-6%, продукція
енорганічної хімії-6%, каучук та гумові вироби-5%, бумага та картон-2%,
чорні метали-16%, вироби з чорних металів-11%, котли, механічне
устаткування-15%, суда, човни, та інші плавучі засоби-3%.
Імпорт – 7064,2 млн: рибна продукція-1%, мінеральне паливо, нафта-73%
каучук та гумові вироби-3%, бумага, картон-1%, чорні метали-1%, котли,
механічне устаткування-6%, засоби наземного транспорту-3%.
95. Економічні зв’язки Ук з країнами у галузях машбуду: суч стан,
проблеми та перспект розвит.
Маш-буд – гулузь, продукція якої є предметом міжнар обміну
найрозвинутіших країн світу.
В Ук за останні 10 р втрачено значну часнину зовнішніх ринків збуту
продукції, навіть серед країн СНД. Окремі галузі маш-буду мають досить
розвинені зв’язки з країнами світу: -40
Літакобуд – співробітництво з Росією АН-70
Ракетно-космічні технології – ракети Зеніт і Циклон: Рос, США, Норвегія
Автомобілебуд: Газелі для Рос, збірка ГАЗу
Коиплектуючі технології – Корея, Рос, Центр Єв
Для машбуду важливо не тільки торгувати готовою продукцією, а й надавати
ремонтні послуги.
Експорт машбуду склав – 1,4 млрд $, імпорт -1,9
96. Зв’язки в галузях металургійного комплексу
На світовому ринку продукція металургійного комплексу користується
попитом (прокат, труби, сировинні метали, феросплави..). Найбілльші
обсяги експорту має саме чорна мет. В 2000 р – експорт ч металів та
виробів з них склав 44% від всього експорту Ук і 5% імпорту
До основних товарних груп експорту, які відзначаються найбільшими
обсягами належать: залізна і марганцева руди (Польща, Чех, Словакія,
Уг), чорні метали і феросплави (Молдова Росія і США), металобрухт і
феросплави (тур, Сирія, Іран, Нігерія, Індія, Китай) метали і
металовироби еспотрують і країни ЄС
Імпорт продукції кольорових металів переважає нал експортом. Веземо з
Нігерії, Росії, а вивозимо сировинний метал
97. Ек зв’язки у галузі ПЕК.
Зв’язки Ук з іншими країнами світу у галузі ПЕК дуже важливі (у нас мало
енергет ресурсів – нафти, газу…) В 2000 р – експорт з Ук мін
продууктів – 9,6%, а імпорт – 47% від заг імпорту. Найважливіші товари
експортної групи:
енергетичне вугілля – Болгар, Молд,
Кокс – Центральна, сх та Зах Європа
Нафтопродукти, нафта і заз – Європи
Електроенергія – Молдова
Уран – Росія
Імпорт – газ, нафта, ядерне паливо – Рос, Туркменістан, Казахстан,
вугілля – Польща, Росія, нафтопродукти.
98. Ек зв’язки з країнами світу в галузях АПК
Широкі зв’язи у галузі АПК. В 2000 р товарні структари зовн торгівлі
склоалися так: імпорт продукції АПК – 10%, експорт – 14,5% від заг
обсягу торгівлі. Найбільша частка в експорті належить продуктам
рослинництва, ІІ – харчова пром, ІІІ – живі тварини та продукція
тваринництва. В імпорті – І харч пром, ІІ – продукція рослинницького
походження.
Ек зв’язки в цій галузі встановлені з такими країнами світу, як Рос,
країнами середньої азії, Лат Америки, Європи.
99. Експортний потенціал Ук. Значення в розвитку ек і рег особливості
його структури.
експ пот Ук – це обсяги тієї чи іншої продукції, що ми можимо вивозити.
На Ук наявні родовища світового значення руди і марганцю, вугілля. До
експ потенціалу належить продукція високотехнологічних галузей
машинобудування (літако-, судно-, станкобудування, ракетобудування,
метал, пордукція АПК (цукор, соняшник, олія)
Рег особливості…
100. Місце регіонів у формуванні експортного потенціалу України
Придніпорв’я – металург, м.б (електротехнічне, верстати, гірничо-добурве
обладнання)
Сх район – приладобудування, енергетичнебуд, тарбіни,ел-техн обл,
двигуни, кабельні проводи
Південний – зерно і вироби з нього, соняшник і олія, виноград, вино,
коньячні вироби, фрукти, статкування для легкої пром, морепродукти.
Центральний – науковотехнічна продкукція, оптичка та оптичні прилади,
радіовимірні прилади, літаки, хім обладнання, гумотехнічні вироби,
фармацефтика
Донецький р-он – важке машбудівна, гірничо добувне обладнання, продукція
хім галузей, метали, труби, пластмаси, смоли,
Поліський, Карпатський, Подтільський – про-дукція лісової пром, АПК і
обладнання для АПК
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
