.

Макроекономіка (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
11 141871
Скачать документ

Макроекономіка

1.Практична функція макроекономіки.

Макроекономіка – наука, яка вивчає економіку в цілому на нац рівні, як
едине ціле.

Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві означає з’ясувати її
практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспільства:
суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими
економічними ресурсами. Не будучи в змозі — з огляду на таку
суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство,
проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання.
Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності
використання наявних ресурсів, тобто на основі підвищення ефективності
національної економіки.

Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До
основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів;
досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами
виробництва, а також поточними та перспективними потребами; зростання
продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці
продукції.

Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх
потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності
національної економіки. З цього випливає практична функція або головне
завдання макроекономіки: воно полягає в необхідності забезпечення
суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для
підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому
підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.

2.Об’єкт та предмет макроекономіки.

Об’єктом макроекономіки є економічна система. Є три типи економічних
систем: ринкова, командноадміністративна, змішана економіка. Вони
різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами
регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують
приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на
економічні процеси .

Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності ,
потрібно знати механізм її функціонування .Тому предметом
макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого
вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша
спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан
економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо
шляхів подальшого розвитку національної економіки.

3.Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки
економіки.

Певні методи надають макроекономіці можливість узагальнювати факти та
відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним
методом такого узагальнення та відображення є моделювання
макроекономічних процесів.

Модель-це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної
поведінки досліджуваних явищ в економіці.Застосовуються різні типи
моделей: графічні, табличні, схематичні, матегенні та екзогенні.
Ендогенні змінні-це внутрішні чиники моделі, які визначаються в процесі
її побудови. Екзогенні змінні-це зовнішні для моделі чиники, які
визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні
впливають на ендогенні.

4.Сутність та основні категорії СНР.

Система національних рахунків (СНР) ? це система взаємопов’язаних
економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі
аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням
продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням
національного багатства країни. СНР базується на відповідних
методологічних принципах, серед яких основними є :

СНР- система взаємопов.стат.показників, які відобр. Найважливіші аспекти
ек.діяльності країни щодо вир-ва і споживання продукції, розподілу і
перерозподілу доходів та формування нац.багатства. СНР затвердж.ООН і
рекоменд всім країнам.Принципи: 1)продуктивною є будь-яка діяльність,
яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визн-ня
величини доходу, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі
мат.вир-ва, а й галузі, які надають послуги.2)видатки на вир-во
нац.продукту дорівн.доходу, одержан.від його реалізації, або вартість
факторів вир-ва спожитих при виготовленні нац.продукту, дорівн.доходам,
що їх отрим.власники виробн.факторів. Цей принцип лежить в основі
ек.рівноваги, до якої економіка постійно прагне. 3)економіка перебуває в
постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік переворень
видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип свідчить про те, що
доходи є ф-цією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій: інституціональна одиниця,
сектор, ек.операція, рахунок. Інституціональні одиниці – резиденти та
нерезиденти. Сектори: підп-ва (не фінансові), фін.установи, громад.та
приватні організації, які обслуг.дом.госп-ва, дом.госп-ва,
зовнішньоек.зв’язки. Ек.операції: операції з товарами та послугами,
розподільчі операції, фін.операції. Рахунки: вн.економіки (вир-ва,
утв-ня доходів, розподілу доходів, вик-ня доходів та капіталу, поточних
операцій з капіталом, фін.рахунок), зовн.економіки (пот.операцій,
операцій з капіталом, фін.рахунок).

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі
показників виробництва є додана вартість ? характеризує внесок
конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в
масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного
окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не
продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг
включає крім ДВ також і проміжне споживання.

5. Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.

СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких
вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним
таким показником є валовий випуск (ВВ), який відображає повну ринкову
вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період.
Але найбільше значення серед макроекономічних показників має валовий
внутрішній продукт (ВВП).

За своєю суттю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції або додана
вартість, створена резидентами всередині країни. Кінцевою продукцією є
лише та частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче
споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП
із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку
використовують для виробництва товарів та послуг і яка прибирає форми
матеріальних витрат (МВ).

6. Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.

ВВП – це ринк.вартість кінц.продукції або додана вартість,
ств.резидентами всередині країни. Кінц.продукцією є лише та частка ВВ,
яка спрямив.на невиробн.споживання, інвестування та експорт. Це озн., що
при обчислення ВВП із ВВ має відніматися проміжна продукція, тобто МВ,
які використ.

ВВП можна обчислити трьома методами:

1)виробничим методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана
вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто
продуктові податки мінус субсидії;

2)методом доходів (розподільчим):

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП —
валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті
неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;

3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчисле-

ний цим методом, відображає основну тотожність національних

рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу
ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абре-

віатури:

Y = C + І + G +NX,

де Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові
приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який
обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X
– M.

7.Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.

Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і
послуг в ек-ці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути
розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий
внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний
національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход ті
інші.

Валовий нац доход (ВНД) – це сума внутрішніх первинних доходів, тобто
ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної
країни від інших країн.

Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПДз) визначаються як різниця між
первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними
доходами, які передані іншим країнам.

ВНД = ВВП + ЧПДз

До первинних доходів відносяться доходи, які отримані від первинного
розподілу сукупного доходу, тобто від розподілу доданої вартості між
власниками факторів виробництва і урядом (через чисті податки на
виробництво і імпорт, до яких входять всі податки, що збільшують ціну
товарів). Податки на вир-во і імпорт є первинним доходом держави, тобто
органів державного управління.

Зовнішні первинні доходи включають оплату праці найманих працівників і
доходи від власності, які власники фінансових активів (грошових коштів),
землі, нематеріальних (нефінансових) активів отримують (або передають)
за надання права користування ними господарським одиницям. На рівні
економіки в цілому вони включають: відсотки за надані кредити; дивіденди
за участь в акціонерному капіталі; чисту ренту за користування землею та
інші.

Первинні доходи, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у
формі поточних трансфертів перерозподілені нерезидентам. І навпаки,
первинні доходи нерезидентів можуть у формі поточних трансфертів
передаватись резидентам даної країни. З урахуванням руху поточних
трансфертів у грошовій і натуральній формах формується валовий наявний
національний доход (ВНДн):

ВНДн = ВНД + ЧПТз де ЧПТз – чисті поточні трансферти, тобто різниця між
поточними трансфертами, отриманими з-за кордону і переданими за кордон.

Поточні трансферти (отримані і передані) включають: платежі зі
страхування від нещасних випадків; поточні податки на доходи та майно;
відрахування на соціальне страхування та інше.

8.Номінальний та реальний ВВП. Поточні та порівнянні ціни.

Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній
рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і
від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і
динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства
насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки
фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень
задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва
різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна
забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року
в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що
на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і
цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках
обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому
і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВПн) – це показник загального обсягу виробництва, який
обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВПр) – це показник загального обсягу виробництва, який
обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за
базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну
рівня цін.

На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва
(Тз) і темп його приросту (Тп):

Тз = ВВПр у поточному році / ВВПр у базовому році * 100%,

Тп = (ВВПр у поточному році – ВВПр у попередньому році) / (ВВПр у
попередньому році) * 100%.

9.Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ВВП.

Індекс споживчих цін (Рс) відображає зміни загального рівня цін і
тарифів на товари і послуги, які купує населення для невиробничого
споживання. Цей індекс розраховується на базі двох інформаційних
потоків: 1) даних , що одержуються шляхом щомісячної реєстрації цін і
тарифів на споживчому ринку; 2) даних вибіркового обстеження
домогосподарств про структуру їх фактичних витрат на споживання.

Дефлятор ВВП (РY) характеризує динаміку загального рівня цін. Дефлятор
ВВП – індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та
послуг:

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВп за рахунок цін в
аналізованому році порівняно з попереднім. Але, як відомо, на величину
номінального ВВП вплив.зміни як фіз..обсягу продукції, так і рівня цін.
Тому для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фіз.обсягу вир-ва
потрібно здійснити коригування показника ном.ВВП. процес коригування
ном.ВВП здійсн.за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфлювати
(збільшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефілювати
(зменшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього
коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних
цінах, тобто цінах базового року:

Завдяки інфлюванню ном.ВВП грош.вираз реального ВВП збільшується в ті
роки, в яких ціни були нижчими від цін баз.року. За допомогою
дефілювання ном.ВВП грош.вираз реального ВВП зменшується стосовно тих
років, в яких ціни були вищими від цін базового року. Спираючись на
дефлятор ВВП, можна також обчислити приріст (зменшення) ном.ВВП за
рахунок цін:

10.Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості, рівень
безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.

Робоча сила — економічно активна частина населення, яка має здібності до
праці і бажання працювати.

Зазначу, що все доросле населення країни можна поділити на три групи.
Перша група — зайняті. До цієї групи входять особи у віці 15—70 років,
які зайняті економічною діяльністю, що приносить дохід. Друга група —
безробітні. До складу безробітних входять особи у віці 15—70 років як
зареєстровані, так і не зареєстровані в державній службі зайнятості, що
одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового
заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися
організувати власну справу; впродовж двох тижнів були готові приступити
до роботи, тобто почати працювати за плату як найманий працівник або на
власному підприємстві. Зазначені групи становлять робочу силу країни.
Третя група — особи поза робочою силою. До цієї групи належать особи у
віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або
«безробітні». Це такі категорії населення: учні та студенти, пенсіонери;
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та
доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу.

Для характеристики стану ринку праці застосовуються відносні показники.
До них можна віднести такі:

1) рівень зайнятості — визначається як відношення кількості зайнятого
населення у віці 15—70 років (доросле населення) до всього населення
зазначеного віку:

(%); (3.1)

2) рівень безробіття — визначається як відношення кількості безробітних
віком 15—70 років до робочої сили (економічно актив-

ного населення):

(%), (3.2)

де u –– рівень безробіття; U –– кількість безробітних; L –– робоча сила;

3) коефіцієнт участі в робочій силі — відображує процент робочої сили в
чисельності дорослого населення:

(%). (3.3)

За даними Держкомстату України у 2003 р. рівень зайнятості в Україні
становив 56,6 %; рівень безробіття — 9,1 %. Коефіцієнт участі в робочій
силі у 2003 р. за нашим розрахунком дорівнював 62,3 %.

11.Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість,
неповна зайнятість, надмірна зайнятість.

Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни,
спрямована на відтвор. ВВП та нац.доходу. Вона визнач. чисельністю осіб,
що викон.будь-яку роботу за певну зароб.плату або з метою отримання
інших видів доходу. Міжнарод.статистика, крім цього, поділяє все
населення на 2 категорії: “економ.активне населення” і “економ.пасивне
населення”. Економ.активне населення включ.: осіб найманої праці,
самост.робітників, осіб, які тимчасово не працюють з об’єкт.причин
(хвороба, відпустка тощо), неоплачуваних членів сім’ї в працездат.віці,
осіб, які поєдн.навчання з працею на умовах неповн.робоч.часу, учнів та
осіб, які проходять профпідготовку. Економ.пасивне населення включ.всіх
тих, хто незалежно від віку та статі не вход.до вищезазнач.категорії.
Отже економ.активне населення в умовах ринкових відносин практично
визнач.сукупну робоч.силу, тобто обсяг труд.потенціалу країни.
Безробіття –це економ.явище, коли частина економ.активного населення не
має можливості використ. свою робоч.силу. У залежності від причин, які
виклик.безробіття, слід розрізняти декілька його видів. Фрикційне
безробіття. Воно стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку з
добровільн.зміною місця роботи. Безробіття пов’яз.із пошуками чи
очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукає
роботу перебув.на ринку праці в середньому не більше 1 місяця.
Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структур.диспропорцій на
ринку праці, тобто коли з’явл.невідповідності між попитом і пропозицією
робоч.сили за професією, кваліфікацією, географ.та іншими ознаками.
Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменш.або зовсім зникає, а на
деякі, зокрема нові, збільш. Робоч.сила повільно реаг. на ці зміни.
Отже, виникає ситуація, за якою структура робоч.сили не відповід.новій
структурі робоч.місць, внаслідок чого з’яв.структурне безробіття.
Циклічне безробіття. Воно виник.внаслідок цикл.спаду вир-ва і є
результатом зниження сукупного попиту на робоч.силу. Коли сукуп.попит на
товари та послуги зменш., зайнятість теж скороч., а безробіття зростає.
З цієї причини цикл.безробіття іноді назив.безробіттям з дефіцитом
попиту. Фрикційне та структурне безробіття дістало назву – “природне
безробіття”. У зв’язку з цим повна зайнятість – це зайнятість лише при
наявності природного безробіття та відсутності цикл.безробіття. Коли
виникає цикл.безробіття, то фактичне безробіття більше від природного,
тобто має місце надмірне безробіття. Рівень безробіття обчисл.за такою
формулою:

12.Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.

Природне безробіття — це такий рівень безробіття, який забезпечується в
умовах рівноваги на ринку праці і слугує індикатором повної зайнятості.
Для аналізу рівня зайнятості фактичне безробіття порівнюється з
природним безробіттям. Якщо фактичне безробіття відповідає природному
рівню, то це означає, що економіка знаходиться в стані повної
зайнятості: працюють усі, хто може і хоче працювати, а не працюють ті,
хто не може або не хоче працювати. Якщо фактичне безробіття перевищує
природне, то це свідчить про те, що в економіці має місце неповна
зайнятість, викликана дефіцитом робочих місць. В умовах неповної
зайнятості попит на працю менше за її пропозицію, що породжує циклічне
безробіття.

У разі надлишку попиту на ринку праці кількість тих, хто шукає роботу
менша за кількість вільних робочих місць. За цих умов виникає надмірна
зайнятість і тому фактичне безробіття нижче за природне.

Отже, природне безробіття є не лише показником повної зайнятості, а й
чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення
природного рівня безробіття має велике аналітичне значення. Але,
незважаючи на це, серед економістів не існує єдиного підходу до способів
вимірювання природного рівня безробіття.

Найпростіший спосіб вимірювання природного рівня безробіття полягає в
його обчисленні як середньорічного рівня безробіття за тривалий період.
Такий спосіб спирається на положення, згідно з яким середній рівень
фактичного безробіття за великі проміжки часу згладжує його циклічні
коливання навколо природного рівня. Це означає, що природний рівень
безробіття є довгостроковим рівноважним рівнем безробіття, до якого
постійно тяжіє ринок праці.

Інший підхід до обчислення природного рівня безробіття пропонує Г.
Манків. Він виходить з того, що рівновага на ринку праці спостерігається
тоді, коли кількість звільнених з роботи дорівнює кількості
працевлаштованих:

де v — коефіцієнт працевлаштування, який відображає частку
працевлаштованих безробітних у складі безробітних;

l — коефіцієнт звільнення, який відображає частку звільнених працівників
у складі зайнятих;

(L – U) — кількість зайнятих (робоча сила — безробітні).

Якщо обидві частини рівняння (3.4) поділити на L, то можна визначити
природний (рівноважний) рівень безробіття:

.

13.Неокласична модель ринку праці.

Неокласична теорія виходить з того, що за умови досконалої конкуренції
і гнучкої з/п, попит підпиємств на роб силу на працю пов’язується з
досягненням максимізації прибуткуЦя теорія спирається на передумови, що
на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою
заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є
максимізація прибутку. З огляду на це, підприємства, визначаючи свій
попит на робочу силу, зіставляють приріст витрат на працю з вигодами від
її використання, тобто приростом доходу. Це означає, що кожне
підприємство збільшуватиме попит на працю, допоки приріст його витрат на
оплату праці не перевищить приріст виручки від реалізації продукту:

Прихильники неокласичної теорії спираються не на номінальну, а реальну
заробітну плату.

Згідно з неокласичною теорією попит на працю є спадною функцією від
реальної заробітної плати:

Незважаючи на здешевлення праці (зменшення реальної заробітної плати),
підприємства не збільшуватимуть попит на працю, якщо при цьому не
відбуватиметься зростання попиту на продукцію їхнього виробництва. Це
означає, що на умовах максимізації прибутку попит на працю залежить від
двох змінних: є спадною функцією від реальної заробітної плати та
зростаючою функцією від реального продукту.

Якщо ми зменшуємо заробітну плату, то забезпечуємо собі прибуток. Отже,
реальна заробітна плата лежить в основі неокласичної теорії ринку праці
й у разі визначення функції пропозиції робочої сили. Чим вищою є реальна
заробітна плата, тим більшою є пропозиція робочої сили. Отже, пропозиція
праці є зростаючою функцією від реальної заробітної плати:

14. Кейнсіанська модель ринку праці.

Кейнсіанська теорія. Для пояснення механізму функціонування ринку праці
ця теорія спирається на передумови, відмінні від неокласичної теорії.
Принципово відмінною є позиція кейнсіанців щодо попиту на працю. В
обґрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують заробітну
плату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді. Попит
на працю кейнсіанці ставлять у залежність від сукупного попиту. Це
означає, що в кейнсіанській теорії сукупний попит зумовлює не тільки
обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість
праці, що необхідна для її виробництва. Що стосується граничної
продуктивності праці, то в кейнсіанській теорії вона використовується
для визначення верхньої межі заробітної плати, на яку погоджуються
підприємці під час укладання угод із робітниками. Звідси випливає
кейнсіанська функція попиту на працю:

(3.10)

Визначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії,
на відміну від неокласиків, спираються не на реальну, а на номінальну
заробітну плату. Кейнс вважав, що номінальна заробітна плата може
змінюватися лише в один бік — у бік зростання, оскільки намагання
підприємців зменшити реальну заробітної плату через зниження номінальної
заробітної плати викликає сильнішу протидію, ніж зниження реальної
заробітної плати в результаті зростання цін. Зі збільшенням номінальної
заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в
кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної
плати:

Отже, кейнсіанська концепція стверджує, що з/п не впливає на
фугкціонування ринку праці.

15.Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ВВП від
потенційного ВВП (розрив ВВП). Закон Оукена.

прийняти за 100%, то звідси ВВПф дорівнює:

, де ВВПd– втрати ВВП від цикл.безробіття.

16. Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП. Вплив безробіття
на динаміку ВВП.

де (y — розрив ВВП у процентах до потенційного ВВП; ? — коефіцієнт
чутливості ВВП до циклічного безробіття, який показує, на скільки
процентів фактичний ВВП менший від потенційного, якщо фактичне
безробіття перевищує природний рівень на один процентний пункт; u —
фактичний рівень безробіття; un — природний рівень безробіття.

На основі розриву ВВП можна обчислити потенційний ВВП

і втрати ВВП від циклічного безробіття. Потенційний ВВП є розрахунковою
величиною, яка визначається на основі припущення, що фактичне безробіття
дорівнює природному. За цих умов потенційний ВВП — це сума фактичного
ВВП плюс втрати ВВП від циклічного безробіття, які обчислюються з
урахуванням розриву ВВП:

де Y — фактичний ВВП; Yp — потенційний ВВП. Звідси одержимо, що

(3.16)

Звідси можна обчислити втрати ВВП від циклічного безробіття як різницю
між потенційним і фактичним ВВП:

(Y = Yp — Y, (3.17)

де ?? — втрати ВВП від циклічного безробіття в грошових одиницях.

Слід зазначити, що потенційний ВВП — це реальний ВВП. Тому для
обчислення втрат ВВП від циклічного безробіття має використовуватися
фактичний реальний ВВП, який визначається за допомогою коригування його
номінальної величини (дефлювання чи інфлювання).

Закон Оукена використовується і у разі визначення залежності динаміки
ВВП від динаміки безробіття. Для цього застосовується така формула:

(3.18)

— зміна фактичного ВВП у періоді t (у %);

— зміна потенційного ВВП у періоді t (у %);

— фактичний рівень безробіття відповідно у періодах t і (t – 1).

17.Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.

Сукупний попит (AD) — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які
мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх
платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства,
підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку із цим сукупний попит можна
визначити як суму попиту домашніх господарств на споживчі товари і
послуги, підприємств на інвестиції, урядового попиту на державні
закупівлі та попиту іноземців, який дорівнює чистому експорту:

YAD = C + I + G + NX.

Сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну
регулювальну роль — пов’язує між собою сукупний попит і сукупну
пропозицію. Інші чинники сукупного попиту враховуються в його функції як
зовнішні екзогенні змінні.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. При цьому
під ціною розуміється загальний рівень цін в економіці, тобто ціна ВВП.
Отже,Виразимо залежність між сукупним попитом і ціною за допомогою
графіка.На горизонтальній осі відкладемо обсяг реального ВВП, який
відображує сукупну кількість товарів і послуг (Y), а на вертикальній —
загальний рівень цін на товари та послуги (Р).

Рис. 4.1. Крива сукупного попиту

Як видно з графіка, у разі зниження ціни від P1 до P2 сукупний попит
збільшується від Y1 до Y2. Отже, сукупний попит є спадною функцією від
ціни. Тому крива сукупного попиту має від’ємний нахил. За своєю формою
вона аналогічна кривій однотоварного попиту, тобто ринкового попиту на
окремі види товарів і послуг, але за своїм змістом суттєво відрізняється
від останньої.

18.Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників
на криву сукупного попиту.

Почну з того, що між сукупним попитом і ціною немає безпосередньої
залежності. Проте між ними існує опосередкована залежність, яка
проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект процентної
ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зростання загального
рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати
купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної
пропозиції грошей викликає підвищення їх ціни, тобто процентної ставки.
Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті
товари, для купівлі яких потрібно запозичувати (купувати) гроші. Ефект
багатства пов’язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі
зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна
спроможність нагромаджених домогосподарствами фінансових активів
зменшується..Ефект чистого експорту відображує вплив загального рівня
цін на результати зовнішньоторговельної діяльності країни. Вплив цього
чинника на сукупний попит проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні
товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на аналогічні
іноземні товари, тобто коли змінюються відносні ціни. Якщо ціни на
вітчизняні товари піднімуться вище за ціни на іноземні товари,
вітчизняні покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам. Це
збільшить імпорт і зменшить сукупний попит за рахунок скорочення чистого
експорту. Отже, ефект чистого експорту також свідчить про обернений
зв’язок між ціною ВВП і сукупним попитом.

Розглянуті вище чинники є ціновими чинниками сукупного попиту. Їх
особливість полягає в тому, що вони опосередковано реалізують обернену
залежність сукупного попиту від ціни.

Крім ціни на сукупний попит впливають й інші чинники, що не пов’язані зі
зміною цін. Усі такі чинники називаються неціновими чинниками сукупного
попиту. Вони є зовнішніми екзогенними змінними функції сукупного попиту.

Нецінові чинники є неоднорідною сукупністю. Визначаючи їх, слід
враховувати, що сукупний попит складається з таких чотирьох компонентів:
споживчий попит (С), тобто попит домашніх господарств на споживчі товари
і послуги; інвестиційний попит (І), тобто попит підприємств на приватні
інвестиції; урядовий попит (G) і попит іноземців (NX). Тому нецінові
чинники сукупного попиту слід поділити на відповідні чотири групи.

На кожний компонент сукупного попиту впливають різні нецінові чинники.

Компонент сукупного попиту Неціновий чинник

1.Споживчий попит Особистий дохід домогосподарств

Податки на доходи фізичних осіб

Багатство домогосподарств

Запозичення домогосподарств

Очікування домогосподарств

2.Інвестиційний попит Процентна ставка

Технічний прогрес

Рівень забезпеченості основним капіталом

Податки на прибуток підприємців

Ділові очікування

3.Урядовий попит Державні закупівлі

4.Іноземний попит ВВП інших країн

Валютний курс

Торговельна політика

20.Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та
математична інтерпретація.

Методологічною основою довгострокової сукупної пропозиції слугує
інструментарій класичної теорії. Згідно з цією теорією повна зайнятість
є нормою для економіки, оскільки можливі відхилення від неї швидко
усуваються за допомогою абсолютно гнучких цін і заробітної плати. Отже,
прихильники класичної теорії абсолютизують регулювальну роль цін і
заробітної плати й тому не розрізняють довгостроковий і короткостроковий
періоди. Але, на думку переважної більшості макроекономістів,
інструментарій класичної теорії адекватно описує поведінку сукупної
пропозиції лише в довгостроковому періоді, оскільки лише в межах цього
періоду ціни і заробітна плата спроможні відновлювати в економіці повну
зайнятість.

Отже, в довгостроковому періоді зростання цін збільшує лише номінальну
заробітну плату, а реальні параметри економіки залишаються незмінними:
безробіття зберігається на природному рівні, а сукупна пропозиція — на
рівні потенційного ВВП. Графічну інтерпретацію довгострокової сукупної
пропозиції наведено на рис. 4.3.

На рис. 4.3, крива ASL є кривою довгострокової сукупної пропозиції. Вона
має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці
потенційного ВВП, тобто в точці Yp. За цих умов будь-яка зміна сукупного
попиту не впливає на сукупну пропозицію, а спричинює лише зміну рівня
цін. Зростання сукупного попиту переміщує його криву з положення AD1 у
положення AD2. Це підвищує ціни від Р1 до Р2, але обсяг виробництва не
змінюється і залишається на рівні потенційного ВВП.

Таким чином, у довгостроковому періоді, в якому ціни і заробітна плата є
абсолютно гнучкими, сукупна пропозиція не залежить від ціни, а
визначається потенційним ВВП. Проте пряму залежність довгострокової
сукупної пропозиції від потенційного ВВП не слід розуміти як кінцевий
результат руху економіки на певну дату довгострокового періоду. Сутність
цієї залежності полягає в іншому — вона існує у вигляді
закону-тенденції, згідно з яким у довгостроковому періоді, незважаючи на
можливі відхилення сукупної пропозиції від потенційного ВВП у
короткостроковому періоді, динаміка сукупної пропозиції і фактичного ВВП
визначається лише динамікою потенційного ВВП.

(4.2) де К — обсяг капіталу; L — кількість робочої сили.

Рівняння (4.2) відображує залежність потенційних обсягів виробництва від
обсягів капіталу та кількості праці в умовах наявної технології. Якщо
технологія поліпшується, то результатом буде збільшення обсягів
виробництва за даної кількості виробничих факторів. Ураховуючи, що в
довгостроковому періоді сукупна пропозиція і потенційний обсяг
виробництва збігаються, функцію довгострокової сукупної пропозиції можна
записати так:

. (4.3)

20.Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна
та математична інтерпретація.

Макроекономісти вирізняють дві моделі короткострокової сукупної
пропозиції. Одна з них називається крайнім випадком. В її основі лежить
абсолютна негнучкість цін і заробітної плати. У крайньому випадку
короткострокова сукупна пропозиція не залежить від ціни, а є функцією
лише сукупного попиту, тому її крива має вигляд горизонтальної лінії.
Інша модель називається основною. Вона спирається на припущення, що в
короткостроковому періоді ціни є гнучкими. Згідно з основною моделлю
короткострокова сукупна пропозиція є зростаючою функцією від ціни, а її
крива має додатний нахил.

Додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції поділяється
переважною більшістю макроекономістів. Але серед них існують суттєві
розбіжності щодо теоретичного інструментарію, який пояснював би додатний
нахил цієї кривої. Тому висувається кілька гіпотез, в основі яких лежать
різні припущення щодо причинно-наслідкових зв’язків між ціною і
короткостроковою сукупною пропозицію. До основних гіпотез можна віднести
такі: негнучкої заробітної плати, неправильних уявлень працівників,
недосконалої інформації, негнучких цін. Спільною основою всіх гіпотез є
функція короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою обсяг
виробництва в короткостроковому періоді відхиляється від потенційного
ВВП пропорційно відхиленню фактичного рівня цін від їх очікуваного
рівня.

Отже, основна модель передбачає, що сукупна пропозиція в
короткостроковому періоді є зростаючою функцією від ціни, внаслідок чого
її крива має додатний нахил.

Якщо фактичний рівень цін відхиляється від їх очікуваного рівня, то в
такому самому напрямі обсяг виробництва відхиляється від потенційного
рівня. При цьому очікуваний рівень цін — це рівень цін повної
зайнятості, оскільки працівники і підприємці враховують його в процесі
ухвалення рішень щодо обсягів виробництва та рівня номінальної
заробітної плати, яка має врівноважувати ринок праці та унеможливити
циклічне безробіття. Звідси випливає функція короткострокової сукупної
пропозиції:

,(4.4)

де YAS — обсяг виробництва (сукупна пропозиція) у короткостроковому
періоді; ( — чутливість обсягів виробництва до відхилення фактичного
рівня цін від очікуваного їх рівня. Показує, наскільки грошових одиниць
фактичний ВВП відхиляється від потенційного ВВП у разі відхилення
фактичного рівня цін від очікуваного рівня на один процентний пункт; P,
Pe — відповідно фактичний та очікуваний рівень цін.

Для унаочнення рівняння (4.4) звернемося до рис. 4.5.

Рис. 4.5. Крива короткострокової сукупної пропозиції

(основна модель)

На рис. 4.5 початкова рівновага в економіці знаходиться в точці Т1. У
цій точці крива AS перетинається з кривою AD1 на умовах, що фактичний
рівень цін збігається з очікуваним рівнем, тобто Р1 = Ре, безробіття
дорівнює природній нормі, а фактичний обсяг виробництв знаходиться на
потенційному рівні, тобто Y1 = Yр. Тепер припустимо, що внаслідок
збільшення сукупного попиту фактичний рівень цін зростає від Р1 до Р2,
що вищий за очікуваний рівень. Внаслідок цього здешевлюється праця і у
підприємців з’являється мотивація збільшити обсяг виробництва порівняно
з потенційним рівнем, тобто від Y1 до Y2.

Отже, якщо фактичний рівень цін перевищує очікуваний рівень (Р > Ре), то
фактичний обсяг виробництва перевищує його потенційний рівень (Y > Yр).
Звичайно, що коли фактичний рівень цін буде менший за їх очікуваний
рівень (Р < Ре), то фактичний об-

сяг виробництва буде менший за його потенційний рівень (Y < Yр). 21.Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства. Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції — це такі чинники, які змінюють середні витрати і прибутковість підприємств за даного рівня товарних цін, що спонукає підприємства змінювати обсяг виробництва. Графічну інтерпретацію впливу нецінових чинників на короткострокову сукупну пропозицію наведено на рис. 4.6. Як бачимо, вплив нецінових чинників на криву короткострокової сукупної пропозиції суттєво відрізняється від впливу на неї цін. Зміна сукупної пропозиції під впливом товарних цін відображується на графіку за допомогою переміщення точки економічної рівноваги вздовж нерухомої кривої AS, що відповідно змінює обсяг виробництва (див. рис. 4.4 та 4.5). У випадку з неціновими чинниками виникає інша графічна ситуація. Рис. 4.6. Вплив нецінових чинників на короткострокову сукупну пропозицію Як видно з рис. 4.6, під впливом нецінових чинників крива AS зміщується у відповідний бік. Завдяки цьому адекватно змінюється місцезнаходження точки економічної рівноваги на кривій сукупного попиту, а також обсяг виробництва і товарні ціни. Отже, нецінові чинники — це зовнішні екзогенні змінні моделі короткострокової сукупної пропозиції. Коли вони враховуються, обсяг виробництва і ціни на продукцію стають ендогенними змінними даної моделі. До основних нецінових чинників короткострокової сукупної пропозиції можна віднести такі: 1) ресурсові ціни (ціни на ресурси); 2) продуктивність ресурсів; 3) субсидії підприємствам і податки на підприємства. Серед нецінових чинників сукупної пропозиції найбільш мінливими є ресурсові ціни. Це стосується як ціни на робочу силу, тобто номінальної заробітної плати, яка може змінюватися незалежно від товарних цін, так і цін на матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо). Якщо ресурсові ціни зростають, то за інших незмінних умов збільшуються середні витрати і зменшується рівень прибутковості виробництва. Це викликає скорочення обсягів виробництва і підвищення товарних цін, що переміщує криву AS вліво від положення AS1. Якщо ресурсові ціни знижуються, обсяг виробництва збільшується, товарні ціни знижуються, а крива AS зміщується вправо від положення AS1. Продуктивність ресурсів залежить від технологічного рівня виробництва і впливає на обсяг продукції, яку економіка спроможна виробити за наявної кількості ресурсів. Зростання продуктивності ресурсів є однією із передумов збільшення довгострокової сукупної пропозиції, що викликає зміщення її кривої вправо. У короткостроковому періоді тимчасове зростання продуктивності ресурсів зменшує середні витрати. Це підвищує прибутковість виробництва, збільшує його обсяг і знижує товарні ціни. На рис. 4.6 ці зміни відображує зміщення кривої AS вправо — у положення AS3. Субсидії, які держава надає підприємствам, занижують дійсну величину середніх витрат. Тому у разі їх застосування прибутковість виробництва підвищується. Це стимулює підприємства збільшувати обсяг виробництва і викликає зниження товарних цін, що переміщує криву AS вправо в положення AS3. І навпаки, скасування субсидій спричинює негативний вплив на обсяг виробництва, підвищує товарні ціни, внаслідок чого крива AS переміщується вліво в положення AS2. До нецінових чинників відносять і оподаткування підприємств. Для підприємств податки також є витратами, оскільки від їх рівня залежить чистий прибуток, тобто частина прибутку, якою підприємства можуть вільно розпоряджатися. Якщо рівень оподаткування підприємств зростає, то чистий прибуток зменшується. І навпаки. В першому випадку збільшується обсяг виробництва і знижуються товарні ціни, що переміщує криву AS вправо в положення AS3; у другому — зменшується обсяг виробництва і зростають товарні ціни, що переміщує криву AS вліво — у положення AS2. 22.Макроекономічна рівновага у моделі AD-AS: короткостроковий та довгостроковий аспект. Внутрішньою властивістю ринкової економіки є її постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Тому модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги. Слід розрізняти рівновагу короткострокову і довгострокову. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією. Довгострокова рівновага — це рівновага між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Короткострокова сукупна пропозиція може збігатися або не збігатися з довгостроковою сукупною пропозицією. Вони збігаються, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, і не збігаються, якщо економіка потрапляє у стан неповної або надмірної зайнятості. Це означає, що короткострокова рівновага може забезпечуватися в умовах різного рівня зайнятості. На противагу їй довгострокова рівновага може спостерігатися лише в економіці з повною зайнятістю. У макроекономічному аналізі економічна рівновага фіксується як результат відповідних змін в економіці. Проте реально в кожний окремий проміжок часу рівноваги в економіці не існує. Ринковий механізм постійно створює передумови як для порушення, так і для відновлення економічної рівноваги. Тому рівновага — це не статична, а динамічна властивість економіки, яка реалізується лише в тенденції. Порушення рівноваги в економіці можуть спричинятися змінами як в сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції, що викликаються неціновими чинниками. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі AD—AS після її порушення спочатку сукупним попитом, а потім сукупною пропозицією. При цьому слід врахувати, що існує кілька гіпотез відносно того, як ціни і заробітна плата реагують на порушення економічної рівноваги в короткостроковому періоді. Оскільки всі вони є лише іншою інтерпретацією однієї моделі, то тут і надалі будемо спиратися на одну з них — гіпотезу негнучкої зарплати. Згідно з цією гіпотезою очікуваними цінами є ціни, визначені на базі адаптивних очікувань. 23А.Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією. Якщо рівновага в економіці повної зайнятості порушується зростанням сукупного попиту, то в короткостроковому періоді зростають ціни, а обсяг виробництва перевищить потенційний ВВП. За цих умов короткострокова рівновага переміщується вправо від кривої ASL у таку точку, в якій крива AD1 перетнеться з кривою AS2. Проте на цьому процес пристосування економіки до зростання сукупного попиту не припиняється. У довгостроковому періоді заробітна плата підвищиться пропорційно зростанню цін. Тому адекватно збільшаться середні витрати, а короткострокова сукупна пропозиція зменшиться до рівня потенційного ВВП. Унаслідок цього крива AS зміститься вліво і перетнеться з кривою AD1 у точці, яка знаходиться на кривій ASL. Із досягненням цієї точки в економіці відновиться подвійна рівновага. Якщо подвійна рівновага в економіці порушується несприят- ливим збуренням пропозиції, то в короткостроковому періоді обсяг виробництва зменшується порівняно з потенційним ВВП, а ціни зростають. Така ситуація називається стагфляцією. За цих умов короткострокова рівновага переміститься вліво від кривої довгострокової сукупної пропозиції. Відновлення довгострокової рівноваги залежить від стійкості чинників, які викликали скорочення сукупної пропозиції. Якщо ці чинники є постійними, то довгострокова рівновага відновлюється за рахунок зменшення потенційного ВВП. Якщо ці чинники є тимчасовими, то відновлення довгострокової рівноваги відбудеться після самоусунення таких чинників. Держава може прискорити процес відновлення довгострокової рівноваги за рахунок заходів, що стимулюють пропозицію або попит. 23Б.Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупним попитом, або сукупною пропозицією. Відновлення рівноваги, яка порушується сукупним попитом На рис. 4.7 наведено модель AD—AS, яка поєднує криву сукупного попиту з кривими короткострокової та довгострокової сукупної пропозиції. Припустимо спочатку, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості. Цю ситуацію відображає точка Т1, в якій перетинаються всі криві і забезпечується подвійна рівновага: короткострокова і довгострокова. За таких умов фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП, тобто Y1 = Yp, рівноважна ціна становить Р1 і дорівнює Ре, а безробіття знаходиться на природному рівні. Рис. 4.7. Модель AD—AS в умовах надмірного сукупного попиту Далі припустимо, що внаслідок суттєвого поліпшення умов зовнішньої торгівлі сукупний попит збільшився порівняно з потенційним ВВП. У відповідь на це підприємства частково збільшать обсяг виробництва, а частково підвищать ціни. Графічно такі зміни в економіці знаходять своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вправо — від положення AD1 у положення AD2. Внаслідок цього рівновага в економіці зміститься в точку Т2, в якій фактичний ВВП зросте до Y2, а ціни — до P2. Точка T2 — це новий стан короткострокової рівноваги. В цій точці економіка знаходиться в стані надмірної зайнятості, а безробіття менше за природний рівень. Перетин кривих AD2 і AS1 у точці Т2 відповідає умовам короткострокового періоду, згідно з яким заробітна плата ще не відреагувала на зростання сукупного попиту і підвищення цін. Проте така ситуація не може існувати надто довго. З перебігом часу заробітна плата почне поступово підвищуватися. Це викличе відповідне зростання середніх витрат і зменшення короткострокової сукупної пропозиції, внаслідок чого її крива поступово зміщуватиметься вліво вгору. Щоб не розтягувати надовго процес адаптації заробітної плати до нових цінових умов, перейдемо відразу до кінцевого етапу, коли вона має збільшитися пропорційно очікуваному зростанню цін. За цих умов крива короткострокової сукупної пропозиції зміститься в положення AS2 і перетнеться з кривою сукупного попиту в точці Т3. Оскільки ця точка знаходиться на кривій довгострокової сукупної пропозиції, то це означає, що в економіці знову відновилися повна зайнятість і подвійна рівновага: короткострокова і довгострокова. З досягненням такої рівноваги обсяг виробництва повернеться до потенційного ВВП, безробіття підніметься до природного рівня, а очікуваний і фактичний рівні цін зростуть до Р3. Відновлення рівноваги, яка порушується сукупною пропозицією. Рівновага в економіці може порушуватися і збуреннями (шоками) сукупної пропозиції. Під збуренням пропозиції мається на увазі така зміна умов функціонування економіки, яка суттєво впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці збурення називають також ціновими, оскільки вони дестабілізують усі ціни — і товарні, і ресурсові. Розрізняють несприятливі та сприятливі збурення пропозиції. Перші проявляються через падіння обсягів виробництва і зростання цін, інші — через різке збільшення обсягів виробництва і зниження цін. Особливо загрозливою для економіки є порушення довгострокової рівноваги, пов’язане зі скороченням сукупної пропозиції порівняно з потенційним рівнем. За таких умов обсяг виробництва стає меншим за потенційний ВВП, а ціни зростають. Під впливом зростання цін сукупний попит зменшується до врівноваження з новою короткостроковою сукупною пропозицією. Це короткострокова рівновага в умовах неповної зайнятості і стагфляції. Виникає питання — в який спосіб економіка може відновити довгострокову рівновагу за умов стагфляції? Згідно з класичною теорією номінальна заробітна плата є абсолютно гнучкою і тому має зменшуватися у відповідь на скорочення обсягів виробництва та падіння попиту на ринку праці. Але така поведінка номінальної заробітної плати не є реалістичною. Практика не має доказів того, що номінальна заробітна плата коли-небудь зменшувалася у випадку зростання цін. На несприятливі шоки сукупної пропозиції ринок праці реагує в інший спосіб — зростанням рівня безробіття. Це дає підстави стверджувати, що інструментарій класичної теорії не спроможний пояснити механізм відновлення повної зайнятості в економіці, яка потрапляє в стан стагфляції. Вирішення проблеми стагфляції залежать від стійкості чинників, що викликали скорочення сукупної пропозиції. Вони можуть бути постійними, тобто невідворотними, або тимчасовими. Якщо ці чинники є стійкими (наприклад, падіння продуктивності родовищ нафти та природного газу), то вони зменшують потенційний ВВП. За цих умов крива сукупного попиту перетнеться з кривою короткострокової сукупної пропозиції на вертикальній кривій довгострокової сукупної пропозиції, яка переміститься вліво. Це означає, що в даному випадку довгострокова рівновага відновлюється за рахунок зменшення потенційного ВВП. Якщо чинники, що викликали скорочення сукупної пропозиції, є тимчасовими, то відновлення довгострокової рівноваги відбудеться після самоусунення цих чинників. Наприклад, ОПЕК спочатку підвищив ціни на нафту, але згодом знизив їх. Незалежно від чинників, які викликають несприятливі збурення сукупної пропозиції, у вирішення проблеми стагфляції може втрутитися держава. Головною у цьому напрямі має бути політика стимулювання пропозиції через такі технологічні зміни в економіці, які здатні швидко викликати підвищення ефективності ресурсів (матеріальних і трудових) і зменшити середні витрати. Певного результату держава може досягти зниженням рівня оподаткування підприємств, оскільки податки, в певному розумінні, також відносяться до витрат підприємств. Зазначені заходи мають прискорити переміщення кривої AS вправо. Проте цього може бути недостатньо, якщо стагфляція є глибокою, що мало місце в Україні у 90-х роках 20 століття. Припустимо, що під впливом політики стимулювання пропозиції рух кривої AS вправо є недостатнім. За таких умов уряд має можливість вдатися до політики стимулювання попиту, яка дасть змогу збільшити обсяг виробництва (короткострокову сукупну пропозицію) на основі додаткового зростання цін (прискорення інфляції) і зниження реальної заробітної плати. Однак слід ураховувати, що це відбудеться на фоні прискорення виходу економіки з рецесії. Тому доцільність застосування політики стимулювання попиту за даних умов залежить від співвідношення між її позитивними та негативними економічними і соціальними наслідками. 24. Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати. Гроші — один із видів активів. Усі активи поділяються на дві великі групи — фінансові та матеріальні (реальні) активи. Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації. Пропозиція грошей — це сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу. Пропозиція грошей складається з грошових активів, які мають різну ліквідність. Під ліквідністю розуміють здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості. Готівкові гроші є найліквіднішим активом, порівняно з яким оцінюється ліквідність усіх інших активів. Залежно від рівня ліквідності всі грошові активи групуються зростаючим підсумком у грошові агрегати. Грош.пропозиція – один з осн.параметрів грош.ринку. Вона являє собою реальну грош.масу і обчислюється на основі ділення номін.грош.маси на ціну: MS =M/P.Ліквідність грош.активів – здатність активів виступати як платіжний засіб або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї номін.вартості. Грош.пропозиція скл.з різних форм грош.активів. залежно від рівня ліквідності вони об’єднуються в окремі грош.агрегати (окремі сукупності грош.активів, які різняться між собою рівнем ліквідності): МО=готівкові гроші М1=МО+кошти на поточних та розрахунк.рахунках М2=М1+строкові депозити М3=М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змін.Нацбанком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі пропозиція набуває слідую чого вигляду 25. Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви. Гроші — один із видів активів. Усі активи поділяються на дві великі групи — фінансові та матеріальні (реальні) активи. Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації. Усі інші активи, що входять до складу агрегатів М2 та М3, — це майже гроші, оскільки вони безпосередньо є не платіжним засобом, а засобом заощадження. Проте без великих перепон вони можуть бути перетворені в активи, використовувані як платіжний засіб. Пропозиція грошей передусім залежить від політики центрального банку, який володіє монопольним правом на первинну грошову емісію. Наприклад, в Україні центральним банком є Національний банк України, у США — Федеральна резервна система, в Германії — Бундесбанк. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою Н = CU + BR, (5.1), де Н — грошова база. В літературі для визначення первинної грошової емісії використовуються й інші терміни, зокрема «резервні гроші», «гроші підвищеної ефективності», «високо потужні гроші» тощо; CU — готівка, яка знаходиться поза банками, тобто на руках у населення. До складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі; BR — банківські резерви. До банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування). Вони включають депозити, розміщувані на рахунках центрального банку, та готівку, яку кожний банк може тримати в своїй касі. Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви та надлишкові резерви. Обов’язкові резерви — це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк. Величина обов’язкових резервів регламентується центральним банком за допомогою норм щодо депозитів. Вони, як правило, диференціюються за видами депозитів. На цій підставі величину обов’язкових резервів можна визначити так: LR = Ir ( D, (5.2) де LR — обов’язкові резерви, Ir — норматив обов’язкового резервування; D — банківські депозити. Крім обов’язкового мінімуму резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналізу співвідношення втрат і вигод. Величину банківських резервів можна визначити за формулою BR = LR + ER (5.3) де ER — надлишкові резерви. Пропозиція грошей відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів: Ms = CU + D,(5.4) де Ms — пропозиція грошей. 26.Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою. , де Н – грош.база ( гроші високої ефективності), яка Н= MB+R , mm – грош.мультиплікатор. Мультиплікатор (М) – це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі вир-ва. Грош.мультиплікатор – коефіцієнт, який відображає, на скільки одиниць змінюється грош.маса для здійснення активних операцій , де cr – коефіцієнт готівки, який розраховується як cr=MB/D. 27.Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей. Пропозиція грошей передусім є функцією від грошової бази, яка складається з готівки поза банками і банківських резервів. Останні є сумою двох компонентів: обов’язкових резервів і надлишкових резервів. Іншою змінною функції грошової пропозиції є грошовий мультиплікатор, який знаходиться в оберненій залежності від резервної норми та коефіцієнта готівки. У графічних моделях пропозиція грошей розглядається як функція від процентної ставки. (рис). Рис. Крива пропозиції грошей Як видно з рис. 5.1, крива пропозиції грошей має додатний нахил, тобто є зростаючою функцією від процентної ставки і. В дійсності процентна ставка може впливати на пропозицію грошей через такі чинники. По-перше, якщо зростають процентні ставки за депозитами та збільшується альтернативна вартість грошей, економічні суб’єкти намагатимуться зменшувати запаси готівки і за рахунок їх економії збільшувати депозитні вклади. Внаслідок цього зменшу- ється коефіцієнт готівки, зростає грошовий мультиплікатор і збільшується пропозиція грошей. Отже, пропозиція грошей перебуває в прямій залежності від процентних ставок за депозитами. По-друге, коли зростають процентні ставки за кредитами, комерційним банкам стає невигідно тримати надлишкові резерви. Тому вони намагатимуться їх зменшувати з метою максимізаціїї обсягів кредитування. За цих умов зменшується резервна норма, зростає грошовий мультиплікатор і збільшується пропозиція грошей. Отже, між пропозицією грошей і процентними ставками за кредитами спостерігається пряма залежність. 28.Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і кембріджське рівняння попиту на гроші. В основі класичного підходу до функції попиту на гроші лежить рівняння кількісної теорії грошей, яке пов’язують з ім’ям Фішера (P ( Y = M ( V). У цьому рівнянні добуток P ( Y — це номінальний ВВП, або номінальний дохід економіки, що залежить від обсягу виробництва (Y) та рівня цін (P). Добуток M ( V характеризує номінальну платоспроможність економіки, яка залежить від кількості грошей і швидкості їх обігу. Виходячи з рівняння Фішера можна отримати функцію попиту на гроші в умовах рівноваги на грошовому ринку: (5.12) де MD — попит на гроші; V — швидкість обігу грошей; 1/V— коефіцієнт пропорційності, що показує кількість грошей на кожну одиницю доходу (P ( Y), якою люди бажають володіти. Він є величиною, оберненою до швидкості обігу грошей. При цьому швидкість обігу грошей вважається постійною величиною. Тому коефіцієнт 1/V теж вважається постійним. Отже, згідно з кількісною теорією грошей Фішера попит на гроші є виключно функцією доходу, а процентна ставка на нього не впливає. Фішер дійшов до такого висновку, вважаючи, що люди зберігають гроші лише з однієї причини — для фінансування купівельних операцій і не мають інших мотивів для зберігання грошових запасів. Насправді ж гроші виконують ще дві функції: це — міра вартості й засіб заощадження. Перша з них не пов’язана з потребою людей в грошах, бо для вимірювання вартості наявні гроші не потрібні. Друга (засіб заощадження) — відіграє суттєву роль у формуванні попиту на гроші, оскільки останні можуть бути використані не лише для фінансування купівельних операцій, а й засобом для здійснення заощаджень (нагромадження багатства), наприклад, у формі фінансових активів. Певною мірою ця обставина була врахована іншими представниками класичної теорії, яких називають кембриджськими економістами (А. Маршал та А. Пігу). Вони усвідомлювали, що гроші потрібні людям не лише для їх використання в якості платіжного засобу, а й як засіб заощадження. На їхню думку, коли дохід людини збільшується, в неї виникає бажання певну його частину заощаджувати у формі фінансових активів. Таке бажання також знаходиться в прямій залежності від доходу. Кембриджське рівняння, яке описує функцію попиту на гроші, виглядає так: MD = K ( P ( Y(5.13) В цьому рівнянні коефіцієнт K дорівнює коефіцієнту 1/V, яке є елементом попереднього рівняння. Але за зовнішньою схожістю між цими рівняннями ховається суттєва відмінність. На відміну від Фішера кембриджські економісти допускали, що K є не постійним, а може коливатися у короткостроковому періоді. На їх думку, коливання K обумовлюється тим, що на рішення економічних суб’єктів відносно зберігання грошових запасів впливає рівень доходу, який можна отримати від фінансових активів і який залежить від рівня процентної ставки. Якщо, наприклад, процентна ставка зростає, то економічні суб’єкти намагатимуться економити на грошових запасах, щоб збільшити частку свого доходу, яка спрямовується на заощадження. Тому K зменшується. 29.Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість обертання грошей. Суттєвий вклад у розвиток теорії попиту на гроші вніс Кейнс. Сукупність його теоретичних положень щодо попиту на гроші назвали теорією переваги ліквідності. Цей термін підкреслює той факт, що, на думку Кейнса, серед всіх якостей грошей люди віддають перевагу їхній ліквідності. Кейнс суттєво розширив уявлення про причини виникнення попиту на гроші, визначивши три мотиви, що викликають у людей бажання зберігати грошові запаси, а саме трансакційний мотив, застережний мотив і спекулятивний мотив. Трансакційний і застережений мотиви Кейнс пов’язував із потребою людей в грошах для фінансування купівельних операцій. При цьому перший з них стосується запланованих витрат на купівлю товарів і послуг, другий — непередбачених витрат, які вимагають створення страхових грошових запасів. Ці мотиви конкретизують положення класиків про те, що попит на гроші зумовлений їхньою платіжною функцією і знаходиться в прямій залежності від доходу. Виділенням третього, спекулятивного, мотиву Кейнс поділив думку кембриджських економістів, що гроші виступають засобом заощадження. Оскільки заощадження пов’язані з бажанням отримати процентній дохід, то мотив до здійснення заощаджень є спекулятивним. Виходячи з цього Кейнс зробив висновок, що попит на гроші залежить не лише від доходу, а й від процентної ставки. Отже, у Кейнса бажання людей заощаджувати відображається не через коефіцієнт пропорційності, а за допомогою процентної ставки. Оцінюючи кейнсіанський підхід щодо ролі процентної ставки у формуванні попиту на гроші, можна зробити такі висновки. Якщо процентна ставка (альтернативна вартість володіння грошима) є низькою, оскільки низьким є процент від облігацій, в економічних суб’єктів зменшуватиметься бажання вкладати свої гроші в облігації. Вони віддадуть перевагу ліквідності і зберіганню свого багатства у формі грошових активів. Якщо, навпаки, процентна ставка за облігаціями висока, то володіти великою ліквідністю невигідно. За цих умов економічні суб’єкти намагатимуться економити на грошових запасах, тобто зменшувати попит на гроші. Отже, між процентною ставкою і попитом на гроші існує обернена залежність. Висновок Кейнса, що попит на гроші пов’язаний не тільки з доходом, а й з процентними ставками, — головна відмінність його позиції від поглядів Фішера і кембриджських економістів на функцію попиту на гроші. Але крім цього, Кейнс звернув увагу на необхідність розрізняти номінальну і реальну кількість грошей. Він виходив з того, що для людей користь від грошей полягає не в їх кількості, а в кількості товарів, які можна купити за гроші. Підсумовуючи, можна записати кейнсіанське рівняння попиту на гроші, яке також відоме як функція переваги ліквідності: (5.14) де Md / P — попит на реальні грошові запаси (або залишки); L ( ) — символ, яким Кейнс позначав функцію попиту на гроші. У рівнянні (5.14) знак «+», розміщений під Y, означає, що попит на реальні грошові запаси знаходиться в прямій залежності від реального доходу, а знак «–», розміщений під і, вказує на обернену залежність між реальним попитом на гроші та номінальною процентною ставкою. Від попиту на гроші залежить швидкість обігу грошей, яка показує, скільки разів протягом року грошова одиниця використовується для купівлі товарів і послуг. Виходячи з цього швидкість обігу грошей (V) можна визначити за формулою .(5.15) Кейнс уважав, що процентні ставки мають значні коливання. Тому, коли і підвищується, L(Y, і) падає, а швидкість обігу грошей зростає. І навпаки. Отже, кейнсіанська теорія попиту на гроші (теорія переваги ліквідності) передбачає, що функція попиту на гроші й швидкість обігу грошей не є стабільними, а коливаються внаслідок коливання швидкості обігу грошей. Це положення є предметом гострої полеміки між кейнсіанцями і монетаристами. Кейнс виділяв три мотиви, що викликають у людей попит на гроші: трансакційний, застережний та спекулятивний. Перші два мотиви він пояснює потребою людей в грошах для здійснення купівельних операцій, яка знаходиться в прямій залежності від доходу. Спекулятивний мотив пов’язується з бажанням людей заощаджувати певну частину своїх доходів, яке залежить від рівня процентної ставки. Процентна ставка визначає альтернативну вартість грошей, яка дорівнює втратам від неотриманого процента. Це зумовлює обернену залежність попиту на гроші від процентної ставки. Кейнс акцентував увагу на те, що попит на гроші — це попит на реальні грошові запаси, які визначаються за допомогою коригування номінальних грошей на рівень цін. У зв’язку з цим у кейнсіанській функції попиту на гроші основною змінною є не номінальний, а реальний дохід. 30.Функція попиту на гроші М. Фрідмена. Фрідманівська функція попиту на гроші помітно відрізняється від кейнсіанської функції. По-перше, якщо Кейнс спирається у своїй функції на поточний дохід, то М. Фрідман — на постійний дохід, який дорівнює середньому доходу у довготривалому періоді. По-друге, якщо у Кейнса процентна ставка є чинником попиту на гроші, то у Фрідмана вона не впливає за грошовий попит. Це пояснюється тим, що процентні ставки за всіма фінансовими активами змінюються приблизно однаково. Тому альтернативна вартість зберігання грошей є незмінною величиною. У підсумку попит на гроші у Фрідмана є лише зростаючою функцією від постійного реального доходу. За Фрідманом, люди можуть нагромаджувати багатство і в формі звичайних акцій і товарів. Враховуючи акції і товари, Фрідман розширив функцію попиту на гроші. Проте це уточнення по суті не додає нічого нового порівняно з кейнсіанським підходом, оскільки не відкидає положення про обернену залежність між попитом на гроші та процентною ставкою. Новим у фрідманівській функції попиту на гроші є інше. По-перше, у Фрідмана, як і у Кейнса, дохід є головним чинником попиту на гроші. Але якщо Кейнс спирається на поточний дохід, то Фрідман використовує інше визначення доходу — постійний дохід. На відміну від поточного доходу, постійний дохід розглядається як очікуваний середній дохід у довгостроковому періоді, який у процесі економічних коливань змінюється менше, ніж поточний дохід. По-друге, якщо у Кейнса процентна ставка є одним із чинників попиту на гроші, то у Фрідмана вона не впливає на нього. На його думку, процентні ставки за всіма фінансовими активами змінюються приблизно однаково. Тому альтернативна вартість зберігання грошей, яка визначається як різниця між процентними ставками за негрошовими активами та процентними ставками за грошовими активами, не може змінюватися. Оскільки у Фрідмана альтернативна вартість зберігання грошей не змінюється, то його функцію попиту на гроші можна спростити до такого рівняння: , де Yp — постійний дохід. У Фрідмана попит на гроші є нечутливим до процентної ставки. Тому він робить висновок про те, що функція попиту на гроші та швидкість обігу грошей є стабільними величинами. Це положення є одним із ключових елементів монетаристської теорії. 31.Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу і грошової бази. Ринок грошей — це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією на умовах рівноважної процентної ставки. Врахуємо, що попит на гроші є попитом на грошові запаси. Рівновага між попитом і пропозицією грошей свідчить про те, що на грошовому ринку немає ні надлишку, ні нестачі грошей. За таких умов відсутні причини для зниження або зростання рівноважної процентної ставки. Але рівновага на ринку — це не статичний стан, а тенденція, яка постійно підтримується ринковим механізмом. Щоб розкрити механізм, на основі якого ринок підтримує тенденцію до рівноваги між пропозицією грошей і попитом на гроші, розглянемо кілька варіантів порушення і відновлення рівноваги на грошовому ринку. Перший варіант передбачає збільшення доходу (??) на умовах, що центральний банк підтримує грошову базу на незмінному рівні (H). Зростання реального доходу збільшує грошовий попит на величину k ( (Y. На цю величину за даної рівноважної процентної ставки (і1) попит на гроші перевищить пропозицію грошей. Це викликає нестачу грошей. Щоб її усунути, економічні суб’єкти намагатимуться продавати негрошові активи, скажімо, облігації. Намагання економічних суб’єктів продати облігації збільшить пропозицію на ринку фінансових активів, що викличе зниження їхньої ціни. Зниження цін на облігації, у свою чергу спричинює зростання процентної ставки за такою формулою: (5.19) Таким чином, внаслідок виникнення нестачі грошей і зумовленого цим збільшення пропозиції облігацій ціна облігації падає, а процентна ставка зростає. В міру падіння ціни облігації і зростання процентної ставки на грошовому ринку відбуватимуться похідні ефекти, які коригують початкові наслідки: 1) зростання альтернативної вартості грошей, що зменшить попит на гроші ((Md / P = –h ( (i); 2) підвищення грошового мультиплікатора, що збільшить пропозицію грошей ((Ms / P = H / P ( (mm). Процентна ставка зростатиме допоки чистий приріст попиту на гроші не врівноважиться зі збільшенням пропозиції грошей, викликаним підвищенням грошового мультиплікатора: (5.20) Другий варіант передбачає, що центральний банк збільшує грошову базу (?Н) за незмінності реального доходу (Y). Згідно з функцією пропозиції грошей (5.9), емісія грошової бази мультиплікативно збільшує пропозицію грошей на величину (H / P ( mm. На таку саму величину за даної процентної ставки (і1) виникає надлишок грошей. Для того щоб позбутися надлишкових грошей, економічні суб’єкти намагатимуться купувати облігації. Це збільшує попит на облігації і викликає зростання їхньої ціни. Внаслідок цього, згідно з формулою (5.19), зменшиться процентна ставка. Одночасно із падінням процентної ставки на грошовому ринку виникають похідні ефекти. По-перше, зменшується альтернативна вартість грошей, що викликає зростання попиту на гроші: (Md / P = –h ( (i. По-друге, знижується грошовий мультиплікатор, який зменшуючи пропозицію грошей, гальмує її збільшення: (Ms / P = (Н1 / P + (H / P) ( (mm. З урахуванням емісії грошової бази та похідних ефектів рівноважна процентна ставка зменшиться до і2. За такої процентної ставки скориговане збільшення пропозиції грошей врівноважиться з індуційованим збільшенням попиту на гроші: .(5.21) Третій варіант передбачає, що змінюються і реальний дохід, і грошова база. Цей варіант найбільше відповідає практиці, оскільки центральний банк завжди реагує на зміни реального доходу виходячи з необхідності досягнення певних цілей монетарної політики. Графічне зображення цього варіанта наведено на рис. 5.6. Центральний банк може ставити перед собою різні цілі. Припустимо, що він поставив за мету утримувати процентну ставку на незмінному рівні. Це є можливим лише за умови збільшення пропозиції грошей пропорційно збільшенню попиту на гроші. Саме на таких умовах побудовано графік, що розглядається. Припустимо, що під впливом зростання реального доходу попит на гроші збільшився: (Md / P = k ( (Y – h ( (i. Щоб врівноважити грошовий ринок, пропозиція грошей має бути збільшена на таку саму величину: (H / P ( Mm = k ( (Y – h ( (i. Оскільки у нас (i = 0, то приріст пропозиції грошей, який необхідний для врівноваження грошового ринку, визначається так: (H / P ( mm = k ( (Y. Звідси збільшення грошової бази, необхідне для збалансованого зростання пропозиції грошей, можна визначити за формулою Розглянутий механізм урівноваження грошового ринку передбачає його автономне функціонування. Насправді ж грошовий ринок тісно пов’язаний з товарним ринком, що суттєво впливає на алгоритм механізму його врівноваження. Для дослідження грошового ринку у взаємодії з товарним ринком використовується модель IS — LM. Якщо забезпечується збалансована зміна доходу і грошової бази, то збільшення попиту на гроші, викликане зростанням доходу, дорівнює збільшенню пропозиції грошей, викликаному цільовою емісією грошової бази. За цих умов рівновага не порушується і процентна ставка не змінюється. В разі здійснення незбалансованої зміни доходу і грошової бази виникає нестача або надлишок грошей. У таких випадках урівноваження грошового ринку відбувається за допомогою процентної ставки. 32.Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера. Процентна ставка — це вартість послуги, пов’язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Рівень процентної ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей, наприклад 10 % річних. У разі використання запозиченої суми грошей протягом терміну, меншого ніж рік, процентна ставка пропорційно зменшується. Добуток процентної ставки і суми грошей, які надаються у позику, для позикодавця є доходом у вигляді процента, а для позичальника — ціною у вигляді процентних платежів. Залежно від способів грошового запозичення застосовуються різні процентні ставки. Серед них можна виділити такі: процентні ставки за депозитами, процентні ставки за кредитами (позиками), процентні ставки за облігаціями, облікову процентну ставку тощо. Реальна процентна ставка — це така ставка процента, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Вона визначає реальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець, або кількість товарів і послуг, яку він може купити за цю кількість грошей. Рівень реальної процентної ставки залежить від багатьох чинників. Серед них головними є такі: адміністративні витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропозиція на ринку позичкових грошей. Усі ці чинники враховуються позикодавцем і позичальником у процесі узгодження рівня процентної ставки. Номінальна процентна ставка — це така ставка процента, яка формується ринком з урахуванням реальної процентної ставки та інфляції, тобто зростання цін на товари та послуги, яке відбувається протягом терміну використання позики. Така процентна ставка визначає номінальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець за надання позики. Оскільки ціни з часом, як правило, зростають, то в процесі узгоджування процентної ставки позикодавець і позичальник фактично визначають номінальну процентну ставку. Проте на момент узгодження ціни за позику позикодавець і позичальник не знають, якими будуть фактичні темпи інфляції протягом терміну використання позики. Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію, яку очікують. Зв’язок між номінальною і реальною процентними ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівнянням: — очікуваний темп інфляції. Після нескладних перетворень рівняння (5.23) номінальну процентну ставку можна визначити за формулою (5.24) . Реальна процентна ставка є важливим чинником економічної кон’юнктури. На відміну від номінальної процентної ставки, яка є інструментом, що регулює розрахунки між позикодавцем і позичальником, реальна ставка процента визначає мотивацію до отримання та надання позики. 33.Інфляція: сутність, види, методи вимірювання. . Однією з закономірн.інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділ.на 3 види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу). Помірна (повзуча) інфляція виник.тоді, коли річний приріст цін склад.не більше 10%.Певний час ціни можуть зрост.повільними темпами, що не має негат.наслідків і не відчутним для економ.суб’єктів. Але з часом темпи зрост.цін збільш. Наслідки цього явища стають відчутними насамперед у монополізов.секторах економіки, де почин.прискорено підвищ.ціни на товари у відповідь зростання попиту. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.десятками або сотнями відсотків. На цій стадії окремі групи економ.суб’єктів добив.різкого підвищ.цін, що змушує й інших посил.свої економ.та соц.вимоги. Тому зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбаченим і не піддається регулюванню. Інфляція виходить з-під контролю держави. Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.тисячами відсотків. На цій стадії гроші почин.втрачати здатність викон.свої функції. Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу. Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу). Очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в ек-ці або заходами, запланов. держ. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь. Неочікуваиа інфляція є результатом непередбачених змін в ек-ці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному По та сукупній Пр. У залежності від характеру кінцевих причин, які виклик.інфляцію, слід розрізн.2 її види: інфляцію попиту і інфляцію витрат. Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зрост.внаслідок випереджаючого зростання сукупн.попиту стосовно сукупн.пропозиції. Таке зрост.сукупн.попиту може бути викликане збільшенням пропозиції грошей, держ.витрат, а також ін вест.витрат та ін. Інфляція витрат, як правило, супрводж.падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляції. Отже, стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. У залежності від можливості передбачити зрост.цін розрізн.очікувану і неочікувану інфляцію. Очікув.інфляція спричин.певними тенденціями в економіці або заходами, заплонов.державою. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь. Неочікув.інфляція є результатом не передбач.змін в економіці, наслідком виникнення незапланов.змін у сукупн.попиті та сукупн.пропозиції. 34.Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань. Інфляційним очікуванням відводять важливе місце в макроекономічному аналізі. Проте серед макроекономістів не існує єдиної думки щодо механізму формування інфляційних очікувань. У контексті цього питання найбільшої уваги заслуговують теорія адаптивних очікувань і теорія раціональних очікувань. Згідно з теорією адаптивних очікувань економічні суб’єкти формують свої інфляційні прогнози лише на базі інформації про інфляцію, яка спостерігалася в найближчому минулому періоді. Такий механізм можна описати за допомогою формули . (6.3) . Іншими словами, якщо в процесі передпрогнозного періоду фактична інфляція перевищує очікувану, то очікувана інфляція прогнозного періоду також перевищуватиме очікувану інфляцію передпрогнозного періоду. Але помилковість прогнозування в передпрогнозному періоді має враховуватися не один до одного, а згідно з коефіцієнтом корекції ((), який залежить від швидкості перегляду очікувань. Припускається, що інфляційні очікування коригуються швидко. Тому ( близький до 1, а рівняння (6.3) спрощується до такого вигляду: .(6.4) Отже, за цих умов інфляція, очікувана у майбутньому періоді, дорівнює фактичній інфляції у попередньому, тобто минулому, періоді. Механізм формування інфляційних очікувань, запропонований теорією адаптивних очікувань, може забезпечувати достатньо точне прогнозування лише в умовах стабільних темпів інфляції. Якщо темпи інфляції нестабільні, то використання рекомендацій цієї теорії може викликати певні відхилення фактичної інфляції від очікуваної. Теорія раціональних очікувань спирається не на минулу інформацію, а на майбутню. Вона виходить з того, що економічні суб’єкти користуються достатньою інформацією про майбутні зміни в економіці і можуть її використати для формування прогнозів щодо всіх економічних змінних, у тому числі й цін. Зокрема, вони володіють інформацією про майбутні зміни грошової маси, реального ВВП та інших змінних, від яких залежить динаміка цін. Прихильники цієї теорії припускають, що в процесі формування очікувань люди можуть помилятися, але систематичних помилок не роблять. Що стосується окремих помилок, то їх легко помітити, виправити і з урахуванням цього вдосконалити спосіб формування очікувань. Прогресивним елементом теорії раціональних очікувань є ідея про те, що інфляційні очікування мають базуватися на майбутніх змінах в економіці. Але гіпотеза про спроможність домогосподарств і підприємств володіти всією необхідною інформацією і на її базі без «систематичних помилок» передбачити майбутню інфляцію, суперечить дійсності. Ясна річ, кожна людина може володіти певною інформацією про майбутні зміни в приватній економіці та економічній політиці держави і на цій базі намагатися формувати свої очікування щодо інфляції. Проте дуже мало людей можуть отримати всю необхідну інформацію і ще менше — правильно її використати для прогнозування інфляції. Практика доводить, що прогнозування інфляції є складною проблемою, для вирішення якої необхідно мати спеціальні знання та вміння. Тому рекомендації теорії раціональних очікувань не можуть бути надійною основою для формування економічними суб’єктами своїх інфляційних очікувань. 35.Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції. Для того щоб управляти інфляцією, потрібно знати чинники (причини), що її викликають. Серед макроекономістів не існує єдиної думки щодо інфляційних чинників. Прихильники кейнсіанської теорії розглядають це питання у форматі інфляції попиту. Вони виходять із того, що в умовах неповної зайнятості інфляція, як правило, відсутня, оскільки за даних умов зростання сукупного попиту не викликає зростання цін, а втілюється лише в збільшення обсягів виробництва. В умовах повної зайнятості, коли економіка виробляє потенційний ВВП, збільшення сукупного попиту означає виникнення надмірного попиту, який спричинює інфляцію попиту. Спираючись на позицію кейнсіанців, рівень цін в економіці можна визначити так: (6.5) де Р — рівень цін в економіці; YAD — сукупний попит; Yp — потенційний ВВП. Якщо за повної зайнятості в економіці спостерігається рівновага (YAD = Yp), то ціни стабільні і тому Р = 1,0. Але якщо сукупний попит перевищує потенційний ВВП, то виникає надмірний попит, тобто рівновага в економіці порушується. Для усунення нерівноваги ціни мають зрости (Р > 1,0). Отже,
згідно з кейнсіанською теорією причиною інфляції є надмірний сукупний
попит (або надмірні сукупні витрати), що виникає в умовах повної
зайнятості та відсутності безробіття (циклічного).

Кейнсіанська теорія щодо причин інфляції не повною мірою відповідає
дійсності. Сучасна економічна практика показує, що інфляція
спостерігається не лише в умовах повної зайнятості, а й за умов неповної
зайнятості і наявності безробіття. Крім того, інфляція не обмежується
лише інфляцією попиту. Важливим елементом загальної інфляції є інфляція
витрат. Певний вплив на інфляцію можуть справляти також інфляційні
очікування.

Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є
надмірна, порівняно з вартістю товарів і послуг за даних цін, кількість
грошей в обігу. Іншими словами, інфляція виникає тоді, коли «надто
багато грошей полює за надто малою кількістю товарів». Позицію
монетаристів щодо ролі грошей в інфляційному процесі виявляє
широковідоме висловлювання М. Фрідмана, згідно з яким «інфляція завжди і
всюди є монетарним явищем». Теоретичною базою монетаристськой позиції
слугує рівняння кількісної теорії грошей:

Y ( P = M ( V, (6.6)

де Y — реальний ВВП; Р — рівень цін; M — грошова маса; V — швидкість
обігу грошей.

Використовуючи кількісне рівняння, можна визначати рівень цін в
економіці за такою формулою:

. (6.7)

Оцінюючи формулу (6.7), слід зазначити, що монетаристи виходять із двох
передумов, які, на їх думку, притаманні довгостроковому періоду: 1)
швидкість обігу грошей є стабільною величиною; 2) обсяг реального ВВП
визначається не монетарними, а лише реальними чинниками, тобто факторами
виробництва. За цих передумов, згідно з формулою (6.7), збільшення
грошової маси викликає прямо пропорційне зростання сукупного попиту і
цін. Тому у прихильників монетаристської теорії надмірне збільшення
грошової маси є причиною зростання сукупного попиту та інфляції.

36.Сучасні уявлення про чинники інфляції.

Усі чинники інфляції поділяються на три види: чинники інфляції попиту,
чинники інфляції витрат, інфляційні очікування. Інфляція попиту
спричинюється надмірністю сукупного попиту, яка проявляється у формі
випереджального зростання сукупного попиту порівняно із сукупною
пропозицією. Оскільки сукупний попит є агрегатною величиною, то до
чинників інфляції попиту відносяться такі чинники, які викликають
надмірність трьох його складових: надмірного урядового попиту,
надмірного приватного попиту, надмірного іноземного попиту. Інфляція
витрат викликає зростання витрат на одиницю продукції, що проявляється у
формі випереджального скорочення сукупної пропозиції порівняно із
сукупним попитом. Тому до чинників інфляції витрат відносяться такі, які
спричинюють збільшення середніх витрат. До них відносяться: зростання
цін на проміжну продукцію (сировину, паливо, електроенергію тощо),
зниження продуктивності ресурсів, випереджальне зростання номінальної
заробітної плати порівняно з продуктивністю праці, підвищення податків
тощо.

37.Соціально-економічні наслідки високої інфляції.

Інфляція впливає на різні аспекти соціально-економічного життя країни.
Негативні економічні та соціальні наслідки викликає висока інфляція.
Розглянемо основні соціально-економічні наслідки високої інфляції.

1.Зниження реальних доходів населення. Воно виникає за умов, коли темп
зростання номінальних доходів людей нижчий від темпу інфляції. Це
стосується передусім осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи
(працівники державних установ, пенсіонери та інші особи, що живуть за
рахунок соціального забезпечення). Втрачають реальні доходи і робітники,
що працюють у депресивних галузях, в яких відсутні можливості для
підвищення номінальної заробітної плати пропорційно зростанню цін. На
противагу їм робітники, що працюють в прогресуючих галузях, мають
можливості домагатися пропорційного або навіть випереджального зростання
номінальної заробітної плати порівняно з інфляцією.

2.Знецінення фінансових активів. Під впливом інфляції зменшується
реальна вартість фінансових активів із фіксованою вартістю (ощадні
рахунки, облігації тощо). Зазвичай майже всі фінансові активи приносять
дохід у формі процента. Але якщо темп інфляції перевищує процентну
ставку, то їхня реальна вартість зменшується.

3.Порушення відносин між позикодавцями та позичальниками. Від інфляції
виграють позичальники коштів (дебітори), а програють позикодавці
(кредитори). Це зумовлено тим, в умовах інфляції позичальник отримує
гроші за однією купівельною спроможністю, а повертає — за нижчою.
Особливо згубними для відносин між дебіторами та кредиторами є наслідки
від неочікуваної інфляції. Очікувану інфляцію позикодавець може
враховувати за допомогою адекватної індексації процентної ставки. Але
якщо фактичний темп інфляції вищий від очікуваного, то кредитор втрачає
частину реального доходу на користь дебітора.

4.Зниження мотивації до інвестування. Як відомо, інвестиційні кошти
вкладаються на тривалий період, в межах якого економічна кон’юнктура і
прибутковість капіталу можуть змінюватися. Одним із показників
економічної кон’юнктури є інфляція. Якщо через кілька років інфляція
зросте порівняно з поточним періодом, то прибутковість вкладених
інвестицій реально може зменшитися. Тому в умовах нестабільної інфляції,
яка не піддається рогнозуванню, у підприємств знижується мотивація до
інвестування.

5.Перерозподіл доходів між приватним сектором і державою. В умовах
інфляції існує кілька шляхів перерозподілу доходів домогосподарств на
користь держави. Основний з них зумовлений тим, що інфляція зменшує
реальну вартість грошей або їхню купівельну спроможність. Тому
домогосподарства несуть певні втрати від зменшення реальної величини
своїх грошових залишків (запасів). Ці втрати є інфляційним податком,
який отримує держава як емітент грошей.

38.Зв’язок між інфляцією і безробіттям у ороткостроковому періоді на
основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.

Стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. Отже,
між інфляцією та безробіттям існує залежність. Зазначений зв’язок між
безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою
кривої Філіпа:

Крива Філіпса свідчить, що за зменшення безробіття від U1 до U3 інфляція
зростає від і1 до і3. Спираючись на криву, можна зробити такі висновки:
1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією:
можливе лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки; 2)
стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною
підвищення інфляції; 3) вибір співвідношення між безробіттям та
інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої
проблеми він віддає перевагу. Проте наведений варіант кривої Філіпа
адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в
короткостроков.періоді. Вдовгострок.періоді між безробіттям та інфляцією
спостерігається інший зв’язок

Коротко строк.крива Філіпа 1 характ.такий стан в економіці, коли
інфляція дорів.і1, а безробіття Un, тобто природній нормі. Тепер
припустимо, що уряд хоче зменшити безробіття. З цією метою стимулюється
збільшення сукуп.попиту. В корострок.періоді це, з обного боку, зменшить
безробіття, а з іншого, внаслідок збільшення сукуп.попиту зросте
інфляція попиту до і2, що перемістить економіку в точку Т2. реагуючи на
зростання інфляції, робітники з часом примусять підприємців адекватно
підвищити зарплату. Це, з одного боку, зменшить прибутковість вир-ва,
скоротить його обсяги і збільшить безробіття до Un, що перемістить
економіку в точку Т3. З іншого боку,. Виникне інфляція витрат, яка
зросте до і3. Внаслідок цього “крива” Філіпа переміститься в положення
2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то
цей процес повториться на умовах зростання інфляції до і5 і повернення
безробіття до природ.норми. З’єднавши точки Т1 і Т5, отримаємо
вертикальну лінію,. Яка є кривою Філіпа у довгостроков.періоді.

39.Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.

Споживання домогосподарств — це їхні витрати на споживчі товари та
послуги, які залежать від їхніх доходів. Тому виникає питання: як
формуються доходи домогосподарств, і зокрема та їх частина, що
спрямовується на споживання? Розкриттю цього питання сприятиме розгляд
моделі економічного кругообігу (рис. 7.1). В умовах приватної закритої
економіки вона пояснює взаємодію лише двох суб’єктів економічної
системи: домогосподарств і підприємств, а отже, не відображує державного
втручання в економіку та будь-яких зв’язків із зовнішнім світом.

Рис. 7.1 Модель економічного кругообігу

Як видно з рис.7.1, домогосподарства взаємодіють з підприємствами через
ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії
домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на
споживання.

У верхній частині рис. 7.1 розміщується ринок ресурсів.
Домогосподарства, які володіють усіма економічними ресурсами
безпосередньо або опосередковано (через власність на капітал), виходять
на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійснення
виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. У результаті
купівлі-продажу виробничі витрати підприємств, що пов’язані з купівлею
ресурсів, водночас формують грошові доходи домогосподарств. Сума цих
доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом.

У наведеній моделі економічного кругообігу величина приватного
споживання дорівнює сумі доходів домогосподарств. Проте реально витрати
на приватне споживання менші за дохід домогосподарств. Це пояснюється
перш за все тим, що не весь дохід домогоспо-

дарств надходить в їхнє розпорядження.

Дохід домогосподарств (особистий дохід) є головним елементом розподілу
ВВП і джерелом витрат домогосподарств на споживання (приватне
споживання). Величина особистого доходу формується переважно на ринку
ресурсів, де домогосподарства отримують доходи від продажу своїх
ресурсів підприємствам. До них входять заробітна плата найманих
працівників, змішаний дохід, доходи від активів. У змішаній відкритій
економіці до складу особистого доходу входять також соціальні
трансферти, які надаються переважно державою, а також рештою світу.

40.Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання.

Слід розрізняти особистий дохід і особистий наявний дохід. За своїм
визначенням, наявний дохід — це та частина доходу, яка залишається в
розпорядженні суб’єктів приватної економіки після сплати податків. У
спрощеній економіці податків немає. Тому весь особистий дохід є
особистим наявним доходом. Він дорівнює ВВП за мінусом наявного доходу
підприємств. Останній складається з амортизації та нерозподіленого
прибутку. Особистий наявний дохід є безпосереднім джерелом споживання
домогосподарств. Але певна його частина спрямовується на заощадження. Це
означає, що особистий наявний дохід розподіляється на споживання і
заощадження. Якщо особистий дохід пов’язувати з джерелами формування,
то його величину можна визначити за такою формулою:

(7.1)

Перші два елементи особистого доходу називаються доходами від трудової
діяльності, або трудовими доходами. Доходи від активів — це дохід від
власності. До таких доходів можна віднести дивіденди, проценти, ренту.
Соціальні трансферти охоплюють доходи не зароблені, а отримані внаслідок
перерозподілу сукупного доходу. До них належать пенсії, стипендії,
виплати по безробіттю, субсидії тощо. Здебільшого вони надаються
державою, а також рештою світу, що виходить за межі спрощеної економіки,
яка наразі розглядається. У загальному контексті наявний дохід — це та
частина сукупного доходу, яка залишається у розпорядженні суб’єктів
приватної економіки після сплати податків і може бути використана для
приватного споживання і заощадження.

41.Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з
урахуванням часового фактора.

Заощадження домогосподарств є одним із джерел, за рахунок яких вони
переміщують свої доходи з одного періоду в інший з метою регулювання в
часі рівня свого споживання. Але заощадження є не лише джерелом
міжчасового переміщення доходів, а й засобом їх примноження. Це
пояснюється тим, що майбутня вартість заощадженої суми грошей більша за
їх теперішню вартість на величину процентів, нарахованих за кожний рік
заощаджувального періоду. Такий метод обчислення вартості грошей
називається методом нарахування складного процента. В його основі лежить
використання ставки дисконту. Вона визначається як максимально можливий
рівень доходу, котрий можна отримати за альтернативними варіантами
вкладання коштів. Ставка дисконту використовується також для обчислення
теперішньої вартості бажаної майбутньої вартості. З цією метою
застосовується метод дисконтування.

Особистий наявний дохід є безпосереднім джерелом споживання
домогосподарств. Але в кожному поточному періоді домогосподарства
спрямовують на споживання не весь свій наявний дохід. Це пояснюється
бажанням людей заощаджувати певну частку свого наявного доходу. Оскільки
споживання є пріоритетним напрямом використання особистого наявного
доходу, то заощадження є тією частиною цього доходу, яка не витрачається
на споживання. Іншими словами, особистий наявний дохід розподіляється на
дві частини: споживання та заощадження домогосподарств.

Здійснення домогосподарствами заощаджень не є самоціллю. У кінцевому
підсумку заощадження використовуються домогосподарствами для переміщення
доходів з одного періоду в інший з метою регулювання в часі своїх витрат
на споживання. При цьому вони враховують, що з часом вартість
заощаджуваних грошей зростає. Тому слід розрізняти теперішню і майбутню
вартість грошей.

Теперішня вартість грошей — це наявна сума грошей у поточному періоді.
Майбутня вартість теперішньої суми грошей визначається за допомогою
нарахування складного процента на теперішню вартість цих грошей. Це
означає, що майбутня вартість більша за теперішню вартість на величину
процентів, нарахованих за кожний рік використання заощадженої суми
грошей у майбутньому періоді. Така майбутня вартість складається з
основної суми і процентів, нарахованих за попередні роки. Майбутню
вартість грошей, обчислену на основі нарахування складного процента,
можна визначити за такою формулою: FV = PV(1+r)n, (7.3)

де FV — майбутня вартість; PV — теперішня вартість; r — ставка дисконту,
тобто така ставка процента, яка використовується для приведення грошових
потоків до їхньої вартості в періоді, який приймається за базу
розрахунків; n — кількість років майбутнього періоду.

42.Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний
коефіцієнт, коефіцієнт Джині.

Схильність домогосподарств до заощаджень залежить не лише від їхнього
бажання, а й від рівня їхнього доходу. У разі високого рівня доходу
схильність до заощаджень зростає, низького — падає. Для аналізу рівня
диференціації доходів домогосподарств застосовуються різні методи та
показники. Найбільшого визнання набула крива Лоренца, яка відображує
ступінь нерівності в доходах через відхилення кривої, що показує
фактичний розподіл доходу між групами сімей, від бісектриси, що
характеризує абсолютну рівність в доходах. Крім кривої Лоренца для
визначення рівня диференціації особистих доходів використовують такі
показники, як децільний коефіцієнт і коефіцієнт Джині.

Децільний коефіцієнт відображує співвідношення між середніми доходами
10 % найбагатшої частини населення і доходами 10 % найбіднішої частини
населення.

Коефіцієнт Джині показує рівень концентрації доходів населення.
Коефіцієнт Джині може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100
(абсолютна нерівність). Отже, чим вище коефіцієнт Джині, тим більша
нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від
бісектриси. Згідно з міжнародною класифікацією коефіцієнт Джині в
інтервалі 33—35 характеризує високий рівень нерівності в розподілі
доходу, а в інтервалі 24—26 — низький.

43.Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до
споживання і заощаджень.

Споживання є головним компонентом сукупних витрат на виробництво ВВП, а
отже, і головним чинником, від якого залежать стан національної
економіки, економічні піднесення та спади. Тому питання про те, що
лежить в основі рішень домогосподарств щодо визначення величини своїх
витрат на споживання, є однією з центральних проблем макроекономіки.

Згідно з кейнсіанською теорією основним чинником, який визначає величину
споживання в кожному періоді, є поточний дохід домогосподарств. У разі
його зростання домашні господарства готові витрачати більше своїх коштів
на споживчі товари і послуги в кожному поточному періоді. Кейнсіанська
функція споживання набуває такого вигляду:

(7.7)

Як видно з формули (7.7), базовою екзогенною змінною кейнсіанської
функції споживання є дохід. При цьому Кейнс уважав, що споживання є
функцією не номінального, а реального доходу. Якщо ціни зростають, то
реальний дохід домогосподарств зменшується і навпаки. Отже, в
кейнсіанській функції вплив цін на споживання враховується через зміни
рівня реального доходу домогосподарств.

Принципову роль у кейнсіанській функції споживання відіграє гранична
схильність до споживання. Вона являє собою коефіцієнт, який показує, на
скільки одиниць зміниться величина споживання у разі зміни доходу на
одну одиницю, і визначається за формулою

(7.8)де с — гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання характеризує рівень використання
поточного доходу на поточне споживання. Оберненою стороною граничної
схильності до споживання є гранична схильність до заощаджень (s). Вона
являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць змінюється
величина заощаджень у разі зміни доходу на одиницю:

(7.9)Слід акцентувати увагу на те, що сума коефіцієнтів граничних
схильностей (до споживання та заощаджень), як правило, дорівнює одиниці.

У процесі обґрунтування функції споживання Кейнс спирався і на такий
інструмент, як середня схильність до споживання. Це є коефіцієнт, який
показує відношення обсягу споживання до величини поточного доходу.
Оберненою стороною цього інструмента є середня схильність до заощаджень
— коефіцієнт, що показує відношення обсягу заощаджень до поточного
доходу. Зазначені коефіцієнти визначаються за формулами:

.(7.11)

Із формул (7.10) і (7.11) видно, що для позначення коефіцієнтів
середньої схильності використовуються такі самі літери, що й для
коефіцієнтів граничної схильності, тобто с і s відповідно.

44.Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання:
багатство, запозичення.

). Його існування Кейнс пов’язував виключно зі зменшенням доходів
домогосподарств, викликаним падінням рівня зайнятості. На його думку,
якщо внаслідок падіння рівня зайнятості скорочення доходу є суттєвим, то
це може негативно вплинути на рівень поточного споживання. У таких
випадках для підтримання звичного рівня споживання люди можуть
використовувати фінансові резерви, створені за рахунок доходів,
зароблених у минулих періодах. Протилежним джерелом фінансування
споживання у таких випадках є позика, яка може бути повернена за рахунок
майбутніх доходів. Тому та частина споживання, яка фінансується не за
рахунок поточного доходу, є автономним споживанням, а чинники, що
впливають на його величину, можна назвати чинниками автономного
споживання.

Чинники автономного споживання не пов’язані з поточним доходом. Але за
тривалий період споживання є лише функцією від доходу, оскільки у
кінцевому підсумку лише дохід є джерелом витрат на споживання. Тому до
чинників автономного споживання належать ті, що впливають на споживання
поточного періоду через доходи, заощаджені домогосподарствами у
попередніх періодах або які мали б заощаджуватися у періоди майбутні. На
цій підставі до чинників автономного споживання можна віднести багатство
та запозичення.

Багатство. Під багатством домогосподарств розуміють всі активи, якими
вони володіють. Проте джерелом автономного споживання можуть бути
переважно такі фінансові активи як ощадні рахунки, акції, облігації
тощо. Багатство як чинник поточного споживання домогосподарства формують
на основі заощаджень, здійснених за рахунок доходів попередніх періодів.
Тому його величина залежить від рівня доходу в попередніх періодах, а
також від того, як вони його розподіляють між споживанням і
заощадженням. Згідно з кейнсіанським припущенням щодо середньої
схильності до споживання, чим вище дохід, тим більшою є його частка, яка
спрямовується на заощадження, тобто на збільшення багатства. На рішення
домогосподарств щодо пропорцій розподілу доходу на споживання та
заощадження певною мірою впливає процентна ставка.

Багатство, що формується за рахунок доходів попередніх періодів, слугує
джерелом доходів і витрат на споживання у наступних періодах. Тому, чим
більше багатства нагромаджують домогосподарства в попередні періоди, тим
більшою може бути величина споживання у кожному наступному періоді за
будь-якого рівня поточного доходу.

Запозичення. Іншим чинником автономного споживання у поточному періоді є
позики. За рахунок позик домогосподарства мають можливість покривати
дефіцит особистих доходів у поточному періоді за рахунок доходів або
від’ємних заощаджень у майбутньому періоді. Запозичення домогосподарств
збільшує їх споживання відносно поточного доходу певного періоду, але
воно унеможливлює або зменшує заощадження у майбутньому періоді.

.

Отже, згідно з кейнсіанською теорією зміна індуційованого споживання
залежить від поточного доходу, а автономного — від багатства і
запозичення. У графічній моделі зміна індуційованого споживання
проявляється як переміщення точки споживання вздовж нерухомої кривої
споживання. Зміна автономного споживання проявляється через переміщення
кривої споживання вгору або вниз.

45.Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про
міжчасовий вибір споживача.

Згідно з теорією Фішера споживання домогосподарств в кожному поточному
періоді не обмежується лише їхнім поточним доходом. Згідно з цією
теорією сучасні люди є раціональними і передбачливими. Тому в процесі
прийняття рішень щодо величини споживання вони здійснюють міжчасовий
вибір і враховують не лише поточний дохід, а й переміщення доходу між
різними періодами життя. Звідси випливає основна ідея Фішера —
споживання в кожному окремому періоді життя людини залежить від її
доходу впродовж усього її життя.

Для ілюстрації теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача припустимо,
що його життя складається лише з двох періодів: перший — молодість,
другий — старість. У першому періоді дохід споживача становить Y1, а
споживання — С1. У другому періоді дохід становить Y 2, а споживання —
С2. Врахуємо також, що споживач має можливість заощаджувати і брати
позику. Тому його споживання у будь-якому періоді може бути нижчим за
поточний дохід (внаслідок заощаджень) або вищим за поточний дохід (за
рахунок активів і позик). При цьому під доходом (Y) будемо розуміти
трудовий дохід, з якого утримуються податки.

Розглянемо перший варіант: споживач заощаджує в період молодості, щоб на
певну величину збільшити споживання в період старості. За цих умов
міжчасове бюджетне обмеження споживача у кожному періоді визначається
так:

С1 = Y1 – S1; (7.12) С2 = (1 + r)S1 + Y2. (7.13)

Отже, у першому періоді максимально можлива величина споживання менша за
поточний дохід на суму заощаджень. У другому періоді, навпаки, вона
перевищує його поточний дохід на величину заощаджень першого періоду з
нарахованими процентами.

Розглянемо протилежний варіант: споживач планує збільшити споживання у
першому періоді за рахунок певного його зменшення у другому. З цією
метою у першому періоді він не заощаджує і бере ще гроші у позику на
величину, яка кореспондує із запланованими заощадженнями у другому
періоді. За таких умов максимально можлива величина споживання у кожному
з двох періодів буде такою:

(7.15)

6

8

r

t

|

d]„`„q

#4:6:8::::@:B:D:F:H:J:L:N:A:=L=¦>e>[email protected]?B¦BVDTHDoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeo
eoeoeeUIIUeeee

bEbIbIb?bObObOebObUbiiiiaaiiOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOeOe

cxcooooooooooooooooooooooooooo

d`„q

j

…cI~wI~wI~wI~wI

H*

1/4?1/4?1/4?1/4?1/4

?

v

x

°

?

ooooooaUeIA»A»A»A»A»A?©?©??o?‚?o{roooooko

d]„^„`„q

NH

H*

1-1 1c1¤1I1?12oiaeOeaeiIiIiA?AoiIi±c?i…{?iqeqi^Wi^i

H*

H*

H*

H*

H*

NH1&iFo’u”u–u?u?u?u?u ucu¤u¦u?u?u¬u®u°u?u?u¶u?u?u1/4u3/4uAuAuAeuAEuooooo
ooooooooooooooooooooooo

AEuEuEuIuIu?uOuOuOeuOuUuUeuTHuauauaeuaeueueuiuiu?uououoeuouuuueuthuooooo
ooooooooooooooooooooooo

oooooooooooooooooooooooooooo

ooooooooooooooooooooooooooo

H*

?

O

Oe

h?xj

0a2ae2H3J3p3r3t3v3x3z3?3‚3oe*E1/2·?·?·?·?·?·?·?·?·?·?·«Y«Y«Y«›·??›·v·o

NH

NH

_ _oooooooooooooooooooooooooooo

?oe?oaeoI»aeoaeo¤’aeo?{ti`tZQZJZJZ

j

e

i

*

,

?$?q?¶

?

j?

jX

H*(ти для повернення позики першого періоду. У першому періоді бюджетне
обмеження споживача збільшується порівняно з поточним доходом на
величину дисконтованих заощаджень другого періоду.

На базі теорії Фішера про міжчасовий вибір споживача з’явилися дві
функції споживання, які економісти називають гіпотезами: гіпотеза
життєвого циклу, що пов’язана з іменем Франко Модільяні, та гіпотеза
постійного (перманентного) доходу, яку пов’язують з іменем Мільтона
Фрідмана.

46.Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та
постійного доходу.

Гіпотеза життєвого циклу. Згідно з цією гіпотезою дохід людей впродовж
життя змінюється. Але, попри це, люди прагнуть підтримувати рівномірний
рівень споживання протягом усіх періодів свого життя. Виходячи з цього,
гіпотезою життєвого циклу передбачається, що люди багато заощаджують,
коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають на
споживання, коли їхні доходи нижчі за середні протягом життя.

Для ілюстрації гіпотези життєвого циклу розглянемо поведінку особи, яка
планує забезпечити собі приблизно однаковий рівень споживання протягом
усього економічно самостійного життя. З цією метою запровадимо такі
умови:

Т — очікувана кількість років економічно самостійного життя особи, яке
складається з періоду трудового життя і післятрудового (пенсійного)
періоду; R — запланована кількість років трудового життя;

Y — очікуваний середньорічний трудовий дохід за весь період трудового
життя; W — майно (активи, багатство), яке людина нагромадила за рахунок
заощаджень (для спрощення припустимо, що на заощадження не нараховуються
проценти).

Згідно з наведеними умовами ресурси особи для її споживання за весь
життєвий цикл складаються з поточних доходів, отриманих за період
трудового життя (R ( Y), і нагромадженого майна (W). Звідси рівномірна
величина щорічного споживання особи впродовж усього її життя становитиме

.(7.16) Тоді функцію споживання особи можна записати так:

.(7.17)Отже, споживання залежить від двох чинників: поточного доходу і
майна.

Гіпотеза постійного (перманентного) доходу. Згідно з цією гіпотезою
споживання залежить не від поточного доходу, а від постійного. За своїм
визначенням постійний дохід — це сталий компонент поточного доходу, який
людина спроможна підтримувати протягом усього життя за рахунок трудового
доходу і нагромаджених активів. Це означає, що поточний дохід крім
постійного доходу включає також і тимчасовий дохід, який не піддається
передбаченню. Згідно з цією гіпотезою в процесі прийняття рішень люди
спираються на постійний дохід, який вони спроможні передбачити. Звідси
випливає функція споживання:

С = с ( Yp,(7.21) де с — коефіцієнт, який визначає ту частку постійного
доходу, яка витрачається на споживання; Yp — постійний дохід (наявний).

На базі функції споживання з постійним доходом можна зробити висновок
щодо можливої динаміки середньої схильності до споживання. Для цього
обидві частини рівняння (7.21) поділимо на Y:

(7.22)

Отже, середня схильність до споживання залежить від співвідношення між
постійним доходом і поточним доходом. Якщо поточний дохід тимчасово
перевищує постійний дохід за рахунок тимчасових доходів, то середня
схильність до споживання зменшується, і навпаки.

47.Кейнсіанська функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.

В основі кейнсіанського підходу до функції інвестицій в основний капітал
лежать три передумови. По-перше, коли хтось інвестує, то він
орієнтується не на валовий, а на чистий прибуток від інвестування. При
цьому під чистим прибутком Кейнс розумів чисту виручку, яка залишається
після відшкодування поточних витрат та амортизаційних відрахувань.

По-друге, оскільки інвестиції приносять результати не в тому періоді, в
якому вони здійснюються, а в майбутньому, то необхідно спиратися на
прибуток, який очікується отримати протягом всього строку служби
основного капіталу. Кейнс звертав на це особливу увагу, оскільки до
нього дане питання не мало чіткого вирішення. Висновок щодо застосування
очікуваних прибутків передбачає врахування фактора часу і тому зумовлює
необхідність дисконтування майбутніх прибутків, тобто визначення їхньої
теперішньої вартості. Кейнс оцінював це як вплив майбутнього на
теперішнє.

По-третє, об’єкт інвестування Кейнс називає капітальним майном. Визнаючи
вартість капітального майна, він враховує не вартість його придбання, а
його відновну вартість. Вона, як відомо, зумовлюється витратами на його
заміщення, які в майбутньому можуть зростати у зв’язку зі зростанням
цін.

Оскільки метою інвестування є збільшення прибутку, то це передбачає
зіставлення інвестиційних витрат і вигод від інвестування. У Кейнса
інвестиційними витратами є вартість капітального майна, а вигодами від
інвестування — дисконтована вартість очікуваних прибутків. Для їх
зіставлення Кейнс використовує категорію, яка має назву «гранична
ефективність капіталу».

За своїм визначенням гранична ефективність капіталу — це така ставка
процента, що врівноважує дисконтовану (теперішню) вартість прибутків,
які очікується отримати від використання капітального майна, з вартістю
капітального майна. Для формалізації наведеного визначення запишемо
рівняння:

,(8.7)

де К — вартість капітального майна (інвестиційного проекту); PR
—очікуваний прибуток (чистий); R* — гранична ефективність капіталу; t —
роки, протягом яких має використовуватися капітальне майно (реалізується
інвестиційний проект).

Рис. 8.2. Графік сукупного попиту на інвестиції

За Кейнсом рис. 8.2 можна прокоментувати так: обсяг сукупних інвестицій
намагатиметься зростати, допоки не залишиться більше таких інвестиційних
проектів, гранична ефективність яких перевищувала б процентну ставку.
Згідно з графіком, якщо процентна ставка становить 20 %, то
інвестиційний попит дорівнює нулю, оскільки не існує інвестиційних
проектів, гранична ефективність яких перевищує таку процентну ставку. Зі
зниженням процентної ставки до 15 % економічно доцільними будуть
інвестиції в перший та другий проекти, гранична ефективність яких
відповідно дорівнює 20 % і 18 %, тобто понад 15 %. У цьому випадку
інвестиційний попит становитиме (І1 + І2). Зниження процентної ставки до
10 % викликає збільшення інвестиційного попиту до (І1 + І2 + І3), а до
5% відповідно до (І1 + І2 + І3 + І4.).

Спираючись на рис. 8.2, можна зробити висновок, що інвестиційний попит
зростає в міру зниження процентної ставки. Отже, інвестиції знаходяться
в оберненій залежності від процентної ставки, рівень якої не може
перевищувати граничну ефективність капіталу. Виходячи з цього
кейнсіанську функцію інвестицій можно подати такою формулою:

8,8 (8.8)

48.Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація.

В основі неокласичної функції інвестицій в основний капітал лежить
розрив між бажаним і наявним обсягами капіталу. Бажаний обсяг капіталу
знаходиться в оберненій залежності від граничних витрат на капітал і в
прямій залежності від очікуваних обсягів виробництва. При цьому граничні
витрати на капітал є сумою реальної ставки процента, норми амортизації і
чистих граничних податків. Очікуваний обсяг виробництва — це
середньорічний обсяг, який відповідає уявленням підприємців про
майбутній попит на їхню продукцію. Прихильники неокласичної теорії
спираються на модель гнучкого акселератора, згідно з якою попит на чисті
інвестиції в поточному періоді залежить від капітального розриву та
частки, на яку зменшується цей розрив у кожному поточному періоді. Попит
на відновлювальні інвестиції залежить від середньої вартості капіталу в
поточному періоді та норми амортизації. Звідси за неокласичною теорією,
попит на інвестиції є сумою попиту на відновлювальні та чисті
інвестиції.

Підсумовуючи, виразимо залежність бажаного обсягу основного капіталу від
граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів виробництва такою
формулою:

(8.10)

Рівняння (8.10) показує, що бажаний обсяг основного капіталу знаходиться
в оберненій залежності від граничних витрат на капітал і в прямій
залежності від очікуваних обсягів виробництва.

Розрив між наявним і бажаним обсягами основного капіталу зумовлює попит
на інвестиції протягом майбутнього періоду.

В кожному поточному періоді цей попит залежить від швидкості нарощування
основного капіталу.

З урахуванням попиту на відновлювальні інвестиції (d ( Kt), поточний
попит на валові інвестиції в неокласичній функції інвестицій в основний
капітал можна визначити такою формулою:

.(8.13)

49.Проста інвестиційна функція. Бухгалтерський метод визначення
прибутковості інвестиційних проектів та метод чистої дисконтованої
вартості.

У макроекономічному моделюванні використовується проста інвестиційна
функція, в якій базовою змінною попиту на інвестиції є лише процентна
ставка. Це пояснюється двома обставинами: по-перше, процентна ставка є
спільним чинником всіх компонентів інвестиційного попиту; по-друге,
процента ставка є тим чинником, на який може впливати кон’юнктура на
ринку позичкового капіталу і монетарна політика. Вплив інших чинників на
інвестиційний попит ураховується в автономній складовій простої
інвестиційної функції. Крива, яка відображує обернену залежність між
інвестиціями і процентною ставкою, має від’ємний нахил. Вплив інших
чинників на інвестиційний попит викликає зміщення цієї кривої у
відповідний бік. До складу інших чинників інвестиційного попиту
відносяться технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом,
податки на прибуток підприємств, ділові очікування.

і т. д. За таких умов чисту дисконтовану вартість (NPV) проекту можна
обчислити за формулою

(8.19)

Якщо чиста дисконтована вартість додатна (NPV ( 0), то інвестиційний
проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна (NPV ( 0), то
інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися.

Спільним для всіх методів оцінювання прибутковості інвестиційних
проектів є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує
обернена залежність. За традиційним методом процентна ставка слугує
нижньою межею норми прибутковості проектів, в які підприємцям вигідно
вкладати інвестиції. Чим нижчою є процентна ставка, тим більша кількість
інвестиційних проектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої
дисконтованої вартості процентна ставка безпосередньо впливає на
прибутковість інвестиційного проекту. Чим нижчою є ставка дисконту, тим
більшими є чиста дисконтована вартість і попит на інвестиції.

50.Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний
прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на
підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.

До автономних інвестицій відносяться інвестиції, що не залежать від
процентної ставки і перебувають під впливом інших чинників. Серед
чинників, що впливають на величину автономних інвестицій, можна виділити
такі: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом,
податки на прибуток підприємств, ділові очікування.

Технічний прогрес. Технічний прогрес є головним чинником економічного
зростання. Він проявляється переважно через створення нових,
ефективніших засобів виробництва або через модернізацію існуючих.
Викликаючи якісні зміни в основному капіталі, технічний прогрес
забезпечує підвищення граничної продуктивності факторів виробництва і
зменшення їх граничних витрат. За факторами виробництва, на які впливає
технічний прогрес, він поділяється на трудоощадний, або капіталоощадний.
У першому випадку зростає гранична продуктивність праці, в іншому —
гранична продуктивність капіталу. Результатом технічного прогресу є
зменшення витрат на виробництво продукції і збільшення прибутковості
інвестованого капіталу, що спричинює зростання попиту на інвестиції за
даної процентної ставки.

Рівень забезпеченості основним капіталом. Якщо виробничі потужності
галузі спроможні повністю задовольняти попит на її продукцію, то
зростання інвестицій в цю галузь стримуватиметься. І навпаки, якщо за
повного використання наявних виробничих потужностей попит на продукцію
галузі задовольняється не повністю, то це спонукатиме підприємців до
збільшення обсягів виробництва за рахунок збільшення капіталу, що
спричинює зростання попиту на інвестиції за даної процентної ставки.

Отже, попит на інвестиції залежить від співвідношення між виробництвом
ВВП та основним капіталом. Це випливає з моделі акселератора,
найпростішу форму якої можна подати так:

(8.20)

де It — обсяг інвестицій (валових); a — коефіцієнт акселерації; Yt –
Yt–1 — приріст ВВП за період t; a (Yt – Yt–1) — чисті інвестиції за
період t; d (·Kt — відновлювальні інвестиції (амортизація) за період t.

Основним елементом рівняння (8.20) є коефіцієнт акселерації, який
показує, на скільки одиниць змінюються інвестиції у разі зміни ВВП на
одиницю. Залежність, яку описує рівняння (8.20), означає, що
підприємства намагаються зберігати певні співвідношення між основним
капіталом і обсягом виробництва. Оскільки ВВП є нестабільною величиною,
то це зумовлює і нестабільність інвестицій: у період пожвавлення
економіки інвестиції збільшуються, у період рецесії — зменшуються.

Податки на прибуток підприємств. У процесі прийняття інвестиційних
рішень підприємці беруть до уваги не валовий, а чистий прибуток, для
визначення якого від валового прибутку віднімаються податки. За цих умов
зі збільшенням податків чистий прибуток зменшується, що послаблює
мотивацію підприємців до інвестування. І навпаки, зменшення податків
спричинює збільшення чистого прибутку, що посилює їхню схильність до
інвестування.

Ділові очікування. Підприємці, ухвалюючи інвестиційні рішення,
орієнтуються на прибуток, очікуваний у майбутньому, тобто впродовж часу,
протягом якого використовуватиметься інвестований капітал. Це означає,
що їхні інвестиційні рішення залежать від ділової активності, яку вони
очікують у майбутньому. Такі очікування можуть бути оптимістичними або
песимістичними. Оптимістичні очікування щодо рівня ділової активності
збільшують інвестиційний попит підприємців, песимістичні — зменшують
їхні бажання інвестувати.

Важливу роль у визначенні рівня ділової активності відіграє ринок акцій,
який показує зв’язок між динамікою курсів акцій і станом ділової
активності в економіці. Якщо курс акцій зростає, то це свідчить про
підвищення ділової активності, що породжує в інвесторів оптимістичні
очікування. І навпаки.

51.Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Аксіомою є те, що заощадження слугують єдиним джерелом фінансування
інвестицій. Тому слід визнати аксіоматичним і те, що між заощадженнями
та інвестиціями має спостерігатися рівновага, тобто S = I. Але для
правильного розуміння цього положення потрібно враховувати, що
заощадження є не чинником інвестиційного попиту, а лише його фінансовим
обмеженням. За таких умов жорсткої залежності між заощадженнями та
інвестиціями у кожному окремому поточному періоді не може бути. Вона
проявляється лише за тривалий період. Іншими словами, рівновага між
заощадженнями та інвестиціями є не абсолютним законом, а
законом-тенденцією. Якщо рівновага між заощадженнями та інвестиціями
об’єктивно обумовлена, то виникає питання щодо механізму її
забезпечення. В макроекономічній науці єдиної відповіді на нього не
існує. Найбільш рельєфно на цю тему конкурують між собою класична та
кейнсіанська теорії.

Згідно з класичною теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями
досягається на фінансовому ринку завдяки коливанню процентної ставки під
впливом попиту на позичкові кошти (інвестиції) та їх пропозиції
(заощадження). Класичний механізм урівноваження заощаджень з
інвестиціями унаочнює рис. 8.6.

Рис. 8.6. Класичний механізм урівноваження

заощаджень з інвестиціями.

За класичною теорією заощадження та інвестиції є високоеластичними до
процентної ставки. При цьому заощадження знаходяться в прямій залежності
від процентної ставки: чим нижчою є процентна ставка, тим меншими є
заощадження. Тому на рис. 8.6 крива заощаджень має додатний нахил. Що
стосується інвестицій, то вони знаходяться в оберненій залежності від
процентної ставки. У зв’язку з цим їх крива має від’ємний нахил.

Припустимо, що в стані повної зайнятості заощадження та інвестиції в
економіці становили 40 млрд грн. За цих умов перетин кривої S з кривою
І1 у точці Т1 фіксує, що рівноважна процентна ставка дорівнює 10 %.
Тепер припустимо, що внаслідок закінчення буму в будівництві житла обсяг
інвестицій скоротився до 35 млрд грн. Цю ситуацію відображує переміщення
кривої інвестицій від положення І1 у положення І2 і зниження процентної
ставки до 8 %.

Згідно з класичною теорією таке зниження процентної ставки викличе
скорочення заощаджень та інвестицій на 5 млрд грн, що забезпечить нову
рівновагу на фінансовому ринку в точці Т2. Оскільки С = Y – S, то це
означає, що на 5 млрд грн збільшується споживання. У підсумку виходить,
що зменшення заощаджень та інвестицій на 5 млрд грн компенсується
збільшенням споживання на 5 млрд грн Внаслідок цього обсяг виробництва
не зменшується, а зниження параметрів рівноваги між заощадженнями та
інвестиціями досягається в умовах повної зайнятості.

52.Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями знаходить
своє відображення на рис 8.7. У цьому варіанті інвестиції є менш
еластичними відносно процентної ставки, ніж у класичному. Тому їх крива
має невеликий кут нахилу. Але головною відмінністю кейнсіанського
механізму врівноваження заощаджень з інвестиціями є нееластичність
заощаджень до процентної ставки. У зв’язку з цим на рис. 8.7 крива
заощаджень набуває вигляду вертикальної лінії.

Рис. 8.7. Кейнсіанський механізм урівноваження

заощаджень з інвестиціями

Припустимо, що початково економіка знаходиться в умовах повної
зайнятості, а заощадження та інвестиції становлять 40 млрд грн.

На рис. 8.7 цю ситуацію відображує перетин кривої S1 і кривої І1 в точці
Т1, якій відповідає рівноважна процентна ставка на рівні 10 %. Тепер
змінимо умови і припустимо, що песимізм підприємців змусив їх скоротити
обсяг інвестицій на 5 млрд грн. Внаслідок цього крива інвестицій
переміститься вліво в положення І2, а ставка процента впаде до 8 %.
Оскільки заощадження у кейнсіанців є нееластичними до процентної ставки,
то це не вплине на їх обсяг, який, як і раніше, становитиме 40 млрд грн.

Кейнс не вважав, що зміна процентної ставки здатна суттєво впливати на
бажання людей змінювати обсяг заощаджень. На його думку, вирішальний
вплив на заощадження справляє дохід у тій частині, в якій він в процесі
розподілу формує наявний дохід. Проте не лише Кейнс, а й сучасні
макроекономісти піддають сумніву позицію класиків щодо існування високої
еластичності процентної ставки до заощаджень або заощаджень до
процентної ставки.

Виникає питання: про що свідчать факти? Багато сучасних науковців,
аналізуючи факти, намагаються дати відповідь на нього. Але мало хто з
них дійшов висновку, що процентна ставка справляє суттєвий вплив на
заощадження. Переважна більшість досліджень довела, що вплив процентної
ставки на заощадження є настільки незначний, що його дуже важко виявити.

Якщо заощадження нееластичні до процентної ставки, то, очевидно, існує
інший спосіб досягнення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.
Згідно з кейнсіанською теорією, цей спосіб спирається на пряму
залежність заощаджень від доходу, а доходу від інвестицій. Оскільки
інвестиції є компонентом сукупного попиту, то в наведеному прикладі їх
зменшення означає падіння сукупного попиту порівняно з потенційним ВВП і
відповідно скорочення обсягів доходу, тобто фактичного ВВП.

Знову звернемося до рис. 8.7. У міру скорочення інвестицій і доходу
заощадження як функція доходу зменшуватимуться: (S = s ( (Y. Врахуємо,
що зменшення доходу є екзогенним чинником нашої графічної моделі. Тому
на рис. 8.7 вплив доходу на заощадження відображується через переміщення
кривої заощаджень у положення S2. Обсяг заощаджень зменшиться до обсягу
інвестицій, тобто 35 млрд грн. Це означає, що рівновага між
заощадженнями та інвестиціями буде досягнута в точці Т2, в якій
процентна ставка дорівнює 8 %. Проте, на відміну від класиків, у
кейнсіанців така рівновага досягається не завдяки зниженню процентної
ставки, а внаслідок зменшення доходу.

До викладеного слід додати ще одну відмінність кейнсіанської теорії.
Вона полягає в тому, що згідно з цією теорією рівновага між
заощадженнями та інвестиціями може забезпечуватися в економіці, яка
знаходиться в умовах неповної зайнятості. І дійсно, у кейнсіанців лише
за рахунок скорочення фактичного ВВП порівняно з ВВП повної зайнятості
обсяг заощаджень може зменшуватися до обсягу інвестицій.

53.Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за
допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.

Приватні заощадження — це структуризована система, яка складається з
двох сегментів: заощадження домашніх господарств і заощадження
підприємств.

Заощадження домашніх господарств визначаються згідно із загальним
правилом — це та частина їхнього наявного доходу, яка залишається після
здійснення витрат на споживання: Заощадження домогосподарств=Особистий
наявний дохід-Споживання домогосподарств.(8.23)

Найпоширенішими формами заощаджень домогосподарств є депозитні вклади в
комерційних банках, придбання акцій та облігацій.

Заощадження підприємств структурно поділяються на чисті та валові. В їх
основі лежить відмінність між прибутком, чистим прибутком і валовим
прибутком підприємств. Прибуток відображує перевищення виручки від
реалізації продукції над витратами, пов’язаними з її виробництвом.
Прибуток мінус податок на прибуток — це чистий прибуток. За своєю суттю
чистий прибуток є наявним доходом підприємств. Певна його частина у
формі дивідендів спрямовується на приватне споживання. Звідси випливає
формула чистих заощаджень підприємств у спрощеній економіці:

(8.24)

(8.25)

або

(8.26)

Отже, заощаджують як домогосподарства, так і підприємства. Проте майже
всі інвестиції здійснюють підприємства. При цьому їхні потреби в
інвестиційних коштах, як правило, перевищують їхні заощадження. За цих
умов виникає певний дисбаланс: з одного боку, заощадження
домогосподарств перевищують їхні потреби в інвестиційних ресурсах; з
іншого — заощадження підприємств є недостатніми для фінансового
забезпечення інвестицій. Це зумовлює як можливість, так і доцільність
переміщення тимчасово вільних коштів домогосподарств у тимчасове
розпорядження підприємств. Таке переміщення здійснюється за допомогою
фінансової системи Фінансова система, за допомогою якої здійснюється
переміщення заощаджених коштів від домогосподарств до підприємств,
складається з двох інститутів: фінансових ринків і фінансових
посередників. Фінансові ринки — це ринки, здебільшого облігацій та
акцій. До фінансових посередників належать банки, страхові компанії та
пенсійні фонди, а також інвестиційні посередники.

Залучення підприємствами інвестиційних коштів через фінансові ринки — це
пряме фінансування інвестицій, яке здійснюється за рахунок емісії цінних
паперів. Головними інструментами прямого фінансування інвестицій є
облігації та акції. Облігація — це борговий інструмент, який зобов’язує
підприємство-позичальника оплачувати власникові цього боргового
інструмента фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу (сплата
процентів) до дати її погашення, коли відбувається остання сплата
процента. Особливість облігації полягає в тому, що її власник має право
на одержання свого фіксованого доходу незалежно від того, чи має
підприємство-позичальник прибутки чи ні.

Інший спосіб прямого фінансування інвестицій — емісія акцій. Основним
видом акцій є звичайна акція — вимога акціонера на частку акціонерного
капіталу підприємства і на відповідну частку в його прибутках у формі
дивідендів. Наприклад, якщо акціонер володіє однією звичайною акцією
підприємства, яке випустило один мільйон таких акцій, то він має право
на одну мільйонну частку активів цього підприємства та одну мільйонну
частку його прибутку. Тому у разі збільшення прибутковості підприємства
доходи акціонерів (дивіденди) збільшуються. Основна вада звичайної акції
порівняно з облігаціями полягає в тому, що акціонери є останнім
позивачем, тобто мають право на отримання дивідендів лише після
власників облігацій та привілейованих акцій, емітованих даним
підприємством.

На величину інвестиційних коштів, які може залучити підприємство від
емісії акцій, великий вплив справляє ціна (курс) акцій. Коли попит на
ринку акцій високий, підприємство, продаючи порівняно небагато акцій,
може мобілізувати на фінансовому ринку багато коштів. І навпаки, якщо
ціни на акції підприємства низькі, воно змушене продати більше акцій для
залучення такої самої суми.

Мобілізація підприємствами інвестиційних коштів через фінансових
посередників — це непряме фінансування інвестицій. Роль фінансових
посередників полягає в тому, щоб акумулювати в себе заощадження
домогосподарств і за рахунок їх надавати кошти підприємствам, які мають
дефіцит фінансово-інвестиційних ресурсів. Банки акумулюють вільні кошти
домогосподарств прийняттям їх на депозит, страхові компанії і пенсійні
фонди — через отримання коштів на договірній основі, інвестиційні
посередники — переважно шляхом продажу цінних паперів.

54.Визначення рівноважного ВВП на основі методу “витрати – випуск”.
Модель “кейнсіанський хрест”.

За методом “видатки-випуск” рівнов.ВВП- це такий обсяг вир-ва, якому
відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції,
виробленої в поточному періоді. Тобто, при рівнов.ВВП сукупна к-ть
вироблених товарів дорівнює сукупній кількості закуплених товарів
(споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги. Це
означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і
відбув.незаплановане зменшення товар.запасів, підприємства будуть
зацікавлені збільшувати вир-во до рівня сукуп.витрат, якщо навпаки,
сукуп.витрати менші від ВВП і відбув.незаплановане збільшення товарних
запасів, вони будуть змушені скорочувати вир-во до рівня сукуп.витрат.
Аналіз рівнов.ВВП можна здійснити і за допомогою граф.моделі
“видатки-випуск” (Кейнсіанський хрест). Горизонт.вісь – ВВП (Y),
вертикальна- факт.сукуп.витрати (Е), бісектриса – ситуація, коли факт.і
заплановані сукуп.витрати збігаються.Перетин ліній факт.і
заплан.сукуп.витрат у т.Т1 – тотожність між цими витратами. Але в
дійсності факт.сукуп.витрати, як правило, не збігаються із
заплан.сукуп.витратами. Якщо Е 0.
Y2 більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень більше
запланованих інвестицій: S2 > I, а І( < 0. Y3 менше рівноважного,
оскільки вилучення у формі заощаджень менше запланованих інвестицій: S3
< I, а І( < 0. Візьмімо до уваги, що заощадження є функцією доходу (Y), а заплановані інвестиції — елемент сукупних видатків. Тому, наприклад, перевищення заощаджень над запланованими інвестиціями свідчить про перевищення доходу порівняно із сукупними видатками. Це означає: якщо S2 > I, то Y >
Е, що узгоджує між собою два методи визначення рівноважного ВВП.

Заощадження зазвичай не дорівнюють запланованим інвестиціям. Але вони
постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпечується на ринку позичкового
капіталу, на якому регулюючу роль виконує відсоткова ставка. Якщо,
наприклад, заощадження перевищили заплановані інвестиції, то це означає,
що пропозиція позичкових грошей перевищила попит на них з боку
інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка знижується, що сприяє
збільшенню інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженням.

Якщо, навпаки, нерівновага на ринку позичкового капіталу порушується
збільшенням інвестицій, тобто попиту на позичкові

гроші, то відсоткова ставка зростає. Це сприяє збільшенню заощадження
(пропозиція грошей) до рівня попиту на гроші, тобто до інвестиційного
попиту. Отже, рівновага на ринку позичкового капіталу є необхідною
умовою забезпечення рівноваги між вилученнями (заощадження) та
ін’єкціями (інвестиції), а відтак — і рівноваги на товарному ринку.

56.Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації
автономних витрат. Ефект мультиплікатора.

Між запланованими автономними витратами і рівноважним ВВП існує не
проста, а помножена залежність, яка вимірюється мультиплікатором витрат.
Він показує, на скільки одиниць змінюється ВВП у разі зміни автономних
витрат на одиницю. Щоб розкрити залежність між ВВП та автономними
витратами, слід врахувати відмінність між автономними та індуційованими
витратами у складі запланованих сукупних витрат. До автономних належать
витрати, які не залежать від доходу; до індуційованих — витрати, що
змінюються внаслідок зміни доходу.

Мультиплікатор витрат належать до ключових категорій макроекономічної
теорії. Але щоб розкрити його зміст слід попередньо розглянути зв’язок
між рівноважним ВВП і окремими компонентами запланованих сукупних
витрат.

В нашій спрощеній економіці рівноважним є ВВП, обсяг якого дорівнює сумі
запланованих витрат на споживання та інвестування, тобто Y = C + I.
наведеному рівнянні окремі компоненти запланованих сукупних витрат мають
неоднаковий зв’язок із рівноважним ВВП. Залежно від цього слід
розрізняти витрати індуційовані та автономні. В загальному контексті
термін «індуційовані» використовується для позначення тих змінних, які в
рамках певної моделі змінюються залежно від зміни незалежної змінної.
Термін «автономні» — навпаки, для позначення тих змінних, які в межах
даної моделі не залежать від незалежної змінної. В економічну теорію
поняття «мультиплікатор витрат» було введено англійським економістом
Каном (1931 р.). Кан помітив, що збільшення державних видатків на
громадські роботи викликає примножене збільшення обсягу виробництва і
підвищення рівня зайнятості. Згодом теорію мультиплікатора витрат
розвинув Кейнс у науковій праці «Загальна теорія зайнятості, процента і
грошей».

Отже, по-перше, мультиплікатор витрат — це число, на яке потрібно
помножити зміну автономних витрат, щоб визначити зміну рівноважного ВВП.
По-друге, мультиплікатор витрат відображує відношення між зміною
рівноважного ВВП і зміною автономних витрат. Виходячи з формули (9.11),
це можна записати так:

(9.12)

Позначимо мультиплікатор витрат символом me і запишемо його формулу:

(9.13)

Звідси приріст рівноважного ВВП можна визначити за спрощеною формулою:

(9.14)

Із формули (9.13) видно, що мультиплікатор витрат перебуває в прямій
залежності від граничної схильності до споживання (с)

і в оберненій від граничної схильності до заощаджень (1 – с).
Мультиплікатор витрат, як правило, більший за одиницю.

Ще раз звернемо увагу на те, що пряма залежність мультиплікатора витрат
від граничної схильності до споживання свідчить про його обернену
залежність від граничної схильності до заощаджень. Тому, враховуючи, що
1 – c = s, трансформуємо формулу (9.13) таким чином:

.(9.19)

Формула (9.19) дає підстави зробити висновок, що мультиплікатор витрат
залежить від рівня вилучень з економічного кругообігу. Мультиплікатор
витрат, який визначається за формулами (9.13) і (9.19), називається
простим, оскільки він враховує лише один канал вилучень — заощадження.
Але, як відомо (див. підрозд. 9.1), до вилучень з економічного
кругообігу входять також податки та імпорт. Мультиплікатор витрат, який
враховує всі вилучення (заощадження, податки, імпорт), називається
складним. У подальшому в міру розширення об’єкта макроекономіки від
приватної закритої економіки до відкритої економіки ми будемо нарощувати
кількість вилучень і ускладнювати мультиплікатор витрат.

57.Рецесійний розрив: графічна та математична інтерпретація.

В умовах неповної зайнятості, якщо сукуп.видатків не вистачає для
закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

величину рецесійного розриву:

.(9.21)

Графічна модель рецесійного розриву (див. рис. 9.4) і формула
рецесійного розриву (9.21) не враховують інфляцію, оскільки ґрунтуються
на припущенні, що збільшення запланованих автономних витрат і зростання
фактичного ВВП до потенційного рівня не супроводжуються зростанням цін.
Згідно з теорією сукупної пропозиції, така ситуація називається крайнім
випадком, якому відповідає горизонтальна крива короткострокової сукупної
пропозиції. Але згідно з основною моделлю сукупної пропозиції зростання
фактичного ВВП супроводжується інфляцією, що відображує додатно нахилена
крива сукупної пропозиції. За таких умов потенційний ВВП визначається
формулою:

(9.22)

де Р — індекс цін. Звідси можна визначити рецесійний розрив в умовах
інфляції:

(9.23)

Рецесійний розрив, визначений за формулою (9.23), номінально перевищує
його величину, визначену за формулою (9.21) у Р разів. Це означає, що в
умовах інфляції усунення розриву між фактичним ВВП і потенційним ВВП
вимагає номінально більшого приросту запланованих автономних витрат, ніж
в умовах стабільних цін. І це не випадково, якщо враховувати, що певна
частка приросту запланованих сукупних витрат втілюється в інфляцію і не
впливає на зростання обсягів виробництва. Але, якщо обидві частини
рівняння (9.23) поділити на P, то в реальних одиницях рецесійний розрив
в умовах інфляції дорівнює рецесійному розриву за стабільних цін.
Оскільки графік рецесійного розриву спирається на реальні величини, то
врахування інфляції нічого не змінює в його побудові.

58.Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.

В умовах повної зайнятості, коли сукупні видатки є надмірними порівняно
з потенц.ВВП в економіці виникає інфляційний розрив.

), щоб усунути інфляц.надлишок ВВП на умовах збереження повної
зайнятості.

Інфляційний розрив викликає інфляційне збільшення фактичного ВВП
порівняно з потенційним ВВП на мультиплікативній основі. Звідси можна
зробити висновок, що потенційний ВВП номінально менший за фактичний ВВП
на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

(9.25)

у ліву частину рівняння (9.25), а Yp — у праву:

(9.26)

Інфляційний розрив є такою величиною скорочення запланованих автономних
витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити номінальне
зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження
цін.

:

(9.27)

Інфляційний розрив виникає в умовах повної зайнятості, коли сукупний
попит перевищує потенційно можливу сукупну пропозицію, тобто потенційний
ВВП. Це не збільшує обсяг виробництва, а викликає лише зростання цін,
тобто інфляцію. Але інколи зростання сукупного попиту в умовах повної
зайнятості може викликати не лише інфляційне зростання, а й надмірну
зайнятість, тобто тимчасовий вихід обсягів виробництва за межі
потенційного ВВП. Це дає підстави стверджувати, що в економіці з
надмірною зайнятістю може виникати інфляційно-експансійний розрив.

У такому разі фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП як номінально, так
і реально. Інструментарій рецесійного та інфляційного розриву є важливим
елементом кейнсіанської теорії. Його використання дає змогу обґрунтувати
певні висновки для макроекономічної політики, спрямовані на усунення в
економіці рецесії або інфляційного зростання.

59.Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та
інтенсивне зростання економіки.

Під економічним зростанням, за звичай, розуміють збільшення обсягів
виробництва товарів і послуг, тобто збільшення реального ВВП. Але варто
наголосити, що обсяг виробництва може збільшуватися у два способи: 1) на
умовах усунення рецесійного розриву, який зумовлює розрив між сукупним
попитом і потенційним ВВП; 2) на умовах збільшення потенційного ВВП.

Економічне зростання вимірюється двома показниками: середньорічним
темпом приросту реального ВВП; середньорічним темпом приросту реального
ВВП на душу населення.

Залежно від того, які чинники викликають збільшення обсягів виробництва,
розрізняють дві форми економічного зростання: екстенсивне та інтенсивне.
Екстенсивне зростання досягається за умов, якщо обсяг виробництва
зростає лише за рахунок збільшення обсягів факторів виробництва за
незмінної ефективності цих факторів. Це означає, що економічне зростання
є чисто екстенсивним, коли обсяг виробництва збільшується
прямопропорційно збільшенню кількості факторів виробництва. Якщо,
навпаки, зростання обсягів виробництва відбувається лише завдяки
підвищенню продуктивності виробничих факторів, то це означає, що
економіка зростає на чисто інтенсивній основі.

Проте в реальній економіці не буває чисто екстенсивного або чисто
інтенсивного економічного зростання. Фактично обсяг виробництва
збільшується на основі певного поєднання екстенсивного та інтенсивного
типів економічного зростання. Тому, оцінюючи реальну економіку, можна
говорити про переважно екстенсивне або переважно інтенсивне її
зростання.

60.Економічне зростання та економічний розвиток.

Екон.зростання – збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді
порівняно з іншим. Осн.показниками екон.зростання є абсолютне збільшення
продукту, або його збільшення на душу населення. Макроекономічні фактори
екон.зростання можуть бути поділені на три групи: 1.Фактори пропозиції :
к-ть і якість природних ресурсів, к-ть і якість труд.ресурсів, обсяг
сон.капіталу, наук-техн.прогрес. Саме ці фактори визначають спроможність
до екон.зростання. 2. Фактори попиту: для реалізації зростаючого вир-ва
потенціалу в економіці треба забезпечити повне вик-ня збільшених обсягів
всіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто
сукупного попиту. 3. Фактори розподілу: здатність до нарощування вир-ва
недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є
також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання
максимальної к-ті корисної продукції.

61.Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Модель
Харрода-Домара.

Кейнсіанська теорія економічного зростання зародилася в 40-х роках 20
ст. Її засновниками були англійський економіст Р. Харрод і американський
економіст Є. Домар. Вони вважали, що головну роль в економічному
зростанні відіграють інвестиції як компонент сукупного попиту і як засіб
нагромадження капіталу та збільшення виробничого потенціалу економіки.

У моделі Харрода — Домара джерелом інвестування є заощадження, які
залежать від доходу (ВВП) і норми заощаджень, тобто S = s ( Y. Обсяг
інвестування визначається попитом на інвестиції, який ставиться в
залежність від приросту продукту та його капіталомісткості (Ky). Остання
обчислюється за формулою Ky = (K / (Y. Отже, капіталомісткість показує,
на скільки одиниць збільшується капітал у разі зростання продукту,
виробленого з використанням цього капіталу, на одиницю. Оскільки I = (K,
а (K = (Y ( Ky, то попит на інвестиції визначається так: I = (Y ( Ky.

До цього слід додати ще три важливих припущення моделі Харрода — Домара:
1) капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в
короткостроковому періоді та нейтральності технічного прогресу; 2) норма
заощаджень у довгостроковому періоді також має тенденцію до
стабільності; 3) інвестиції дорівнюють заощадженням (I = S).

Спираючись на ці припущення, виразимо рівновагу між інвестиціями та
заощадженнями за допомогою такого рівняння:

(10.1)

Поділимо обидві частини рівняння (10.1) на Y:

(10.2)

У рівнянні (10.2) вираз (Y / Y відображує темп економічного зростання,
який визначається за формулою

(10.3)

Оскільки в рівнянні (10.3) норма заощаджень (s) і капіталомісткість (Ky)
є постійними, то і темп економічного зростання має бути постійним. Такий
темп Харрод назвав «гарантованим». Крім «гарантованого» Харродом уведено
й поняття «природного» темпу зростання, який досягається в умовах повної
зайнятості.

Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природного» темпів
економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною
можливістю їх досягнення. Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи
зростання економіки можуть відхилятися від бажаних. При цьому відхилення
фактичних темпів від «гарантованого» породжує певні диспропорції в
економіці, а відхилення «гарантованого» темпу від «природного» викликає
рецесію або інфляцію.

Особливість кейнсіанської теорії економічного зростання полягає в тому,
що її прихильники доходять до висновку про необхідність державного
регулювання процесу нагромадження капіталу з метою підтримання в
довгостроковому періоді стійких темпів зростання економіки. При цьому
головним об’єктом державного регулювання мають бути інвестиції.

62.Основні положення неокласичної теорії економічного зростання.
Виробнича функція Кобба-Дугласа.

Приблизно із середини 50-х років 20 ст. з’явилася неокласична теорія
економічного зростання. В основу її були покладені такі положення:

1) вартість продукту створюється факторами виробництва, і передусім
працею і капіталом, кожний з яких робить свій внесок в її створення;

2) ціни виробничих факторів, якими виступають заробітна плата і
прибуток, дорівнюють їхнім граничним продуктам;

3) зв’язок між збільшенням факторів виробництва і зростанням продукту
описується за допомогою виробничої функції.

Прикладом неокласичної виробничої функції є виробнича функція
Кобба-Дугласа:

(10.4)

де А — продуктивність факторів виробництва за наявної технології; а —
частка капіталу у виробленому продукті; 1–а — частка праці у виробленому
продукті.

Виробнича функція Кобби-Дугласа має дві властивості:

1)  властивість постійної віддачі від масштабу. Це означає, що у разі
збільшення кількості праці та капіталу на певний процент, обсяг
виробництва збільшується на такий самий процент;

2) виробнича функція Кобба-Дугласа є нелінійною і характеризується
спадною граничною продуктивністю капіталу, згідно з якою кожна додаткова
одиниця капіталу забезпечує виробництво меншого обсягу продукту, ніж
попередня. Отже, чим більше застосовується капіталу, тим нижчою є його
гранична продуктивність.

Розвиток неокласичної теорії економічного зростання зумовив необхідність
внесення певних змін у політику економічного зростання. По-перше, на
відміну від кейнсіанців, які пов’язують економічне зростання переважно
із сукупним попитом, неокласики головну увагу приділяють потенційно
можливим темпам зростання економіки і чинникам, від яких вони залежать.
По-друге, використання апарату виробничої функції в процесі аналізу
статистичної інформації поклало початок дослідженням, пов’язаним із
визначенням внеску окремих факторів виробництва у приріст продукту. При
цьому мова йде про вплив на зростання продукту не лише кількісних змін у
факторах виробництва, а й якісних, які є результатом удосконалення
технології виробництва.

Сучасні уявлення про економічне зростання сформувалися на базі
кейнсіанської і неокласичної теорій. На думку кейнсіанців, головну роль
в економічному зростанні відіграє попит на інвестиції, який є
компонентом сукупного попиту і засобом нагромадження капіталу. Він
залежать, з одного боку, від норми заощаджень, з іншого — від
капіталомісткості продукту. В неокласичній теорії економічного зростання
головна увага приділяється нагромадженню капіталу, яке визначає
потенційні можливості економіки, а також чинникам, від яких вони
залежать. При цьому враховуються як кількісні, так і якісні зміни у
факторах виробництва, що пов’язуються з технічним прогресом. Подальше
вдосконалення теорії економічного зростання спрямовано на розроблення
ендогенних теорій.

63.Теорії ендогенного зростання.

Головною особливістю ендогенних теорій економічного зростання є те, що
крім праці і фізичного капіталу в них ураховуються чинники, від яких
залежить продуктивність праці: людський капітал, витрати на
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, державне
регулювання.

Найбільшого розвитку набули моделі ендогенного зростання, що враховують
людський капітал. Під людським капіталом розуміють сукупність
продуктивних якостей працівника, які формують його потенціал до праці.
Цей потенціал включає: здоров’я, знання, досвід, навики до праці та інші
якості людей, від яких залежить продуктивність праці. Оскільки будь-який
капітал є функцією інвестицій, то основними формами інвестицій у
людський капітал є освіта, виховання, охорона здоров’я, а також інші
витрати, пов’язані з підготовкою людини до виробничої діяльності. Чим
більше інвестицій вкладається в людський капітал, тим вищими є
продуктивність праці і темпи економічного зростання.

Першою науковою працею з ендогенних теорій економічного зростання була
модель Д. Ромера (1986). Слідом за моделлю Ромера були запропоновані
інші моделі ендогенного зростання, зокрема модель Р. Лукаса (1988),
Р. Барро (1990). У моделях ендогенних теорій економічного зростання
виробнича функція будується з трьома факторами виробництва, якими є
праця, фізичний капітал і людський капітал. На відміну від праці і
фізичного капіталу людський капітал є надбанням всього суспільства, а не
окремих економічних суб’єктів, і тому може бути використаний всіма
підприємствами. При цьому людський капітал розглядається як
довготривалий економічний ресурс, що нагромаджується в результаті
навчання людей у молодому віці та забезпечує підвищення продуктивності
праці впродовж наступного періоду їх трудової діяльності.

64.Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження
капіталу, приросту населення та технічного прогресу на
капіталоозброєність.

Модель Солоу ґрунтується на низці передумов. Серед них головними є такі:

1.Об’єктом моделювання слугує приватна закрита економіка, рівновага в
якій визначається за формулою Y = C + I.

2. Цільовою функцією моделі є зростання не загального

обсягу продукту, а збільшення його обсягів на одного працівника, тобто
зростання продуктивності праці.

3. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це
положення реалізується на основі перетворення простої виробничої
функції: Y = f(K, L).

4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох чинників:
нагромадження капіталу, приріст населення, технічний прогрес.

5. Інвестиції дорівнюють заощадженням. Тому i = s ( y, або i = s ( f(k).

На підставі наведених передумов визначається вплив окремих чинників на
капіталоозброєність і, як наслідок, на економічне зростання, тобто
продуктивність праці.

Чинники економічного зростання в моделі Солоу

Першим чинником є нагромадження капіталу. Згідно з моделлю обсяг
капіталу збільшується внаслідок інвестування і зменшується через його
зношення, тобто амортизацію. Від співвідношення між інвестиціями та
амортизацією залежить зміна обсягів капіталу на одного працюючого, тобто
капіталоозброєність. Звичайно, капіталоозброєність залежить і від
чисельності населення. Але поки що ми абстрагуємося від цього чинника і
припускаємо, що чисельність населення є сталою величиною.

Зміна капіталоозброєності, яка залежить лише від інвестицій та
амортизації, визначається за формулою

(10.6)

Оскільки згідно з передумовами моделі i = s ( f(k), то зміну
капіталоозброєності можна визначити так:

. (10.7)

Другий чинник — приріст населення. Згідно з моделлю приріст населення (а
отже, і працюючих) з темпом n впливає на капітаоозброєність так само, як
і зношення капіталу, тобто зменшує її. Цей вплив описується таким
рівнянням:

(10.8)

Вираз (d + n) ( k у рівнянні (10.8) має назву «граничні інвестиції». Під
граничними інвестиціями розуміється такий обсяг інвестицій, який є
мінімально необхідним для того, щоб нейтралізувати вплив чинників, які
зменшують капіталоозброєність. В даному випадку її зменшення
викликається зношенням капіталу та приростом населення. Якщо фактичні
інвестиції, тобто s ( f(k), дорівнюють граничній величині, то економіка
знаходиться у стійкому стані. За таких умов s ( f(k*) = (d + n) ( k*.
Тому (k = 0.

Третій чинник — технічний прогрес. Він викликає якісні зміни у факторах
виробництва, тобто підвищує їх продуктивність. У моделі його вплив на
економічне зростання визначається через зростання ефективності праці.
При цьому темп зростання ефективності праці дорівнює Е, а темп її
приросту — g.

Включення в модель Солоу технічного прогресу трансформує виробничу
функцію. Якщо до цього ми спиралися на просту двофакторну виробничу
функцію у вигляді Y = f (K, L), то тепер вона доповнюється коефіцієнтом
ефективності праці (E):

. (10.9)

У рівнянні (10.9) добуток L ( E відображує кількість праці не у
фізичних, а в ефективних одиницях. Це означає, що зростання ефективності
праці є лише іншим способом збільшення її кількості. Якщо, наприклад,
L = 100 чол., а ефективність праці збільшилася на 2 % (g = 2 %, E =
1,02), то дійсна кількість робочої сили становить 100 чол., але
кількість ефективних працівників зросла до 102 чол. (L ( E). Це означає,
що обсяг продукту збільшується так, немовби кількість робочої сили з
незмінною ефективністю збільшилася на 2 %. Виходячи з цього темп
приросту ефективних працівників визначається в моделі як сума двох
елементів: приросту населення з темпом n і приросту ефективності праці з
темпом g, тобто як (n + g).

Підсумовуючи, можна записати формулу, яка визначає зміну
капіталоозброєності з урахуванням технічного прогресу:

(10.10)

65.Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного
погресу в економічному зростанні.

Перший висновок стосується ролі технічного прогресу в економічному
зростанні. Як показує аналіз моделі Солоу, вплив нагромадження капіталу
і приросту населення на економічне зростання не є нескінченним, а
обмежується досягненням економікою стійкого стану. Таке обмеження
виникає тому, що нагромадження капіталу і приріст населення потребує
збільшення інвестицій у фізичний капітал, а значить, збільшення суми
амортизації.

Особливість технічного прогресу полягає в тому, що він здатний
забезпечувати економічне зростання не лише коли (k ( 0, а й тоді, коли
(k = 0, тобто у стійкому стані. Отже, технічний прогрес є нескінченним
чинников економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення,
яке спостерігається в багатьох країнах світу.

Другий висновок пов’язаний з визначенням оптимальних обсягів
нагромадження капіталу. Аксіомою є положення, згідно з яким економічне
зростання не може бути самоціллю, а має здійснюватися заради збільшення
рівня споживання. У моделі Солоу це положення реалізується на основі
Золотого правила нагромадження капіталу. Під Золотим правилом мається на
увазі така норма заощаджень, яка забезпечує економіці стійкий стан із
найвищим рівнем споживання.

У загальному контексті споживання визначається так: c = y – i. У
стійкому стані y = f(k*), а i = (d + n + g) ( k*. Звідси обсяг
споживання у стійкому стані можна визначити за формулою:

(10.11)

У рівнянні (10.11) f(k*) — це обсяг продукту на одного працівника, тобто
продуктивність праці, а (d + n + g) ( k* є граничними інвестиціями,
тобто інвестиціями, які забезпечують стійкий стан в економіці. Отже, у
стійкому стані споживання залежить від співвідношення між зазначеними
величинами.

Існує не лише єдиний рівень стійкої капіталоозброєності, який максимізує
споживання.

, то має запроваджуватися політика, спрямована на зменшення рівня
заощаджень.

66.Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів
виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.

Модель Солоу пояснює залежність економічного зростання від трьох
чинників — капіталу, праці і технічного прогресу. Тому відповідні
державні інституції мають враховувати це в обґрунтуваннях економічної
політики. Але поряд з цим для економічної політики важливе значення має
визначення джерел економічного зростання, тобто обчислення внеску
кожного чинника у загальний приріст продукту. З цією метою в
макроекономічному аналізі застосовується метод, який називається обліком
економічного зростання.

Відповідно до методу обліку економічного зростання зв’язок між приростом
продукту і джерелами цього приросту визначається за допомогою виробничої
функції. Спочатку розглянемо лише джерела екстенсивного

Отже, обсяг продукту може зростати прямо пропорційно факторам
виробництва. Щоб розкрити апарат виробничої функції, слід нагадати, що
результати трансформації факторів виробництва у продукт залежать від їх
продуктивності: граничної продуктивності капіталу (МРK) і граничної
продуктивності праці (MPL). Граничний продукт капіталу показує, на
скільки збільшиться обсяг продукту, якщо обсяг капіталу зросте на
одиницю за незмінної кількості інших факторів виробництва:
MPK = (Y / (K. Аналогічно, гранична продуктивність праці показує на
скільки збільшиться обсяг продукту, якщо обсяг праці зросте на одиницю
за незмінної кількості інших виробничих факторів: MPL = (Y / (L.

Для спрощення аналізу будемо виходити з припущення про постійну віддачу
від масштабу (постійний ефект від масштабу), яка означає, що зі
збільшенням обсягів факторів виробництва їхня гранична продуктивність не
змінюється. Спираючись на це припущення, визначимо вплив окремих
факторів виробництва на приріст продукту. Так, якщо капітал збільшиться
на (K одиниць, то приріст продукту становитиме MPK ( (K одиниць.
Аналогічно, у разі збільшення обсягів праці на (L одиниць обсяг продукту
зросте на MPL ( (L одиниць. Звідси вплив обох факторів виробництва на
зростання продукту визначиться за формулою

(10.13)

Рівняння (10.13) визначає абсолютний приріст продукту. Щоб обчислити
темп приросту продукту, який відображує темп економічного зростання,
поділимо всі елементи цього рівняння на Y:

(10.14)

Після цього помножимо перший член правої частини рівняння на вираз
K / K, а другий — на вираз L / L, що не може змінити їх величину.
Внаслідок певної трансформації цього рівняння отримаємо:

(10.15)

Тепер розкриємо зміст окремих складових рівняння (10.15). Ліва частина
цього рівняння (Y / Y — це темп приросту продукту. В правій його частині
член MPK ( K відображує продукт, що створюється капіталом, а член (MPK (
K) / Y є часткою капіталу у виробленому продукті. Аналогічно, член MPK (
L є продуктом, який створюється працею, а член (MPL ( K) / Y є часткою
праці у виробленому продукті.

Отже, спрощена форма рівняння, яке пов’язує темп приросту продукту із
темпом приросту капіталу і праці:

(10.16)

Рівняння (10.16) дає змогу підвести підсумки щодо визначення внеску
окремих факторів виробництва у приріст продукту. Згідно з цим рівнянням
вираз ? ( (K / K відображує внесок капіталу в приріст продукту, а вираз
(1 – ?) ( (L / L — внесок праці в його приріст.

Внесок сукупної продуктивності факторів виробництва у приріст продукту
визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального
темпу приросту продукту тієї частки, яка припадає на капітал і працю:

(10.19)

Приріст сукупної продуктивності факторів виробництва, обчислений у такий
спосіб, дістав назву «залишок Солоу».

Незважаючи на те, що макроекономісти інтерпретують залишок Солоу як
частку економічного зростання за рахунок технічного прогресу, насправді
на сукупну продуктивність факторів виробництва впливає багато інших
чинників. До них слід віднести освіту, організацію виробництва, державне
регулювання тощо. Тому можна стверджувати, що залишок Солоу відображує
ту частку в економічному зростанні, яка зумовлена чинниками, що не
піддаються прямому вимірюванню.

67. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз
економічного циклу.

Економ.цикл – це послідовність піднесень і спадів активності протягом
кількох років, тобто це рух сусп. вир-ва.від одного криз.явища до
іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою певну
послідовність з альтернатив.фаз, які повтор.одна за одною. Це означає,
що кожна з його поперед.фаз повинна мати здатність до відтвор.наступних.
У підсумку економ.цикл набуває здатності до самовідтворення. Початковою
фазою економічного циклу є криза. Вона порушує норм.хід економ.розвитку,
а всі наступні фази – відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза
утвор.умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.
Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення
змін.спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і вир-ва скорочуються. Ціни
і прибутки зниж., а безробіття зростає. За спадом виник.дипресія.
Відновлення при цьому може бути повільним і швидким. У цьому випадку
рівень вир-ва підвищ., а зайнятість зростає. В міру того як пожвавл.в
економіці набирає сили, зрост.темпи приросту цін. Після досягн.в
економіці повної зайнятості, тобто повного використ.виробн.ресурсів,
економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесен.може
означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення к-ті
вільних робоч.місць, підвищ.жит.рівня населення або ж швидке роздування
цін і зростан.спекуляції, за якими настає нова криза. Осн.ознаками, які
характер.економ.цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили,
які зумов.генезис і механізм його проходження. З цьогопогляду всі
економ.цикли поділяються таким чином:

1) Цикли Кондратьєва, або ж довгохвильові цикли, тривалість яких дорівн.
40-60 років.Їхня головна руш.сила – радикал.зміни в технолог.базі
сусп.вир-ва, його структур.перебудова. 2) Цикли Кузнеца – тривалість 20
років, а руш.силами є зрушення у відтворюваній структурі вир-ва. 3)
Цикли Джаглера – з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії
багатьох грошово-кредит.факторів. 4) Цикли Китчина – тривалість 3-5
років, що обумовлюється динамікою відносн.величини запасів
товарно-матер.цінностей на підприємствах. 5) приватні господарські
цикли, що охоплюють період від 1-12р. та існують у зв’язку з коливаннями
інвест.активності. До найбільш значних причин цикл.коливань. можна
віднести: 1) великі техн.нововведення, які з’яв.нерегулярно і
зумовл.коливання в діловій активності. 2) політ.перевороти, різка
трансформація соц.-економ.системи, війна та інші випадкові проблеми
системного характеру. 3) помилкові рішення в грошово-кредит.політиці,
які супроводж.появою надмірної кількості грошей або надмірним вилученням
грошей з обігу. 4) різкі зміни в зовн.умовах функціонування
нац.економіки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у
торг.партнерів тощо).

68.Модель мультиплікатора-акселератора.

Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора, економічні коливання
виникають за умов певного співвідношення між мультиплікатором інвестицій
та акселератором. Основне рівняння цієї моделі має такий вигляд:

(10.20)

— автономні інвестиції; с — гранична схильність до споживання; а —
коефіцієнт акселерації; Y — дохід, тобто ВВП.

Залежно від співвідношення між мультиплікатором витрат, який прямо
залежить від граничної схильності до споживання, та акселератором дохід
може змінюватися рівномірно або у формі циклічних коливань. Циклічні
коливання виникають за співвідношення (с + а)2 < 4а, тобто коли квадрат суми граничної схильності до споживання і коефіцієнта акселерації менший за суму чотирьох коефіцієнтів акселерації. Протилежне співвідношення цих величин, тобто (с + а)2 > 4а, відображує умови, за яких забезпечується
рівномірна динаміка доходу.

Незважаючи на відсутність єдиного підходу щодо причин економічного
циклу, безперечним є те, що в кінцевому підсумку циклічні коливання
викликаються непропорційними змінами

в сукупному попиті та/або сукупній пропозиції. Скорочення попиту в
економіці призводить до спаду виробництва, збільшення безробіття і
зниження цін (див. підрозд. 4.3). Скорочення пропозиції зумовлює спад
виробництва і збільшення безробіття, але на умовах зростання цін.

69. Основні теорії економічного циклу.

Усі теорії економічних циклів можна об’єднати за двома напрямами: одні
теорії пояснюють циклічні коливання в економіці зовнішніми чинниками,
інші — внутрішніми чинниками. Теорії, що віддають перевагу зовнішнім
чинниками, убачають причини циклічних коливань в імпульсах, які
породжуються за межами економічної системи.

Серед усієї палітри теорій економічних коливань можна виділити
найважливіші. Такими є:

1. Інноваційні теорії — пов’язують економічні цикли з великими
технічними нововведеннями, які з’являються нерегулярно і зумовлюють
коливання ділової активності.

2. Монетаристська теорія — її прихильники вважають, що головною причиною
циклічних коливань в економіці є нестабільні темпи грошової емісії. На
їх думку, надлишок грошової маси може викликати інфляційне зростання, а
дефіцит — спровокувати спад виробництва.

3. Теорія рівноважного ділового циклу — пояснює циклічні коливання
помилковим сприйняттям економічними суб’єктами динаміки цін і заробітної
плати, що спонукає найманих працівників до прийняття помилкових рішень
щодо пропозиції робочої сили, а підприємців — щодо зміни обсягів
виробництва.

Узагальнюючи можна вказати такі головні положення. Зазначу, що серед
усієї сукупності теорій економічних коливань можна виділити
найважливіші. Так, інноваційні теорії пов’язують економічні цикли з
великими і нерегулярними технічними нововведеннями. Монетаристська
теорія називає головною причиною економічних коливань нестабільні темпи
грошової емісії. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора
економічні цикли спричинюються певними співвідношеннями між
мультиплікатором та акселератором. Теорія рівноважного ділового циклу
пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними
суб’єктами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає їх до помилкових
рішень. За теорією реального економічного циклу, причиною економічних
коливань є технологічні шоки.

70.Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і
видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.

, де t – граничний коефіцієнт податків, який відображає відношення між
зміною чистих податків і зміною доходу. Отже, поява чистих податків
зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

71.Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги
за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.

У моделях економічної рівноваги в умовах приватної закритої економіки,
що розглядалися у розд. 9, держава не враховувалася. Тепер перейдемо до
змішаної економіки закритого типу і врахуємо державу. Включення держави
в економічну систему не порушує рівноваги в економіці, але впливає на
умови її формування.

Почнемо з моделі «витрати — випуск». Нагадаємо, що в межах приватної
закритої економіки сукупні витрати дорівнюють сумі приватного споживання
та приватних інвестицій. У таких умовах економічна рівновага за цим
методом визначається як тотожність між ВВП і приватними витратами: Y = С
+ І. З появою держави сукупні витрати доповнюються державними
закупівлями. Внаслідок цього модель економічної рівноваги приймає такий
вигляд:

Y = С + 1 + G. (11.2)

У наведеній моделі сукупні витрати відрізняються від їх аналога в умовах
приватної закритої економіки не лише державними закупівлями, а й
кількісною визначеністю приватного споживання. Це зумовлено тим, що з
появою держави суттєво трансформується функція споживання.

. З урахуванням держави з’являються, з одного боку, податки, з іншого —
трансфертні платежі приватному сектору. Податки зменшують наявний дохід
домогосподарств, а трансферти збільшують його:

DI = Y + TR – AT. (11.3)

Звідси функція споживання набуває такого вигляду:

(11.4)

Слід зазначити, що податки суттєво переважають над трансфертами.
Оскільки різниця між ними визначається через чисті податки (Т), то це
означає, що у підсумку наявний дохід домогосподарств зменшується на
величину чистих податків:

DI = Y – Т.(11.5)

Звідси функція споживання спрощується до такого вигляду:

(11.6)

Функцію споживання можна подати і в іншій спосіб. Для цього чисті
податки, в тому числі валові податки і трансферти, слід виразити як
функцію від доходу. На цьому етапі ми лише задекларуємо, що майже всі
податки і переважна більшість трансфертів залежать від доходу. Податки
(валові) знаходяться в прямій залежності від доходу, тобто ВВП, який на
макрорівні приймається за податкову базу. Тому чим більшим є ВВП, тим
більшими є податкові надходження до бюджету. І навпаки.

Що стосується трансфертів, то вони знаходяться в оберненій залежності
від доходу: чим більшим є ВВП, тим вищими є доходи домогосподарств і тим
менше вони потребують допомоги у формі соціальних трансфертів.

.Якщо у формулі (11.6) чисті податки визначити за формулою (11.7), а
частину податків і трансфертів, що не залежать від доходу, врахувати як
чинники, що впливають на автономне споживання, то отримаємо функцію
споживання у такому вигляді:

(11.8)

У формулі (11.6) застосовується гранична схильність до споживання з
наявного доходу домогосподарств (Y – Т), яка дорівнює с і визначається
за формулою (7.8); у формулі (11.8) застосовується гранична схильність
до споживання з сукупного доходу (Y), яка дорівнює: с (1 – t). Спільним
в обох формулах є те, що споживання домогосподарств з появою держави в
економічний системі зменшується порівняно з приватною закритою
економікою за будь-якого рівня доходу. Але якщо у формулі (11.4)
споживання зменшується внаслідок скорочення наявного доходу на величину
податків і трансфертів, то у формулі (11.8) воно зменшується за рахунок
зниження граничної схильності до споживання пропорційно величині (1 –
t).

Отже, вплив держави на параметри економічної рівноваги за методом
«витрати — випуск» проявляється подвійно. З одного боку, сукупні витрати
доповнюються державними закупівлями, які відображують видатки уряду на
закупівлю товарів і послуг, що фінансуються за рахунок чистих податків.
З іншого боку, з появою держави суттєво трансформується функція
споживання. В основі її трансформації лежить зменшення наявного доходу
приватної економіки на величину чистих податків. Це означає, що держава
зменшує приватне споживання за будь-якого рівня доходу.

72. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для
змішаної закритої економіки.

В основі методу – в екон.кругообігу постійно мають місце вилучення
(зменшення видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення
відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції
здійснюються в формі інвестицій, державних закупівель, експорту.
Економічна рівновага існує лише тоді, коли вилучення дорівнюють
ін’єкціям. У приватній економіці закритого типу, вилучення відбуваються
лише у формі заощаджень, а ін’єкції – у формі інвестицій.
Екон.рівновага: S=I

Згідно з граф.моделлю лише У1 є рівноважним, оскільки виробляється в
умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям: S1>I,a
I’>0. У2 більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень
більше запланованих інвестицій: S2>I, a I’ оскільки вилучення у формі заощадженьб менше запланованих інвестицій:
S3<I, a I’ mt ,то це озн., що збільшення
держ.закупок на грош.одиницю викликає більший приріст доходу, ніж
зменшення чистих податків на грош.одиницю. Крім окремого застосування
фіск.засобів держава може їх застосувати одночасно:

74.Не дискреційна (автоматична) фіскальна політика, вмонтовані
стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ВВП.

В основі, Недискреційної фіскальної політики лежить здатність фіскальних
інструментів, що входять до складу чистих податків, змінюватися в
автоматичному режимі, тобто без прямої участі держави. Це зумовлено тим,
що податки і трансферти залежать від доходу і тому можуть змінюватися
пропорційно до змін ВВП навіть за стабільних податкових ставок і
незмінного рівня трансфертних платежів.

Лише невелика частина податків не змінюється зі зміною доходу (податки
на нерухомість, землю, транспортні засоби тощо). Такі податки можуть
змінюватися лише дискреційно. До трансфертів, зміна яких відбувається не
автоматично, а регулюється державою, можна віднести пенсії, стипендії,
деякі види допомог тощо. Але майже всі податки та переважна більшість
трансфертів змінюються автоматично в разі зміни доходу. До податків, які
автоматично залежать від доходу, належать: За здатність виконувати в
автоматичному режимі стабілізаційну функцію в економіці чисті податки
називають «автоматичними стабілізаторами».

Взагалі,автомат.фіск.політика – політика, яка встановлюючи певну систему
податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати
стабілізаційну ф-цію в економіці автоматично. В разі інфляц.зростання
ВВП стабілізаційний механізм виглядає так: 1) ВВП інфляційно збільш.,
автоматично зростають чисті податки; 2) зростання автомат.чистих
податків означає збільшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок
збільшення податк.вилучень зростання сукуп.витрат уповільнюється, що
гальмує зростання ВВП. В разі дефіциту сукуп.видатків стаб.механізм
виглядає так: 1) ВВП реально зменшується, автоматично зменш.чисті
податки; 2) зменшення автомат.чистих податків означає зменшення
податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок зменшення податк.вилучень
скорочення сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує падіння вир-ва. але
автомат.чисті податки не є достатнім гальмом для усунення екон.коливань.
Автомат.залежність чистих податків від доходу – важливий чинник
стабілізації економіки: зменшуючи податк.вилучення в період скорочення
вир-ва, вони збільшують їх у період його зростання. У першому випадку це
гальмує скорочення вир-ва, у другому – стримує його зростання. Завдяки
цьому автомат.чисті податки сприяють стабілізації економіки без
держ.втручання. Тому їх назив.вмонтованими стабілізаторами. Величина
цього гальмування залежить від впливу автомат.чистих податків на
мультиплікатор:

Граничний коефіцієнт податків (t) показує на скільки грош.одиниць
змін.величина автомат.податк.вилучень зі зміною доходу на одну
грош.одиницю. Мультиплікатор видатків обчислюється

Оскільки 1-c(1-t)>1-c, то це означає, що мультиплікатор з урахуванням
автомат.чистих податків нижчий, ніж за їх відсутності.

). Він показує, на скільки грош.одиниць змінюється дохід в разі зміни
держбюджету на одиницю:

75.Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.

Усі цілі монетарної політики поділяються на кінцеві та проміжні. Кінцеві
цілі — це такі макроекономічні змінні, які характеризують загальні
результати функціонування національної економіки і на досягнення яких
монетарна політика має спрямовувати весь комплекс своїх заходів. До
таких цілей належать зростання реального ВВП, зменшення безробіття та
зниження інфляції. Окремі кінцеві цілі можуть суперечити одна одній. Так
якщо зростання реального ВВП узгоджується зі зниженням безробіття, то
зменшення інфляції може суперечити зростанню реального ВВП і зниженню
безробіття. Конфлікт цілей монетарна політика може розв’язувати лише на
основі принципу пріоритетів.

Монетарна політика спирається на певний ланцюг причинно-наслідкових
зв’язків, в якому кінцеві цілі є завершальною ланкою. Тому вона не може
впливати на кінцеві цілі безпосередньо. Для цього використовуються
проміжні цілі. До них належать такі макроекономічні змінні, які
опосередковують вплив інструментів монетарної політики на кінцеві цілі.
Це, зокрема, пропозиція грошей, процентна ставка, обсяг кредитування,
рівень заборгованості тощо. Головними серед них є пропозиція грошей та
процентна ставка. Але проміжні цілі, як правило, не узгоджуються між
собою. Тому проблема вибору проміжних цілей вирішується залежно від
пріоритету відповідних їм кінцевих цілей. Для досягнення цілей
монетарної політики центральний банк застосовує низку інструментів,
головними серед яких є: операції на відкритому ринку, операції на
валютному ринку, облікова ставка, нормативи обов’язкового резервування.

Операції на відкритому ринку — це купівля-продаж центральним банком
цінних паперів на відкритому ринку. До таких цінних паперів належать
облігації внутрішньої державної позики, облігації зовнішньої державної
позики, депозитні сертифікати центрального банку. За допомогою цих
операцій центральний банк впливає на банківські резерви і в такий спосіб
змінює пропозицію грошей. Операції на валютному ринку — це валютні
інтервенції, здійснювані у формі купівлі-продажу центральним банком
іноземної валюти. Ці операції також безпосередньо впливають на
банківські резерви, що дає змогу змінювати пропозицію грошей. Облікова
ставка — це процентна ставка, за якою центральний банк надає кредити
комерційним банкам. Змінюючи облікову ставку, він регулює попит
комерційних банків на свої кредити і в такий спосіб впливає на їхні
резерви і пропозицію грошей. Нормативи обов’язкового резервування — це
мінімальні норми депозитів, які комерційні банки зобов’язані зберігати
на рахунках центрального банку. Змінюючи ці нормативи, центральний банк
змінює банківські надлишкові резерви та грошовий мультиплікатор і у
підсумку пропозицію грошей.

76. Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку
монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Серед усіх каналів монетарного передатного механізму найбільш визнаним є
канал «процента ставка—інвестиції». Тому саме на нього спираються для
визначення наслідків впливу монетарної політики на економіку. У форматі
графічної моделі AD – AS аналіз наслідків монетарної політики в
короткостроковому і довгостроковому періодах доцільно розглядати окремо.
Згідно з моделлю AD – AS у короткостроковому періоді монетарна експансія
викликає такі основні наслідки: зниження процентної ставки, збільшення
реального ВВП, зростання цін (інфляція).

Підсумовуючи, можна виділити три наслідки експансіоністської монетарної
політики в короткостроковому періоді:

1)зниження номінальної і реальної процентних ставок;

2)збільшення номінального і реального ВВП;

3)підвищення цін (інфляція).

Такі наслідки монетарної експансії відповідають сучасній кейнсіанській
теорії, згідно з якою в короткостроковому періоді крива сукупної
пропозиції має додатний нахил.

У довгостроковому періоді наслідки інші, а саме: зростання цін
пропорційно збільшенню пропозиції грошей, зростання номінальної
процентної ставки пропорційно зростанню цін і незмінність реальної
процентної ставки, зростання номінального ВВП пропорційно зростанню цін
і незмінність реального ВВП. Отже, наслідки впливу монетарної експансії
на економіку у довгостроковому періоді свідчать про нейтральність
грошей.

Отже, можна зробити узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарної
експансії у довгостроковому періоді:

1.Ціни підвищуються пропорційно номінальному збільшенню пропозиції
грошей.

2.Реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростає
пропорційно зростанню цін.

3.Реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а
номінальна зростає пропорційно зростанню цін.

Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошей у
довгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні,
що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якого
впливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату,
реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини
(номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентна
ставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковому
періоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучасні
монетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричними
дослідженнями. Проте на практиці у чистому вигляді ідентифікувати
нейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона може
проявлятися лише як тенденція, а не абсолютний факт.

77.Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.

Усі результати ЗЕД країни знаходять своє узагальнююче відображення в
спец. статистичному документі, який називається платіжним балансом. Він
охоплює всі ЗЕ операції, які здійснюються резидентами окремої країни за
певний період (рік, квартал, місяць) з резидентами ін країн.

Згідно з методологією платіжного балансу всі операції, які забезпечують
надходження реальних цінностей в країну записуються зі знаком «+», а всі
операції, пов’язані із вивезенням бальних цінностей за кордон,
наприклад, імпорт товарів та послуг, відображ-ся зі знаком «-».
Співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує сальдо
платіжного балансу з відповідним знаком.

Платіжний баланс складається із великої кількості статей. Але всі вони
можуть бути об’єднані в окремі розділи. В Україні всі статті платіжного
балансу об’єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок
операцій з капіталом та фін-вих операцій.

Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його
можна поділити на три частини.

Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті
надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакгорних
послуг. До нефакторних віднос-ся такі послуги, які не пов’язані з
використанням факторів вир-ва: транспортні перевезення, комунікаційні,
туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні тощо.Друга —
доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг,
т.б. послуг, пов’язаних з використанням факторів вир-ва. Сюди
відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном,
інвестицій, боргових зобов’язань. Сальдо доходів, т.б. чистий доход від
цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими
доходами.Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії,
дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В
платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні
трансферти, обчисл-ся як різниця між отриманими та переданими
трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна
обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та
фін-вих операцій або скорочено — рахунок капітальних операцій (РКО). Він
характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована
величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з
капіталом (РОК) та фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух
капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів. Звідси
випливає сальдо рахунку капітальних операцій: РКО = РОК + ФР.

Особливу роль в платіжному балансі відіграє стаття під назвою «Помилки
та упущення». Її застосування пояснюється статистичними неточностями,
які виникають пой ідентифікації ЗЕ операцій внаслідок часових та
вартісних розбіжностей. Стаття «Помилки та упущення» доповнює платіжний
баланс неідентифікованими операціями, які за своєю природою можуть
відноситися на рахунок поточних або капітальних операцій. Тому сальдо
цього розділу обчисл-ся як різниця між рахунком поточних та капітальних
операцій.

Регулюючою статтею платіжного балансу Укр є резервні активи. Вони
являють собою ліквідні активи Нацбанку у вільно конвертованій валюті у
банках-нерезидентах, а також золоті запаси Нацбанку, активи в МВФ у
вигляді резервної позиції та спеціальних правах запозичення.

Особливість платіжного балансу України полягає в тому, що зміна
резервних активів не виділяється в самостійний розділ, а відноситься
окремою статтею на рахунок капітальних операцій.

Згідно з концепцією платіжного балансу він повинен бути врівноваженим,
тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися.

З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне,
вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо — це сальдо рахунку
поточних операцій. Воно є вихідною ознакою платіжного балансу і має
вирішальний вплив на його загальний стан. Вторинне сальдо — це
інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій,
доповнене статтею «Помилки та упущення». Незалежно від того, яке сальдо
має рахунок поточних операцій, вторинне сальдо платіжного балансу
повинне бути нульовим, а платіжний баланс врівноваженим. Це має
забезпечуватися адекватним за величиною та протилежним за знаком сальдо
рахунку капітальних операцій з одночасним врахуванням статті «Помилки та
упущення».

Підсумкове сальдо — це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у
резервних активах. Воно завжди є нульовим. Але оскільки в Україні зміни
в резервних активах є складовим елементом рахунку капітальних операцій,
то підсумкове сальдо збігається із вторинним сальдо. Враховуючи, що
стаття «Помилки та упущення» є лише особливим способом доповнення
платіжного балансу неідентифікованими поточними та капітальними
операціями, а рух резервних активів враховується в розділі РКО, формулу
платіжного балансу можна записати так: ПБ = РПО + РКО + ПУ. (в більшості
випадків первинне сальдо платіжного балансу є від’ємним).

78.Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій,
механізм усунення дисбалансу.

Платіжний баланс — це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність
економічних операцій країни з рештою світу. Всі операції групуються в
платіжному балансі за двома рахунками: рахунком поточних операцій та
рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій. У платіжному
балансі кожна операція записується двічі — за кредитом однієї статті і
за дебетом іншої статті. Переважна більшість операцій є еквівалентним
обміном економічними цінностями. Поряд із цим існують і такі операції,
що відображують надання економічних цінностей на безоплатній основі.
Вони подаються в статті під назвою «Трансферти». Крім двох рахунків в
платіжному балансі застосовується автономна стаття «Помилки та
упущення», яка відображує сальдо статистичних неточностей, що виникають
внаслідок часових і вартісних розбіжностей між митною та банківською
статистикою.

Рахунок поточних операцій складається з трьох частин: баланс товарів та
послуг, сальдо якого дорівнює чистому експорту; доходи, сальдо яких
обчислюється як різниця між доходами, отриманими резидентами, і
доходами, виплаченими нерезидентам; поточні трансферти, сальдо яких
являє собою різницю між отриманими і виплаченими трансфертами. Рахунок
капітальних операцій складається з двох частин: рахунок операцій з
капіталом — відображає рух капітальних трансфертів і нефінансових
активів і фінансовий рахунок — відображує операції з фінансовими
активами та зобов’язаннями, які виникають у резидентів відносно
нерезидентів. Виділяють чотири групи активів і зобов’язань: прямі
інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи.

Платіжний баланс за своїм визначенням завжди є рівноважним. Його
рівновага означає, що сальдо поточного рахунка дорівнює сальдо рахунка
капітальних операцій з протилежним знаком за одночасного врахування
сальдо статті «Помилки та упущення». Нерівноважним може бути лише
неповний платіжний баланс, в якому рахунок капітальних операцій не
враховує статтю «Резервні активи». Без цієї статті виникає баланс
автономних операцій. Його нерівноважність свідчить про те, що країна
одержала від усіх автономних операцій менше або більше іноземної валюти,
ніж витратила на ці операції. Цей дисбаланс усувається за рахунок
операцій з резервними активами.

79.Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний,
фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.

). При цьому частка кожного торгового партнера у валютному кошику
визначається часткою його у зовн.торгівлі з даною країною (Wі):

Залежно від урахування співвідношення нац.та іноземних цін на предмет
зовн.торгівлі валютний курс ділиться на номінальний та реальний.
Номінальний курс (е) – курс, який обчислюється через фактичну к-ть
іноземної валюти. Реальний курс (еr) обчислюється як добуток номін.курсу
на співвідношення між нац.ціною товару (Pn) та його іноземною ціною (Рі)
за формулою

Особливим варіантом визначення номін.валют.курсу є концепція паритету
купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни, за
яким ціна певного товару на всіх нац.ринках має бути однаковою, оскільки
різниця між ними усувається валютними курсами. Чим вища нац.ціна, тим
нижчий курс нац.валюти, і навпаки. Отже, згідно з ПКС валютний курс
відбиває співвідношення між нац.та іноземними цінами і визн.за формулою
е= Pn/ Рі . Але на валют.курс впливає не лише співвідношення цін. Тому
ПКС визначає курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. У
коро строковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції
на валютному ринку. Всі чинники, що впливають на валют.курс через попит
і пропозицію на валют.ринку, відображаються через зміни в платіжному
балансі. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а
збільшення імпорту – підвищує її пропозицію, що відповідним чином
впливає на валют.курс. на валют.курс впливають також зміни в рахунках
капітальних операцій. Так, за збільшення попиту на вітчизняні активи
зростає попит на нац.валюту, що викликає підвищення валют.курсу.

80.Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги:
метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.

У форматі моделі «витрати — випуск» під впливом решти світу сукупні
витрати поділяються на дві частини: 1) внутрішні витрати (внутрішній
попит), які охоплюють приватне споживання, приватні інвестиції та
державні закупівлі; 2) чистий експорт, який відображує чисті іноземні
витрати (чистий іноземний попит). Якщо обсяг виробництва в країні
перевищує внутрішній попит, то це означає, що країна виробляє більше,
ніж закуповує, і тому є чистим експортером. Якщо, навпаки, обсяг
виробництва в країні менше внутрішнього попиту, то це означає, що країна
закуповує більше, ніж виробляє, і тому є чистим імпортером. У відкритій
економіці функція споживання враховує граничну схильність до
внутрішнього споживання, яка зменшується порівняно з граничною
схильністю до сукупного споживання на величину граничної схильності до
імпорту.

У форматі моделі «вилучення — ін’єкції» під впливом решти світу
вилучення доповнюються імпортом, а ін’єкції — експортом. Тому економічна
рівновага у відкритій економіці визначається як тотожність між сумою
всіх вилучень та сумою всіх ін’єкцій. Після певної трансформації
економічна рівновага у відкритій економіці набуває вигляду тотожності
між сальдо балансу національні заощадження — національні інвестиції і
чистим експортом. Якщо виникає дефіцит національних заощаджень, то
перевищення імпорту над експортом фінансується іноземцями і тому країна
є чистим дебітором. Якщо виникає надлишок національних заощаджень, то
він використовується для фінансування іноземців і тому країна є чистим
кредитором.

Серед усіх видів зовн.ек.діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє
зовн.торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови
екон.рівноваги.

Згідно з методом “видатки-випуск” модель екон.рівноваги набирає такого
вигляду: Y= C+I+G+NX. Зовн.торгівля також вносить зміни у вилучення та
ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції – експортом
(Х). Звідси модель екон.рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”
набирає вигляду: (Y-T-C)+(T-G)-I=M+X , або S-I=NX.

Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:

Тут представлена граф.залежність ВВП від чистого експорту за допомогою
моделі “витрати-випуск”. На цьому рисунку сукупні витрати спочатку
розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат
з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер
припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт
перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати
на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього
сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих
витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2.
Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх
величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

.

81.Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту.
Мультиплікативний вплив чистого експорту на ВВП.

. Зовнішня торгівля може справляти суттєвий вплив на ВВП країни. Цей
вплив проявляється через чистий експорт. До основних чинників, які
впливають на чистий експорт, належать: дохід торговельних партнерів,
тобто іноземний ВВП; внутрішній дохід, тобто національний ВВП; реальний
курс національної валюти, торговельна політика. Серед них за базову
екзогенну змінну функції чистого експорту приймається реальний валютний
курс. Інші чинники відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких
залежить автономний компонент чистого експорту. Крива чистого експорту
має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим
експортом існує обернена залежність. При цьому нахил цієї кривої
визначається чутливістю чистого експорту до зміни рівня валютного курсу.
Чистий експорт знаходиться в прямій залежності від іноземного ВВП і в
оберненій — від національного ВВП. За зміни зазначених змінних крива
чистого експорту зміщується у відповідний бік.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг ВВП
мультиплікативно. Але слід враховувати, що зовнішня торгівля зменшує
граничну схильність до внутрішнього споживання. Внаслідок цього у
відкритій економіці мультиплікатор витрат зменшується порівняно з
мультиплікатором витрат у закритій економіці. За таких умов однаковий
приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший
приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки.

Чистий експорт обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом
(ІМ). Отже, чистий експорт можна визначити за формулою NX = ЕХ – ІМ.

базову екзогенну змінну функції чистого експорту нами прийнято реальний
валютний курс. Це означає, що інші чинники, які впливають на чистий
експорт, відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить
автономний компонент чистого експорту. Виходячи з цього, запишемо таку
функцію чистого експорту:

(16.2)

— автономний чистий експорт, тобто такий, що не залежить від реального
курсу валюти; z — еластичність чистого експорту до змін рівня реального
валютного курсу, яка показує, на скільки процентів обернено змінюється
чистий експорт зі зміною рівня реального курсу валюти на один процент.

Практична функція макроекономіки.

Об’єкт та предмет макроекономіки.

Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки
економіки.

Сутність та основні категорії СНР.

Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.

Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.

Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.

Номінальний та реальний ВВП. Поточні та порівнянні ціни.

Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ВВП.

Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості, рівень
безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.

Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість,
неповна зайнятість, надмірна зайнятість.

Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.

Неокласична модель ринку праці.

Кейнсіанська модель ринку праці.

Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ВВП від
потенційного ВВП (розрив ВВП). Закон Оукена.

Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП. Вплив безробіття на
динаміку ВВП.

Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.

Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на
криву сукупного попиту.

Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та
математична інтерпретація.

Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна та
математична інтерпретація.

Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни,
продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на
підприємства.

Макроекономічна рівновага у моделі AD-AS: короткостроковий та
довгостроковий аспект.

А,Б Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується
сукупним попитом, або сукупною пропозицією.

Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.

Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові
і надлишкові резерви.

Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма.
Мультиплікація грошової бази банківською системою.

Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.

Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і
кембріджське рівняння попиту на гроші.

Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість
обертання грошей.

Функція попиту на гроші М. Фрідмена.

Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов:
збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу
і грошової бази.

Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна
ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.

Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.

Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.

Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.

Сучасні уявлення про чинники інфляції.

Соціально-економічні наслідки високої інфляції.

Зв’язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на
основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.

Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.

Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання.

Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з
урахуванням часового фактора.

Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний
коефіцієнт, коефіцієнт Джині.

Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до
споживання і заощаджень.

Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання:
багатство, запозичення.

Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про
міжчасовий вибір споживача.

Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та
постійного доходу.

Кейнсіанська функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.

Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація.

Проста інвестиційна функція. Бухгалтерський метод визначення
прибутковості інвестиційних проектів та метод чистої дисконтованої
вартості.

Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес,
рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові
очікування. Модель акселератора.

Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою
фінансових ринків та фінансових посередників.

Визначення рівноважного ВВП на основі методу “витрати – випуск”. Модель
“кейнсіанський хрест”.

Визначення рівноважного ВВП за методом “вилучення–ін’єкції”. Модель
“заощадження-інвестиції”.

Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації
автономних витрат. Ефект мультиплікатора.

Рецесійний розрив: графічна та математична інтерпретація.

Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.

Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та
інтенсивне зростання економіки.

Економічне зростання та економічний розвиток.

Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Модель
Харрода-Домара.

Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича
функція Кобба-Дугласа.

Теорії ендогенного зростання.

Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження
капіталу, приросту населення та технічного прогресу на
капіталоозброєність.

Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного
погресу в економічному зростанні.

Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів
виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.

Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного
циклу.

Модель мультиплікатора-акселератора.

69. Основні теорії економічного циклу.

70. Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і
видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.

71. Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги
за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.

72. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для
змішаної закритої економіки.

Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив
фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет.

74. Не дискреційна фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект
гальмування динаміки ВВП.

75. Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.

76. Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку
монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

77. Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.

78. Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій,
механізм усунення дисбалансу.

79. Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний,
фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.

80. Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної
рівноваги: метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.

81. Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту.
Мультиплікативний вплив чистого експорту на ВВП.

Практична функція макроекономіки.

Об’єкт та предмет макроекономіки.

Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки
економіки.

Сутність та основні категорії СНР.

Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.

Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.

Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід.

Номінальний та реальний ВВП. Поточні та порівнянні ціни.

Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ВВП.

Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості, рівень
безробіття, коефіцієнт участі в робочій силі.

Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна зайнятість,
неповна зайнятість, надмірна зайнятість.

Природний рівень безробіття та методи його вимірювання.

Неокласична модель ринку праці.

Кейнсіанська модель ринку праці.

Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ВВП від
потенційного ВВП (розрив ВВП). Закон Оукена.

Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП. Вплив безробіття на
динаміку ВВП.

Сукупний попит: сутність, графічна інтерпретація.

Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Вплив нецінових чинників на
криву сукупного попиту.

Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді: сутність, графічна та
математична інтерпретація.

Сукупна пропозиція у короткостроковому періоді: сутність, графічна та
математична інтерпретація.

Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни,
продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на
підприємства.

Макроекономічна рівновага у моделі AD-AS: короткостроковий та
довгостроковий аспект.

А,Б Механізм відновлення економічної рівноваги, що порушується
сукупним попитом, або сукупною пропозицією.

Пропозиція грошей. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати.

Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові
і надлишкові резерви.

Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма.
Мультиплікація грошової бази банківською системою.

Пропозиція грошей як функція процентної ставки. Крива пропозиції грошей.

Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння Фішера і
кембріджське рівняння попиту на гроші.

Кейнсіанська функція попиту на гроші. Попит на гроші і швидкість
обертання грошей.

Функція попиту на гроші М. Фрідмена.

Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов:
збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу
і грошової бази.

Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна
ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.

Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.

Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.

Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.

Сучасні уявлення про чинники інфляції.

Соціально-економічні наслідки високої інфляції.

Зв’язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на
основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.

Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу.

Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання.

Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з
урахуванням часового фактора.

Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний
коефіцієнт, коефіцієнт Джині.

Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до
споживання і заощаджень.

Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання:
багатство, запозичення.

Функції споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про
міжчасовий вибір споживача.

Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та
постійного доходу.

Кейнсіанська функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.

Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація.

Проста інвестиційна функція. Бухгалтерський метод визначення
прибутковості інвестиційних проектів та метод чистої дисконтованої
вартості.

Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес,
рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові
очікування. Модель акселератора.

Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою
фінансових ринків та фінансових посередників.

Визначення рівноважного ВВП на основі методу “витрати – випуск”. Модель
“кейнсіанський хрест”.

Визначення рівноважного ВВП за методом “вилучення–ін’єкції”. Модель
“заощадження-інвестиції”.

Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації
автономних витрат. Ефект мультиплікатора.

Рецесійний розрив: графічна та математична інтерпретація.

Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.

Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та
інтенсивне зростання економіки.

Економічне зростання та економічний розвиток.

Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Модель
Харрода-Домара.

Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича
функція Кобба-Дугласа.

Теорії ендогенного зростання.

Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження
капіталу, приросту населення та технічного прогресу на
капіталоозброєність.

Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного
погресу в економічному зростанні.

Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів
виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.

Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного
циклу.

Модель мультиплікатора-акселератора.

Основні теорії економічного циклу.

Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки
держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.

Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за
методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.

Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для
змішаної закритої економіки.

Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив
фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет.

Не дискреційна фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект
гальмування динаміки ВВП.

Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.

Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку
монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.

Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій, механізм
усунення дисбалансу.

Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний, фіксований
і плановий двосторонній і багатосторонній.

Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги:
метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.

Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту.
Мультиплікативний вплив чистого експорту на ВВП.

P

P1

P2

Y1

Y2

Y

AD

B

A

P

P2

P1

YP

Y

AD1

AD2

ASL

P1 = Pe

P2

P

Y1

Y2

Y

ASL

AS

T1

T2

AD2

AD1

Y

Y2

Y1

Y3

P2

P1

P3

P

AD

AS2

AS1

AS3

P

P3

P2

P1

ASL

AS2

AS1

AD2

AD1

T3

T2

T1

Y

Y2

Y1

Грошові доходи

Продукти

Продукти

Ресурси

Ресурси

Грошові доходи

Виробничі витрати

Споживчі витрати

Ринок продуктів

Підприємства

Домогосподарства

Ринок ресурсів

0

I2

I1

I3

I4

I

i, %

5

10

15

R*=20

35

40

8

10

r, %

I2

I1

S2

S1

T2

T1

I, S

M

і

MS

35

40

8

10

T2

T1

S

I1

I2

r, %

I, S

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019