КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Видатки бюджетів на розвиток економіки” ПЛАН

ВСТУП

І. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ

1.1. Суть і значення розподілу видатків бюджету. Місце видатків на
розвиток економіки серед інших видів видатків

1.2. Законодавчі нормативні акти щодо видаткової частини державного
бюджету України

2. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ І НАУКУ

2.1. Видатки бюджету на економічну діяльність

2.2. Видатки бюджету на науку

3. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ І ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИДАТКОВОЇ
ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми посянюється тим, що бюджетна система є провідною
ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент
реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає
складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює
практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються
видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше
уваги, особливо в області видатків бюджету на розвиток економіки.

Метою курсової роботи являється дослідження видаткової частини
державного бюджету України на розвиток економіки та науки, зокрема
факторів, що на неї впливають, визначити шляхи покращення ефективності
видаткової частини державного бюджету України.

В умовах становлення ринкових відносин держава постійно скорочує
асигнування на розвиток економіки з бюджету. Це об’єктивний процес,
оскільки на зміну адміністративним методам приходять економічні, коли
розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок коштів
підприємницьких структур.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України
зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало
питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський
комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не
являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво.
Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України,
а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати
високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування,
що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в
більшій своїй частині виправданими.

При написанні роботи були використані різноманітні літературні джерела:
Бюджетний Кодекс, Закон “Про бюджет на 2005 р.”, посібники тощо.

І. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ

1.1. Суть і значення розподілу видатків бюджету. Місце видатків на
розвиток економіки серед інших видів видатків

Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за
основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній
період.

Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як
Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило,
за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по
видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних
показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити
очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків
виключаються видатки яких не буде у плановому році.

Для складання розрахунків по видатках бюджету Міністерство фінансів
направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання
фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу
бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів
і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними
розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й
уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних
комісій, а потім і Верховної Ради. Розгляд, уточнення та внесення змін
до проекту бюджету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд
проекту бюджету Верховної Ради (а місцевих бюджетів – відповідними
місцевими радами) є вповноваженими лише рад усіх рівнів, і через
використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення,
зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи), ради керують роботою по
складанню і регулюванню бюджетних видатків.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним
способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють
вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку
країни.

Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по
виробництву товарів загально-державного значення, які потребують коштів
на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не
тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади
і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства —
державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в
цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом
планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів
із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і
доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням
результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням
коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення
бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна
практика.

У цьому зв’язку важливого значення набуває розробка науково
обгрунтованих норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків.
Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних
коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення
соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом
диференціації норм по областях, містах і районах із врахуванням їхніх
економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область,
постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на
Чорнобильської АЕС тощо.

Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує усім бюджетним
процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно
до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та
видах витрат, така класифікація має бути науково обгрунтованою, і це є
запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні — від державного
до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок
бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні
бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел
державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно
зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоящих, бо
останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.

Заслуговує на увагу і думка науковців про збереження до повного переходу
на ринкову економіку системи централізації бюджетних коштів, яка
існувала досі, щоб через бюджет керувати економічним і соціальним
розвитком, чітко проводити лінію на стабілізацію економіки і вихід із
кризи.

Витрати бюджету визначаються у порядку, вказаному законодавством, із
врахуванням наявних фінансових ресурсів та спрямовуються передусім на
виконання загальнодержавних програм і на реалізацію закону «Про
пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у
народному господарстві України», конверсію військового виробництва, на
утримання армії, соціально-культурної сфери та наукових установ,
соціальне забезпечення, дотації по окремих видах послуг, які надаються
населенню за регульованими цінами, та інші витрати (плата за
електроенергію, комунальні послуги).

При цьому виникає проблема, яка вимагає рішення, вона стосується витрат
місцевих бюджету, включаючи Автономну Республіку Крим, області і міста
Київ та Севастополь, які мають власні закріплені дохідні джерела, значно
менші від необхідних.

Більшість міських рад, на території яких розвинута промисловість, мають
достатню прибуткову базу і можуть забезпечити витрати, а ті, у яких
прибуткова база відсутня або дуже невелика, потребують допомоги.

Таке становище може призвести до того, що більшість обласних і районних
бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв’язку з
відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати
навіть першочергові видатки по утриманню установ освіти, охорони
здоров’я, культури та інших бюджетних установ.

Вирішується це питання за рахунок відрахувань від загальнодержавних
податків і зборів у місцеві бюджети в межах нормативів, затверджених
Верховною Радою.

У Державному бюджеті враховуються і кошти на рахунках спеціальних
фондів. Таким є фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого
направляються на реалізацію державної програми і законів України з
питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.

У міру просування до ринку будуть скорочуватися видатки держави на
фінансування промисловості — дотацій збитковим підприємствам і
організаціям державної власності. Скорочуються і видатки на утримання
житлово-комунального господарства.

Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства,
навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає
додаткових вкладень.

Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування
сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:

— безповоротність бюджетних асигнувань;

— цільове спрямування коштів;

— фінансування, до переходу до ринкової економіки, по фактично виконаних
планах закупок, а тепер — ще і у межах одержаних доходів;

— здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з
метою одержання державної фінансової дисципліни.

3 огляду на лібералізацію цін і переході до ринкової економіки, а також
жорстоку фінансову кризу провадиться переведення житлового господарства
на самостійність за рахунок приватизації житлового фонду та збільшення
квартирної плати, а також вартості послуг у будинках державного
житлового фонду.

Витрати на благоустрій міст і селищ залишаються і включають:

— капітальні вкладення;

— витрати на капітальний ремонт;

— витрати на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів
і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок
бюджету, так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм
власності відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.

Витрати на капітальний ремонт об’єктів благоустрою проводяться за
рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм по видах
видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення
тощо відповідно до кошторису.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою — санітарна очистка
вулиць і тротуарів, вуличне освітлення і т. п. — проводиться за рахунок
коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.

Поряд з ним у бюджеті передбачаються витрати на капітальні вкладення не
тільки щодо споруд благоустрою, а й на будівництво об’єктів
промисловості, необхідних державі, житла, об’єктів соцкультпобуту тощо.

Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані
на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону
здоров’я, фізичну культуру і соціальне забезпечення. Вони, як правило,
не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по
щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де
відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і
поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають,
виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності —
мережу, штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок у них
та ліжкоднів, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і
дітоднів у дитячих дошкільних закладах.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим
економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв’язку з цим фінансування
провалиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання
показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на
заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків
на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання
обладнання і інвентарю та інших видатків.

Нормування витрат бюджету проводиться як по натуральних — матеріальних,
так і по грошових нормах.

Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат
матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на
плановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного
палива (вугілля, газ, торф, дрова) на і кубометр будівлі або денна
кількість продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи
хворого у лікувальному закладі.

Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування
дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і
т. п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення
цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають
узагальненим показником для складання кошторису витрат.

Нормативне планування бюджетних коштів є необхідною умовою
життєдіяльності бюджетної установи. Воно регулює розподіл коштів і
ставить всі бюджетні установи у рівні умови; наприклад, діти у
яслах-садках Сумської, Львівської чи Одеської областей (аналогічно у
лікарнях, школах і т.д.) забезпечені однаковими коштами на харчування,
м’який інвентар, різниця можлива лише за рахунок благодійності, шефства
тощо.

Практично всі витрати бюджету формуються відповідним чином. Так, по
заробітній платі виплати формуються: по лікарнях з огляду на кількість
ліжкоднів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається
кількість лікарів середнього і молодшого медперсоналу, при цьому
враховується стаж їх роботи. По школах — виходячи із класів-комплектів і
кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а
під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за
перевірку зошитів, класне керівництво і т.д. Аналогічний порядок і по
інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. І інші норми
обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна
прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати.

Визначивши кількість працівників по тій чи іншій установі за тарифними
ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий
оклад того чи іншого працівника.

Усі витрати бюджетних установ групуються по статтях: стаття 1–заробітна
плата; стаття 2 – нарахування на заробітну плату; стаття 3 –
канцелярські і господарські витрати т.д.

При плануванні видатків бюджети усіх ланок враховується, що:

— неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це
позначиться на здоров’ї дітей, хворих, студентів;

— економія на придбанні устаткування, м’якого і твердого інвентарю
призведе зрештою бюджетні установи до ліквідації, адже лікувальні
заклади, скажімо, і так мають злиденне існування. Відсутність
лікувальної і діагностичної апаратури, постійної білизни, а то й ліжок і
т.п. істотно знижує рівень їх функціонування;

— занехаяння поточного і капітального ремонту будівель і споруд призведе
до їх розвалу.

В умовах дефіциту бюджету всі без винятку бюджету установи обмежені у
видатках до краю.

Проте брак коштів для фінансування бюджетних установ змушує все-таки
економити кошти. Така економія можлива і вже випробувана. Наприклад,
лікарні перешли на роботу з використанням за бажанням хворого денного
стаціонару. Його суть у тому, що хворий, направлений на лікування у
лікарню, розміщується у палату, має ліжко і одержує курс лікування з
ранку і до вечора, вечором йде додому, а наступного ранку повертається
для продовження курсу лікування. Безумовно, такий метод застосовується
до тих хворих, які за своїм станом і курсом лікування не вимагають
цілодобового перебування у лікарні.

Статистика свідчить, що таких хворих у середньому — 30 %. Економія
забезпечується на заробітній платі лікарів і медперсоналу, бо відсутнє
чергування, а також на сніданках і вечерях згаданих хворих. По
медикаментах економії немає. В іншому економія невелика, але вона
становить до 10 % бюджетних коштів.

Ринок не терпить застою, у зв’язку з цим не тільки у медицині, а й у
народній освіті знаходять шляхи виживання в умовах недостатності
бюджетних коштів. Так, майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл
стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За
рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм,
освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як
професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до
здешевлення вартості харчування.

Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами
асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на
свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно
здешевлює харчування.

Такі заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації.

Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності
бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів
бюджету, звідси заявляться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх
рівнів.

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на
основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного
бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами
України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В
умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів,
поточні видатки є головними.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі
підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року,
а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та
інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та
інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень
виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної
перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов’язані
з розширеним відтворенням.

Розвиток держави неможливий без створення необхідних умов утримання
невиробничої сфери і розвитку виробництва, соціально-культурних закладів
та заходи по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін.,
що відображено в складі видатків Державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів.

До видатків Державного бюджету належать:

— фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання й
підвищення життєвого рівня народу, заходив щодо соціального захисту
населення;

— фінансування здійснюваних державними установами та організаціями
заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної
культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають
загальнодержавне значення;

— фінансування виробничого і невиробничого будівництва,
геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що
здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

— фінансування оборони;

— фінансування охорони навколишнього природного середовища;

— утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби, захисту
прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;

— утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади й
прокуратури;

— здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

— дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до
бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

— виплати всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян,
постраждалих від Чорнобильської катастрофи, виплати допомоги по
безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і
незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

— утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

— обслуговування внутрішнього й зовнішнього державних боргів та їх
повернення;

— інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно
до законів України.

1.2. Законодавчі нормативні акти щодо видаткової частини державного
бюджету України

Згідно Закону “Про бюджет України на 2005 рік” розпорядники коштів
державного бюджету мають право брати зобов’язання на здійснення видатків
або платежів Державного бюджету України тільки в межах відповідних
бюджетних асигнувань, встановлених їм на 2005 рік у порядку, визначеному
Міністерством фінансів України. Облік бюджетних асигнувань та контроль
за їх дотриманням здійснюється Державним казначейством України.

Якщо після прийняття цього Закону повноваження щодо виконання функцій
або надання послуг, на які затверджене бюджетне призначення, передаються
відповідно до законодавства України від одного головного розпорядника
коштів державного бюджету іншому, то дія бюджетного призначення не
припиняється і може застосовуватися в межах, визначених цим Законом для
виконання тих же функцій чи надання тих же послуг головним розпорядником
коштів державного бюджету, якому це повноваження передано.

Дозволити Міністерству фінансів України у виключних випадках за
обґрунтованим поданням головного розпорядника коштів Державного бюджету
України здійснювати перерозподіл його бюджетних призначень по загальному

фонду в межах їх загального обсягу за погодженням із Комітетом Верховної
Ради України з питань бюджету.

При цьому забороняється збільшення бюджетних призначень на:

державне управління за рахунок зменшення бюджетних призначень по інших
розділах функціональної класифікації видатків бюджету;

оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших
видатків;

капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні
видатки.

Видатки спеціального фонду Державного бюджету України на 2005 рік
здійснюються виключно через спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних
установ і організацій в органах Державного казначейства України та
рахунки закордонних дипломатичних установ України.

Видатки спеціального фонду мають постійне бюджетне призначення, яке дає
право провадити їх незалежно від обсягів, затверджених згідно з додатком
№ 2 до Закону «Про бюджет на 2005 рік», в межах і за рахунок відповідних
надходжень до спеціального фонду згідно із законодавством, якщо цим
законом не встановлено інших обмежень, та використовувати залишки коштів
спеціального фонду на кінець бюджетного року за цільовим призначенням у
наступному бюджетному році.

Затвердити такий перелік захищених статей видатків загального фонду
Державного бюджету України на 2005 рік за економічною структурою
видатків:

оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);

нарахування на заробітну плату (код 1120);

придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів (код 1132);

забезпечення продуктами харчування (код 1133);

виплата процентів за державним боргом (код 1200);

трансферти населенню, пов’язані з соціальним захистом та забезпеченням
(в тому числі пенсії, повернення заощаджень громадян) (код 1340);

трансферти місцевим бюджетам (код 1320).

Установити, що фінансування витрат Державного бюджету України по
захищених статтях та по соціальному захисту інвалідів провадиться в
першочерговому порядку та пропорційно по розпорядниках коштів Державного
бюджету України.

При формуванні місцевих бюджетів оплата праці працівників бюджетних
установ, нарахування на заробітну плату та погашення заборгованості по
цих статтях за минулі роки планується в повному обсязі.

Заборонити здійснення оплати праці працівників бюджетних установ та
виплату пенсій, в тому числі погашення заборгованості за минулі роки, в
негрошовій формі.

В 2005 році 10 відсотків коштів в іноземній валюті, отриманих за
вчинення консульських дій за межами України відповідно до пункту 2
статті 6 цього Закону, спрямовуються в установленому порядку на
непередбачені витрати, пов’язані з наданням матеріальної допомоги
потерпілим за кордоном громадянам України; оформленням та оплатою послуг
іноземних ритуальних служб у випадку смерті громадян України, що настала
під час їх перебування за кордоном; оплатою праці тимчасово прийнятих на
місці (за трудовою угодою) працівників для виконання термінових робіт в
консульських відділах посольств України за кордоном; придбанням
обладнання, включаючи транспортні засоби, для консульських відділів
дипломатичних представництв України за кордоном.

З метою належного технічного оснащення консульських установ по всій
системі Міністерства закордонних справ України в цілому надати йому
право перерозподіляти зазначені видатки підвідомчих закордонних установ,
а також централізовано використовувати їх для розвитку консульської
служби.

2. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ І НАУКУ

2.1. Видатки бюджету на економічну діяльність

В умовах становлення ринкових відносин держава постійно скорочує
асигнування на розвиток економіки з бюджету. Це об’єктивний процес,
оскільки на зміну адміністративним методам приходять економічні, коли
розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок коштів
підприємницьких структур.

Проте державне регулювання темпів та пропорцій розвитку економіки,
особливо при переважанні державної власності, є виправданим. Сутність
проблеми полягає в тому, що, по-перше, е галузі, які без державної
допомоги в умовах ринку не мають достатніх фінансових можливостей для
розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку
економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий,
металургійний комплекси. По-друге, в ринкових умовах тільки при
державній підтримці можуть розвиватися наукоємні та технологічно складні
виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України
зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало
питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський
комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не
являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво.
Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України,
а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати
високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування,
що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в
більшій своїй частині виправданими.

У 1992—1995 pp. витрати на народне господарство перевищували ЗО % усіх
видатків з бюджету. Є підстави стверджувати, що на найближчу перспективу
їхня висока частка зберігатиметься.

У останні роки найбільше коштів направляється на капітальні вкладення,
насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної
бази агропромислового комплексу, капітальні вкладення в соціальну сферу
і на фінансування особливо важливих об’єктів виробничого призначення.

Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного
комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку. За цим
напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм
підготовки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних коштів на ці
цілі залучатимуться ресурси підприємств і кредити банків.

Відповідно до Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку
села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» з
бюджету використовуються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і
утримання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ветеринарної
мережі та інших бюджетних установ агропромислового комплексу.

За рахунок бюджету фінансуються заходи з поліпшення родючості та
рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового
господарства, формування фонду підтримки фермерських господарств,
проведення земельної реформи тощо. У сільськогосподарському виробництві
з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку
племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітного насіння,
відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у
сільській місцевості тощо.

На перехідному етапі економіки України важливою є роль бюджетного
фінансування. Бюджетні видатки мають спрямовуватися насамперед на
стабілізацію економіки, створення необхідного ринкового середовища,
підтримання пріоритетних і базових галузей економіки, розвиток
наукомістких технологій, підтримання в належному стані екології.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів
України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних
і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ.

На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є
енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь,
металургія, сільське господарство. Саме вони в комплексі з
інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують
значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки
на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі
держава має підтримувати експортні галузі.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми
фінансування:

капіталовкладення;

операційні витрати;

кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених
бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які,
в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями.
Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати
ресурси на реалізації.осповних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома
чинниками:

• можливостями бюджету;

• наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не
має жодної нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону України
«Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10 %
національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються,
але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень йде
від досягнутого рівня, а не від потреб.

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення
бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних
проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність,
мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значимість
проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.

2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби
у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання
виробничої інфраструктури, включають:

фінансування геолого-розвідувальних робіт;

фінансування лісового і водного господарства;

землевпорядкувальні роботи;

заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геологорозвідувальних робіт проводиться за рахунок двох
джерел: бюджету та коштів підприємств. З бюджету фінансуються роботи з
пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної
промисловості — роботи в межах існуючих родовищ.

Фінансування бюджетом геологорозвідувальних робіт забезпечується
спеціальним компенсаційним доходом — відрахуваннями на
геологорозвідувальні роботи, які вносять до бюджету підприємства
видобувної промисловості. Обсяги фінансування і суми надходжень
відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані.

Щороку існують незначні відхилення між цими показниками. Залишок
відрахувань використовується у поточному році на фінансування інших
видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються іншими
доходами бюджету. Вартість геолого-розвідувальних робіт визначається на
підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються, виходячи з обсягів
цих робіт та існуючих розцінок.

Утримання лісового і водного господарства віднесене на видатки бюджету в
зв’язку з тим, що на даний час ці ресурси_— загальнонародна власність. У
бюджеті існують цільові доходи, пов’язані з фінансуванням вказаних
витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів.
Проте, на відміну від геолого-розвідувальних робіт, доходи і видатки за
цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.

Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення
родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні заходи, тобто боротьба з
вітряною і водною ерозією ґрунтів).

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин.

Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках,
коли вони охоплюють певний регіон, а поточні витрати — безпосередньо тим
чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на
підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній
основі, фінансуються насіннєві станції і племінні господарства, які
забезпечують потреби відповідного регіону.

Бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектора на тимчасові
потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або
з невисокою процентною ставкою.

Державна дотація являє собою виділення з бюджету коштів на покриття
збитків суб’єктів господарювання в тому разі, коли збитковість
визначається певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення
(як правило, обмеження рівня цін).

Може надаватись у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх
частково, що визначається станом бюджету. Обсяг дотації встановлюється
як різниця між витратами і доходами підприємств. Виділення коштів може
проводитись на підставі планових чи фактичних розрахунків.

У структурі витрат державного бюджету України є такі, що мають
специфічний характер і зумовлені певними обставинами. Так, починаючи з
1994 p. в бюджеті передбачаються кошти для надання позик заготівельним і
переробним підприємствам та організаціям для заготівлі
сільськогосподарської продукції за державним контрактом.

Зазначені кошти передаються Міністерству сільського господарства і
продовольства за спеціальним договором і підлягають поверненню після
реалізації продукції споживачам.

Група інших витрат містить також видатки на ліквідацію стратегічних
озброєнь, реставрацію пам’яток архітектури, охорону навколишнього
середовища, заходи, пов’язані з поверненням депортованих народів на
попередні місця проживання. Сюди відносять також видатки на окремі
програми, такі як фінансування заходів з підвищення безпеки і поліпшення
гігієни праці та виробничого середовища, придбання обладнання для
виробництва цінних паперів та документів суворого обліку.

Значну частку в інших витратах займають видатки на зовнішньоекономічну
та зовнішньополітичну діяльність. Це витрати на поставки продукції за
міжурядовими угодами з іншими державами, витрати, пов’язані з утриманням
установ за кордоном, сплата внесків до міжнародних організацій. Крім
того, до цих витрат належить фінансування робіт зі спорудження будинків
для посольств і представництв інших держав в Україні.

Передбачені в бюджеті також витрати разового характеру. До них відносять
будівництво потужностей для виготовлення валюти України, фінансування
Національної космічної програми, програми досліджень і використання
ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану,
створення потужностей з переробки брухту і відходів дорогоцінних
металів.

Усі зазначені види витрат плануються згідно з окремими рішеннями
Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Розмір витрат визначають на основі
спеціальних розрахунків і експертних оцінок.

2.2. Видатки бюджету на науку

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу
виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім
того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та
фірми. На жаль, Україна нині вимушена витрачати досить значні кошти на
соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову
діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати
науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє «відплив
умів» з тимчасовим чи постійним характером.

Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюється за трьома
рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

І. Заклади Академії наук України.( код 6540000)

Це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження.
До них відносять: Інститут економічного прогнозування, Інститут
економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут
економічних програм, Науково-дослідний інститут моделювання та
інформатизації та ін.

II. Відомчі заклади.

При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і
відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові
дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них
належать: Національний інститут стратегічних досліджень (код 0301080),
Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний
економічний інститут (Міністерство економіки, код 1200000), Українська
академія банківської справи (НБУ) та ряд інших.

III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.

У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з
окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із
Державного бюджету.

Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюється через
головних розпорядників бюджетних коштів. Крім того, передбачено
стимулювання установ, підприємств, які залучають для досліджень власні
кошти. Однак, зважаючи на не досить розвинутий економічний стан
суб’єктів господарювання, вплив цих важелів є недостатнім для виконання
вагомих досліджень.

Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру.
Розрізняють два напрями наукових досліджень:

* фундаментальні;

* прикладні.

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки.
Визначити наперед результативність та ефективність таких досліджень дуже
складно, тому неможливо встановити їх вартісну оцінку. У зв’язку з
великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження
фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Прикладні дослідження пов’язані з визначенням форм і методів
впровадження в практику результатів фундаментальних досліджень, які
завершились певними винаходами. Оскільки в даному випадку можливе
прогнозування ефективності таких робіт, встановлення їх вартісної
оцінки, то фінансування може здійснюватись за рахунок коштів замовника.

В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні
науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук,
займаються насамперед фундаментальними дослідженнями, тому їх діяльність
фінансується з Державного бюджету. Так, в Державному бюджеті на 2005
рік під кодом програмної класифікації видатків та кредитування
державного бюджету 6540000 «Національна академія наук України»
заплановано видатків на фундаментальні дослідження наукових установ НАНУ
під кодом 6541040 в сумі 551,3 млн. грн..

У частині прикладних досліджень фінансування здійснюється головним чином
за рахунок замовника.

Другу групу складають відомчі заклади, основний профіль яких — прикладні
дослідження, спрямовані на розвиток даної галузі. Фінансування
здійснюється за рахунок централізованих коштів міністерств і відомств
або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну
тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету. Наприклад, в
Держбюджеті на 2005 рік під кодом 2300000 «Міністерство охорони здоров’я
України» заплановано видатків на фундаментальні дослідження у сфері
профілактичної та клінічної медицини під кодом 2301020 в сумі 3,3 млн.
грн.., А під кодом 2600000 «Міністерство промислової політики України»
заплановано видатків на прикладні розробки з проблем розвитку основних
галузей обробної промисловості під кодом 2601020 в сумі 2,3 млн. грн.
Аналогічні видатки сплановані і для інших відомств, наприклад, для
Міносвіти та науки під кодом 2200000.

Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:

* фінансування наукових закладів;

* фінансування наукової тематики.

Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису.
Обсяг фінансування насамперед визначається штатним розписом. Сума витрат
на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню
ставку зарплати, яка склалась у даному закладі. Ставка зарплати залежить
від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового
ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий
співробітник).

Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник. Другу основну
статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень —
придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів
для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.

У разі фінансування наукової тематики розробляються кошториси на кожну
тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який
розроблятиме цю тему.

В сучасних умовах виробництво потребує не тільки досконалих технічних
засобів, а й постійного розвитку головної виробничої сили суспільства —
людини. Без високої загальної культури працівників, спеціальних знань,
належної професійної підготовки сучасне виробництво розвиватися не може.

На розвиток системи народної освіти направляються значні матеріальні та
фінансові ресурси. Основним джерелом фінансування витрат на народну
освіту, науку і культуру є державний бюджет.

Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно
пов’язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання,
загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне
навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі
України «Про освіту», прийнятому 23 травня 1991 p., та змінами і
доповненнями від 23 березня 1996 p., де серед основних принципів
державної політики в галузі освіти визначені такі:

доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітних послуг,
що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей,
таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних
цінностей;

органічний зв’язок з світовою та національною історією, культурою,
традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних
організацій.

Україна на сьогоднішній день має розгалужену систему державної освіти,
яка за кількісними показниками відповідає рівню розвинених країн світу.
Однак за якісними показниками, характером завдань і можливостями,
технологією

їх використання вона не задовольняє потреб населення України (табл. 1).

Таблиця 1.

Показник 1990 2000 2004, %

до 1990

Дошкільні заклади, тис. 24,5 23 0,94

Кількість дітей, млн чол. 2,4 1,9 0,79

Охоплення дітей дошкільним вихованням, % 57,2 48,5 0,85

Загальноосвітні навчально-виховні заклади 21825 22279 102,1

Кількість у них учнів, тис. чол. 7132 7125 99,9

Вищі навчальні заклади І—II рівнів акредитації 742 778 104,9

Кількість студентів, тис. чол. 757 645 85,2

Вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації 149 232 155,7

Кількість студентів, тис. чол. 881,3 888,5 100,8

Першою ланкою системи освіти є дошкільне виховання. В Україні є різні як
за формою власності, так і за змістом, а також профілем роботи типи
дошкільних закладів, зокрема дитячі садки художньо-естетичного,
фізкультурно-оздоровчого, природничого і гуманітарного напрямів. На
початок 1995 p. в Україні функціонувало 22,4 тис. дошкільних закладів, в
яких налічувалось 2,1 млн місць.

Загальноосвітня школа є найбільшою структурною частиною системи освіти.
Порівняно з 1990 p. у 2004 p. загальна кількість шкіл збільшилася на
565, у тому числі початкових — на 103, середніх — на 1087, з них на селі
— відповідно на 20 і 685 шкіл. Водночас кількість неповних середніх шкіл
зменшилася на 665, у тому числі у сільській місцевості — на 490, що є
негативною тенденцією.

У денних школах навчається 6972,2 тис. учнів, у тому числі в другу і
третю зміни — понад 1 млн, або 15,7 %, зокрема в містах — 21,6, селах —
3,2 %. Крім загальноосвітніх шкіл в Україні працюють навчально-виховні
інтернати. Вони створені для дітей, які потребують соціальної підтримки
і реабілітації. В інтернатах виховується 137 тис. дітей. В Україні
створено 66 дитячих будинків сімейного типу.

У 2004 p. у 35 школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, що залишилися
без піклування батьків, виховувалось 7,8 тис. дітей, у 37 дитячих
будинках — 2,9 тис. дітей.

В останні роки у системі шкільного навчання відбуваються негативні
процеси — зменшується кількість учнів у старших класах (з 940 тис. в
1990 p. до 645 тис. чол. у 2004 p.). Це може призвести до негативних
наслідків для освітнього потенціалу населення України.

Майже у половині населених пунктів зовсім немає шкіл, у тому числі у 300
сіл з населенням понад 300 чол. Проблема здобуття повноцінної освіти
кожною дитиною з сільської місцевості залишається надзвичайно гострою,
особливо у малокомплектних школах, а на селі такою є кожна п’ята
сільська школа.

Спостерігаються велика плинність вчителів, перехід їх на роботу в інші
галузі. Дефіцит педагогічних кадрів найбільше відчувається в
індустріальне розвинених областях.

Із загальної кількості шкільних будівель 1088, або 3 %, перебувають в
аварійному стані, 3517 (9,8 %) потребують капітального ремонту. У 2003
p. збудовано шкільних приміщень на 68,1 тис. місць, що на 18,7 тис.
менше, ніж у 2002 p. Дуже складно вирішується питання організації
харчування дітей, забезпечення їх одягом, взуттям, ліками.

Серед освітніх закладів важлива роль належить професійно-технічним. У
системі професійної освіти функціонує 1197 навчальних закладів, в яких
навчається 577 тис. учнів.

Важливим завданням Уряду є здійснення заходів, спрямованих на
реформування системи професійно-технічної освіти. Має бути визначено
обґрунтований державний перелік робітничих спеціальностей і професій,
який містив би нові типи професійно-технічних закладів, прогресивні
форми організації підготовки кваліфікованих робітників, та систематично
здійснюватися пошук додаткових джерел фінансування. Професійно-технічним
училищам слід планувати державне завдання з навчання тимчасово
незайнятого населення, що має важливе значення в умовах високого рівня
прихованого безробіття. З метою фінансового самозабезпечення у
професійно-технічних училищах потрібно створювати навчально-виробничі
об’єднання, малі підприємства, молодіжні орендні бригади,
госпрозрахункові дільниці тощо.

Україна має розвинену мережу вищих навчальних закладів. У 2004 p.
функціонувало 747 вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації та
165 державних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації. Для
народного господарства було підготовлено 353 тис. висококваліфікованих
спеціалістів.

У складних економічних умовах вищим навчальним закладам вдалося
протистояти руйнівним процесам і в останні роки активізувати діяльність.
Прийом до вузів III—IV рівнів акредитації в 2004 p. збільшився на 1,4
тис. чол., що на 0,3 % більше від рівня 2003 p.

Вищі навчальні заклади України мають міжнародні зв’язки з питань
підготовки кадрів з вищою освітою за багатьма спеціальностями. Укладені
й діють міжнародні угоди в галузі освіти з 32 країнами. Міністерство
освіти щороку відряджає за кордон для навчання, стажування, підвищення
кваліфікації й участі у наукових конференціях студентів, аспірантів і
науково-педагогічних працівників. Україна бере участь у багатьох
міжнародних освітніх організаціях, програмах і фондах.

Істотних змін зазнала мережа вищих і середніх професійних навчальних
закладів. Перепрофільовано 250 профтехучилищ, у вищих навчальних
закладах зменшено підготовку студентів з 60 інженерних спеціальностей і
збільшено на 15 % з економічних, юридичних та ін. Здійснюється перехід
на багаторівневу систему підготовки спеціалістів. Вперше в Україні
розроблено і запроваджено єдиний державний перелік спеціальностей і
кваліфікаційних рівнів.

У 2004 p. до навчальних закладів України на компенсаційних засадах було
прийнято 4 тис. іноземних громадян. Розширюється договірна форма
навчання студентів. Однак це не відповідає ні потенціалу вищої школи, ні
її фінансовим проблемам. Вузи України здатні прийняти на навчання значно
більше іноземних студентів.

Особлива увага приділяється вдосконаленню змісту освіти з урахуванням
нових соціально-політичних реалій суспільства, сучасного рівня науки і
техніки. Розроблено концепції мовно-літературної освіти, трудової
підготовки, професійно-технічної освіти, нові навчальні програми з
природничо-математичних предметів для середньої школи, а також 52
освітні програми підготовки бакалаврів.

Важливим елементом урядової політики в галузі освіти має стати
визначення державних вимог до змісту, рівня та обсягів освіти і на цій
основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально-виховного процесу,
забезпечення рівня освіти, достатнього для технічного, економічного і
соціального прогресу країни.

При збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти
навчальним закладам слід надати значно ширші права для того, щоб вони
самостійно заробляли гроші на своє утримання, вишукуючи і використовуючи
альтернативні, позабюджетні кошти.

Для забезпечення належної фінансової самостійності навчальних закладів
треба визнати за ними право власності на основні фонди, обладнання,
приміщення та інше майно, якими вони користуються, передати на засадах
довічної оренди земельні ділянки, на яких вони розташовані або якими
користуються, а також надати вузам право здійснювати всі дозволені в
Україні види економічної діяльності.

Фінансування державних навчально-виховних закладів, установ і
організацій системи освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок
коштів державного і місцевих бюджетів, галузей народного господарства,
державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел
фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в
розмірі не менше ніж 10 % національного доходу, а також валютні
асигнування на основну діяльність.

Протягом останніх 4 років видатки з бюджету у деяких сферах, крім
фізичної культури, підвищувалися майже однаковими темпами. Однак слід
зауважити, що кількісні показники не є свідченням поліпшення
фінансування освіти, культури, охорони здоров’я, спорту та молодіжних
потреб, оскільки збільшення темпів та частки зазначених витрат
відбувалося за умови зменшення валового внутрішнього продукту.

Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність
яких повністю або частково фінансується з бюджету, коштів галузі,
звільняються від оподаткування

прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності. Додатковими
джерелами фінансування є такі:

кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку
кадрів згідно з укладеними договорами;

плата за надання додаткових освітніх послуг;

кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи,
виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ,
організацій і громадян;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень,
підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень,
споруд, обладнання;

дотації місцевих Рад народних депутатів;

кредити і позики банків;

валютні надходження;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від
підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян в частині,
що використовується на розвиток освіти, звільняються від оподаткування в
установленому порядку і в разі одержання коштів з інших джерел бюджетні
та галузеві асигнування навчально-виховних закладів, установ,
організацій системи освіти не зменшуються.

3. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ І ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИДАТКОВОЇ
ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Уточнений прогноз основних макроекономічних показників економічного і
соціального розвитку України на 2005 рік свідчить про достатньо тверезу
оцінку урядом можливостей національної економіки на найближчу
перспективу. Темп зростання реального ВВП очікується на рівні 106.5%
проти 108.%, прийнятих у постанові КМУ від 13.09.04. Зауважимо, що
запропонований прогноз зростання реального ВВП в цілому відповідає
завданням Послання Президента України “Європейський вибір. Концептуальні
засади стратегії економічного і соціального розвитку України на
2002-2011 роки”, які передбачали, що на період 2005-2011 роки необхідно
довести річні темпи зростання ВВП до 6-6,5%.

В той же час слід звернути увагу на те, що передбачувана урядом інфляція
є дещо вищою. Так, в 2005 році прогнозується індекс споживчих цін на
рівні 112.2% (в середньому до попереднього року), а індекс цін
виробників – 115%. В той же час у Посланні ставилась задача доведення
середньорічного рівня інфляції до 3-5%.

Разом з тим, уточнений прогноз передбачає покращення фінансових
результатів від звичайної діяльності, збільшення прибутку прибуткових
підприємств, зменшення збитків збиткових підприємств, зростання обсягів
експорту та імпорту товарів і послуг, збереження позитивного сальдо
зовнішньої торгівлі.

Проектом пропонується дефіцит Державного бюджету на 2005 рік у обсязі 11
млрд. гривень. При цьому в поданих документах практично відсутня
інформація щодо конкретних реальних джерел та можливих умов здійснення
запозичень для фінансування дефіциту бюджету.

Проектом Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”
забезпечено виконання пріоритетних напрямів бюджетної політики на 2005
р. стосовно збільшення обсягів соціальних видатків та їх питомої ваги у
загальних видатках бюджету. Зокрема, порівняно з 2004 роком обсяги
бюджетних призначень за державною програмою “Соціальний захист та
соціальне забезпечення в Україні” збільшено на 77,3% та збільшено їх
питому вагу у видатках державного бюджету — з 19,5% до 27%, відносно
показників проекту Закону про Державний бюджет України на 2005 рік від
14.09.2004 р. – відповідно на 29,8% та з 27% до 33,5%;

Натомість, видатки на освіту, науку, охорону здоров’я і культуру все ще
не передбачено у розмірах, визначених відповідним законодавством.
Зокрема, стаття 77 проекту встановлює, що „у 2005 році положення і
норми, передбачені пунктом «ж» частини першої статті 77 Основ
законодавства про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., № 4, ст. 19; 2003 р., № 10 — 11, ст. 86); статтею 28 Основ
законодавства України про культуру (Відомості Верховної Ради України,
1992 р., № 21, ст. 294; 2001 р., № 2 — 3, ст. 10; 2002 р., № 12 — 13,
ст. 92; 2003 р., № 10 — 11, ст. 86); абзацами одинадцятим і дванадцятим
частини першої, абзацом другим частини другої статті 57 Закону України
«Про освіту» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 21, ст. 84;
2002 р., № 12 — 13, ст. 92; 2003 р., № 10 — 11, ст. 86), діють в межах
бюджетних призначень на оплату праці у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України”.

Крім того, бюджетом 2005 р., порівняно з проектом від 14.09.2004 р.,
суттєво зменшені видатки на фінансування державних програм:

— „Охорона здоров’я населення” – в частині надання консультативної,
лікувальної, реабілітаційної допомоги загальнодержавними закладами
охорони здоров’я та заходів по реалізації загальнодержавних функцій у
сфері охорони здоров’я, зміцнення матеріально-технічної бази закладів
охорони здоров’я, в першу чергу тих, що розташовані у сільській
місцевості (ст. 25 проекту);

— „Освіта населення України” – в частині інформатизації загальноосвітніх
та професійно-технічних навчальних закладів, комп’ютеризації сільських
шкіл, забезпечення навчальних закладів сучасними технічними засобами
навчання з природно-математичних і технологічних дисциплін, забезпечення
навчальних закладів безоплатними підручниками та посібниками, реалізації
державної програми „Шкільний автобус” (ст. 26 проекту);

— „Духовний розвиток в Україні” – в частині розвитку національного
телерадіоінформаційного простору, державних програм збереження
історико-культурної спадщини, розвитку музейної справи, збереження
бібліотечних і архівних фондів, державної підтримки національних та
державних художніх колективів, концертних і циркових організацій та
розвитку національного театрального мистецтва (ст. 28 проекту).

Суттєво зменшено фінансування в розрізі державної програми „Соціальний
захист та соціальне забезпечення в Україні” за пріоритетними напрямами
„надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім’ям та
одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання
житла та часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних
банків молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво
(реконструкцію) та придбання житла” та „реалізація соціальних програм з
питань дітей, молоді, жінок та сім’ї”.

На 2005 рік передбачається різке скорочення видатків на розвиток
соціальної сфери села, що суттєво ускладнить доступ сільських жителів до
першочергових послуг соціального характеру – освітянських, медичних,
комунальних. Проектом, зокрема, порівняно з проектом від 14.09.2004 р.,
скорочується фінансування: зміцнення матеріально-технічної бази закладів
охорони здоров’я, в першу чергу тих, що розташовані в сільській
місцевості; державної програми „Шкільний автобус”; комп’ютеризації
сільських шкіл; газифікації сільських населених пунктів (у 4 рази);
реалізації заходів соціально-культурного розвитку села та соціального
захисту сільського населення (на 178,6 млн. грн.).

У бюджеті не знайшло окремого відображення положення щодо фінансування у
2005 році заходів з оздоровлення дітей.

У 2004 році економічна і фінансова ситуація в Україні, незважаючи на
визначені зрушення, залишалася складною. Реальний валовий внутрішній
продукт зменшився на 4,8%. Зазначене зменшення відбулося в основному за
рахунок зниження валової доданої вартості в будівництві на 22,9%, у
торгівлі і сфері суспільного харчування — на 9,6%, на транспорті і
підприємствах зв’язку — на 9,4%, у промисловості — на 1,8%.

Рівень зареєстрованого безробіття з початку року збільшився на 0,3
процентних пункти і на 1 квітня 2004 року складав 4,0% працездатного
населення. Найбільший рівень безробіття продовжує зберігатися в
Івано-Франківської (7,6%), Чернігівської (7,1%), Львівської (6,7%),
Волинської (6,6%) і Житомирської (6,4%) областях.

Найбільш вагомими в структурі доходів бюджету залишаються податкові
надходження, що складають за даний період у зведеному бюджеті 4,7 млрд
грн., чи 75,5%, а в Державному бюджеті — 2,6 млрд грн., чи 87,8%.

Видатки Державного бюджету України на 2005 рік у сумі 114.564.163,3
тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду
Державного бюджету України — у сумі 88.834.735,6 тис. гривень та
видатки спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі
25.729.427,7 тис. гривень.

Реальність доходів бюджету залежить багато в чому від правильності
прогнозування соціально-економічних процесів на майбутній бюджетний рік.
Прорахунки цього прогнозування є однієї з основних причин, що породжують
проблеми бюджетного планування.

Однак слід зазначити, що навіть максимально правильне планування доходів
бюджету не являється достатньою умовою виконання дохідної і видаткової
частини бюджету через негативну практику внесення, що має місце, змін у
чинне законодавство по податково-бюджетних питаннях 2005 бюджетного року
після прийняття Закону України про Державний бюджет на даний рік. Так,
цього року через прийняття трьох законів бюджет недоодержить близько 2
млрд грн.

Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання бюджету негативно
впливає на економічні процеси в цілому. Невиконання бюджетних
зобов’язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим
самим основи ринкового механізму.

Бюджетна політика, спрямована на постійне скорочення витрат, без
цілеспрямованих дій по збільшенню дохідної частини бюджету може привести
до розвалу економіки держави.

Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом
адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств
ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити
податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним.
Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості
для суспільства того чи іншого виду діяльності.

Велика кількість податкових пільг для одних підприємств означає високі
податкові ставки для інших, що змушує останніх ховати свої доходи з
метою збереження конкурентноздатності.

При зменшенні податкових пільг з’явиться можливість цілеспрямовано
використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких
пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства.

ВИСНОВКИ

Отже, в умовах становлення ринкових відносин держава постійно скорочує
асигнування на розвиток економіки з бюджету. Це об’єктивний процес,
оскільки на зміну адміністративним методам приходять економічні, коли
розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок коштів
підприємницьких структур.

Проте державне регулювання темпів та пропорцій розвитку економіки,
особливо при переважанні державної власності, є виправданим. Сутність
проблеми полягає в тому, що, по-перше, е галузі, які без державної
допомоги в умовах ринку не мають достатніх фінансових можливостей для
розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку
економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий,
металургійний комплекси. По-друге, в ринкових умовах тільки при
державній підтримці можуть розвиватися наукоємні та технологічно складні
виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України
зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало
питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський
комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не
являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво.
Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України,
а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати
високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування,
що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в
більшій своїй частині виправданими.

У 1992—2004 pp. витрати на народне господарство перевищували 30 % усіх
видатків з бюджету. Є підстави стверджувати, що на найближчу перспективу
їхня висока частка зберігатиметься.

У останні роки найбільше коштів направляється на капітальні вкладення,
насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної
бази агропромислового комплексу, капітальні вкладення в соціальну сферу
і на фінансування особливо важливих об’єктів виробничого призначення.

Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного
комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку. За цим
напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм
підготовки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних коштів на ці
цілі залучатимуться ресурси підприємств і кредити банків.

Відповідно до Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку
села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» з
бюджету використовуються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і
утримання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ветеринарної
мережі та інших бюджетних установ агропромислового комплексу.

За рахунок бюджету фінансуються заходи з поліпшення родючості та
рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового
господарства, формування фонду підтримки фермерських господарств,
проведення земельної реформи тощо. У сільськогосподарському виробництві
з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку
племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітного насіння,
відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у
сільській місцевості тощо.

При доопрацюванні проекту бюджету на 2005 рік Уряд виходив, насамперед,
з необхідності підвищення його соціальної спрямованості, забезпечивши
збалансованість бюджету у наступному році та реалістичність його
показників.

Урядом були опрацьовані всі пропозиції, викладені у підготовленій та
надісланій до Кабінету Міністрів України Комітетом Верховної Ради
України з питань бюджету таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої
ініціативи до проекту Закону України „Про Державний бюджет України на
2005 рік”, що була подана до Верховної Ради України під час розгляду
проекту бюджету на наступний рік у першому читанні.

Крім того, Комітет з питань бюджету (листом від 9 листопада 2004 року №
06-9/8-1006 та інш.) направив Кабінету Міністрів України для
доопрацювання проекту Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”
пропозиції суб’єктів законодавчої ініціативи, які були подані після 1
жовтня 2004 року, терміну, після якого прийняття пропозицій Комітетом
Верховної Ради України з питань бюджету припиняється відповідно до
пункту 1 статті 40 Бюджетного кодексу України.

Проте, враховуючи соціальну важливість всіх пропозицій суб’єктів
законодавчої ініціативи до проекту Закону України „Про Державний бюджет
України на 2005 рік”, вони всі опрацьовані Урядом.

За результатами опрацювання всіх пропозицій суб’єктів права законодавчої
ініціативи до текстової частини проекту Закону України „Про Державний
бюджет України на 2005 рік” враховано у повному обсязі 40 пропозицій
суб’єктів законодавчої ініціативи, частково враховано 409 пропозицій,
враховано в іншій редакції 21 пропозицію.

Для збалансування бюджету крім збільшення його ресурсної частини
необхідно було зменшити непершочергові і непріоритетні видатки та
надання кредитів на 5,6 млрд. гривень практично по усіх розпорядниках
коштів. При цьому, ретельно відслідковувалося недопущення скорочення
загальної суми видатків по кожній галузі та розпоряднику у порівнянні з
2004 роком.

Головною необхідністю перегляду всіх показників була потреба у
забезпеченні безумовного 100-відсоткового забезпечення фінансовими
ресурсами соціальних виплат, зокрема, забезпечення видатків на пенсійні
програми.

Загальний обсяг видатків, який передбачається для Пенсійного фонду
України у проекті Державного бюджету України на 2005 рік, становитиме
12,1 млрд. гривень., що майже у 5 разів перевищує обсяг видатків,
передбачених для Пенсійного фонду у 2004 році.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року, №254/96-ВР

2. Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III

3. Закон України „Про Державний бюджет України на 1999 рік” вiд
31.12.1998 № 378-XIV

4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2000 рік” вiд
17.02.2000 № 1458-III

5. Закон України „Про Державний бюджет України на 2001 рік” вiд
07.12.2000 № 2120-III

6. Закон України „Про Державний бюджет України на 2002 рік” вiд
20.12.2001 № 2905-III

7. Закон України „Про Державний бюджет України на 2003 рік”. Затв. 26
груд. 2002 р. № 380-IV // Голос України.- 2003.- 10 січ.- С. 4-8

8. Наказ Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її
запровадження» № 604 від 27 грудня 2001 року .

9. Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та
запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» від 25 грудня 2001 року N
1251/2001

10. Бюджетний і Податковий Огляд Січень-грудень 2001 р.. Група
фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету
Березень 2002р.

11. Аналіз основних напрямків бюджетної політики на 2003 р.. Група
фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету,
Червень 2002р.

12. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних
матеріалів.Упорядники: С.І. Мельник, З.М.Луценко, І.Ф. Щербина,
А.В.Данілова. К.:Мінфін, 2002. – 295 с.

13. Бюджетування результативності (бюджетний процес

та результативність використання бюджетних коштів). Підручник. / За ред.
Річардом Ю. Зоді. – К., 2001.

14. Верховна Рада розпочала роботу на проектом бюджету на 2004 рік.
Новини Комітету ВР з питань бюджету від 17.09.2003

15. Гега П.Т. Основи податкового права. К: ”Знання”, 1998

16. Доходи держбюджету за січень-серпень 2003 року складають 33 952,8
млн. грн., видатки – 33 307,9 млн. грн. Новини Комітету ВР з питань
бюджету від 08.09.2003

17. Звіт про виконання Державного бюджету України по видатках станом на
1 серпня 2003 року.// Сервер Комітету Верховної Ради з питань бюджету –
http://budget.rada.gov.ua

18. Звіт про виконання Державного бюджету України по видатках станом на
1 січня 2003. року (річний Звіт).

19. Навчальний посібник з програмно-цільового методу формування бюджету
// Ефективне управління бюджетом, SERF, 2003.

20. Основи економічної теорії: політекономічний аспект // За ред.
Г.Н.Климко. К.: Знання, 1997. – 743 с.

21. Предборський В.А. Фінансове право. К: „Правові джерела”, 1998.

ВИДАТКИ Січень — червень 1999 року Січень — червень 2000 року Видатки

Розрахункові річні показники Виконано Рівень виконання,% Питома вага у
ВВП,% Розрахункові річні показники Виконано Рівень виконання,% Питома
вага у ВВП,% червень 2000 року порівняно з січнем — червнем 1999 року, %

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Освіта 4661,8 1988,8 42,66 3,60 5976,0 2904,6 48,60 4,07 146,05

Фізична культура 133,4 74,4 55,74 0,13 167,3 100,8 60,24 0,14 135,57

Промисловість та енергетика 2105,7 861,1 40,89 1,56 2177,0 934,3 42,92
1,31 108,50

Будівництво 1132,5 421,2 37,19 0,76 541,1 257,7 47,63 0,36 61,19

Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство
527,9 143,2 27,13 0,26 847,0 280,7 33,14 0,39 196,01

Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика
1165,7 856,6 73,48 1.55 1162,4 734,2 63,16 1,03 85,71

Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю 161,5 33,4 20,65 0,06
487,5 186,6 38,28 0,26 559,49

Цільові фонди 825,0 350,0 42,43 0,63 2060,8 1030,7 50,01 1,44 294,45

Інші видатки 4023,7 1148,3 28,54 2,08 891,6 816,6 91,58 1,14 71,12

Додаток 1

Видатки зведеного бюджету України за січень — червень 2003—2004 років
(млн. грн.)

Додаток 2

Структура бюджету України

PAGE 56

PAGE 3

Похожие записи