Реферат

на тему:

“Молодь і її роль

у суспільному житті” План

Вступ

1. Молодь — як специфічна соціально-демографічна спільність

2. Специфіка свідомості та поведінка молоді – як важливі чинники впливу
молоді на суспільне життя

3. Соціальна активність і зрілість молоді

4. Участь молоді у формуванні суспільних структур

5. Неформальні об’єднання молоді – як феномен утворення “свого
молодіжного суспільства”

6. Проблема інтеграції молоді

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Будь-яке суспільство практично на 1/3 складається з молоді, тому не
дивно, що питання, пов’язане з роллю молоді у суспільному житті, є
настільки актуальним.

Дослідження місця молоді в соціальних процесах, у формуванні соціальних
тенденції та інших суспільних явищах є вкрай важливим і необхідним
питанням.

В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити місце і роль молоді в
сучасному українському суспільстві та суспільстві в цілому. Адже молодь
– це той соціальний фундамент, на якому будуються засади майбутнього
суспільства, його ціннісних орієнтирів та загальносуспільних тенденцій.

Суспільне життя є багатогранним і складним явищем. Молоді належить
чільне місце у формуванні суспільних явищ і процесів, у даному рефераті
ставлю перед собою мету дослідити такі питання як: молодь — як
специфічна соціально-демографічна спільність; специфіка свідомості та
поведінка молоді як важливі чинники впливу молоді на суспільне життя;
соціальна активність і зрілість молоді; участь молоді у формуванні
суспільних структур; неформальні об’єднання молоді – як феномен
утворення “свого молодіжного суспільства”; проблема інтеграції молоді.
Гадаю, що вивчення саме цих питань сприятиме кращому висвітленню питання
роль молоді у суспільному житті.

Якщо говорити про українське суспільство, то роль молоді в ньому важко
переоцінити. Старі підходи замінюються новими віяннями і визначне місце
в цих процесах належить саме молоді. Проблеми молоді, її світогляд, її
прагнення – все це так чи інакше буде відбиватися на українському
суспільстві якщо не сьогодні, то не в далекому майбутньому.

На сьогоднішній день молодь залишається тією рушійною силою, яка може
кардинально вплинути на суспільне життя України, може визначити нові
пріоритети та тенденції до розвитку як економічного, так і
соціально-політичного.

Не враховувати роль молоді – значить не враховувати реальну потенційну
можливість суспільства.

Адже саме молодь виступає тим рушієм, що формує майбутнє будь-якої
країни. Вивчення, дослідження питання молоді та її ролі у суспільному
житті є вкрай важливим і необхідним.

Тільки знаючи проблеми і думки молодіжного середовища, можна говорити
про те, що держава дбає про своє майбутнє і замислюється над тим, що
буде завтра.

Суспільство, яке ігнорує потреби і запити молоді, приречена на
конфліктні явища та застій суспільства.

Молодій – це визначний рушій суспільного розвитку. Це та визначна сила,
яка вже завтра почне впливати на головні напрямки існування держави.

Гадаю, що дана робота розкриє головні тенденції та проблеми молоді в
суспільстві, розкриє справжнє місце молоді в суспільстві.

1. Молодь — як специфічна

соціально-демографічна спільність

У соціології важливе місце займають проблеми молоді, її виховання,
освіти, самоствердження в різних соціальних умовах, а також її роль у
суспільному житті.

Звичайно ж, формування соціального обличчя молоді — результат безупинної
діяльності людей протягом багатьох історичних епох. І далеко не байдуже,
яке місце займуть загальнолюдські цінності у внутрішньому світі молоді.
Адже у світі молодь складає значну і все зростаючу частину населення, і
відіграє визначену роль у рішенні важливих соціальних, економічних,
політичних і моральних проблем людства.

От чому в сучасних умовах не випадково проблеми молоді стали предметом
стійкого інтересу різних міжнародних організацій, ООН і її комітетів,
ЮНЕСКО і т.п. Організація Об’єднаних націй і її комітети, ЮНЕСКО
приділяють велику увагу питанням соціальних перспектив підростаючого
покоління, його розвитку, прагнуть створити умови і можливості для
активної участі молоді у всіх аспектах соціального, економічного,
політичного, педагогічного і культурного життя. Дослідження проблем
молоді стало предметом міжособистисного — складової частини сучасної
науки про людину.

Перехід у міжособистісного до конструктивного критичного аналізу проблем
молоді припускає докладне вивчення і теоретичне узагальнення, формування
концепцій молоді. Уточнюється сутність і зміст поняття “молодь”.
Здавалося б зрозумілим саме по собі поняття молодь. Однак питання
виявилося далеко не просте. Молодь — поняття не тільки і не стільки
вікове, скільки соціальне й історичне. У різні часи й у різних
суспільствах під поняття молодь потрапляли молоді люди дуже різного
віку, і, ті, кого в сучасних умовах називають молоддю, століття тому у
значній своїй частині зовсім молоддю не вважалися.

Ще в порівняно недавньому минулому в традиційному сільському способі
життя молоддю звичайно називався дуже вузький віковий прошарок молодих
людей на передодні їхньої соціальної зрілості, коли вони ставали
дорослими і збиралися вступати в сімейне життя. У сучасних умовах молодь
— поняття воістину безмежне. Правда, часом однорічну дитину, семирічну
дитину і навіть підлітка називають молодою людиною, юнаком чи дівчиною,
не інакше як у жарт чи щонайменше з відомою часткою іронії. Але далі
тридцятирічний дорослий (у давні часи — досить уже літній) чоловік для
навколишніх усерйоз без всякої іронії, молода людина, а жінка, так
званого бальзаківського віку, безумовно, зветься дівчиною, будь вона хоч
багатодітною матір’ю. Мало того, їх так кличуть також і в сорок, і в
п’ятдесят років. Тільки явно виражений літній вік перетворює їх у
дорослих і старших людей.

Однак залишається проблемою віковий прошарок молодих людей – 14—18
років. У більшості сучасних акселератів (набагато раніше, ніж у їхніх
батьків) настає статева зрілість, інтелектуальність і дорослішання
помножене міжособистісним рівнем освіти і засобами масової інформації.
Саме в 18 років молодих чоловік визнається цілком повнолітнім, юридично
дієздатним, одержує майже всі цивільні права, включаючи право на
створення сім’ї.

У сучасних умовах в усьому світі для молоді важливими виступають
соціальні проблеми: проблеми способу життя, праці, побуту,
суспільно-політичного життя і культури, включаючи освіту, а також
формування і зміцнення молодої сім’ї, дозвілля й ін.

2. Специфіка свідомості та поведінка молоді –

як важливі чинники впливу молоді на суспільне життя

Розглядаючи питання про роль молоді у суспільному житті варто згадати
про особливості свідомості молоді, важливо враховувати сукупність ідей,
настроїв, ціннісних орієнтації специфічної, ще не цілком дозрілої,
частини населення.

Свідомість молодої людини визріває повільно, відстає від фізичного
розвитку і реалій зміни буття. Сучасність висуває нові вимоги до молоді,
піддає вимогливій перевірці її можливості забезпечити неухильний ріст
економіки, подальше удосконалювання суспільних відносин, розширення і
поглиблення демократії.

З 70-х років «острах молоді» здобуває широкий розмах, буквально
пронизавши всі структури суспільства. Говорячи про увагу до молоді
владні структури здійснюють тотальний патронаж будь-яких форм її
діяльності. Молодь ставиться в нерівноправне, залежне від старших
вікових груп положення, які виражають небажання рахуватися з їх
специфічними інтересами й особливостями способу життя, придушуючи
будь-які форми інакомислення і т.п.

Суспільство намагається створити міцний стереотип слухняного молодого
покоління. Його формула гранично проста: задовольняйся тим, що є, бери
те, що пропонують, думай і роби так, як більшість. Що ж стосується
суспільної активності, то вона повинна виражатися в боротьбі з тими, хто
дотримує інших принципів і поглядів. Такий підхід пронизав усі сфери
взаємодії суспільства і молоді. І, мабуть, така молодь навряд чи здатна
на соціальну творчість, новаторство. Наслідки такі: якась частина молоді
замкнулася у вузькому світі, пішла чи намагається піти від реальностей
життя. Можна назвати чимало негативних змін, що відбулися в молодіжному
середовищі. Але чи варто виводити їх тільки з обставин «об’єктивного
порядку» і всі списувати на них? Адже сама людина — не пасивний продукт
обставин, і самі суспільства створюються людьми, соціальними ситуаціями
в оточуючому молодь середовищі.

Ідея про зв’язок розвитку людської особистості — молодої людини з
впливами зовнішніх умов при його активній взаємодії із середовищем
висунута відомим психологом Левом Виготським. Молода людина — це
особистість зі своїм індивідуальним психічним життям. Але він ще і член
колективу, соціальної спільності — класу, нації, його свідомість і
поводження, його моральні відносини соціально обумовлені. Індивідуальна
психіка визначається суспільним середовищем, несе її відбиток. Не можна
зрозуміти соціальну ситуацію виховання поза складним ланцюгом
залежностей між макросередовищем суспільства, макросередовищем
соціальної спільності, прошарком й особистісним світом молодої людини.
Виховна ситуація виникає в процесі активної взаємодії молодої людини із
середовищем. Поза нею молода людина не може існувати, не може
розкритися. Вирішальне значення тут у моральному розвитку молодої людини
має створення таких ситуацій і режимів, при яких її буде стимулювати до
моральної поведінки, вона зможе вибирати, надавати переваги, діяти,
відповідати. Ось тут основою морального розвитку молоді і стає соціальна
координація поведінки молодої людини з поведінкою соціальної спільності,
колективу, з їхньою суспільною думкою.

Набутий у процесі спілкування і соціальній діяльності молоді досвід має
велике значення для вироблення в молоді внутрішніх механізмів морального
саморегулювання поведінки. Саме принциповість, чесність, соціальна
зрілість багатьох молодих людей зробили можливими такі рішучі плідні
зміни. Однак проблема лежить не тільки в тому, наскільки людина вірна
переконанням, але й у тому, наскільки її особистісні переконання
відбивають об’єктивну істину, об’єктивну потребу розвитку. Адже
цілеспрямовані і програмовані ідеали, моральні норми суспільства можуть
досягти виховного впливу, досягти мети — виховання всебічно розвинутої і
морально піднесеної молоді, якщо підкріплять їх відповідними ситуаціями
в оточуючому молодь середовищі.

В сучасних умовах демократизації громадського життя важливого значення
набуває у вихованні молоді — родина. Адже відносини в родині піддаються
впливам психічних станів, емоцій і настроїв, внутрішнього світу членів
родини. У сімейному побуті особливо сильна інерція забобонів і
негативних звичок. Усе це утруднює реалізацію вимог моралі в сфері
сімейних відносин: взаємна повага, вірність подружньому обов’язку,
турбота про виховання дітей і т.п. У родині дитина чує про те як треба
жити, що потрібно знати, як поводитися. Моралізування мало сприяє
правильному вихованню дитини в сім’ї. Дитина завжди відбиває внутрішній
світ родини. Якщо батьки кар’єристи, міщани, своєкорисливі люди, вони
зможуть сховати це від усіх, але не від своєї дитини.

Навряд чи можна забувати про непорушність основних ідеалів і цінностей,
випробуваних історією. На жаль, у молодіжному середовищі нерідко
висловлюються припущення провести ревізію багатьох цінностей способу
життя. Нерідкі випадки, коли піддається сумніву сама можливість
збереження безкоштовної освіти, медичного обслуговування й ін. Безумовно
діалектика розвитку — річ не проста, її на сумі повсякденних прикладів
життя і побутових фактів відразу не осягнеш. Особливо втішно
усвідомлювати, що молодь могла, спостерігаючи зміни в навколишній їхній
дійсності уловити тенденцію динамічного росту суспільного відновлення,
що почався. У сучасних умовах суспільство бере на себе тягар довести на
практиці перспективність ринкового ведення господарства, устрою
громадського життя на демократичній основі. Але діалектика розвитку
така, що взяті цілі ставлять перед народом, особливо перед молоддю, усе
більш складні, відповідальні проблеми.

Їхнє рішення необхідне для досягнення нового якісного стану суспільства
– його економіки, системи соціально-політичних відносин і інститутів
усієї сукупності умов праці і життя людей. Крутий поворот, що робить
Україна має якісно інший характер. Зрозуміло, щоб пройти такий шлях
потрібний час, ресурси, величезні зусилля народу, мужність і зрілість
кожної людини, особливо молоді. Саме соціальна зрілість, висока моральна
самосвідомість, розуміння патріотичного боргу, почуття відповідальності
— це те, без чого немислимий успішний рух.

Радикальні перетворення в суспільному житті України супроводжуються
ускладненням ситуації в сфері виховання підростаючого покоління,
зокрема, ростом злочинності молоді. Досвід боротьби зі злочинністю й
іншими правопорушеннями в середовищі молоді переконливо свідчить, що
їхній рівень і тенденції прямо залежать від рівня зусиль, прийнятих
суспільством. Аналіз стану злочинності в Україні показує, що щорічно
близько 40 % злочинів відбувається особами у віці від 18 до 30 років,
причому часто співучасники групових злочинів виявляються неповнолітні.
Діяти активно, відповідально, згідно обставин, що склалися, рішуче
відмовляючись від застарілих поглядів і забобонів, постійно пам’ятаючи
про те, що бездіяльність означає застій, згубний для будь-якої справи —
у цьому складається одне з найважливіших вимог часу. Дослідження
показують, що в молодіжному стані явно домінують цінності
міжособистісті, що і визначає зміст першорядних проблем і турбот.

Економічна і соціально-політична ситуація в Україні останніх років має
негативну динаміку: наростають кризові явища. Це загострює існуючі і
народжує нові проблеми, у тому числі проблеми молоді з врахуванням її
соціальної активності і зрілості.

3. Соціальна активність і зрілість молоді

Україна вийшла на нові умови державного існування: це і формування
ринкових умов, і відносна демократизація суспільства. Звідси і випливає
важливе значення молоді у суспільному житті.

Сучасне суспільство зацікавлене в активній молоді, соціально зрілій, що
бере участь у рішенні всіх питань сучасності. Говорячи про соціальну
зрілість людини, можна констатувати лише відносну завершеність процесу.
Набуття соціальної зрілості — не деякий підсумок, а лише досягнення
визначеного рівня соціальної підготовки людини. Соціальна зрілість
впливає на всі сторони духовного світу молодої людини, виявляючись у
всіх видах соціальної активності.

Соціальна зрілість — якісний показник розвиненості життєрозуміння
молодої людини. Соціально зрілу людину виділяє високий рівень мислення,
розважливість, обдуманість і виваженість прийнятих рішень, висока
соціальна активність, спрямована на удосконалювання, відновлення і зміну
існуючих суспільних відносин. Соціальна зрілість не виникає раптом, на
порожньому місці, а результат, з одного боку, цілеспрямованого
формування людини суспільством, властивим йому укладом суспільних
відносин (економічних, політичних, моральних, правових і т.д.), духовною
культурою, а з іншого,— результат його власної самоосвіти. Соціально
зрілу людину, що активно приймає участь у відновленні суспільства, важко
представити без глибоких соціальних знань життя. Соціальна зрілість —
це, насамперед, широкі соціальні знання економічної структури
суспільства і його політичної системи, знання природи влади і політики,
принципів, норм, ідей і погляду, що лежать в основі керування
соціальними процесами, знання форм і способів участі громадян у
реалізації соціальних питань, у міжособистісних у процесі, знання
конкретних прав, воль і обов’язків громадянина. Соціальна зрілість
означає не тільки наявність у людини широких знань, необхідних йому для
здійснення своїх соціальних ролей, прав і обов’язків, але і глибоке
усвідомлення властивому ладу соціальних цінностей, вироблення стійких
мотивів поводження.

Усвідомлення навколишніх реалій з позицій загальнолюдських цінностей –
важливий елемент процесу формування соціальної зрілості людини. Причому
усвідомлення є результат і виключно раціонального мислення, і
почуттєвого пізнання дійсності, емоційного її сприйняття.

Усвідомлення громадянином своєї відповідальності перед суспільством,
свого патріотичного обов’язку працювати на благо народу — невід’ємний
елемент соціальної зрілості молодої людини. Важливо, щоб молодь
виховувався не просто як носій визначеної суми знань, а насамперед як
громадяни демократичного суспільства, які розуміють, що відбувається в
державі, які активно впливають на життя суспільства.

В основі виховання молоді лежить глибока переконаність у необхідності
змін у суспільстві, його розвитку по демократичному шляху, розвитку і
покращення ринкових відносин. Адже людина з високим рівнем соціальної
зрілості і твердими моральними принципами в самих несприятливих
обставинах залишається сама собою, не йде по шляху «життєвого
опортунізму», компромісів із совістю, не шукає способів піти від
активного життя.

У сучасних умовах реформування політичного, економічного, соціального і
духовного життя України багато молодих людей активно включилися в
подолання виниклих у суспільстві труднощів і перешкод. Звичайно ж,
далеко не всі ще звикли до позиції дбайливого господарства і
відповідального громадянина. Не в усіх вистачає мужності встати на шлях
відновлення суспільства, і вже тим більше довести почату справу до
кінця. Потрібно визначений час, щоб людина освоїлася в нових умовах,
породжених необхідністю переходу до ринку, знайшов самостійність,
відповідальність, хазяйські навички, перестав боятися страху, окрику,
навчився висловлювати власна думка, відчув себе дійсно вільним у
реалізації суспільних справ. А ще щоб у кожного сформувалися широкий
кругозір, нове мислення і психологія активного учасника відновлення
суспільства. У прихильників переходу до ринку є супротивники, і боротьба
з ними ключова справа молодих ентузіастів реформування соціальних
відносин. І те, яку позицію займе молодь у таких умовах, відіб’ється на
суспільстві, у якому молоді доведеться жити. Звичайно ж, потрібно і
мужність, і безмежна віра в можливість поліпшення життя нинішніх і
майбутніх поколінь.

Соціальна зрілість припускає здатність дати об’єктивну оцінку всіх
суспільних явищ уміння бачити цілісну картину світу, що визначають
тенденції його розвитку. А основний показник соціальної зрілості людини
— її соціальна активність. І судити про соціальну зрілість молодої
людини тільки по наявності в нього широких знань не можна. Не за
словами, а по справах можна вірно судити про рівень соціальної
підготовленості людини, його соціальної зрілості й активності. Саме в
практичній діяльності, активній участі у відновленні суспільства — зміст
і головний критерій соціальної зрілості людей, у тому числі і молоді.
Досягнення людиною соціальної зрілості позначається на його життєвому
шляху зовсім не віковими віхами, а визначеним якісним станом його
свідомості, системи його переконань.

4. Участь молоді у формуванні суспільних структур

Соціальний розвиток молоді відбувається в різних соціальних осередках
суспільства, у сім’ї, у навчальних закладах, у межах формальних
неформальних вікових груп, у різних суспільних об’єднаннях, у трудовому
колективі, у процесі зіткнення з різними владними структурами, засобами
масової комунікації. Однак, включаючи в систему конкретних суспільних
відносин, молодь виступає не тільки їх об’єктом, але і їх суб’єктом.

Роль людини в системі суспільних відносин визначається її здібностями,
рівнем освіченості, культури, ступеня прояву нею активної життєвої
позиції. Включення молоді у формування нових суспільних структур
здійснюється в результаті реалізації нею прагнення поліпшити матеріальне
становище, одержати належну освіту і по можливості високу кваліфікацію,
знайти і визначити себе в системі економічних відносин і виробничому
процесі, прийняти по можливості участь у господарських справах
підприємства і впливати на його долю, створити власну сім’ю і коло
друзів, мати визначений мінімум дозвілля і т.п.

Але участь молоді у формуванні ринкової економіки, реформуванні
державності України суперечлива. На сьогоднішній день в більшості
молодих людей рівень кваліфікації не відповідає сучасності, а високий
професійний статус має лише десята частина. Продовжує збільшуватися
число молоді, що ніде не працює і не учиться, веде богемне життя. Упав і
інтерес молоді до політики. Пояснюється це розчаруванням молоді у владі,
орієнтацією її значної частини на сферу бізнесу і сферу споживання.

Для значної частини молоді політика відіграє роль компенсацій при
відсутності можливості самореалізації в інших сферах. Правда,
включившись в політичне життя, молоді люди сприяють просуванню
політичних нововведень, хоча можуть виступити і джерелом політичної
напруженості в суспільстві. Труднощі самореалізації молоді в межах
сформованих економічних і політичних інститутів обумовили підвищення її
інтересів до різного по змісту і соціальній спрямованості молодіжним
об’єднанням.

5. Неформальні об’єднання молоді –

як феномен утворення “свого молодіжного суспільства”

Поняття «неформали» міцно ввійшло в сучасний побут. У суспільній думці
поняття неформали асоціюється з розпливчастим визначенням молодіжної
групи, галасливо і метушливо конфліктуючої із суспільством. У соціології
визначаються неформальні об’єднання як різновид самодіяльних об’єднань
молоді, що характеризуються орієнтацією на забезпечення міжособистісного
спілкування, на задоволення соціально-психологічних потреб. Неформальні
об’єднання молоді ґрунтуються на інтересах, що торкаються невеликої
групи людей і цілком можуть бути задоволені в їхніх межах. Інтереси
надзвичайно різноманітні. Серед інтересів приділяється увага якості
молодіжних товарів, розвитку молодіжної музики, спортивні інтереси й ін.
Потім піднімаються питання самотності, сексу, розширення демократії,
створення сім’ї, екології й охорони пам’ятників старовини і т.п.
Неформальні об’єднання охоплюють молодь, яка шукає сенс життя, місце в
суспільстві, цікавої справи і захоплюючого дозвілля.

Неправомірно відносити появу неформальних об’єднань до 80-м років XX ст.
Союзи, осередки, об’єднання, у яких групувалася молодь на основі
спільності інтересів і цілей існували завжди. Але бурхливий ріст
ініціативи і самодіяльності молоді спостерігається в переломні,
революційні періоди розвитку суспільства. У відповідь на фальш і
лицемірство «суспільства дорослих» виникають молодіжні угруповання
протесту навіть у періоди стабільності суспільних відносин. Так, у 70-і
роки широке поширення одержує рух хіпі, панків, металістів,
шанувальників нетрадиційних релігій і т.п. Їхня поява нагадує
«молодіжний бунт» проти бюрократичного механізму, що діяв у той період.
Однак протест прийняв перекручені, а найчастіше і просто соціально
небезпечні форми. Об’єднання «неформалів» ніде не реєструються. Вони
легко вписуються в процес демократизації суспільства, а можуть стати
дестабілізуючим фактором. Психологічно для багатьох молодих людей, що
конфліктують з дорослими, включення в неформальне об’єднання дає
компенсаційний ефект. Не маючи раціональних засобів впливу на дорослих,
підліток за допомогою карнавальних, ритуально-символічних дій і
зухвалого зовнішнього вигляду (гребінь волосся на голові, залізні
ланцюги, свастика, емблеми черепа як прикраси і т.п.), розмальована
джинсова куртка, кільце в носі і т.п. частково знімає внутрішнє
напруження молодих людей, привертає до себе увагу навколишніх. Сильно
діючі зовнішні засоби допомагають деяким молодим людям припинити
внутрішній конфліктний діалог з дорослими, переводячи його в діалог
зовнішній. Однак багато активних неформалів після виходу з групи вже не
страждають підлітковими комплексами, не бунтують по незначних причинах і
за допомогою різноманітних інституціональних форм інтегруються в
суспільні відносини.

Бажання зоригінальнічати, яким грішать багато юнаків і дівчини, має свою
історію. Багато хто вже давно забув, а сучасна молодь напевно ніколи і
не знала про те, що французький поет Шарль Бодлер фарбував волосся у
фіолетовий колір.

У сучасних умовах неприродне поводження молоді пояснюється багатьма
причинами. Завжди і скрізь молодь прагне до спілкування з однолітками,
біжить від щиросердечної самітності, а її випробують багато хто,
проживаючи в окремих квартирах з не розуміючими, як вони вважають,
батьками. Для багатьох протиставлення себе, свого «Я» дорослим —
нормальне явище. Підлітки не хочуть жити чужим досвідом, учитися на
чужих помилках. Протест, що вони виражають, може бути пасивним, через
зовнішнє, скоріше показне, демонстративне заперечення існуючого порядку,
відмовлення від дотримання прийнятих у суспільстві правил. Є й агресивні
форми протесту, що виражаються в міжособистісному приголомшенні, що
граничить з хуліганством, а іноді і переходить в скандальні витівки, у
хуліганство.

Викликається відхилення поводження молоді і з різних соціальних причин:
нездоровий психологічний, ідейно-моральний клімат у несприятливих
родинах з дискомфортом нерідко виштовхує юнака і дівчину «на вулицю» у
пошуках доброти, взаєморозуміння, співчуття і т.п. Нерідко в міських
сім’ях у силу зайнятості батьків на роботі все спілкування, у якому
перебувають діти і підлітки, зводиться до записок — наказами, телефонним
розмовами і т.п. Справжні цінності (соціальні, моральні, естетичні) при
таких відносинах прищепити важко. Спостерігається і негативний вплив
масової культури, пропаганда західного способу життя.

Неофіційні самодіяльні формування як би розташовані між двома полюсами:
на одному полюсі — ті, хто за соціальну справедливість, рівність,
гуманізм, за соціалізм, на іншому — ті, хто за демократизацію,
формування ринкових відносин, перебудову економічних відносин, за
рівність, справедливість, гуманізм. Сам факт існування самодіяльних
молодіжних формувань свідчить про те, що боротьба йде поки на рівних. Її
гострота підсилюється тим, що на кожнім полюсі діють сили притягання.
Звідси і разючі відхилення поводження молоді.

6. Проблема інтеграції молоді

Спрямованість і зміст інтеграції молоді в суспільні структури
визначається місцем молоді в суспільстві, з одного боку, відношенням
суспільства до молоді, а з іншого,— власним представленням молоді про
свій соціальний статус.

Аналіз соціального стану молоді показує, що найбільш защемлена
економічно і значно безправна в соціально-правовому та суспільному плані
та частина молодих людей, що живе в умовах підвищеної соціальної
напруженості і психологічного дискомфорту. Ріст числа самогубств,
поширеність у молодіжному середовищі наркоманії, проституції,
міжособистісних стосунків в армії і т.п. — свідчення підвищеної
соціальної напруженості. Психологічний дискомфорт сучасної молоді в
Україні може підсилюватися внаслідок дії таких факторів: посилення
регіональних і національних розходжень, розширення можливостей вибору
життєвого шляху, що обумовлює підвищення власної відповідальності в
зв’язку з необхідністю прийняття індивідуальних рішень. Складне
соціальне становище, відсутність у більшості молодих людей економічної
самостійності, професійного статусу, визначених соціально-політичних і
духовних орієнтирів — усе це визначає і проблему інтеграції молодого
покоління в суспільні відносини.

У пору своєї молодості людина встає перед складною проблемою вибору
життєвого шляху. На жаль, більшість молодих людей виявляються не
підготовленими до цього рішення ні психологічно, ні організаційно. З
ряду причин у значної частини молоді відсутня економічна самостійність.
Це зв’язано з тривалим періодом придбання освіти, з невисокими розмірами
стипендій і обмеженням можливості одержання ними додаткового приробітку,
з невисокими розмірами заробітної плати працюючої молоді, що не має
достатнього досвіду для одержання високооплачуваної роботи.

В Україні нараховується дві третини молодих людей, що знаходяться на
повному чи частковому утриманні в батьків, що деформує мотиви і стимули
їхньої трудової активності. Відсутність економічної самостійності для
більшості молодей — одна з причин соціальної нестабільності, формує в
молоді відчуття власної неповноцінності, постійної залежності від
оточуючих і т.п. Починають діяти дві тенденції, наслідки яких небезпечні
для молоді і суспільства: відносно високі стандарти споживання, часто
розраховані на нетрудові доходи, і економічна пасивність молодих людей,
відсутність готовності до праці в жорстких умовах ринкової економіки.

Невизначений і хиткий економічний і соціальний стан молоді обумовлює і
проблеми її інтеграції в соціально-політичну сферу суспільства. Це
зв’язано з труднощами визначення молодими людьми власних інтересів і
реальних засобів їхнього задоволення. Нерівність соціальних стартових
можливостей молоді (придбання освіти, культурний розвиток, професійна
підготовка, створення самостійної власної сім’ї, вибір місця роботи і
проживання і т.п.) впливають і на її політичні позиції, ступінь і форми
політичної активності. Однак в усьому світі (за винятком окремих
історичних періодів) більшості молоді характерна політична апатія і
пасивність. Причина не тільки в низькому ступені довіри з боку молоді
офіційним структурам і політичним лідерам, але і тим, що мало хто з
молодих людей приписує відповідальність за події, що відбуваються, у які
вони залучені самі.

Одним з можливих шляхів переключення енергії молоді на позитивні цілі —
інтеграція її в духовну сферу. Однак соціологічні дослідження показують,
що рівень духовних потреб і інтересів сучасної молоді України досить
низький. Естетичні потреби, інтерес до літератури, класичної музики,
живопису міцно займають останні рядки в структурі мотивів молодіжної
діяльності. Міняється характер міжособистісних відносин у молодіжному
середовищі, що усе більше перетворюються в інструментальні, засновані на
взаємній вигоді і розрахунку. Усе це відбувається під впливом
«масовизації» молодіжної свідомості, коли в результаті досить єдиних і
притім об’єднаних форм споживання в молодіжному середовищі наростають
процеси уніфікації духовних потреб. Молодь включається в духовні
відносини переважно як споживач духовних благ, а не як їхній творець, що
обмежує можливості самореалізації особистості.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Молодь — поняття не тільки і не стільки вікове, скільки соціальне й
історичне. Радикальні перетворення в суспільному житті України
супроводжуються ускладненням ситуації в сфері виховання підростаючого
покоління, зокрема, ростом злочинності молоді. Досвід боротьби зі
злочинністю й іншими правопорушеннями в середовищі молоді переконливо
свідчить, що їхній рівень і тенденції прямо залежать від рівня зусиль,
прийнятих суспільством. Україна вийшла на нові умови державного
існування: це і формування ринкових умов, і відносна демократизація
суспільства. Звідси і випливає важливе значення молоді у суспільному
житті.

Сучасне суспільство зацікавлене в активній молоді, соціально зрілій, що
бере участь у рішенні всіх питань сучасності. Говорячи про соціальну
зрілість людини, можна констатувати лише відносну завершеність процесу.
Набуття соціальної зрілості — не деякий підсумок, а лише досягнення
визначеного рівня соціальної підготовки людини. Соціальна зрілість
впливає на всі сторони духовного світу молодої людини, виявляючись у
всіх видах соціальної активності.

Усвідомлення навколишніх реалій з позицій загальнолюдських цінностей –
важливий елемент процесу формування соціальної зрілості людини. Причому
усвідомлення є результат і виключно раціонального мислення, і
почуттєвого пізнання дійсності, емоційного її сприйняття.

Участь молоді у формуванні ринкової економіки, реформуванні державності
України суперечлива. На сьогоднішній день в більшості молодих людей
рівень кваліфікації не відповідає сучасності, а високий професійний
статус має лише десята частина. Продовжує збільшуватися число молоді, що
ніде не працює і не учиться, веде богемне життя. Упав і інтерес молоді
до політики. Пояснюється це розчаруванням молоді у владі, орієнтацією її
значної частини на сферу бізнесу і сферу споживання.

Для значної частини молоді політика відіграє роль компенсацій при
відсутності можливості самореалізації в інших сферах. Правда,
включившись в політичне життя, молоді люди сприяють просуванню
політичних нововведень, хоча можуть виступити і джерелом політичної
напруженості в суспільстві. Труднощі самореалізації молоді в межах
сформованих економічних і політичних інститутів обумовили підвищення її
інтересів до різного по змісту і соціальній спрямованості молодіжним
об’єднанням.

У пору своєї молодості людина встає перед складною проблемою вибору
життєвого шляху. На жаль, більшість молодих людей виявляються не
підготовленими до цього рішення ні психологічно, ні організаційно.
Невизначений і хиткий економічний і соціальний стан молоді обумовлює і
проблеми її інтеграції в соціально-політичну сферу суспільства. Це
зв’язано з труднощами визначення молодими людьми власних інтересів і
реальних засобів їхнього задоволення.

Однак, не дивлячись на всі суперечності і проблеми, які переживає
молодь, для України, як і для будь-якої іншої країни, роль молоді
залишається важливою. Ігнорування поглядів і потреб молоді не може
позитивно впливати на майбутнє будь-якого суспільства.

Тому врахування інтересів молоді, її розвиток і стимулювання тих чи
інших здорових інтересів є визначальним пріоритетом державної політики.

Список використаної літератури

Бестужев-Лада И.В. Молодость и зрелость. – М., 1984.

Короткий словник по соціології. / Під ред. Л.М.Гвішіані. – К., 1991.

Основи соціології. Курс лекцій. – К., 1993.

Соціологія. Підручник / Під ред. Печі. – К., 2001.

Самодеятельные объединения молодежи. Вопросы и ответы. – К., 1989.

Скворцов Л.В. Культура самосознания. Человек в поисках истины. – М.,
1989.

Соціологія: наука об обществе. / Под ред. В.П.Андрущенко. – Харьков,
1997.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи