Реферат

на тему:

Основні напрямки зовнішньої політики України

2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки
зовнішньої політики України”. Цей документ визначає базові національні
інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на
яких реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави.

В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне
становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні
ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний
потенціал, Україна має всі можливості стати спливовую світовою державою,
виконувати значну роль в забеспеченні політико-економічної стабільності
в Європі.

Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших
завдань:

утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;

забеспечення стабільності міжнародного становища України;

збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її
кордонів;

включення національного господарства у світову економічну систему для
його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;

захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за
кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними
українцями і віхідцями з України, надання їм допомоги згідно з
міжнародним правом;

поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного
партнера.

Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню політику, базуються
на дотриманні загальновизначних норм і принципів міжнародного права,
статуту ООН, Хельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової
Європи та інших документів НБСЄ.

Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва
з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих
держав чи груп держав.

Вона розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими
державами та міжнародними організаціями на основі принципів
добровільності, взаємодопомоги, рівноправності, взаємовигоди,
невтручання у внутрішні справи.

Україна, наголошується в документі, не є ворогом жодної держави. Вона
беззастережно засуджує війну як знаряддя національної політики,
додержується принципу незастосування сили та загрози силою і прагне
вирішувати будь-які міжнародні спори виключно мирними засобами. Ми не
висуваємо жодних териториальних претензій до своїх сусідів, так само, як
і не визначаємо жодних териториальних претензій до себе.

В сучасних умовах, підкреслюється в документі, додержання прав людини не
є лише внутрішньою спавою окремих держав.

Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і
міжнародної безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої
держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. В
своїй зовнішній політиці вона обстоює підхід “безпека для себе – через
безпеку для всіх”.

Наша держава керується принципом примату права в зовнішній політиці,
визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед
нормами внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип – сумлінне
використання всіх своїх міжнародних зобов’язань. Належним чином
ратіфіковані договори Україна вважає частиною свого внутрішнього права.

У своїй зовнішній політиці Україна спирається на фундаментальні
загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів в
міждержавних стосунках.

Україна виступає проти присутності збройних сил інших держав на
українській території, а також проти розміщення іноземних військ на
територіях інших держав без ясно висловленої згоди цих держав, крім
випадків застосування міжнародних санкцій відповідно до статуту ООН.

Згідно з вимогами міжнародного права, Україна здійснює неозброєні
примусові санкційні заходи у випадках міжнародних правопорушень, які
завдають їй шкоду.

Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках актів збройної агресії
проти неї та будь-яких інших збройних зазіхань на її териториальну
цілістність та недоторканність державних кордонів або на виконання своїх
міжнародних зобов’язань.

Україна вважає себе, на рівні з усіма колишніми радянськими
республіками, правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і
винятків з цього принципу для жодної з держав-правонаступниць без
належним чином оформленої згоди свіх цих держав.

Головними сферами зовнішньополітичної діяльності України є розвиток
двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському
регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності
незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних
організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є
активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави –
члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії,
Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

З прикордонними державами, говориться в документі, Україна має на меті
укласти повномаштабні договори про добросусідство і співробітництво, в
тому числі для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів,
створення атмосфери взаємної довіри та поваги, розбудови дружніх і
взаємовигідних партнерських відносин у всіх галузях. В цьому контексті
кожна прикордонна держава є стратегічним партнером України.

В “Основних напрямках зовнішньої політики Украіни” звертається особлива
увага на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і
специфікою геополітичного і геоекономічного положення України
домінантною двосторонніх відносин з прикордоними державами є
українсько-російські відносини. Для України вони є стосунками
“особливого партнерства”, оскільки від їхнього характеру значною мірою
залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і
Російської Федерації, стабільність в Європі і в усьому світі. Продіючи
будь-яким територіальним претензіям чи спробам втручання у свої
внутрішні справи, Україна вживатиме всіх заходів для переведення
стосунків з Росією в русло справжнього добросусідства, взаємоповаги і
партнерства. В цьому контексті надзвичайно важливе завдання полягає в
активізації діяльності, спрямованої на усвідомлення обома сторонами
безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в
украінсько-російських відносинах.

Розбудова стосунків з західноєвропейськими державами, говориться в
документі, створить умови для віднвлення давніх політичних,
економічних, культурних, духовних зв’язків України з європейською
цивілізацією, прикорення демократизації, проведення ринкових реформ та
оздоровлення національної економіки. Таке співробітництво стане надійним
підгрунтям для розширення участі України в європейських структурах та
майбутнього інтегрування її господарства до загальноєвропейського і
світового економічного простору. В цьому контексті особливе значення для
України мають відновини із Сполученими Штатами Америки.

Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними країнами є
своєрідним мостом між Україною та заходом Європи. Україна розвиватиме з
ними повномасштабні дружні відносини. Таке співробітництво розширюватиме
смугу стабільності і миру навколо України, сприятиме її утвердженню як
впливової європейської держави, торуватиме шляхи до широких політичних ,
економічних, культурних, наукових, гуманітарних стосунків з Центральною,
Північно-Східною Європою. Розгалужені і стабільні стосунки України з
географічно близькими державами є необхідною умовою повноцінного
інтегрування України у сім’ю європейських народів, її активної участі в
регіональному і субрегіональному співробітництві.

В документі зазначається, що Україна розвиватиме двосторонні відносини з
азиатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також
країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Окреслюючи основні напрямки регіонального співробітництва України в
Європі, документ перераховує такі пріоритети в цій галузі: діяльність у
рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), участь в Раді
Північноатлантичного співробітництва та Північноатлантичної асамблеї,
розвиток контактів з Радою Європи та іншими європейськими структурами.

Україна розвиватиме свою зовнішньополітичну активність і на
субрегіональних напрямках, зокрема у Черноморському економічному
співробітництві та Дунайській комісії, налагоджуватиме широкі контакти
на Середземноморському напрямку, дотримуватиметься курсу на включення в
співробітництво в рамках Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме
підтримувати тісні контакти з Вишеградською групою, Північною Радою, та
Радою держав Балтійського моря, розвиватиме співробітництво у межах
Карпатського єврорегіону.

В документі підкреслюється, що перспективною метою української
зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а
також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.

Україна, як одна із засновниць Співдружності незалежних держав, розвиває
співробітництво з країнами – учасницями СНД відповідно положень угоди
про Співдружність незалежних держав із Застереженнями до неї, зробленими
Верховною Радою України.

Україна виступає за розвиток найширших торговельно-економічних та інших
зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства,
рівноправності і взаємовигоди.Вона відстоюватиме позиції збалансованої
господарської діяльності в рамках СНД як необхідного етапу на шляху
спровадження цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів.
Визнаючи потребу тісної економічної взаємодії в рамках СНД, Україна
виходитиме з того, що нагальною потребою сучасного етапу є перегляд
старих і перехід до нових форм інтеграції, кі б сприяли якнайшвидшому
входженню України та інших заінтересованих країн СНД в европейську і
світову економічну систему.

Україна, говориться в документі, уникатиме участі в інституціоналізації
форм міждержавного співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити
Співдружність в наддержавну структуру федеративного чи конфедеративного
характеру.

Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою.
Скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її території,
Україна пов’язує з наданням їй ядерними державами та світовим
співтовариством надійних гарантій національної безпеки.

Одночасно з пошуками міжнародних гарантій своєї безпеки, говориться в
документі, Україна дбає про розбудову власниз Збройних Сил відповідно до
принципу необхідної оборонної достатності. Військова доктрина України
має оборонний характер і передбачає створення армії, озброєної сучасними
видами зброї та налагодженням військово-політичного співробітництва з
іншими, насамперед, сусідними державами та міжнародними огранізаціями,
зокрема, НАТО та ЗЄС.

Ефективне здійснення зовнішньої політики, говориться в документі,
вимагає наявності механізму її правового, фінансового, матеріального та
кадгового забезпечення, розгалуженої інфраструктури зарубіжних органів
зовнішних зносин.

Під керивництвом Президента України практична реалізація
зовнішньополітичної діяльності забеспечується Кабінетом Міністрів
України і здійснюється Міністерством закордонних справ, іншими
центральними огранами державної виконавчої влади на основі Конституції і
законів України.

В той же день Верховною Радою України ухвалено відповідну Постанову, яка
зобов’язує Кабінет Міністрів, Мінестерство закордонних справ,
дипломатичні і консульські представництва за кордоном, інші міністерства
та відомства, які беруть участь в реалізації зовнішньополітичного курсу,
керуватися в роботі “Основни напрямками зовнішньої політики України”.

Похожие записи