Реферат

з політології

на тему:

«Міжнародні організації»

Прапор ООН.

       Організація Об’єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими
зіштовхується все людство. Ця діяльність здійснюється спільними
зусиллями понад 30 пов’язаних з нею організацій, що складають Систему
Організації Об’єднаних націй. З дня у день ООН та інші організації її
системи працюють з метою забезпечення дотримання прав людини, охорони
навколишнього середовища, боротьби з хворобами і скороченням масштабів
бідності. Установи Організації Об’єднаних Націй розробляють норми і
правила безпечного й ефективного повітряного сполучення і сприяють
вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. ООН є
ініціатором міжнародних кампаній по боротьбі з обігом наркотиків і
тероризмом. Працюючи в усіх регіонах світу, Організація Об’єднаних Націй
та її установи надають допомогу біженцям, здійснюють програми
размінування, допомагають збільшити обсяги виробництва продовольства і
відіграють провідну роль у боротьбі зі СНІДом.

      За станом на жовтень 2002 року, членами ООН є 191 країна світу.
Поза рамками організації залишаються лише держава Ватикан та
Палестинська автономія.

      У вересні 2000 року члени Організації Об’єднаних Націй, включаючи
147 голів держав або урядів, зібралися у Нью-Йорку, щоб випрацювати
міжнародний порядок денний на початковий період нового сторіччя.

Генеральний секретар ООН

Кофi Аннан.

За підсумками їхньої зустрічі була прийнята Декларація тисячоліття, в
якій викладені цілі ООН, яких необхідно досягти в семи ключових
областях: мир, безпека і роззброєння; розвиток і викорінення бідності;
охорона навколишнього середовища; права людини, демократія й управління;
захист знедолених; задоволення особливих потреб Африки; зміцнення
Організації Об’єднаних Націй.

      На чолі ООН стоїть Генеральний секретар. Нинішній Генеральний
Секретар — Кофі Аннан (Гана) є сьомим Генеральним секретарем ООН. Крім
того, він перший Генсек, обраний з рядів персоналу ООН. Він приступив до
виконання обов’язків 1 січня 1997 року. 29 червня 2001 року рішенням
Генеральної Асамблеї Кофі Аннан був призначений на другий термін
повноважень, що закінчується 31 грудня 2006 року.

      Головні органи ООН: Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН,
Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд, Секретаріат.

Генеральна Асамблея ООН

      Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом. Вона складається
з представників усіх держав-членів, кожна з яких має один голос. Рішення
з важливих питань, таких як питання миру і безпеки, прийому нових членів
і проблеми бюджету, вимагають більшості у дві третини голосів. Рішення з
інших питань приймаються простою більшістю голосів.

      Функції і повноваження

      Відповідно до Статуту ООН, функції і повноваження Генеральної
Асамблеї зводяться до того, щоб:

      — розглядати принципи співробітництва у справі підтримання
міжнародного миру і безпеки, у тому числі принципи, що визначають
роззброєння і регулювання озброєнь, і робити рекомендації відносно
принципів;

      — обговорювати будь-які питання, стосовно міжнародного миру і
безпеки, і вносити з них рекомендації, за винятком тих випадків, коли
спуперечка або ситуація знаходяться на розгляді Ради Безпеки;

      — обговорювати і за самим винятком давати рекомендації з будь-яких
питань в межах Статуту або з питань, що стосуються повноважень і функцій
будь-якого органу Організації Об’єднаних Націй;

      — здійснювати дослідження і готувати рекомендації з метою сприяння
міжнародному політичному співробітництву, розвитку і кодифікації
міжнародного права, здійсненню прав людини і основних свобод для всіх, а
також сприяння міжнародному співробітництву в економічній і соціальній
областях, в області культури, освіти та охорони здоров’я;

      — рекомендувати заходи мирного врегулювання будь-якої ситуації
незалежно від її походження, що могла б нанести збитки дружнім
відносинам між націями;

      — одержувати і розглядати доповіді Ради Безпеки й інших органів
Організації Об’єднаних Націй;

      — розглядати і затверджувати бюджет Організації Об’єднаних Націй і
визначати розміри внесків окремих членів;

      — обирати непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної і
Соціальної Ради, членів Ради з Опіки, які підлягають обранню; спільно з
Радою Безпеки брати участь в обранні суддів Міжнародного Суду і, за
рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального Секретаря.

      На підставі резолюції «Єдність на користь мирові», прийнятої ГА у
листопаді 1950 року, Асамблея може прийняти заходи у випадку загрози
миру, порушення миру або акту агресії, якщо Рада Безпеки не спроможна
діяти у цьому напрямку через відсутність єдності серед її постійних
членів. Асамблея уповноважена негайно розглянути це питання, щоб
запропонувати рекомендації державам-членам відносно колективних заходів,
включаючи, у випадку порушення миру або акту агресії, використання
збройних сил, якщо це необхідно, для підтримання або відновлення
міжнародного миру і безпеки.

      Сесії

Триває засідання

Генеральної Асамблеї ООН.

      Чергова сесія Генеральної Асамблеї звичайно відкривається щороку у
вересні. Сесія 2002-2003 рр., наприклад, є 57-ю черговою сесією
Генеральної Асамблеї. На початку кожної чергової сесії Асамблея обирає
нового Голову, 21 заступника Голови і Голів шести головних комітетів
Асамблеї. Щоб забезпечити справедливе географічне представництво, пост
Голови Асамблеї щорічно почергово займають представники п’ятих груп
держав: африканських, азіатських, східноєвропейських,
латиноамериканських і Карибського басейну, західноєвропейських та інших
держав.

      Крім Того, Асамблея може збиратися на спеціальні сесії на вимогу
Ради Безпеки, більшості членів Організації Об’єднаних Націй або одного
члена Організації за згодою більшості інших. Надзвичайні спеціальні
сесії можуть бути скликані протягом 24 годин з моменту надходження
вимоги Ради Безпеки, схваленого будь-якими дев’ятьмя членами Ради, або
на вимогу більшості членів Організації Об’єднаних Націй чи одного члена
за згодою більшості інших.

      На початку кожної чергової сесії Асамблея проводить загальні
дебати, де часто виступають глави держав і урядів. Під час дебатів
держави-члени висловлюють свої думки з широкого кола міжнародних питань.
Далі більшість питань обговорюється в шести головних комітетах ГА ООН:

      Перший комітет (питання роззброєння і міжнародної безпеки).

      Другий комітет (економічні та фінансові питання).

      Третій комітет (соціальні, гуманітарні питання і питання
культури);

      Четвертий комітет (спеціальні політичні питання і питання
деколонізації);

      П’ятий комітет (адміністративні і бюджетні питання);

      Шостий комітет (правові питання).

      Деякі питання розглядаються тільки на пленарних засіданнях, а не в
одному з головних комітетів. Всі питання голосуються за резолюціями на
пленарних засіданнях, звичайно до кінця чергової сесії, після того як
комітети завершать їхній розгляд і подадуть проекти резолюцій пленарним
засіданням.

      Хоча рішення Асамблеї не мають обов’язкової юридичної сили для
урядів, за ними стоять світова громадська думка з важливих міжнародних
питань, а також моральний авторитет світового співтовариства.

      Круглорічна робота ОООН ведеться головним чином на основі рішень
Генеральної Асамблеї, тобто волі більшості членів, висловленої у
резолюціях, прийнятих Асамблеєю. Ця робота здійснюється: комітетами й
іншими органами, створеними Асамблеєю для вивчення конкретних питань,
таких, як роззброєння, підтримання миру, розвиток і права людини; на
передбачених Асамблеєю міжнародних конференціях і Секретаріатом ОООН —
Генеральним секретарем і його персоналом з міжнародних цивільних
службовців.

Рада Безпеки ООН

      Згідно зі Статутом ООН, Рада Безпеки несе головну відповідальність
за підтримання міжнародного миру і безпеки. Вона організується таким
чином, щоб могла функціонувати безупинно, для цього кожний з її членів
повинен бути завжди представлений у Центральних установах ООН. 31 січня
1992 року в Центральних установах було вперше скликано засідання Ради на
вищому рівні за участю голів держав і урядів 13 з її 15 членів і
міністрів іноземних справ інших двох членів. Рада може проводити свої
засідання не тільки в Центральних установах; так, у 1972 році вона
засідала в Аддіс-Абебі, Ефіопія, а в наступному році — у Панамі, Панама.

Засiдання Ради Безпеки ООН.

      Коли у Раду надходить скарга відносно загрози миру, вона спочатку
звичайно рекомендує сторонам спробувати досягти згоди мирними засобами.
У деяких випадках сама Рада проводить розслідування і надає
посередницькі послуги. Вона може призначати спеціальних представників
або звертатися до Генерального секретаря з проханням здійснити ці
призначення або надати добрі послуги. Вона може встановлювати принципи
мирного врегулювання.

      Якщо та або інша суперечка призводить до бойових дій, Рада прагне
передусім якомога скоріше покласти їй кінець. У багатьох випадках Рада
давала вказівки про припинення вогню, що грали важливу роль у
відвертанні ескалації бойових дій. Крім того, вона направляє миротворчі
сили Організації Об’єднаних Націй для сприяння ослабленню напруженості в
районах конфліктів, роз’єднання військ ворогуючих сторін і створення
спокійної обстановки, що дозволить шукати шляхи мирного врегулювання.
Рада може приймати рішення про вжиття примусових заходів, вступ
економічних санкцій (наприклад, торговельного ембарго) або здійснення
колективних військових дій.

      За рекомендацією Ради Безпеки Генеральна Асамблея може зупинити
здійснення тієї або іншою державою її прав і привілеїв як члена
Організації, якщо відносно неї Рада Безпеки вжила заходи превентивного
або примусового характеру. Держава-член, що систематично порушує
викладені у Статуті принципи, може бути виключена Асамблеєю з
Організації Об’єднаних Націй за рекомендацією Ради.

      Держава — член Організації Об’єднаних Націй, що не є членом Ради
Безпеки, може брати участь, без права голосу, в її обговореннях у тих
випадках, коли Рада знаходить, що інтереси цієї країни порушені. Держави
— члени Організації Об’єднаних Націй і держави, не що є її членами,
запрошуються прийняти участь, без права голосу, в обговореннях, що
проводяться Радою, якщо вони є сторонами у цій суперечці; умови участі
держави, що не є членом ОООН, визначаються Радою.

      Члени РБ ООН

      До складу Ради входять 15 членів: 5 постійних (Російська
Федерація, США, Китай, Великобританія, Франція) і 10 членів, які
обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.

      Непостійні члени Ради Безпеки у 2002 році — Болгарія, Гвінея,
Ірландія, Камерун, Колумбія, Маврикій, Мексика, Норвегія, Сингапур,
Сирія.

      Кожен член Ради має один голос. Рішення з питань процедури
вважаються прийнятими, коли за них подані голоси не менше 9 з 15 членів.
Для прийняття рішень з питань суті вимагається дев’ять голосів,
включаючи співпадання голосів усіх п’ятих постійних членів. Це — правило
«одностайності великих держав», що часто називається «правом вето».

      Відповідно до Статуту, всі члени ООН погоджуються підкорятися
рішенням Ради Безпеки і виконувати їх.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР)

      ЕКОСОР була заснована відповідно до Статуту ООН у якості головного
органу, що, діючи під керівництвом Генеральної Асамблеї, покликаний
сприяти:

      a) підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення й умовам
економічного та соціального прогресу й розвитку;

      b) вирішенню міжнародних проблем в економічній і соціальній
області, галузі охорони здоров’я і подібних проблем; міжнародному
співробітництву в області культури та освіти;

      c) загальній повазі і дотриманню прав людини та основних свобод
для всіх, без відмінностей раси, статі, мови і релігії (підпункти a, b і
c статті 55).

      Функції і повноваження

      ЕКОСОР наділена наступними функціями і повноваженнями:

      · слугувати центральним форумом для обговорення міжнародних
економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і
для вироблення рекомендацій відносно політики з цих проблем для
держав-членів і для системи ООН;

      · проводити і організовувати дослідження, складати доповіді і
аиробляти рекомендації з міжнародних питань в економічній і соціальній
областях, в області культури, освіти, охорони здоров’я і питанням, що
відносяться до них;

      · заохочувати повагу і дотримання прав людини й основних свобод;

      · скликати міжнародні конференції і складати для подання
Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її
компетенції;

      · вести переговори зі спеціалізованими установами відносно угод,
що визначають їхні взаємини з ООН;

      · погоджувати діяльність спеціалізованих установ шляхом
консультацій з ними і винесення рекомендацій таким установам, а також
шляхом винесення рекомендацій Генеральній Асамблеї і членам Організації
Об’єднаних Націй;

      · надавати послуги, схвалені Генеральною Асамблеєю, членам
Організації Об’єднаних Націй, а також спеціалізованим установам на
прохання останніх;

      · консультуватися з відповідними неурядовими організаціями з
питань, що входять до компетенції Ради.

Рада з Опіки

      При створенні міжнародної системи опіки, згідно зі Статутом ООН, у
якості одного з головних органів ООН була заснована Рада з Опіки, на яку
покладено завдання спостереження за управлінням підопічними територіями,
що підпадають під систему опіки. Головна мета системи полягала у
сприянні покращенню положення населення підопічних територій і їхньому
прогресивному розвитку в напрямку до самоврядування або незалежності.
Рада з Опіки складається з п’ятих постійних членів РБ ООН — Китаю,
Російської Федерації, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки
і Франції.

      Рада з Опіки призупинила свою роботу 1 листопада 1994 року після
того, як остання з підопічних територій ООН, Палау, набула 1 жовтня 1994
року незалежності. Шляхом резолюції, прийнятої 25 травня 1994 року, Рада
внесла у свої правила процедури поправки, що передбачають відміну
зобов’язання про проведення щорічних засідань, і погодилася збиратися за
у випадку необхідності за своїм рішенням або рішенням свого Голови, або
на прохання більшості своїх членів чи Генеральної Асамблеї, або Ради
Безпеки.

Міжнародний Суд

      Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об’єднаних
Націй. Місцем знаходження Суду є Палац Націй у Гаазі (Нідерланди).

      Суд почав працювати у 1946 році, замінивши собою Постійну Палату
Міжнародного Правосуддя, що працювала у Палаці Націй з 1922 року. Він
діє відповідно до Статуту, який є невід’ємною частиною Статуту ООН.

      Функції Суду

      На Суд покладена подвійна функція: вирішення у відповідності з
міжнародним правом юридичних суперечок, переданих на його розгляд
державами, і винесення консультативних заключень з юридичних питань,
переданих йому належним чином уповноваженими на те міжнародними органами
й установами.

      Склад

      Суд складається з 15 суддів, які обираються на дев’ятирічний
термін повноважень Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН, що
засідають незалежно одна від іншої. У його складі не може бути двоє
громадян однієї держави. Кожні три року проводяться вибори третини
суддів, але вибуваючі судді можуть бути переобрані. Члени Суду є не
представниками своїх урядів, а незалежними суддями.

      Судді повинні задовольняти вимоги, що висуваються в їхніх країнах
для призначення на вищі судові посади, або вони повинні бути юристами з
визнаним авторитетом в області міжнародного права. Склад Суду також
повинен забезпечити представництво найголовніших форм цивілізації і
основних правових систем світу.

      Коли Суд не залучає до розгляду суперечки суддю, який перебуває у
громадянстві держави-учасника цієї суперечки, то ця держава може
призначити для розгляду цієї справи іншу особу в якості судді ad hoc.

      У нинішній час до складу суду входять:

      Голова Стівен М. Швебель (США), Віце-голова Кристофер Г.
Вірамантрі (Шрі-Ланка), судді Сігеру Ода (Японія), Мухамед Беджауї
(Алжир), Жільбер Гійом (Франція), Раймон Рандзева (Мадагаскар), Геза
Херцег (Угорщина), Ші Цзієн (Китай), Карл-Август Флайшхауер (Німеччина),
Абдул Г. Корома (Сьєрра-Леоне), Владлен С. Верещетин (Російська
Федерація), Розалін Хіггінс (Сполучене Королівство), Гонсало
Парра-Арангурен (Венесуела), Пітер Койманс (Нідерланди), Франсіско Резек
(Бразилія).

Секретаріат

      Секретаріат — це міжнародний персонал, що працює в установах по
усьому світу і виконує різноманітну повсякденну роботу Організації. Він
обслуговує також інші головні органи ООН і здійснює прийняті ними
програми та політичні настанови. На чолі Секретаріату стоїть Генеральний
секретар, який призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради
Безпеки терміном на 5 років з можливістю переобрання на новий термін.

      Обов’язки, що виконуються Секретаріатом, настільки ж різноманітні,
як і проблеми, якими займається ООН, — від керівництва миротворчими
операціями до посередництва у міжнародних суперечках, від підготовки
оглядів економічних і соціальних тенденцій та проблем до підготовки
досліджень з прав людини і стійкому розвитку. Крім того, персонал
Секретаріату орієнтує й інформує світові засоби інформації про роботу
ООН; організує міжнародні конференції з проблем світового значення;
стежить за виконанням рішень органів Організації Об’єднаних Націй і
здійснює переклад виступів і документів на офіційні мови Організації.

      У нинішній час персонал Секретаріату складають близько 8600 жінок
і чоловіків зі 170 країн, оплачуваних з регулярного бюджету. Являючись
міжнародними цивільними службовцями, вони і Генеральний секретар
відповідають за свої дії тільки перед Організацією Об’єднаних Націй і
складають присягу, беручи зобов’язання не запитувати і не одержувати
вказівки від будь-якого уряду або влади, сторонньої для Організації.
Згідно зі статутом, кожна держава-член зобов’язується поважати строго
міжнародний характер обов’язків Генерального секретаря і персоналу, а
також утримуватися від неприйнятного впливу.

      Центральні установи ООН розміщені у Нью-Йорку, однак Організація
підтримує значну присутність у Женеві, Відню і Найробі.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи