Реферат
на тему:
Цілі розробки бізнес-плану. Об’єкти підприємницької діяльності з точки
зору попиту і пропозиції. Поняття підприємницького середовища
1. Цілі розробки бізнес-плану
Виробнича діяльність будь-якої підприємницької структури починається з
планування. Якщо раніше плани часом мали формальний характер, бо
працівники не були зацікавлені у них, та і не завжди знали, що там і як
планується, то бізнесмен, власник, організатор справи, не може бути
байдужим до свого підприємства Він повинен чітко знати сильні й слабкі
сторони підприємства (фірми) та вміти спланувати його роботу. У разі
нехтування, ігнорування планування його очікує повільна, ділова смерть.
Тому кожний бізнесмен повинен складати бізнес-план, який:
дає можливість визначити життєздатність підприємства (фірми) за умов
конкуренції;
містить орієнтири, відповідно до яких бізнесмен діятиме на етапі
становлення та розвитку підприємства (фірми);
прогнозує процесії розвитку виробництва;
конкретизує шляхи досягнення мети і подолання перешкод;
служить важливим інструментом виробничої діяльності підприємства
(фірми);
є фактором, що стимулює інтереси потенційних інвесторів у їх пошуках
вкладення коштів на розвиток виробництва.
Ступінь деталізації бізнес-плану залежить від характеристики
підприємства незалежно від того, належить воно до сфери послуг чи до
виробничої сфери. Склад бізнес-плану залежить також від обсягів
передбачуваного ринку збуту, наявності конкурентів та перспектив
зростання підприємства.
Складання бізнес-плану – нагальна потреба, продиктована виробничою
діяльністю. Складати його повинні фахівці, професіонали при
безпосередній участі бізнесмена Робота над планом – це робота над
організацією виробничої діяльності. Вона допомагає керівникові краще все
обміркувати, зважити. При розробці бізнес-плану можна дійти висновку про
те, що перешкоди на шляху до успіху надто серйозні. Зрозуміло, цей
висновок краще зробити раніше, ніж тоді, коли будуть втрачені гроші і
час.
Сьогодні вже очевидно, що без бізнес-плану не можна управляти виробничою
діяльністю. Добре розроблений план замінює техніко-економічне
обґрунтування виробництва За його виконанням можна робити висновок про
те, чи все відбувається, як намічено, і в разі потреби вживати необхідні
заходи. Звичайно, навіть найкращий бізнес-план може застаріти, якщо
зміняться умови. Наприклад, зовнішні фактори: економічна ситуація в
країні, нові вимоги споживачів, поява нових технологій, зміна політики
конкурентів, а також події внутрішнього життя підприємства (фірми),
зокрема, зміни у керівному складі, – можуть зумовити потребу перегляду
бізнес-плану. Тому необхідно вміти відчувати нові тенденції у
внутрішньому житті фірми, в галузі, в ринковій кон’юнктурі та вносити
відповідні корективи до бізнес-плану. Це дає можливість, не змінюючи
мету, шукати шляхи її досягнення.
Ринкова економіка не вивільнена від плану. Досвід розвинених країн
Заходу підтверджує таке судження. У більшості цих країн склалася система
державного програмування економіки, що виявила себе як ефективна форма
планомірного регулювання ринкового господарства, яка не відміняє ринкову
конкуренцію, а доповнює її і сприяє згладжуванню її негативних сторін,
насамперед домінування приватних інтересів над інтересами суспільства як
цілого. Фірмове планування виступає у вигляді програм, прогнозів,
проектів, перспективних бізнес-планів, поточних, оперативних планів
тощо. Зрозуміло, що орієнтиром фірми, при плануванні своєї діяльності, є
збільшення прибутку, а отже, – продажу.
Планування – важливий інструмент виробничої діяльності, складова частина
успіху будь-якої підприємницької структури. Всі, з ким пов’язане
підприємство (фірма), – постачальники, споживачі, конкуренти, банки –
мають плани, які необхідно враховувати, отже, треба планувати і свою
діяльність. Бізнес-план потрібен також для того, щоб співробітники мали
чітке уявлення про цілі та завдання фірми, про вимоги, що пред’являються
особисто до них Банкірам добре відомо, що найпоширенішою причиною
банкрутств є не брак грошей, а неспроможність підприємця правильно
планувати свою діяльність.
2. Об’єкти підприємницької діяльності
з точки зору попиту і пропозиції
Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені
законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом
України “Про власність”;
об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в
Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Щодо юридичних осіб та громадян, для яких підприємницька діяльність
не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності,
яка за своїм характером є підприємницькою.
Найменування суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи
повинне містити відомості про його організаційно-правову форму та
назву. У найменуванні суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної
особи забороняється використання повних або скорочених найменувань
органів державної влади, органів місцевого самоврядування та
похідних від цих найменувань, а також найменувань, тотожних
найменуванню іншого суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної
особи чи об’єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій
громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури,
суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а
також органів державної влади і управління, які покликані
здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть
бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного
виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки,
хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути
зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками
підприємницької організації, а також займати в підприємницьких
товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади,
пов’язані з матеріальною відповідальністю.
3. Поняття підприємницького середовища
Підприємницьке середовище – це комплекс умов і сил зовнішнього
характеру, які впливають на можливості і кінцеві результати діяльності
суб’єктів ринкових відносин. Воно охоплює зовнішнє і внутрішнє
середовище.
Зовнішнє середовище – це передусім законодавча і нормативна бази,
конкуренція, ринкова інфраструктура, стимули, особливості економічного
розвитку держави, соціально-політичні умови тощо.
Внутрішнє середовище – передбачає наявність стартового капіталу, системи
ведення бізнесу (маркетинг, менеджмент).
Підприємницьке середовище може бути сприятливим, або несприятливим.
Рівень сприятливості підприємницького середовища залежить від ряду
чинників:
наявності в підприємця прав власності на засоби виробництва, його
продукт і прибутки;
наявність визначеної сукупності прав і свобод, вибору виду господарської
діяльності;
наявність сприятливого психологічного клімату;
рівень розвитку ринково – конкурентного режиму;
надійність захисту прав підприємця;
рівень державної підтримки.
Несприятливе середовище складається при відсутності вищезгаданих умов.
Частково сприятливе середовище виникає в разі нестійкості економіки і
стану суспільства. Підприємницьке середовище постійно змінюється під
впливом різноманітних циклічних і нециклічних впливів. Циклічні чинники
розділяються на еволюційні і хвильові, а нециклічні – постійно діючі і
непостійно діючі.
Еволюційні фактори це необернені чинники, які при відсутності інших
впливів діють в визначеному одному і тому же напрямку (наприклад,
тенденція росту населення, зростання загального обсягу виробництва).
Хвильові чинники змінюють підприємницьке середовище в різні проміжки
часу з однаковим або схожим збігом обставин (наприклад, продуктивність
праці, ціни, відсотки на капітал, відсоток безробітних тощо).
Постійно діючі нециклічні чинники займають зміну рівня економічного
розвитку, науково-технічний прогрес, монополізацію, державне
регулювання, мілітаризацію економіки, конкуренцію. Непостійно діючі –
сезонні коливання, соціальні конфлікти, політичні кризи, стихійні
катаклізми.
Рушійною силою розвитку бізнесу є потреби і особистий економічний
інтерес, який лежить в основі потреб.
Розвиток бізнесу неможливий без забезпечення відповідних умов його
функціонування. Вони забезпечують законодавчу і нормативну базу,
конкурентне середовище, ринкову інфраструктуру та стимули
підприємницької діяльності.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
