Реферат на тему:

Основні шляхи підвищення ефективності роботи підприємства в умовах ринку

Розглянемо удосконалення структури виробництва і споживання на прикладі
такої галузі, як виробництво лісоматеріалів. В умовах ринкової економіки
треба зовсім по-новому побудувати організацію лісозаготівельного
виробництва. Гостріше постає необхідність поліпшити організацію праці,
підвищити її продуктивність, збільшити обсяги вивезення деревини. Значні
зусилля спрямовуються на удосконалювання техніки і технологічних
процесів.

У лісозаготівельному виробництві існують певні труднощі, пов’язані з
використанням деревини м’яких листяних порід, а також низькоякісної і
маломірної деревини. Окремі регіони (області) країни відчувають дефіцит
лісової сировини. Одним з виходів із ситуації, що створилася, може бути
одержання додаткових ресурсів деревної сировини за рахунок проміжних
вирубок і ефективного лісокористування в лісах першої і другої груп. У
перспективі є можливість залучити в промислову переробку значні обсяги
не використовуваних нині вторинних деревних ресурсів, м’яколистяної,
маломірної і низькоякісної деревини за допомогою використання новітніх
технологічних процесів. Частка споживання деревини в непереробленому
вигляді знижуватиметься, а її переробка — відповідно збільшуватиметься.
Можливий розвиток целюлозно-паперового, деревоплитного і гідролізного
виробництв.

Доцільно збільшити виробництво тріски з лісосічних відходів пересувними
установками на лісосіці і стаціонарних установках на нижніх лісоскладах
з комплексним використанням подрібненої деревини як технологічної і
паливної тріски.

На зазначеній сировинній базі в окремих регіонах (областях) можна
створити невеликі і середні підприємства, розвивати підприємництво у
формі так званого малого бізнесу. Доцільно створити малі
лісозаготівельні підприємства.

Ефективність виробництва показує як його результативність за певних
витрат праці, так і ступінь використання всіх наявних ресурсів
(природних, матеріальних, трудових). Чим більший випуск продукції на
одиницю витрат, тим вища ефективність виробництва.

На практиці використовують систему оціночних показників, одержувану
шляхом порівняння результатів і витрат (або ресурсів). Система оціночних
показників ефективності роботи підприємства в умовах ринку може бути
побудована в такій послідовності: 1) показник ефективності використання
основних фондів — фондовіддача; 2) сировини і матеріалів —
матеріаломісткість; 3) живої праці — продуктивність праці; 4)
узагальнюючий показник оцінки ефективності — прибуток (рентабельність).

Кожен оціночний показник має об’єктивну основу й економічний зміст,
відображає процес розширеного відтворення і його основні елементи:
виробництво, розподіл, обмін і споживання. Схему найважливіших факторів,
що визначають ефективність виробництва, показано на рис. 8.1.

Потрібно зазначити, що кожен показник системи оцінки, узятий окремо,
крім узагальнюючого показника, є односторонньою (частковою)
характеристикою ефективності.

У літературі і методичних рекомендаціях для оцінки рівня ефективності
виробництва пропонується також набір інших показників, що, на наш
погляд, надмірно ускладнює оцінку. Тому доцільно застосовувати класичний
підхід, що обмежує кількість показників.

Необхідно враховувати, що застосовувані нині оціночні показники через
відсутність розвиненого ринку, недосконалість системи ціноутворення,
монопольне становище багатьох підприємств не завжди об’єктивно
характеризують ефективність їхньої роботи. В умовах перехідної економіки
при нестабільності цін, інфляції динаміку показників ефективності
виробництва доцільно узгоджувати з динамікою натуральних показників.

Взаємозв’язок основних груп показників визначає послідовність проведення
їхньої комплексної економічної оцінки як сукупності окремих аналізів.
Для вибору критеріїв оцінки ефективності виробництва рекомендується
використовувати таку послідовність. На першому етапі визначається безліч
окремих критеріїв для вирішення економічного завдання; на другому —
особа, що приймає рішення, повинна розглянути безліч критеріїв і
одержати сукупний критерій оцінки різних варіантів вирішення завдання.

Комплексне вивчення господарської діяльності підприємства починають з
вивчення обсягу, асортименту і якості виробленої продукції.

У вивченні економіки підприємства важливе значення має вимірювання
обсягу продукції в натуральних і грошових одиницях.

На результати виробничої діяльності підприємства впливають різні фактори
(рис. 8.2). Вони діють не ізольовано один від одного, а у взаємозв’язку
і взаємозумовленості.

Динаміка обсягу виробництва продукції.

Показниками обсягу виробництва продукції є товарна продукція в
порівнянних цінах підприємств, обсяг реалізації продукції в діючих цінах
підприємств. До складу реалізованої продукції включається відвантажена
покупцям готова продукція, в оплату якої від них повністю надійшли кошти
на розрахунковий рахунок підприємства-виготовлювача. Показники обсягів
товарної і реалізованої продукції тісно взаємозалежать. Поряд з
вартісними показниками широко використовуються і натуральні (у тоннах,
метрах, штуках та ін.).

В умовах ринкової економіки важливого значення набуває якість продукції.
(Продукція лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості
має специфічні параметри якості, відмінні від інших галузей.)

Обсяг випуску продукції Обсяг випуску продукції

Асортимент, якість І ціни Зміна обсягу реалізації продукції

Фондовіддача Зміна асортименту І якості продукції

Матеріаломісткість Зміна собівартості

Продуктивність праці Зміна цін

Рис. 8.2. Вплив факторів випуску продукції на прибуток і рентабельність

Асортимент характеризує певну сукупність вироблених підприємством
товарів, що відрізняються споживчими властивостями, призначенням І
якістю

Виробництво продукції тісно пов’язано з її трудомісткістю, що
підраховується в годинах (табл 81)

Таблиця 8 1

Трудомісткість, год

Продукт Випуск продукції в натуральному вираженні шт Витрати в годинах
на одиницю виробу Випуск продукції в нормогодинах тис

А 80 112 105 2 160 224 210

Б 100 73 90 35 350 2555 315

В 90 85 1200 14 126 119 168

Вимірювання продукції в годинах має певні недоліки Цей показник
підсумовує працю різної складності І різної кваліфікації, а тому
виконання обсягу продукції в годинах не завжди виражає справжню
трудомісткість Однак за кордоном цей показник використовується дуже
широко (наприклад у США, Японії)

Основними факторами, що впливають на рівень І динаміку виробництва
продукції, є праця І її продуктивність, основні фонди, їх постійне
відновлення І реконструкція на базі сучасних технологій, ступінь
використання виробничих потужностей підприємства, предмети праці, що
беруть участь у створенні продукту, І ступінь їх використання у
виробництві

У сучасній українській економіці народногосподарського планування в його
старому директивному розумінні уже немає Застосовується так зване
стратегічне планування на рівні корпорацій І підприємств Тепер кожне
підприємство самостійне планує свій обсяг продукції, її структуру,
асортимент І якість Прогнозні показники цих параметрів є результатом
глибоких маркетингових досліджень

Для характеристики динаміки вартісних показників використовується
товарна продукція, вимірювана в порівнянних цінах Для вивчення динаміки
обсягів виробництва використовують як абсолютні, так І відносні дані
(величина приросту, темпів зростання)

Аналіз впливу використання праці на обсяг продукції характеризується
даними табл 8 2

Вплив використання праці на обсяг продукції

Показник Базовий період Звітний період Відхилення

Товарна продукція, тис грн 21409 22287 +878

Чисельність ПВП, чол 4875 4917 +42

Вироблено на одного працівника, грн /чол 4392 4533 + 141

Використовуючи дані табл. 8.2, визначимо вплив факторів Інтегральним
методом.

а) зміна кількості працівників. 4392 — 42 + 141 · 42/2 = 188 тис. грн

б) зміна продуктивності праці. 4875 · 141 + 141 · 42/2 = 690 тис. грн

Сумарний вплив факторів використання праці становить 878 тис. грн.

Вплив зміни матеріаломісткості продукції на обсягові показники роботи
підприємства.

Для визначення розмірів втраченого чи можливого додаткового обсягу
продукції за рахунок збільшення матеріаломісткості продукції або,
відповідно, її зниження необхідно помножити фактичну суму матеріальних
витрат у звітному періоді на різницю між фактичною матеріаловіддачею
(34548 . 23558 = 1,466) І базовою (34096 . 23195 = 1,470). У нашому
прикладі обсяг товарної продукції скоротився через збільшення
матеріаломісткості на (1,466 — 1,470)/23558 = 94 тис. грн.

Вплив зміни фондовіддачі на обсягові показники роботи підприємства.

Розраховуємо можливий обсяг товарної продукції за фактичної наявності
ресурсів. Базова фондовіддача дорівнює 1,93 грн, середньорічна вартість
промислово-виробничих основних фондів — 12000 тис. грн. Можливий обсяг
продукції в нашому прикладі становить. 3160000 — 2287000 = 873000 грн.

На основі виявлених факторів, що впливають на обсяг випуску продукції,
визначають втрачені можливості І резерви збільшення продукції внаслідок
усунення чи скорочення втрат робочого часу або зменшення трудомісткості,
підвищення продуктивності праці, поліпшення використання технологічного
устаткування І матеріальних ресурсів (табл. 8.3).

Основними факторами, що визначають ефективність виробництва в галузі, є
технічний прогрес, продуктивність праці, капіталовкладення, дослідження
і розробки, кваліфікація робочої сили. Оцінку використання факторів
ефективності виробництва наведено в табл. 8.4.

За даними таблиці оцінюють використання факторів ефективності
виробництва. Розглянемо докладно кожен з наведених показників
ефективності.

Показник фондовіддачі є найбільш загальною характеристикою експлуатації
основних виробничих фондів (ОВФ), що визначає ступінь використання
діючих і таких, що вводяться на підприємстві, ОВФ. Як важлива умова
підвищення ефективності виробництва фондовіддача характеризує також
економічну ефективність капітальних вкладень в інші напрямки виробничої
діяльності підприємства.

Фондовіддача в радянській промисловості щорічно знижувалася: у 1971-1975
pp. — на 1,1 %; у 1976-1980 pp. — на 3 %; 1981-1985 pp. -на 3,1 %; у
1986-1990 pp. — на 1,2 %. Вона знижувалася й у 1991-2000 pp. — у
середньому на 6,4%.

Фондовіддача залежить від структури і концентрації виробництва, ступеня
кооперування і комбінування, асортименту виробленої продукції, ступеня
механізації робіт, вартості ОВФ та інших факторів. Цим, зокрема,
пояснюється різний рівень фондовіддачі навіть на підприємствах однієї
галузі.

Як правило, на показник фондовіддачі негативно впливає на підвищення
вартості технологічного устаткування і будівельно-монтажних робіт. У
зв’язку з цим темпи зростання ОВФ можуть обганяти темпи зростання
випуску продукції. Тенденція зниження фондовіддачі зумовлюється також
будівництвом споруд з охорони навколишнього середовища, тобто
збільшенням неактивної частини основних фондів.

Показник фондовіддачі залежно від поставленої мети аналізу може бути
модифікований. У табл. 8.5 наводяться деякі модифіковані показники,
тісно пов’язані між собою.

Модифіковані показники фондовіддачі характеризують виробничо-комерційну
діяльність підприємства з різних сторін. Існує низка інших показників,
що відображають ефективність використання ОВФ.

Ефективність виробництва виражається величиною товарної продукції, що
припадає на одиницю ОВФ. Вимірювання динаміки обсягу товарної продукції
можливе лише при використанні порівняльних цін. Бо інакше необхідно
перераховувати ціни у порівнянний вигляд з урахуванням інфляції. Нині
динаміку обсягу продукції доцільно оцінювати в постійних (порівнянних)
цінах, наприклад, на 1 січня 2003 р.

Для визначення ефективності використання активної частини ОВФ (ФВ2) у
знаменнику береться середньорічна вартість активної частини. Показник
фондовіддачі ФВз відображає ефективність використання виробничих фондів
загалом. У знаменнику зазначеної формули беруться середньорічна вартість
ОВФ і середньорічні залишки оборотних коштів. Таким чином, цей показник
характеризує рівень використання не лише основних, а й оборотних фондів.

Для повнішої оцінки ефективності використання ОВФ треба виявляти і
враховувати комплекс факторів і компонентів, безпосередньо пов’язаних з
їх застосуванням і рівнем використання.

Ефективність ОВФ має характеризуватися не лише збільшенням випуску
продукції, тобто кількісним результатом їх використання, а й якісним —
зниженням питомих витрат живої й уречевленої праці на одиницю продукції.
Так, щоб відобразити вплив на фондовіддачу використання у виробництві
матеріальних витрат, визначається показник ФВд. Величина спожитих
матеріальних витрат ? визначається за формами бухгалтерської звітності.
Спостереження за динамікою цього показника сприяє ощадливій витраті
сировини, матеріалів, палива, електроенергії.

Ступінь участі живої й уречевленої праці визначає показник фондовіддачі
ФВз. Показником маси застосованої живої праці є обсяг виплаченої
заробітної плати. Застосування зазначеного показника стимулює
раціональну зміну робочої сили.

Для оцінки ефективності використання ОВФ і для характеристики ступеня
участі підприємства у створенні нової вартості продукції можна
використовувати показник фондовіддачі, обчислений за чистою продукцією —
ФВб і ФВ7.

Таким чином, розраховувати показник фондовіддачі можна різними способами
з метою вивчення конкретних факторів, що спричинили зміну фондовіддачі.
Тому рекомендується використовувати факторний аналіз фондовіддачі. У
розрахунках застосовуються ланцюгові підстановки, широко
використовуються індекси, середні величини, динамічні ряди. Галузева
методологія аналізу фондовіддачі, як правило, відсутня.

Рівень ефективності використання ОВФ характеризують також показники
фондомісткості (ФМ) і фондорентабельності (ФР).

Фондомісткості характеризує обсяг ОВФ, необхідний для випуску одиниці (1
грн) товарної продукції. Математично вона визначається за формулою

Фондорентабельність показує суму отриманого прибутку на одиницю вартості
ОВФ, виражену в %:

де ? — сума прибутку.

Перевага показника фондорентабельності полягає в тому, що він
інтегрально враховує ефективність використання живої праці і динаміку
прибутку.

В економічній літературі містяться рекомендації з оптимізації вибуття
основних фондів у галузях народного господарства виходячи зі
співвідношень ресурсів праці і капіталовкладень. Суспільне необхідним
обсягом вибуття основних фондів, на думку А. Н. Цигічко, вважається така
величина, за якої внаслідок ліквідації застарілої техніки вивільняється
виробничий персонал у кількості, необхідній для експлуатації нових
засобів праці в режимі базового періоду у тому разі, коли немає інших
джерел поповнення кадрів.

Список використаної та рекомендованої літератури

Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. — М.: ИНФРА-М -НОРМА,
1997.

Ладанов И. Д. Практический менеджмент. — М.: «Красный Пролетарий», 1995.

Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. — К.; 1993. — С. 52.

Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: 1998.

Павлова Л. Н. Финансы предприятия: Учебник. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

Стэнворт Дж., Смит Б. Франчайзинг в малом бизнесе / Пер. с англ, под
ред. Павловой Л. Н. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.

Управление организацией: Учеб. для вузов / Под ред. А. Г. Поршнева и др.
— М.: ИНФРА — М.1999.

Управление персоналом: Учебник / Под ред. Кибанова. А. Я. — М.: ИНФРА-М,
1998.

Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К.: Знання, 1998.

Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових Умовах. —
К.: Міжнарод. фінансова агенція, 1998.

Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — ?., 1992.

Щербаков А. И. Новый подход к управлению: крупные объединения. — М.:
Экономика, 1990.

Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

Похожие записи