Реферат на тему:

Основні принципи відбору підприємств — аналогів

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу заснований на використанні двох
типів інформації:

Ринкова (цінова) інформація.

Фінансова інформація.

Ринкова інформація є даними про фактичні ціни купівлі-продажу акцій,
аналогічних з акціями оцінюваної компанії. Якість і доступність
інформації залежать від рівня розвитку фондового ринку. Формування
вітчизняного фондового ринку не завершено, проте цілий ряд агентств, які
публікують щоденні дані про стан фінансових ринків, пропозиції на
покупку/продаж цінних паперів, дослідження активності ринків акцій
найбільших підприємств.

Фінансова інформація звичайно представлена бухгалтерською і фінансовою
звітністю, а також додатковими відомостями, що дозволяють визначити
схожість компаній і провести необхідні коригування, що забезпечують
необхідну зіставність. Додаткова інформація дозволить правильно
застосувати стандарти системи національних рахунків, виявити надлишок
або недолік активів, внести поправки на екстраординарні події і т. і.

Фінансова інформація повинна бути представлена звітністю за останній
звітний рік і попередній період. Ретроінформація збирається звичайно за
5 років. Проте цей період може бути іншим, якщо умови діяльності
підприємства істотно відрізняються від тих, в яких воно працює на момент
оцінки. Фінансова інформація повинна бути повизбирувана не тільки по
оцінюваній компанії, але і по аналогах. Коректуванню підлягає вся
звітність за повним списком підприємств, відібраних оцінювачем: Тому
порівняльний підхід є надзвичайно трудомістким і дорогим. Крім того, як
показує практика, ретельний аналіз інформації може дати негативний
результат. Оцінювач приходить до висновку про відсутність необхідної
схожості і неможливості застосування даного методу, хоча час і гроші
витрачений.

Фінансова інформація може бути отримана оцінювачем як по публікаціях в
періодичному друку, так і на підставі письмового запиту або
безпосередньо на підприємстві в ході співбесіди. Склад цієї інформації
залежить від конкретного об’єкту оцінки, стратегії і методології
оцінювача, а також стадії відбору аналогів.

Процес відбору зіставних компаній здійснюється в 3 етапу.

На першому етапі визначається так званий круг «підозрюваних», В нього
входить максимально можливе число підприємств, схожих з оцінюваним.
Пошук таких компаній починається з визначення основних конкурентів,
перегляду списку компаній, що злилися і набутих, за останній рік.
Можливе використання електронних баз, проте така інформація потребує
додаткових відомостей, оскільки вона не буває достатньо повної. Критерії
зіставності достатньо умовні і звичайно обмежуються схожістю галузі,
вироблюваної продукції, її асортименту і об’ємів виробництва.

На другому етапі складається список «кандидатів». Оскільки аналітику
потрібна додаткова інформація зверх офіційної звітності, він повинен
повизбирувати її безпосередньо на підприємствах. Тому первинний список
може скоротитися через відмову деяких фірм в представленні необхідних
відомостей, а також через погану якість, невірогідність наданої
інформації. Критерії оцінки повинні відповідати найважливішим
характеристикам фірм. Якщо аналог відповідає всім критеріям, то він може
використовуватися на подальших етапах оцінки. Прийняття рішень про
зіставність лежить на оцінювачі.

На третьому етапі складається остаточний список аналогів, що дозволяє
аналітику визначити вартість оцінюваної фірми. Включення підприємств в
цей список засновано на ретельному аналізі додатково отриманої
інформації. На цьому етапі аналітик посилює критерії зіставності і
оцінює такі фактори як рівень диверсифікації виробництва, положення на
ринку, характер конкуренції і т. і.

Склад критеріїв зіставності визначається умовами оцінки, наявністю
необхідної інформації, прийомами і методами, напрацьованими оцінювачем.
На практиці неможливо проаналізувати всі фактори, по яких здійснюється
остаточний відбір, проте критерій галузевої схожості є обов’язковим.

Розглянемо основні критерії відбору.

Галузева схожість — список потенційно зіставних компаній завжди належить
одній галузі, проте не всі підприємства, що входять в галузь або
пропонуючи свої товари на одному ринку, співставні. Оцінювач повинен
враховувати наступні додаткові фактори:

рівень диверсифікації виробництва. Якщо підприємство випускає один вид
продукту або якийсь товар істотно домінує у виробництві і забезпечує 85%
загальному доходу, а порівнянна компанія орієнтована на широкий круг
товарів і послуг або аналогічний товар дає не більше 20% загальну масу
доходу, то такі компанії не є для оцінювача зіставними;

характер взаємозамінності вироблюваних продуктів. Так, технологічне
устаткування одного з підприємств може забезпечувати виробництво тільки
конкретного продукту. У разі зміни ситуації на ринку таке підприємство
буде потребувати серйозного технічного переозброєння. Аналог випускає
аналогічний продукт на устаткуванні, що легко піддається
переналагодженню для виробництва нових товарів. Отже, підприємства
неоднаково відреагують на зміну ситуації на ринку;

залежність від одних і тих же економічних факторів. Вартість капіталу
будівельних компаній, працюючих в районах масового будівництва і у
віддалених економічних районах, істотно відрізняється при достатній
схожості інших критеріїв, наприклад чисельності працюючих, складу парку
будівельних машин і механізмів. Аналітик, виявивши відмінності, може або
викреслити підприємство із списку аналогів, або розрахувати величину
коригування ціни аналога для визначення вартості оцінюваної компанії;

hhYb+ hY

. hY

% hY

??$?????????b ????????$???????b?ів. Досвідчена компанія, що пропрацювала
жоден рік, має незаперечні переваги і додатковий доход за рахунок
стабільного функціонування, доброї клієнтури і постачальників сировини і
т. і.

Розмір є найважливішим критерієм, оцінюваним аналітиком при складанні
остаточного списку аналогів. Порівняльні оцінки розміру компанії
включають такі параметри, як об’єм реалізованої продукції і послуг,
об’єм доходу, число філіалів і т. і. Проте прийняття рішень про
включення компанії в список зіставних тільки на основі її розміру може
привести оцінювача до неправильних висновків, оскільки об’єктивно
закриті компанії звичайно менше, ніж відкриті. Крім того, оцінювач
повинен враховувати, що більш крупна компанія не буде автоматично мати
великого доходу тільки за рахунок свого розміру. Тому оцінювач повинен
передусім враховувати фактори, що забезпечують величину доходу:

географічну диверсифікацію — крупні компанії звичайно мають більш
розгалужену сіть споживачів своєї продукції, мінімізуючи тим самим ризик
нестабільності об’ємів продажів;

кількісні знижки — крупні компанії закуповують сировину в більшому
об’ємі, ніж невеликі фірми, і одержують при цьому значні знижки. Крім
того, аналітик повинен мати на увазі, що коефіцієнт використання
устаткування в крупних компаніях краще. Тому мультиплікатор,
розрахований для відкритої компанії, повинен бути скоректований і
знижений для оцінки закритої компанії;

цінові відмінності по схожих товарах — крупні компанії часто мають
можливість встановлювати більш високі ціни, оскільки споживач вважає за
краще придбавати товар у фірм, що добре зарекомендували, себе,
оплачуючи, по суті, товарний знак, що гарантує якість. Це кінець кінцем
впливає на величину мультиплікатора.

Перспективи зростання — оцінювач повинен визначити фазу економічного
розвитку підприємства, оскільки вона визначає розподіл чистого доходу на
дивідендні виплати і витрати, пов’язані з розвитком підприємства.
Оцінюючи перспективи зростання компанії, аналітик розглядає ступінь
впливу трьох основних факторів: загального рівня інфляції, перспектив
зростання галузі в цілому і індивідуальних можливостей розвитку
конкретної фірми в рамках галузі. Іншим істотним фактором можливого
зростання є динаміка частки підприємства на ринку. Експерт повинен
уважно вивчити конкурентні переваги і недоліки оцінюваної компанії в
порівнянні з аналогами.

Фінансовий ризик. Оцінка фінансового ризику здійснюється наступними
способами:

порівнюється структура капіталу або співвідношення власних і позикових
засобів;

оцінюється ліквідність або можливість оплачувати поточні зобов’язання
поточними активами;

аналізується кредитоспроможність фірми, іншими словами — здатність
привертати позикові засоби на вигідних умовах.

Якість менеджменту — оцінка цього фактора найбільш складна, оскільки
аналіз проводиться на основі непрямих даних, таких, як якість звітної
документації, віковий склад, рівень освіти, досвід, зарплата
управлінського персоналу, а також місце компанії на ринку.

Перелік критеріїв зіставності, приведений вище, не є [ вичерпним, і
експерт має можливість самостійно доповнювати { список додатковими
факторами. Оцінювач рідко знаходить компанії, абсолютно ідентичні з
оцінюваною, тому на основі аналізу критеріїв він може зробити один з
наступних висновків:

компанія може бути співставлень з оцінюваною по ряду характеристик і
може бути використана для розрахунку мультиплікаторів;

компанія не може бути достатньо співставлена з оцінюваною і не може бути
використана в процесі оцінки. Експерт повинен у письмовій формі
пояснити, чому він зробив даний висновок.

Порівняльний підхід оцінки підприємства використовує всі традиційні
прийоми і методи фінансового аналізу. Оцінювач розраховує однакові
коефіцієнти, аналізує баланси, звіти про доходи і збитки, додаткову
інформацію. Фінансовий аналіз є найважливішим прийомом визначення
зіставності аналогічних компаній з оцінюваною.

Відмінні риси фінансового аналізу при порівняльному підході виявляються
в наступному:

по-перше, за допомогою фінансового аналізу можна визначити рейтинг
оцінюваної компанії в списку аналогів;

по-друге, він дозволяє обґрунтувати ступінь довір’я оцінювача до
конкретного виду мультиплікатора загалом їхньому числі, що кінець кінцем
визначає вагу кожного варіанту вартості при виведенні підсумкової
величини;

по-третє, фінансовий аналіз є основою для внесення необхідних
коректувань, що забезпечують збільшення зіставності і обгрунтованості
остаточної вартості.

Список використаної літератури

Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні”

Основи оцінки нерухомості. Г.В. Попов Москва 1995р

Аналіз і оцінка прибуткової нерухомості. Д. Фрідман, Н. Ордуей. Справа
Лтд., Москва 1995р.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів Савчук В.П.

Оцінка підприємства, теорія і практика. У. В. Грігорьев, М. А. Федотова,
Москва Інфра-М, 1997р.

Оцінка вартості активної частини основних фондів. А. П. Ковальов, Москва
Фінстатінформ, 1997р.

Скільки коштує бізнес? М. А. Федотова, Москва, Перспектива 1996р.

Оцінка бізнесу. Під. ред. А.Г. Грязнової, Москва, Фінанси і статистика.
1998р.

Фінансовий аналіз. У. В. Ковальов, Москва, Фінанси і статистика, 1997р.

Керівництво по оцінці бізнесу. Гленн М. Десмонд, Річард Е. Келлі.

Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. Крейніна М. Н. ІКС «ДІС»,
1997р Москва.

Оцінка бізнесу. С.В. Валдайцев, Санкт-Петербурзькій університет, 1999р.

Похожие записи