.

Оптимізація фінансово-господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2799
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Оптимізація фінансово-господарської діяльності суб’єктів малого
підприємництва”

ПЛАН

Вступ

1. Розвиток і сучасний стан кредитування суб’єктів малого
підприємництва

2. Проблеми та причини, які перешкоджають розвиткові малого
підприємництва в Україні

3. Цілі та основні напрями Програми вдосконалення державної підтримки
розвитку та кредитування суб’єктів малого підприємництва

4. Шляхи подолання проблем розвитку сфери кредитування малого
підприємництва

5. Пільги при оподаткуванні суб’єктів малого підприємництва

Список використаної літератури

Вступ

В умовах переходу України до ринкової економіки створення та розвиток
малого підприємництва має стати основою соціальної реструктуризації
суспільства, яка забезпечить зміну психології населення і переорієнтацію
економіки на нові умови господарювання. В умовах ринкової економіки малі
підприємства вважаються гнучкими і ефективними з точки зору витрат, вони
швидко пристосовуються до кон’юнктури ринку, причому не тільки в сферах
близьких до споживачів (роздрібна торгівля, різні види послуг), але й в
промислових галузях (оброблювальна, меблева, машинобудування,
виробництва комплектуючих виробів тощо). Малі підприємства формують ядро
прошарку населення з середнім достатком, дозволяють реалізуватися
сімейному підприємництву, що є стабілізуючим фактором політичного життя
країни.

Таким чином, особливості діяльності, економічна та суспільна значимість
малого підприємництва потребують усунення в Україні перешкод, які
гальмують процес розвитку цього важливого сектору економіки.

1. Розвиток і сучасний стан кредитування суб’єктів малого
підприємництва

В Україні протягом 2001 року діяло 233,6 тис. малих підприємств.
Чисельність зайнятих в малому підприємництві в 2001 році становила 3,2
млн. осіб.(17,1 % від загальної кількості зайнятих в сфері
підприємництва). Кількість безробітних осіб в цілому по Україні за 2001
рік скоротилась на 190,7 тис. осіб, в той же час за рахунок зайнятих в
малому підприємництві у 2001 році додатково створено 368 тис. нових
робочих місць. В структурі малих підприємств за основним видом
діяльності переважають підприємства торгівлі та сфери послуг і лише 30%
малих підприємств функціонує у виробничій сфері. Разом з тим, найбільший
приріст порівняно з 2000 роком спостерігається в сільському господарстві
(29,6%), охороні здоров’я та соціальній сфері (17,3%), транспорті
(16,6%), освіті (12,2%).

За підсумками діяльності у 2001році прибутково працювали 61,9% малих
підприємств, які отримали прибуток у сумі 3612, млн. грн., а збитково
працювали 38,1% малих підприємств і мали збитки в сумі 3706,7 млн. грн.

Переважна орієнтація суб’єктів малого підприємництва на такі
швидкоприбуткові сфери діяльності, як торгівля та посередницькі послуги
пояснюється тим, що малі підприємства розвиваються в Україні на фоні
несприятливого інвестиційного клімату, який робить невигідним
довгострокові виробничі вкладення.

Однією з важливих передумов зростання виробництва є збільшення обсягу
інвестицій в основний капітал. У 2001 році інвестиції в основний капітал
малих підприємств становили 3084,7 млн. грн. Доступ суб’єктів малого
підприємництва до фінансово-кредитних ресурсів обмежений внаслідок
багатьох негативних чинників, проте в Україні є інституції, що
здійснюють кредитну підтримку малого підприємництва, серед них і
банківські установи.

За станом на 01.01.2002 року малі підприємства України отримали через
банківські установи кредити в сумі 2014,7 млн. грн., що становить
близько 10% від загальної суми наданих кредитів усім суб’єктам
господарювання.

Фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва здійснюють понад 900
небанківських фінансово-кредитних установ.

Однією з найперспективніших і реальних форм кредитування малого
підприємництва є кредитні спілки. Однак до організації українських
кредитних спілок залучено менше ніж 0,1% населення, а їхні активи на
початок 2000 року становили лише 10 млн. грн.

2. Проблеми та причини, які перешкоджають розвиткові малого
підприємництва в Україні

Формування законодавчо-правової бази малого підприємництва відбувається
одночасно з його становленням та розвитком і на сьогодні є процесом
незавершеним. Діяльність малих підприємств регулюється численними
законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів
України, до яких протягом 1997 – 2000 років внесено більше тисячі змін і
які дуже часто суперечать діючим законодавчим нормам. Законодавча база
малого підприємництва є недосконалою, передбачає високий рівень
податкових ставок, значну кількість різних податків та зборів, не
захищає від неофіційних платежів і поборів та проведення великої
кількості безпідставних перевірок.

Незважаючи на те, що процедура реєстрації малих підприємств в Україні
спрощена, післяреєстраційні процедури складні та довготривалі, не
викоренений бюрократизм та тяганина, що гальмують розвиток малого
підприємництва і сприяють зловживанням.

Відсутність законодавчого розмежування визначень “середнє” та “мале”
підприємництво сприяє розвиткові зловживань, пов’язаних з практичним
використанням існуючих форм державної підтримки малого підприємництва.

Органи виконавчої влади не лише не сприяють створенню умов для
формування позитивного іміджу суб’єктів малого підприємництва,
прозорості та довіри до їх діяльності, спрощенню системи надання
ліцензій, дозволів, погоджень тощо, але й не запроваджують програм

надання консультацій в усіх регіонах країни, зокрема, надання юридичної
підтримки у процедурах врегулювання конфліктів та спорів з контролюючими
органами, організації програм навчання підприємців, створення
регіональних інформаційних баз даних щодо постачальників та споживачів
певних видів послуг та виробництва товарів в Україні, а також надання
інформації іноземним партнерам щодо умов та реальних можливостей
українського малого підприємництва.

Не вирішена проблема доступу суб’єктів малого підприємництва до
кредитних ресурсів, особливо для тих, хто тільки хоче розпочати свій
бізнес. Комерційні банки, надаючи кредити, мають за мету одержання
прибутку, при цьому витрати на адміністрування мікрокредитів такі ж, як
і на адміністрування середніх і великих кредитів. Банки вимагають
ліквідну майнову заставу, оскільки це ефективно гарантує збереження
коштів вкладників, а також наявну кредитну історію позичальника. Такі
умови роблять банківський кредит складним для одержання малими
підприємствами, і практично недоступним для новостворених підприємств.
Суб’єкт малого підприємництва просто не може отримати кошти у банку
часто просто тому, що не має достатнього обсягу операцій та досвіду
кредитування.

Не запроваджені програми інформованості зареєстрованих суб’єктів малого
підприємництва щодо можливості отримання кредитів в банківських та
небанківських фінансових установах, можливості доступу до бази даних з
аналізом відповідності діяльності малих підприємств і дотримання ними
вимог чинного законодавства України з наданням відповідних рекомендацій.

Не відповідають потребам розвитку малого підприємництва фінансова
підтримка на загальнодержавному рівні через Український фонд підтримки
підприємництва та на регіональних рівнях – через регіональні та місцеві
фонди підтримки підприємництва, не виконує в повному обсязі свої функції
Кредитно-гарантійна установа з підтримки малого і середнього
підприємництва.

Відсутність загальнодержавного реєстру застав, яким могли б
користуватися фінансові установи, що здійснюють кредитування, дозволяє
позичальникам здійснювати незаконні операції з майном, яке є
забезпеченням кредиту. Але в більшості випадків суб’єкти підприємницької
діяльності володіють невеликим власним капіталом і реального
забезпечення кредиту не мають. З цієї причини спостерігається обмежений
доступ до кредитних ресурсів банківської системи.

Банківські установи України, не маючи достатньої законодавчої
захищеності своїх прав як кредиторів, не зацікавлені в кредитній
підтримці малих підприємців через значну собівартість цих послуг та
високі кредитні ризики.

3. Цілі та основні напрями Програми вдосконалення державної підтримки
розвитку та кредитування суб’єктів малого підприємництва

Метою Програми є створення передумов та системи фінансової підтримки
малого підприємництва через різні інституційні установи за рахунок
джерел державного бюджету, коштів позабюджетних фондів, банківських
кредитів та кредитів небанківських фінансових установ, коштів
міжнародних фінансових організацій та спонсорської і технічної допомоги.

Активізувати діяльність суб’єктів малого підприємництва можливо за
такими напрямами:

фінансування малого підприємництва переважно за рахунок коштів
українських та іноземних банків, інших фінансових установ та підприємств
на умовах, що є найвигіднішими для малого бізнесу;

мінімізація ризиків неповернення кредитів (як передумова створення бази
для розширення кредитування в майбутньому);

прискорене освоєння сучасних кредитно-інвестиційних механізмів, а саме:
фінансового лізингу, франчайзінгу, спеціалізованих інститутів венчурного
інвестування;

розвиток схем та механізмів кредитування малих підприємств із
використанням забезпечення кредитів власними коштами засновників цих
підприємств, а також гарантій фондів підтримки підприємництва, інших
підприємств, зацікавлених у коопераційних зв’язках з малими
підприємствами.

4. Шляхи подолання проблем розвитку сфери кредитування малого
підприємництва

З метою подолання наявних проблем в державній підтримці малого
підприємництва та сприяння подальшому розвитку кредитування суб’єктів
господарювання необхідно, насамперед, виконувати вимоги таких
законодавчих і нормативних актів України, як Концепція державної
підтримки розвитку малого підприємництва, Закон України “Про державну
підтримку малого підприємництва”, Національна програма сприяння розвитку
малого підприємництва в Україні, Укази Президента України про державну
підтримку малого підприємництва.

Слід забезпечити сприятливе податкове середовище шляхом удосконалення
податкових відносин і дотримання принципу стабільності податкової
політики в країні. Для цього є потреба прийняття такого Податкового
кодексу, який поліпшить розвиток підприємницької діяльності та спростить
процедуру оподаткування, дасть змогу зменшити кількість податків та
знизить ставки оподаткування, визначить чітку регламентацію відносин
податкових органів та платників податку.

Потребує вирішення питання щодо спрощення системи обліку та фінансової
звітності малих підприємств. Враховуючи особливості бухгалтерського
обліку та фінансової звітності малого підприємництва, на підставі яких
банки здійснюють експертизу платоспроможності, потрібно забезпечити
відповідну методологічну підтримку з боку Національного банку України,
що стосується визначення критеріїв підходу до вибору позичальника,
оцінки його фінансового стану, мінімізації наявних ризиків, зменшення
документообігу тощо.

Необхідно зменшити кількість адміністративних бар’єрів
(реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної

практики, регулювання орендних відносин тощо), забезпечити недопущення
надмірного втручання органів виконавчої влади в діяльність суб’єктів
господарювання.

Слід сприяти підтримці суб’єктів малого підприємництва в питаннях, що
стосуються доступу до новітніх технологій і всебічної інформації,
формуванню ринку продукції малих підприємств шляхом розміщення на них
установленої законодавством на конкурсній основі частки державного
замовлення щодо поставок продукції для регіональних потреб, а також
розширенню виробничо-технологічної та інноваційної кооперації малих
підприємств із великим виробництвом.

5. Пільги при оподаткуванні суб’єктів малого підприємництва

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його
підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із способів
подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому
підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося
оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для
малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло
на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого
підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з
1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб’єктів малого
підприємництва (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року
“Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” з додатковими змінами відповідно до Указу Президента від
28 червня 1999 p.).

Указані зміни пов’язані зі спрощенням системи оподаткування
(встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва. Такими визнано:

юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не
перевищує 1 млн. гривень;

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах
з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не перевищує 10 осіб і
величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не
перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається
сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на поточний
рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які перейшли на
спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права
застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім
готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється
від сплати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала
спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів
підприємницької діяльності);

плати (податку) за землю;

збору за спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збору на обов’язкове соціальне страхування;

комунального податку;

податку на промисел;

збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плата за патенти згідно із Законом “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт малого
підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової
служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до
початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови
сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний
(податковий) період.

Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, мають право
вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату
єдиного податку.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлюються місцевими радами
за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності з
урахуванням виду діяльності та місця її здійснення. Ставка податку не
може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний
місяць.

Якщо фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності здійснює кілька
видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона
отримує одне свідоцтво і сплачує один податок, що не перевищує
встановленої максимальної ставки.

Для платника єдиного податку (фізичної особи), який займається
підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або коли
участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім’ї, розмір
єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний
податок, звільняється від зборів до державних цільових фондів,
пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з
ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Сплачена суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою, сума
єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних
податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, що
перебувають з ним у трудових відношеннях, включаючи членів його сім’ї,
які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи можуть самостійно
вибрати ставку єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації без
урахування акцизного збору, але з окремою оплатою ПДВ; 10% суми виручки
від реалізації без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до
складу єдиного податку.

Суми єдиного податку перераховуються щомісячно до 20 числа місяця
наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок
відділень Державного казначейства України.

Наступного дня після надходження коштів відповідне відділення
казначейства перераховує суми єдиного податку:

до державного бюджету – 20%;

до місцевого бюджету – 23%;

до Пенсійного фонду — 42%;

на обов’язкове соціальне страхування – 15% (у тому числі 4% до
Державного фонду сприяння зайнятості населення).

Суб’єкти малого підприємництва (юридичні особи) за результатами
господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу
державної податкової служби (до 20 числа місяця, наступного за звітним
періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку
на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6%).

На спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва не
можуть бути переведені:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та
небанківські фінансові установи;

суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону
України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в
частині придбання спеціального торгового патенту;

суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що
належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб’єктів (які
не є суб’єктами малого підприємництва), перевищують 25%;

фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють
торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними
матеріалами.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого
підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи
оподаткування, стають суб’єктами вказаної системи оподаткування з того
кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб’єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування
спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з
початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього
необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової
служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

Список використаної літератури

Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19
жовтня 2000 р. N 2063-III

Постанова КМУ від 3 квітня 1996 р. N 404 Про Концепцію державної
політики розвитку малого підприємництва.

Указ Президента від 15 липня 2000 р. № 906/2000 “Про заходи щодо
забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької
діяльності.

Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали наук.- практичної
конф., 4-5 жовт. 2000 р. – Черкаси: ЧІТІ, 2000. – 124 с.

Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и
средних предприятий /Под ред. Р.Мюллера, В.Соловьева / НАН Украины;
Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки. – К.,
Дрезден: Деміур, 2000. – 284 с.

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019