КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Мале підприємництво”

План

Економічна сутність малого підприємництва

Функції малого підприємництва

Особливості розвитку малого підприємництва за кордоном і в Україні

1. Економічна сутність малого підприємництва

Малий бізнес — найпотужніший виробничий сектор більшості сучасних
ринкових економік. Світ давно гідно оцінив позитивні риси малого та
середнього приватного підприємництва. Адже цей вид суспільної активності
найкраще розкриває творчий потенціал особистості, оптимально поєднуючи
довгострокові інтереси розвитку держави з прагненнями пересічних
громадян. Приватний бізнес — фундаментальна опора відкритого
демократичного суспільства, одна з найефективніших форм соціального
захисту людей, оскільки він вчить пристосовуватись до обставин, не
опускати рук і знаходити вихід із будь-якої скрути (в тому числі й
фінансової).

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що
існування і взаємодія багатьох різноманітних підприємств, як великих і
середніх, так і малих, їх оптимальне співвідношення є найважливішою
характеристикою ринкової економіки. Малі підприємства сприяють
пропорційному розвитку народного господарства шляхом розвитку
конкуренції, створення додаткових робочих місць, швидкого насичення
ринку товарами і послугами.

З теоретичних позицій мале підприємництво розглядається як особлива
форма економічної активності, що передбачає:

• орієнтацію на досягнення комерційного успіху;

• інноваційний та ризиковий характер діяльності;

• перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення
масштабів і сфери діяльності;

• несення майнової відповідальності підприємцем за результати
господарювання;

• свободу та самостійність суб’єктів у прийнятті управлінських рішень та
здійсненні бізнесу;

• постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а
не одноразових угод (бізнес-операцій).

Як певний стиль (тип) господарської поведінки мале підприємництво має
такі характерні риси: динамічність; цілеспрямованість; наполегливість у
здійсненні бізнесу; ініціативність; підприємливість; творче ставлення до
справи; пошук нетрадиційних рішень і нових способів дій; готовність до
ризику та вміння ним управляти; комунікативність; оперативність;
орієнтація на потреби споживачів та їх поведінку на ринку. Фактично
малий бізнес є специфічним сектором економіки і має численні істотні
відмінності від інших суб’єктів підприємницької діяльності.

По-перше, метою створення малого підприємства є — забезпечення
засновників підприємства і найманих робітників достатніми грошовими
коштами, а не довгочасна експансія на ринок чи отримання зверхприбутку.

По-друге, це динаміка розвитку підприємства, яке, починаючи свою
діяльність з розрахунку лише на свої сили і використовуючи всі доступні
ресурси, може досить швидко збільшитись і перейти в іншу категорію
суб’єктів господарської діяльності.

По-третє, це високий ризик ведення власної справи малим підприємством,
зумовлений невеликими розмірами підприємства і відсутністю необхідних
фінансових резервів. Внаслідок дії цього фактору малі підприємства
володіють високою мобільністю.

Отже, малий бізнес можна визначити як сукупність малих підприємств всіх
форм власності (які відносяться до таких у відповідності із
законодавством країни, на території якої ці підприємства здійснюють свою
господарську діяльність), а також громадян-підприємців, які ведуть
самостійну господарську діяльність на власний ризик з метою отримання
прибутку.

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою
ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих,
середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш
динамічним елементом структури народного господарства, що постійно
змінюється, є малий бізнес.

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей
сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної
передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною
формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва.
Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль
в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу.

Малий бізнес — це самостійна, систематична господарська діяльність малих
підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних
осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.
Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова,
страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на
реалізацію власного економічного інтересу.

Суть та значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним
сектором ринкової економіки; складає основу дрібнотоварного виробництва;
визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику
ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат,
свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживацькими
товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій,
додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми
управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників;
сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.

2. Функції малого підприємництва

Роль і місце малого бізнесу в національній економіці найкраще
проявляється в притаманних йому функціях. Розглядаючи функції малого
бізнесу у стабільній ринковій економіці, слід наголосити на наступному:

По-перше, неоцінений внесок малого бізнесу в справу формування
конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки
конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими
елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості
кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку,
а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді
діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру,
вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що
перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку.
Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо він є
антимонопольним по самій своїй природі, що проявляється в різноманітних
аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок
багаточисельності елементів, що його складають, та їх високого динамізму
в значно меншій мірі піддається монополізації, ніж великі підприємства.
З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої
техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні
позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла
суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами
притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці
технічного прогресу.

По-друге, малий бізнес, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку,
надає ринковій економіці необхідної гнучкісті. Ця його риса здобула в
сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації
та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного
прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого бізнесу в здійснення прориву по
ряду важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки,
кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх
технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес
тим самим виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм,
що з’явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно
оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50%
науково-технічних розробок.

По-четверте, малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми
зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу
створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час
циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах
на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80%
нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років в розвинутих
країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах,
то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.

По-п’яте, важлива функція малого бізнесу полягає в пом’якшенні
соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме він є
фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, він виконує
функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до
соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що
здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу
ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи
приречені на провал.

Крім того, малому підприємництву притаманні соціально-психологічні
переваги, в основі яких лежить сильна мотивація до праці і створення
власної справи.

В невеликих трудових колективах, пов’язаних спільним прагненням до
самостійності і розвитку, зароджується почуття господаря і власника,
скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму, зближаються інтереси
керівництва і трудового колективу в цілому. Створюється особлива
атмосфера спільної праці, зароджується дух колективізму і творчого
співробітництва, з’являється зацікавленість в реалізації привабливих
бізнес-ідей, програм, проектів, а також своїх потенційних можливостей.

Отже, роль та функції малого бізнесу з точки зору загальноекономічних
позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших
дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на
ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння
соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває
простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства
та забезпечення власного добробуту.

3. Особливості розвитку малого підприємництва

за кордоном і в Україні

Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і
соціальному житті багатьох країни світу США, Японії, Франції, Італії та
ін.

Так, в 1986-2005 рр. невеликі фірми США робили більше 40% валового
національного продукту і половину валового продукту приватного сектору.

У окремих сферах економіки малі підприємства домінують. Так, на їхню
частку оптової торгівлі доводиться — 86% валового продукту приватного
сектору, у сфері обслуговування — 81%, у будівництві — 80%, у фінансовій
сфері — 60%, у роздрібній торгівлі — 55%, в обробній промисловості —
21%.

Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем
зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені
дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно
заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж
одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних
підприємств.

Процес розгортання малих підприємств тісно зв’язаний із галузевою
специфікою й економічними механізмами, що діють у тієї або іншій країні.
З цієї причини при оперировании цифровими показниками і порівнянні
досвіду розвитих капіталістичних країн із процесом формування малої
економіки в Росії варто пам’ятати про розходження в рівнях розвитки
інституціональної і виробничої інфраструктур, у галузевій структурі
національного господарства, тобто необхідно враховувати соціокультурні
особливості використовуваного досвіду.

У політиці уряду США як і в багатьох інших розвинених капіталістичних
країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні
підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в
економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну
господарської кон’юнктури, падіння або підвищення норми прибули в
галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній
зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше,
набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх
діяльності.

У умовах погіршення відтворювання великі компанії

знаходять «віддушину» у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як
правило, не мають такої можливості.

Це змушує їх для виживання інтенсивно переглядати свою виробничу і
збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років
зуміли пристосуватися — вижили, інші — просто розорилися. Однак, в свою
чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив
важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією
роллю і функціями, які малий бізнес виконує.

По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в
умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких
немислима його висока ефективність.

По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються
в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися.

По-третє, — створювати атмосферу конкуренції.

По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовище і
дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.

Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості,
виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих
розробках.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами.
Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в
багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або
ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми
також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при
випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій
з напрямами досліджень, що устоялися.

До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове
виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними
підприємствами досить важливо, передусім з точки зору розширення ринку
товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює
процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову
народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами
малого і середнього підприємництва.

Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих
підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях
винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно
виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак
подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними
для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.

У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу
в інтересах товариства і держави. При цьому завдання держави полягає не
в тому, щоб просто передати малим підприємствам фінансові, технічні й
інші ресурси, і не в тому, щоб підтримувати їх за будь-яку ціну, а в
тому, щоб створити правові й економічні умови для їхнього виживання,
спроможності зростати і саморозвиватися в умовах ринку. В ряді
зарубіжних розвинених йде потужна хвиля підтримки розвитку малого
підприємництва.

Становлення малого бізнесу України проходило (і зараз проходить) в
динамічних, часто змінюваних умовах. З перших років здійснення
економічної реформи в Україні, попри об’єктивні труднощі перехідного
періоду, відбувається швидке зростання недержавного сектора економіки,
яке супроводжувалось зростанням кількості суб’єктів малого бізнесу.

Одним із основних показників, що характеризують процес становлення
малого бізнесу, є динаміка зміни кількості діючих суб’єктів малого
підприємництва.

Таблиця 1

Кількість діючих суб’єктів малого бізнесу України у 1991-2004 рр.

Суб’єкти 1991 1994 1996 1998 2000 2004*

Малі підприємства 19598 50496 75003 79827 91601 85510

Темпи зміни, % 100 257,7 148,5 106,4 114,7 93,4

Кооперативи 27486 17243 9777 5972 4418 3268

Темпи зміни, % 100 62,7 56,7 61,1 74,0 74,0

Фермерські господарства 2098 14681 27739 31983 34778 35266

Темпи зміни, % 100 699,8 188,9 115,3 108,7 101,4

Всього 49182 82420 112519 117782 130797 124044

Темпи зміни, % 100 167,6 136,5 104,7 111,1 94,8

* Розраховано за даними Міністерства статистики України станом на
01.01.2004.

Найбільш інтенсивно малий бізнес розвивався у 1992 році, тобто після
прийняття законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в
Україні” та інших, які спонукали підприємливих людей на законних
підставах започаткувати свою справу, спробувати себе в бізнесі. Сприяли
цьому і пільги в оподаткуванні новоутворених малих підприємств, що, з
іншого боку, спонукало до зменшення кооперативів з наступним створенням
нових малих підприємств. Діюче законодавство не зобов’язувало та й не
дозволяло податковим органам встановлювати джерела надходження майна в
новостворювані підприємства, тобто пільги в оподаткуванні надавались як
підприємствам, що були створені громадянами, які раніше не займалися
підприємницькою діяльністю, так і підприємствам, в які громадяни вносили
майно, отримане після ліквідації кооперативів. Однак, якщо мала місце
перереєстрація кооперативу в мале підприємство, то така пільга не
надавалася.

Найбільш суттєвий спад темпів приросту кількості працюючих порівняно із
темпами приросту кількості суб’єктів господарювання відбувся по малих
підприємствах у 1994 році, відповідно 95% проти 106,4%. Це є свідченням
того, що вже в 1993-1994 роках малі підприємства не були зацікавлені в
розширенні своєї діяльності, особливо в сфері матеріального виробництва,
що підтверджується і аналізом структури розподілу діючих малих
підприємств за галузями економіки.

На нашу думку, це пояснюється наступними обставинами: зміна державою
податкової політики, тобто перехід до сплати податку з доходів, а не з
прибутку підприємств; значне погіршення загальноекономічної ситуації в
країні; відсутність державної підтримки суб’єктів малого бізнесу
призвели до зменшення їх активності у виробничих секторах економіки, що,
в свою чергу, позначилося на скороченні кількості суб’єктів малого
бізнесу та їх працюючих.

В Україні, особливістю якої досі є високомонополізована структура
економіки, мале підприємництво поки що посідає незначне місце. Так,
станом на 1.01.2004 р. діяло 124,1 тис. малих підприємств і 4,4 тис.
кооперативів. Середньооблікова кількість працівників малих підприємств
становить 1042,4 тис. чоловік, кооперативів — 82,5 тис. чоловік. Крім
того, налічується 859 тис. громадян-підприємців та майже 90 тис.
зайнятих у фермерських господарствах. Тобто на 01.01.2004 р. всього у
малому підприємництві (за зазначеними категоріями) кількість працівників
становила понад 2 млн. чоловік — це близько 10% зайнятого населення
України.

Водночас слід зазначити тенденції зменшення питомої ваги зайнятих саме у
виробничому секторі. Становлення малого підприємництва має специфіку не
лише в галузевому, але й в регіональному (територіальному) розрізі.
Характеризуючи розвиток малого підприємництва в регіональному аспекті,
слід зазначити, що Україна являє собою сукупність дуже неоднорідних
територій, кожна із яких має неповторний профіль, притаманні тільки їй
властивості. Розвинутими в індустріальному відношенні областями є
Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська. Області, де переважає
сільське господарство, — Вінницька, Житомирська, Кіровоградська,
Полтавська, Черкаська. Є також області, де врівноважені сільське
господарство та індустрія, — Одеська, Київська, Харківська.

Аналіз свідчить, що розвиток малого підприємництва залежить від багатьох
фактів, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні
(територіальні) умови. До них слід віднести: економічний потенціал,
наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення
місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової
інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію
населення даного регіону тощо. Ці та інші фактори повинні враховуватись
при розробці та впровадженні системи регіонального управління,
здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого
підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та
подоланню економічної кризи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України.
— 2004. — № 2. — С. 34-40.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчин М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства —
К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ — 2000», 2001. — 298 с.

Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. – М.:
Финансы и статистика, 1998.

Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид
2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.

Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій:
Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.

Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення
дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.

Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. С.Ф.
Покропивного. — К.: КНЕУ, 2001. — 457 с.

Єременко Т. Напрямки розвитку податкового потенціалу малого підприємства
// Вісн. Укр.. ак. Держ. Управ. При ПУ. – 2000. — №3. – ст. 141 – 149.

Кузнєцова І. С. Фінансова підтримка малого підприємства // ФУ. – 2001. —
№6. – с. 72 – 79.

Кубай Н.Є. Державна фінансова підтримка малого бізнесу в Україні //
Фінанси України. — 1998. — №5. — С.116-120.

PAGE

PAGE 13

Похожие записи