Зорич Олена Георгіївна,

вчитель початкових класів,

Городищенська ЗОШ І-ІІІ ст.№1

Городищенської районної ради

Ігри як засіб формування інтелектуальної культури

молодшого школяра

Розвиток інтелектуальної культури учнів є завжди актуальною проблемою в
навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Адже належний
рівень розвитку психічних процесів школярів є основою для успішного
засвоєння програмового матеріалу. Проте дослідження успішності в
навчанні учнів показало, що деякі з них займаються значно нижче своїх
можливостей. Тому виникає потреба у спеціальних заняттях чи окремих
видах роботи, які можуть проводитися на уроках, на яких школярі
розвивали б, у міру своїх можливостей, сприймання, увагу, пам’ять,
мислення, уяву.

Приймаючи дітей до школи вчитель обов’язково звертає увагу на
результати тестування, критеріями якого є комунікативна, мотиваційна,
емоційно-вольова та інтелектуальна готовність майбутнього учня. Часто
батьки прагнуть, щоб їхня дитина засвоїла програмовий матеріал 1-го
класу ще в дошкільному віці, не осмислюючи надзвичайно високої
ймовірності втрати дитиною пізнавальної мотивації вже на початку
шкільного навчання. Та вирішальну роль у майбутній успішній адаптації
дитини до школи відіграє її емоційно-вольова та комунікативна готовність
до школи. Під час заняття та гри психолог виявляє дітей з недостатнім
рівнем цих сфер. Хоча часто трапляється іноді так, що у таких дітей
інтелектуальна зрілість відповідає віковій нормі. Щоб запобігти шкільній
дезадаптації та зняття психологічної напруги психолог організовує з
дітьми ігровий психотренінг.

У дітей віком 5-7 років активно розвивається наочно-дієве мислення. В
його основі лежить активне фантазування, коли дитина вільно маніпулює не
тільки реальними предметами, а й їх уявними образами. Тут на допомогу
приходить відтворювальна (репродуктивна) уява. Адже для того, щоб
виконувати такі розумові дії, дитина має вміти:

чітко і ясно уявляти образи предметів;

мати розвинену зорову та слухову пам’ять, що дозволить їй деякий час
тримати той чи інший образ в уяві;

подумки зіставляти та порівнювати предмети за певними ознаками;

змінювати частини образів та створювати свої власні.

Щоб стимулювати розвиток такого типу мислення, дорослим необхідно
допомагати дітям активізувати свої вікові можливості. Заняття логічними
іграми сприяє розвитку вказаних умінь та можливостей. Адже розв’язування
різноманітних вправ активізує роботу всіх видів пам’яті, уваги,
емоційної та вольової саморегуляції, а також операцій логічного
мислення. Ігри потребують від дітей дисциплінованості, бажання та вміння
узгоджувати свої дії з діями інших гравців. Щоб мати успіх у грі, дитина
має уважно вислухати умову, добре знати матеріал, що вивчається, вміти
перенести його з теоретичної сторони в практичну, слухати відповіді
своїх товаришів, при потребі знаходити інші варіанти відповідей. Гра
настільки природна дітям, що вони ладні гратися і гратися, приймаючи всі
умови з вдячністю, зачаровані видовищністю, перебігом дій, можливістю
рухатися, мати успіх серед ровесників (а вчитель не забуває заохочувати
вихованців, відзначати вдалі відповіді, допомагати). Ігри з
інтелектуальним навантаженням мають безперечний успіх у педагогічному
процесі: педагог залучає учнів до гри, щоб ті краще засвоювали
навчальний матеріал, а діти завжди налаштовані на сприйняття нової теми,
або мати змогу гратися. Пропоную деякі рухливі ігри з інтелектуальним
навантаженням, які використовую у своїй практиці:

„Естафета”. Діти шикуються між рядами в шеренгу. Їм пропонується
передавати естафетну паличку товаришеві називаючи іменник, який
відповідає на запитання хто? Чи інший варіант – називати слова, які
пишуться з великої букви. (завдання можна змінювати згідно теми, що
вивчається на уроці)

„Веселі жабенята”. Діти стоять у шерензі між партами. Пропонується
загадати слово у якому є відповідний звук. І кожному своє слово
прострибати по складах.

„Веселе коло”. Діти йдуть по колу один за одним, а вчитель називає
відповідні звуки української мови. Якщо приголосний – присісти, голосний
– підстрибнути чи плеснути у долоні.

@ B f h n AE

E

E

B h l E

&

&

„Стонога”. Діти стають один за одним взявшись за плечі. Остання дитина
виконує завдання, біжить наперед і стає першою. Гра закінчується тоді,
коли перша дитина опиняється останньою. Варіанти завдань: „З чого
зроблено?”, „Від кого, або з чого одержуємо”, „Якого кольору?” та інші.

Корисними для вчителя стануть і поради великого теоретика і практика
риторики Цицерона, який рекомендував використовувати логічно
обґрунтовану структуру мов: початок має бути багатий на гострі думки,
виклад – правдоподібним, насиченим доказами, ясним, зрозумілим, а
підсумкова частина промови повинна впливати на емоції, тобто хвилювати
душі, заспокоювати або запалювати їх.

Відомо, що логічна сторона мовлення виявляється у взаємозв’язку,
послідовності думок мовця. Логічними засобами в інтелектуальній
комунікації є: правильне використання форм мислення – понять, суджень,
умовиводів; логічні операції з поняттями судженнями, умовиводами, які
повинні адекватно передавати думку; дотримання формально-логічних
законів мислення для внутрішнього послідовного зв’язку між думками.

Отже, робота вчителя на уроках української мови в початкових класах має
бути спрямована на розвиток мислительних операцій (аналізу, синтезу,
абстрагування, конкретизації, порівняння, класифікації, систематизації,
узагальнення) і засвоєння основних форм суджень, умовиводів, понять, за
допомогою яких здійснюється у людині процес мислення. Прийоми роботи,
які можна використовувати: евристична бесіда, проблемна ситуація,
розв’язання учнями мовних пізнавальних завдань та задач, вправ, які
передбачають істотні зміни в структурі знань. Наприклад, завдання
скласти речення з опорою на подані слова, вправи на переконструювання
речень. Знання найвищого рівня досягають дослідницькими методами, які
спонукають учнів на уроках до самостійної творчої діяльності: написання
коментарів до переглянутого кінофільму; це філологічні екскурсії,
результати яких оформлюються у творах, альбомах, рефератах, виставках.
Звичайно, що в початкових класах на уроках необхідно застосовувати
елементи дослідження.

На сьогоднішній день найцікавішою формою визначення інтелектуального
рівня дітей є участь їх у „Інтелектуальних марафонах”. Для учнів це
захоплююче і цікаво. Вони з нетерпінням чекають цих уроків чи турнірів
між класами, а іноді навіть і школами. Адже саме тут вони можуть
самовиразитися, показати свої вміння і знання. Це можуть бути
різнопланового характеру уроки, як з мови, так і з математики,
природознавства, громадянської освіти та ін. Тут пропонуються і „Турнір
розумників”, „Бейн-ринг”, „Бліц-турнір”, „Математичний конкурс”,
„Інтелектуальна пантоміма”, „Конкурс безсловесної казки”,
„Суперпам’ять”, „Цікаві анаграми”, „Індивідуальні тури” та інші види
завдань.

Проводячи різні види діяльності, які націлені на розвиток
інтелектуально-пізнавальної сфери молодших школярів ми розвиваємо:

асоціативне мислення;

фонематичний слух;

пам’ять;

всі властивості уваги;

творчі здібності;

логічне мислення.

Цей ряд можна продовжити і далі. Та на мій погляд, ці види діяльності не
лише збагачують дітей знаннями з предмета, з конкретної теми, але й
дають уявлення про місце людини в пізнанні навколишньої діяльності,
привчають не падати духом, якщо трапляється помилка в оцінюванні
ситуації через брак знань. Так, я прагну забезпечувати інтелектуальний
розвиток учнів, стимулювати пізнавальну самостійність, ініціативу,
роботу з книжкою, самоконтроль, прищеплювати соціальні навички, культуру
спілкування.

Література

„Початкова школа” №7, 2007

„Початкова школа” №8, 2000

„Початкова школа” №9, 1991

„Початкова школа” №11, 1988

„Початкова освіта” №10, 2005

„Початкова освіта” №7, №11, 2007

„Початкова освіта. Методичний порадник” Випуск №9, 2006

Г.С. Костюк „Навчально-виховний процес і психічний розвиток
особистості”. /Київ „Радянська школа” 1989

Похожие записи