Реферат на тему:

Зміст та завдання технологій соціально-педагогічної діяльності.
Специфіка технологій соціально-педагогічної діяльності. Класифікація
технологій соціально-педагогічної роботи

План

Технології соціально-педагогічної діяльності як галузь соціальних
технологій.

Структура технологічного процесу.

Основні етапи технологічного процесу.

Зміст технологій соціально-педагогічної діяльності.

Фактори, що зумовлюють розмаїття соціальних технологій.

Типологія технологій соціально-педагогічної діяльності: зміст і
значення.

Ознаки, за якими класифікують технології.

Види технологій соціально-педагогічної роботи.

Однією з форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом
впровадження соціальної політики виступає професійна
соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям,
що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх
проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної
діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює
власні сили клієнтів. Комплексність проблем соціально-педагогічної
роботи, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень,
необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання
максимально значимого і ефективного результату – все це вимагає
технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка цього виду
діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються
соціальними педагогами.

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння
соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як
способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у
розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними
технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які
застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального
розвитку, для розв’язання тих чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві основні форми застосування соціально-педагогічних
технологій:

1) створення програм, які містять засоби і способи діяльності;

2) здійснення діяльності, побудованої на основі таких програм.

Виходячи з сказаного вище, можна дати таке визначення поняття
“соціально-педагогічні технології”:

Соціально-педагогічні технології – це способи діяльності соціального
педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх
наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та
методів їх виконання.

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія – сукупність прийомів,
методів та впливів, що використовуються соціальними педагогами з метою
досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення
ефективності надання соціально-педагогічної допомоги населенню.

Термін “соціально-педагогічна технологія” з’явився порівняно недавно.
Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі
в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же
феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною,
так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які застосовуються в соціально-педагогічній роботі,
виступають у формі:

– знань (наука);

– знань та умінь (навчання);

– знань, умінь, досвіду і практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій
передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи,
як: вплив на процес соціалізації особистості, здійснення
соціально-педагогічного контролю, соціально-педагогічна профілактика,
терапія, реабілітація, соціально-педагогічне опікунство та
посередництво.

Аналіз літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє
виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

1) теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту
технологічного впливу, виділення складових компонентів соціального
процесу та з’ясування зв’язків між ними;

2) методичний, який пов’язаний з підбором методів та засобів впливу,
збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення
результатів аналізу у висновки та рекомендації;

3) процедурний, що пов’язаний з практичною діяльністю по апробації
розробленого алгоритму використання методів і засобів.

Таким чином, структура будь-якої технології в соціально-педагогічній
роботі визначається наявністю:

а) науково-обгрунтованої програми, згідно якої розв’язується дана
проблема;

б) заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху
досягнення результату;

в) певного стандарту діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні технології є дуже різноманітними, оскільки
різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її
оточенням (навколишнім середовищем).

Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється
на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що
використовуються; диференціації об’єктів.

Розрізняють технології:

1) глобальні – пов’язані з вирішенням загальнолюдських проблем.
Ґрунтуються на знаннях, методах, засобах, які сприяють розв’язанню не
лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків
суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано
стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності (
наприклад, проблема збереження миру);

2) інноваційні технології являють собою такі методи і прийоми
інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та
нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні
зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального
використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад,
професійне навчання безробітних);

3) рутинні технології виділяються малою наукоємністю; відображають
вчорашній день соціально-педагогічного впливу і мало стимулюють
соціальний об’єкт, соціальну систему до змін;

4) регіональні технології: спрямовані на вивчення і реалізацію
закономірностей соціально-педагогічних аспектів устрою даної території,
а також їх планомірні зміни;

5) однією із різновидів універсальних технологій є технологія
глобального моделювання;

6) інтелектуальні технології спрямовані на розвиток і стимулювання
мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей;

7) історичні технології передбачають осмислення історичного досвіду на
основі політичного, економічного, духовного і соціального діагностування
(наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за
прикладом українських сільських сімей ХVІІ – ХІХ ст.);

8) демографічні технології націлені на вивчення механізму відтворення
населення і розроблення способів зміни його чисельності, складу,
розміщення і т.д.;

9) технології згоди полягають у застосуванні шляхів і методів досягнення
згоди більшості населення у вирішенні найбільш актуальних питань
громадського життя, його взаємодії;

10) технології розв’язання конфліктів;

11) адміністративно-управлінські технології – методи безпосереднього
оперативного впливу на об’єкт управління;

12) психологічні технології – способи впливу на психологічні процеси,
явища та відносини, методи впливу на установки, характер, реакції, волю
особистості, міжособистісну взаємодію;

13) психофізіологічні технології – спрямовані на зміну параметрів тих
процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при
наданні медично-соціальних послуг.

Враховуючи інтегрований універсальний характер соціально-педагогічної
діяльності, можна виділити власне соціальні технології,
соціально-психологічні, соціально-медичні та ін.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за
рівнями складності:

а) прості, доступні неспеціалістам;

б) складні, що вимагають кваліфікації одного спеціаліста;

в) складні, що вимагають кваліфікації спеціалістів в різних галузях.

Також розрізняють технології роботи з людьми, що проживають на території
даної країни і з людьми, групами, які опинились, в силу тих чи інших
причин, за її межами (україномовне населення, українці в країнах
близького та далекого зарубіжжя).

Технології соціально-педагогічної діяльності можна умовно розділити
також на три групи: технології діагностики (побудовані на основі
вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього
розвитку); технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших
соціальних об’єктів; технології реалізації соціальних проектів, програм
та впровадження соціальних інновацій. Також можна виділити такі типи
технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до
соціального функціонування – технології соціальної реабілітації і
адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з
певною категорією клієнтів – військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані
діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують
технології соціально-педагогічної діяльності.

Варто зазначити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують
ряд функцій:

– діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх
причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних
клієнтів;

– прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи
спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування
можливих змін;

– системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів
соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій
життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних
рівнях;

– організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні,
реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання
соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;

– активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей
індивіда, сім’ї, групи а також організацію само- і взаємодопомоги;

– практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в
ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для
покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та
інше;

– розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності
державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування,
участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а
також менеджмент органів соціального управління;

– евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем,
покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних
педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Цілком очевидно, що ці функції реалізуються повністю лише в комплексі.

Застосування тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі
визначає її подальшу ефективність.

Література:

Антология социальной работы. В 5 т. / Сост. М.В.Фирсов. – М.: Сварогь –
НВФ СПТ, 1995.Гаврилова К.В. Воспитание человечности. – Минск, 1985.

Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М., 1991.

Гурски С. Внимание, родители: наркомания. – М., 1989.

Азаров Ю.П. Семейная педагогика. –М., 1989.

Актуальные проблемы социального воспитания. Научн.-метод. бюллетень
(Спец. выпуск к международному семинару) №6. –М.: Запорожье: Госкомитет
СССР, 1990.

Педагогика: Учеб.пособие /Под ред. П.И.Пидкасистого. – М., 1995.

Педагогічна майстерність /Під ред. І.А.Зязюна. –К., 1997.

Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М., 1982.

Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). Отв.ред.
А.М.Панов, Е.И.Холостова. – М., 1997. – 163с.

Тетерский С.В. Введение в социальную работу: Учеб.пособие. – М.:
Академический Проэкт, 2000.

Технології соціально-педагогічної роботи: Навч.посібник /за
заг.ред.проф. А.Й.Капської. – К., 2000.

Турчанинова Ю.И. Педагогическая техника и мастерство учителя. – М.,
1987.

Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб пособие для
студ.высш.учеб.заведений. – М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2000.

Похожие записи