Реферат на тему:

Зміст англомовної лінгвокультурологічної компетенції у студентів

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується радикальними
змінами. У кінці XX століття на основі Конституції України визначено
пріоритет розвитку освіти, створено відповідну правову базу, проведено
реформу згідно з Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI
століття”). Однак такий стан в системі освіти, а також темп і глибина
соціально-економічних та політичних перетворень повною мірою не
задовольняють потреб громадян України, суспільства й держави.

Глобалізація, розвиток технологій, перехід від постіндустріального до
інформаційного суспільства обумовили подальші зміни в галузі освіти. У
зв’язку з цим у “Національній доктрині освіти України” (2002 р.)
визначено основні тенденції гуманітаризації й гуманізації в освіті, які
спрямовані на істотне зростання інтелектуального, культурного,
духовно-морального потенціалу особистості та суспільства шляхом
інтеграції вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх
просторів [5, 3-17].

Такий пріоритет державної політики знайшов своє відображення і в мовній
освіті. На сьогодні “провідною тенденцією в галузі навчання іноземних
мов (ІМ) є орієнтація на міжнародні (європейські) стандарти” [3, 25].
Відповідно до них студент повинен володіти “знаннями та вміннями,
необхідними для здійснення соціального досвіду використання мови” [7,
118]. Але практика свідчить, що в багатьох студентів недостатньо
сформовані ці знання та вміння ними оперувати. У зв’язку з цим і виникла
потреба пошуку нових підходів та методів навчання студентів 2-го курсу
мовних спеціальностей в контексті культури.

Розглянемо коротко різні підходи включення культури до вивчення мови. У
70-80-х роках ці методи здебільшого реалізуються або через введення
розрізнених фрагментів мови, або через розробку лекційних курсів з
історії та культури країни.

Більшість робіт 90-х років з цієї проблематики (Н.Б. Ішханян, Т.П.
Сисоєва, Т.П. Попова) зосереджено головним чином на формуванні лексичних
навиків та вмінь на основі лінгвокраїнознавчих матеріалів. У
дослідженнях останнього десятиріччя вчені визнають той факт, що настав
новий етап розвитку цієї проблематики, що відповідає як потребам
навчального процесу, що зростають, так і більш глибокому осмисленню
питань взаємозв’язку мови та культури і її відображення в практиці
викладання іноземних мов (В.В. Сафонова, В.П. Фурманова, С.Г.
Тер-Мінасова).

Проте проблема підготовки майбутніх учителів залишається досить
відкритою. Так, у 2002 році було проведено опитування серед 78
випускників факультету іноземної філології Запорізького державного
університету. Студентам п’ятого курсу було запропоновано такі питання:

Я можу вільно спілкуватися з носіями мови й адекватно реагувати на
будь-які ситуації.

Я можу спілкуватися з носіями мови, однак не в усіх ситуаціях реагую
адекватно.

Інколи мені не вистачає словникового запасу, щоб виразити свою думку
відповідно до ситуації.

Я не можу оцінити рівень свого володіння англійською мовою.

Результати показали недостатній рівень сформованості соціолінгвістичної
й прагматичної компетенцій. Тільки 77 % обрали відповідь А, 13 %
студентів не можуть реагувати адекватно ситуації, і 10% студентів
вважають, що у них недостатньо знань, навичок і вмінь, щоб виразити свою
думку відповідно до ситуації. Дані опитування можна представити в такій
діаграмі (див. рис. 1), де А – високий рівень, В – середній рівень, С –
низький рівень, D – не змогли дати оцінку рівня володіння іноземною
мовою.

Рис. 1. Результати проведеного опитування серед випускників 2002 року

Отримані результати опитування, а також останні дослідження в галузі
лінгвістики дозволяють зробити висновок про необхідність включення
додаткових підходів співвивчення мови й культури в практику іноземної
мови. До одних з таких належить лінгвокультурологічний підхід (М.А.
Суворова, Н.Л. Мішатіна, І.Ю. Токарєва), що з’явився наприкінці XXI
століття. Цей підхід, на відміну від попередніх, реалізується через
формування знань про культуру в рамках теми, яка вивчається, згідно з
Програмою, та ряд умінь з оперування цими знаннями [9, 59], тобто через
формування лінгвокультурологічної компетенції (ЛК).

Дослідження цього підходу показують досить високі показники його
застосування в навчальному процесі. Але швидкий розвиток
соціально-економічних і політичних відносин України з Європою, розвиток
новітніх телекомунікаційних технологій змушують переглянути зміст ЛК, що
визначає мету нашої статті.

Сьогодні особливу увагу до формування ЛК у студентів мовних
спеціальностей слід приділяти на другому курсі. Це пов’язано із:

змінами в програмі з англійської мови для університетів. Згідно з
програмою з англійської мови для університетів (Програма 2001) другий
курс навчання відповідає рівням В 2.2. в аспекті аудіювання, говоріння
(інтеракція) та письма, С 1.1 – говоріння (продукція) та читання, що
були визначені в Загальноєвропейських рекомендаціях ради Європи [8,
112]. Відповідно до нових вимог на другому курсі мовних спеціальностей
мова частково перестає усвідомлюватися як об’єкт пізнання і стає засобом
отримання нової інформації;

психологічними особливостями студентів. Як показують результати
досліджень, найсприятливіший вік для навчання, який приходиться саме на
другий курс навчання — це особа 18-19 років [6, 46];

розвитком телекомунікаційних технологій. Розширення автентичних
офіційних ресурсів Інтернет, які відображають сучасні тенденції розвитку
англійського суспільства.

Як показують результати випускних екзаменів з англійської мови, рівень
підготовки студентів мовних спеціальностей не відповідає вимогам
сучасного суспільства. З метою вивчення характеру ставлення студентів до
занять з англійської мови, ми провели анкетне опитування серед 300
студентів другого курсу мовних вузів України. Результати анкетування
було систематизовано та проаналізовано, що надало нам можливості зробити
певні висновки.

Ми ретельно вивчали результати анкетування й установили, що для
більшості студентів другого курсу матеріал, що вивчається, вже відомий,
а тому нецікавий. Наприклад, на питання, чи цікавий їм матеріал, що
вивчається (опитування проводилося під час вивчення теми Choosing a
Career), деякі студенти відповідали:

Ні. Я нічого не роблю на заняттях. Те, що нам дають, було вивчено на
першому курсі / в школі.

Ні. Необхідно приділяти увагу порівнянню культур англійського й
українського суспільств.

Якщо відверто, ні. Хотілося б більше дізнатися про сучасні тенденції
англійського суспільства в даній сфері.

Матеріал, що вивчається, для мене майже нецікавий, бо я не зустрічаю
нічого нового, що могло б мене зацікавити.

Матеріал, що вивчається, цікавий.

Із відповідей стає цілком очевидним, що студентів не задовольняє сам
зміст навчального матеріалу, більшість з них відмічають відсутність
нового, цікавого, а інформація, що повідомляються, їм уже відома з
першого курсу та шкільної програми. Результати опитування представлено
на діаграмі (див. рис. 2).

Рис. 2. Результати опитування студентів-випускників.

Такий висновок змусив нас критично переглянути зміст навчальних
матеріалів у контексті культури.

Останнім часом одним з найбільш раціональних напрямків у вирішенні цієї
проблеми є забезпечення студента матеріалом, що має достатньо цікаву за
своїм змістом екстралінгвістичну інформацію, яка б відповідала їхнім
інтелектуальним та духовним потребам [1, 19]. У рамках
лінгвокультурологічного підходу подання матеріалу будується за принципом
від культурної одиниці, а не від мовної одиниці. Культурна одиниця
представлена лінгвокультуремою, під якою розглядається особлива одиниця,
що включає в себе сегменти не тільки мови (мовного значення), але й
культури (позамовного культурного сенсу), які представлені відповідним
знаком. На відміну від слова лінгвокультурема є власне мовна
репрезентація, яка нерозривно пов’язана з позамовним культурним
середовищем. Тому слово-сигнал неминуче збуджує в людині, що володіє
мовою, не лише значення, але й усю сукупність культурного ореола [9,
20]. При такому підході акцент робиться не на точкову реєстрацію певної
культурної інформації, що отримана від певної мовної одиниці, а на
відображення в мові деякого достатньо репрезентативного блоку
національної культури в зв’язку з мовними (мовленнєвими) одиницями
тексту, що розглядається.

Вивчення певного фрагменту культури методом від лінгвокультуреми
здійснюється шляхом побудови лінгвокультурологічного поля, яке
розуміється як ієрархічна структура безлічі лінгвокультурем, які мають
загальне значення, що характеризує певну культурну сферу. Перевага
польового підходу до вивчення об’єктів у галузі культури випливає із
загальної природи поля як синтезуючої одиниці. Змістова значимість
кожної одиниці поля залежить від всього складу поля, яке в своїй єдності
й цілісності “вимальовує певне щільне без пропусків покриття” [2,60].
Завдяки цьому явища зовнішнього світу упорядковані в понятійній системі
так, що не помітно ніяких прогалин. Для цілей навчання іноземній мові й
культурі в систему поля повинні входити мінімально-достатні, але
необхідні лінгвокультуреми, які характеризують відмінність двох культур.

?????????¤?$??$?????????oe?Вибір фрагменту культури для вивчення, як і
відбір культурологічних знань взагалі – складне та цілком ще не вирішене
в методиці завдання. Ми дотримуємося основних критеріїв відбору змісту
соціокультурного компоненту, які були запропоновані І.А. Черкас і Ю.І.
Черниковою (1996):

Критерій культурологічної і країнознавчої цінності, що сприяє формуванню
основ лінгвокраїнознавчої (лінгвокультурологічної) концепції студентів.

Критерій типовості. У процесі навчання повинні розглядатися ті елементи
культури, які мають поширений, загальний характер.

Критерій сучасності і загальновідомості фонових країнознавчих знань у
середовищі носіїв мови.

Вимога залучення рідної культури і чіткої диференціації з нею для
попередження мовної і лінгвокраїнознавчої інтерференції, а також з метою
розвитку взаєморозуміння між носіями двох культур.

Тематичний критерій припускає відбір фонових країнознавчих знань
відповідно до тематики, передбаченої програмою. До завдань нашого курсу
входить визначення найбільш важливих проблем і явищ, що широко
обговорюються в сучасному суспільстві і стикаються з найбільш важливими
сферами життя суспільства, яке вивчається, їх аналіз і критичне
осмислення студентами.

Критерій функціональності має на увазі необхідність активного
використання лексичних одиниць з національно-культурною семантикою,
фонових знань, норм мовного етикету в процесі спілкування іноземною
мовою.

Для занять з практики англійської мови на другому курсі мовних
спеціальностей нами було вибрано блок британської культури в межах
програмних вимог. Уявляється, що вибраний нами блок цілком задовольняє
вищеперераховані критерії, оскільки проблеми, відбиті в ньому, зачіпають
основні тенденції сучасного суспільства. Проблеми, які виникають у
британському суспільстві, актуальні і для України. У зв’язку з цим у
студентів з’являється можливість порівняння і аналізу як самих проблем,
так і шляхів їх вирішення, що пропонуються різноманітними державами.

Відбір змісту визначається сферою діяльності, і лише здійснене нами
вивчення вибраних проблем дало можливість визначити
лінгвокультурологічне поле в межах тем, визначених Програмою. Процес
вивчення вибраних проблем охоплював декілька етапів. На першому етапі в
період з вересня 2002 року до вересня 2003 року нами відбирались
автентичні статті із офіційного сайту HYPERLINK «http://www.bbc.co.uk»
www.bbc.co.uk відповідно до Програми з англійської мови для 2 курсів
мовних спеціальностей. У результаті проведеної роботи нами було
відібрано більше, ніж 2375 статей. Ці статті було написано носіями
англійської мови і вони відбивали сучасні тенденції розвитку
англійського суспільства.

На другому етапі з метою звуження кількості відібраних статей і
виявлення джерел, у яких відображено найбільш глобальні проблеми,
студентам 2-го курсу наприкінці навчального року було запропоновано
анкету. Ця анкета складалася із питань і запропонованих до них варіантів
відповідей. Зміст цих питань також перевіряв у студентів здатність
критичного осмислення як своєї, так і іншої культури, суспільних
процесів, що відбуваються в обох державах, терпимого ставлення до
існуючої різниці, розуміння її об’єктивного характеру і бажання
участувати у вирішенні цих проблем. Отримавши і обробивши дані
анкетування, ми виявили основні тематичні “прогалини” культурологічного
напрямку і склали таку порівняльну таблицю тематичного розділу в рамках
Програми з англійської мови для 2-го курсу і нашого курсу (див. Табл.
1).

Таблиця 1

Порівняльна таблиця тематичного розподілу з практики англійської мови на
2-му курсі мовних спеціальностей

Тема Лінгвокультурологічне поле

Choosing a Career

Career Counseling and Training. Modern Apprenticeships

Occupation. Works and Employment. E-commerce

Work Dilemmas: Changing Jobs

Question of Health

Health Service in Great Britain, USA and Ukraine What health service
providers can do

Keeping Fit. Promoting Healthy Lifestyles. Why fast food makes you get
fat

Brainwave fault explains slip-ups

On the Move

Using Public Transport Congestion charging

Tubes expands busking system

Hitch Hiking and Cycling Cycle commuting

Cycling in Cambridgeshire

Britain and the British

Geographical Position. Architectural Styles across Britain

Cities and Towns in England, Wales, Scotland and Northern Ireland Leeds
voted favourite city

Ukraine and the Ukrainians

Geographical position BBC – Country profile: Ukraine

Cities and Towns in Ukraine Ukraine marks great famine anniversary

Theatre

A Visit to a Theatre Spic and newly span

Thoroughly modern millie

Theatres in London The National Theatre has become a ‘one-stop shop’ of
great theatre this year

До структури кожного лінгвокультурологічного поля входять різноманітні
групи лінгвокультурем. Результати останніх досліджень у
лінгвокультурології показують, що культурна інформація може бути подана
лінгвокультуремами чотирма способами: через культурні семи, культурний
фон, культурні концепти і конотації [4, 54]. Культурні семи – більш
дрібні і більш універсальні, ніж слово, семантичні одиниці, семантичні
ознаки. Наприклад, у слова “постоли” можна виділити таку культурну сему:
селянське взуття, плетене з лика. Культурний фон – характеристика
номінативних одиниць (слів і фразеологізмів), що позначають явища
соціального життя і історичні події – добувсь (пропав), як швед під
Полтавою. Ці два види культурної інформації локалізуються в денотати і
добре вивчені лінгвокраїнознавством.

Культурні концепти – зумовлені певною культурою – базові одиниці картини
світу, що володіють екзистенційною значимістю як для окремої мовної
особистості, так і для лінгвокультурного суспільства в цілому. До
ключових концептів культури відносяться такі абстрактні імена, як
совість, воля, доля [4, 51]. Концепти культури розглядаються, за А.Я.
Гуревичем, на філософські категорії, котрі він називає універсальними
категоріями культури (час, простір, причина, зміна, рух), і соціальні
категорії, так звані культурні категорії (свобода, право,
справедливість, труд, багатство, власність). До цієї класифікації
В.А.Маслова додає категорію національної культури, до якої відносяться
концепти, властиві лише для певної культури. Так, для української
культури властиві такі концепти категорії національної культури, як
воля, доля, інтелігентність, соборність.

Культурна конотація – це інтерпретація денотативного або
образно-мотивованого аспектів значення в категоріях культури. Така
культурно-маркована конотація виникає як результат інтерпретації
асоціативно-образної фразеологічної єдності чи метафори посередництвом
співвіднесення її з культурно-національними еталонами і стереотипами.
Таким чином, співвіднесення з тим чи іншим культурним кодом складає
зміст культурно-національної конотації.

Стає очевидним, що ці лінгвокультуреми розрізняються обсягом
інформаційної і культурної наповнюваності. Вибравши цей критерій в
якості основного, ми вважаємо за необхідне виділити таку ієрархічну
структуру лінгвокультурологічного поля: 1) культурні семи і фони; 2)
культурні концепти; 3) культурні конотації.

Результати проведеного аналізу змісту ЛК можна подати такою схемою (див.
рис. 3)

Результати отриманих досліджень можуть бути використані під час розробки
системи вправ з формування ЛК, а також у процесі подальших досліджень у
цій галузі на старших курсах мовних спеціальностей.

Рис. 3. Зміст англомовної лінгвокультурологічної компетенції на 2-му
курсі мовних спеціальностей

ЛІТЕРАТУРА

Ананьєва Л.В. До питання про формування професійного інтересу у
студентів II-го курсу мовного вузу // Вісник КДЛУ. Дослідження молодих
вчених. Серія “Педагогіка та психологія”. (Методика навчання іноземних
мов. Вип.1/Відп. ред. С.Ю. Ніколаєва. – К.: КДЛУ, 1998.– 231 с.

Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы): Монография. – М.:
Изд-во РУДН, 1997. – 331 с.

Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання,
оцінювання / Наук. ред. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб.
заведений. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 208 с.

Національна доктрина розвитку освіти: Наказ від 17 квітня 2002 року №
347/ 2002. – Освіта України. – 2002. — № 33. – С. 4-6.

Николаева С.Ю. Индивидуализация обучения иностранным языкам. – К.: Вища
школа: 1987. – 139 с.

Ніколаєва С.Ю. Сучасні тенденції навчання іноземних мов студентів мовних
спеціальностей // Інноваційні підходи до навчання іноземних мов та
культур у новому тисячолітті / Міжнародна науково-методична конференція
/Тези доповідей. – Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2002. – С. 24- 27.

Програма з англійської мови для університетів/інститутів (п’ятирічний
курс навчання): Проект / Колектив авт.: С.Ю. Ніколаєва, М.І. Соловей,
Ю.В. Головач та ін. – К., 2001. – 245 с.

Лінгвокультурологічна компетенція

Вибір професії

Охорона здоров’я

Транспорт

Англія і англійці

Україна і українці

Театр

Культурні конотації

Культурні концепти

Культурні семи і фони

Лінгвокультурологічне поле

навички і вміння

Похожие записи