Зінорук Марія Анатоліївна,

вчитель початкових класів,

Жашківська спеціалізована

школи І-ІІІ ступенів №1

Значення дитячої літератури у формуванні

людських цінностей

Дитина… мов чиста книга, і ми вчителі, батьки (тут немає непричетних
), повинні серйозно замислитися: що ми напишемо в цій книзі життя? Чи
стане кожна її сторінка важливою й цікавою, чи залишиться чернеткою з
покресленими й заплямованими сторінками?.. Чи завалимо ми її чисту,
відкриту душу сміттям і брудом, брутальністю й злобою, чи наповнимо
красою, теплом, любов’ю? Все те, що понесе вона в життя, залежить від
нас, дорослих.

Оскільки, дитина перебуває половину свого часу в школі, ми, вчителі, теж
відповідаємо за дитячу душу.

На мою думку, вчитель для учнів, немов причал для кораблів у бурхливому
шкільному морі. Хто зігріє добрим словом і дасть пораду, якщо не вивчене
домашнє завдання перетворилося на двійку? Хто захистить, якщо
старшокласник смикає за косу, або ображає прізвиськом? Хто вигадає
безліч цікавих справ, де можна спробувати себе в іншій ролі й
перетворитися з гидкого каченяти на розкішного лебедя? Хто пояснить, що
прогуляний урок – це втрачений скарб? А іноді вчитель може бути єдиним
вогником надії, спасіння й затишку для дитини, в якої й дома замість
тихої родинної гавані, бурхливий океан негараздів, пияцтва та злиднів.
Не можна сказати, що лише вчитель здатен вирішити долю дитини, але.
спілкуючись із нею п’ять днів на тиждень, він усе таки може стати
помітною й важливою людиной в її житті.

Нам, вчителям – класоводам ХХІ століття, набагато легше працювати, тому
що є можливість спиратися на багатий і перевірений часом досвід видатних
педагогів, колег. І, торкнувшись джерела їхніх знань і поглядів,
вибудувати свою особисту систему виховання.

Успіх у системі виховання багато в чому залежить від правильного вибору
методів роботи з дітьми. У системі роботи вчителя велике значення має
роз’яснення дітям етичних норм, зв’язаних із правилами культурної
поведінки. Ефективним прийомом роз’яснення дітям правил культурної
поведінки є використання літературних творів. Великого значення надаємо
казці. Ось деякі види роботи:

З поданих уривків казок виберіть різні форми вітання.

З’ясуйте, як би ви віталися з учителем, дорослими, товарищами. Чому ви
обрали саме таке привітання?

2. З поданих уривків запам’ятайте ввічливі слова. (Ці слова
записуються на дошці і використовуються в наступному завданні).

3. Озвучте малюнок. Учням пропонується сюжетний малюнок на тему «В
бібліотеці», «На перерві», «В магазині» та інші. Дітям необхідно скласти
діалог (в парах, в группах) з використанням ввічливих слів, виділених із
казки.

4. Скласти прдовження казки у вигляді діалогу між головними героями,
використовуючи ввічливи слова.

Казки – один із найбільш популярних серед дітей жанрів народної
творчості. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди
ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й
несправедливість.

Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей
втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за
розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, віддає
свої симпатії позитивним, а негативних – засуджує. Казка знаходить
вірний шлях до серця школяра, впливає на розвиток світогляду, розкриває
кращі душевні якості. Казка для молодшого школяра стає першим пізнанням
життя, його моральних основ. Те, що учень виявляє симпатію до одних
персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного
«я».

Казкові персонажі – мірило власної поведінки і поведінки товарищів.

Особливо цінні в моральному вихованні молодших школярів какзки
В.О.Сухомлинського. Насичені глибоким етичним змістом, вони спонукають
учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити певні
висновки.

B L N ?

( N P ° |

ooooeYYNAAAAA¶????

gd?^?

gd?^?

&

gd?^?

gd?^?

MiM.N?NUN|OooooooooooooooooooossOOOO

&

gd?^?

класу, висміювати їх. Якщо такі аналогії проводяться і робиться це
відкрито, то діти не намагаються виправити свою поведінку, а замикаються
в собі, або ж діють на зло вчителя.

Дітям молодшого шкільного віку властиве активне ставлення до життя,
до доброго і злого, правильного і неправильного; їхня емоційна пам’ять
фіксує прояви добра і зла, щирості і ліцемірства, правди і брехні,
вірності і зрадливості…

Оскільки діти такого віку ще не розрізняють відтінків у поведінці й
вчинках інших, педагоги повинні постійно спрямовувати їхню увагу на
усвідомлення позитивного і негативного. Найбільше впливає на них все те,
що пов’язане з життям таких хлопчиків і дівчаток, як вони самі. Тому
особливе місце в етичному вихованні школярів відводиться дитячій книжці.
Діти їй довіряють, сприймають усе написане, як свої власні думки, власні
почуття. Дитина здатна повністю ототожнювати себе з героєм твору,
сприймати, як власні, його переживання, турботи, манери, зовнішність.

Ситуації, що викликають сильні емоції, учні молодших класів оцінюють
дуже високо. Вони вірять образам справжніх, хороших людей: їм потрібен
приклад того, як вирости сильними і вихованими. Сила прикладу – одна з
головних сил, що визначають розвиток і формування дитини.

Дитяча література має яскраво виражений педагогічний характер. Мета,
яку

ставить перед собою письменник – це, насамперед, виховання високих

почуттів: любові до Батьківщини, чуйного ставлення до людей, ненависті
до ворогів, уміння цінувати й робити добро. Твори художньої літератури
розкривають перед дитиною систему моральних понять через стосунки героїв
з іншими людьми. Завдяки художньому слову учні переймаються внутрішнім
світом літературного героя, його почуттями, вчинками, ставленням до
інших людей.

Особливого значення для формування етичних якостей особистості
набувають твори, які розкривають моральні норми поведінки. На їхньому
матеріалі школярі вчаться оцінювати вчинки героїв, а через них вчинки
товарищів і власну поведінку.

Крім казок, віршів та оповідань, які мають особливий вплив на дітей,
можна назвати і прислів’я. Прислів’я і приказка – це віршована
мініатюра. Кінцевою метою яких з давніх-давен було виховання. Прислів’я
– готовий висновок, але це не завершення роздумів, це поштовх до них.
Наприклад: „Лінивому все ніколи”, „На годину спізнився, за рік не
доженеш”.

Прислів’я і приказки – це своєрідний кодекс моральної поведінки, в
них можна знайти пораду, підтримку, осуд. Ось деякі з них: „Любиш
кататися, люби й саночки возити”, „Бджола мала, а й та працює”, „Чого
ранком не зробиш, того ввечері не здоженеш”. К.Д. Ушинський твердив, що
пояснення прислів’я – це завжди розв’язування розумової задачі.

З прислів’ями і приказками можна проводити таку роботу:

1. Продовжити прислів’я:

Бджола жалить жалом, а …(чоловик – словом).

Будь гостем доти, …(доки просять).

З’ясувати, про яку рису характеру йдеться в прислів’ї. Згадати казкового
героя, якому булла притаманна така якість:

Дружні сороки орла заклюють.

3. З’ясувати наслідки негативної поведінки:

В хаті гульки, а вгороді ані цибульки.

4. З’ясувати, які слова вказують на негативнее ставлення до вказаної
поведінки:

Аж горчить – так на меншого кричить.

Мета проведення різноманітної роботи з прислів’ями полягає не лише у
визначенні і вивченні конкретних правил культурної поведінки. Доцільно
ставити дітям і такі запитання: Чому саме таке правило зафіксоване в
прислів’ї?

До чого може привести порушення цього правила? Чому необхідно його
виконувати?

Педагогічне значення літератури для дітей очевидне, і все-таки не
слід чекати від неї моментального впливу на юного читача. Шлях цей дуже
складний. Потрібен час і тонкий педагогічний вплив, щоб діти подолали
межу між моральним знанням і моральним вчинком.

Досвід переконує, що використання дитячої літератури як засобу
виховання

учнів початкових класів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну,
практично-діяльнісну сфери особистості дитини, що у свою чергу сприяє
формуванню культури поведінки.

-4-

PAGE

PAGE 1

Похожие записи