Жуковська Тетяна Валентинівна — заступник директора з
навчально-виховної роботи Комунального закладу Сумської обласної ради
Шосткинської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів.

З досвіду патріотичного виховання

Комунальний заклад Сумської обласної ради Шосткинська
загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів заснована 16 грудня 1962
року. Навчаються в ній 193 учні з соціально незахищених верств
населення: багатодітних, малозабезпечених та неповних родин. Школа –
інтернат – це багатогранне духовне життя дитячого колективу, це особлива
школа, адже діти в ній знаходяться 24 години на добу. Давно доведено, що
дитина від народження потребує не тільки догляду, а й спілкування,
частиною якого є дотик. Доторкнутись до прекрасного пропонують
вихованцям педагоги, адже на базі цієї невеличкої школи створений цілий
музейний комплекс.

Одним із головних завдань виховання учнів Шосткинської
загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів є формування
національної свідомості школярів з осмисленою патріотичною позицією.

Педагогічний колектив працює над створенням школи, яка б
виховувала учнівську молодь, здатну успішно жити в оновленому
суспільстві, забезпечила б виховання національної свідомості учнів
різних вікових груп. Ми прагнемо, щоб у закладі панував український
національний дух, виховувалось нове покоління українських громадян,
вчимо бережливому, шанобливому ставленню до державної символіки. Так під
час проведення робочих лінійок в понеділок і п’ятницю краща родина, за
результатами робочого тижня, має право внести державний прапор під
звучання державного Гімну.

Справжні патріоти успішно формуються в активній практичній
діяльності , яка поліпшує умови життя, підвищує матеріальний і духовний
рівень народу.

У національно-патріотичному вихованні провідне значення має
активність учня, його бажання вдосконалювати себе, вивчати відповідний
матеріал, брати участь у суспільно-корисній праці.

Діти в процесі навчальних занять ознайомлюються з історією
українського народу, його багатовіковою боротьбою за свободу і
незалежність, власну державу, з його багатющою культурою, традиціями,
звичаями і обрядами. Під час навчальних занять діти удосконалюють
знання рідної мови, природи рідного краю, народних традицій і ремесел.

Весь освітній процес насичений різними аспектами
національно-патріотичного виховання. Проте особлива роль належить
предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії,
природознавству, суспільствознавству, літературі.

У позаурочній виховній роботі учні мають можливість
розширити, поглибити і закріпити отримані знання, вправлятися у
відповідній поведінці і патріотичній діяльності.

В нашій школі використовуються такі методи:

Бесіди: «Ми – українці», «Місто в якому я живу», «Державна символіка
Батьківщини», «Шостка моя – історія жива», «Пам’ятні місця мого міста»,
«Земляки – герої. Іван Кожедуб», «Запорозька Січ – славна історія».

Заходи, які виховують любов до української мови: «Свято рідної мови»,
День української писемності, «Шевченківське слово», «Тиждень української
мови» (конкурс декламантів, вечір українських загадок, приказок, легенд,
народних прикмет; зустріч з краєзнавцем і письменником Валентином
Терлецьким та з поетесою Євгенією Гончаренко ).

Форми роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу:
екскурсія по архітектурним і історичним пам’яткам
м.Новгород-Сіверський, смт.Вороніж, с.Ображіївка, с.Івот, екскурсії
вулицями рідного міста; вивчення гідрографії району (р.Десна, озеро
Галінковське, р.Шостка); вивчення звичаїв, обрядів, ремесел нашої
місцевості кожним класом в рамках роботи дитячої організації «Братство
сіверян».

Форми і методи військово – патріотичного виховання: святкування Дня
Перемоги, Дня Збройних сил України, Дня Захисника Вітчизни, Дня пам’яті
героїв Крут, Дня пам’яті жертв Голодомору; участь в шкільному та
міському конкурсах «Козацькі розваги» .

Архівно – пошукова робота, екскурсії до місцевого краєзнавчого музею, до
музеїв в селах Ображіївка, Івот, смт. Вороніж; зустрічі з ветеранами
Великої Вітчизняної війни Марченко І.Ф., Волинець А.М., Бондар М.Г.

Уроки памяті та уроки мужності: «Ії славні імена в ліпотисі Великої
Вітчизняної», «Ми пам’ятаємо ті часи».

Проведення конференцій, «круглих столів»: «Народні звичаї і обряди»,
«Гетьмани України», «Партизанський рух в Україні у спогадах учасників».

Виховання бережливого ставлення до природи: конкурс на кращий плакат
«Бережи довкілля», участь в обласному шкільному форумі «Земля у
рівновазі»; міський конкурс « Збережемо зелену красуню»; акція «Посаджу
я деревце», яка відбувається щорічно , коли випускники саджають ялинки,
берізки, туї, катальпи.

Виховання правосвідомості: вивчення Конституції України, конкурс
рефератів «Конституція України», конкурс малюнків «Права дитини»; участь
в міському конкурсі «Міліція очима дітей»; брейн-ринг з правових знань;
тиждень охорони праці ( конкурс газет, бесіди з техніки безпеки)

Виховання засобами праці: упорядкування та догляд за подвір’ям,
традиційний конкурс – огляд «Найкраща клумба», підсумки якого
підводяться на Святі Останнього дзвоника і клас — переможець отримує
солодкий приз – торт; озеленення спалень та ігрових; проведення операції
«Турбота»

? u ue z

?

&

Застосування наведених форм і методів національно-патріотичного
виховання покликане формувати в особистості уміння міркувати,
аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично
розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському
житті, захищати свої інтереси і права інших, само реалізуватися.

Розуміючи, що виховати патріота без вивчення героїчного
минулого своєї Батьківщини важко і майже неможливо в 1994 році була
створена група «Пошук», напрямком роботи якої став збір матеріалів про
героїв – земляків, учасників Великої Вітчизняної війни, напрямках:
перший — історія школи-інтернату; другий — патріотичне виховання.синів
полку, очевидців трагедії війни. Завдяки пошуковій роботі учнів школи –
інтернату була зібрана і подана до міськвиконкому найбільша кількість
прізвищ людей, невиправно забутих, для внесення їх до списків міської
книги Пам’яті.

Школа – інтернат працює над проблемою створення
оптимальних умов для розвитку кращих якостей і здібностей вихованців, а
цьому найкраще сприяє зібраний унікальний матеріал музейних куточків:
«Українське наддвір’я», «Куточок іграшки», «Куточок хліба», «Картинна
галерея» та шкільний музей «Мій край – моя історія жива».

В шкільному музеї «Мій край – моя історія жива» зібрані
матеріали по двох напрямках.

Розпочинається експозиція про історію школи – інтернату зі
стендів, які розповідають про створену в 1993 році дитячу організацію
«Братство сіверян» для учнів 5-11 класів та «Країна Барвінкова» для
учнів 1-4 класів. Організація має свій гімн — гімн Сіверян, який написав
вихователь школи — інтернат Сергій Іванович Віловатий, а музику склав
вчитель музики Ігор Олексійович Самойленко. Також є альбоми родин за
напрямками діяльності. З року в рік 7 родин школи: «Ярило», «Стрибог»,
«Перун», «Ора», «Велес», «Хорс» та «Ладо» отримують завдання, працюють
над ним, звітують на туристсько-краєзнавчій конференції та
оформлюють альбом. Альбоми передають молодшим учням, які знайомляться з
зібраним матеріалом і доповнюють та розширюють.

Також виникла потреба в створенні герба і прапора школи. Був проведений
конкурс серед учнів школи і кращі ідеї були втілені в життя.

Навчання та виховання учнів школи базується на історії та традиціях
українського народу, тому на гербі школи-інтернату зображено жовте
колосся пшениці, яке символізує добробут, а лаврова гілка — славу. Школа
— це родинне гніздо, де ніжні материнські руки працівників
школи-інтернату віддають дітям тепло своїх сердець, підтримують, сіють
розумне, добре, вічне.

Школа — інтернат — це одна дружна, щаслива родина, тому колір для
прапора школи одностайно вибрали жовтий — колір сонця, тепла і
добробуту. Кожна дитина — це особистість зі своїми прагненнями і
уподобаннями — тому й промінчики — різнокольорові, діти тягнуться до
знань, де велика терпляча рука вчителів та вихователів їх підтримує,
навчає, виховує.

Віддавна вихованці школи славились своїми спортивними та
культурно-масовими досягненнями і тому в куточку музею оформлена шафа з
кубками та грамотами, які здобули учні школи.

Історія школи-інтернату включає в себе більше 25 фотоальбомів родин,
фотоальбоми драматичного гуртка.

Унікальним експонатом є «Книга пошани», яка була розпочата 14
березня 1963 року рішенням педагогічної ради. До цієї книги занесені
кращі вчителі, вихователі та учні школи.

Друга частина музею присвячена подіям Великої Вітчизняної війни .

У 1994 році в школі — інтернаті працювала група «Пошук». Результат її
роботи ви можете побачити в шкільному музею: це том Першої «Книги
пам’яті», де зібрані спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни, дітей
війни, партизанів.

В шкільному музеї постійно проходять екскурсії. Музей відвідали
більшість учнів шкіл міста, ветерани Великої Вітчизняної війни, вчителі
– пенсіонери над якими шефствує наш волонтерський загін «Від серця до
серця», випускники минулих років.

КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ створена у 2008 році.

На цей час наша картинна галерея налічує 20 картин видатних
авторів.

Розроблені екскурсії, в основі яких лежить розповідь про пори року з
використанням поезії, музики П.І.Чайковського «Пори року» та розповіді
про художників.

КУТОЧОК БЕРЕЖЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ХЛІБА.

Цей куточок розміщений в ігровій кімнаті гуртожитку. В ньому
представлені

зразки різного хліба та хлібобулочних виробів,місцевого хлібокомбінату.

обрядовий весільний каравай,

зразки зернових культур,

-малюнки дітей, присвячені хлібу.

Музейний куточок «Українське наддвір’я» представляє собою імітацію
українського подвір’я з плетеним тином, горщиками та півнями на нім,
макетом селянської хати та різними знаряддями праці українських селян.
Тут проходять уроки народознавства, виховні години, години спілкування,
тощо.

За кожним музейним куточком закріплена родина, яка веде роботу в
музеї, здійснює проведення екскурсій, упорядкування зібраних
матеріалів.

Непорозуміння між поколіннями виникали завжди, але педагоги
Шосткинської школи – інтернату намагаються виховувати підростаюче
покоління на кращих надбаннях українського народу, вивчати й
примножувати. Адже не дарма говорять: без минулого немає в нас майбуття!

Похожие записи