.

Живи, книжко! (захід)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 612
Скачать документ

Cценарій

«Живи, книжко!»

(На сцені плакат “Живи, книжко!” Стіни класу, зали прикрашено
ілюстраціями до відомих книжок, дитячими малюнками на книжкові теми. В
супроводі маршу на сцену виходять учасники свята). 

1-й учень: Тиждень книжки – зазвучало

Серед міста, як сигнал. (У селі в нас, як сигнал.

За годину місто стало, За годину село стало,)

Мов один читальний зал. 

2-й учень: Всі читають урочисто – (Всі читають- і малі,

І безвусі, й вусані. І безвусі, й вусані.

Скільки мешканців у місті, Скільки мешканців в селі,

Стільки тут і читачів. Стільки тут і читачів.)

3-й учень: І з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

їх ніяк не відірвати.

4-й учень: За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

(Пісня “Книжчин тиждень”. Сл. С. Маршака, муз. В. Коваленко). 

Хлопчик: В нашого Олеся

Книги – найбрудніші,

Всі вони патлаті,

Порвані, горбаті.

Ну, нема на них лиця:

Без початку, без кінця.

Палітурки, як ганчірки, –

Ті книжки ридають гірко. 

Дівчинка: Бився Олесь з хлопчаками,

Він розмахував книжками,

Дав Мишку до голові –

Замість книжки стало дві!

(З’являється Олесь – дуже неохайний хлопчина. Назустріч йому юрба
школярів. Олесь розмахує портфелем, школярі розбігаються). 

Хлопчик: Гірко “Гоголь” всім жалівсь:

Чепурун він був колись,

Хто б тепер його впізнав?

Нечупарою він став. 

Дівчинка: Бідоласі “Робінзону”

Шкіру зідрано з картону.

Намальовано гарбуз. 

Хлопчик: А в “Граматиці” пом’ятій

На сторінці тридцять п’ятій

Виріс раптом сажотрус. 

Дівчинка: В “Географії” Петрова

Намальована корова

І написано: “Оця

Географія – моя.

Хто цю книжку візьме стиха,

Той зазнає горя й лиха”. 

Хлопчик: Запитали книжки люто:

Книжки-нечупари (хором): Як Олеся нам позбутись? 

Дівчинка: І сказали браття Грімм:

Брати Грімм (двоє хлопчиків стоять, обнявшись, на грудях напис: “Брати
Грімм. Якоб, Вільгельм”): “Ми знайдемо кращий дім!” 

Хлопчик: Обдертий, некрасивий

“Задачник” буркотливий

Прошамкать ледве зміг:

Задачник: Дівчата і хлоп’ята

Калічать книг багато.

Куди нам утікати

Від Олеся й від них?

Брати Грімм: Замовкни, древній мінус! 

Дівчинка: Сказали “Брати Грімм”.

Брати Грімм: І більше не гніви нас

Бурчанням ти своїм!

Втечем в бібліотеку

Затишно й любо там.

Вона тут недалеко.

В ній добре буде нам!

Хлопчик: А “Хатина дядька Тома” каже:

Хатина дядечка Тома:

Я лишуся вдома,

Хоч життя моє сумне,

Кривдить Олесь і мене… 

Дівчинка: Спартак гукнув:

Спартак: Ні, треба йти!

Занадто вже терпляча ти! 

Дон Кіхот: Вперед!

Хлопчик і дівчинка: Їм “Дон Кіхот” кричить. 

  І книги вирушили вмить.

(Учні в костюмах книжок сходять зі сцени, залишаються ведучі – хлоп¬чик
і дівчинка. На сцені – нібито зал бібліотеки). 

Хлопчик: Безпритульниці-каліки

Увійшли у зал великий.

Світять лампи над столом,

А полиці всі – за склом. 

Дівчинка: Всі у шкіряній оправі

  Там книжки уздовж стіни.

І, як глядачі цікаві,

Зверху дивляться вони.

(На сцені знову з’являються книжки Олеся, вони втекли від свого
господаря в бібліотеку).

Хлопчик: Тут “Задачник” – необачник

Сполотнів і став шептать: 

Задачник: Шість по вісім – сорок вісім.

П’ять по дев’ять – сорок п’ять. 

Дівчинка: Тут “Крилов” старий в тривозі

Утекти уже хотів,

Та побачив на дорозі

Враз суворих сторожів.

(“Крилов” удає, ніби, злякавшись, тікає. Книжки збиваються докупи.
Захо¬дять сторожі – п’ять хлопців, одягнених в однакові темні халати, в
руках щітки, швабри, вони труть ними підлогу).

Хлопчик: Принесли вони водиці,

Стали зали прибирать. 

Підмітати всі полиці, 

Палітурки витирать. 

Дівчинка: Як підлогу стали терти,

У кутку, біля стіни, 

P

R

¤

¦

ln?¬UUe

@

B

?

?

a

ae

R

¦

B

?

ae

??Купу книг брудних, подертих  Враз побачили вони.  Хлопчик: Не було у книг лиця. Без початку, без кінця,  Палітурки, як ганчірки...  Сторожі ридали гірко.  Сторожі: Бідні книги, на шматки Вас порвали хлопчаки!  Ми пошлем вас до лікарні – Лікарі там дуже гарні.  Там вас, бідних, пожаліють,  І почистять, і зашиють.  І підклеять вас на славу,  І одягнуть у оправу! (Кілька дітей у білих халатах, ковпаках, на обличчях - білі марлеві пов'язки, над столом імітують операцію, маніпулюють ножицями, голкою, ватою. Чути слова "головного лікаря": "тампон, перевірте тиск, скальпель" тощо. Після "опе¬рації" він звертається до залу, показуючи вилікувані книжки).  Лікар: Вийшли книги із лікарні, Сторінки їх стали гарні,  На нові оправи вміло  Ярлики їм наліпили.  Понесли в просторі зали – І полиці їм вказали. Вчитель: Від своїх поганих хазяїв, які зовсім не бережуть підручників, Ісують їх, рвуть листки, кидаються ними книги сильно хворіють. І довО' Зиться їх лікувати у лікарні: чистити, клеїти, зшивати. Кожна книжка - це мудрий, чесний друг. Вони ведуть нас у дивовижний і удовий світ, знайомлять з прекрасними людьми. Читаючи, ви і самі стаєте розумнішими, сильнішими, добрішими. То хіба ж можна залишати друга в біді? - їй можна псувати книжку? Кидати, рвати її, малювати на ній? Ні, не можна! (Вчитель дарує учням гарно написані правила користування книгою). А з вашими книжками все в порядку? Чи не хворі вони, часом? Якщо хворі ваші друзі-книжки, то швидше їм на допомогу! (Представники класів "лікують" книги за столами, де заздалегідь приготов¬лено ліки: клей, папір, ножиці, нитки, голки тощо). (Діти знову по обидва боки сцени. З'являється Олесь. Він щось шукає).  Хлопчик: У Олеся знов невдача: Задана йому задача. Став шукать Олесь задачник - Загляда у кожен ящик, Під столи, під табуретки, Під дивани і кушетки, У печі шука, в відрі І у будці у дворі,  Дівчинка: Йому боляче і кривдно, А задачника не видно. Що робити ? Як тут буть ? Де задачник роздобуть ? Хоч топися - хоч в далеку Поспішай бібліотеку. (Не знайшовши книжки, Олесь сходить зі сцени. Через деякий час повер¬тається. З'являються і його колишні підручники).  Хлопчик: У читальний зал великий Вбіг малий хлопчина з криком, Став питати шалапут:  Олесь: Даєте книжки ви тут? Хлопчик: А книжки на всі лади Закричали... Книжки (хором): Геть іди! (Здіймається галас, шум, гамір. Книжки проганяють Олеся, який, прикри¬ваючись портфелем, тікає зі сцени). (Входить хлопчик, на грудях якого аркуш паперу з написом: "Книжка про книжки"). Хлопчик: Я давно писав цю книжку І, признатися, зрадіє, Як на днях зустрів Олеся По дорозі в місто Львів. Він давно вже не дитина, А відомий інженер. В нього є малий хлопчина, Славний колекціонер. Побував у них я вдома, В них полиця над столом. П'ятдесят чотири томи Там побачив я за склом. В палітурках пречудових. Дружно вирівнялись в ряд, Сяють книги сина й тата, Наче вийшли на парад. Добре жить їм біля столу - Хазяї їх бережуть. І нікуди, і ніколи Вже вони не утечуть! (Пісня "Нам без книг ніяк не можна" (Муз. В. Шагюваленка, сл. 3. Бичко-вої. Всі сідають). Бібліотекар: Дорогі читачі! Задумайтесь, яке місце у вашому житті зай¬має цікава книжка, як її треба берегти і шанувати. Герої наших улюбле¬них книжок поруч з нами. Вони дуже різні: розумні, хоробрі та сміливі. Вони завжди ведуть нас за собою. І так буде весь час: і дорослими станете, а з вами назавжди залишаться ваші друзі - герої улюблених книг.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020