Тема. Жартівливі і жартівливо-танцювальні пісні, коломийки

Мета:

· Усвідомити багатство і різноманітність народного мистецтва;

· Усвідомити інтонаційну особливість музики українського народу;

· Визначити особливості жартівливих і жартівливо-танцювальних
пісень і коломийки;

· Визначити призначення і роль жартівливих пісень в українській
музичній спадщині;

· Формувати у школярів уміння виражати власну точку зору;

· Виховувати вміння виразно виконувати пісні, дотримуючись
основних правил співу.

Методи. Бесіда, розповідь, дискусія, аналіз і порівняння проблемно-

пошукових ситуацій, метод емоційного впливу, функціональної аналогії
(співвідношення за дією).

Тип уроку: формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Форма уроку: традиційна форма уроку з використання творчих та
інтерактивних завдань.

Наочні посібники: нотний текст пісні, підручник, дидактичний матеріал.

Ілюстративний матеріал: репродукції.

ТЗН: магнітофон, аудіо записи.

Використовувана література: словник музиканта, матеріали журналів,
статті.

Хід уроку

Хотіла я б піснею статі

У сюю хвилину ясну

Щоб вільно по світі літати

Щоб вітер розносив місяць.

Щоб геть аж під яснії зорі

Полинули співом дзвінким

Упасти на хвилі просторі

Буяті над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємне

Ясніше, ніж зорі яснії

Гучніше, ніж море гучне.

Л.Українка.

1. Музичне привітання. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань і практичних навиків

Завдання

Учитель пропонує декілька поетичних текстів українських народних пісень
з різних жанрів. Учні повинні назвати вид української пісні, та
обґрунтувати свою відповідь.

3. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів

Інтерактивна вправа «Коло ідей»

Питання до обговорення: «Чи потрібні у повсякденному сучасному житті
жарт і танці».

4. Подання нового матеріалу

Питання класу:

Чи є щось спільне у різних видах українських народних піснях
жартівливих та танцювальних?

Учитель. Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної
творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливаються
всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь
вловимої посмішки одними очима до бурхливого, нестриманого реготу.

Жартівливі пісні в основному гумористично розробляють сімейно-побутові
теми. А вже виходячи на громадську арену, сміх, як правило набирає
сатиричної спрямованості. В цих піснях – висміюються недоліки характеру
і поведінки окремих людей. Акцентуючи на смішних і негативних рисах
окремих представників народний гумор відіграє тут роль своєрідного
вихователя. Жартівливі пісні кепкують над дівочими та парубочими
вадами, передусім над лінивством і безгосподарністю, над недбалістю і
байдужістю, над дурістю та недотепністю, над нескромністю та
легковажністю, безглуздими суперечками. Такі пісні ще й підіймають
настрій, наповнюючи через сміх хорошою енергетикою присутніх, оскільки
викладені в доброзичливому плані.

Жартівливі й сатиричні пісні об’єднуються в одну групу близькістю
характеру, загальним настроєм: вони жваві, веселі, іноді ущипливі, а то
й сатиричні. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть
не насмілюються розмовляти з дівчиною, з розсіяних, неуважних, скупих,
дивакуватих та лінивих. Але в народних піснях високо цінується людська
краса, гідність, а не багатство.

5. 1. Вокально-хорова інтерпретація української народної пісні «Сіяв
мужик просо»

Питання до класу:

· Хто герої української народної пісні «Сіяв мужик просо»?

· Якщо судити по назві пісні, то до якого виду можна віднести
пісню?

· Чи співпадає ідея назви пісні з суттю різновиду пісні?

· Яки засоби музичної виразності потрібно акцентувати, щоб
підкреслити комічність ситуації?

· Чого намагається досягти жарт?

5.2. Вокально-хорова інтерпретація української народної пісні
«Ой на горі та й женці жнуть».

Питання для обговорення до інтерпретації:

· Які засоби музичної виразності потрібно акцентувати, щоб
підкресли мужність і відвагу героїв?

· Як побудувати динамічний виконавський план пісні?

6. Подання нового матеріалу (продовження)

Учитель. Коломийка — це переважно коротка, жвава, однострофна співанка.
. Раніше коломийки танцювали колом, зараз головні танцювальні рухи –
мережка, ножнички, прийом «хрещик» (дівчата і хлопці міняються місцями).
Гуцулка і верховина – близькі до коломийки танці, але верховина
починається повільним ліричним вступом, після якого йде коломийка…

(

¬

^ ae ¦

В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й
жарти, й насмішка, і любовна лірика.

Коломийка остаточно сформувалась вже в XVI—XVII ст., вона і сьогодні
живе повнокровним життям. Найбільшого поширення вона набула в західних
областях України.

«Назва «коломийка» певніш за все походить від основної танцювальної
фігури – кола: коломийка виникла і довгий час побутувала як круговий
танець. Або від закарпатського міста Коломия. Можливо також, що друга
частина назви «коломийка» походить від дієслова «микати» (микатися) –
тобто, ганяти, гасати, носитися». В районі їх найбільшого поширення (в
Карпатах і Прикарпатті) самі співаки поділяють коломийки на два
різновиди: «до танцю» і «до співу» (різновид ліричної пісні)…

Коломийка огортає собою всі прояви життя чоловіка у всіх порах; вона
втискається всюди за чоловіком, для неї нема нічого тайного; звідти в
ній висловлене і радість, і горе, і утіха, і жаль; звідти вона дихає і
повагою і жартом; звідти в ній і гумор і сатира та іронія і т. ін.»
(Володимир Гнатюк).

Приблизно в той самий час, що й коломийка, зароджуються шумка і козачок.
Відрізняються вони розміром вірша: шумка — 4+4, а козачок — 4+3 та ще й
ритмічним рисунком. Для козачка типовою є фігура: дві восьмі і чверть,
що зустрічається переважно в другому такті; мелодія шумки рухається
рівними восьмими. Спільними для усіх трьох видів танцювальних пісень є
характер музики і поетичного змісту, розмір 2/4 та помірно швидкий темп.

7. Подання нового матеріалу (продовження)

Учитель. Визначною рисою танцювальних пісень є танцювально-музична
основа і особливий ритм вірша. За настроєм це життєрадісні, сповнені
молодечого запалу твори. Вони тісно пов’язані з танцем-коломийкою,
шумкою і козачком. Відповідно до цього їх поділяють на три групи.

В народі танцювальні пісні називаються по-різному: «пісні до скоку»,
«скочні», «шумки», «триндички» тощо, а також за видом танцю: «Горлиця»,
«Катерина», «Шевчик». Або ж пісні не виділяються ніяк і в народній
свідомості приєднуються до широкого класу «жартівних» чи «шуточних»
(народна назва жартівливих пісень)».

У фольклористиці прийнято групувати танцювальні пісні за характером
танців:

1. Пісні до побутових танців. Центральну групу складають тут
приспівування до гопаків, козаків, метелиць. Це – власне танцювальні
пісні. Танцюристи час від часу, виконуючи танцювальні рухи, співають
різні жартівливі куплети.

· Гопак – у минулому був чоловічим танцем. Зараз нерідко
танцюється у парі. Танець імпровізаційний, з стрибками, присядками.
Близький до гопака – тропак.

· Козачок (або козак) – провідна партія жіноча. Показові
«дрібушки», вихиляси, притупування. Близький – чабарашки.

· Метелиця – імпровізаційний танець, зберігає близькість до
хороводів (утворює коло), використовуються також елементи гопака (в колі
танцює пара)…

2. Пісні до танців, запозичених з фольклору сусідніх народів. Тут
виділяється дві групи: польки, краков’яки, кадрилі, що загалом близькі
до гопакові-козачкових танців, та вальси і мазурки…

· Полька – танець чеського походження. Виконується групами або
парами. Використовується змінний крок, кружляння.

· Кадриль – як і полька, широко розповсюджена. Відрізняється від
польки не так по музиці… як за танцювальними рухами. Складається із
кількох танцювальних фігур, що чергуються між собою.

· Вальс – поширений по всьому світу. Близький до нього –
мазурка».

8. Інсценування

Українська народна пісня Ж.Колодуба «Йшла зозуля мимо саду». Створення
темброво-ритмічного супроводу, та пластично-танцювальних рухів.

9. Підведення підсумків

В гумористичних мирських, сюжетних піснях і коротеньких танкових
приспівках, що в переважній більшості виникли на живому матеріалі
української дійсності, чи не найповніше відображена весела вдача народу,
який ніколи і ні при яких труднощах не впадав у відчай. Саме з такого
здорового сміху черпали люди силу до життя, що може бути актуальним і
сьогодні.

Танцювальні пісні – це розділ фольклору, основне призначення якого
полягає у співах під час виконання побутових танців.

9. Домашнє завдання

Продумати та створити танцювальні рухи до жартівливої народної пісні
«Сіяв мужик просо»

Похожие записи