Здоров’язбережувальна компетентність

МЕТА: допомогти усвідомити, що здоров’я –це дар не тільки для людини, а
й для суспільства; розширити уявлення про способи відтворення та
збереження своїх фізичних,інтелектуальних,психоемоційних, творчих
ресурсів; спонукати турбуватися про своє здоров’я; розвивати бажання
підтримувати традиції здорового способу життя;викликати позитивний
настрій та бажання займатися фізичними вправами; сприяти формуванню
дружніх взаємин між дітками; виховувати бажання постійно займатися
фізичним удосконаленням.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: пропагувати здоровий спосіб життя; використовувати під час
навчально-виховного процесу здоров’язбережувальні методики; вивчати і
запроваджувати в роботі з дітьми кращі зразки народної творчості;
вивчати комплекси ритмічної гімнастики; створити умови для
фізкультурно-оздоровчої роботи; залучати учнів до участі в різноманітних
фізкультурно — оздоровчих заходах.

ВСТУП

На сучасному етапі людина, її життя і здоров’я визначаються як найвищі
людські цінності, бо саме вони є показником цивілізованості суспільства,
головним критерієм ефективності діяльності всіх його сфер.

За сучасними науковими підходами структурними складовими здоров’я
визначено:

— фізичне здоров’я, що розглядається як поточний стан функціональних
органів і систем організму;

— психічне здоров’я – стан психічної сфери людини, який характеризується
загальним душевним комфортом, забезпечує адекватну регуляцію поведінки й
обумовлений потребами біологічного і соціального характеру;

— соціальне здоров’я – система цінностей, настанов і мотивів поведінки в
соціальному середовищі.

Стає очевидною потреба зміни ставлення до здоров’я дитини в системі
освіти. Сьогодні урок, як основна форма організації навчально-виховного
процесу, вже не вважається сучасним, хоча б він і відрізнявся всім
різноманіттям найсучасніших засобів та педагогічних прийомів, якщо на
цьому уроці не враховується здоров’я дитини, якщо дитина під час його
проведення втрачає своє здоров’я.

Здоров’язберігаюча педагогіка, з одного боку, має сформувати в учнів
спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого
здоров’я, створення індивідуального здорового способу життя, а з іншого
– передбачати в педагогічних технологіях можливості здійснення
самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій,
працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати
гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе .

Під здоров’язберігаючими технологіями сьогодні слід розуміти:

— сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових
ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

— оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових,
статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

— повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій
пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних,
фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих,
екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення
безпеки життєдіяльності.

Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в
комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати
наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я,
навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників
індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і
проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні
заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її
мінімальної фізіологічної «вартості”, поліпшення якості життя суб’єктів
освітнього середовища.

Вчителеві необхідно вивчати і запроваджувати в своїй роботі з дітьми
кращі зразки народної творчості, літературу, присвячену питанням
збереження і поліпшення духовного та фізичного здоров’я дітей, вибирати
комплекси ритмічної гімнастики, вправи для дихання, вправи для
«слухняних пальчиків », які придатні для використання в ході навчальних
занять, сприяють корекції здоров’я або профілактиці захворювань дітей,
знімають м’язову втому і раціональні щодо витрат часу. Також в своїй
роботі широко застосовувати здоров’язбережувальні методики —
оздоровлення засобами мистецтва – арт – терапію, яка здатна сприяти
емоційному благополуччю дітей, гармонії почуттів людини.

І. Фізкультхвилинки.

Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі фізичні
вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще
проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість,
відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати
проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз
похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме
зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер підтнуться ті, хто
сьогодні прийшов до школи.

Фізхвилинки знімають втому, нормалізують увагу й активність, відновлюють
сили, робочий настрій, почуття бадьорості й свіжості, підвищують
дисциплінованість. Фізкультхвилинки, мішечки із сіллю певної ваги,
масажери — каштани,горіхи, дерев’яні масажери для профілактики
плоскостопості — для збереження високої працездатності протягом уроку.

ІІІ. ВПРАВИ ДЛЯ ДИХАННЯ

Мовлення –це продукт мовленнєвої діяльності, складний і багатосторонній
процес. Для формування повноцінного мовлення молодших школярів важливе
значення має правильне мовленнєве дихання. Плавне мовленнєве дихання
формується на основі дихання фізіологічного. Роботу з формування
правильного мовленнєвого дихання починаю з 1 класу, використовуючи різні
цікаві вправи. ( Ю. Рібцун)

Вправа «Півень-хвалько»

(під час вивчення букви «ха» )

Обладнання: фланелограф, безхвостий півень, пір*їнки.

Словник: походжати, вихваляти,сміхота, хвалитися.

Хід вправи:

Визначити, чого не вистачає у півника (хвоста)

Читаю вірш: Двором півник походжав,

Хвоста свого вихваляв.

Налетів сердитий вітер

І хвоста у півня видер.

А тепер – ну й сміхота! –

Той гуляє без хвоста.

Олі, Вані і Маринки,

Нумо дути на пір*їнки!

В подарунок від малят.

Тільки, півнику, дивись,

Хвостом більше не хвались!

(діти дмухають на пір’їнки у бік фланелографа. Я збираю і складаю на
хвіст півнику. Або ж діти самі «повертають півнику хвостика)

Вправа «Погрій ручки»

Хід вправи

Бабу снігову ліпили,

Ручки ми захолодили.

Свої ручки пожалію –

Теплим диханням зігрію – х-х-х…

(Кажу: зведіть долоньки разом, зробивши їх «ківшиком» . Вдихніть
носиком, а видихніть ротиком у долоньки, вимовляючи звук (х))

«Я – на морі»

Заплющте очі. Ви на морі. Сяє тепле сонечко .Віє легкий вітерець.
Хвильки б’ються о берег і кличуть за собою. Море виблискує синім,
фіолетовим, смарагдовим сяйвом. Так і хочеться зробити глибокий вдих,
розслабитися Й пірнути в прохолодну воду.

«Порятуй пташеня»

У тебе в долоньках маленьке безпорадне пташеня. Порятуй його. Стули
обережно долоньки й ніжно подмухай на нього,зігрій пташеня своїм
диханням. Притули його до свого сердечка й віддай часточку свого тепла.
Розтули долоньки, відпусти пташеня на волю. Бачиш, воно вдячне тобі.

е) ВПРАВИ ДЛЯ ЯЗИЧКА ( артикуляційна зарядка)

Вправи для язичка використовати необхідно найбільше в 1 класі .

1. вправа «чашечка»

Язик широким поклади — 1, 2, 3,

А краї при підніми – 1,2,3,

Ось і вийшла чашечка.

Наша кругленька чашечка.

Чашку в ротик покладемо,

Її боки до зубів прижмемо.

2. вправа « Наші губки»

Свої губки аж до вушка

розтягну, як жабка.

А тепер я слоненя – хоботок є у мене

Ну, а зараз дудочка,

Дудочка- по будочка.

Мені сподобалося грати – буду знову повторяти.

ІV. Пальчикова гімнастика

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує
взаємозв’язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це
підтверджують дослідження фізіологів. У роботах В.М.Бехтерева є висновки
про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної
нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають
зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що
сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. Дослідження
М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво
у корі великих півкуль головного мозку. Таким чином, мовлення перебуває
у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання
ігор з пальчиками. «Пальчикові» ігри являють собою віршовані рядки, що
ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків. Пропонуючи
таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен
звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

Важливо, щоб гра повторювалась упродовж певного проміжку часу.
Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів.
Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов’язана із певною
подією, святом, періодом року. Можна спеціально призначити час для
пальчикової гри. Наприклад, на другому уроці, або після опрацювання
нової теми.

Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними
досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю
не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також
знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого
ритму впродовж дня.

Пальчикова гімнастика

Нумо пальчики маленькі

То стулять, то розтулять,

Щоб у зошитах рівненько

Гарні буквочки писать.

Діти простягають руки вперед, стискають і розтискають кулачки.
Повторюють кілька разів.

У корзинці маслючки –

Їх так люблять їжачки.

Щоб грибочки рахувати,

Треба пальчики згинати.

Діти по черзі згинають пальці спочатку правої, а потім лівої руки. По
закінченні вправи руки повинні бути стиснуті в кулачки. Повторюють
вправу кілька разів.

Милі жабки-скрекотушки

Начепили капелюшки.

Жабки весело плигають,

Тільки бризкітки літають.

Діти стискають ручки в кулачки і кладуть їх на парту пальцями вниз.
Різко розпрамляючи пальці (руки ніби підстрибують над партою) і кладуть
долоні на парту. Потім одразу ж різко стискають кулачки і знову кладуть
їх на парту.

Дружно пальчики згинаєм,

Міцно кулачки стискаєм.

Раз, два, три, чотит, п’ять –

Починаєм розтискать.

Діти простягають руки вперед, міцно – міцно стичкають пальці в кулачки,
а потім розслабляють їх і розтискають. Повторюють вправу кілька разів.

Потомились, малючки?

Розтуляйте кулачки.

Пальчики розсунем ширше

І напружимо сильніше.

Діти простягають руки вперед, розчепірюють пальці, напружують їх якомога
сильніше, а потім розслабляють, опускають руки і легенько струшують їх.
Повторюють віршик кілька разів.

Нумо пальці сплетемо,

Любі хлопчики й дівчатка,

Ну, а потім почнемо

Міцно-міцно їх стискати.

Діти сплітають пальці, з’єднують долоні і міцно-міцно стискають їх.
Потім опускають руки і легенько струшують їх. Повторюють вправу кілька
разів.

V. Арт — терапія

Арт-терапія – це метод впливу на емоційний та фізичний стан людини за
допомогою різних видів художнього та вжиткового мистецтва (малювання,
живопису, ліплення тощо). Завдання арт-терапії полягає у використанні
людиною різноманітних образотворчих матеріалів з метою вираження змісту
свого внутрішнього світу. Існують такі різновиди арт-терапії:
кольоротерапія, музикотерапія, фольктерапія,казкотерапія ,ігрова терапія
та ін.

А) КОЛЬОРОТЕРАПІЯ

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив
на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в
унісон з оточуючим світом. Колір значно впливає на нас: притягує нас і
до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює
раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до
почуття холоду.

Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки
блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так
намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста — ближче до природи і
її зеленого кольору. Але окрім безпосереднього використання кольору
існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії — методу
психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття
настрію та тонусу за допомогою кольорів.

Емоції в кольорі

Діти рано починають відчувати колір та підбирати його для зображення у
свого настрію. Доктор Макс Люшер, психолог та дослідник в області
кольору прийшов до висновку, що вибір кольору дуже тісно зв’язаний із
психологічними особливостями людини, із станом її здоров’я.

J. Більш широка палітра кольору говорить про натуру чуттєву, багату
емоціями. Якщо дитина використовує тільки 1-2 олівця, це скоріш за все
вказує на негативний стан у цю хвилину: тривога(синій), агресія
(красний), депресія (чорний). Використання простого олівця іноді
трактується як «відсутність» кольору, таким чином дитина повідомляє про
те, що у його житті не вистачає яскравих красок та добрих емоцій.

Найбільш значимі фігури дитина завжди виділяє більшою кількістю
кольорів. А відкрито несприймаємих персонажів малює чорним, або
темно-коричневим кольором. Також колір може передавати риси характеру та
стан:

• темно-синій — концентрація на внутрішніх проблемах, потреба в спокої,
самоаналіз.

• Зелений – рівновага, незалежність, впертість, прагнення до безпеки.

— червоний – сила волі, ексцентричність, направленість у зовнішній світ,
агресія (якщо червоного забагато), підвищена збудженість, активність.

— Жовтий – добрі емоції, безпосередність, цікавість, оптимізм.

— Фіолетовий – фантазія, інтуїція, емоційна та інтелектуальна зрілість.

— Коричневий – відчуття, фізичний дискомфорт, незручність, часто
неприємні емоції.

— Чорний – пригніченість, протест, справжня потреба в змінах

— Сірий – відсутність кольору, апатія, бажання піти, не помічати нічого,
що тривожить.

На окремих уроках доцільним є використання «Барвопису» , в якому діти
позначають відповідним кольором свій настрій після різних видів роботи .
Це дасть змогу вчителю підбирати до уроку завдання, які більше
подобаються дітям,які викликають у них радість, задоволення.

Б) ФОЛЬКТЕРАПІЯ

Незаперечним фактом сучасної педагогічної науки є те, що у становленні
моральності, духовності, внутрішньої культури і гармонії зростаючого
покоління важлива роль належить мистецтву. Майже всі види мистецтва
походять від народного мистецтва. Перлини народної мудрості, які дійшли
до наших днів, є складовими фольклору (folk – народ, люди, а lоre –
легенда, переказ), невід’ємні від культури усього народу і є
компонентами кожної окремої особистості. В основу українського фольклору
покладені поетичні погляди слов’ян на природу, її явища, пов’язані з
ними обряди, що супроводжуються співом, танцем, заклинаннями,
театралізованими дійствами.

Подібно до будь-якої інформаційно-емоційної мовленевої системи, фольклор
має власні шляхи оволодіння – двері, які дають змогу зазирнути
всередину, і ключі, які дозволяють відчинити ці двері. Фольклор є
ідеальною платформою для розвитку усіх органів чуття, пам’яті, уваги,
волі, а також базою для формування культурно-естетичного сприйняття як
свого, так і інших народів.Фольклорна арт-терапія – це природна система,
заснована на засадах, створених нашими предками, що забезпечує здорову
взаємодію людини з навколишнім світом, людьми та із собою.

Хороводи – один з найдавніших видів народного танцювального мистецтва.

Рухи українського народного танцю діагностичні, вони показують нам, що
людина розкута і щира. Відомо, що коли людина пригнічена, то вона
підсвідомо ніби прагне займати собою менше простору. Людина втягує шию,
сутулиться, схрещує руки, підбирає коліна тощо. Рухи в народних танцях
вимагають певної розкутості, існує багато рухів, побудованих на
підніманні рук вгору. Ми знаємо, що під піхвами знаходяться лімфатичні
вузли, які мають захищати організм від інфекцій. Емоційно пригнічена
людина підсвідомо захищає себе від суспільства і ховає свої вразливі
точки на тілі. Український народний танець допомагає довіряти партнерові
і знімає емоційну та тілесну напругу та скутість

У ритмі танцю зовсім зникають болі в ділянці хребта, перестає докучати
головний біль, зміцнюється імунітет, а тому й застуда менше чіпляється.
Танцювальна музика навіює гарні думки, а отже, поліпшується настрій,
наповнює духовністю — депресій не буде. Доцільним є проведення хвилинок-
«таночків». Діти дуже люблять такий вид відпочинку. Вони співають,
виконуючи певні рухи.

ПАРНИЙ ТАНОЧОК

Муз. Л.Кім Сл. Л. Кім

1. Станьте парами швиденько ( встають із-за парт, стають парами )

Та й побігли веселенько (біжать парами по колу)

Вище ніжки піднімаєм

Біжимо, а не стрибаєм.

2. Зупинились, усміхнулись, (зупиняються, повертаються один до одного,
посміхаються)

Та круг себе обернулись (поворот на 360*)

Ще й в долоньки поплескали – ( плескають в долоньки)

Ой, як радісно нам стало!

3.Покрутили ми руками, ( перед собою крутять руками)

Притупнули каблуками ( тупають ніжками)

Подивилися на п*ятку, (дивляться на п*ятку)

Збудували собі хатку. ( Руки піднімають над головою, торкаючись
пальчиками )

4. З хатки лиска виглядає ( попереднє положення, нахили головою
вправо-вліво)

Зайчик по ліску стрибає (імітують стрибки зайчика)

Виставляє клешні рак – ( руки вперед і роблять рухи пальчиками)

Ми танцюємо ось так (Руки в сторони, праву ніжку виставляють вперед,
ставлячи на п*ятку)

В) МУЗИКОТЕРАПІЯ

Ліками, які слухають — називають музикотерапію.

Враховуючи, що музика може знімати втому і заряджати людину енергією,
позитивно впливати на системи кровообігу та дихання. Існують мелодії —
цілителі, мелодії — подразники.

Заспокійливо на нервову систему впливає легка, спокійна музика датського
композитора Ф. Гойї. Слухаючи цю музику, діти , навіть найгаласливіші,
не дозволяють собі кричати, голосно розмовляти. Щоб покращити настрій
дітей, підвищити тонус організму, можна запропонувати для
прослуховування «Каприз №24» Ніколо Поганіні в сучасній обробці.

Звуки співу пташок, п’єси із циклу «Пори року” П. Чайковського, «Місячна
соната» Л.В. Бетховена — урівноважують нервову систему. Для слухання
музики слід використовувати тільки ті твори, які подобаються абсолютно
всім дітям та які їм знайомі. До музикотерапії відносяться: робота з
голосом (вокалотерапія), використання музичних інструментів, створення
музичних творів, робота зі створеними музичними творами, «лікарська
музика».Дуже цікавим є досвід російського автора Л.Д.Назарової. Автор
пропонує російський пісенний фольклор як природну систему інтегративної
арт-терапії, що містить у собі лікування звуком, музикою, рухом, драмою,
малюнком, кольором і несе в собі приховані інструкції по збереженню
цілісності людської особистості. Лікування звуком має терапевтичний та
психотерапевтичний ефект дії фольклорного співу на людину. Відомо, що
тільки 20% звуків, які відтворює людина, спрямовані до зовнішнього
простору, інша частина охоплює внутрішній простір, викликаючи резонацію
органів, тканин і більш тонких структур людського організму. Ми можемо
відчути вібрацію, якщо застосуємо прийом співу закритим ротом (головний
та носовий резонатори). Також відомий досвід китайської системи
лікування співом, яка стверджує, що для серця підходить поєднання звуків
«чен», для легенів – «шен», для нирок – «ю», а для печінки – «гуо». З
вітчизняного досвіду є такі дані: звуки [у], [о] — концентрують людину
на внутрішньому світі, [і]- ніби розповсюджують людину у просторі.

Г) КАЗКОТЕРАПІЯ

Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді,
коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання,
моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної
корисної інформації. Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими
казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття
захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації
у «захищеному режимі» — через казки. Також цей прийом допомагає дитині
зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на
місті головного героя, живее разом із ним , вчиться на його помилках.
Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається примиряти на
себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів,
бідняків та багачів. Дитина яка часто слухає казки стає більш уважною,
витриманою. Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, о
законах суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати
саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом
також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у
групі тривалого дня.

Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку
дитини, адже ніякі знання не повинні випереджувати морального розвитку
особистості. Для казкотерапії казки підбирати треба різні: народні,
авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи,
легенди, філософські казки та багато інших. Можливі варіанти

– придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми,

Малювання за мотивами казки ((

Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу ( обговорення
цінностей:добре-погано)(

Інсценізація окремих епізодів казки ;(

Творча робота над казкою ( дописування, переписування, заміна
героїв,тощо)(

розігрування казкових вистав;(

виготовлення ляльок;(

Д) Ігри та ігрова терапія

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Переступаючи шкільний поріг,
дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується,
хоча змінюється її характер. Тапер гра допомагає розв’язати задачі
різної важкості, формувати нові необхідні вміння та навички.

Роль гри у молодшому шкільному віці велика ще тому, що у процесі ігрової
діяльності наряду з розумовим розвитком здійснюється й фізичне,
естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, учні привчаються
зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого
виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом,
приходити на допомогу один одному.

Чим цікавіші ігрові події, які вчитель використовує на уроках, тим
непомітніше але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють,
систематизують отриманні знання. Гра – завжди була найулюбленішою формою
роботи для дітей, особливо молодшого шкільного віку. Необов’язково бути
психологом, для того щоб грати з дитиною. Існують багато ігор, які ми
можемо назвати терапевтичними, але ними ми сміливо можемо користуватися
і під час уроків, факультативів, свят, або ж у групі тривалого дня. Такі
ігри будуть корисними для будь-яких дітей, тому що вчать дружному
спілкуванню, порозумінню, знижують напруження, та формують певні
моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо
висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення.

ВИСНОВОК.

Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є
важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.
Застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою
навчально-

виховного процесу. Вважаю, що уроки мають бути здоров’язберігаючими,
здоров’яформуючими, здоров’язміцнюючими, спрямованими на формування
позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я.

Працювати потрібно в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними
працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні
здоров’я дітей. Впевненість у собі, у своїх силах, щоденне піклування
про своє здоров’я й здоров’я своїх близьких звільнить нас від хвороб,
принесе радість, щастя, наповнить кожен день життєдайною силою. Саме від
нас, дорослих, залежить , яке здоров’я матимуть наші діти.

Використовуючи під час навчально-виховного процесу вищезгадані
здоров’язбережувальні методики — оздоровлення засобами мистецтва-
матимемо поруч здорових і щасливих дітей : гармонійно розвинених,
працездатних, спроможних здолати будь-які труднощі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бурно М.Е. «Терапія творческим самовыражением». – М., 1989

2. Далькроз Е.Ж. Ритм, его воспитательное значение для жизни и для
искусства. С.-П., 1908.

3. Добринський В.С. Емоційна сфера особистості школяра// Харків.
Худ.-пром.інстит. Педагогіка, психологія та мед.-біол.проблеми фізичного
виховання та спорту: Зб. наук.пр. –1999. — №2

4.Лоуэн А. «Терапия, которая работает с телом. СПб.: Речь, 2000

5. Матейко Н.М. «Особливості функціонування пізнавальної та емоційної
сфери осіб, які мешкають в зоні посиленого радіоекологічного контролю»-
канд.дис.: К., 2005

6. Назарова Л.Д. «Фольклорная арт-терапия» С.-П.: Речь, 2002

7. Шевченко Ю.С. Музыкотерапия детей и подростков. В сб.:
Психокоррекция: теория и практика. М.: НПЦ «Коррекция», 1995.

8. Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в
сучасній школі. – Харків: Ранок, 2003.

9. Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання
здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я
та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.

10. Омельченко Л.П., Омельченко О.В. Здоров’ятворча педагогіка. – Х.:
Вид. група «Основа», 2008. – 205 с.

11. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в
современной школе. – М.: АПК и ПРО, 2002. – 121 с.

Похожие записи