Реферат на тему:
Здійснення професійної спрямованості лабораторно-практичних занять
Професійне становлення особистості – важливий компонент загального
процесу її розвитку. Однією з центральних проблем підготовки майбутніх
фахівців є дослідження професійної спрямованості як визначальної
характеристики спеціаліста, що дозволяє людині максимально виявити свої
здібності й творчо опанувати професію.
Проблема формування мотивів навчання повинна стати актуальною вже з
перших днів навчання студентів у вузі. Зрозуміло, що в ідеалі в
педагогічний вуз повинні приходити вже професійно орієнтовані
абітурієнти, які не уявляють собі іншої діяльності в своєму майбутньому
житті, окрім як педагогічної. На жаль, ми повинні констатувати факт
відсутності інтересу у досить значної частини студентів не тільки до
обраної професії, але й до предмету, який вони викладатимуть в школі.
На наш погляд, саме лабораторно-практичні заняття природничих
факультетів можна покласти в основу системи засобів виховання мотивації.
Мотивація вивчення предметів характеризується усвідомленням їх
значущості для себе особисто (для майбутньої професії) і для
суспільства, інтересом до предмету, усвідомленням необхідності
систематичного і глибокого вивчення предмету і найвищим проявом –
прагненням самостійно й творчо опановувати знання з обраної
спеціальності.
Лабораторно-практичні роботи за зразком (репродуктивні) актуалізують і
підкріплюють мотиваційні стани, що виникають на уроці, викликаючи
інтерес до окремих питань, окремих уроків.
Лабораторно-практичні роботи пізнавально-пошукового типу генералізують
ці стани на вивчення окремих тем, розділів, курсу; індивідуальні
дослідницькі завдання і роботи практикумів продовжують, генералізацію
мотиваційних станів на вивчення всього курсу певного предмету. З часом
відбувається перетворення актуальних станів в стійкі стани особистості.
Таким чином створюється можливість розвитку мотивації вивчення предмету
в цілому.
Виконуючи роботи, студенти з розвиненою мотивацією прагнуть творчо
застосовувати набуті знання з практики. Розвинена мотивація вивчення
предметів природничого циклу включає потребу у висуненні гіпотез,
використанні аналогій, потреба у моделюванні, застосуванні уявних
експериментів. Тобто розвинена мотивація вже сама по собі зумовлює
творчу, дослідницьку діяльність студентів, вона стає потребою
особистості.
Слід зазначити, що лабораторний практикум дає можливість формування не
лише інтересу до предмету, а й інтересу до майбутньої професії через
включення до змісту лабораторних робіт тестових питань і
експериментальних творчих завдань з “професійним змістом”. Ці завдання
повинні бути пов’язані з шкільною програмою з предмету, побутовими і
природними явищами, технікою, технологією виробництва, тобто мати
політехнічний і профорієнтація характер (все це в той же час пов’язано з
відпрацюванням функцій вчителя), “конкретизацією” і “фундаменталізацією”
знань.
*
gdQ{1
, що “людину не можна “зробити” як річ, як пасивний результат дії
ззовні…Потрібно залучити її до діяльності і лише через механізм її
власної, сумісної з іншими людьми діяльності, вона сформується як
особистість” [18].
Огляд іноземної і вітчизняної літератури з даного питання показує, що
перспективним напрямом в підвищенні результативності навчання в школі є
технологічний підхід в навчанні перехід від приблизних методичних
побудов до точних технологічних процесів, які передбачають залучення
учня в педагогічний процес як активного суб’єкта, що пізнає, і можуть
“перетворити навчання на так званий виробничий-технологічний процес з
гарантованим результатом” [89]. Отже, студенти педагогічних вузів
(майбутні вчителі) в процесі навчання (зокрема, і на
лабораторно-практичних заняттях) повинні:
1) оволодіти технологічним підходом до навчання (не тільки теоретично
вивчати ці технології в курсах педагогіки і методики викладання, а бути
зануреними в “технології” навчання;
2) бути активними суб’єктами педагогічного процесу (через залучення їх
викладачами вузів до творчої співпраці).
Отже, розглянуті вище теоретичні положення дають нам підставу звести
умови і засоби здійснення професійної спрямованості
лабораторно-практичних занять до наступного комплексу:
1. Введення до змісту курсу “Вступ до спеціальності” питань: формування
уявлень про етапи наукового пізнання, про їх роль в навчальному пізнанні
і про необхідність формування уявлень і практичного відпрацювання
методів наукового пізнання для майбутнього вчителя; ознайомлення з
педагогічними функціями вчителя з урахуванням спеціалізації і
можливостями відпрацювання цих функцій в умовах лабораторно-практичних
занять; розкриття ролі експерименту для підготовки вчителів предметів
природничого циклу.
2. Залучення студентів до діяльності, адекватної за структурою майбутній
професійній шляхом: включення до змісту рекомендацій до лабораторних
занять тестових питань і експериментальних завдань з “професійним”
змістом; б)підбору і використання питань і завдань, що відображають
проблемні ситуації, можливі в роботі вчителя-предметника; використання
пошукових завдань, які слід ускладнювати від заняття до заняття, з метою
відпрацювання способів вирішення таких завдань до ступеня узагальнених
прийомів; здійснення на лабораторних заняттях елементів викладання
(імітаційне навчання) для максимального наближення форм і методів
діяльності студентів на навчальних заняттях до особливостей їх
діяльності в школі (квазіпрофесійна діяльність).
В процесі здійснення такої діяльності формується професійне мислення
студентів, тобто відбувається подальше становлення професійно
спрямованої особистості вчителя.
3. Формування поняття педагогічної технології, технологічного підходу до
навчання шляхом ознайомлення студентів в процесі виконання лабораторних
робіт з сучасними технологіями розвиваючого навчання.
Література:
Батищев Г.С. Деятельностная сущность человека как философский принцип //
Симпозиум. Доклады и сообщения. – М.: 1966. – с. 251-271
Вербицкий А.А. Вопросы генезиса и саморегуляции познавательной и
профессиональной деятельности. Сообщение.//Новые исследования в
психологии. – № 1, – М.: Педагогика, 1977. – с.19-24
Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе (анализ
зарубежного опыта). – М.: Знание, 1989. – 75 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
