Реферат на тему:

Завдання і зміст естетичного виховання дітей дошкільного віку

Завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку

Дитина прилучається до прекрасного з першим своїм поглядом на світ, що
постає у враженнях від предметів, які вона відкриває для себе, у
колисковій пісні, кожному відблиску материнських очей. З часом вона
починає виокремлювати серед них ті, що їй найбільше подобаються і що не
подобаються зовсім, а невдовзі починає усвідомлювати, що є предмети,
явища красиві, які ваблять до себе дивною енергією, і такі, що не
хвилюють її. Усе це відбувається у дошкільному віці і є свідченням того,
що психіка, розум дитини з ранньої пори можуть сприймати педагогічні
впливи щодо виховання здатності відрізняти прекрасне від потворного і
відповідно ставитися до них. Тому одним із головних завдань дошкільної
педагогіки є стимулювання, спрямування, коригування естетичного розвитку
дитини, пробудження у неї прагнення до прекрасного, до його творення.

Естетичне виховання є масштабною, складною справою, яка передбачає
залучення дитини в контекст прекрасного як універсуму, в систему
загальноцивілізаційних естетичних художніх цінностей, оскільки прекрасне
є цілісним, єдиним у своїй всезагальності, втілює в собі естетичний,
художній геній, який є однаково цінним для кожного народу.

Маючи загальнолюдську цінність, прекрасне втілює в собі особливості
бачення його представниками конкретного етносу і народу. Спрямування
дитини на пізнання й усвідомлення цих особливостей є надзвичайно
важливим завданням естетичного виховання. Саме у складному вимірі
цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних
вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього
потенціалу. І до цього теж необхідно поступово готувати дітей, починаючи
з дошкільної пори.

Уся ця проблематика конкретизується у завданнях естетичного виховання
дошкільників.

1. Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і
суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект
речей — їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку
сенсорної культури дітей. Естетичне сприймання виникає лише за
емоційного ставлення до того, що дитина сприймає. За правильного
педагогічного керівництва усі види мистецтва, природа, побут сприяють
формуванню естетичного ставлення до дійсності.

Компонентами естетичного ставлення дитини до мистецтва є:

— здатність до емоційного переживання;

— здатність до активного засвоєння художнього досвіду, самостійного
навчання, пошукових дій;

— спеціальні художні й творчі здібності. Виховуючи у дітей уміння
сприймати красу і емоційно відгукуватися на неї, педагог поступово
підводить їх до розуміння, оцінювання, формування естетичних уявлень і
суджень. Формування елементарної естетичної свідомості у дошкільнят
відбувається у процесі ознайомлення з еталонами правильного визначення
прекрасного і потворного в житті і мистецтві. Дітям допомагають
опанувати й усвідомити сенсорні еталони, необхідні для формування
емоційних оцінок (радості, смутку, горя, подиву), знання про види і
жанри мистецтва, особливості їх виражальних засобів, про діячів
мистецтва (художників, музикантів), а також з’ясувати сутність
естетичних оцінок (гарне, негарне, потворне, смішне).

2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає
розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових
умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів
прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе. Вже в
молодшому дошкільному віці естетичне сприймання дітей постає як
емоційний інтерес до естетичних властивостей певних об’єктів. З метою
розвитку емоційного сприйняття, долучення до нього пізнавального
компонента, естетичного судження педагог активізує пізнавальну сферу,
передусім сенсорику дитини, вправляє її у доборі різних критеріїв
оцінювання естетичності конкретного об’єкта.

3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей.
Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності
дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її
мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з
історії мистецтв і сучасної дійсності. Ці здібності формуються в процесі
засвоєння способів діяльності — сприймання, виконання і творчості. У
дошкільному віці дітям доступні майже всі види художньої творчості —
складання розповідей, віршів, малювання, ліплення, співи, гра на
музичних інструментах, навіть компонування музичних творів. Характер цих
дій відповідає особливостям розвитку і віку дітей: як правило, такі дії
є безпосередніми, наслідувальними, сповненими щирістю почуттів, вірою у
себе і наставника. Творчість дитини виявляється у розвитку здатності до
створення задуму і його реалізації, в умінні поєднувати свої знання,
уявлення, у щирому передаванні думок, почуттів, переживань. Навчання
дітей способам образного вираження своїх задумів у слові, малюнку, пісні
стимулює розвиток їх художньо-творчого потенціалу.

Однак виявлення на ранніх етапах життя художньо-творчих здібностей ще не
є запорукою досягнення особистістю мистецьких висот у майбутньому.
Багато що залежатиме від того, наскільки наполегливо і в яких
наставників вона опановуватиме таємниці творчості, від потенціалу її
таланту, здоров’я, характеру, волі, здатності жертвувати в ім’я головної
мети різноманітними привабами життя і навіть від особливостей
фізіологічного розвитку у підлітковому віці. Тому естетичне виховання
тісно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим і фізичним. З розумовим
вихованням воно має спільний об’єкт освоєння — навколишню дійсність, яку
дитина пізнає розумове і естетично, і спільну основу — сенсорний досвід.
Процес естетичного пізнання і художньо-творча діяльність удосконалюють
психічні процеси (мислення, пам’ять, уяву). Особливо важлива ця
діяльність для розвитку зорової, слухової, моторної пам’яті, музичного
слуху. Мистецтво відкриває дитині життя у всьому багатстві предметів і
явищ, їх взаємозв’язків і взаємозалежностей, збагачує новими уявленнями,
вчить робити нескладні умовисновки.

Багато чинників єднають естетичне виховання з моральним, адже обидва ці
виховні напрями засновані на почуттях, позитивних і негативних
переживаннях. Не випадково, характеризуючи вчинки людини, використовують
категорії естетики («гарний вчинок»). У процесі художньої діяльності
дитина вчиться ставити цілі і досягати їх, передбачати шляхи здійснення
задуму, виявляти витримку, цілеспрямованість, зосередженість. Мистецтво
є засобом спілкування і взаєморозуміння, єднання дітей у спільних
переживаннях і діях.

З фізичним вихованням естетичне поєднує відчуття злагодженості, краси,
ритмічності дій, що координує рухи дитини, вчить відчувати своє тіло,
породжує бажання бути гарним, спритним. В оцінках стану фізичного
розвитку і здоров’я також використовують естетичні критерії (щоб бути
гарним, потрібно бути здоровим, охайним тощо).

Багатоаспектні завдання естетичного виховання можуть бути вирішені на
основі розвитку таких важливих особистісних якостей, як ініціативність,
креативність, здатність своєрідно сприймати світ.

Зміст естетичного виховання дітей дошкільного віку

Естетичне виховання передбачає формування знань, умінь, навичок,
почуттів, інтересів, потреб, оцінок і смаків, які реалізуються в
естетичній діяльності дошкільника. Попри певні особливості, зумовлені
специфікою дошкільних закладів, належністю дітей до певної вікової
групи, його зміст вибудовується за такими напрямами:

1. Формування знань про прекрасне в житті, природі, вчинках людей. У
процесі естетичного виховання у дітей формуються загальні уявлення про
прекрасне у повсякденному житті, природі та мистецтві, його антагонізм
із потворним, аморальним, антигуманним. Вони отримують найпростіші
уявлення про види мистецтва: графіку, скульптуру, живопис,
декоративно-прикладне мистецтво, літературу, музику та їх жанри,
засвоюють основні естетичні поняття, загальні категорії, наприклад
«прекрасне», «потворне». Зміст категорій, понять естетики стає для них
зрозумілим, якщо дорослі розкриватимуть багатоманітність краси як
феномену через предмети побуту, іграшки, явища природи, поведінку
людини, твори мистецтва, знайомлячи пізніше їх з різними видами
мистецтва — звертатимуть увагу на те, що всі вони мають специфічні,
властиві тільки їм виражальні засоби, а в кожного митця є своя творча
лабораторія.

У старшому дошкільному віці педагог підводить дитину до розуміння
важливості морального чинника в мистецтві, який унеможливлює
використання таланту в антигуманних помислах, наслідком чого є расова,
релігійна ворожнеча, жорстокість, агресивність, використання сили,
нерідко — збройної, у вирішенні складних проблем взаємодії народів,
людей.

Отже, до змісту естетичного виховання входять різноманітні знання про
прекрасне в житті, природі, вчинках людей.

2. Розвиток естетичних умінь і навичок. З ранньої дошкільної пори дітей
привчають спостерігати за явищами і предметами навколишнього світу,
бачити їх загальні та специфічні властивості, з використанням різних
матеріалів створювати прості предмети, сюжети, композиції, слухати
музику — опановувати навички співу, гри на музичних інструментах,
ритмічних рухів.

3. Формування естетичного ставлення. Різноманітні предмети і явища
навколишньої дійсності збуджують у душі дитини емоційний відгук на
прекрасне, добрі почуття, прагнення до творчої діяльності. Компонентами
естетичного ставлення є здатність до емоційного переживання, активного
засвоєння художнього досвіду, самостійних пошукових дій, художні та
творчі здібності.

4. Розвиток творчої діяльності. Важливою складовою естетичного виховання
дітей дошкільного віку є формування у них самостійних творчих дій.
Прагнення до творчості вони виявляють передусім у провідній своїй
діяльності — у грі. Всі близькі до гри види творчості зумовлені потребою
дітей у діяльному, образному освоєнні вражень. Поява самостійної
художньої діяльності є ознакою поступального розвитку дитини.

Елементи творчості спостерігаються вже тоді, коли діти обирають тему
зображення і знаходять способи здійснення задуманого. Поступово вони
вчаться комбінувати їх у відображенні дійсності. На цьому шляху
дошкільнят весь час переслідуватиме проблема відсутності знань,
нерозвиненості навичок. Тому обов’язково поруч з ними має бути
обізнаний, дбайливий педагог, здатний своєчасно підказати і показати
дітям способи подолання труднощів.

Неабияке значення має створення можливостей для прилучення дітей до
різноманітних видів художньої діяльності, що дасть їм змогу розширити
діапазон естетичного пізнання світу, спробувати свої сили у різних
сферах, зосередитися на найпривабливішій і найперспективнішій для себе.
Найчастіше у закладах дошкільного виховання дітей прилучають до таких
видів художньої діяльності:

— зображувальна діяльність (сприймання творів образотворчого мистецтва,
малювання, ліплення, виготовлення аплікацій);

— музична діяльність (сприйняття музики, співи, ігри, танці, хороводи,
гра на музичних інструментах);

— художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання
віршів, творчі розповіді тощо);

— театралізована діяльність.

Непідробний інтерес до такої діяльності, наполегливе, терпляче намагання
пізнати й опанувати її таємниці є першими сигналами творчого начала
особистості, наявність якого діагностують за такими критеріями:

— ставлення, інтереси, здібності, які знаходять утілення у художній
творчості;

— способи творчих дій;

— якість продуктів дитячої художньої діяльності.

Творчі здібності дітей у художній діяльності формуються на тлі
загального розвитку і завдяки спеціальному навчанню. При цьому важливо
пам’ятати, що художні можливості дітей диференційовані, а про результати
їхнього навчання свідчить не лише те, наскільки вміло вони малюють,
співають, читають вірші, а й глибина і сила інтересу, ставлення до
якості виконання завдання, прагнення і намагання вдосконалювати навички
художньої діяльності.

Поліпшенню змісту естетичного виховання сприяють створення у дошкільних
закладах розвивального виховного середовища, модернізація засобів і
методів роботи з дітьми, спрямованої на розвиток їхнього творчого
ставлення до естетичного освоєння дійсності, відображення його у власній
творчій діяльності.

Література

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.

Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному
закладі. — К., 2002.

Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та
етнографія. — 1993. — № 2.

Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. — М., 2003.

Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров’я, фізичного
розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. — К., 1998.

Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей
дошкільного віку. — Л., 1998.

Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры
ребенка от рождения до 6 лет. — М., 1988.

Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой — К., 2002.

Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. К.
Котырло. — К., 1987.

Денисенко Н. Впровадження програми з валеології // Дошкільне виховання.
— 1998. — № 9.

Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта.
— 1993. — № 44—46.

Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих
закладах. — К., 1992.

Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. —
К., 1995.

Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические
труды. — М., 1986.

Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології
навчання. — К., 1997.

Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М., 2002.

Комарова Т. С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. —
М., 1984.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред.
О. Л. Кононко. — К., 2003.

Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини
//Дошкільне виховання. — 1999. — № 5.

Концепція безперервної системи національного виховання. — К., 1994.

Концепція дошкільного виховання в Україні. — К., 1993.

Концепция дошкольного воспитания. — М., 1989.

Котляр В. Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. — К., 1986.

Котырло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. — К., 1971.

Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999.

Нравственно-трудовое воспитание детей в детском саду /Под ред. Р. С.
Буре. — М., 1987.

Основы дошкольной педагогики /Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой.
— М., 1980.

Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. — К., 1975.

Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за
рубежом. — М., 2001.

Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичні рекомендації з
художнього розвитку дітей дошкільного віку. — К., 2001.

Плохій 3. П. Виховання екологічної культури дошкільників. — К., 2002.

Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників. — К., 1993.

Приходько Ю. С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. —
К., 1987.

Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку. —
К., 1979.

Проскура Е. В. Развитие познавательных способностей дошкольника. — К.,
1985.

Про дошкільну освіту: Закон України — К., 2001.

Про освіту: Закон України // Освіта. — 1991. — 25 червня.

Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. — 1913. — Кн. 8.

Сенсорное воспитание в детском саду. — М., 1981.

Сковорода Г. Пізнай у собі людину. — Л., 1995.

Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.

Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. — К., 1986.

Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике. — М., 1990.

Стрелкова Л. П. Уроки сказки. — М., 1990.

Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані
твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1983.

Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. — К.,
1987.

Художественное творчество и ребенок. — М., 1972.

Чабовская А. П. Гигиена детей раннего и дошкольного возраста. — М.,
1989.

Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на
заняттях з малювання. — К., 1995.

Эстетическое воспитание в детском саду. — М., 1985.

Похожие записи