Застосування інтерактивної роботи як однієї з форм особистісно
орієнтованого навчання на уроках рідної мови

Освіта, яка не вчить жити успішно

в сучасному світі, не має ніякої

цінності. Кожен із нас приходить

у життя з природженою здатністю

жити успішно й щасливо. А ми

повинні збагатити цю здатність

знаннями і навичками , які

допомогли б нам її реалізувати

якомога ефективніше.

Р.П.Кіосакі

1.Сутність особистісно орієнтованого навчання.

2.Урок у системі особистісно орієнтованого навчання.

3.Інтерактивні технології, їх різновиди.

4.Форми і методи інтерактивного навчання на уроках української мови.

«Освіта 21 століття—це освіта для людини»,- зазначено в Концепції
12- річної середньої загальноосвітньої школи. Визначальним напрямком
оновлення змісту навчально-виховного процесу є гуманізація освіти,
основана на гуманістичних цінностях. Ось чому авторитарно-дисциплінарні
моделі навчання змінюються на особістісно орієнтовні, суттєвими ознаками
яких є навчання й виховання особистості з урахуванням усіх психічних та
фізіологічних процесів, які протікають в організмі людини.

Метою особистісно орієнтованої освіти є не оволодіння знаннями,
уміннями, навичками, як в авторитарному типі навчання, а вільний
розвиток особистості, яка у процесі навчання зберігає свою неповторну
індивідуальність, самобутність та гармонію з довкіллям.

Найхарактернішою ознакою особистісно орієнтованого типу навчання
є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі
учні. Вони є суб’єктом пізнання. Кожен школяр долучається до співпраці
в колективній, груповій діяльності .

Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами
навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності,
ОБ`ЄКТ, СУБ`ЄКТ, ЗАСОБИ діяльності, РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ.

Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками
знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається РЕФЛЕКСІЯ,
оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють чого вони досягли на
певній сходинці пізнання, що вони знають, як виражають своє емоційне
ставлення до об’єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як
збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу
забезпечується на всіх його етапах (це обґрунтував А.Хуторськой)

На першому етапі учень, використовуючи способи пізнання, вивчає
певний об’єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює
суб’єктивні образи, одержує особистісний освітній продукт.

На другому етапі кожен учень має можливість зіставити власний
освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та
історико-культурними аналогами людства в певній галузі. З цією метою на
уроці вчитель пропонує дітям різні форми й методи інтерактивного
навчання( уявна екскурсія, огляд-конкурс творчих робіт, хвилинка
ерудита, уявне засідання гуртка тощо)

Третій етап є узагальнювальним, він дає змогу кожному учневі на
основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити
сукупний освітній продукт виучуваного.

Упроваджуючи особистісно орієнтоване навчання, вчитель дбає
насамперед про розвиток особистості. Знання, уміння й навички будуть,
але як результат розвитку(реалізації особистістю свого потенціалу,
підвищення зацікавленості предметом),а не навпаки.

У центрі уваги цього типу навчання—розвиток
особистісно-смислової сфери учнів, ознакою якої є їхнє ставлення до
дійсності, переживання її, осмислення цінностей. Учень є суб’єктом не
тільки учіння, а й життя. Таким чином, в особистісно орієнтованій освіті
акцент переноситься з інтелектуального розвитку дитини на емоційний та
соціальний, завдяки чому значно розширюються її можливості. А
визначальним принципом побудови навчання, за І.Якиманською, є принцип
розвивальної допомоги. Суть його полягає у пробудженні власних сил учня,
власної активності, що спонукає його до вибору змісту, цілей, методів,
поведінки і цінностей. Завдання вчителя — полегшити, стимулювати
самостійну діяльність школяра, яка розглядається як індивідуально
значуща для кожного учня і здійснюється на основі власного досвіду під
час дискусій і прийняття рішень.

Отже, особистісно орієнтована освіта програмує народження
думки у процесі педагогічної співпраці, де учень ступає на шлях
свободи пізнання, дослідного навчання, а вчитель опановує способи
розвивальної допомоги, педагогічної підтримки.

— Визначальним в організації дослідного навчання, є розвиток
самосвідомості особистості, її саморегуляція. А лінгвістичний матеріал
розглядається не як самостійний предмет пізнання, а як засіб і умова
розвитку мислення, творчих здібностей учнів, формування комунікативної
компетенції, виховання на засадах гуманізму, демократії, патріотизму.

Для досягнення цих освітніх цілей процес пізнання рідної мови і
мовлення має бути організований як дослідження, експеримент, а не як
спосіб передачі педагогом готових знань, умінь, навичок.

Первинним має стати не вивчення мовного матеріалу, а
організація словесної творчості через різні форми і методи проектної
діяльності („Ми — поети”, „Ми — казкарі”, „Ми — лінгвісти”, „Ми —
фольклористи”, „Ми — актори”, (художники, музиканти)”.

Показниками, аналіз яких дозволяє не тільки адекватно описати
особистість, а й зафіксувати зміни, що відбуваються в процесі
навчальної діяльності, можуть бути: мотивація, самостійність, рефлексія,
і наявність позитивної Я –концепції.

Мотивація. Займає перше місце серед факторів, які
впливають на продуктивність навчального процесу. Внутрішній мотив
пов`язаний із потребою пізнання у зовнішньому—знання служать засобом
досягнення іншої мети: прагненням отримати гарну оцінку, успішно скласти
екзамен, задовольнити вимоги батьків тощо.

Якщо засвідчено стійке зростання поцінування знань, самого
процесу навчання, прагнення до самовдосконалення через навчання, це є
безпомильним свідченням задіяння внутрішніх механізмів, а значить,
ефективності особистісно орієнтованого навчання.

Самостійність. В умовах ОЗОН учень стає суб`єктом діяльності, тобто
активним її учасником на всіх етапах: цілепокладання, планування,
організації, реалізації, аналізу та оцінки результатів. Тому повнота
умінь учня самостійно визначати цілі, планувати й організовувати роботу,
реалізовувати намічені цілі, аналізувати й оцінювати свою діяльність є
критерієм рівня самостійності і ефективності особистісно орієнтованого
навчання.

РЕФЛЕКСІЯ у цьому процесі відводиться важлива роль. Її мета: згадати,
виявити й усвідомити основні компоненти діяльності — смисл, типи,
способи, проблеми, шляхи її вирішення, отримані результати і т.п. Окрім
того, рефлексивна діяльність є засобом самопізнання й самооцінки,
співвідношення отриманого й планового результатів. Можна стверджувати,
що без оволодіння уміннями й навичками рефлексії учень не зможе стати
повноправним і повноцінним суб`єктом навчальної діяльності.

Я- КОНЦЕПЦІЯ є сукупністю всіх уявлень людини про себе, а також їх
оцінки

й потенційної поведінки. Як результат діяльності самосвідомості
осмислюється

своя тотожність як особистості: хто я? Який я?, як члена національної
спільноти (я українець ? росіянин ? поляк ?) тощо.

Я ЕМОЦІЙНЕ є не тільки самооцінкою, а й самоставленням (самоповага,
самолюбство, самовпевненість).У ньому присутнє й зіставлення самооцінки
й оцінки оточуючих. Якщо негативна думка оточуючих вступає в протиріччя
із сформованим позитивним образом Я, вона може відкидатися. Позитивна Я
– концепція (Я – чесний, порядний) «змусить» особистість дійсно бути
такою. А негативне « Я не здатний, не вмію» обумовить невпевнену
поведінку й кінцевий неуспіх.

Методична модель уроку в особистісно орієнтованому навчанні.

Урок у системі особистісно орієнтованого навчання починається з
повідомлення учням орієнтованих на конкретний результат цілей, у
визначенні яких учитель виходить не тільки зі змісту навчального
матеріалу, загальних цілей якого ця ціль має бути особистісно значущою.

На уроці мають бути створені позитивний настрой, відповідна мотивація,
ситуація успіху, взаємопідтримка, переважання ДІАЛОГІЧНОЙ форми
спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.

Забезпечується участь школярів в організації навчальної діяльності через
залучення до планування роботи, вибір рівня засвоєння виучуваного
матеріалу та способів його фіксації, варіантів завдань, оцінювання
результатів.

Обов`язково повідомляються й запитання та завдання, за якими
перевірятиметься рівень знань, умінь і навичок.

Обов`язковим елементом є рефлексія учня над власною діяльністю:
доцільність обраного шляху вирішення поставлених завдань, форм і методів
роботи, досягнення чи не досягнення цілей.

Оцінювання школяра проводиться в порівнянні з його попередніми успіхами

й планованими цілями через поцінування успіхів, способів навчальної
діяльності, докладених зусиль.

В умовах особистісно орієнтованого навчання на уроці оцінюються
рівень навченості учнів (традиційне виставлення оцінки за знання ),
рівень научуваності (навчальні можливості ), рівень особистісного
зростання.

Процес оцінювання включає:

визначення критеріїв оцінювання;

ознайомлення школярів з видами самооцінки (адекватна\неадекватна,
загальна детальна тощо);

вироблення вміння оцінювати й самооцінювати завдяки вправлянню в цьому
видові діяльності.

Для вироблення навичок оцінювання добре прислужиться
взаємоперевірка домашніх завдань, рецензування усних відповідей,
письмових робіт однокласників. Зрештою учень переходить до самооцінки
власної відповіді, розказаного напам`ять вірша тощо.

При організації особистісно зорієнтованого уроку професійна
позиція вчителя повинна полягати в тому, щоб знати та шанобливо
ставитися до будь-якого висловлювання учня за змістом обговорюваної
теми. Треба подумати не тільки який матеріал він буде повідомляти, але й
які змістовні характеристики із приводу цього матеріалу можливі в
суб`єктивному досвіді учнів;що варто зробити, щоб обговорити дитячі
«версії» не в оцінній ситуації (правильно — неправильно ), а в
рівноправному діалозі.

Як узагальнити ці « версії» ,виділити і підтримати ті з них, які
найбільш адекватні науковому змісту, відповідають темі уроку, завданням
і цілям навчання.

За цих умов учні будуть прагнути бути «почутими», стануть
висловлюватися, з порушеної теми, пропонувати, не боячись помилитися,
свої варіанти її змістовного обговорення. Якщо на традиційному уроці
основна увага вчителя приділяється колективним (фронтальним) методом
роботи, то на особистісно орієнтованому він повинен перебрати на себе
роль координатора, організатора самостійної роботи класу, гнучко
розподіляючи дітей за групами з урахуванням їхніх особистісних
особливостей, з метою створення максимально сприятливих умов для їхнього
прояву. Усе це сприяє спеціальної підготовки.

На уроці доцільно використовувати різноманітні форми і методи
організації роботи учнів, що дозволяють розкрити зміст їх суб`єктивного
досвіду із запропонованої теми. Продумувати чергування видів робіт,
типів завдань для зниження стомлюваності учнів. Заохочувати учнів до
висловлювання оригінальних ідей і гіпотез. Прагнути до створення
ситуації успіху для кожного школяра.

Важливе місце в особистісно орієнтованому навчанні посідають
інтерактивні („inter”- взаємний, „act”- діяти) технології. Відмінність
між ними і звичними нам організаційними формами полягає у спрямованості
навчальної діяльності первинної групи ( пари) на досягнення спільної
мети. Залежність загального успіху від внеску кожного усуває конкуренцію
всередині групи, змушує її учасників слухати один одного, доводити,
сперечатися, враховувати різні думки і пропозиції щодо розв`язання
проблеми, навчатись самому й навчати інших, логічно висловлюватися,
опонувати тощо.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного
навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні)
трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм»,
«Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії,
дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби
створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини
почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах,
налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Систематичне засвоєння інноваційних форм роботи дасть змогу вчителеві
успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього треба:

визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої
технології;

провести достатню попередню підготовку;

забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

дати учням інструктивні матеріали.

Розгляньмо деякі з інтерактивних технологій.

1. «Робота в парах»

(Один проти одного, один – вдвох –всі разом, « Думати працювати в
парі, обмінятися думками»

Технологія особливого ефективна на початкових етапах навчання
учнів роботи у малих групах . Робота в парах дає час подумати,
обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед
класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння
висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й
переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко
виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу:

Обговорити короткий текст, завдання;

узяти інтерв`ю і визначити ставлення партнера до тої чи іншої навчальної
діяльності;

зробити редагування письмової роботи один одного;

сформулювати підсумок уроку;

протестувати та оцінити один одного;

дати відповіді на запитання вчителя;

порівняти записи, зроблені в класі.

2. « Карусель»

|

X .

&

&

&

&

&

F

&

???????????Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для
одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними
партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця
технологія застосовується:

для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних
позицій ;

для збирання інформації з якої-небудь теми;

для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (напрямку,
термінів);

для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

3. «Ротаційні (змінювальні) трійки»

Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей
варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та
обговоренню нового матеріалу з метою цього осмислення, закріплення та
засвоєння.

4. « Акваріум»

Ще один варіант кооперативного навчання , що є формою діяльності учнів у
малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малих групі,
вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути
запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички гру
роботи.

5. « Ажурна пилка»

Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає
змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації
за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих
випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед
проведенням основного(базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує
учнів допомагати один одному вчитися навчаючи.

Домашні групи

Експертні групи

Домашні групи

6. «Дерево рішень»

Як варіант технології вирішення проблем можна використовувати
« Дерево рішень», яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти
механізм прийняття складних рішень.

7. „ Мікрофон”

Різновидом загально групового обговорення є технологія „
Мікрофон” , яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі,
відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

8. „ Незакінчене речення”

Цей прийом часто поєднується з „ Мікрофоном” і дає можливість працювати
над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Дає
присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо
запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті
й переконливо.

9. „ Обговорення проблеми в загальному колі”

Ця технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її
метою є прояснення певних положень , привертань уваги учнів до складних
або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивації пізнавальної
діяльності, актуалізація опорних знань.

10. „ Мозковий штурм”

Інтерактивна технологія колективного обговорення, що
використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми.
Спонукає учнів проявити уяву та творчість , дає можливість їм вільно
висловлювати свої думки.

Мета „ Мозкового штурму „ чи „ Мозкової атаки” в тому, щоб зібрати
якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого
періоду часу.

11. „ Навчаючись – учусь”

Метод використовується при вивченні блоку інформації або при
узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти
участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу
дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці,
а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Проілюструємо використання деяких інтерактивних технологій на уроках
української мови

5 клас

Фрагмент №1

Тема: Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення.

Мета : Узагальнити й систематизувати знання про словотвір як
розділ

науки ; вчити послідовно викладати думки; збагачувати активний
словниковий запас учнів; удосконалити навички роботи учнів у групах.

Робота у групах з індивідуальними завданнями ( 6
груп)

1-ша група. Гра „ П`яте зайве”

Знайти „ зайве” слово за способом словотвору

Картка №1

1. Соняx, трійка, ошийок, фронтовий , передовик.

2. Прадавній, співдоповідь, неправда, провесінь, поїзд.

Карта №2

1. Прикордонний, бездомний, праліс, помірний, проміжок.

2. Присвята, прикраса, оборона, підгрупа.

2-га група. Лінгвістичне обґрунтування.

У кожній мові є багато слів на зразок : запорожець, „
Запорожець”; берізка, „Берізка”. Пояснити, чи однакові за значенням ці
слова . Чи одним і тим же способом вони утворилися? Записати приклади
подібних слів і скласти речення.

3-тя група. Проблемне питання.

запал Доведіть, що ці слова утворені не префіксальним
способом, хоч у

завал них є префікс за-

зажин

4-та група. Пошукова робота.

Установити родовід поданих слів, добираючи до них твірні аж
до непохідного.

Перечитувати, по-учительському

Відповідь: Перечитувати перечитати читати

Учительський учитель учити

5-та група. Гра „ Аукціон”

Утворити від слова писати як найбільше нових слів за
допомогою різних префіксів. Чи змінюється при цьому лексичне значення
слова? Як саме? Дайте визначення префікса.

6-та група. Записати слово, виконати розбір за будовою, утворити
спільнокореневі слова, використовуючи різні способи словотвору.

Зразок.

Писати — записати, писар, писання, прописка, запис,
підпис, підписати.

Писати – записати – запис

Писати – писар – писання

Писати – прописати – прописка

Писати – підписати – підписка

Писати –підписати — підписаний

6 клас

Фрагмент № 2

Тема: Рід іменників (повторення) . Іменники спільного роду.

Мета: повторити засвоєне про категорію роду іменників, дати поняття
про іменники спільного роду та визначення роду незмінних іменників;
удосконалювати вміння визначити рід іменників ; розвивати увагу,
мислення, спостережливість, культуру мовлення.

„ Мозковий штурм”

Виписати із запропонованих рішень і розділити у три стовпчики
іменники жіночого, чоловічого та середнього роду

1.Роззявивши рота, ми слухали розповідь археологів про Запорізьку Січ.

2.Того ж дня експедиція почала розкопувати могилу, що була в степу за
два кілометри від села.

3. “От знайдибіда, вилазь зараз же, бо такого втру маку – тиждень
чухатимешся.”

4.Чудило, можна ж було щось вигадати!

5.Ми чомусь були певні, що Книш та Бурмило пішли в метро.

6.Вперше в житті наші прізвища назвали назвало по радіо.

7.Ви, звичайно, знаєте, що є такий острів Ява.

8.„ Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю”

9.Мить-і ночви вдарили ззаду по ногах „кіно – зірку”

10.Головних героїв фільму режисер не лає.

„Мікрофон”

Учні називають іменники , рід яких визначили.

Учні називають іменники, рід яких була визначити складно чи неможливо,
записують їх на дошці.

З`ясовують, чого бракує шестикласникам для визначення роду цих
іменників.

Робота з підручником ( стор. 79) : самостійне опрацювання відомостей про
особливості визначення роду незмінних іменників.

Після опрацювання правил — робота в парах.

1 пара. Із запропонованих слів виписує іменники чоловічого роду.

Листоноша, берізка, архітектор, нездара, суддя,
професор,

педагог ,немовля.

2 пара. Отримує ті ж слова, але визначає іменники спільного роду.

3пара. Серед названих знаходить іменники середнього роду.

Журі, таксі, шимпанзе, бюро, поні, кенгуру, фламінго,

кашне.

4пара. Працює з тими ж словами, тільки виписує іменники

чоловічого роду .

5пара. Знаходить слова, рід яких визначити неможливо.

Канікули, окуляри, весни, дороги, коні, штани,
іменини.

6пара. Виписує іменники, які мають дві числові форми.

Колективна робота: складання таблиці – опори „ Рід іменників”

Рід іменників

Далі групи об`єднуються в четвірки.

„ Акваріум”

Учні обговорюють результати в групі

Аргументують спільне рішення

Доповідають результати.

Вчитель ставить до класу такі запитання:

Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

Чи була думка достатньо аргументованою, доведеною?

„ Мікрофон”

Учні висловлюють свої думки, „ передаючи” один одному уявний мікрофон.

Я – знавець

За допомогою кругів Ейлера зобразити співвідношення понять:

Рід іменників

Іменники жіночого роду.

Іменники середнього роду.

Іменники чоловічого роду.

Іменники спільного роду.

Незмінні іменники.

Оскільки методисти не рекомендують використовувати на уроках більше
двох видів інтерактивних навчальних технологій, то вчитель обирає ті з
них, які будуть найбільш ефективними на певному етапі уроку або при
вивченні певної теми.

Плануючи урок літератури в умовах особистісно орієнтованого навчання,
вчитель теж орієнтується на активні форми і методи роботи.

Вивчаючи в 7 класі тему „Євген Гуцало” Оповідання „ Сім`я дикої

качки “ , вчитель використовує такі з них :

1. Випереджувальні завдання.

Чи знають у вашій родині твори Євгена Гуцала? Які? Чи люблять їх? За що?
Підготуй розповідь.

Які твори письменника тобі вже відомі? Поділись враженнями про них
( оповідання „ Лось”, „Олень Август”) із членами сім`ї і
запиши їх.

Підготуйте повідомлення про життєвий і творчій шлях Євгена Гуцула.

Підготуйте повідомлення про дику качку ( індивідуальні завдання)

2. Колективна роботи під керівництвом учителя над ідейно – художнім
змістом твору.

3. Самостійний аналіз вибраного епізоду:

Виразне читання або переказ близько до тексту ;

Аналіз художніх засобів;

Місце і роль вибраного епізоду розкрити теми та основної думки
оповідання, характеру дійових осіб.

4.Робота за інтерактивною технологією „ Мозаїка”. Порядок роботи:

Клас поділяється на три групи , кожна з яких удома досліджує свою
проблему:

( 1-ша) – тему та ідею твору, проблематику;

(2-га) — сюжет оповідання;

(3-тя) – особливості оповідання;

2) На уроці домашні групи переформовуються так, щоб до кожної з трьох
новостворених груп увійшли представники з усіх домашніх. Скажімо, якщо в
домашні групах було 9 учнів, то в складі класної групи працюватимуть три
представники з групи А, три представники з групи Б, три з групи В.

Завдання учасникам класних груп:

обрати в групі „спікера” (керує роботою), „секретаря” (
стежить за часом, в разі потреби записує висловлене учасниками групи) і
„ доповідача” ( має доповідати про доробок всіх членів своєї групи);

ознайомити представників новоствореної групи із зробленим удома щодо
визначення теми та ідеї, проблематики ( представники
групи А), особливостей сюжету (групи Б), особливостей композиції ( група
В)

викласти почуте у формі цілісного вступу;

„ доповідачеві” – ознайомити присутніх з цілісним варіантом ідейно –
художнього аналізу.

На виконання такого завдання відводиться 12 — 15 хвилин. Присутні
оцінюють виступи. Представник від кожної групи має аргументувати
виставлену оцінку. Перемагає група, чий сумарний бал буде найвищий.

Особистісно зорієнтоване навчання як нова парадигма освіти стає
реальністю. Воно знаходить усе більше прихильників й ентузіастів.
Систематичне засвоєння інноваційних форм роботи дасть змогу вчителеві
навчити учня вчитися, самостійно здобувати інформацію, виробляти і,
дискувати, обстоювати власну позицію, працювати в умовах конкуренції,
спілкуватися, спільно розв`язувати певну проблему.

Список використаних джерел

1.Варзацька Л. Розвивальне навчання: Методика // Директор школи:-№5,6

2. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі
особистісно – зорієнтованої освіти // Дивослово. — 2006. — № 4.

3. Гриценко Л. Основні ідеї інтерактивного особистісно орієнтованого
навчання // Завуч. – 2003. — №15.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок :інтерактивні технології
навчання — К.,2003

5.Пилипенко В., Коваленко О. Особистісно орієнтовані технології у
школі. – Харків, „Основа”, 2007

6.Токмань Г. Методи викладання літератури в їхній особистісній
спрямованості на учня // Дивослово. – 2004 — №2

7.Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи викладання.
Інноваційні технології : модульно – розвивальна система навчання
//Дивослово — 2002. -№11

8.Фасоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання : шлях становлення //
Українська мова і література в школі.-2006.№5

9. Фасоля А. Проблема методичного інструментарію.- //Дивослово. – 2005.
— №9.

10 Фасоля А. Особистісно-зорієнтований урок літератури – мета, зміст,
технологія уроку // Дивослово. -2004 — №8.

2

1 3

5 4

2

1 3

5 4

2

1 3

5 4

1 1 1

2 2 2

3 3 3

4 4 4

5 5 5

2

1 3

5 4

2

1 3

5 4

2

1 3

5 4

Проблема

Рішення I

Рішення II

Рішення III

Позитивні наслідки

негативні наслідки

позитивні наслідки

негативні наслідки

негативні наслідки

позитивні наслідки

Спільний

Незмінні

Чоловічий, жіночий та середній рід із закінченням -о, -а, -я

Прізвища на приголосний та –о:

Книш, Бурмило

Неістоти – середній рід: метро, радіо

Геогр. назви-від родових: острів Ява

Абревіатури — від основного слова: США, МХАТ

Тварини-чоловічий рід : шимпанзе

Особи — відповідно до статі: леді, мосьє

Не мають роду іменники, що вживаються лише у множині:

цямрин, ночви

Похожие записи