Контрольна робота

на тему:

Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні.
Позашкільні навчально-виховні заклади

1. Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому
розглянутих методів навчання значною мірою залежать від матеріальних
передумов.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними
дидактичними функціями.

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За допомогою слова вчитель
організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і
навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над
ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в
пам’яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання
домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють
учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та
ін.); другі — конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які
повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал);
треті — є прямими об’єктами вивчення, дослідження (машини, прилади,
хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — «посередники» між
школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє
вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції,
гербарії тощо); п’яті використовують переважно для озброєння учнів
уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти
та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та географічні
карти, графіки, діаграми тощо).

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння
знань. До них належать: дидактична техніка (кіно-, діапроектори,
телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби;
екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви,
транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники
динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники
(грам- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійні
передачі.

Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання на уроках
повинно враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності
учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту
за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне поєднання їх з
розповіддю вчителя, іншими засобами навчання.

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості
використання різних методичних прийомів; пояснення, установка на
сприймання перед демонструванням (простеженням) окремих елементів
комплексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесіда)
за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування)
окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю
(поясненням); демонстрування (прослуховування), що супроводжується
поясненням (синхронним коментуванням).

У процесі підготовки до проведення уроку з використанням ТЗН слід:
детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення
навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні
засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність
демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і
проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх
відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як
окремих посібників, так і комплексу загалом; встановити, на якому
попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного
питання теми; визначити методи і прийоми забезпечення активної
пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття
умінь і навичок.

Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів: статичних
екранних і звукових посібників; динамічних і статичних екранних;
динамічних екранних і звукових; динамічних і статичних, екранних,
звукових.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система
навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів у навчальних
кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними
матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять. Така
система сприяє швидкому «проникненню» учнів у предмет, що вивчається на
уроці; створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови
для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної
виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми,
пов’язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні
санітарного стану в класі; зайві пересування в коридорах.

Комп’ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів
навчання. Перелік професій, пов’язаних з використанням комп’ютерів,
дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і школа не
може стояти осторонь цієї справи. Узагальнивши сучасні уявлення про
можливості комп’ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири
напрями використання комп’ютерів: 1) комп’ютер як об’єкт вивчення; 2)
комп’ютер як засіб навчання; 3) комп’ютер як складова частина системи
управління народною освітою; 4) комп’ютер як елемент методики наукових
досліджень.

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах
комп’ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має
забезпечити їх комп’ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з
основними сферами застосування комп’ютерів, їх роллю в розвитку
суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про
алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення
завдань, а й навчити користуватися комп’ютерними редакторами, складати
програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп’ютера як засобу навчання можна реалізувати
програмоване і проблемне навчання. Комп’ютер використовують для
навчального моделювання науково-технічних об’єктів і процесів.
Використання комп’ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню
інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і
причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу;
активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних
форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою,
прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює
в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового
«репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості
оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об’єктивності
перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім
робота з комп’ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір
або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп’ютеризоване
навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої
думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку
мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого
навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється
індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання
колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інтерес до програми з
обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною
синтаксично збіднений, учень нерідко почувається «дурнішим» за
комп’ютер, що згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини1
.

Загалом спілкування з комп’ютером сприяє розвиткові інтелектуального,
духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й
раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності,
формує акуратність, точність і обов’язковість.

2. Позашкільні навчально-виховні заклади

Позашкільні навчально-виховні заклади — широкодоступні заклади освіти,
які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття
знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у
творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої,
юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва,
студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Такі заклади можуть бути комплексними і профільними. Комплексний —
творчі об’єднання за інтересами (гуртки, секції, ансамблі, театри тощо).
Профільний — забезпечує умови для розвитку природних нахилів та
інтересів дітей і підлітків, задоволення їх потреб з певного напряму
діяльності. Усі вони працюють за річним планом, навчальний рік у них
починається, як правило, 10 вересня поточного року і закінчується 26
травня наступного року.

Набір учнів відбувається як на безконкурсній основі, так і за конкурсом,
умови якого виробляє сам заклад. Навчально-виховний процес здійснюється
диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей дітей та з
урахуванням їх вікових особливостей.

Палаци та будинки дитячої творчості організовують гуртки (наукові,
технічні, мистецькі, спортивні тощо), творчі колективи художньої
самодіяльності (хори, оркестри, ансамблі пісні й танцю, театральні
колективи та ін.), клуби любителів природи.

Центри і станції юних техніків проводять серед школярів роботу в галузі
техніки, організовуючи гуртки радіотехнічні, авіамодельні,
фотолюбителів, телемеханіки та інші.

Центри і станції юних натуралістів мають на меті виховання в учнів
любові й інтересу до природи, формування у них умінь і навичок
дослідницької роботи. Працюють гуртки юних городників, тваринників,
садоводів, механізаторів сільського господарства та ін.

Центри та станції юних туристів організовують подорожі школярів за межі
постійного проживання для відпочинку і вивчення рідного краю та інших
країн. Подорожі можуть бути пішохідними, лижними, автомобільними,
авіаційними, велосипедними, водними, залізничними, комбінованими.

Дитячі спортивні школи готують на базі всебічного фізичного розвитку
кваліфікованих спортсменів. У таких школах працюють секції з окремих
видів спорту, а в них — навчальні групи за статтю, віком і ступенем
спортивної підготовки учнів.

Дитячі залізниці сприяють розширенню технічного кругозору та розвитку
технічної творчості учнів, допомагають в організації професійної
орієнтації.

Дитячі бібліотеки надають практичну допомогу школярам у засвоєнні ними
знань з основ наук, сприяють розвитку читацьких інтересів, вихованню
читацької культури, любові до книги.

У 1521 позашкільній установі займається понад 1 млн. 250 тис. дітей. З
ними працює понад 3,5 тис. педагогічних працівників.

Як і в позакласній, у позашкільній виховній роботі використовують
масові, групові та індивідуальні форми виховання дітей. У цих закладах
читають лекції про досягнення науки і техніки, організовують зустрічі з
діячами науки, техніки, мистецтва, проводять виставки дитячої творчості,
олімпіади, огляди, конкурси та ін. Групові форми виховної роботи
зосереджують учнів на діяльності гуртків, секцій, клубів, студій та ін.
Індивідуальна форма роботи передбачає виконання школярами творчих
індивідуальних завдань, заняття з навчання гри на музичних інструментах,
образотворчу діяльність у художніх школах тощо.

Творчі об’єднання у цих закладах класифікуються за трьома рівнями:

Початковий — творчі об’єднання загальнорозвиваючого спрямування, що
сприяють виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їх інтересу до
творчої діяльності.

Основний — творчі об’єднання, які розвивають стійкі інтереси дітей та
учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у
професійній орієнтації.

Вищий — творчі об’єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих
дітей та юнацтва.

Відповідно до рівня класифікації визначають мету і перспективи
діяльності творчого об’єднання, його чисельний склад, кількість годин
для опанування програми тощо.

Важливим завданням позашкільних установ є надання школам допомоги в
організації позакласної виховної роботи з учнями. В Україні діє три
державні позашкільні заклади — еколого-натуралістичний центр, центр
науково-технічної творчості, центр туризму і краєзнавства. Як
науково-методична установа функціонує Національний центр естетичного
виховання. Набуло поширення створення позашкільних навчально-виховних
закладів нового типу: навчально-дослідницьких та творчо-виробничих
центрів творчості, туризму, краєзнавства, шкіл мистецтва,
спортивно-технічних шкіл, клубних закладів, театральних комплексів,
соціально-педагогічних комплексів, кіноцентрів, міжшкільних клубів тощо.

За участю вихованців позашкільних закладів щороку проводять
Всеукраїнські конкурси «Наукова зміна», «Таланти твої, Україно»,
виставки, олімпіади, турніри, конкурси.

Вимоги до діяльності позашкільних установ випливають із загальних
принципів організації позакласної та позашкільної роботи, що
передбачають органічний зв’язок позашкільних установ з виховною
діяльністю школи; узгодженість дій з виховною роботою дитячих та
юнацьких організацій, сім’ї і громадськості; масове охоплення дітей за
умови дотримання добровільності щодо участі в гуртках і секціях
позашкільних установ; поєднання масових, групових та індивідуальних форм
виховної роботи; вільний вибір дітьми характеру творчої діяльності;
стимулювання їх активної творчої діяльності.

Література

Кобзар Б.С. Громадськість і виховання. — К., 1973.

Кобзар Б.С, Харінко Н.Ф. Проблеми виховання в позашкільних закладах. —
К., 1969.

Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. — К.,
1991.

Суходольська Л.В., Фіцула М.М. Методика виховної роботи. — Тернопіль,
1998.

Положення про позашкільний навчально-виховний заклад // Законодавство
України про середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної практики
України. — 1999. — № 9. — С 239—246.

PAGE

PAGE 5

Похожие записи