Реферат на тему:

Засоби наочності у процесі навчання географії в школі

Принцип наочності у процесі навчання географії

Принцип наочності є одним з важливим для організації ефективного
процесу навчання географії в школі. Адже без чуттєвої основи засвоєні
географічні знання будуть формальними. Вони, у кращому випадку,
запам’ятаються учнями, але не будуть для них зрозумілими і осмисленими.

“ Слово, — зазначав визначний фізіолог І.П.Павлов, — яке загубило
зв’язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються ,
перестає бути сигналом для суб’єкта, втрачає для нього своє пізнавальне
значення”.

Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних
уявлень, на основі яких будується навчально – пізнавальна діяльність
учнів, спрямована на оволодіння системою географічних (уявлень, знань і
понять).

Традиційно наочність розглядається у взаємозв’язку з чутливістю, з
можливістю спостерігати за предметами і явищами або їх зображеннями,
тобто з тими, що сприймається органами чуття дитини. Такий підхід звужує
можливості використання наочності у процесі навчання географії.

Для розкриття методики і реалізації принципу наочності у вивченні
географії розглянемо психолого – педагогічні закономірності, на яких він
повинен базуватися.

Насамперед слід чітко розрізняти чуттєвість ознак та їх наочність.

Чуттєвість ознак об’єкта – це можливість пізнання їх суб’єктом (учнями)
безпосереднього сприйняття за допомогою органів чуття.

Потрібно наголосити, що не всі ознаки можуть бути пізнані під час
звичайного спостереження. Вони для свого виявлення вимагають певних дій
з об’єктами.Тому одні такі ознаки виявляються під час практичних робіт,
а інші, особливо властивості, під час проведення дослідів.

Безпосереднє чуттєве сприймання об’єктів навколишнього світу обмежене
різними причинами. У зв’язку з цим виникає необхідність в
опосередкованому чуттєвому пізнанні. Воно може здійснюватися за
допомогою:

а) відповідних приладів, які розширюють можливості відчуття людини ( у
географії – це компас, термометр, барометр, гігрометр і т.д.);

б) кінофільмів, відеофільмів, звукозаписів, телепередач, фотографій,
картин, які дозволяють сприймати об’єкти, що віддалені у часі і
просторі;

в) моделей, що відображають зв’язки й відносини у природі, які органами
чуття не сприймаються. (Наприклад: телурій).

Реалізувати принцип наочності у процесі навчання географії – означає
створювати нові, доповнювати, збагачувати й розшифровувати існуючі у
свідомості учнів чуттєві образи й уявлення об’єктів навколишнього світу
шляхом цілеспрямованого безпосереднього і опосередкованого чуттєвого
пізнання.

Він втілюється через такі групи засобів:

1. Натуральні об’єкти:

а) природні об’єкти і предмети господарської діяльності, які можна
вивчати в умовах класу (колекції, гербарії і т.п.)

б) природні об’єкти і предмети господарської діяльності у навколишньому
середовищі, які вивчаються, їх властивостей, зв’язків, відношеннях.

2. Зображення натуральних географічних об’єктів і явищ:

а) об’ємні моделі (моделі форм земної поверхні, господарських об’єктів і
т.п.);

б) плоскі ілюстровані посібники (настінні картини, малюнки, фотографії,
портрети, діапозитиви, діафільми, кінофільми, відеофільми, комп’ютерні
зображення). Засоби навчання цієї групи також сприяють утворенню
конкретних уявлень і понять про природні й господарські об’єкти і явища.

3. Опис і відображення предметів і явищ умовними знаками (слова, знаки,
цифри):

а) вербальні ( підручники, довідники, зошити з друкованою основою,
текстові таблиці);

б) картографічні посібники (настінні карти, настільні і контурні карти,
карти-схеми і т. п.)

в) графічні схематичні посібники (структурні схеми, класифікаційні
схеми, схеми зв’язків і взаємозв’язків природних і економічних об’єктів
і явищ);

г) графічні статистичні посібники ( графіки, діаграми, таблиці).

Засоби навчання цієї групи використовують для формування уявлень,
з’ясування змісту і структури об’єктів і явищ, особливостей їх
просторово-територіального розміщення, допомагають засвоєнню теоретичних
знань.

4. Предмети для відтворення і аналізу явищ природи:

а) прилади для проведення вимірювальних робіт ;

б) прилади для визначення кількісних і якісних показників явищ природи;

в) прилади для картографічних робіт;

г) прилад для відтворення річного і добового руху Землі.

Призначення цієї групи посібників—формування вмінь і навичок
користування приладами, фіксації і обробки матеріалів, аналізу явищ.

Дидактичні цілі використання засобів наочності

Вони визначаються загальними дидактичними цілями кожного з етапів
процесу навчання. А саме відповідно до етапів вони використовуються так:

І. Постановка мети і завдань уроку:

для створення проблемної ситуації щодо всього змісту теми;

для визначення назви теми і завдань уроку;

для загальної мотивації діяльності учнів.

ІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок:

для актуалізації опорних знань та вмінь;

для створення проблемної ситуації;

як джерело нових знань, тобто для створення образів і уявлень про
об’єкти і явища природи;

як основа осмислення суті поняття: аналіз, порівняння, виділення
істотних ознак;

як основа осмислення способу діяльності (дій і послідовності їх
виконання);

як основа осмислення внутрішньо поняттєвих і міжпоняттєвих зв’язків і
залежностей;

як основа для запам’ятовування і закріплення засвоєних знань;

як основа усвідомлення засвоєних знань і умінь у логічно завершеній
частині змісту.

ІІІ. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок:

для актуалізації засвоєних елементів знань;

як основа систематизації та їх узагальнення;

як основа осмислення внутрішньо поняттєвих і міжпоняттєвих
взаємозв’язків між засвоєними елементами знань;

як основа усвідомлення сформованих знань, умінь і навичок у процесі
оволодіння теми змісту.

ІV. Застосування засвоєних знань та умінь:

для застосування знань шляхом виконання дій в матеріальній
(матеріалізованій) і перцентивній формі;

для формування практичних умінь.

V. Перевірка засвоєних знань та умінь:

для актуалізації засвоєних знань;

як основа для логічної, послідовної розповіді;

для виконання практичних завдань з метою перевірки уміння застосовувати
знання у різних видах практичної діяльності та рівня сформованості
практичних умінь.

Таким чином, засоби наочності використовуються для організації навчально
– пізнавальної діяльності школярів у процесі вивчення географії. Ця
діяльність буває репродуктивна і творча.

Репродуктивна передбачає використання засобів наочності як джерела
готової інформації, що здобувається учнями відомими їм способами
діяльності під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя.

У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час
пошуку способів розв’язання проблеми і як джерело нових географічних
знань.

Засоби наочності на уроках географії завжди поєднується зі словами
вчителя:

Якщо засоби наочності виступають джерелом географічних знань і учні
самостійно здобувають знання, працюючи з об’єктом чи його
матеріалізованою формою, то слово вчителя спонукає до виконання
необхідних дій із засобами наочності та до повідомлення учнями
результатів своїх дій;

Коли інформація надходить від учителя. засоби наочності використовуються
для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень
розповіді про географічні об’єкти чи явища, їх пояснення;

Під час встановлення внутріпоняттєвих чи міжпоняттєвих зв’язків у
процесі вивчення географії засоби наочності служать основою для
осмислення їх суті. У таких ситуаціях учитель керує розумовою діяльністю
школярів.

Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та
індивідуальна діяльність учнів. (вимоги до кожної).

Загальні вимоги до методики використання засобів наочності на уроках
географії

Застосування засобів наочності не слід перетворювати у самоціль.

Важливими є й інші загальні вимоги до використання засобів наочності на
уроках географії. Серед них:

зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та
виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого. що
відволікало б увагу учнів від необхідного;

усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент
необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних
місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вино
використовуються для розв’язання інших дидактичних задач і підзадач:
усвідомлення, осмислення, запам’ятовування, закріплення і т.д.

якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам. то на
уроці краще ним не користуватися.

Види засобів наочності, які використовуються у процесі навчання
географії в школі та методика роботи з ними.

Натуральні засоби наочності . Ця група об’єднує об’єкти неживої і живої
природи.

До натуральних об’єктів неживої природи, які вивчаються за програмою
географії належать: групи (різні види), корисні копалини, форми рельєфу
та ін.

Вони оформляються в тематичні колекції : “Види ґрунтів”, “Горючі корисні
копалини”, “Руди”, “Будівельні корисні копалини”, “Магнетичні корисні
копалини”, “Метаморфічні корисні копалини”. Цих колекцій потрібно
стільки, щоб вистачило для роботи учнів парами під час засвоєння змісту
відповідних тем. Також потрібно мати кілька таких колекцій без надписів.
Їх використовують для розпізнавання окремих видів корисних копалин і
грунтів.

У кабінеті географії повинна бути необхідна кількість окремих зразків
названих об’єктів для проведення індивідуальних практичних робіт і
дослідів.

Натуральні об’єкти живої природи використовуються у процесі навчання як
у живому так і у фіксованому вигляді.

При вивченні різних природних зон окремих областей і районів,
розповідаючи про рослинність слід широко використовувати гербарії, живі
рослини, що є в географічному кабінеті. Під час роботи з гербарним
матеріалом необхідно враховувати те, що він дає далеко не повне уявлення
про натуральний об’єкт. Тому доцільно використовувати гербарій у
комплексі з іншими засобами наочності (аудіовізуальними, образними)

Образотворчі засоби наочності: об’ємні і плоскі.

До об’ємних належать муляжі – точна копія натурального об’єкта, в якій
відображаються не тільки основні, але й другорядні, незначні, зовнішні
ознаки (плоди, овочі, технічні рослини). Муляжі використовують як
джерело знань, засіб ілюстрації, основа для згадування і
запам’ятовування, матеріал для виконання практичних завдань на різних
етапах уроку.

До плоских образотворчих засобів наочності належать: навчальні картини,
таблиці, фото. Навчальні картини спеціально створені для окремих тем, та
репродукції художніх полотен. Особливість картин:

а) на передньому плані чітко, концентровано зображаються основні ознаки
предметів і явищ;

б) їхня величина інформативність;

в) мають емоційний вплив, що сприяє підсиленю гостроти сприймання,
яскравості і чіткості образів та уявлень, які створюються у свідомості
учнів.

За навчальними картинами учні описують географічні об’єкти, відповідно
до поставлених цілей; порівнюють їх між собою та з власними
спостереженнями; встановлюють зв’язки, складають тематично розповідь за
картиною

Навчальні таблиці – це засоби наочності на яких інформація про цілісні
об’єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності
з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації.

Навчальні таблиці класифікуються за різними ознаками. За формою передачі
інформації вони бувають: художньо оформлені, цифрові, графічні,
текстові, комбіновані. За змістом і дидактичною метою вони поділяються
на: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові.

Зміст таблиць показує їхнє головне призначення у процесі навчання. Одні
з них використовуються для здобування нових знань, інші – як джерело
додаткової інформації для уточнення, розширення засвоєних знань, окремі
як основа встановлення зв’язків і залежностей, як матеріал для
організації практичних робіт, виконання пізнавальних завдань.

Вимоги до використання навчальних таблиць:

демонстраційні таблиці повинні мати відповідні розміри;

об’єкти. зображені на таблицях, повинні бути достатньої величини;

таблиці повинні представляти монографічні зображення, тобто бажано, щоб
на них був зображений один об’єкт або однорідні об’єкти, які пов’язані
між собою певними зв’язками;

малюнки, тексти, цифровий матеріал слід розмішувати в певній системі
дидактичної послідовності, щоб учні могли легко його “прочитати”;

навчальні таблиці не заміняють натуральних об’єктів, а доповнюють їх і
використовуються як основа актуалізації уявлень, сформованих під час
спостережень за природою.

Навчальні таблиці використовуються на всіх етапах уроку. Крім статичних
є динамічні таблиці. Крім демонстраційних, виготовляються невеликі за
розміром таблиці, які є роздавальним матеріалом і учні з ним працюють
індивідуально.

Моделі як засоби наочності. Моделі розглядаються як матеріальний чи
матеріалізований об’єкт або система об’єктів. За засобами побудови вони
поділяються на матеріальні та ідеальні.

Матеріальні бувають динамічні (діючі, розбірні) і статичні (недіючі,
рельєфні, нерозбірні).

Динамічні дозволяють вивчати як зовнішній, так і внутрішній зміст
об’єктів природи.

Статичні використовуються демонстраційно, як джерело нових знань чи для
ілюстрацій пояснень учителя. Не менш ефективні вони при узагальненні,
закріпленні й перевірці засвоєних знань, умінь і навичок.

 

Ідеальні моделі:

а) образні – це моделі. що передають загальну структуру, істотні зв’язки
та інші особливості реальних об’єктів в образній формі. До них належать:
схематичні малюнки, схеми, карти, плани, діаграми, графіки;

б) знаково-символічні – це моделі, які відображають особливості та
закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково –
символічної мови;

в) розумові – це моделі предметів, процесів, що створюються в уяві
людини

Навчальні моделі у процесі формування географічних знань, умінь і
навичок є зовнішньою опорою для використання розумових операцій з метою
осмислення внутрішньої суті явищ, предметів природи, тобто теоретичної
інтерпретації результатів дослідів, практичних робіт, спостережень та
фактів, отриманих з підручника або повідомлених вчителем. Застосування
моделей і моделювання сприяє переходу учнів від конкретно – образного до
абстрактного мислення, дозволяє підвищити науково – теоретичний рівень
знань.

Література:

Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально-
методичний посібник. — К. : Стафед — 2, 2000. 320с.

Шипович Є.Й. Методика викладання географії: Навчальний посібник для
студентів географічних факультетів університетів. — К. : Вища школа,
1981.-174с.

Душина И.В.; Понурова Г.А. Методика преподавания географии: Пособие для
учителей и студентов педагогичных университетов и институтов . — М. :
Просвещение, 1996. — 192с.

Методика обучения географии в средней школе: Пособие для учителей /Под
редакцией И.С.Матрусова.- М. : Просвещение, 1985.- 256с.

Методика обучения географии в средней школе: Учебное пособия для
студентов пед. институтов по географ. спец.. /Под ред. Л.М.
Панчешниковой.- М. : Просвещение, 1983.-320с.

Дьяконов К.Н. и др. Современные методы географических исследований:
Книга для учителя.- М. : Просвещение, 1985-256с.

Похожие записи