Реферат на тему:
Заняття для дошкільнят: Тримайся хати, як у віночку і рушнички на
кілочку
Мета: Розкрити уявлення дітей про рідний край Україну. Знайомити дітей
з одним із видів народно-демократичного мистецтва – вишивкою.
Продовжувати знайомити дітей з українськими національними звичаями,
традиціями і обрядами, використовуючи український фольклор – прислів’я,
приказки, вірші, легенди, ігри. Знайомити з національними символами та
оберегами (вишитий рушник, символіка кольорів, елементів, візерунків).
Знайомити дітей –процесом вироблення тканини для вишивання. Закріпити
знання лікарських рослин, рослин-барвників. Виховувати шанобливе
ставлення до українських національних обрядів, традицій.
Обладнання: магнітофон, запис української народної музики, “Пісня про
рушник” А.Малинка; інтер’єр сільської хати; вишиті рушники (хрестом,
гладдю, назинкою, хліб-сіль на вишитому рушнику; засушені льон, конопля;
зразки вовни, клаптики шерстяної тканини; ліжник, верета, хідник;
портрет Т.Г. Шевченка;
Гра “Летів голуб”; прислів’я, приказки, вірш, легенда про рушник;
засушені лікарські рослини (калина, звіробій, липа, м’ята, часник,
цибуля…); баночка з відварами рослин-барвників; пісня “Грицю, Грицю!”;
кошик; поробки з тканини на ниточках; пригощення.
Хід заняття:
Звучить тиха українська народна музика. Тітка ставить у піч пиріжки.
Тітко Надія – Випікайтесь пиріжки. Скоро до мене гості завітають.
(заходять дівчата).
Дівчата – Добрий день, тітко Надіє!
Т.Надія – Добрий день, мої хороші! Я вже не можу вас дочекатись. А де ж
це ви своїх хлопців загубили?
1 дівчина – Вони на полі забарилися, але скоро будуть тут.
2 дівчина – Тіточко, сьогодні у вашій світлиці так затишно, гарно!
3 дівчина – А який смачний запах іде печі…
4 дівчина – А скільки красивих вишитих рушників навколо!…
Т.Надія – Спасибі, любі мої. Це ж я для вас та старалася.
5 дівчина – Дівчата, а давайте заспіваємо нашу “вишиваночку”.
Співають: “Вишиває нам бабуся рушники,
Я й собі отак навчуся залюбки.
Мамі вишию на блузі геть усі
Геть усі квіточки оті, 2 р.
Що в лузі у росі…
(з галасом заходять хлопці)
Хлопці – Добридень, тітко Надіє!
Т.Надія – Добридень, парубки. А де ж це ви пропадали так довго?
Хлопці співають:
“Ой на горі та й женці жнуть,
А попід горою яром – долиною
Козаки йдуть
Гей долиною, гей широкою
Козаки йдуть”
Т.Надія – Ось чому ви забарилися, завзяті женці. Бачу ще й обжинок із
собою прихопили, мабуть, добре посвяткували на полі. А чому ж це ви
перев’язали свій сніп вишитим рушником?
1 хлопчик – З давніх-давен на Україні існував звичай: по закінченні жнив
останній сніп перев’язували вишитим рушником і урочисто з піснями несли
в село. Чи не так, хлопці-козаки?
Т.Надія – Ось воно що. Діти, пригадайте і скажіть, який хороший звичай
зустрічати гостей споконвіку існує в нашого народу?
Діти – Подавати на вишитому рушнику гостям хліб і сіль.
Т.Надія – Спасибі, що пригадали мені про це, я трохи не забула, що до
мене сьогодні теж гості завітали. (Т.Надія бере зі столі хліб-сіль на
вишитому рушнику).
– Ласкаво прошу! Дорогі гості! Вітаю всіх вас у своїй господів, зичу вам
здоров’я, добра та всякого гаразду.
Заходьте, будь-ласка, ближче. Уважно роздивіться довкола. Яких речей
найбільше у моїй світлиці? (вишитих рушників). Як ви думаєте, для чого
мені так багато вишитих рушників?
2 хлопчик – Рушники – це обереги нашого дому, нашому родини. Вони
захищають від зла, лиха.
Дівчинка – Рушник – це обличчя оселі та її господині.
Т.Надія – Доторкніться своїми руками до рушників і скажіть, яка на дотик
тканина, на якій вишивали ваші мами і бабусі (м’яка, тонка, гладенька,
ніжна) – А ви знаєте, з чого вона зроблена? (з льону, конопель).
Спочатку насіння льону сіють у землю, старанно доглядають й вирощують
його, потім збирають (в давнину це робили вручну – жали серпами; тепер
це роблять машини), сушать, обмолочують, прядуть нитки. Тчуть і
відбілюють полотно і лише тоді вишивають на ньому. Подивіться – я
засушила льон і коноплі, щоб показати вам, якими вони ростуть у полі.
Ось звідки до нас приходять лляні та конопляні рушники і інші лляні речі
(одяг, постіль. Серветки). Подивіть уважно один на одного і назвіть, що
з вашого одягу зроблено з льону (сорочки, блузочки, спіднички, Маєчки,
трусики). А ось штанці у хлопців зроблено не з льону, а з шерсті. Це
цупкіша й міцніша тканина, вона краще зберігає тепло, тому восени та
взимку ви одягаєте шерстяний одяг. Як ви думаєте, з чого роблять шерсть?
(з овечої та козячої вовни).
(діти розглядають зразки вовни, різні клаптики шерстяної тканини).
Т.Надія – Діти, подивіть навкруги і знайдіть у моїй хаті інші шерстяні
речу (ліжник, верети, хідники). Молодці! Наш український народ
споконвіків шанував справжніх майстрів своєї справи і свого слова.
Найвідомішим із них є Т.Г.Шевченко. У моїй світлиці, як і в кожній
українській хатині. Теж є портрет Т.Г.Шевченка. Чи він прикрашений?
(вишитим рушником).
Діти, пригадайте, що ще прикрашають вишитими рушниками? (образи,
портрети, квартири, музичні зали в д/с, обжинковий сніп…)
Вірно. З давніх-давне на Україні без рушників не обходилися жодні
народні звичаї, обряди та свята. Які з них ви знаєте? (зустріч гостей
хлібом-сіллю, народження немовлят весілля, похорони, прощання з рідними,
різдвяні та великодні свята…)
Велика наша Україна і в різних куточках вишивають по-різному, але всі
рукодільниці вкладають у свої вишивки теплоту своєї материнської любові,
відданість своєму народу. Тому й сила рушника – в його візерунках.
Рушники можна читати, як читають книги, адже кожен елемент візерунка
щось символізує. Ось подивіться на цей рушник. (показує). Що на ньому
вишити? (голуби) У тих родинах, де панували злагода, доброзичливе
ставлення батьків одне до одного, дітей до старших, там господиня
вишивала про двоє голубків з кожного боку. Як називається шов, яким
вишитий цей рушник? (глядь) Які ще ви знаєте шви? (хрестик, ланцюжок,
низь).
Гра “Летів голуб”
Т.Надія – Традиція вишивати рушники існує з давніх-давен. Від
діда-прадіда передаються узори і вміння вишивати. Рушник – це найкращий
подарунок. Про рушник складено багато прислів’їв, приказок, віршів,
легенд та пісень. Можливо хтось із вас розкаже? (діти розповідають).
Діти – Прислів’я, приказки:
Хата без рушників – що родина без дітей.
Тримай хату, як у віночку і рушнички на кілочку.
– Вірш “Рушничок”
Маленька Оленка, Левкова сестриця,
Що голочку має – таки чарівниця.
Як голка сумна – тягне ниточку чорну,
Як голка весела – червону, проворну.
То голочка плаче, а то заспіває.
Легенда про рушник.
“Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів, і були вони дуже
працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх синів і
вишила кожному з них по одному рушнику для того, щоб загортати у нього
хліб. Коли будуть їхати в далеку дорогу. Бо хліб на рушнику життя
величає і здоров’я береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий
рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли.
Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітре про те розповідає”.
Т.Надія – Рушник – це символ людського щастя, і тому батьки дають його
своїм дітям, коли вони вирушать у дорогу власного життя. Послухайте про
це пісню.
(“Пісня про рушник” А. Малишка)
– Діти, а що означає червоний і чорний кольори в українській вишивці?
(Червоний – це колір калини, яку здавна любили й шанували на Україні,
це любов, радість. Чорний – колір землі – годувальниці, туга, смуток,
журба за рідною стороною). Ці кольори найбільш характерні для
гуцульської вишивки, до них часто приєднується ще жовтий і зелений
кольори.
Діти, ми вже знаємо, що рушники на Україні вишивали ще з глибокої
давнини, коли не було різнокольорових фарб та барвників. Як ви думаєте,
чим ваші пра-прабабусі фарбували нитки для вишивання, щоб вишити такі
красиві візерунки (орнаменти)? Ви хочете про це дізнатися? Гаразд,
сьогодні я відкрию вам невеличку таємницю. Подивіть уважно ось сюди
(показує куточок, де висять засушені лікарські рослини: калина,
звіробій, липа, кропива, деревій, м’ята, мак, часник, цибуля…)
Бачите, к багато засушених рослин знадобилось мені. Які з них ви знаєте?
(діти називають).
М’ята знімає не тільки головну, але й зубну біль та більш у шлунку.
Малина і кропива щедрі на цілющі соки, важко знайти хворобу, яку б не
лікували малина й кропива. Всі рослини, які тут є мають чудодійні
лікувальні властивості.
Але з давніх-давен люди використовували ці рослини і як природні
барвники:
з відвару м’яти та кропиви – можна одержати зелений колір (показує
баночки з відваром);
з відвару звіробою – коричневий;
з відвару лушпиння цибулі – жовтий;
сін калини та малини давав червоний колір.
(діти співають жартівливу пісеньку “Грицю, Грицю”).
Грицю, Грицю, до роботи –
В Гриця прів ані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят –
В Гриця ніженьки болять.
Грицю, Грицю, молотити –
Гриць нездужає роботи.
Грицю, Грицю, врубай дров –
Кахи, кахи, не здоров.
Грицю, Грицю, роби хліб –
Кахи, кахи, щось охрип…
Грицю, Грицйю, іди їсти –
Ой, чекайте, де б тут сісти!
Т.Надія – Ой, лишенько, зовсім забула. Сьогодні ж до мене тітонька Ганна
обіцяла завітати…
Хлопчик – Не журіться. Тітко надіє! Ми вам не завадимо у розмові. Тільки
ви нам якусь роботу дайте.
Т.Надіє (охоплює голову руками і думає, говорячи)
_ Що ж мені ще треба зробити?! Ніби й чисто у моїй хаті, є хліб та йдо
хліба…
(заходить заморена тітка Ганна)
Тут я дещо для них прихопила (знімає вишитий рушник з кошика і
любується)
Ох і рушник, рушничок! Просто диво! Так і виспівує… Що це за фарби
такі чарівні? Зараз перевіримо вашу міцність та чарівність (виймає з
кошика баночки з барвниками: буряковий сік, відвар лушпиння цибулі,
відвар звіробою та кропиви)
Т.Ганна – В мене є чудова ідея: дивись, скільки у нас помічників. Чи не
допоможуть вони нам пофарбувати нитки та інші поробки на продаж. Ото
заробимо гірше!!! (шепоче тітці Надії – “А ми тим часом погомонимо
трішечки…”)
Т.Надія – Діти, а й справді, допоможіть тітоньці Ганні пофарбувати нитки
та тканину. Може і вам щось перепаде (діти погоджуються).
Тітка Гана роздає кожній дитині на ниточці листочки, ягідки, яблучка,
віточки з тканини і показує, як треба фарбувати: занурити клаптик
тканини повністю у фарбу, побовтати його добре і, витягуючи, початок на
печі, щоб висохло.
(звучить тиха українська народна музика, діти працюють, а тіточки Надія
та Ганна весело шепочуться й допомагають дітям).
Т.Надія – Ось і все готово. А тепер давайте помиємо руки та добре
витремо їх у спеціальні рушнички –утричі. Для дівчаток вони називались
“росянички”, а для хлопчиків – “грай лики” і візерунки на них були
різними.
Подивіться, як красиво зафарбувались нитки і тканина. А чим ми їх
пофарбували? (діти показують і називають барвники).
Тітка Ганна – Ну й молодці, твої помічники, кумонько!
Подивись, скільки чудових рече можна одержати, фарбуючи їх природними
фарбами. Як з’явлюсь, я з ними на базар, від покупців – проходу не буде!
Дівчинка – Тітко Ганно, ви ж обіцяли, що ми вам допоможемо їх продати.
Тітка Ганна – Авжеж, мої любі, тільки з вами.
Тітка Надія співає пісеньку:
Замішу я тісто з білої муки,
Виліплю малятам булки й пиріжки,
Печиво та бублики, гарні калачі,
Запашні дарунки випечу в печі.
Ось уже й готові з білої муки.
Запашні, рум’яні булки й пиріжки.
Всіх я почастую ними залюбки:
Смачно пригощайтесь, любі малюки!
(п. Надія виймає з печі пиріжки в макітрі, ставить на стіл, всі сідають
навкруг столу на лави і ласують пиріжками).
Тітка Надія – Сьогодні всі: і хлопці, і дівчата попрацювали на славу,
тому й заслужили мій невеличкий сюрприз. Спасибі вам, що завітали до
мене в гості, не обминули моєї хати. І вам спасибі. Кумонько Ганно, що
прийшли і розвеселили всіх нас. Спасибі і нашим гостям. Діти, може
продамо їм наші поробки і почастуємо їх теж смачненькими рум’яненькими
присішками (діти дарують свої поробки і частують гостей пиріжками).
Тітка Ганна – Ось і розпродала я весь свій товар(сумно).
Діти – Не сумуйте, тітко. Ми ще не раз вам допоможемо.
(Діти прощаються)
Тітка Надія – До побачення, мої солов’ята!
До побачення!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
