.

Загоруйко Наталія Василівна ‘Психологічні механізми оптимізації гендерної взаємодії у контексті педагогічної діяльності’

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
115 1191
Скачать документ

Загоруйко Наталія Василівна

Психологічні механізми оптимізації гендерної взаємодії у контексті

педагогічної діяльності

Гендер – один з наймолодших термінів у суспільствознавстві, соціології
та педагогіці. Він є характерною ознакою нашого часу, прийшовши певним
чином на зміну своєму попереднику «фемінізму» як ознака «дорослішання»
людського соціуму й переходу його від переважно конфронтаційних засобів
вирішення своїх проблем і негараздів до більш урівноважених, менш
болісних і – головне – більш результативних.

Кожна людина має два типи статі: біологічну і соціокультурну.
Біологічна стать – це сукупність анатомічних і фізіологічних ознак,
завдяки яким ми можемо визначити, хто перед нами: чоловік чи жінка.

Гендер, або соціокультурна стать людини, – це сукупність соціальних
очікувань і норм, цінностей і реакцій, що формують окремі риси
особистості. У патріархальній гетеросексуальній культурі гендер
пов’язаний із біологічними та анатомічними ознаками людини та набуває
характеру нормативності.

Традиційно біологічні особливості людини вважалися фундаментом і
першопричиною психологічних і соціальних розбіжностей між жінками і
чоловіками. Згодом з’ясувалося, що з біологічної точки зору між
чоловіками й жінками значно більше подібностей, ніж розбіжностей. Багато
дослідників навіть уважають, що єдина чітка та значуща біологічна
розбіжність між жінками та чоловіками полягає в їхній ролі у відтворенні
потомства. Сьогодні очевидно, що «типові» розбіжності статей доволі
непостійні й набагато менше пов’язані зі статтю, ніж вважалося раніше.

Крім біологічних відмінностей, люди поділяються за соціальними ролями,
формами діяльності, різницею в поведінці й емоційних характеристиках.

Розмаїтість соціальних характеристик жінок і чоловіків і принципова
тотожність біологічних характеристик дозволяють зробити висновок про те,
що біологічна стать не може зумовлювати розбіжностей їхніх соціальних
ролей, які існують у різних суспільствах.

Гендер використовується суспільством як соціальна модель жінок і
чоловіків, яка визначає їхнє положення та роль у суспільстві і його
інститутах. У кожному суспільстві гендерні системи асиметричні таким
чином, що чоловіки вважаються первинними, значущими й домінуючими, а
жінки – як вторинне, незначне із соціальної точки зору та залежне.

Майже в кожному суспільстві, де соціально заплановані характеристики
мають два гендерних типи, одній біологічній статі пропонуються соціальні
ролі, які вважаються культурно вторинними.

Таким чином, гендерна система – це соціально сконструйована система
нерівності за статтю.

Гендер є одним зі способів соціальної стратифікації суспільства,
який у поєднанні з такими соціально-демографічними факторами, як раса,
національність, клас, вік, організовує систему соціальної ієрархії.

Конструювання гендерної свідомості індивідів відбувається за допомогою
поширення та підтримки соціальних і культурних стереотипів, норм і
приписів, за порушення яких суспільство карає.

Від моменту народження людина стає об’єктом впливу гендерної системи –
у традиційних суспільствах проводяться символічні обряди, які
розрізняються залежно від того, якої статі народилася дитина. У процесі
виховання батьки, вихователі, вчителі, культура в цілому закладають в
свідомість дітей гендерні норми, формують певні правила поведінки та
створюють уявлення про те, хто є «справжнім чоловіком» і якою повинна
бути «справжня жінка».

Згодом ці гендерні норми підтримуються за допомогою різних соціальних і
культурних механізмів. Втілюючи у своїх діях очікування, пов’язані з
їхнім гендерним статусом, індивіди на мікрорівні підтримують гендерні
розбіжності та системи панування і володарювання, побудовані на цій
підставі.

У сучасній науці поширений гендерний підхід до аналізу соціальних і
культурних процесів і явищ. Під час гендерних досліджень розглядається,
які ролі, норми, цінності, риси характеру пропонує суспільство жінкам і
чоловікам у системі соціалізації, розподілу праці, культурних цінностей
і символів, щоб вибудувати традиційну гендерну асиметрію та ієрархію
влади.

Існує кілька напрямків розробки гендерної теорії. До основних теорій
гендера належать теорія соціального конструювання гендера, розуміння
гендера як категорії .

Теорія соціального конструювання гендера заснована на двох постулатах:

гендер будується завдяки соціалізації, системі гендерних ролей, родині,
засобам масової інформації;

гендер конструюється також і самими індивідами – на рівні їхньої
свідомості, прийняття запропонованих суспільством норм і ролей і
підлаштування під них.

В цій теорії використовуються такі поняття як «гендерна ідентичність»,
«гендерна роль», «гендерна ідеологія».

Гендерна ідентичність – це часткове, внутрішнє сприйняття своєї статі,
суб’єктивне осмислення переживання статевої ролі, своєрідна єдність
статевого самоусвідомлення та поведінки”. Водночас люди демонструють
навколишнім, наскільки вони по відношенню до суспільства посідають
чоловічу, жіночу чи кросс-гендерну позицію (своїми висловлюваннями на цю
тему, прагненнями до сексуальної привабливості, поведінки тощо).
Моделюють і свою статево-рольову поведінку. До речі, в багатьох
культурах і нині дотримуються обряду ініціації дітей і підлітків, що
підкреслює глибинно-історичне значення статевої соціалізації для
суспільства незалежно від того, що це за суспільство, на якій півкулі
знаходиться.

Гендерна ідеологія – це система ідей, з допомогою яких гендерні
розбіжності та гендерна стратифікація одержують соціальне виправдання,

4 6 LNi

i

6 NUe

) hiH

h?

??????????????ь. Гендерна роль розуміється як виконання певних
соціальних приписів. Особлива роль у формуванні особистості хлопчика або
дівчинки належать гендерним установкам. Вони у взаємодії із ціннісними
орієнтаціями, як відомо, зумовлюють характер засвоєння гендерних ролей.
Гендерна роль виступає не лише як механізм формування уявлень
особистості про себе як представлення певної статі, але й є способом
фіксації на суб’єктивному рівні цінностей міжстатевих взаємин.
Статево-рольові цінності орієнтації, як складова самосвідомості та
основа гендерних установок безпосередньо впливає на когнітивну,
афективну і регулятивно-поведінкову сфери конкретного індивіда. Тому
формування належного ціннісного підґрунтя гендерних установок щодо
власної та протилежної статі є важливим завданням виховання особистості
школяра.

Розуміння гендера як культурного символу пов’язане з тим, що стать
людини має не тільки соціальну, але й культурно-символічну
інтерпретацію.

Отже, поняття гендер – складний соціокультурний процес формування
суспільством розбіжностей у чоловічих і жіночих ролях, поведінці,
ментальних і емоційних характеристиках.

Гендерна теорія не заперечує існування тих чи інших біологічних,
соціальних, психологічних розбіжностей між чоловіками і жінками. Вона
підтверджує, що факт існування розбіжностей не настільки важливий, як
соціокультурна оцінка й інтерпретація цих розбіжностей. Гендерний підхід
заснований на ідеї про те, що важливі не біологічні або фізичні
розбіжності між чоловіками й жінками, а культурне й соціальне значення,
яким суспільство наділяє ці розбіжності.

Гендер – це стратегія. Гендерна система глибоко впливає на людей.
Потрібно лише розібратися з усіма значеннями цього поняття . Можна
говорити про те, що воно означає у світі, де розмаїтість самоцінна, а
такі розбіжності, як жіноче/чоловіче, чорне/біле, які виключені із
системи ієрархії і домінування.

Як відомо, соціалізація особистості – це акумулювання нею у процесі
життя і діяльності досвіду соціального розвитку і поведінки,
нагромадженого людством, який передається за посередністю виховання й
суспільства. До найбільш поширених визначень соціалізації, на думку
українського дослідника Л.Е.Орбан-Лембрик, належить таке: “соціалізація
– це процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним
соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для
успішної життєдіяльності в певному суспільстві”. Отже, в основі
психологічного розуміння соціалізації особистості лежить характеристика
соціально-психологічного типу особистості як специфічного утворення,
продукту соціально-психологічного відображення соціального життя,
соціальних відносин. Щодо статевої соціалізації, то йдеться про
входження у суспільство і активну взаємодію із соціумом чоловіків і
жінок. Цей процес розпочинається ще у дитинстві і передбачає підготовку
включення хлопчиків та дівчаток у соціальне життя шляхом активного
засвоєння його норм, цінностей, установок, ролей та ідеалів. Виходячи із
тлумачення статевої соціалізації як результату засвоєння людиною умов
соціального життя та активного відтворення нею соціального досвіду,
Л.Е.Орбан-Лембрик, С.Л.Лембрик пропонують розглядати її як типовий та
одиничний процеси. Перший визначається соціальними умовами, залежить
від класових, етнічних, культурних та інших відмінностей, пов’язаний із
формуванням типових для певної спільноти стереотипів поведінки. Другий
як одиничний процес передбачає індивідуалізацію особистості у контексті
вироблення нею власної чоловічої чи жіночої лінії поведінки, набуття
особистого життєвого досвіду. Загалом фактори статевої соціалізації
особистості поділяються на 3 групи: мікрофактори, мезофактори та
макрофактори. До основних позасімейних агентів (факторів), в т.ч.
інститутів статевої соціалізації особистості у цій структурі, належать
насамперед школа, товариства однолітків, засоби масової комунікації,
реклама, “значущі інші” (сусіди, учителі, друзі, кумири), етнос,
регіональні умови, країна, держава, культура тощо.

Як відомо, складові культури – це цінності, моральні норми, звичаї.
закони поведінки, що поділяються ,засвоюються людиною і передаються з
покоління в покоління за допомогою механізму соціалізації мови чи іншого
засобу комунікації. Іншими словами, якщо конкретна гендерна відмінність
спостерігається в культурах, які сильно відрізняються, можна припустити,
що у цієї відмінності є й біологічна основа, а тому вона має
універсальну сутність. Більшість людей анатомічно відповідають чоловічій
чи жіночій статі, однак картина ускладнюється при спробі вивчити їх
сприйняття себе як чоловіків і жінок або як носіїв ознак маскулінності
чи фемінності. Людські істоти володіють чітким внутрішнім відчуттям
своєї приналежності до чоловічої чи жіночої статі або посідають проміжну
кросс-гендерну позицію.

Основу гармонійності кросс-культурної узгодженості складають передусім
універсальні цінності: гендерна і рольова рівність. А відтак, постає
проблема створення умов для саморозвитку підлітка у процесі статевого
виховання незалежно від статі. При цьому слід враховувати, що дівчинка і
хлопчик мають різні статеві можливості для самореалізації в сучасному
суспільстві. А дія гендерних стереотипів робить цю різницю ще вагомішою.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020