Загальнокультурна компетентність. Розвиток мовленнєвих здібностей та
норм відповідної культури

 

Мовна культура людини – це дзеркало її духовної культури.

В.О.Сухомлинський

 

Серед багатьох важливих освітньо-виховних завдань безперечним є
формування у молодших школярів навичок зв’язного мовлення, розвиток
мовленнєвих здібностей та норм відповідної культури.

Розвиток мовленнєвих, загальнокультурних компетентностей – провідний
принцип в організації навчально-виховного процесу на уроках і в
позаурочний час, в групі продовженого дня.

Основи мовленнєвих навичок закладаються в початкових класах, бо саме тут
починає формуватися свідоме ставлення учнів до норм літературного
мовлення (усного й писемного), розуміння необхідності говорити й писати
правильно.

Мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, якими дитина
володіє, воно є універсальною умовою розвитку особистості. У процесі
різнопланового спілкування дитина пізнає природний, предметний і
соціальний світ, що її оточує; формує й розкриває свій власний
внутрішній світ, свій образ – «Я » ; засвоює і створює культурні
цінності, виступаючи при цьому активним суб’єктом взаємодій – «Ми».

Проблема розвитку зв’язного мовлення та норм відповідної культури не є
новою. Її досліджували класики наукової педагогічної думки і сучасні
науковці – Л.С.Виготський, К.Д.Ушинський, С.Ф.Русова, А.С.Макаренко,
В.О.Сухомлинський, О.Я.Савченко.

Уроки розвитку зв’язного мовлення належать до комунікативного компоненту
нового змісту навчання і реалізують всі змістові лінії відповідно до
вимог Державного стандарту:

а) лінгвістичну – знання про текст, його ознаки та особливості;

б) комунікативну – удосконалення   умінь   в   усіх   видах
     мовленнєвої діяльності;

в) діяльнісну —  вчити висловлювати свої думки в логічній послідовності,
 аргументовано доводити свою думку; розвиток   креативних  умінь  та 
умінь працювати з пам’ятками , довідковою літературою, словниками;

г) культурологічну – розширення   уявлень   про   традиції   та  звичаї
  українського народу, його символи , виховання  почуття  прекрасного, 
дбайливе ставлення до природи.

Одним із найголовніших завдань початкового навчання є збагачення
словника учнів, розширення лексичного запасу, що сприяє успішному
засвоєнню не лише мови, а й інших предметів. Цьому сприяє робота над
загадками, прислів’ями, фразеологізмами; використання на уроках
тлумачних словників (зокрема «Тематичний словник школяра» К.С.Прищепа,
В.Г.Лук’яненко).

До найяскравіших стилістичних засобів мовлення належать фразеологічні
звороти.

Спонукають учнів до розуміння фразеологізмів такі вправи і завдання.

1.     Пояснити значення фразеологізму.

2.     Утворити пари антонімів і фразеологізмів.

3.     Дібрати прислів’я, які мають подібність із фразеологізмами
(синоніми).

4.     Утворити прислів’я (із «розсипаних» слів), які мають протилежне
значення до фразеологізмів.

5.     Введення фразеологізмів в речення, текст.

 Формуванню комунікативних здібностей сприяє навчання діалогічного
мовлення , встановлення інтерактивної взаємодії. Інтерактивна взаємодія
– це вміння почати розмову, привернути увагу співрозмовника,
підтримувати розмову, за необхідності змінити тему розмови, виявити
розуміння, запитати, відповісти, побажати, згодитись чи не згодитись,
завершити розмову.

Навчання діалогічного мовлення здійснюється:

—         з використанням діалогу – зразка;

—         через створення ситуацій спілкування;

—         на основі поступового створення діалогу;

—         відтворення прочитаного діалогу в особах;

—         інсценізування  уривків казок, смішинок, поетичних творів;

—         ігрові ситуації за змістом творів художньої літератури.

Наприклад: оповідання В.О. Сухомлинського «Зайчик і горобина», «
Здрастуйте».

Роман Завадович « Оленка маленька».

—         Оленко маленька, чому ти раденька?

—         Бо в мене весела рідня.

—         Чому в тебе очі такі голубенькі?

—         На небо дивлюся щодня.

—         Чому це у квітах у тебе сукенка?

—         В квітник я ходжу по росі.

—         Розумна Оленка, чому ж ти маленька?

—         Тому я маленька, що звуся Оленка.

—         Оленки маленькі усі.

 Значна увага має приділятись розвитку мовного апарату дитини, дикції,
виразності мовлення. Для цього використовується робота над скоромовками,
лічилками, загадками, чистомовками, які привертають дитячу увагу цікавим
змістом і своєрідною формою.

Скоромовка: Ходить квочка коло кілочка,

                       Водить діток коло квіток.

Чистомовка: Ка-ка-ка  — край ставка.

                      Ку-ку-ку — хто співа: «Ку-ку-рі-ку?»

                      Кі-кі-кі   —  курчата чепурненькі.

                      Ки-ки-ки —  курочки-чубарочки.

                      Ко-ко-ко  —  їм квокчуть «Ко-ко-ко!

                      Не йдіть,діточки, далеко!»

. 0 e

i

$eUAU¬AU™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™U™$ ht

ht

0 ht

ht

* ht

ht

ht

ht

* ht

ht

0 i

* ht

ht

$ ht

ht

ht

ht

NУ процесі спілкування на заняттях і в повсякденному житті необхідно
приділяти значну увагу розвитку навичок культури мовлення:

— не втручатись у розмову старших;

— не перебивати товариша;

— не відвертатися, не опускати голови;

— спокійно слухати того, хто говорить, привітно дивитися в очі;

— не жестикулювати надмірно;

— не допускати грубого, зневажливого тону;

— вживати «ввічливі» слова.

Варто ознайомити дітей з такими видами тону, що відтворюють певний
психологічний стан (сумний, веселий, радісний, сердитий, лагідний,
здивований, зляканий, спокійний,  переконливий).

Заохочуючи дітей до вживання слів ввічливості під час зустрічі (Доброго
ранку! Добрий день!),  прощання ( До побачення! Будь здоровий! Щасливої
дороги!), прохання ( Дозвольте. Будьте ласкаві. Вибач, не ображайся.),
 вдячності ( Дякую. Спасибі), використовую прислів’я:

—         Ввічливих  і лагідних скрізь шанують.

—         Говори щирі слова – будеш безсмертний.

—         Слова щирого вітання дорожчі від частування.

—         Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть,

твори  «Чарівне слово» В.Осєєвої, «Спасибі лісникові» Г.Демченко.

Успішне формування мовленнєвих умінь учнів можливе лише за умови
систематичної і цілеспрямованої роботи вчителя, раціональне поєднання
колективної, парної, групової та індивідуальної форм роботи,
використання інтерактивних методів і прийомів.

Прийом 1. Знайди образ

                   а). Відгадай колір слова

                           Весна – зелена, блідо-голуба, смарагдова.

                   б). Добери слово (відшукай цікаві слова)

                           Гострі – бурулька, ялинка, носоріг.

                           Духмяні – квітка, м’ята, абрикос, сіно.

                   в). Добери гарне слово (епітети, метафори)

                           Небо – чисте, блакитне, глибоке море, синій
купол.

                           Річка – прозора, глибока, чиста, дзвінка,
мокра   стежка,

                                         синя стрічка.

                   г).  На що це схоже?

                          Підсніжник – метелик на снігу, розвідник
весни.

Прийом 2.  Впізнай мене (відгадай загадку)

                      Стоїть  хлопець у полі

                      З золотою головою. (соняшник)

                      Склади загадку.

                      Об’єкт: верба, метафора: зелені коси.

                      Стоїть собі дівчинонька

                      Коси розпустила.

                      Дощик миє, сонце гріє

                      Коси зеленіють.

Прийом 3.  Згадай своє почуття.

—        Коли ти вперше побачив сніг?

          Прийом 4.  Вияви співчуття

                              а). Добери ласкаві слова

                                     Дощик – сріблястик, плакусик,
краплистик.

                    б). Пожалій за що небудь

                           Земля – ногами топчуть, орють, замерзає від
морозу.

Прийом 5.  Стань на його місце (ототожни себе з довкіллям)

                        Я — жабка, я – ялинка.     

Прийом 6.  Біном фантазії (Дж.Родарі)

                       «Троянда-слон», «Листопад – комп’ютер»       

Прийом 7.  Стань поетом

                     а). Добери риму

                               сонечко – віконечко, донечка, літечко,

                               квіточки – діточки, зірочки.

                      б). Склади з дібраних рим пісеньку (вірш)

                               Тепле сонечко будить весну – донечку.

                               У лісі квіточки – сонця діточки.

Така словотворча робота наближує дітей до природи, «осердечує» їхнє
ставлення до навколишнього світу, пробуджує в учнів енергію доброти і
співпереживання, щирість емоцій, нестандартні форми вияву дитячих
почуттів, що згодом проросте паростками любові і милосердя.

Сію дитині в серденько ласку.

Сійся-родися ніжне «будь ласка».

Вдячне «спасибі», «вибач»  тремтливе,

         Слово у серці — як зернятко в ниві.

                         «Доброго ранку!» , «Світлої днини!»

                        Щедро даруй ти людям, дитино!

                        Мова барвиста, мова багата,

                        Рідна і тепла, як батьківська хата.

                                                      В.Гринько

Література

1.  Савченко О.Я. Дидактика початкової школи .- К.:Генеза,2002.

2.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори в 5т.- К.:
Радянська школа,1977.

3. Варзацька Л.О. Рідна мова й мовлення. Інтегровані уроки зв’язного

     мовлення. – Кам’янець-Подільський:  Абетка,2001.

4. Логачевська  С.П.  Диференційовані завдання  з розвитку мовлення.
Журнал  « Початкова  школа », 2008.

5. Розвиваємо дар слова. Методичний порадник.Початкова  освіта №
16(448),2008.

6. Наумчук М.М., Будна М.О. Розвиток зв’язного мовлення молодших
школярів. – Богдан,2004.

7. Спецвипуск «Розвиваємо мовлення молодших школярів». Журнал «Початкове
навчання та виховання» № 3, 2010.

Похожие записи