Якобчук Наталя Михайлівна,

Нагірнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Жашківської районної ради Черкаської області

Причини професійного вигорання та професійної деформації педпрацівника

Анотація

У роботі подано теоретичний матеріал з психолого-педагогічної проблеми
«синдрому професійного вигорання», його симптоматика та профілактика.
Також розкрито секрети і показано шляхи педагогічного успіху.

Головними компонентами Людських емоцій, що певним чином впливають на
професійні якості вчителя та визначають їх, є такі:

співпереживання – надає спілкуванню гуманності;

зацікавленість – допомагає просуватися вперед;

хвилювання – стимулює активність;

допитливість – допомагає пізнавати нове;

упевненість – додає солідності, є важливим фактором особистого іміджу.

В. О. Сухомлинський у слові до учнів слушно підкреслював: «Працю вчителя
ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину
бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з
вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються
колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба працювати
роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває, минають десятиріччя і
ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не
відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і
невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель
зобов’язаний – перед суспільством, перед твоїми батьками – працювати
тільки правильно, тільки добре, кожна крихта твоєї людської краси – це
його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя –
так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений
думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливі
підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя».

Свідомість будь-якої людини багато в чому заповнена міфами, ілюзіями,
стереотипами. А у вчительській голові цих стереотипів більш ніж
достатньо.

Наприклад, усі думають, що вчитель повинен бути спокійним,
урівноваженим; бути стриманим і тримати дистанцію; любити всіх учнів
однаково, приховувати свої емоції, почуття і найголовніше – повністю
віддавати себе роботі, жертвувати своїми інтересами. Прагнення вчителя
завжди відповідати цим критеріям веде до загострення стресових ситуацій
або до « технічності» у діяльності. Така концентрація на професійній
діяльності веде до емоційного розладу. Саме не обставини, а реакція
вчителя на них викликає стресове напруження.

Нині все частіше вживається термін « синдром вигоряння», характерний для
представників комунікативних професій, зокрема і для професій педагога.
Ось ніби є все: улюблена цікава робота, допитливі діти, багато важливих
обов’язків, але раптово все це стає непосильним тягарем… Мало хто з
учителів може витримати таке « навантаження».

Сьогодні в школі все частіше звучить термін – «професійне вигорання». Що
є наслідком некерованого стресу, викликаного міжособистісним
спілкуванням у професійній діяльності.

Найбільшим показником професійного вигорання є емоційне виснаження, що
виникає при перевантаженні, гніві та депресіях. Адже у дійсності життя
вчителя виглядає так: напруга , дефіцит часу, постійна занятість на
роботі та вдома, відсутність задоволення від виконаної праці, невміння
відпочивати призводять до значних емоційних і фізичних проблем. У цих
випадках стрес розглядається як фактор, що сприяє розвитку
серцево-судинних захворювань. Хоча стрес буває і корисною складовою
нашого життя, без якої воно було б нудним і нецікавим. Коли ми розуміємо
стрес правильно, то саме він піднімає нас ранком, спонукає до роботи,
відпочинку, допомагає швидше реагувати в різних ситуаціях. Якщо ж стрес
негативно впливає на якість життя, треба негайно вживати відповідних
заходів.

Багато вчителів скаржаться на постійну втому, спустошеність, відсутність
підтримки з боку колег, адміністрації, постійні докори, висловлюють
незадоволення професією. Якщо у вчителя навчальне навантаження 22-27
годин та ще 13-18 годин на інші види педагогічної діяльності, а робочий
тиждень вчителя у середньому 35-45 годин, то такі перевантаження і
можуть призвести до виснаження моральних і фізичних сил, а згодом і до
«професійного вигорання».

«Синдром професійного вигорання « є стресовою реакцією, яка виникає
внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності.
Отже цей термін – загальна назва наслідків нашого тривалого робочого
стресу і певних видів професійної кризи. Симптоми ураження цим синдромом
такі: загальне почуття втоми, вороже ставлення до роботи, загальна
невизначеність, почуття занепокоєння, сприймання роботи як такої, що
постійно ускладнюється та стає менш результативною. Отже, якщо педагог
легко впадає в гнів, дратується і почувається розбитим, зосереджує увагу
на деталях і налаштований надзвичайно до усіх подій, то він уражений цим
синдромом. Окрім того, кожен, хто намагається допомогти, щось порадити,
теж викликає в такої людини роздратування. Учитель вражений « синдромом
професійного вигорання « стає закритим до змін, креативності, оскільки
це вимагає енергії та ризику, які є великою загрозою для вже виснаженої
стресами особистості.

„ † ? .

0

« ‚ a $

v

&

v

&

ь подолати проблеми, учитель найчастіше допускає такі помилки: уникає
співробітників та учнів, дистанціюється від них фізично і подумки, часто
відсутній на роботі. Ситуації сприймає як безнадійні. Далі він може
залишити свою посаду чи взагалі змінити професію.

Як і будь-яку хворобу «синдром професійного вигорання» краще за все
попередити, ніж долати. Починати потрібно з того, щоб ефективно
позбуватися впливів стресу.

Д. Карнегі з приводу стресових ситуацій писав: «Не потрібно пиляти
тирсу!» Якщо ж позбутися стресів не виходить або зараз відчуваються
симптоми «синдрому професійного вигорання», то першою допомогою будуть
слушні поради:

1. Учитися планувати

Дезорганізація призводить до стресу. Наявність великої кількості планів
уроків часто веде до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені
проекти висять над головою як дамоклів меч. Приділяйте планам якийсь
час, коли це буде можливо і попрацюйте над ними доти, доки не закінчите.

2. Ставити досяжні цілі

Багато хто ставить перед собою недосяжні цілі. Але людина не може бути
недосконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи
невідповідності незалежно від того, наскільки ми виконали що-небудь.
Ставте перед собою лише такі цілі, які зможете досягти.

3. Уникати нездорової конкуренції

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції.
Але занадто велике прагнення виграти в багатьох сферах життя створює
напруження і тривогу, робить людину агресивною.

4. Робіть фізичні вправи

З дозволу лікаря оберіть яку-небудь систему фізичних вправ, які
приносять задоволення.

5. Учіться методам розслаблення

Медитація, йога, сутогенне тренування і прогресивна релаксація можуть
бути вивчені з допомогою професійних психологів чи компетентних
вчителів.

Варто використовувати засоби аромотерапії ( м’ята, розмарин, сосна ) та
фітотерапії (валеріана, пустирник, глід, м’ята, меліса, звіробій). Вони
діють заспокійливо та нормалізують сон. Лікувальний ефект мають теплі
ванни з хвойним екстрактом та морською сіллю.

6. Мисліть позитивно

Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих. Не критикуйте інших.
Учіться хвалити інших за ті речі, що Вам у них подобаються

Проте легше запобігти хворобі, ніж її лікувати, вважають лікарі. А тому
кілька профілактичних порад можуть допомогти запобігти «професійному
вигоранню» учителя.

Аксіома вчителя, який мислить розумно

Не піклуватися про себе – безграмотно й бездарно! Вчитель просто не може
собі цього дозволити!

Злочинно не давати собі час від часу відпочинок і не радувати себе.

Нерозумно позбавляти себе задоволень.

Соромно не вміти організовувати для себе хвилини розслаблення та миті
насолоди.

Просто неприпустимо витрачати власне життя на перетворення себе у
«загнаного коня» або у «вичавлений лимон».

Кожен вчитель повинен пам’ятати, що головні компоненти людських емоцій,
що певним чином впливають на професійні якості вчителя та визначають їх,
є такі:

співпереживання – надає спілкуванню гуманності;

зацікавленість – допомагає просуватися вперед;

хвилювання – стимулює активність;

допитливість – допомагає пізнавати нове;

упевненість – додає солідності, є важливим фактором особистого іміджу.

А ще, що в природі існує три грані справедливості: наше сприйняття,
сприйняття людини, що перебуває поряд із вами, і дійсність. І щоб
навчитися ефективно використовувати та збільшувати свої сили існують
певні секрети педагогічного успіху.

Не соромитись виражати свої почуття

Відкрито переживайте, визнавайте почуття інших людей і сміливо виражайте
свої. Інакше відчуватимете себе ображеним, не розуміючи причин цього
стану. У таких педагогів ускладнюються взаємини з колективом, учнями,
керівництвом школи ( та і удома не все добре ), погіршуються результати
роботи, зменшується повнота позитивного відчуття життя.

Шукайте виклик. Сміливо долайте перепони

Успіх збільшує здатність конструктивно й ефективно використовувати свою
енергію. Перемоги, подолання труднощів викликають задоволення, внутрішню
насолоду. Але надмірні перешкоди на шляху педагога обов’язково
призводять до виснаження сил і пригніченого стану.

Оцінюйте, чого Ви варті

Виробляйте щодо себе реалістичне і якомога більш оптимістичне й
позитивне ставлення. Зробіть усе можливе для того, щоб позитивне
відчуття власної цінності, самоповаги Ви виражали вільно, не
соромлячись.

Святкуйте свої перемоги!

Спокійно сприймайте свої невдачі, намагайтеся вчитися на них.

Помилки, невдачі – постійні супутники нашого життя. А як потім боляче ми
караємося через них! Водночас саме невдачі дають нам можливість краще
пізнати себе та внести корективи у своє поводження. Визнання невдач –
необхідна складова життєвого професійного досвіду.

Не чекайте на чарівника, який подарує Вам відчуття впевненості!

І головне. Не бійтеся власних помилок, бо не помиляється той, хто нічого
не робить. Життя потребує від нас сподівання на краще, спокійного
ставлення до гіршого, уміння сприймати всі проблеми з певною часткою
гумору, здорового глузду, не зацикленістю. Тож радіймо життю і воно
принесе нам радість!

Список використаних джерел:

Басова А. Секрети педагогічного успіху / Аліна Басова // Пані вчителька.
– 2009. — № 3. – С. 15.

Луценко З. Замініть «мінуси плюсами» / Зінаїда Луценко // Зневірились. –
2009. — № 6. – С. 6-7.

Психолог на педраді / упорядник О. Главник. – К.: Редакції
загальнопедагогічних газет, 2003. – 128 с. – с. 31-37.

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Похожие записи