Взаємозв’язок загальної, політехнічної та професійної освіти

Загальна освіта — сукупність знань основ наук про природу, суспільство,
людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь І навичок,
необхідних кожній людині.

Загальна середня освіта має три рівні: початкова, основна, повна.

Початкова освіта. Забезпечує загальний розвиток дитини, вміння добре
читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування
книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про
навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування,
основ гігієни, вироблення перших трудових навичок.

Основна середня освіта. Передбачає досконале оволодіння українською та
рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття
наступних рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової
діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної
підготовки, формування високих громадянських якостей і світоглядних
позицій.

Повна середня освіта. Забезпечує поглиблене оволодіння знаннями з
базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію,
формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство,
громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого
рівня.

Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:

— середня загальноосвітня школа — загальноосвітній навчальний заклад
І—III ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа,
III ступінь — старша школа, як правило, з профільним спрямуванням
навчання);

— спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний
заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та
курсів;

— гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II— III ступенів з
поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

— ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним
навчанням і допрофесійною підготовкою;

— колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня
філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

— загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з
частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують
соціальної допомоги;

— спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загальноосвітній
навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або)
розумового розвитку;

— загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загальноосвітній
навчальний заклад І—III ступенів з відповідним профілем для дітей, які
потребують тривалого лікування;

— школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для
дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для
хлопців і дівчат);

— вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III
ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з
денною формою навчання.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти
належать:

— позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для
виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за
інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними
тощо);

— міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для
забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у
профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

— професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад для
забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній
середній освіті;

— вищий навчальний заклад І—II рівнів акредитації — навчальний заклад
для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями
молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття
повної загальної середньої освіти.

Учні здобувають загальну освіту в процесі вивчення навчальних предметів.

Навчальний предмет — педагогічне обґрунтована система наукових знань І
практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст І методи певної
науки.

Відмінність навчального предмета від науки полягає в тому, що до нього
входять тільки основні положення тієї чи тієї галузі знань, доступних
для засвоєння учнями на певному ступені навчання. Навчальний предмет
містить

також дидактичні матеріали, що допомагають учням оволодіти комплексом
навичок і вмінь, необхідних як для подальшого навчання, так і для
активної участі в суспільне корисній праці (трудові, навчальні,
мислительні).

Зміст навчального предмета охоплює фактичний матеріал, що відображає
ознаки і властивості предметів, явищ; узагальнені результати
суспільно-історичного пізнання світу — поняття, закони, принципи,
основні світоглядні поняття, ідеї, провідні наукові теорії, етичні й
естетичні ідеали, правові норми; методи дослідження і наукового мислення
(загальні, особливі, часткові), з якими людина вступає у взаємодію
(сприймання, відтворення, перетворення).

Поняття — основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і
відношення предметів та явищ.

Зміст поняття — сукупність істотних ознак, властивостей і відношень
предмета думки, відображених у поняттях. Обсяг поняття — розмаїття
предметів, кожний з яких має ознаки, відображені у змісті поняття
(наприклад, кінематика — розділ механіки, який вивчає рух тіл,
незалежність від часу величин, що характеризують рух і взаємозв’язок між
ними).

Закон — необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами
об’єктивної дійсності (властивості хімічних елементів перебувають у
періодичній залежності від заряду атомних ядер (закон Д. Менделєєва).

Закономірність — упорядкованість подій, відносна постійність
детермінованих чинників, регулярність зв’язку між певними речами.

Теорія — система знань, що описує і пояснює сукупність явищ окремої
галузі дійсності й зводить відкриті в ній закони до загальної основи
(теорія пружності, теорія пластичності та опору матеріалів,
атомно-молекулярна теорія у природознавстві).

Ідея — вища форма пізнання зовнішнього світу, яка відображає об’єкт і
спрямована на його перетворення (фізика — важлива складова духовної
культури людства).

Навчальні предмети поділяють на гуманітарний (українська мова і
література, іноземна мова, історія) та природничо-математичний
(математика, фізика, хімія, біологія, географія, креслення) цикли. У
процесі їх вивчення здійснюються внутріпредметні та міжпредметні
зв’язки.

Внутріпредметні зв’язки — вибір аспектних проблем, які є наскрізними для
конкретної навчальної дисципліни і застосовуються у процесі аналізу
більшості явищ, які вивчає дана наука, їх здійснення дає змогу спиратися
на

попередні знання в процесі засвоєння нового матеріалу, що активізує
навчально-пізнавальну діяльність учнів.

Міжпредметні зв’язки — узгодженість між навчальними предметами, що дає
змогу розглядати факти і явища реальної дійсності з різних точок зору, з
позицій різних навчальних предметів.

Сукупність знань з різних навчальних предметів розкриває зв’язки, що
виявляються в дійсності. Нерідко одні й ті самі факти, явища різні науки
вивчають з різних точок зору, в різних аспектах. Пізнання цих зв’язків
важливе для формування наукового світогляду школярів.

Міжпредметні зв’язки мають на меті показати і такий їх аспект, коли
можливості одного предмета сприяють розв’язанню завдань іншого. Так,
математику застосовують лід час вивчення фізики, хімії, а знання рідної
мови допомагає грамотно висловлювати свої думки усно і на письмі з усіх
навчальних предметів. Міжпредметні зв’язки реалізуються за умови, що всі
шкільні предмети викладають рідною мовою, кожен предмет певною мірою
спирається на математичний апарат, тому вчитель має врахувати те, що
учні вже знають з рідної мови і математики. Не менш суттєву роль
відіграє зв’язок викладання природничо-математичних дисциплін з природою
і виробництвом, а гуманітарних — із суспільними явищами. Дбаючи про це,
учитель мусить цікавитися викладанням інших дисциплін, передусім
суміжних, враховувати їх особливості у своїй діяльності.

У процесі навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах учні
також здобувають і політехнічну освіту.

Політехнічна освіта — сукупність знань про головні галузі й наукові
принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями,
необхідними для участі в продуктивній праці.

Здійснюється вона насамперед у процесі вивчення предметів політехнічного
циклу (математики, фізики, хімії, біології, географії), а також інших
предметів (історії, основ держави і права, літератури), трудового
навчання. Вагоме значення мають практикуми, факультативи з
машинознавства, автосправи, електротехніки тощо.

Застосовуючи політехнічні знання на праці, учні набувають практичних,
загальнотрудових умінь та навичок, зокрема таких: користування простими
знаряддями праці та інструментами, аналіз і часткове складання технічної
документації, виконання нескладних операцій з ручної та механізованої
обробки металу, дерева, ремонт нескладної апаратури та ін.

Загальна і політехнічна освіта — базові у профорієнтації та професійному
навчанні.

Професійна освіта — сукупність знань, практичних умінь І навичок,
необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і
технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь
та навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей,
необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

Питання професійної освіти частково вирішують загальноосвітні навчальні
заклади в процесі профорієнтації, на факультативних заняттях, у
різноманітних гуртках. Але головний шлях здобуття професійної освіти —
навчання молоді у професійно-технічних училищах і вищих закладах освіти
різних типів і профілів.

У професійно-технічному училищі молода людина не лише здобуває обрану
спеціальність, а й може отримати середню освіту. Ці училища готують
спеціалістів з понад 800 робітничих професій. Система профтехосвіти
спроможна забезпечити місцями для навчання до 25% випускників
загальноосвітніх шкіл, які мають базову загальну освіту, причому понад
70% з них разом із професією здобувають повну середню освіту. Крім того,
щороку до 70 тис. випускників шкіл, які мають повну середню освіту,
вступають до профтехучилищ, щоб здобути робітничу професію.

Особливе місце в підготовці висококваліфікованих кадрів належить вищим
закладам освіти. Вищу професійну освіту молодь України здобуває в 163
вищих закладах освіти III—IV рівнів акредитації (класичні, технічні та
педагогічні університети, академії й інститути); у 735 державних вищих
закладах освіти І—II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі);
123 вищих закладах освіти, заснованих на інших формах власності.

Система вищої освіти здатна забезпечити місцями у вищих навчальних
закладах 35% випускників загальноосвітніх закладів. У вищих закладах
освіти навчаються і здобувають професію з 71 напряму понад 1,5 млн.
студентів: до 620 тис. у закладах І—II рівнів акредитації та понад 920
тис. — у закладах III—IV рівнів акредитації.

Поєднання загальної, політехнічної та професійної освіти свідчить про
органічний зв’язок між науковими дисциплінами, а також між наукою і
виробництвом.

Зміст освіти зарубіжної школи

Проблема змісту навчання — одне з головних питань теорії та практики
навчання в зарубіжній педагогіці. Уявлення про зміст освіти в зарубіжних
школах дає середньостатистичне співвідношення предметів у навчальному
плані. В розвинутих країнах (СІЛА, Англія, Франція та ін.) на
гуманітарний цикл припадає 46%, природничо-математичний — 21,5,
художньо-естетичний — 10, оздоровчо-трудовий — 21%.

Цікавим є зміст навчання в американських середніх школах. Старша середня
школа США має два навчальні профілі: академічний і практичний.
Практичний — загальний, комерційний, індустріальний,
сільськогосподарський напрями. Для всіх учнів обов’язкове вивчення
рідної мови, суспільних дисциплін, природознавства і математики, заняття
фізкультурою. Окрім того, вони можуть обрати кілька предметів з циклу
необов’язкових. Академічний профіль передбачає вивчення алгебри,
геометрії, фізики, хімії, біології, іноземних мов.

Право на отримання диплома про закінчення старшої середньої школи дає
певна кількість залікових одиниць, або «кредитів» (не менше 16), які
випускник повинен набрати у процесі навчання. Заліковою одиницею
вважають вивчення дисципліни впродовж року по 5 годин на тиждень. Таких
одиниць треба набрати: з англійської мови і літератури — 4, з історії —
2, соціальних наук — 1, природничих наук — 2, математики (алгебра,
геометрія, тригонометрія) — 2. Кожен учень зобов’язаний прослухати
2—3-годинний цілеспрямований курс, наприклад, іноземної мови,
психології, стенографії, 3—4 залікових одиниці можна отримати за
вивчення додаткових предметів на вибір. За американськими законами,
учень не зобов’язаний засвоїти весь програмний матеріал і отримати
атестат з хорошими оцінками, він лише повинен щодня ходити до школи до
16 років. Відтак він може не продовжувати навчання.

Старша середня школа в Японії платна, вступити до неї можна після
закінчення неповної середньої школи, склавши вступні іспити. Перший рік
у ній — загальноосвітній, на другому і третьому роках вивчають предмети
за вибором. Наприклад, із 5 предметів гуманітарного циклу слід вибрати
2. Щоб закінчити цю школу, необхідно скласти більш як 80 заліків. Учні,
що навчаються на спеціалізованому відділенні, додатково складають іще
понад 30 заліків з професійних і спеціальних предметів. На цьому
відділенні навчаються за такими напрямами: промисловість, комерція,
рибальство, сільське господарство, охорона здоров’я, домоводство. Учні
загальноосвітніх відділень самі складають свої навчальні плани з
предметів академічного циклу, можливе також вивчення предметів з певної
професії. До загальноосвітніх навчальних предметів у старшій середній
школі належать: японська мова, географія, історія, суспільствознавство,
математика, природничі дисципліни (загальне природознавство, фізика,
хімія, біологія, геологія), здоров’я і фізичне виховання, мистецтво
(музика, образотворче мистецтво, художнє ремесло, каліграфія), іноземна
мова, економіка, домашнє господарство. Посилена увага держави до проблем
освіти зробила Японію найосвіченішою країною світу. Понад 95 % японців
мають середню освіту і першими в світі досягли «все-загальної середньої
грамотності»1.

Народна педагогіка про зміст навчання:

Де більше науки, там менше муки.

Наука в ліс не веде, а з лісу виведе.

Потрібно учиться — завжди згодиться.

Ученому — світ, а невченому — ніч.

Хто хоче більше взнати, тому треба менше спати.

Похожие записи