Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику

У час кардинальних політичних, соціальних та економічних змін, що
відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогічної
науки. Вона визначає мету і зміст, форми й методи виховання та
підготовки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток
й удосконалення національної школи та освіти. У період розбудови
національної школи розробка теоретичних проблем виховання і навчання,
практичних шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу повинні
якнайповніше задовольняти потреби практики.

Говорячи про необхідність впровадження у практику роботи школи
результатів педагогічних досліджень, залучення вчителів до наукових
пошуків, педагог А. Фурман зазначив: «За пересічний, а то й низький
рівень навчання у загальноосвітній школі відповідальність несуть
передовсім наші науковці, вчені. Школа, яка будує свою роботу на
інструкціях чи наказах, ніколи не стане тією соціальною інституцією, в
лоні котрої гартується нова продуктивна сила. Шлях до школи XXI століття
— через фундаментальний експеримент за участю в ньому творчо мислячого
наукового потенціалу країни»1.

Впровадження в практику досягнень педагогічної науки передбачає
оволодіння широким загалом учителів, вихователів і керівників шкіл
результатами нових педагогічних досліджень, розробленими на їх основі
практичними рекомендаціями і методикою їх застосування. Втілити ідеї
педагогічної науки в практику діяльності можуть як окремий педагог
(учитель навчального предмета, класний керівник, вихователь, директор
школи чи його заступник), так і група осіб (методичне об’єднання класних
керівників або вчителів навчального предмета), цілий педагогічний
колектив.

Конкретні досягнення запроваджуються в практику такими етапами:
підготовка науково-методичних рекомендацій і розробка необхідної
документації для працівників школи; проведення інструктивно-методичних
нарад з керівництвом школи і активом учителів; розподіл функцій між
усіма учасниками; надання оперативної допомоги керівництву школи у
плануванні й проведенні методичного навчання і самоосвіти вчителів з
впроваджуваної проблеми; чітке визначення основних етапів впровадження і
пов’язаного з ним методичного навчання, щоб воно стало доступним для
вчителів; проектування системи заходів морально-психологічного
стимулювання працівників школи, які беруть участь у цьому процесі;
оперативний контроль за впровадженням, виявлення типових труднощів і
недоліків, внесення коректив до методичних матеріалів, змісту
методичного навчання, до темпу і етапів впровадження; аналіз результатів
впровадження в кінці навчального року і накреслення нових перспектив
роботи над цією темою.

Досвід переконує, що не все нове, навіть явно позитивне, педагогічний
колектив сприймає з ентузіазмом. Адже завжди знайдуться вчителі, які на
будь-які новації дивляться з недовірою, дехто — скептично, а дехто не
бажає нічого змінювати у своїй діяльності. Тому потрібно переконати
педагогічний колектив у їх доцільності, показавши: зумовленість цих
педагогічних ідей суспільними потребами, вимогами, які ставляться перед
школою; яких результатів у навчанні та вихованні буде досягнуто; як
втілення позначиться на розв’язанні інших навчально-виховних завдань;
вплив нововведень на вдосконалення і раціоналізацію праці вчителів та
учнів; наступність нових ідей з уже наявними у шкільній практиці,
передусім у передовому досвіді вчителів, що доведе можливість
використання їх у цій школі; результати досвіду інших шкіл, які успішно
втілюють цю наукову ідею; порівняльні діаграми, схеми, таблиці, що
доводять ефективність нових прийомів роботи.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки доцільно запровадити в
практику навчально-виховної роботи школи такі педагогічні новації: шляхи
оптимізації навчально-виховної роботи; диференційоване навчання;
методику попередження і подолання педагогічної занедбаності учнів та ін.
Однією з форм упровадження є так звані авторські школи.

Прикладом такої школи може слугувати авторська середня загальноосвітня
школа № 80 м. Дніпропетровська.

Проблема, над якою працює школа, — «Індивідуалізація та диференціація
роботи з учнями, батьками, вчителями на основі теоретичних і практичних
досягнень сучасної зарубіжної і вітчизняної педагогічної та
соціально-психологічної науки і практики».

Мета створення цієї школи: у навчанні — визначити, якими індивідуальними
особливостями наділила природа кожну дитину і залежно від цього дати їй
освіту, підвести до професії, яка найбільше відповідає її інтелекту та
можливостям; у вихованні — навчити дитину виходити з конфліктних
ситуацій з гідністю, без моральних втрат для себе і для людей, що її
оточують.

В авторських, експериментальних класах створюється власна система
опанування знань, практичних умінь і навичок дослідно-експериментальної
діяльності, окремих видів професійної підготовки, роботи за новими
технологіями. Під авторством розуміють передусім глибоке вивчення
особистості учня (його інтелектуальних, психологічних, медичних,
фізичних даних, навчальних можливостей, здібностей, нахилів, мрій) і на
цій основі вироблення, погодження та реалізацію індивідуальних планів
його навчання, виховання, розвитку з обґрунтованим прогнозуванням
результатів усіх етапів навчально-виховного процесу. Авторство
передбачає роботу за авторськими, експериментальними та оригінальними
програмами на уроках, заняттях факультативів, у гуртковій роботі тощо;
використання нестандартних та оригінальних підходів до організації
навчально-виховного процесу; орієнтацію на зв’язок з вищими закладами
освіти, НДІ, позашкільними й іншими установами та організаціями,
навчання на їх базі; серйозну системну індивідуально-групову роботу
меди-ко-соціально-психологічної служби; цільову роботу з підвищення
психолого-педагогічної культури всіх учасників навчально-виховного
процесу; індивідуальну науково-методичну роботу з педагогами і поєднання
в ній контрольно-аналітичного й методичного аспектів; організацію
центрів розвитку і дозвілля учнів, батьків, учителів; зняття дискомфорту
в навчанні, розвитку учнів, роботі педагогів; співпрацю зі школою.

Авторські класи створюються за ініціативою вчителя, який згодом стає
його класним керівником.

Основа науково-філософської концепції авторської школи — любов до дітей,
повага до дитини, яка перебуває в центрі педагогічної системи, звернення
до її внутрішнього світу, опора на її сили, внутрішні потенції,
підтримка і розвиток того здорового, що є в кожної особистості .

Наукова організація педагогічної праці

Наукова організація педагогічної праці (НОПП) — система науково
обґрунтованих заходів, спрямованих на систематичне вдосконалення
педагогічної праці та її умов, — забезпечення максимальної ефективності
навчання і виховання учнів за раціонального використання часу, сил,
засобів як педагога, так і учнів.

НОПП передбачає вміння працювати, вдосконалюючи прийоми і методи праці;
вчитися, як треба працювати, і навчати цього вміння інших;
удосконалювати й раціонально використовувати умови праці.

НОПП охоплює такий комплекс проблем: економія, раціональне використання
часу, створення і раціональне використання сприятливих умов праці та
відпочинку, максимальне піклування про здоров’я та всебічний розвиток
усіх учасників трудового процесу. Загальний зміст НОПП — НОП педагога,
НОП учня, наукова організація педагогічного процесу як певного виду
праці, НОП в адміністративній роботі.

У науковій організації праці вчителя важливими є організація часу,
методика роботи з книгою, техніка фіксації та обробки інформації,
методика відбору і зберігання готової інформації.

Учителеві конче необхідно навчитися правильно розраховувати, розподіляти
час. Він не повинен планувати формальних заходів, слід продумати, які
види діяльності можна поєднати (перевірку зошитів і слухання цікавої
радіопередачі); намітити, що із запланованого можуть виконати інші;
підібрати раціональні методи виконання запланованого; продумати
можливість кооперування з іншими вчителями (проведення класних годин у
паралельних класах) тощо.

Оскільки вчителю доводиться багато працювати з різними літературними
джерелами, він має володіти різними видами читання: попереднє читання —
в процесі читання позначають усі незнайомі, іншомовні слова, наукові
терміни і поняття, щоб опісля можна було з’ясувати їх значення за
словником чи довідником; наскрізне читання —уважне прочитування всього
матеріалу. Його застосовують тоді, коли треба повністю охопити зміст
розділу, статті, книги; вибіркове читання — певний відбір матеріалу для
читання з метою його поглибленого вивчення; повторне читання —
передбачає повернення до того, що дуже потрібне або не цілком зрозуміле,
через деякий час; аналітичне читання, або читання з проробкою матеріалу
— критичний аналіз змісту з метою глибокого його вивчення,
конспектування істотного; партитурне читання — динамічне читання з
великою швидкістю, що має на меті швидке ознайомлення з книгою (за 1,5—2
год. прочитують до 200—300 сторінок); змішане читання — застосування
різних видів читання залежно від змісту матеріалу, мети і завдань його
вивчення.

Учитель може заощадити свій час і енергію не лише за рахунок
раціонального виду читання, а й уміння робити необхідний вид запису:
план, тези, конспект, анотацію, реферат, рецензію, цитату (про них уже
йшлося у попередніх розділах). Зібрану інформацію корисно записувати на
окремих картках, що дає змогу систематизувати її відповідно до тем
уроків чи виховних заходів.

У науковій організації праці учня важливу роль відіграють такі чинники:
режим дня учня, робоче місце, техніка організації особистої праці,
планування, облік і контроль.

Навчають учнів основ наукової організації праці такими шляхами:
вивченням НОП як особливого навчального предмета, особистим прикладом
педагога (систематичне вдосконалення ним організації своєї праці,
навчання учнів елементів НОП у процесі вивчення засад наук),
організацією всієї діяльності учнів на принципах НОП. Учням доцільно
також пропонувати пам’ятки-алгоритми для виконання різних видів
навчальної діяльності. Наприклад, для виконання домашнього завдання вони
можуть скористатися такими порадами:

— на підготовчому етапі роботи («Приступай до роботи!»): наведи порядок
на робочому місці. Дістань все потрібне для занять. Встанови
послідовність роботи. Регламентуй роботу в часі.

— на виконавчому етапі роботи («Дій рішуче!»): усвідом зміст кожного
завдання. Згадай поради вчителя. Не відволікайся, стеж за своїми діями.
Дотримуйся режиму праці та відпочинку;

— на завершальному етапі роботи («Підведи підсумки»): перевір якість і
повноту виконаного завдання. Допрацюй усе, що необхідно. Врахуй на
майбутнє успіхи і помилки, зроби висновки.

Для виконання завдань, що передбачають роботу над помилками, учням
пропонують таку пам’ятку:

1) усвідом, яке правило порушує допущена тобою помилка;

2) повтори правило і напиши пояснення;

3) придумай і напиши кілька прикладів на це правило;

4) перевір, чи немає помилки;

5) дай перевірити написане комусь із батьків або товаришів;

6) якщо сумніваєшся у правильності написаного, запитай учителя.

У науковій організації праці педагогічного колективу сучасної школи
актуальними є: організація творчих пошуків учителів, поширення їхнього
досвіду, втілення досягнень педагогічної науки у шкільну практику;
створення умов для розвитку здібностей і талантів, виявлення обдарованих
дітей; удосконалення планування всіх напрямів діяльності школи, обліку і
контролю; організація взаємодії школи з сім’єю та громадськими
організаціями.

Кожен з означених напрямів потребує ретельного осмислення і реалізації
певної системи заходів. Так, організація творчої праці педагогічного
колективу може охоплювати вибір теми, визначення мети і завдань,
підготовку вчителів до колективної творчої праці; розподіл теми на
окремі питання для творчої розробки групами і окремими педагогами та
проектування необхідного досвіду (розробка програми дослідження);
організацію цілеспрямованої самоосвіти вчителів і колективних форм
їхньої роботи відповідно до обраної теми; організацію систематичної
конкретної допомоги педагогам у їхній роботі над темами з боку
науковців-консультантів; узагальнення результатів творчої праці
педагогічного колективу на основі окремих праць учителів, використання
їх творчої праці.

Похожие записи