Реферат на тему:
Вплив постмодернізму на педагогічну теорію та практику в США
Кінець ХХ століття ознаменувався глибокими трансформаціями в суспільній
свідомості, обумовленими кризою і подальшим розпадом модерну –
соціокультурної матриці, яка на протязі довгого часу домінувала в
європейській культурі та культурі США. В 80-90 роках означена
трансформація стала предметом філософських та культурологічних роздумів,
та гострої критики з боку нової філософської течії – постмодернізму. На
сучасному етапі постмодернізм посилює свій вплив не тільки на культуру,
літературну думку, філософську думку, але й на освіту. Все частіше можна
побачити прояви тенденцій постмодерну в педагогічній теорії та практиці
розвинених зарубіжних країн [1,4-5].
Постмодернізм – це поняття, яке широко використовується в літературі,
мистецтві, архітектурі, історії, філософії, освіті. Дати визначення
постмодернізму складно. Сандра Керка, наприклад, говорить, що
«постмодернізм протистоїть всім визначенням» [2,1], але можна зібрати
його основні, загальноприйняті характеристики, скласти їх та одержати
«робоче визначення». Як загальнокультурному феномену постмодернізму
притаманні наступні риси: « заперечення цінностей, змішення стилів,
терпимість до двозначності, акцент на різноманіття, схвалення інновацій
та змін, особлива увага до існуючої реальністі» [3,1].
З деяким запізненням педагогіка також сприйняла ідеї постмодернізму,
вступила в постмодернізм і частково стала постмодерністською. Він став
важливим етапом в становленні нової педагогічної теорії та мав великий
вплив на формування педагогічної практики. Він викликав появу
специфічних освітніх технологій та моделей, які зорієнтовані на розвиток
здібностей мислення. Для постмодерністів від педагогіки необхідно
підкреслити важливість симетричних взаємовідношень між вчителем і учнем,
неможливість встановити будь-які норми в процесі навчання; спробу
відмовитися від ідеалів раціональності модернізму, модерністського
змісту освіти; розширення засобів виховання та навчання, зокрема
особлива увага звертається на аудіовізуальні засоби.
Представники американської постмодерністської педагогіки (Клайв Бек,
Сандра Керка, Деніс Глінка та інші), обґрунтовуючи свої погляди на
сучасну педагогічну теорію та практику, спираються на ідеї, які
представлені в роботах Річарда Рорті. Вони визначають та характеризують
деякі «постмодернізми» в сучасній педагогіці США:
Конструювання знання та конкретизація. Конструювання знання в класній
кімнаті в процесі спільної роботи вчителя і учнів допомагає вирішити
проблему формування у школярів здібності самостійно добувати знання.
Змінюються позиції в класній кімнаті, центральною фігурою якої вже є не
вчитель, що насаджує знання, а учні, які його самі конструюють. Вони
приймають активну участь в процесі навчання та пізнають реальності
сучасного світу, що дає їм можливість успішно адаптуватися до них.
Демократичність навчання. Симетричні відносини між учнем та вчителем.
«Авторитетність» вчителів та експертів ставиться під сумнів. Важливо,
щоб вчителі та учні вчилися разом (мається на увазі процес навчання і
суспільний досвід). Не допускається домінування вчителеля, його
авторитарність тому, що така поведінка принижує гідність учня.
Толерантність та свобода. Корінні американці, афроамериканці,
американці азіатського походження, латиноамериканці на протязі століть є
жертвами інтелектуального та освітнього тиску з боку культури та системи
освіти США і європейських країн. Це і є поясненням того, що велика
кількість дітей неєвропейського походження навчаються набагато гірше. На
цю проблему звернула увагу парламентська комісія США в справах
національних меншостей, яка проаналізувала освітні програми
американських шкіл і прийшла до висновку, що необхідно вивчати традиції
та спосіб життя кожної підкультури для того, щоб зберегти незмінними їх
національні цінності. Толерантність в цьому випадку має нове значення –
ніякого негативного відношення та приниження національних меншостей.
Свобода – це вільне вираження традицій та культурного спадку громад
національних меншостей.
Творчість. З точки зору педагогів постмодерністів творчість є
важливим союзником, так як допомагає учням конструювати власні знання та
цінності.
Різноманітність. Це стосується способів начання. Важлива роль
відводиться аудіовізуальним засобам та віртуальному світу, які
створюються сучасною комп`терною технікою. Інформацію вже можна одержати
не тільки від вчителя, який є інтерпретатором текстів підручника, але й
з Інтернету, телевізійних програм тощо [4,7-9].
Таким чином, постмодернізм не залишився просто екзотичною філософією,
він знайшов своє втілення в педагогічній теорії та практиці не тільки
США, а й багатьох інших європейських країн. Але відношення до
постмодернізму з боку теоретиків та практиків неоднозначне. Слід
зауважити, що деякі з них виступили з критикою постмодернізму й
доводили, що використання постмодерністських ідей (зокрема нігілізму,
релятивізму та ін..) може повністю зруйнувати систему виховання та
освіти в Європі та США.
Література
1. Постмодерн в философии, науке, культуре: Хрестоматия / Сост.
В.И.Штанько, И.З.Цехмистро, В.Н.Сумятин – Х., 2000.
2. Kerka Sandra. Postmodernism and Adult Education. ACVE. 1997.
3. Hutcheon Linda. The Politics of Postmodernism. London: Routledge,
1989.
4. Beck Clive. Postmodernism, Pedagogy and Philosophy of Education /
HYPERLINK “http://www.ed.uiuc.edu/EPS/PES-Yearbook”
http://www.ed.uiuc.edu/EPS/PES-Yearbook .
5. Огурцов А.П. Постмодернистский образ человека и педагогика //
Человек. 2001. №3-4.
Rorty Richard. Philosophy and the Mirror of Nature. Princeton, NJ. 1979.
7. Rorty Richard. Contingency, Irony, and Solidarity. Cambridge. 1989.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
