Реферат на тему:

Вплив інформаційно-технологічної революції на формування системи
професійної освіти безробітних фахівців в США

Протягом 20-вікової історії розвитку людства основним предметом праці
були матеріальні об’єкти. Економічна могутність будь-якої держави
вимірювалася матеріальними ресурсами, які вона контролювала. В кінці ХХ
ст. вперше основним предметом праці в суспільному виробництві промислово
розвинутих країн стає інформація. Постійна тенденція перекачування
трудових ресурсів із сфери матеріального виробництва в інформаційну
сферу є найбільш помітною [1,с.14; 2]. Iнформаційні технології сьогодні
є невiд’ємною частиною свiтової цивілізації, і це добре розуміють в
iндустрiально розвинутих країнах. У заключному документi проведеної
Міжпарламентським Союзом та ЮНЕСКО Міжпарламентської конференції з
питань освіти, науки, культури і комунікації на зламі XXI столiття, яка
вiдбулась 3-6 червня 1996 року в Парижi, спецiально наголошувалось на
важливостi розробки країнами всеохоплюючого інформаційного законодавства
та інформаційної політики, націлених як на сучасні інформаційні
технології і створення всесвітньої комунікаційної мережі, так і на
використання традиційних засад та на профілактику, унеможливлення
небезпек від світової інформаційно-технологічної революції. Ця
революція, як передбачалося, змінить не тільки способи і засоби
комунікації, якими користується людство, а й саме його життя. Вона
подолає бар’єри часу і простору, поступово створить світову цивілізацію
(нову «культуру світу»), яка мусить доповнювати, а не придушувати
національні і місцеві культури, не заміняти їх загальнодоступними
примітивами та сурогатами [3,с.42]. Швидке зростання інформаційних
технологій стало причиною багатьох революцій у військовій справі
насамперед, а також швидкого розвитку автоматизації виробництва. Саме
зростання використання інформації, знань як найважливішого виду
ресурсів, який дедалі більшою мірою визначає стан та майбутнє держави, є
головною ознакою сучасних постіндустріальних тенденцій суспільного
розвитку.

Більшість сучасних дослідників дають таку характеристику зміні
соціальної та життєвої ролі знань у процесі розвитку суспільства: «В
період класичної індустріалізації значення фізичної праці зменшується,
знань — дещо збільшується, капіталу — значно зростає. У
постіндустріальний період, який характеризується як
інформаційно-інноваційний, співвідношення трьох зазначених чинників
змінюється. Знання стають найбільш значущим чинником, капітал — менш
значущим, і дуже мало значущим чинником стає фізична робота» [4,с.9].

Починаючи з 60-х років минулого століття, чiтко простежувалася
поляризація думок щодо визначення вирішального чинника соціального
прогресу. Так, у концепціях «індустріального» i «постіндустріального»
суспільства, висунутих Дж.Гелбрейтом, Ж.Фурастьє, Р.Ароном та іншими
вченими, проблема науково-технічної оснащеності суспільства залежала від
вибору пріоритетних напрямів у розвитку техніки (розробка екологічно
чистих підприємств, безвідходних технологій тощо). Проте в наступні
десятиліття провідне місце серед інтенсивних чинників розвитку
виробництва посідає фахiвець з його здібностями, знаннями, навичками,
досвідом, ставленням до праці, фахiвець, що ініціативно мислить,
високоорганізований, дисциплінований, освічений, тобто такий, що володіє
принципово новою технологічною культурою, професійно і психологічно
підготовлений до матеріально-технічних засобів, які швидко оновлюються.

Радикальна перебудова виробництва за рахунок використання нових
інформаційних технологій, швидке накопичення інформації висувають
підвищені вимоги до цілей професійної освіти безробітних, змісту і
методів навчання. Ці вимоги передбачають якісно інший рівень
кваліфікації галузевого і вузькопрофесійного контингенту безробітних
фахівців, нові орієнтири для учасників виробничого процесу. IТР
супроводжується перетворенням науки на безпосередньо виробничу силу.

Наявність великого обсягу інформації само по собі не викликає
позитивного розвитку та перемiн, якщо фахівці не будуть готовi до того,
щоб засвоювати, оцiнювати та використовувати її. Таким чином, iснує явна
потреба у пiдготовці та перепідготовці безробітних фахівців до
майбутньої дiяльностi у технологiчно-революцiйнiй iнформацiйнiй системi.
Для цього, звичайно, потрібна відповідна сучасним умовам система освіти
безробітних, яка б забезпечувала економіку кваліфікованими спеціалістами
та задовольняла соціальні потреби суспільства.

Аналізуючи ретроспективу розвитку США у порівнянні з провідними
європейськими країнами, слід зазначити, що саме ця країна першою зробила
висновок, що довгострокове економічне процвітання в більшості випадків
залежить від постійного розвитку її робочої сили, а саме її якісної
професійної підготовки. Слід зазначити, що біля 60% американської
робочої сили в кінці минулого століття мало вищу та незакінчену вищу
освіту. Це один з найвищих показників у світі. Активна частина
населення, у першу чергу молоді соціальні групи, почали розуміти
необхідність професійної спеціальної підготовки з дефіцитних професій,
які користуються попитом на ринку праці. Це, в свою чергу, вплинуло на
поведінку безробітного населення та сприяло прагненню до підвищення
кваліфікації та перепідготовки, формуванню здатності та готовності до
зміни професії, а також розвитку творчої активності особистості.

Щороку більше 20 млн. безробітних людей у США здійснюють підготовку або
перепідготовку на різних курсах та за різними програмами. Понад 45 млн.
дорослих американців слухають лекції в університетах, коледжах,
професійних та урядових організаціях, церквах та синагогах. Більшість
учасників освітніх програм перепідготовки мають за мету отримати нову
кваліфікацію, перевірити та удосконалити набуті раніше професійні
навички. Біля 50% слухачів навчаються за програмами, які фінансуються
вищими навчальними закладами, біля 15 % — бізнесовими структурами та
промисловістю. Біля 80% компаній організовують власні програми
підготовки та перепідготовки населення. Загалом валові витрати на
освіту (у тому числі перепідготовку безробітних ) в США сягають
астрономічних масштабів – 800 млрд. дол. на рік [5, c. 66].

Зауважимо, що американські приватні компанії та великі корпорації
розглядають витрати ( біля 60 млрд. дол. на рік) на програми
перепідготовки безробітних фахівців як невід’ємний компонент їх
довготривалої економічної стратегії.

Детальний аналіз процесів розвитку освіти безробітного населення США
дає підстави стверджувати, що основним фактором, який вплинув на хід
цього розвитку, є інформаційно-технологічна революція (ІТР).

Входження США до світового інформаційного простору, міжнародне
інформаційне спiвробітництво, запровадження новітніх інформаційних
технологій та комунiкацiй призвело до змін у характері та змісті праці,
що, в свою чергу, безпосередньо вплинуло на методи та зміст підготовки
безробітних фахівців.

Зростаючі масштаби наукових досліджень, розробок, запровадження нових
досягнень науки і техніки та прискорена реалізація їх у промисловості та
інших галузях економіки вимагають значної кількості фахівців принципово
нових професій, пов’язаних з IТР. Зазначимо, що найпрестижнішими та
високооплачуваними професіями у США вважають професії лікарів, юристів,
брокерів та фахівців у галузі ІТ. Однак, особливо відчутною є ситуація
нестачі фахівців в галузі інформаційних технологій (програмістів,
системних адміністраторів, інженерів з комп’ютерних систем та Інтернет
тощо). Так, у 2001 році у США налічувалося біля 900 тис. вакансій
ІТ-фахівців. Саме фахівці з такими кваліфікаціями необхідні практично
всім – як гігантським компаніям, так і маленьким магазинам з продажу
комп’ютерів та програм.

Сьогодні США є одними з лідерів за рівнем насиченості економіки
електронікою та комп’ютерною технікою. Чільне місце відводиться розвитку
автоматизованої системи інформаційного пошуку та удосконаленню
інформаційних систем комунікацій між науковими закладами. Тому саме
категорія людей, зайнятих обробкою інформації, є найвагомішою ланкою у
розвитку ІТР. Звідси випливає необхідність підвищення кваліфікаційних
вимог до «інформаційних працівників», а саме: вміння аналізувати
аналітичну інформацію, розуміння функціональної взаємодії
автоматизованих систем, підвищена уважність, високий інтелектуальний
потенціал, досконале володіння інформаційною технологією тощо.

Пріоритетні напрями ITP визначають необхідність оновлення
змісту і форм навчальної підготовки та перепідготовки безробітних
фахівців, насичення їх елементами сучасних iнформаційних технологій і
творчості. Тобто, головним завданням професійної освіти безробітних
фахівців в умовах ITP є підготовка, яка вимагає:

-фундаментальної підготовки, яка має мiждисциплiнарний характер;

-теоретичної й практичної підготовки з профілюючих дисциплін, творчої
підготовки з фаху;

-підготовки в сфері науково-дослідної і дослідно-конструкторської
роботи.

Зазначенi головнi напрями професійної пiдготовки включають
ряд окремих вза’ємопов’язаних за загальним призначенням форм пiдготовки
— економiчну, математичну, соцiологiчну, соцiально-психологiчну,
управлiнську, правову, комп’ютерну, екологiчну, лiнгвiстичну тощо.

Разом з тим, якісна підготовка безробітних фахівців неможлива без
широкого використання нових технологій і засобів навчання та
інформаційних фондів до них. Зауважимо, що комплексне використання нових
технологій і засобів навчання дає змогу:

— інтенсифікувати процес подання студентам безперервно зростаючих
обсягів актуальної науково-технологічної, екологічної, соціальної й
методичної інформації;

— забезпечити якісне практичне застосування теоретичних знань з
навчальних дисциплін;

— допомагати студентам самостійно здобувати нові знання на базі
сучасних засобів телекомунікації та доступу до світових банків знань;

— раціоналізувати працю викладачів та інших учасників
навчально-виховного процесу.

Аналізуючи проблему впливу ITP на професійну освіту безробітних фахівців
у США, можна зробити висновок, що всебічне використання
інтелектуального, інформацiйнo-технологічного потенціалу країни в
процесі соціально-економічного перетворення є необхідною передумовою
технологічної революції, яка вимагає багатосторонньої,
загальнотеоретичної та професійної підготовки (перепідготовки)
безробітних фахівців, важливими кваліфікаційними вимогами до яких
фахівців є:

— високий професіоналізм, «абсолютне» володіння технікою і
новiтнiми інформацiйними технологіями;

— високий рівень інтелекту, знань та вмінь;

— готовність до професійної творчості та здатність до
саморозвитку;

— професійна мобільність та адаптація в умовах свiтового
iнформацiйного простору.

Література

Громов Г.Р. Очерки информационной технологии. – М.: ИнфоАрт., 1992. –
336 с.

Скляр Ю. Кто владеет информацией тот владеет миром // Бизнес информация.
– 1996. – № 5. – С. 42 – 46.

Лук’яненко Є. Світовий інформаційний простір і Україна // Віче. -1997. –
№ 11. – С. 38-44.

Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у західній Європі :
Спільність і розбіжності.: Монографія. – К.: Вища шк., 1997. – 180 с.

Супян В.Б. Образование – ключевой фактор социально-економического
розвития США в ХХI веке // Аналитический вестник Совета Федерации ФСРФ.
– 2001. — № 9 (140). – С.66.

Похожие записи