Реферат на тему:

Вплив дискусійних методів на мотивацію навчальної діяльності учнів 7-8
класів на уроках історії

Реформування політичної системи України, що супроводжується процесами
демократизації та інтеграції, становленням та розвитком нових
соціально-економічних та політичних відносин, зумовило необхідність
набуття громадянами країни таких якостей, як демократичність,
толерантність, компетентність, професійність, соціальна мобільність,
здатність ефективно розв’язувати життєві проблеми та брати участь у
громадському житті. Це ставить перед сучасною школою і історичною
освітою зокрема великі та відповідальні завдання, найважливіше з яких –
створення найбільш сприятливих умов для розвитку високоосвіченої,
творчої та активної особистості. Критерієм оцінки навчальних досягнень
учнів на уроках історії сьогодні стає не стільки обсяг матеріалу, що
залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати,
активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації,
уміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу.

Один зі шляхів реалізації цих завдань полягає в удосконаленні методів
навчання, спрямуванні їх на посилення мотиваційної сфери учнів, активну
пізнавальну діяльність, залучення до самостійного розвитку проблем, чому
сприяє впровадження в практику навчання історії дискусійних методів.
Вони дозволяють учням готуватися до самостійного аналізу, висловлювати
власні думки з приводу важливих питань з історії та сучасних політичних
подій. При використанні дискусійних методів школярі прагнуть до
самостійного творчого пошуку, який пробуджує радість, почуття гідності,
самоповаги, що у свою чергу впливає на ставлення їх до школи, допомагає
досягти кращих результатів і збільшити мотивацію навчання.

Особливої актуальності проблема впливу дискусій на мотиваційну сферу
учнів набуває, коли йдеться про учнів сьомих – восьмих класів, оскільки,
з одного боку, це вік, коли розширюється й збагачується сфера діяльності
й спілкування, набуває особливого значення прагнення учнів знайти своє
місце в суспільстві, а з іншого боку, дослідження психологів свідчать,
що в учнів у цьому віці взагалі відсутні будь-які інтереси, характерні
песимізм, розлад колективних зв’язків, розрив попередніх стосунків між
людьми, може з’явитися потреба в усамітненні, нехтування правилами
громадської поведінки.

Проблема використання дискусій у навчальному процесі протягом багатьох
століть була в центрі уваги філософів, педагогів і методистів. Ще в
Стародавній Греції використовувався метод питань і відповідей
(діалектичний діалог), який пізніше дістав назву сократичної бесіди.
Багато уваги приділяли вивченню дискусійно – діалогічного аспекту
розв’язання спірного питання видатні грецькі філософи Платон і
Аристотель. Але справжнього розвитку дискусії набули в середньовічних
університетах, коли була розроблена система їх проведення та вироблені
основні вимоги до організаціії різних видів дискусії[8]. На початку ХХ
ст. дискусія привернула увагу методистів і вчителів-практиків у зв’язку
з пошуком нових методів навчання, а в 70-80 роках – як методу, за
допомогою якого реалізовувалося проблемне навчання. Наприкінці минулого
століття дискусію почали широко використовувати в процесі навчання
історії в школі, а саме: О.Пометун та Л.Пироженко вивчали дискусію в
контексті інтерактивних технологій [11]; К.Баханов – як модель навчання
в школі [1]; М.Короткова, О.Степанищев досліджували питання організації
та проведення різних видів дискусії [5,10]; Р.Осадчук та О.Фідря –
особливості понять “диспут” і “дискусія”[6,12]; О.Савчук вивчав питання
класифікації дискусій [9]; В.Приходько – способи організації груп під
час обговорення [7]; Г.Головченко – особливості організації окремих
видів дискусії (круглого столу) [4].

Однак, незважаючи на те, що протягом тривалого часу вивчалося широке
коло проблем, пов’язаних з використанням у навчанні дискусії, практично
недослідженими залишаються питання впливу дискусійних методів на
мотивацію навчання учнів, а також розвитку вмінь під час дискусій. Метою
даної статті є визначення особливостей впливу дискусійних методів на
мотивацію навчання учнів 7-8 класів. Виходячи з цього, нами були
проведено дослідження, в якому брали участь учні 7-8 класів ЗОШ № 5 та
ЗОШ № 11 М.Бердянська Запорізької області, метою якого було, по-перше,
визначити особливості мотивації учнів 7-8 класів на уроках історії та
виявити рівень сформованості комунікативних вмінь та вмінь
співробітництва та взаємодії з однолітками. По-друге, нам треба було
дослідити особливості впливу дискусійних методів на мотивацію учнів та
зміни у рівні розвитку комунікативних вмінь та вмінь співробітництва та
взаємодії з однолітками.

Дані дослідження показали, що історія посідає четверте місце в
загальному переліку навчальних предметів, а серед мотивів в учнів
7-8 класів досить важливе місце посідають соціальні мотиви [3],
стимулювання яких неможливе без комунікативних умінь та умінь взаємодії
з однолітками. Для виявлення їх сформованості ми запропонували учням
набір відповідей, що характеризують уміння спілкуватися з оточуючими
(таблиця №1).

Таблиця №1.

Ставлення до оточуючих учнів 7-8 класів

з/п Запропоновані варіанти відповіді Кількість учнів у %

7 кл. 8 кл.

1 У моєму оточенні тільки нерозумні люди, люди, які мені заздрять 8 19

2 Бувають періоди, коли мені добре з людьми, а буває, вони мене
втомлюють 80 77

3 Я вважаю, що не треба виділятися серед оточуючих 50 58

4 Намагаюсь жити так, щоб оточуючі не говорили про мене погано 95 91

5 Мені здається, що оточуючі ставляться до мене з презирством 23 25

6 Легко сходжусь з людьми у будь-якій ситуації 6 30

7 Більш за все я люблю увагу до себе 45 36

8 Я дуже гостро відчуваю погане ставлення до себе і починаю так само
ставитись до оточуючих 61 72

9 Я часто замислююсь над тим, правильно чи ні я щось кажу чи роблю 81 77

10 Я намагаюсь відокремитись від оточуючих 5 4

11 Мені часто здається, що оточуючі підозрюють мене у чомусь поганому 13
15

12 Іноді мені здається, що оточуючі дивляться на мене, як на зайву
людину 16 17

Отримані дані свідчать про те, що підлітки відчувають потребу у
спілкуванні і для них важлива думка оточуючих (95% семикласників і
77%восьмикласників намагаються жити так, щоб оточуючі не говорили про
них погано, 61% учнів 7-х класів і 72% восьмикласників гостро відчувають
негативне ставлення до себе, 81% семикласників і 77% учнів 8-х класів
часто замислюються над тим, правильно чи ні вони щось кажуть чи роблять)
Але, з іншого боку, відповіді школярів указують на недостатню
сформованість комунікативних вмінь та вмінь взаємодії з однолітками
(легко сходяться з оточуючими лише 6% семикласників та 30%
восьмикласників; проте 16% семикласників та 17% восьмикласників іноді
здається, що оточуючі дивляться на них, як на зайву людину, 23%
семикласників та 25% восьмикласників вважають, що оточуючі ставляться до
них з презирством, 13% семикласників та 15% восьмикласників здається, що
оточуючі дивляться на них, як на зайву людину).

На наступному етапі була розроблена методика використання дискусійних
методів на уроках історії в 7-8 класах. Рекомендована методика була
побудована на загальних принципах історичної освіти: науковості,
конкретно-історичному, гуманізації та особистісної орієнтації,
системності, міжпредметної та міжкурсової інтеграції. Відповідно до
принципів були розроблені завдання, визначені пріоритетні дискусійні
питання, методика їх розв’язання та дискусійні методи, за допомогою яких
вони можуть бути розглянуті. Апробація методики дозволила констатувати,
що при використанні дискусійних методів на уроках історії слід
ураховувати такі аспекти: 1) наявність дискусійних питань 4-х типів: а)
які містять декілька теоретичних положень, висунутих різними авторами;
б) які ґрунтуються на аналізі фактів, що містять пряме протиріччя;
в) спрямовані на вироблення теоретичних положень; г) питання, які
передбачають оцінку діяльності історичного діяча та необхідність їх
гнучкого чергування в процесі навчання; 2) поширеність у шкільній
практиці різних дискусійних методів: дебати, круглий стіл, панельна
дискусія, форум, концентричні кола, 6х6х6, дискусія з елементами
ігрового моделювання, які в залежності від дидактичної мети
використовуються на певних етапах уроку; 3) доведену практикою
необхідність урахування вмінь, розвиток яких впливає на підвищення
соціальної мотивації учнів при визначенні мети уроків історії;
4) урахування кількості годин, які відводяться програмою на вивчення
навчальних курсів історії України та всесвітньої історії в 7-8 класах,
зміст матеріалу, складність організації методу; 5) доцільність
використання дискусійних методів двічі на 3 тижні (або 1 раз на 3
уроки); 6) оптимальність використання двічі на курс методу круглого
столу, панельної дискусії, форуму, дебатів і по одному разу методів
6х6х6, концентричного кола, дискусій з елементами ігрового моделювання;
7) доцільність використання під час підготовки та проведення дискусії
пам’яток, схем і таблиць, які відображають аргументи на користь та проти
певного теоретичного положення; 8) необхідність дотримування під час
обговорення дискусійних питань принципів: рівності учасників дискусії,
адекватності сприйняття, опори на життєвий досвід, стійкої спрямованості
дискусії тощо; 9) врахування логіки побудови виступів, змісту виступів,
які підтверджують власну позицію учнів, умінь ставити запитання під час
обговорення, аналізу й подання інформації та взаємодіяти з іншими
учасниками дискусії, а також культуру мовлення при оцінюванні навчальних
досягнень учнів на уроках з використанням дискусійних методів [2].

кількість учнів у %

Рис. 1. Діаграма ставлення учнів сьомих-восьмих класів до уроку історії

На наступному етапі було проведено контрольне дослідження, в результаті
якого було виявлено, що у порівнянні з початковим рівнем, зацікавленість
уроком історії збільшилась (Рис.1).

Крім того, змінилось місце, яке посідає історія в загальному переліку
навчальних предметів. Отримані дані відображені в таблиці № 2.

Таблиця №2.

Ставлення учнів7-8 класі до навчальних предметів

з/п 7 класи 8 класи

До проведення експерименту Після проведення експерименту До проведення
експерименту Після проведення експерименту

1 Математика Математика Фізкультура Фізкультура

2 Українська література Історія Українська література Історія України

3 Географія Українська література Історія України Всесвітня історія

4 Історія Географія Всесвітня історія Українська література

З метою виявлення змін, які відбулись у рівні сформованості
комунікативних умінь та вмінь взаємодіяти з однолітками, ми
запропонували вчителям, які працювали в указаних класах, заповнити
таблиці (до використання методики та після застосування дискусійних
методів) і позначити в них рівень сформованості вмінь літерами А –
сформовані, Б – частково сформовані, В – не сформовані. Наприклад,
вміння слухати: А – завжди уважно слухає, Б – слухає та відволікається,
В – майже не слухає. При заповненні таблиць вчителі мали керуватись
власними спостереженнями за учнями, аналізом їх міжособистісних
стосунків при вирішенні навчальних завдань, аналізом відповідей та
виступів перед однолітками під час уроків історії. Отримані ними дані
показані в узагальнюючій таблиці № 3.

З таблиці видно, що рівень сформованості комунікативних вмінь та вмінь
співробітництва та спілкування з однолітками збільшився. При цьому майже
вдвічі збільшилась кількість учнів, у яких сформувались вміння
співробітництва та взаємодії з однолітками (у семикласників з 8% до 23%
вміння розуміти загальну мету, у восьмикласників з 15% до 24%; з 6%
до13% та з 10% до 19% збільшилась кількість учнів, які розуміють план
здійснення мети та власної ролі у цьому плані; з 15% до 27% та з 26% до3
4 % збільшилась кількість учнів, які вміють взаємодіяти з учасниками
спільної діяльності). Покращились також показники, які вказують на
розвиток комунікативних умінь (з 32% до 47% та з 40% до 47% збільшилась
кількість учнів, які вміють уважно слухати; з 28% до34% та з 36% до 44%
вміння зв’язно висловлювати свої думки; з 46% до51% та з 52% до 59%
вміння відповідати на запитання; з 14% до 18% та з 21% до31% виступати
перед однолітками).

Таблиця №3.

Зміни у рівні сформованості вмінь учнів 7-8 класів (у %)

Показники ВМІННЯ

Комунікативні Співробітництва та взаємодії з однолітками

Уважно слухати Зв’язно висловлювати думки Відповідати на запитання
Слідкувати за своїм мовленням Виступати перед однолітками Розуміти
загальну мету Розуміти план здійснення мети та власної ролі в цьому
плані Взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності Коригувати
власні дії відповідно до спільної діяльності

7 класи

6 4 2 7 10 4 6 3 7

8 класи

4 3 2 7 6 3 3 2 5

А, Б, В – до початку експерименту;

– після проведення експерименту.

Отже, можна зробити висновок, що використання дискусійних методів на
уроках історії у 7-8 класах дійсно підвищує рівень мотивації навчальної
діяльності учнів, за умови розвитку в учнів комунікативних вмінь та
вмінь співробітництва та взаємодії з однолітками.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі:
Дидактичний довідник. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 108с.

2. Вєнцева Н.О. Дискусійні методи на уроках всесвітньої історії: 7-8
класи / Передмова К.О.Баханова. – Х.: Вид. група “Основа”, 2006. –160с.

3. Вєнцева Н.О. Особливості мотивації навчальної діяльності підлітків на
уроках історії // Збірник наукових праць Бердянського педагогічного
університету (Педагогічні науки). – №3. – Бердянськ: БДПУ, 2006 –
С.47-52

4. Головченко Г.О. Проведення “круглих столів” як ефективна форма
навчання та виховання молоді в сучасних умовах // Специалист. – 2000. –
№4. – С.13-19.

5. Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории.
– М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 256с.

6. Осадчук Р. Використання словесно-діалогічних методів у навчальному
процесі // Історія в школі. – 1999. – №7. – С.11-14.

7. Приходько А.С. Інтерактивне навчання на уроці історії на прикладі
теми “Культура київської Русі” (XI-XIII ст.) 7кл. // Історія в школі. –
2005. – №7-8. – С.9-12.

8. Рабинович В.Л. Исповедь книгочея, который учил букв, а укрепил дух. –
М.: Книга, 1991. – 240с.

9. Савчук О.А. Дискусія у систематизаціях та узагальненнях // Доба. –
2004. – №4. – С.16-23.

10. Степанищев А.П. Методический справочник учителя истории. – М.:
ВЛАДОС, 2001. – 320с.

11. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.
посібник / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. За ред. О.І.Пометун. – К.:
Видавництво А.С.К., 2003. – 192с.

12. Фідря О.Г. Організація вчителем виконавчо-діяльнісного етапу
навчально-пізнавальної діяльності // Історія та правознавство. – 2006. –
№14. – С.2-9.

Похожие записи