Воротило Світлана Василівна,

Завідуюча Городищенської

психолого-медико-педагогічної консультації

Анотація

Даний матеріал містить інформацію про шляхи взаємодії дітей та батьків,
умови розвитку і свободи вибору.

Діти XXI століття доказ еволюції людської свідомості і його розширення
«за рамки» попередніх поколінь. Їх можна назвати творцями нового світу
і самою великою надією на краще майбутнє нашої планети.

Про особливості сучасних дошкільнят і молодших школярів багато можуть
розказати їх педагоги. Основна трудність, яку вони відчувають, це
надзвичайна складність в організації індивідуально-диференційованого,
особистісно-орієнтовного навчання і виховання в умовах роботи з великим
колективом дітей. Кожна дитина потребує концентрації усіх зусиль
педагога і за умови коли їх у навчальній групі (класі) 25-30 осіб,
здійснювати якісне навчання дуже важко, але коли 3 -7 осіб, це також не
вихід, а діти інертні, не спостерігається групова динаміка. Тож
очевидно, що настав час переглянути наповнюваність дошкільних груп та
шкільних класів.

Сучасні діти потребують самостійності, як умови розвитку і свободи
вибору, як його джерела. Навчальна взаємодія з ними може будуватись лише
на засадах ділового партнерства, взаємодовіри і поваги. А серед методів
навчання перевагу слід віддавати практичним: грі, спільній діяльності з
дорослим чи однолітками, моделюванню, експериментуванню, вправлянню
тощо. Якщо у дитини, щось не виходить і вона відчуває нестачу знань для
розв’язання певної практичної задачі, то активно прагне до отримання цих
знань, виявляючи не абияку наполегливість.

Отже, насамперед, дитині необхідно надати можливість якомога частіше
діяти самостійно. Здійснюючи опосередкований вплив на мотиваційну та
вольову сферу дошкільника, вихователь здатен сформувати у нього основи
цілісної системи знань про оточуючий світ у всьому багатстві
взаємозв’язків та залежностей. При цьому, враховуючи вік і характер
мислення дитини (наочно-дійове, наочно-образне), доцільно
використовувати для навчання повсякденні реальні ситуації, гру, казку, а
не організовувати навчання у вигляді шкільних уроків.

Практика спілкування з сучасними дітьми дошкільного і молодшого
шкільного віку показує, що як тільки батьківська сила і громадська
роздратованість перестають пригнічувати їх, вони роблять крок вперед у
своєму розвитку. Пам’ятаючи про те, що саме ці діти творитимуть майбутнє
людства, очевидно слід подбати про можливості якомога більшої
гуманізації їх взаємин з оточуючим світом, формування довіри до нього на
основі почуття захищеності, яке може дати лише батьківська любов і
взаєморозуміння. Багато в чому сучасні діти мудріші за нас.

Якщо спробувати порівняти сучасну дитину-дошкільника і дитину
шестидесятих років ХХ століття, то очевидно педагоги із значним досвідом
роботи чи батьки, що вже мають дорослих дітей та малих онуків, можуть
констатувати що:

I

I

I

h

h

ними рідинами тощо. В кращому разі вона стягне зі стіни килим і розмалює
стіни, приб’є цвяхами килим, що лежить на підлозі (до того ж так
рівненько, що про те, що килим прибито ви дізнаєтесь лише тоді, коли
захочете зняти його і почистити);

— поговорити з сусідкою чи подругою у магазині, на вулиці, чи деінде,
якщо з вами малюк дошкільного чи молодшого шкільного віку – неможливо.
Дитина весь час буде сіпати вас за одяг, говорити, крутитися – усіма
силами звертати увагу на себе. А років 20-30 тому дитина спокійно чекала
б завершення розмови;

— у колі однолітків чи навіть дорослих людей буде впевнено і
наполегливо відстоювати власну думку, якщо вона висловлена. У ситуації
спілкування, коли поряд немає дитини з подібним образом мислення чи
дорослого, що розуміє дитину, може вдатися до антисоціальних вчинків або
ж „згорнутися всередину себе”, відчуваючи, що її не розуміють ;

— дуже негативно реагує на слова „Йди вибачайся!” Може набурмоситись і
не вимовити й слова, навіть коли є винною. Вважає себе винятковою, має
почуття гідності і не бажає принижуватись;

— на заняттях у дошкільному закладі чи школі, якщо знає відповідь на
поставлене питання буде активно тягти руку, підстрибувати, вигукувати:
„Мене спитайте, мене!” „Я знаю! Я!” Якщо ж не надати дитині можливості
висловитись – ображається, інколи настільки, що не бажає надалі вчитися
і відповідати такому „поганому” педагогу.

Головне що, можуть дати йому батьки – чуйність і повагу, тепло та
ніжність, свободу вибору та простір для дій. Тому подальші рекомендації
сміливо можна адресувати учителі та батькам:

* Давайте дитині свободу вибору;

* Відмовтеся від наказного тону;

* Не протидійтє;

* Виконуйте обіцянки;

* Ніколи не принижуйте;

* Частіше проявляйте свою любов;

* Якщо є необхідність зробити «навіювання», зробіть це наодинці;

* Обговорюйте з дитиною його погану поведінку, переконайтеся, що він
правильно все зрозумів;

* Ні в якому разі не ображайте його;

* Не застосовуйте фізичні міри покарання;

* Якщо ви щось хочете від дитини, вимагайте цього без умовлянь або
істерик, формулюйте свої розпорядження у вигляді прохань, наприклад:
«Сергійко, мені дуже потрібна твоя допомога – Додай, будь ласка, склади
свій одяг в шафу». Давайте по одному завданню, а не по кілька, інакше
вони просто забудуть про них. Говоріть заздалегідь про свої плани: вони
повинні підготуватися до нової діяльності, наприклад, до одягання на
вулицю, хоча б за п’ять хвилин. Надайте дитині вибір (але чомусь
обмежений): наприклад, запропонуйте вибрати – коли він піде чистити зуби
– через 5 хвилин або через 10;

* Не забувайте хвалити їх, але тільки за реальні заслуги.

В даний час, діти володіють високорозвиненою свідомістю і підвищеною
сприйнятливістю. Вони нетерпимі до нещирості і фальші. Тому можемо собі
уявити, як важко доводиться дітям у рамках існуючого суспільства і
освітньої системи, які наскрізь пронизані фальшшю. Але, треба вміти
знайти шляхи не придушивши в дітях індивідуальність, обдарованість,
пізнання і творчість, а розвинути, підтримати тому, що кожна дитина має
талант і свою місію в цьому світі. А кінцевим результатом, являється
самореалізації дитини.

Список літератури:

1. Тарасюк С. Соціально-комунікативна активність дитини як фактор

розвитку її індивідуальності. Початкова школа, № 12, 1998.

2. Кожна дитина талановита. // Початкова школа. №1, 2010-03-19

3. Позитивне мислення в навчанні // Завуч №31, 2009

Похожие записи