«Вокзал країни дитинства»

Сценарій шкільного випускного вечора «Вокзал країни Дитинства»

Дійові особи:

• Ведучий

• Ведуча

• Сценарист

• Режисер

• Помічниця режисера

• Нафаня

• Прикордонник

• Усі випускники

Завіса закрита Зал прикрашений дитячими іграшками, кульками, квітами. В
глибині залу — символічні вагони, на передньому плані — на межі сцени і
виходу до залу — кордон із прикордонними знаками: «Країна Дитинства» і
«Країна Юності».

Звучить мелодія. На фоні мелодії звучать слова:

Білокрилими птахами пролітають роки,

За світанками нові стають небокраї,

Відлітають у вирій малі дітлахи,

Вільним птахом у небо високе злітають.

Чи високо злетять? Тільки час їм суддя.

На світанку чекають їх нові дороги.

Зустрічай, Україно, нових громадян

їм іти у життя на твої перелоги!

Завіса розкривається.

Вступне слово вчителя: Життя — вічний вокзал, де розлучаються,
зустрічаються, плачуть і радіють.І сьогодні ми з вами — на вокзалі
прощання: з дитинством, шкільними роками. Час іде. Потяг стоїть біля
перону. А пасажири щось запізнюються…

Запрошуємо до залу випускників .

Під музику до залу входять випускники, піднімаються на сцену

Вчитель: Вітаємо вас на нашому вокзалі прощання. Та не поспішайте сідати
у вагони — у вас іще є час до світанку. Вечір такий теплий, зоряний, і
музика

Чуються звуки вальсу

Вальсу музика ллється чудова,

І наповнився щастям зал —

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

Хай спаковані вже чемодани,

Хай вчувається поїзда стук:

Лунає вальс на вокзалі прощання —

Вальс надії і вальс розлук.

Випускники танцюють вальс

До мікрофона підходять ведучі

Ведучий: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про
завтрашню свободу, а тепер не віриться.

Ведуча: І так, чомусь, сумно… і тривожно. Як складеться наше життя
далі?

Ведучий: В школі все простіше — уроки, екзамени і заповітна мрія
атестат.

Ведуча: До речі, а атестат нам ще і не вручили, так що заповітна мрія ще
не здійснилася.

Ведучий:

А час летить від вечора до рання —

В минуле вже немає вороття.

Наш поїзд мчить з республіки «Навчання»

В республіку «Дорослого життя».

Ведуча:

А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Ми просимо нам атестат вручити —

Найголовніший проїзний білет!

Ведучий: Слово для привітання і вручення атестатів про середню освіту
Надається директору школи …

Ведуча: Та заступнику директора.

Вручення атестатів. Привітання директора школи

Слово випускників до директора і заступника

Випускники:

Директор — батько й мати в рідній школі.

І завуч — ніби старша всім сестра.

Якщо порядок, тиша в коридорі —

То там вона роботу провела.

Нехай уже серця наші на волі,

Нехай свободу бачимо у сні,

Та ваші настанови — добрі й строгі

Мабуть, ніколи не забуть мені.

Летять роки, ми прийдемо до школи

І вам своє «спасибі» скажем знов.

Тож не старійте у душі ніколи,

Бо вам — і наша шана, і любов!

Випускники дарують квіти директору школи і завучу

Ведучий: Ну от, атестати ми отримали, здається, можна вирушати в
дорогу.Та й поїзд чекає.

Ведуча: Почекай! У нас іще є час, та й не можна нам просто так зникнути
і все.

Ведучий: Чому?

Ведуча: Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ,
погасити світло, закрити двері… і лишити що-небудь на пам’ять.

Ведучий: Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?

Ведуча: Красиво, але цього замало, вони зів’януть.

Ведучий: Хороші слова подяки?

Ведуча: Вже краще, але вони забудуться.

Ведучий: Фотографії!

Ведуча: Але ж вони мовчать!

Ведучий: Придумав! Тоді ми можемо спробувати зняти фільм про нас, наші
шкільні роки, а в ньому…

Ведуча: А в ньому будуть і квіти..

Ведучий: і найтепліші слова..

Ведуча: І наші обличчя..

Ведучий: І пісні…

Ведуча: Прекрасно! А назвемо ми його: «Ніч на вокзалі прощання».

Ведучий: Ні, нічого не вийде!

Ведуча: Чому? Давай спробуємо!

Ведучий: А сценарій? А режисура? А спонсори? А декорації? Ні, не вийде!

Ведуча: Все у нас вийде! Що ж ми, даремно вчилися стільки років у школі?

Підходять учні

Сценарист (з довгою шпаргалкою): Твори писати вчились? А шпаргалки?
Отже, і сценарій напишемо!

Режисер (з рупором): До вечорів шкільних готувались? От і режисера
знайдемо.

Художник (з великим олівцем): Малювати вчилися? От і декорації
намалюємо.

Ведуча: А спонсори? Та всі ці роки нашими вірними спонсорами були наші
батьки. Невже підведуть в таку святкову ніч! Із таким грандіозним
проектом!

Ведучий: А актори?

Всі: Всі ми!

Ведуча: Всі ви! Адже, якщо ми — від’їжджаючі з вокзалу прощання,

Ведучий: Це вам ми усміхаємося, обіцяем повернутися,дзвонити, писати

Ведуча: І неодмінно сумувати за вами!

Режисер: Добре! Досить балачок! Час не стоїть! Приготувались! Пішли
титри!

Пісня «Первый погожий сентябрьский денек»

Режисер: Знято! А що далі?

Сценарист: Пригадаємо, з чого все починалось?

Помішниця режисера: Дубль 1, серія 1: «Всіх найважчий перший клас».

Ведучий: Що відрізняє першокласника від усіх школярів?

Ведуча: Маленький зріст і великий портфель.

Режисер: Один учень і родичів куча.

Сценарист: Радісна посмішка і беззубий рот.

Ведучий та Ведуча:

Зуби сиплються дощем,

Значить, в школу ми ідем!

Музика «2×2 = 4»

Привітання першокласників

Ведуча: Якими смішними і безтолковими ми були! Скільки безглуздих
запитань сипалось на голови наших перших вчительок!

Ведучий: І для всіх у них була щира посмішка, добре слово.

Привітання першим вчителькам

Ведуча: А далі? Що було далі?

Сценарист: А далі — знову школа. І йшли роки…

Режисер: Хвилиночку! Знімаємо наступний дубль!

Помішниця режисера: Дубль 2, серія 2: «Промчали роки…»

Учні підходять до мікрофонів

— Промчали роки.

Від землі в нас сила,

Земля зростила дочок і синів.

А школа всіх нас мудрості учила,

Терпіння й доброти від вчителів.

— Усі знання одержали важливі,

Що всім згодяться потім на землі.

За те, що добрі ви були і терпеливі, —

Спасибі, дорогі учителі!

— За труд важкий, недоспанії ночі,

Вклоняємося низько до землі.

За лагідні, усміхненії очі —

Спасибі, дорогі учителі!

— За вашу ласку, чуйність і турботу,

За те, що підняли нас на крилі.

За повсякденну копітку роботу —

Спасибі, дорогі учителі!

— Ми любим вас і поважаєм щиро,

Хоч допікали, як були малі.

Бажаємо здоров’я вам і миру!

Спасибі, дорогі учителі!

Ведуча: Почекайте, щось наш серіал виходить занадто серйозним.І
безликим!

Ведучий: А скільки хороших вчителів було поруч із нами! І кожному
хочеться сказати «Спасибі» окремо!

Сценарист: А це вже третя серія.

Режисер: Приготувались! Поїхали! Пішла масовка!

Помішниця режисера: Дубль 3, серія 3: «Нема альтернативи для добра».

Блок привітання вчителям

Пісня «Серега — капитан»

Ведуча:

Вже час? О, ні! Скажіть, щоб почекали,

Це ж наш останній вечір школярів!

Ми ще не всі пісні вам проспівали!

В нас навіть страх не до кінця згорів!

Ведучий:

Давайте хоч за звичаєм народним

Присядем на доріжку хоч на мить,

А потім за сигналом паровозним —

* , V X j l ? ? ® ? ‚

`

b

?

¬

o

o

, X l ? ° ? „

ae

b

¬

o

FУ добру путь! І хай нам всім щастить.

Під музику 11-класники сідають у зал

Ведуча:

Ну от і все. І ще два-три акорди,

І — прощавай, республіко «Дитинство»!

Ми — на кордоні! Радісні і горді!

І перед нами — шлях і небо чисте!

Крик: Почекайте! А я?!

По канату на сцену спускається домовий — лохматий, конопатий, бородатий

Режисер: А це що за поява?

Сценарист: Такого у сценарії не передбачено!

Нафаня: Ніяка не поява! Я — Нафаня! Ваш шкільний домовий. Ледве встиг.
Як же це ви так? Про всіх згадали — а я? Хіба я не допомагав вам учитися
у школі? Мені пощастило, коли будинки на Раді ділили — мені ваша школа
дісталася. Спочатку я засмутився, ледве топитись не пішов: біготня,
малишня, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся — жуть! А
потім звик, освоївся. Перше-ліпше, навчився дружить, потім читать, потім
уже і всякі фізики-хімії засвоїв. Та ось, у травні на уроці хлопці
димову шашку зривали. Так і я там трошки почаклував! А то б у Фармана з
Женькою нічого не вийшло! От!

Ведуча: А ми і не знали! Не бачили!

Нафаня: (Спогад) Та ви мені всі як родичі: скільки я ваших огризків з-за
батарей витяг, скільки дзвінків вислухав, скільки разів на контрольних
хвилювався, і журнал від класної ховав, світло раніше строку виключав.
Все разом з вами спробував: і на мопеді катався, і курити починав, і
кинув — правда! Чесне Нафанінське! І говорити по-вашому можу, і
танцювати. А от тепер ви вже виросли. Радієте! Ви що ж думаєте — виросли
і все? А я, а ваші дитячі іграшки! Ми ж усі живі! Ми так вас любимо! А
ви?.. Ех! (Схлипує).

Нафаня: От така історія. Ви виростаєте, ідете далі. А ми — залишаємося.

Ведучий: Нафаня! А ти поїдь з нами!

Ведуча: Ти ж учився разом з нами! Поїхали! І не треба буде розлучатись!

Нафаня: Ні! Не можу!

Показує в зал

Як же вони в школі без мене? Пропадуть! Я — залишаюсь.

Нафаня іде в зал

Ведучі: От і Нафаня пішов з нашого життя.

Ведучий:

Скільки світлого, хорошого

Залишається в дитинстві!

І «Принцеса на горошині»,

Перші казки — друзі близькі.

Ведуча:

Перші квіти і побачення,

Перша дружба і кохання.

Мої любі однокласники!

Разом з вами ми — востаннє!

Пісня «Почему мы не вместе»

Режисер: Друзі, ми ж зовсім забули про наш фільм!

Сценарист: Дійсно, забули!

Ведуча: А що там далі у сценарії?

Сценарист: А далі серія — батькам присвячена.

Режисер: Приготувались? Камера! Світло! Поїхали!

Помішниця режисера: Дубль 4, серія 4: «Завжди з нами тато й мама».

В житті ще буде іспитів багато —

Ми їх складемо, буде все гаразд!

Чого ж ви зажурились, мамо й тату?

Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!

Це ми сьогодні розправляєм крила,

Щоб полетіти у майбутній день.

Ми стрінем там «червонії вітрила»

І заспіваєм ще своїх пісень.

І ти за нас, татусю, не журися,

На славу й честь благослови синів.

Будь певний, батьку, весело всміхнися,

Ми ще повернем славу козаків.

Можна у світі чимало зробити,

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами —

«В світі усе починається з мами!»

«Мама, стена каменная»

Ведуча:

Рідна матусю! В далеку дорогу

Діти твої вирушають сьогодні.

Дай нам на щастя свою настанову,

Усмішки сяйво і теплі долоні!

Ведучий: Слово для привітання надається мамі…

Сценарист: Пам’ятаєте, у дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму?
І не могло знайти. А нам так пощастило в житті! У нас мам — дві!

Режисер: Одна — рідна, любляча, та, що дала нам життя. І друга — теж
рідна, любляча, та, що вела нас з 5-го по 11 -ий клас шкільним
марафоном.

Ведуча: Ви вже зрозуміли, про кого мова? Про наших класних керівників!

Ведучий: Пропоную занотувати до тлумачного словника: словосполучення
класний керівник утворилось від вияву найвищої якості — клас! І означає
найвищий ступінь вчительської душевності і майстерності.

Режисер: Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Класний керівник
від слова клас!»

Помішниця режисера: Дубль 5, серія 5.

Привітання класних керівників 11-х класів, слово класним керівникам

Ведучий:

Хороших слів сказали ви немало.

Ще більше добрих справ зробили ви,

Ви нам свою любов подарували,

Ми стали вам мов рідними дітьми.

Ведуча:

А ми… Ми вам нелегко діставались,

Тікали із уроків, пустували,

Тож сили, що потратили на нас,

Дозвольте зараз вам компенсувать.

Виходять 2 учні з горщиками каші

Щоб себе ви з кожним днем

Почували краще,

В подарунок вам даєм

У горщиках кашу.

З нами вам було не мед, —

Хто з дітей не ледар?

Тож до каші додаєм

Цілу ложку меду.

А щоб ви усе ж за нами

Сумували трохи,

То в кашу ми поклали

Ще й півложки дьогтю.

Щирим серцем в знак любові

Ще додати мушу:

Оці пряники медові

Засолодять душу.

Вручають горщики з пряниками та квіти

Режисер: Все! Знято останню серію фільму! Кошти вичерпані! І час теж.

Ведучий і Ведуча: Як останню?!?!

Ведучий: А наш від’їзд?

Ведуча: А наш перехід через кордон в країну «Дорослості»?

Сценарист: Доведеться дозняти ще одну серійку.

Режисер: Ой, не витримають батьківські кишені такої перевитрати коштів.
А скільки ще попереду!

Ведуча: А ми компенсуємо ці витрати нашою любов’ю, турботою і нашими
успіхами в житті.

Сценарист: Тоді — приготуватись усім до посадки у вагони.

Входить прикордонник

Прикордонник: Почекайте! Ваша дорога лежить через кордон між країнами
Дитинства і Дорослості. При переїзді кордону — приготуйте ваші
документи, візитки.

Ведуча: Колективні візитки приймаються?

Прикордонник: А чому б ні!

Ведучий: Тоді проїзний документ 11-А кл.

Режисер: Знімаємо в прямому ефірі!

Дівчинка: Дубль 6, серія 6: «Ось такі ми є!»

Візитки 11-А, 11-Б

Прикордонник: Кордон відкритий! Щасливої дороги!

Під музику всі випускники вишиковуються на сцені, беруть на руки іграшки

Ведуча:

Прощай, дитинства золота країно!

Прощай, красива лялько — назавжди!

Ведучий:

Прощай, старенька легкова машино,

І тракторці, і міні-поїзди.

Прощай, м’який медведику вухатий,

Прощай, малий собачка волохатий,

Прощай, прекрасний світ казкових див,

Прощай, солодкий сон дитячих днів.

Прощай, чарівний океан уроків,

Дзвінків, контрольних і шкільних порогів,

Ведуча:

Прекрасний, неповторний, світлий рай,

Ми від’їжджаєм.

Юність, зустрічай!

Режисер: А далі ідуть титри, імена акторів і назва кіностудії.

Сценарист: Але нам уже не до них. Шлагбаум відкритий…

Ведучий:

Ми переходимо кордон

З дитинства в світ новий.

Чекайте пошту, телефон,

І зустрічей, листів.

Ми ще повернемось не раз —

І радості й печалі —

А нині — всім у добрий час —

Прощання на вокзалі!

Під музику випускники через підняті шлагбауми переходять кордон і
виходять із залу

Похожие записи