Реферат на тему:
Вивчення і впровадження ідей козацької педагогіки в сучасну школу
Сучасний стан розвитку системи освіти в Україні вимагає пошуку нових
технологій навчання та виховання молоді. Які б інновації не
запроваджувались в сучасній науці та практиці, але актуальним буде
напрямок – вивчення досвіду минулого. Зазвичай, в процесі викладання
основ науки подаються системні знання щодо історії та культури країни,
рідного краю. Крім того, нами в умовах сучасної школи апробовано
факультатив “Історія козацтва”, а також система роботи класного
керівника з вивчення традиції, особливостей козацтва.
Одним з унікальних явищ, яке при всій його складності і протиріччях
розвитку є найцікавішим в історії нашого краю, є козацтво. Центром, де
походило становлення козацтва і формування у велику військову силу, була
Запорізька Січ. У 1553-1557 роках гетьман Дмитро Вишневецький збудував
укріплення, зібрав козаків і започаткував початок нової доби – доби
козацтва.
Саме на Січі готовились козаки до походів на Крим, Очаків, Аслан-Кармен,
святкували перемоги і мріяли про майбутнє України.
Незважаючи на постійні війни з сусідами, запорізькі козаки надавали
великої уваги освіті і вихованню молоді. Історичні джерела засвідчують
високий рівень освіти в Україні, зокрема на Січі в ХVI – ХVIII ст.
Як відомо, довший час вищу освіту молодь могла здобути тільки за
кордоном, а в Україні ще не було вищих навчальних закладів. В козацьких
реєстрах, починаючи з ХVI ст. зустрічаються записи щодо освіти козака –
“бакалавр”. Очевидно, освіта здобувалась в західній Європі.
В 1576 році князь Острозький на Волині засновує перший навчальний заклад
вищого ступеня України. В ньому були поєднані кращі традиції освіти
Київської Русі та досягнення західноєвропейських університетів. При
Острозькій колегії існував видавничий гурток, де першодрукар Іван
Федоров перевидавав український “Буквар”.
Відомо, що в другій половині XV ст. функціонували братські школи, то в
кінці XVI ст. з’явились нові школи – козацькі при запорізькому війську.
За свідченням істориків у 1576 році у розташуванні укріплення запоріжців
було відкрито першу козацьку школу. Ця школа мала назву Саморська.
Вчителювали ієромонахи Київського монастиря. Навчались всі бажаючі, як
малі діти, так і дорослі юнаки. Такі школи існували при всіх 44 державах
на Січі.
При Пустинно-Миколаївському військовому монастирі в 1602 році відкрилась
козацька школа. На Чортомлинській Січі в 1659 році відкрилась Січова
школа при військовій церкві. Існувала школа і на Новій Січі (тепер
Нікопольський район на Дніпропетровщині). У січовій школі учні вивчали
крім рідної і старослов’янської латинську мову, піїтику, риторику,
математику, географію, астрономію, військову справу та ін.
Особливо популярною була латинська мова. До того ж на Заході вона
вважалась міжнародною і використовувалась для ведення дипломатичних
справ як мова науки, торгівлі, законодавства. Математичні знання були
потрібні запоріжцям у будівництві військових укріплень, мистецтва та в
здійсненні торгових розрахунків. Знання географії та астрономії
допомагали знаходити по зорях для своїх човнів-чайок дорогу в морі під
час походів. Також детально вивчалась географія своєї землі та інших
держав. Після уроків старші учні займались військовою справою.
Склад дітей в Січових школах був здебільшого такий: хлопчики, приведені
козаками з походів, а також діти багатих батьків для навчання грамоти і
військової справи.
Управління школою будувалась на общинних засадах. Вперше в світі
керівництво школою здійснювала не школа, а світські особи. Загальні
шкільні кошти знаходились в руках старшого. Учні вибирали поміж себе
двох отаманів – для старших і молодших школярів. Отамани могли бути
переобраними через рік або залишені на своїх посадах на тривалий період.
Одним з показників високого рівня освіти на Запоріжжі було шанобливе
ставлення до книги. Одним з основних підручників була “Козацька
читанка”.
Саме на Запоріжжі було вперше започатковано і таку добре відому форму
освіти яку сьогоднішні педагоги називають “табори праці та відпочинку”.
Вчителем Січової школи був ієромонах. Крім обов’язків наставника він
турбувався за здоров’я вихованців, провідував хворих, про всі події
доповідав кошовому отаманові та лікареві.
Крім зразкових шкіл існували на Запоріжжі і парафіяльні школи, які
відкривались при церквах.
?$??,
???????,? любові до рідного краю. Засобами виховання було: вивчення
патріотичних пісень, дум, розповіді старих козаків. Також учнів вчили
малювати, грати на музичних інструментах: кобзі, ріжку, сопілці. Нотної
грамоти не вивчали і учні грали і співали на слух.
Досвідчені і випробувані козаки викладали військову справу. Важливо, що
до вчительської праці залучались також старші учні, які добре вчились.
Вони допомагали вчителям у роботі, перевіряли готовність інших до
заняття.
Освіта на Запоріжжі здійснювалась на кошти війська. Від багатих людей
приймались пожертвування на школи. Найбільш активні учні одержували
винагороду за співи і декламації, оплату за читання Псалтиря над
померлими чи вбитими в бою.
Крім загальноосвітніх, на Запоріжжі існували спеціальні школи, де
готували співаків, дипломатів, адміністративних працівників, військових
спеціалістів. У 1754 році гетьман Яким Гнатович започаткував на Січі
підготовку старшин, військових канцеляристів, адміністративного
персоналу. Ця школа проіснувала 15 років, її називали “вищою” школою
Січі.
Із запорізьких шкіл вийшло багато освічених юнаків, що стали
талановитими полководцями, хоробрими воїнами. Два століття тривала
освітня діяльність запорізьких козаків і була припинена лише після
зруйнування Катериною ІІ в 1775 році Запорізької Січі. Разом з нею були
знищені й запорізькі школи.
Остання січова школа існувала в м. Дунаївець після зруйнування в 1775
році Січі. А після нападу турків на Задунаївську Січ вона перестала
існувати.
Основні завдання козацьких шкіл полягали в підготовці загартованих,
міцних, мужніх воїнів, які б самовіддано захищали рідний народ від
чужоземного поневолення, у вихованні у підростаючого покоління
українського національного характеру, світогляду, національних і
загальнолюдських цінностей. Козацька педагогіка формувала високі
лицарські якості, пошану до жінок, старших, милосердя до знедолених.
І такого не могло бути, щоб наші пращури не мали свого бойового
мистецтва, яке грунтується на народних традиціях, способі життя тощо.
Зараз викликає подив мистецтво давньоруського бойового мистецтва. Щоб
опанувати стиль боротьби треба дуже добре працювати. Давньоруське бойове
мистецтво нараховує кілька систем підготовки і боротьби.
Запорізькі козаки настільки прославилися своєю мужністю і військовою
майстерністю, що вищі російські офіцери і сановники вважали за честь
записатись до їхніх куренів і отримати атестат на звання “курінного
товариша”. Саме козацька педагогіка ввібрала в себе ідейно-моральний,
емоційно-естетичний, психолого-педагогічний, зміст періоду Київської
Русі.
Провідні ідеї козацького руху – свобода і незалежність країни,
непорушність прав людини і народу, суверенність особистості та інші були
найважливішими в національній системі освіти і виховання.
Ідеї козацької педагогіки впливали на формування козацьких об’єднань –
громад, товариств, братств. Такі об’єднання захищали інтереси і права як
окремої особистості, так і групи людей, всього народу. На подив
іноземців, козаки часто йшли один за одним в огонь і в воду.
В наш час в багатьох регіонах України почалося активне відродження
козацьких виховних традицій. Воно впроваджується через:
створення всеукраїнських дитячих і юнацьких організацій ,які розгортають
свою діяльність на багатогранних козацьких традиціях;
поширення знань серед учнів про козацький національно-визвольний рух,
про заслуги козаків в боротьбі з чужоземними загарбниками;
дослідження славної історії українського козацтва;
вивчення історії Запорізької Січі;
дослідження і практичне відродження військово-спортивного мистецтва
наших предків;
пізнання і відродження традицій козаків як мудрих хліборобів, умілих
орачів, господарів землі;
вивчення і відновлення козацьких справ: кобзарства, лірництва, гуртового
співу, ремесел і промислів (бондарства), гончарства, ковальства,
стельмахування тощо.
вивчення і застосування на практиці козацьких знань – народної медицини,
астрономії, метеорології, кулінарії;
проведення індивідуальної, групової і масової культурно-освітньої
роботи.
Таким чином, виникнення і розвиток козацької педагогіки були
підготовлені всім ходом історії, еволюцією життя українців. Козацтво
стверджувало демократичні, гуманістичні традиції, звичаї предків.
Отже, гуманістичні ідеї української системи навчання та виховання
пустили глибокі корені. Особливості такого феномену зумовлені історичним
розвитком українського народу.
У період розбудови України важливим є творче переосмислення і
узагальнення здобутків минулого в галузі освіти.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
