Сценарій свята дівочих оберегів
Віночок вити — життя любити
Мета: ознайомити молодь з історією українського віночка, звичаями та
обрядами, пов’язаними з цим чудовим оберегом. Залучати до збирання
відомостей про народні традиції, вчити шанобливого ставлення до них.
Обладнання: віночки-аплікації, вінок-оберіг із лікарських рослин,
віночок із пшеничних колосочків, вінки із штучних квітів, ілюстрації
українських віночків.
Вступне слово вчителя.
Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що виробились протягом
багатьох століть і освячені віками. Звичаї розрізняють і об’єднують
людей в один народ, одну націю. Традиція виплітання віночка дійшла до
нас із сивої давнини. Змалечку бабусі вчили дівчаток вишивати й віночки
плести, бо вірили, що віночки захищають людину від хвороб, згубного ока,
недоброго духу. Наші прабабусі й секрети знали, які квіти збирати до
віночка, у яких рослинних соках їх слід замочувати, щоб якомога довше
вони зберігали свою свіжість.
У народі кажуть, що той, хто вміє віночок вити, зможе й долю собі
прихилити.
Учениця.
Починали носити віночок дівчата з трьох років.
Перший — для трирічної дівчинки — плела мама, вимочувала у росах, коли
на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині
клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки.
Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися
головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце
заспокоювала.
У чотири рочки плели інший віночок. Усі кінчики пелюсток вже були
розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.
Для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг
думку; крім того, вплітали й волошку.
Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт
яблуні вплітали.
То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв:
“Мати-яблуне, дядино моя…” та прохав у неї здоров’я і долі дитині.
У центрі було гроно калини — символ краси дівочої, далі — квітки
незабудки (“Я прийшла до тебе, роде мій! Не забудь мене”), барвінку,
любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертника.
Учениця.
Коли розцвітали перші квіти, дівчата плели віночки і закликали весну.
(Дівчата ведуть хоровод “Ой ти. весно красна “)
— Ой ти, весно красна.
Що ти, весно, нам принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й зеленее житечко.
Хлопцям по кийочку —
Худобу гонити.
Дівчатам по віночку —
У танок ходити.
Учениця.
Віночки супроводжували дівчат у всі християнські свята: Великдень,
Трійцю, Купала, Петрівку.
Учениця.
На Великдень молодь збиралась біля церкви, розпалювали вогнища, навколо
водили хороводи, а улюбленим був кривий танець з його магічними рухами.
Вперше ж його починали танцювати на Благовіщення, прикрасивши свої
голівки чудовими віночками — щоб такою красивою, як віночки, й весна
була, подарувала щедроти свої хліборобському лану.
(Дівчата ведуть кривий танець).
Вчитель.
Гарні віночки у наших дівчат. І які чудові квіти прикрашають їхні
голівки! Старі люди знали, і ми переймаємо від них знання про кожну
квітку, що входить до віночка. Бо то ж не просто прикраса — то символи,
обереги.
Дівчата (із квітками-символами).
1-а дівчина (з квіткою деревію).
Деревій — красива квітка, схожа на квітуче деревце. Де б вона не
з’явилась, обов’язково порадує всіх своїм квітом. Діти називають цю
квіточку рибкою, бо форма листячка в неї мас форму рибки, різьблена й
приємна на дотик. Як символ нескореності, деревій посідає центральне
місце у віночку.
2-а дівчина (із квіткою барвінку)
Барвінок — символ життя, він має довгі пагінці — безконечники, які
стеляться по садочку, горнуться до осел і людської. Листячко цупке, не
боїться суховію, з нього, нанизуючи одне на одне, дівчата виготовляли
стрічки-віночки, сколювали ним волосся, щоб не заважало у буденній
роботі. А квіти барвінку — яскраво-сині, з жовтою серединкою,
надзвичайно скромні, нагадують зірочки на вечірньому небі.
Використовували барвінок у лікуванні застудних захворювань, для
поліпшення зору; ним хліб святковий прикрашали, виготовляли весільні
букетики і до віночка вплітали.
3-а дівчина (з букетиком незабудок).
Не забуду тебе я ніколи,
Дорогая матусю моя.
Буду я пам’ятати сволоки.
Де жила наша дружна сім’я.
Не забуду я рідного краю.
Де проходить дитинство моє,
І кохання, і перше світання
До віночка вплету я зараннє.
Хай нагадує рідну домівку,
Друзів вірних і спів солов’я.
Незабудки — найкращії квіти,
Недаремно таке в них ім’я.
Вважалося, що незабудка, як і барвінок, поліпшує зір людини.
4-а дівчина (з гілочкою яблуневого або вишневого цвіту).
Цвіт вишні та яблуні — це символ материнської любові. Пелюстки цих
квіток збирали навесні, а потім додавали до купелі немовляти, а чай з
них знімає застуду. Тому й у віночку дівочому цвіту вишні та яблуні
відведено почесне місце.
(Соло “Мамина вишня в саду” на слова Д. Луценка).
5-а дівчина (з гронами калини).
Калина — символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого
українського роду. Колись воно пов’язувалося з народженням Всесвіту і
назву свою взяло від давньої назви Сонця — Коло. Червоні ягоди калини із
ягідками-сердечками — то символ крові та невмирущого роду.
У полі калина,
У полі червона, —
Хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цурайтеся, признавайтеся,
Бо багацько нас є.
6-а дівчина (у віночку з квітів безсмертника).
Безсмертник у віночку дарує здоров’я, загоює найтяжчі рани. І назва у
нього символічна: без смерті прожити.
7-а і 8-а дівчина (з квітами любистку і волошок).
У народі існує легенда, що любисток і волошка колись були птахами і
вчили людей любити одне одного, бути щирими і відвертими. А коли померли
ці пташки, то проросли квітами, пахучими рослинками — любистком та
волошкою. У них чудові лікувальні властивості: ними миють волосся,
освіжають хату, купають маленьких дітей. Тому ці квіти у віночку є
символом людської відданості, уміння бути корисними.
9-а дівчина (з оберемком ромашок).
Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не
лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям
здоров’я, доброту й ніжність. її вплітають у віночок поряд з кетягами
калини, яблуні та вишні. Перевивають батіжком хмелю, бо він несе в собі
значення розвитку, молодого буяння та любові. Вважають, що хміль — це
весільна символіка. Як хміль в’ється, прикрашаючи свої пагони духмяними
бурульками, так і хлопець має витись біля нареченої, бути готовим до
одруження.
10-а дівчина (з квітами маку).
N
P
|
P
~
??E
????E
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
