Використання текстів морального-етичного змісту з метою формування в
учнів якостей соціально компетентної особистості

Сучасний світ – це світ комп’ютерів. І це дуже добре, що наші діти
змалечку оволодівають комп’ютерною грамотою. Але, на жаль, у світі
комп’ютерів все менше залишається місця для художніх творів. Навіть
казки діти «читають» по телебаченню. Анкетування дітей, яке було
проведено серед учнів 4-их та 5-их класів, свідчить, що в дітей
з’являються труднощі під час відповідей на звичайні запитання:

— Яка твоя улюблена книга?

— Яку книгу ти зараз читаєш?

З метою заохочення учнів до систематичного читання задля підвищення
їхнього культурного рівня, ми кожний урок читання починаємо з
літературної хвилинки, адже читання – це не тільки один із основних
компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, а й один із
найважливіших засобів формування особистості. Вважаємо, що головною
метою цього виду роботи є розвиток в учнів інтересу до читання, до книги
як до джерела пізнання довкілля, джерела духовного світу людини. Читання
й обговорення текстів морально — етичного змісту – це особливий вид
пізнання дійсності. Роботу над такими текстами будуємо так, щоб учні
вчилися:

( бачити в одному явищі або події різні аспекти;

( знаходити та розуміти причини ставлення автора до описуваного й
висловлювати своє ставлення, своє розуміння, зіставляти його з
авторським;

( знаходити спільне й відмінне, аналізувати, узагальнювати, набуваючи
таким чином соціального досвіду;

( міркувати, узагальнювати, робити вибір, брати відповідальність за
вчинки на себе.

У процесі читання й обговорення текстів морально-етичного змісту
обов’язково звертаємо увагу на формування емоційно-вольової сфери
діяльності дітей, оскільки вважаємо, що дуже важливо під час таких
хвилинок читання розбудити душу і серце кожної дитини.

Цьому сприяє певний алгоритм роботи, який ми пропонуємо дітям.

(Додаток 1)

Завдяки використанню на уроках цього виду роботи, наші учні почали
більше читати, стали більш відповідальними, дружніми та чуйними.

Наведемо приклади з досвіду роботи. Не секрет, що народні та літературні
казки – це невичерпне джерело духовності, тому дуже часто під час
проведення літературної хвилинки використовуємо саме їх.

1. Повчальна казка «Не слід вірити ворогові на слово!»

Якось Лисичка вирішила посварити двох давніх друзів. Зустрівши тигра,
намовила, що Лев обіцявся його завтра вбити. Лева переконала, що Тигр
погрожував його розірвати. Знаючи добре звички кожного, Лисичка
змалювала все дуже правдоподібно. Уранці, побачивши, як Лев роззявив
рота (а він лише позіхнув), Тигр накинувся на друга. I зав’язалась
бійка, у якій друзі пороздирали один одного.

Лисичка не могла натішитися з того, як легко вдалось їй намовити звірів.
Вирішила вона ще знайти таких же довірливих друзів. I повторила злі
намовляння з двома друзями-мисливцями.

Але як побачив один із них, що друг стріли готує, подумав: «Він завжди
так робить на полюванні». I другий не повірив лисичці й не накинувся на
друга-мисливця. Не зав’язалась бійка між людьми, бо вони спочатку
міркують, а потім щось роблять.

Поговорили друзі між собою і розкрились злі наміри лисиці. Добре
провчили вони пройдисвітку. А вам наказали: «Не слід вірити ворогові на
слово!»

Завдання:

1) Прочитайте мовчки 2 абзаци казки.

2) Чому Лев i Тигр пороздирали один одного?

3) Спрогнозуйте розвиток подальших подій.

4) Прочитайте казку до кінця. Проаналізуйте, чи справдились ваші
прогнози. Чому?

5) Поміркуйте, чи слід було Левові та Тигру вірити у намовляння Лисиці?
Як варто було вчинити давнім друзям?

6) Через які причини серед дітей виникають конфлікти, сутички, образи,
бійки? Прокоментуйте випадки з власного життєвого досвіду.

7) Що потрібно робити тоді, коли між дітьми виникли непорозуміння?

8) Прочитайте речення, в якому автор висловлює думку, до якої кожному з
нас варто прислухатись. Поясніть, чому ви так вважаєте.

2. В. Сухомлинський «Палець у чорнилі»

Це сталося у другому класі. На перерві хтось, пустуючи, мазнув чорнилом
стінку біля дверей. На стінці лишився слід від пальця.

Задзвенів дзвінок. До класу заходить учителька. Вона побачила той слід
на стінці й питає:

— Хто вимазав стінку чорнилом?

Усі мовчать. На першій парті сидів Мишко. В нього палець був у чорнилі.

— Це ти? – питає вчителька.

— Ні, не я, — відповідає Мишко.

— Як тобі не соромно! – гнівається учителька. – Нашкодив, ще й не
признаєшся.

Мишко стоїть, похиливши голову. Він жде, коли Петро, що сидить за
останньою партою, встане й скаже:

— Це я мазнув стінку.

Але Петро мовчить, заховавши під партою руку. Невже він не знає, що так
чинити підло?

Завдання:

1) Дайте оцінку вчинкам Петра, Мишка.

2) Поміркуйте, в якому реченні автор висловлює своє ставлення до вчинків
Петра, Мишка.

3) Поясніть, що таке почуття господаря?

4) Які моральні якості включає це поняття? У чому це виявляється?

5) Чи доводилося вам бачити прояви безгосподарності й марнотратства?
Наведіть приклади.

6) Поміркуйте, яких збитків завдають державі такі дії і вчинки? Як ви їх
оцінюєте?

7) Чи проявляєте ви турботу про шкільне майно? Як ви організовуєте цю
роботу? Стисло розкажіть про це.

8) Зробіть вибір: яким кожному з вас бути? Обґрунтуйте свій вибір.

3. В. Сухомлинський. «А серце тобі нічого не наказало?»

gdAWb

Zо столу. Чекає обіду.- А тата відвезли до лікарні, — сказала мама. –
Захворів наш батько.

Вона чекала, що син занепокоїться, схвилюється. Та син був спокійним,
непохитним.

Мама здивовано подивилась на Андрійка.

— А нам завтра до лісу йти, — сказав Андрійко. — Завтра неділя…
Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій годині ранку.

— І куди ж ти завтра підеш?

— До лісу… Адже учителька наказала.

— А серце тобі нічого не наказало? – запитала мама і заплакала.

Завдання: 

1) Чому оповідання має таку назву?

2) Охарактеризуй хлопчика, добираючи влучні слова: бездушний,
милосердний, відповідальний, жорстокий, нечуйний, непохитний, нездатний
до співчуття.

3) Як би ти вчинив на місці хлопчика?

4) Напиши листа цьому хлопчику. Спробуй йому пояснити, чому заплакала
мама.

4. В. Сухомлинський «Пробачте, діти, я запізнився»

Був холодний січневий ранок. Зривалися сніжинки. З півночі віяв
холодний, пронизливий вітер.

Ми прийшли до школи на світанку. В класі було тепло. Ми роззулися й
гріли ноги біля грубки.

Задзвонив дзвоник. Ми сіли на місця. Минула хвилина, друга. Вчителя не
було. Ми послали Ніну, вона в класі староста: піди в учительську,
дізнайся, чому немає вчителя. Через хвилину Ніна повернулася і сказала:

— Іван Петрович захворів. Директор школи сказав, щоб ми ішли додому.

— Ура!… – закричали ми всі, невимовно раді.

— Ура! Уроків не буде! Учитель захворів!

Раптом відчинилися двері й до класу увійшов Іван Петрович. Запорошений
снігом, втомлений. Ми завмерли від несподіванки. Сіли, нахилили
голови.Іван Петрович підступив до столу.

— Пробачте, діти, — тихо сказав він. 

— Занедужав я трохи та все ж вирішив іти до школи. Запізнився дещо.

Він роздягся тут же, в класі. Сів за стіл, подивився на нас. А нам
соромно було підвести очі…

Запитання для обговорення:

1) Поміркуйте, чому учням було соромно підвести очі?

2) Як діяли учні?

3) Як ви поводитися у таких випадках?

4) Поясніть значення слів та висловів: співчуття, повага, культура
поведінки?

5) У чому виявляється культура поведінки в школі?

5. Нарис « Ніна»

Усі неприємності Нінки почалися з того самого віку, який дорослі
називають перехідним. 

Усе частіше i частіше Ніна чула від матері: «Яка ти в мене незграбна!»
Але хіба Ніна винна у тому, що мало не раз на два місяця матері
доводилося до подолу єдиного плаття Нінки пришивати якісь зовсім
немислимі рюші, щоб хоч якось подовжити його.

Найбільше Ніна не могла терпіти дивитися на себе в дзеркало — це було
справжньою карою.

«Ну чому все це дісталося мені одній? Ці довжелезні ноги, худючі руки,
як батоги. Нігті погризені й не мають чіткої форми. Боже мій! Мало того,
що ластовиння розповзлося по всьому обличчі, то ще й ці жахливі прищі
повилазили. А що за волосся! Хіба це волосся? Солома якась! 

Дивлячись на себе в дзеркало, Ніна злилася жахливо, очі наповнювалися
слізьми, червоніли, і від цього видовища Ніна готова була розбити
ненависне дзеркало, начебто в ньому була причини всіх її нещасть.

Виходячи на вулицю, Ніна зіщулювалася, сутулилась, намагалася здаватися
нижчою на зріст, ховала від перехожих очі, щоб не зустріти, як їй
здавалося, глузливих поглядів. A робила вона це дарма, тому що очі в
Ніни були справді чудові. Але хто їх міг бачити, якщо погляд увесь час
був спрямований на носки давно вже не модних туфель.

Одного разу Ніна йшла зі школи, так само не дивлячись по сторонах.

— Ей, оглобля, подай м’яч! — почувся голос зі стадіону, де хлопчиська із
сусіднього класу ганяли у футбол. 

— Ну й жирафа, з першого разу не чує, — прокричав усе той же хвацький
голос.

Настрій у хлопчаків був просто чудовий: завтра починаються канікули,
можна нікуди не поспішати. Та ще й ця беззахисна руда курка на довгих
ногах, чому б не поглузувати? Не змовляючись, вони оточили Ніну, що
зупинилася, як укопана, опустивши очі.

— Ну що, королево краси, підеш зі мною сьогодні на дискотеку? —
знущальним голосом проговорив усе той же хлопчисько.

— Та ти що? — вступив інший, — тобі багато честі буде. Вона одягнена від
Кардена. Оце так стиль… — і смикнув Нінку за руку. 

— А може, вона німа, нічого відповісти не може, — пропищав хтось позаду.

— А може — косоока, все туфлями своїми милується…

Образи все сипалися й сипалися. Тепер їм було смішно від усього, що вони
бачили в Нінці. Звідки їм було знати, що вони з матір’ю два роки тому
поховали батька, i мати, працюючи нянечкою в дитячому садку, ледве
зводила кінці з кінцями.

Нінці було дуже боляче від образи. У мозку гарячково билася думка: «Хоч
би не заплакати, бо очі знову стануть червоними, ластовиння — рудим. Хоч
би витримати! І коли вже їм тільки набридне знущатися наді мною?!»

І тут начебто щось обірвалося всередині. Нінка підняла свої здивовані
очі на кривдників, обвела всіх поглядом i…

Завдання: 

1) Як ви думаєте, що відбулося далі?

2) Чи траплялося вам бути учасниками або свідками ситуацій, коли хтось
знущався з іншої людини? Якими були ваші дії?

3) Поміркуйте, чому людина, яка була лише свідком таких знущань, але не
зробила нічого, щоб припинити таке неподобство, не заслуговує на повагу?

4) Поміркуйте, до чого такі невинні, на перший погляд, жарти можуть
привести ображену чи скривджену людину?

5) Зробіть вибір: чи варті такі жарти здоров’я, а іноді навіть життя,
іншої людини?

Похожие записи