Відділ освіти Канівської райдержадміністрації
Районний методичний кабінет
Басиста Любов Олександрівна
Вчитель математики Литвинецької загальноосвітньої школи І-ІП ступенів
Використання спадщини
В. О. Сухомлинського для
оновлення соціокультурного простору сучасної школи
Обсяг роботи 8 сторінок
Матеріали схвалені педагогічною радою школи
16 листопада 2009 року, протокол №6
Нині, коли ми вступили в третє тисячоліття, зростає інтерес до проблем
людини.
Твердо переконана, що саме освіта є основою розвитку особистості,
суспільства, нації, держави та запорукою майбутнього України.
Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення
національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентно-спроможності
держави на міжнародній арені.
У Конституції України проголошено, що кожна людина має право на
отримання належної освіти, всебічний розвиток своєї особистості.
Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов
для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина
України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і
навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної
культури та громадянського суспільства.
Для мене є великою насолодою читати та аналізувати твори
В.О.Сухомлинського. В них велика правда як виховати людину, сформувати
її духовний світ, прищепити школяреві уміння мріяти, фантазувати, творчо
удосконалювати світ та прагнути зробити його кращим.
У Декларації “Світ, сприятливий для дітей”, схваленій Генеральною
Асамблеєю ООН, записано: “Ми зобов’язані враховувати думку дітей і
дивитись на них як на творчих громадян, здатних надати допомогу у
побудові кращого майбутнього для всіх”.
Щоразу, набираючи дітей у п’ятий клас, переконуюсь, що кожна дитина – це
цікавий і неповторний світ. З радістю констатую, що вони – господарі
своєї долі, наше майбутнє, бо саме вони покликані зробити те, що ми
дорослі, ще не осягаємо своїм розумом.
Дивлюсь в допитливі очі школярів і думаю, що це мені випало щастя
навчати їх боротися за себе, бути міцними, наполегливими, чесними і
принциповими, вміти захищати свою позицію, бути партнерами дорослих. І
тоді на допомогу мені приходить геніальний твір В.О.Сухомлинського “Як
виховати справжню людину?”
В.О.Сухомлинський підкреслював: “При правильній постановці
навчально-виховної роботи учні на уроках дістають всебічний розвиток,
формуються їх погляди, переконання, визначається їх ставлення до
навколишнього світу, характер їхньої діяльності”.
До мене в клас прийшли 17 неповторних п’ятикласників. Щоденно
спостерігаю за ними і відчуваю, що в кожного з них є задатки обдарування
до певного виду діяльності. Всі вони мають безцінний дар життя, яке для
них є самоцінністю, а для суспільства – найвищою цінністю.
Бачу своє найвідповідальніше завдання перед державою в тому, щоб не
тільки дати знання своїм учням, а й розкрити сили, можливості кожної
дитини, дати радість успіху, навчити дорожити життям, бути сильними,
здатними протистояти випробуванню долі, вибрати здоровий спосіб життя.
В роботі з школярами орієнтуюсь на модель особистісно-орієнтованого
підходу.
Щоб виховати навички спілкування та співробітництва, навчити маленького
школяра вчитися, змінила зміст своєї діяльності. Відмовилась від
традиційного “донести”, “пояснити”, “показати” учням. На уроці свою
роботу будую так, щоб це був спільний пошук, розв’язання завдання, яке
постало перед учнями.
Домагаюсь, щоб кожен досяг успіху та отримав естетичну насолоду від
своєї праці. Дороговказом для мене є слова В.О.Сухомлинського: “Головне
не допустити, щоб діти із зниженою здатністю до навчання переживали свою
неповноцінність”.
Гуманну місію педагога вбачаю в тому, щоб спрямувати дітей, дати їм
посильні завдання. Домагаюсь, щоб вони виконали їх, відчули себе
повноцінними та щасливими.
В педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського значна роль відводиться
принципу індивідуалізації навчально-виховного процесу. Тому
навчально-виховну роботу з учнями будую на постійному навчальному
спілкуванні, при якому учень, зрозумівши, чого він не знає, не вміє
робити, сам починає активно діяти, включаючи в цей процес учителя як
більш досвідченого партнера. Моя думка при цьому сприймається школярами
як одна з можливих точок зору, яку треба співвіднести з власною і з
думками інших учнів. На такому уроці позитивно оцінюється думка кожного
учня, а це виховує почуття власної гідності.
Така організація розумової праці з учнями на уроці відповідає вимогам
впровадження проблемної теми школи “Особистісно-орієнтована підготовка
педагогів, освоєння ними методів науково-дослідницької роботи з
школярами з урахуванням пріоритетів і принципів розвитку освіти”.
Пошукова, дослідницька діяльність сприяє пошуку істини, який
супроводжується постійним обміном думками.
iiaaaaaaOEAAA???©
yx
?
”
?
gdA T
d th ¤1$`„-gdA T
gdA T
gdA T
d th1$`„#gdA T
gdA T
1$`„2gdA T
&
&
&
F
d th ¤ 1$`„NgdA T виникнення нечітких невиразних знань, питань,
випереджає процес формування чітких знань. А “успіх у навчанні”, – як
стверджував В.О.Сухомлинський, – “єдине джерело внутрішніх сил дитини,
які породжують енергію для подальших труднощів, бажання вчитися”.
Враховую в учнів навички спілкування та співробітництва, що життя і
праця в колективі є школою становлення всіх рис особистості. При цьому
керуюсь принципом взаємозалежності колективу і особистості у навчанні,
який грунтується на тому, що без яскраво вираженої особистості немає
колективу.
Переконана, що позитивне ставлення до спільної діяльності необхідно
розвивати в молодшому шкільному віці. Тому даю можливість кожному
школяреві відчути, що він цікавий як особистість, пробуджую у дітей
прагнення до спільної організації шкільного життя, формую здатність
регулювати свої дії, обґрунтовувати своє твердження і приймати думку
іншого.
Допомагаю учням усвідомити і виробити такі вміння:
повагу до думок інших;
уміння уважно слухати;
уміння і навички викладати матеріал у формі повідомлень. Працюючи на
уроці в групах чи в парах, у учнів виробляється
вміння спілкуватись між собою, уважно ставитись один до одного.
Запорукою успіху є глибока повага до партнера та повне взаєморозуміння.
Організовуючи співпрацю учнів, звертаюсь до принципу залежності розвитку
особистості учня від особистості вчителя.
В.О.Сухомлинський ставить такі вимоги до вчителя:
1.Вимога любові до власної праці.
2.Вимога високої кваліфікації.
3.Вимога високих моральних якостей.
4.Творчий підхід до навчання і виховання.
Сучасний навчально-виховний процес відбувається в умовах, коли
спостерігається різке падіння морально-розвивального впливу, важливих
інститутів соціалізації: освітньо-виховних закладів, сім’ї, засобів
масової інформації. Тож вважаю, що пошук дійових форм і методів навчання
та виховання особистості є закономірним.
Ключовим принципом навчання та виховання виступає принцип ціннісної
орієнтації, реалізація якого передбачає залучення школярів до взаємодії
з навколишнім світом. Згідно положень особистісно-орієнтовного навчання
та виховання все, що пов’язане з духовністю може здійснюватись тільки з
наукових педагогічних позицій.
Великий педагог В.О.Сухомлинський вчив, що поєднання навчальної і
виховної мети є складним для вчителя. Проте, як показує досвід, при
правильній постановці навчально-виховної роботи, учні на уроках дістають
всебічний розвиток, формуються їхні погляди, переконання, визначається
їхнє ставлення до навколишнього світу, характер їхньої діяльності.
Впевнена, що перехід знань у переконання залежить від духовного
спілкування учителя з учнями. Тому на кожному уроці стараюсь поєднувати
в собі якості вчителя і вихователя. Разом з учнями досліджую, даю
моральну оцінку явищам навколишнього світу – захоплююсь, радію,
засуджую, обурююсь. Допомагаю школярам аналізувати явища і факти,
вдумуватись в їхню суть, зосереджувати свої зусилля на подоланні
труднощів, переживати радість перемоги. Передаю учням не тільки знання,
а й свій погляд на життя, своє ставлення до дійсності.
Всі учні мого класу різні, виховуються в різних сім’ях, які мають різний
соціальний статус. Проте, в яку б складну життєву ситуацію не попадав
школяр мого класу, я завжди допоможу, пораджу.
Бачу своє покликання не лише в тому, щоб дати знання учням, а й навчити
жити, долати труднощі.
Готуючись до уроків, думаю над тим, як домогтися, щоб у процесі
оволодіння новими знаннями розкрилися інтелектуальні сили вихованців.
Переконана, що у єдності навчальної і виховної мети полягає одна з
найважливіших передумов високого рівня всієї навчально-виховної роботи в
школі.
Для мене, вчителя математики, завжди цікавим було питання активізації
інтелектуальної праці. В.О.Сухомлинський стверджує, що “важливою умовою
активізації інтелектуальної праці є правильна оцінка знань учнів”.
Відповідно розроблених критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів,
виставлений бал є не тільки результатом роботи, а й відображає зусилля
при виконанні поставлених завдань. Стараюсь правильно оцінити трудові
зусилля кожного школяра, так як оцінка – дуже тонкий інструмент впливу
на дитину. Допомагаю досягти успіху і тільки тоді оцінюю знання.
Вірю, що ми стоїмо на правильному шляху. І не тільки єдність наших
зусиль дасть можливість радикально модернізувати освіту, забезпечити
пріоритетність її розвитку, організувати навчально-виховний процес
відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки,
сучасних науково-технічних досягнень.
Література
1. В.О.Сухомлинський Вибрані твори. В 5-ти т. – К,: «Радянська школа»,
1976.-670 с.
В.О.Сухомлинський Розмова з молодим директором. – К.: «Радянська школа,
1988.-284 с.
Моделі сучасної сільської школи/ упоряд. А.Дьоміна. – К.: Шк. світ,
2008. -128 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
