Виховна робота у класі

На перший погляд, скласти план виховної роботи класному керівнику
нескладно. Особливо в тому випадку, якщо вчитель працює у школі
п‘ятнадцять і більше років, і стільки ж разів вправляється у плануванні.
Однак не так усе просто

Одна справа створювати план виховної роботи в ситуації моноідеології та
загального пориву робити свій внесок у виховання підростаючого
покоління, зовсім інша — планувати виховну діяльність при плюралізмі
ідеологічних поглядів і байдужному ставленні влади до проблем зростаючої
людини. Напевно, не випадково питання про планування виховної роботи
ставиться на кожній педагогічній нараді чи семінарі.

На початку 90-х років двадцятого століття, на жаль, поняття «виховання»
стало набагато рідше вживатись у педагогічній лексиці і було навіть
віднесено до числа лайливих слів. Воно поповнило ряд непопулярних
понять, таких як партія, комсомол, піонерська організація, колектив… У
ті роки почався дидактичний бум, у ході якого навчання повинно було
витиснути виховання зі стін навчального закладу. І в черговій
педагогічній кампанії деякі керівники освітніх установ досягли бажаної
мети — вижили виховну діяльність зі шкільного дому, але…

Але чи можна це назвати успіхом, якщо вже через 7-8 років наші опоненти
стали все частіше й частіше попадати в досить важкі та неприємні
педагогічні ситуації? Розповімо про одну з них. В інститут за допомогою
та порадою звернувся керівник навчального закладу. Темпераментна та
вольова жінка, яка віддає перевагу використанню авторитарного стилю
спілкування з учнями та вчителями, потерпіла, як сама заявила, повний
педагогічний крах. Вона повідала про такий епізод шкільного життя. В її
кабінет класний керівник привів одного зі шкільних «хуліганів» —
восьмикласника Мишу Г. Коли директор увійшла до свого кабінету, то
побачила учня, який лежав на дивані. Переповнена почуттям обурення, вона
закричала: «Підведись! Ти де знаходишся?!» Миша Г. з усмішкою й
неквапливо вимовив: «А я можу Вас вислухати й лежачи…», — і ще
зручніше розташувався на дивані.

Ae кільними пустунами. А полягає він у тому, що дотримуватися правил
поведінки у школі директор учить порушників по-своєму: міцним хватом
бере пустуна позаду за комірець піджака чи сорочки та веде його до свого
кабінету, використовуючи при цьому «ходу з високим підніманням стегна»,
щоби при кожному кроці діставати коліном до сідниць винного. Звичайно,
хочеться відразу сказати слова осуду, але не будемо поспішати, адже,
можливо, у даного керівника залишився всього лише один «виховний»
прийом, тому що в цій школі кілька років тому поспішили відмовитись від
колективної творчої діяльності учнів, від роботи дитячої та юнацької
громадських організацій, від учнівського самоврядування, класних годин
тощо. Тому розмова у нас із керівником школи вийшла нелегка та тривала,
а своєрідним епіграфом до неї стала влучна фраза професора Н. Шуркової:
«Важко бути вихованим, якщо тебе не виховують».

Зараз ситуація починає мінятись. З’явилось кілька наукових концепцій
виховання учнівської молоді, стали частіше обговорюватись проблеми
виховної діяльності на педагогічних конференціях і нарадах, зросла
кількість публікацій з питань теорії та методики виховання. Наш
авторський колектив також побажав зробити свій внесок у відновлення й
удосконалення виховної практики в освітніх установах. Ми підготували
першу книгу пострадянського періоду, спеціально присвячену плануванню
виховної роботи у класі.

Цінність будь-якої публікації багато в чому залежить від наявності та
ступеня прояву авторської позиції при висвітленні того чи іншого
питання. Авторський погляд нашого колективу полягає в тому, що розгляд
планування як найважливішої управлінської функції будується нами на
основі двох методологічних підходів — системного та
варіативно-модельного. Використання системного підходу дозволило нам не
тільки усвідомити, що виховний процес є системою, що постійно
розвивається, складною й динамічною, а й розробити засновану на принципі
системності технологію планування даного процесу. Застосування
варіативно-модельного підходу сприяло збагаченню педагогічного арсеналу
планування новими прийомами та методами моделювання, проектування та
прогнозування педагогічних явищ і процесів, а головне — допомогло
вчителю планувати та створювати власну систему виховної роботи з класом,
визначати неповторний і найбільш раціональний варіант побудови виховної
діяльності в конкретних соціально-педагогічних умовах.

У колектив авторів методичного посібника ввійшли і вчені, і методисти, і
практики. Це дозволило розглянути різні аспекти планування — теоретичні,
методичні та практичні.

Похожие записи