Реферат на тему:
Виховання позитивного ставлення до природи у старших дошкільників
У Концепції екологічної освіти України серед завдань дошкільного
виховання визначено формування основ екологічної культури,
морально-ціннісної орієнтації особистості. Цінності є необхідною
передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки
в межах гуманістичних ціннісних орієнтирів щодо природи.
Для сучасних досліджень проблем екологічного виховання характерний
гуманістичний підхід, згідно якого екологічні проблеми розглядаються не
як проблеми навколишнього середовища чи здоров’я людини, а як проблеми
особистості, її внутрішнього світу.
Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в
дослідженнях А.Н.Захлєбного, І.Д.Звєрєва, І.Т.Суравєгіної, Л.В.Іщенко,
Л.М.Різник, Н.А.Пустовіт, Г.С.Тарасенко, Д.І.Струннікової, Л.В.Шаповал
та ін.
Аналіз філософських та психологічних досліджень показав, що процес
виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи як складової
екологічної культури особистості пов’язаний із формуванням низки
структурних компонентів особистості:
1) потреб, що обумовлені функціями природного довкілля;
2) емоційної готовності до усвідомлення цінностей природи;
3) мотивів взаємодії з природою на основі усвідомлення цінностей
природи;
4) особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи.
Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи здійснюється з
урахуванням особливостей формування суб’єктивного ставлення до природи в
онтогенезі у процесі побудови перцептивного образу, обробки одержаної
інформації та безпосередньої взаємодії з природними об’єктами.
0
??{? положення стали вихідними у створенні програми проектів “Мій дім”,
мета якої: формування особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення
до природи у взаємодії сім’ї та дошкільного закладу; залучення батьків
до екологічного виховання дошкільників, формування єдиного екологічно
виховуючого середовища “дитячий садок – дім (сім’я) дитини”.
Застосування ігрових завдань, тренінгів, соціально-моральних задач
екологічного змісту, проектів з метою виховання емоційно-ціннісного
ставлення відповідно до виділених етапів неможливе без врахування
вікових, типологічних та індивідуальних особливостей дітей. Необхідно
дотримуватися принципу диференціації виховних впливів відповідно до
типологічних та індивідуальних особливостей старших дошкільників.
Особливістю емоційно-ціннісного ставлення до природи є опосередкованість
виявлення через рухи, жести, міміку і поведінку в цілому під час уявного
чи безпосереднього контакту дитини з природою. Спостереження за такими
невербальними проявами ставлення дозволяє уточнити дані, одержані за
формалізованими методиками. Результати спостережень підтверджують
позитивні зміни у формуванні досліджуваної якості у старших
дошкільників.
Отже, негативне та нейтральне емоційно-ціннісне ставлення перетворюються
у позитивно-пасивне, а останнє при забезпеченні необхідних умов має
тенденцію до переходу в позитивно-активне, що є підґрунтям для
формування екологічної культури особистості. Воно виявляється не лише в
усвідомленні цінностей природи, але і в ініціативному прагненні до
дотримання природоохоронних норм у незнайомих умовах і ситуаціях,
намаганні впливати на інших дітей з метою дотримання ними цих норм у
поведінці.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
