Відкрита та безперервна освіта
Для педагогів вже стало традиційним поняття “освіта упродовж життя”.
Зрозуміло, що вчитель тільки тоді вчитель, коли він сам учень. Сучасна
школа вимагає, щоб учитель був винахідником, дослідником, новатором,
творчою особистістю
Роль сучасного вчителя змінилась, оскільки сьогодні він далеко не єдине,
а тим більше не головне джерело інформації для своїх учнів. Сьогодні
школярі мають можливість черпати різноманітну інформацію з розмаїття
підручників, посібників, телебачення, за допомогою комп’ютерних
технологій, і незаперечним лідером у цьому списку є Інтернет.
Роль учителя полягає в тому, щоб навчити правильно працювати з цією
інформацією, виділяти головне, робити висновки і, нарешті, застосовувати
набуті знання в конкретних життєвих ситуаціях. Учитель повинен виховати
компетентнісно орієнтовану особистість, здатну до самостійного життя.
Також слід пам’ятати, що набуті знання «старіють», потребують оновлення
й переосмислення.
Ураховуючи новий підхід до ролі сучасного вчителя, система
післядипломної освіти Донецького регіону визначається не лише
обговоренням і розробкою традиційних педагогічних проблем, а й
постановкою нових, характерних саме для нашого часу. Проблема відкритої
освіти такою і є.
Слід зазначити, що це питання тільки формується в сучасній педагогіці,
але інтерес до нього значний, що ми й намагаємося довести у своїй
практиці організації й проведення школи інноваційної педагогіки. Що ми
розуміємо під відкритою освітою? Для нас це навчальний процес, де не
тільки традиційні інститути (школа, ВНЗ тощо) виконують освітні функції,
а й кожний елемент соціального й культурного середовища може мати
освітнє значення, якщо їх використовувати відповідним чином. Тобто
освітній простір задається в певний момент часу не стільки якимось
освітнім закладом і жорстко заданою ним навчальною програмою, а
усвідомлення різних освітніх умов і їх певною організацією. Таким чином,
ми для наших слухачів надали різноманітні освітні пропозиції для їх
особистої освітньої програми. Максимальне використання ресурсів
пропонованої нами відкритої освіти і планування своєї власної освітньої
програми робить необхідною діяльність педагога, який володіє
спеціальними засобами для цього – педагога-тьютора. Для багатьох наших
слухачів було новим і не зовсім зрозумілим поняття «тьютор». Зупинимося
детальніше на суті тьюторської практики, оскільки вона була новою не
лише для слухачів школи, а й для нас самих, методистів-наставників.
В освітній ситуації сьогодні можна виділити три різноманітні тьюторські
практики, кожна з яких пропонує власні основи для співорганізації
різноманітних освітніх пропозицій в індивідуальну освітню програму, і,
відповідно, задає певний тип тьюторського супроводу. Розглянемо їх
детальніше.
1. Тьюторська практика дистанційної освіти (інформаційний контекст)
Згідно з дистанційною освітою, головна мета відкритої освіти – уміти
жити в інформаційному суспільстві й використовувати всі його можливості.
Моделлю відкритої освіти, в даному випадку, є сама модель використання
людиною інформаційних технологій, і саме під цю задачу працює
тьюторський супровід, допомагаючи підопічному вибудовувати навчання,
використовуючи навички роботи в Інтернет-середовищі.
2. Тьюторська практика відкритої освіти (соціальний контекст)
У соціальному контексті відкрита освіта розглядається в нерозривному
зв’язку зі становленням відкритого суспільства. Одним із головних
ідеологів такої точки зору на відриту освіту є Джордж Сорос.
Головною метод відкритої освіти, у такому контексті, є вміння жити у
світі, де існують різні культури, присутні різні логіки і різні типи
мислення. Основними якостями, при цьому, є толерантність, уміння слухати
співбесідника, розуміти іншу точку зору й будувати діалог,
комунікативність, уміння працювати у групі.
Зусилля педагогів націлені на розробку і використання таких відкритих
соціальних технологій, які потім дозволяють через відкриту освіту
створити інститути громадянського суспільства.
3. Тьюторська практика як супровід індивідуальної освітньої програми
(антропологічний контекст)
Відкрита освіта, у цьому контексті, виступає як простір різноманітних
ресурсів для власного освітнього руху.
Головна мета відкритої освіти в даному випадку – навчити людину
максимально використовувати ресурси для вибудови своєї освітньої
програми. Саме особистість, а не хтось за неї, будучи замовником своєї
освіти, проектує зміст своєї освіти й сама несе за це відповідальність,
отримуючи врешті-решт певний рівень освіченості.
Тьюторська практика в цьому антропологічному контексті реалізує супровід
усього процесу проектування і вибудови своєї освітньої програми,
розпочинаючи від роботи з первинним пізнавальним інтересом, поглибленням
цього інтересу завдяки освітнім дослідженням чи проектам, спеціальної
роботи щодо формування цього проекту як освітнього і до тьюторського
консультування в області професійних освітніх програм.
Для нас дуже важливо, на яких засадах ми ґрунтуємо Відкритий
університет, яке освітнє середовище ми створюємо. Сучасні дослідники
здебільшого звертають увагу на створення варіативності й
різноманітності, що, зазвичай, створює певну можливість реалізації
принципу відкритої освіти, але лише потенційну. Ми намагаємося вирішити
наступний крок – за рахунок чого ця різноманітність стає ресурсом для
конкретної освітньої програми кожного нашого слухача.
ої школи в цьому навчальному році, аналіз змісту роботи минулорічної
Відкритої школи характеризують різноманітність нашої роботи як у формах,
так і в методах. Цікаво, що форма стосунків тьютор – учень абсолютно
себе виправдала. Тьютори весь час спостерігали за інтересами студентів,
за тим, як ці інтереси змінюються, відповідно до цього скеровували
діяльність молодих педагогів у певне русло, щоб дати їм можливість
якнайповніше розкритися, проявити свої таланти, здібності. У зв’язку з
цим, навальний план у ході роботи Університету коригувався,
удосконалювався, а також заздалегідь планувалася робота Відкритого
університету інноваційної педагогіки.
Оскільки робота Відкритого університету носить інноваційний характер,
окрема вага зверталася на найбільш відомі авторські школи. Аналіз
діяльності вчителів із різних предметів підтвердив, що в сучасній школі
повинен бути індивідуальний підхід до кожного учня. педагоги повинні
створювати умови для виявлення, підтримки й розвитку таланту кожної
дитини. Але як це зробити в сучасній традиційній школі? Педагоги дали
самі відповідь на це запитання: бути новатором, бути особистістю, яка
прагне самовдосконалення й самореалізації, планувати й діяти так, щоб
отримувати задоволення і від роботи, і від кінцевого продукту своєї
праці.
У ході роботи ми намагаємося дати теоретичні і практичні рекомендації
щодо реалізації тих типів компетентностей, які в сучасній педагогіці
вважаються ключовими. Також ми намагалися розглянути ті обов’язкові
умови, які треба виконувати у процесі застосування певних технологій, що
націлені на реалізацію ключових компетентностей дитини упродовж
реального навчально-виховного процесу.
Ці умови стосуються трьох найголовніших аспектів освітнього процесу:
змісту навчання;
технології навчання;
кінцевих продуктів навчання.
Сьогодні держава встановлює для школи обов’язків стандарт академічних
предметів і відповідний їм зміст, виділяючи для їх реалізації чітко
окреслені час і місце. Роль учителя полягає в тому, щоб використовуючи
стандарті, спеціально допущені Міністерством освіти і науки підручники
та інші дидактичні матеріали, передавати цей обов’язковий академічний
стандарт знань, умінь та навичок усім своїм учням. За таких умов зміст
навчання зосереджується тільки на теоретико-практичних аспектах певного
академічного предмету. Тому вчитель, як правило, не має жодного
відношення до потреб розвитку й виховання конкретної дитини, він
змушений передавати своїм учням тільки суто загальну академічну
інформацію, здебільшого не розраховану на їх когнітивні вміння.
Відсутність відповідних розумових умінь, у свою чергу, породжує
відставання дитини в навчанні. Щоб подолати цю проблему, слід підходити
до мети навчання, розвитку та виховання особистості на рівні конкретного
учня. Саме з метою вирішення цієї проблеми слухачами інноваційної школи
створювалися проекти певних навчальних процесів і проектор шкіл. Так,
проект переможця Першої Відкритої школи Олександра Горулька
(Тельманівська школа Тельманівського району) «Сільська школа – осередок
духовної культури» засвідчив те, що молоді педагоги розуміють ці
проблеми, творчо підходять до їх вирішення. Цікавими були проекти Оксани
Ужакіної (Горлівська гімназія «Інтелект»), її робота «Проблеми на шляху
до компетентності» надрукована в ««Педагогічній скарбниці Донеччини».
Надзвичайно актуальна проблема здоров’я учнів креативно була розглянута
Діаною Доколеною (Артемівська школа № 10) у проекті «Здоровий
п’ятикласник». Адаптуватись у сучасному суспільств підлітку досить
складно, якщо він не має певних компетентностей, що складають загалом
життєву компетентність особистості. Проект Ірини Комісарової
(Маріупольська школа № 57) «Школа ділового спілкування» ставить за мети
допомогти підлітку реалізувати набуті знання в конкретних життєвих
ситуаціях.
Усі проекти об’єднувала спільна ознака – школа на боці дитини. Якщо ми
сьогодні не будемо прислухуватися до думки кожної конкретної дитини, то
в майбутньому особистість, якою стане наш учень, не буде прислухуватися
до нашої думки. Процес навчання повинен бути максимально наближеним до
інтересів і проблем учнів. Виходячи з цієї точки зору, ми можемо
говорити і про профільність у сучасній школі, яка є вираженням
реалізації диференційованого й індивідуального підходу до навчання.
Як бачимо, молоді педагоги Донеччини розуміють проблеми сучасної освіти,
не залишаються осторонь їх вирішення. Ми, у свою чергу, намагалися
допомогти сучасним учителям налаштувати свою педагогічну діяльність
таким чином, щоб реалізувати педагогічні проблеми, поставлені
сьогоденням. Ті форми роботи, що були презентовані у нашій школі, будуть
реалізовані у школі на уроці. Проекти, що будуть презентовані слухачами
школи під час другої робочої сесії як домашні завдання, засвідчать,
наскільки сьогодні в сучасній школі можлива організація навчального
процесу таким чином, щоб:
організовувати творчий колектив на виконання потрібної справи;
бути посередником у тих чи інших конфліктах;
створювати програму дій для розв’язання тієї чи іншої соціальної
проблеми;
виконувати функцію фасилітатора (організатора) навчання інших;
створення громадських осередків у школі;
організовувати групи взаємонавчання дітей;
організовувати розробку проектів щодо соціального виховання дітей на
уроках;
розробляти програми різноманітних дебатів і дискусій із нагальною
соціальною тематикою;
розробляти проекти налагодження взаємин з іншими школами міста тощо.
Аналіз даних проектів є можливість тьюторам спроектувати подальшу роботу
в контексті діяльності відкритої освіти на базі обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти з метою вирішення найактуальніших
проблем сучасної освіти в інноваційному режимі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
